Рішення

від 29.06.2023 по справі 369/1759/22

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/1759/22

Провадження № 2/369/1330/23

РІШЕННЯ

Іменем України

29.06.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Фінагеєвої І. О.,

при секретарі Світлак Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу № 369/1759/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія» до ОСОБА_1 , третя особа Дочірнє підприємство «Дніпровський круг», про визнання нерухомого майна предметом іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року ТОВ «Українська боргова компанія» (далі Товариство, ТОВ «УБК») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання нерухомого майна предметом іпотеки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 грудня 2006 року між ТОВ «КБ «Арма» та ДП «Дніпровський круг» було укладено кредитний договір № 14/01/980-KL/190.

21 листопада 2008 року між ТОВ КБ «Арма» та ДП «Дніпровський круг» було укладено Іпотечний договір б/н, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В. В., зареєстрований в реєстрі Іпотек за номером 1978. За умовами іпотечного договору ДП «Дніпровський круг» в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором передало первісному іпотекодержателю майнові права на п`ятдесят три приміщення (житлові та нежитлові), розташовані у багатоквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

До складу нежитлових приміщень входили приміщення з будівельними номерами 14а та 19а площею 58.3 кв.м. та 41,2 кв.м. відповідно. Позивач вказує, що вказані номера є умовними та можуть бути замінені відповідно до технічної документації, виготовленої після остаточного завершення будівництва.

Позивач наголошує на тому, що ДП «Дніпровський круг» на підтвердження відсутності майнових прав інших осіб на нежитлові приміщення, які були предметом іпотеки, надало довідку, за змістом якої станом на 30 жовтня 2008 року приміщення з будівельними номерами 14а та 19а площею 58.3 кв.м. та 41,2 кв.м. відповідно були вільні.

Після укладення договору іпотеки на нежитлові приміщення з будівельними номерами 14а та 19а були внесені записи про іпотеку до Державного реєстру іпотек.

Позивач вважає, що після таких дій ДП «Дніпровський круг» не мало права на укладення будь-яких договорів щодо майнових прав на нерухоме майно без узгодження з іпотекодержателем.

В подальшому іпотекодержателя за вищевказаним іпотечним договором було змінено з ТОВ «КБ «Арма» на ТОВ «Українська боргова компанія» на підставі договору про відступлення прав вимоги.

08 серпня 2013 року між ТОВ «КБ «Арма» та ТОВ «Українська боргова компанія» було укладено Біржову угоду Договору купівлі-продажу № 3-167, за умовами якої до ТОВ «УБК» перейшли майнові права за вказаним вище Кредитним договором.

06 вересня 2013 року у зв`язку з укладенням Біржової угоди між ТОВ «КБ «Арма» та ТОВ «УБК» було укладено Договір відступлення права за Іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О. В., зареєстровано в реєстрі за номером 8079.

В процесі встановлення інформації щодо закінчення будівництва предмета іпотеки ТОВ «УБК» було отримано відповідь Боярської міської ради Київської області від 30 травня 2019 року, за змістом якої Товариству стало відомо, що рішенням Виконавчого комітету Боярської міської ради Київської області від 14 червня 2018 року № 37/14 багатоквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 було присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_3 згідно з сертифікатом серії КС № 162181561339 від 05 червня 2018 року, яким Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта.

Оскільки ДП «Дніпровський круг» не було виконано зобов`язання за кредитним договором № 14/01/980-KL/190, то ТОВ «УБК» прийняло рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» на житлові приміщення з будівельними номерами 14а та 19а з запланованою площею 58.3 кв.м. та 41,2 кв.м. відповідно за адресою: АДРЕСА_3 .

В процесі встановлення долі спірних житлових приміщень позивачем було з`ясовано, що житловим приміщенням з будівельними номерами 14а та 19а з запланованою площею 58.3 кв.м. та 41,2 кв.м. було присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_4 , та розмежовано їх на сім окремих приміщень з номерами CCLXXХV (45,8 кв.м.), CCLXXXVI (7,7 кв.м.), CCLXXXVII (3,7 кв.м.), CCLXXXVIII (13,0 кв.м.), CCLXXIX (15,4 кв.м.), CCXC (4,8 кв.м.), CCXCI (4,3 кв.м.) загальною площею 94,7 кв.м.

Під час перевірки іпотечних приміщень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ТОВ «УБК» встановило, що вищевказана група приміщень була об`єднана в одне нежитлове приміщення та змінено його нумерацію на приміщення № 27 загальною площею 94,7 кв.м., яке належить на праві власності ОСОБА_1 .

Товариство наполягає на тому, що ДП «Дніпровський круг» не повідомило нового іпотекодержателя про завершення будівництва, натомість відчужило іпотечні приміщення на користь фізичної особи ОСОБА_1 шляхом укладення договору майнових прав від 11 грудня 2008 року та видачі відповідних дозвільних документів після завершення будівництва. ТОВ «УБК» наголошує, що ДП «Дніпровський круг» було обізнане про зміну кредитора за кредитним договором № 14/01/980-KL/190 та за договором іпотеки, оскільки у 2013 році отримало вимогу ТОВ «УБК» про необхідність погашення заборгованості та зміну кредитора.

Враховуючи вищенаведене, позивач вважає себе добросовісним іпотекодержателем нежитлового приміщення № НОМЕР_1 , загальною площею 94,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , та складається з приміщень: CCLXXХV, CCLXXXVI, CCLXXXVII, CCLXXXVIII, CCLXXIX, CCXC, CCXCI, яке належить відповідачу ОСОБА_1 .

На підставі вищенаведеного позивач просить суд:

1.визнати за ТОВ «Українська боргова компанія» право іпотеки на нежитлове приміщення № 27, загальною площею 94,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , що було передане в іпотеку на підставі Іпотечного договору від 21 листопада 2008 року, посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В. В. та внесений запис в реєстр за номером 1978, яке належить відповідачу ОСОБА_1 на праві власності відповідно до Договору майнових прав на нежитлове приміщення, серія та номер 11/12/08-Б-О, виданий 11 грудня 2008 року, видавник ДП «Дніпровський Круг»;

2.вирішити питання про розподіл судових витрат.

Києво-Святошинський районний суд Київської області ухвалою від 01 лютого 2022 року відкрив загальне провадження у справі та призначив підготовче судове засідання.

У листопаді 2022 року судом отримано відзив ОСОБА_1 на позовну заяву, в якому останній посилається на те, що станом на час укладення Договору іпотеки від 21 листопада 2008 року чинним законодавством не було передбачено можливість передання в іпотеку майнових прав на нерухоме майно. На переконання відповідача відповідно до закону, чинного на час виникнення спірних правовідносин, станом на час укладення договору іпотеки від 21 листопада 2008 року чинним законом було передбачено особливості щодо передачі в іпотеку об`єктів незавершеного будівництва шляхом передачі в іпотеку земельної ділянки, на якій виконувалося будівництво, або шляхом передачі в іпотеку нерухомого майна, право власності іпотекодавця на яке виникне в майбутньому. Водночас Договір іпотеки від 21 листопада 2008 року суперечить законодавству, чинному на час його укладення, а сторонами іпотечного договору не було вжито дій щодо належного оформлення передання в іпотеку об`єкта незавершеного будівництва. Відповідач наголошує, що з врахуванням наведеного іпотека не поширюється на ту її частину, яка виділена в натурі і була придбана будь-якою особою (покупцем) на підставі цивільно-правового договору шляхом повної сплати її вартості до моменту прийняття рішення про звернення стягнення.

Відповідач наполягає на тому, що законодавством, чинним на час укладення іпотечного договору, не було передбачено право на передання в іпотеку майнових прав на нерухоме майно, а закон не встановлював правового механізму безумовної трансформації таких майнових прав після завершення будівництва на новостворений об`єкт нерухомого майна.

Крім того, відповідач посилається на ту обставину, що згідно п.1.1 Іпотечного договору майнові права іпотекодавця на приміщення, зазначені в іпотечному договорі, будівництво яких не завершено, підтверджувалось Договором №2/06 підряду у капітальному будівництві, який укладений 18 травня 2007 року між іпотекодавцем а ВАТ «Будівельна компанія «Дніпроінвестбуд» (Підрядник), відповідно до п. 1.3 якого право власності на об`єкт будівництва до моменту введення його в експлуатацію належить Підряднику. На час укладення іпотечного договору від 21 листопада 2008 року документом, що підтверджував майнові права позивача на нерухомість, будівництво якої не завершено, був договір підряду у капітальному будівництві № 2/06 від 18 травня 2007 року, укладений між ДП «Дніпровський круг» та ВАТ «Будівельна компанія «Дніпроінвестбуд». Разом з тим рішенням Господарського суду міста Києва від 17 грудня 2009 року було визнано недійсним договір підряду у капітальному будівництві № 2/06 від 18 травня 2007 року, укладений між ДП «Дніпровський круг» та ВАТ «Будівельна компанія «Дніпроінвестбуд». А тому, на переконання відповідача іпотека спірних майнових прав є припиненою.

За таких підстав відповідач вважає, що Договір іпотеки суперечить вимогам законодавства, чинного на час його укладення, а отже спірне приміщення не може виступати предметом іпотеки, внаслідок чого у задоволенні позовних вимог на переконання відповідача слід відмовити.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 листопада 2022 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду.

В судове засідання позивач не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату час та місце слухання справи сповіщений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги не визнає та просить відмовити в позові.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про дату час та місце слухання справи сповіщена належним чином, причини неявки не повідомила.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши доводи сторін, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 22 грудня 2006 року між ТОВ КБ «Арма» та ДП «Дніпровський круг» укладено кредитний договір № 14/01/980-KL/190 (далі Кредитний договір), за змістом якого ТОВ КБ «Арма» надало ДП «Дніпровський круг» кредитні кошти у формі кредитної лінії для поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості у сумі 9000000,00 грн в строк до 22 січня 2007 року зі сплатою 25% річних за користування кредитним коштами.

Відповідно до пункту 2.2 Кредитного договору забезпечення повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування та можливої неустойки (штраф, пеня) є договір застави основних засобів ДП «Дніпровський круг», договір застави цінних паперів (безпроцентні цільові облігації) емітента ДП «Дніпровський круг» та договір резервування об`єкту нерухомості, укладений з ДП «Дніпровський круг».

21 листопада 2008 року ТОВ КБ «Арма» та ДП «Дніпровський круг» уклали іпотечний договір. Предметом іпотеки за цим договором стали житлові та нежитлові приміщення згідно з переліком, зазначеним у пункту 1.1 Іпотечного договору, які розташовані у 16-поверховому житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , будівництво яких незавершене.

Відповідно до Довідки, виданої ДП «Дніпровський круг», всі приміщення, перелічені в пункті 1.2 Іпотечного договору, станом на 30 жовтня 2008 року були вільні, водночас, за змістом листа ДП «Дніпровський круг» від 13 червня 2022 року № 13-06/2022 інформація щодо стану всіх приміщень, перелічених в пункті 1.2 Іпотечного договору, на підприємстві відсутня.

21 листопада 2008 року до Державного реєстру іпотек було внесено реєстраційні записи стосовно обтяження іпотекою майнових прав на приміщення, перелічені в пункті 1.2 Договору іпотеки, зокрема і приміщення № 14а та № 19а.

11 грудня 2008 року між ДП «Дніпровський круг» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на нежиле приміщення № 27 загальною площею 99,5 кв.м.

За змістом Біржової угоди договору купівлі-продажу від 08 серпня 2013 року № 3-167 ТОВ КБ «Арма» передало у власність ТОВ «Українська боргова компанія» майнові права за кредитними договорами, укладеними між ТОВ «КБ «Арма» та 60 фізичними особами та 45 юридичними особами, серед яких і кредитний договір № 14/01/980-KL/190.

22 серпня 2013 року ТОВ «Українська боргова компанія» надіслала до ДП Дніпровський круг» вимогу про погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № 14/01/980-KL/190, яку боржником було отримано 17 вересня 2013 року, що підтверджується копією зворотного поштового повідомлення з трек-номером 0411212202894.

06 вересня 2013 року між ТОВ КБ «Арма» та ТОВ «Українська боргова компанія» було укладено договір відступлення права вимоги за договором іпотеки від 21 листопада 2008 року, укладеним між ТОВ КБ «Арма» та ДП «Дніпровський круг», за змістом якого до ТОВ «Українська боргова компанія» перейшло право іпотекодержателя майнових прав на житлові та нежитлові приміщення, перелічені в пункті 1.2 Іпотечного договору, зокрема і приміщення № 14а площею 58,3 кв.м. та приміщення № 19а площею 41,2 кв.м.

05 червня 2018 року багатоквартирний житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_3 , був готовий до експлуатації відповідно до Сертифікату серії КС № 162181561339.

Рішенням Виконавчого комітету Боярської міської ради Київської області від 14 червня 2018 року на підставі заяви ДП «Дніпровський круг» надано адресу багатоквартирному житловому будинку: АДРЕСА_3 згідно з Сертифікатом № 162181561339 від 05 червня 2018 року, яким Департамент архітектурно-будівельної інспекції у Київській області засвідчив відповідність закінченого будівництвом об`єкта ДП «Дніпровський круг». Зобов`язано ДП «Дніпровський круг» привести всю правову та інвентаризаційну документацію у відповідність до даного рішення згідно з чинним законодавством.

Згідно з висновком Генерального проектувальника ОСОБА_2 , від 19 вересня 2019 року щодо відповідності поштових та проектних адрес спірні нежитлові приміщення з номерами 14а та 19а у будинку за адресою: АДРЕСА_3 , були розділені, а саме: приміщення під номером 14а було розділене на приміщення CCLXXХV (45,8 кв.м.), CCXC (4,8 кв.м.), CCXCI (4,3 кв.м.), а приміщення під номером 19а на приміщення CCLXXXVI (7,7 кв.м.), CCLXXXVII (3,7 кв.м.), CCLXXXVIII (13,0 кв.м.), CCLXXIX (15,4 кв.м.).

25 березня 2020 року ТОВ «Техінвест експерт» було видано ОСОБА_1 технічний паспорт на приміщення № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 .

02 квітня 2020 року між ДП «Дніпровський круг» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 01/20 до Договору № 11/12/08-Б-О від 11 грудня 2008 року, за змістом якої у зв`язку зі змінами у проектній та технічній документації Об`єкта будівництва сторони договору виклали таблицю характеристик нежитлового приміщення у новій редакції, за змістом якої нежитловому приміщенню був присвоєний номер 27 у будинку за адресою: АДРЕСА_3 . До складу нежитлового приміщення ввійшли приміщення № CCLXХXV (45,8 кв.м.), № CCXC (4,8 кв.м.), № CCXCI (4,3 кв.м.), № CCLXXXVI (7,7 кв.м.), № CCLXXXVII (3,7 кв.м.), № CCLXXXVIII (13,0 кв.м.), № CCLXXIX (15,4 кв.м.).

За змістом довідки ДП «Дніпровський круг» від 02 квітня 2020 року № 02-04-2/2020 ОСОБА_1 повністю оплатив усі платежі та внески за нежитлове приміщення № 27, що складається з групи нежилих приміщень CCLХXXV, CCLXXXVI, CCLXXXVII, CCLXXXVIII, CCLXXIX, CCXC , CCXCI за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до витягу з переліку осіб, кошти яких залучалися для будівництва об`єкта нерухомого майна, яким належать майнові права на квартири за адресою: АДРЕСА_3 , від 02 квітня 2020 року № 17/27-НП/2020 ДП «Дніпровський круг» підтвердило, що ОСОБА_1 є власником майнових прав на приміщення № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 .

02 квітня 2020 року ОСОБА_1 та ДП «Дніпровський круг» підписали акт приймання-передачі приміщення за Договором № 11/12/08-Б-О від 11 грудня 2008 року, яким затвердили здійснення між ними всіх взаєморозрахунків за приміщення № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 .

16 квітня 2020 року на підставі договору на купівлю майнових прав, серія та номер 11/12/08-Б-О, виданого 11 грудня 2008 року ДП «Дніпровський круг»; додаткової угоди до договору № 11/12/08-Б-О, від 11 грудня 2008 року, серія та номер: 1520, виданої 25 березня 2020 року ТОВ «Техінвест експерт», витягу з переліку осіб, кошти яких залучалися для будівництва, серія та номер: 17/27-НП/2020 від 02 лютого 2020 року; виданого ДП «Дніпровський круг», довідки, серія та номер:02-04-2/2020 від 02 квітня 2020 року, виданої ТОВ «Дніпровський круг», акту приймання-передачі нерухомого майна, до договору № 11/12/08-Б-О, серія та номер: б/н, виданого ДП «Дніпровський круг» в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області було внесено запис про право власності ОСОБА_1 на приміщення № 27 загальною площею 94,7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3 , до складу якого ввійшла група нежитлових приміщень: CCLXXХV, CCLXXXVI, CCLXXXVII, CCLXXXVIII, CCLXXIX, CCXC , CCXCI.

Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3222410300:01:054:5008, площею 0,5 га, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок, в якому знаходяться спірні приміщення, відповідно до запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 21 листопада 2008 року теж була обтяжена іпотекою, про що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В. В. було внесено відповідні відомості, серія та номер 1978, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15 грудня 2021 року № 290389578.

Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності в такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «УБК» вбачає порушення свого права на забезпечення виконання боржником основного зобов`язання за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки боржником після укладення договору іпотеки майнових прав з первісним кредитором ТОВ КБ «Арма» було продано іншій особі майнові права, обтяжені іпотекою, на те ж нерухоме майно.

Одним з видів забезпечення виконання зобов`язання відповідно до частини першої статті 546 ЦК України визначено заставу.

За змістом частини першої статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з положеннями статей 574, 575 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості. Подільний об`єкт незавершеного будівництва може бути переданий в іпотеку лише у випадках, визначених законом.

Частинами першоюта другоюстатті 576ЦК Українипередбачено,що предметомзастави можебути будь-якемайно (зокремаріч,цінні папери,майнові права),що можебути відчуженезаставодавцем іна якеможе бутизвернене стягнення. Предметом застави може бути майно, яке заставодавець набуде та/або може набути після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо).

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Іпотечні правовідносини станом на час укладення договору іпотеки майнових прав від 21 листопада 2008 року були врегульовані Законом України «Про іпотеку» в редакції від 12 травня 2006 року.

Відповідно достаті 3Закону України«Про іпотеку»у вказанійредакції іпотекавиникає на підставі договору, закону або рішеннясуду.До іпотеки,яка виникаєна підставізакону аборішення суду,застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставідоговору,якщо іншене встановленозаконом. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду.

Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно (стаття 4 Закону України» Про іпотеку).

Статтею 1 цього Закону розкрито поняття нерухомого майна, яке в себе включає земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці і невід`ємно пов`язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Застава повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об`єктів, майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом.

Згідно з положеннями статті 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору.

Частина об`єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об`єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.

Так ТОВ «УБК» посилається на те, що попередній кредитор ТОВ КБ «Арма» було іпотекодержателем майнових прав на спірне приміщення за іпотечним договором від 21 листопада 2008 року.

Отже, належить з`ясувати поняття майнових прав.

У статті 3 ЦК України зазначені загальні засади цивільного законодавства, якими є: 1)неприпустимість свавільноговтручання усферу особистогожиття людини; 2)неприпустимість позбавленняправа власності,крім випадків,встановлених КонституцієюУкраїни тазаконом; 3)свобода договору; 4)свобода підприємницькоїдіяльності,яка незаборонена законом; 5)судовий захистцивільного правата інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Також у вказаному нормативному акті передбачено підстави виникнення цивільних прав та обов`язків. Зокрема, у статті 11 вказано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

У загальних положеннях про зобов`язання передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також наголошено про необхідність виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

У частині першійстатті 527 ЦК Українипередбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статей 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

У частині першій статті 179 ЦК України надано визначення речі як предмета матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Зазначено про їх поділ на нерухомі та рухомі (стаття 181 ЦК України) і що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Також у статті 182 цього Кодексу передбачено, щоправо власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

З аналізу вказаних норм можна зробити висновок, що у ЦК України визначення майнового права відсутнє, оскільки у статті 190 ЦК України міститься вказівка лише про те, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. При цьому не викликає сумніву, що майнові права є об`єктом цивільних правовідносин.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).

У теорії цивілістики під майновими правами розуміється: 1) у широкому значенні речового права суб`єктивне цивільне право як таке, що стосується майнових цінностей і має грошову оцінку, наприклад, право власності на похідні права, зобов`язальні права (права з договорів, що укладаються з приводу передання майна у власність або користування), майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права, тощо; 2) у вузькому значенні як суб`єктивне право, яке здатне бути самостійним об`єктом обороту; тобто у разі передання майнового права набувач отримує його як можливість претендування на майно або вчинення власних дій відносно майна.

Крім того, вказане питання було предметом дослідження як у рішеннях ЄСПЛ, так і Верховного Суду України та Верховного Суду.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном»(пункт 98 рішення ЄСПЛ щодо прийнятності заяви у справі «Броньовські проти Польщі», заява № 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява № 10972/05;пункт 74 рішення ЄСПЛ «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини» від 02 березня 2005 року, заяви № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути, у тому числі, «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії», заява № 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01 червня 2006 року у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства», заява № 44277/98).

В іншій справі «Н.К.М. проти Угорщини» (NKM v. Hungary, скарга № 66529/11) у рішенні від 14 травня 2013 року ЄСПЛ зазначив, що «правомірні очікування» підлягають захисту як власне майно і майнові права.

У постанові від 30 січня 2013 року № 6-168цс12 Верховний Суд України визначив майнове право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.

Майнове право це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Визначення майнового права як права очікування та повноваження власника таких прав надано у висновках Верховного Суду України, викладених у постановах від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12, від 15 травня 2013 року у справі № 6-36цс13, від 04 вересня 2013 року у справі № 6-51цс13, від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1920цс15, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15, від 02 грудня 2015 року у справах № 6-1502цс15 та № 6-1732цс15, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-290цс16, від 23 березня 2016 року у справі № 6-289цс16, від 30 березня 2016 року у справах № 6-3129цс15 та № 6-265цс16, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2994цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-503цс16, від 07 грудня 2016 року у справі № 6-1111цс16.

Вказане свідчить про те, що фізичні та юридичні особи мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

З матеріалів справи вбачається, що у спірних правовідносинах первісний кредитор ТОВ КБ «Арма» забезпечило виконання боржником ДП «Дніпровський круг» основного зобов`язання за кредитним договором від 22 грудня 2006 року № 14/01/980-KL/190 шляхом укладення 21 листопада 2008 року договору іпотеки майнових прав на житлові приміщення, до переліку яких згідно з пунктом 1.1 іпотечного договору входили приміщення № 14а та № 19а.

Пунктом 1.2 Іпотечного договору від 21 листопада 2008 року передбачено, що після завершення будівництва приміщення продовжують бути предметом іпотеки за цим договором, при цьому внесення змін та/або доповнень до цього Договору не вимагається, якщо іпотекодержатель не висуне вимогу до іпотекодавця про внесення змін та/або доповнень до цього договору в частині опису Іпотеки.

За змістом пункту 1.5 цим договором забезпечується виконання Іпотекодавцем зобов`язання за кредитним договором № 14/01/980-KL/190 від 22 грудня 2006 року із всіма змінами та доповненнями до нього, який укладений між ТОВ КБ «Арма» та ДП «Дніпровський круг», а саме: повернення кредиту у розмірі 17999655,72 грн згідно з графіком, встановленим Кредитним договором, та відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 27% річних у строк до 18 вересня 2009 року включно, сплати пені та штрафів у розмірі, порядку та в строки, передбачені кредитним договором, відшкодування витрат іпотекодержателя, пов`язаних з невиконанням ДП «Дніпровський круг» умов Кредитного договору, умов Іпотечного договору та звернення стягнення на предмет іпотеки, а також відшкодування інших витрат, передбачених умовами Кредитного договору та Іпотечного договору.

Отже, укладаючи вказаний договір, ТОВ «КБ «Арма» мало легітимні очікування на те, що у разі невиконання боржником ДП «Дніпровський круг» зобов`язань за кредитним договором матиме право на задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на майнові права на нежитлові приміщення № 14а та № 19а, а у разі закінчення будівництва багатоквартирного будинку на нежитлові приміщення, яким були присвоєні будівельні номери 14а та 19а.

Так ТОВ «УБК» як кредитор, до якого перейшло право вимоги за іпотечним договором, вважає, що його право порушене, оскільки він як новий іпотекодержатель позбавлений можливості перенести записи про іпотеку з будівельних адрес приміщень на фактичні адреси закінченого будівництвом будинку, результатом чого стала можливість відчуження предмета іпотеки.

З витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек від 21 листопада 2008 року № 21780239 вбачається, що до Державного реєстру іпотек 21 листопада 2008 року внесено запис про обтяження майнових прав на нежитлові приміщення, зокрема № 14а та № 19а, будівництво яких незавершене, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Іпотечного договору, про що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В. В. 21 листопада 2008 року внесено відповідний запис за номером 1978.

Матеріали справи містять копію Сертифікату серії КС № 162181561339, виданого 05 червня 2018 року Департаментом архітектурно-будівельної інспекції у Київській області на підставі акту про готовність об`єкта до експлуатації, а саме багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_5 . Цим сертифікатом підтверджено відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації. Замовником та генеральним підрядником будівництва вказаного об`єкту нерухомості зазначено ДП «Дніпровський круг, а Генеральним проектувальником ОСОБА_2 .

Вищенаведене дає підстави для висновку про те, що за умови завершення будівництва з врахуванням положень пункту 1.2 Іпотечного договору від 21 листопада 2008 року приміщення, зокрема, № 14а та № 19а, майнові права на які були передані ДП «Дніпровський круг» в іпотеку первісному кредитору ТОВ КБ «Арма», не втрачали статусу іпотеки за цим іпотечним договором.

Щодо доводів представника відповідача про визнання недійсним договору підряду у капітальному будівництві № 2/06 від 18 травня 2007 року, укладеного між ДП «Дніпровський круг» та ВАТ «Будівельна компанія «Дніпроінвестбуд» рішенням Господарського суду міста Києва від 17 грудня 2009 року та в результаті припинення іпотеки спірних майнових прав, суд зазначає таке. Матеріали справи не містять доказів того, що спірний Іпотечний договір визнаний недійсним, припиненим чи неукладеним, а отже в розумінні вимог статті 204 ЦК України вказаний правочин є правомірним, а суд в контексті вимог статті 13 ЦПК України позбавлений процесуальної можливості виходити за межі позовних вимог та вирішувати питання щодо недійсності правочину за власної ініціативи, без заявленої про те відповідної вимоги.

Суд також надає оцінку посиланням відповідача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 761/22265/17 та від 04 липня 2018 року у справі № 520/10060/16-ц, щодо визнання недійсним Договору іпотеки майнових прав на незавершене будівництво, та звертає увагу відповідача на те, що такі правові висновки є нерелевантним до спірних правовідносин в зв`язку з тим, що у цій справі не було заявлено позовних вимог про визнання недійсним Іпотечного договору від 21 листопада 2008 року, а суд в розумінні статті 13 ЦПК України зобов`язаний розглядати справу в межах заявлених позовних вимог та не уповноважений виходити за їх межі.

Правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 487/1398/15-ц також є нерелевантним до вказаних правовідносин, оскільки у справі вирішувалися позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто відносини у справі не є подібними до спірних правовідносин.

Судом встановлено, що на підставі Біржової угоди договору купівлі-продажу від 08 серпня 2013 року № 3-167 позивач у справі ТОВ Українська боргова компанія» набуло від первісного кредитора ТОВ КБ «Арма» право вимоги, зокрема, за кредитним договором № 14/01/980-KL/190, а 06 вересня 2013 року права вимоги за договором іпотеки від 21 листопада 2008 року, укладеним між ТОВ КБ «Арма» та ДП «Дніпровський круг», за змістом якого до ТОВ «Українська боргова компанія» перейшло право вимоги зокрема і на приміщення № 14а площею 58,3 кв.м. та приміщення № 19а площею 41,2 кв.м.

Матеріалами справи підтверджується, що за договором від 11 грудня 2008 року № 11/12/08-Б-О ОСОБА_1 , відповідач у справі, купив у ДП «Дніпровський круг» майнові права на нежитлове приміщення № 27 загальною площею 99,5 кв.м.

Згідно з висновком Генерального проектувальника ОСОБА_2 від 19 вересня 2019 року щодо відповідності поштових та проектних адрес спірні нежитлові приміщення з номерами 14а та 19а у будинку за адресою: АДРЕСА_3 , були розділені, а саме: приміщення під номером 14а було розділене на приміщення CCLXXХV (45,8 кв.м.), CCXC (4,8 кв.м.), CCXCI (4,3 кв.м.), а приміщення під номером 19а на приміщення CCLXXXVI (7,7 кв.м.), CCLXXXVII (3,7 кв.м.), CCLXXXVIII (13,0 кв.м.), CCLXXIX (15,4 кв.м.).

25 березня 2020 року ТОВ «Техінвест експерт» було видано ОСОБА_1 технічний паспорт на приміщення № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 .

02 квітня 2020 року ОСОБА_1 та ДП «Дніпровський круг» підписали акт приймання-передачі приміщення за Договором № 11/12/08-Б-О від 11 грудня 2008 року, яким затвердили здійснення між ними всіх взаєморозрахунків за приміщення № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 94,7 кв.м., до складу якого ввійшли нежитлові приміщення № CCLXXХV (45,8 кв.м.), № CCXC (4,8 кв.м.), № CCXCI (4,3 кв.м.), № CCLXXXVI (7,7 кв.м.), № CCLXXXVII (3,7 кв.м.), № CCLXXXVIII (13,0 кв.м.), № CCLXXIX (15,4 кв.м.), та того ж дня уклали додаткову угоду № 01/20 до Договору № 11/12/08-Б-О від 11 грудня 2008 року, за змістом якої у зв`язку зі змінами у проектній та технічній документації Об`єкта будівництва сторони договору виклали таблицю характеристик нежитлового приміщення у новій редакції, за змістом якої нежитловому приміщенню був присвоєний номер 27 у будинку за адресою: АДРЕСА_3 . загальною площею 94,7 кв.м., до складу нежитлового приміщення ввійшли приміщення № CCLXХXV (45,8 кв.м.), № CCXC (4,8 кв.м.), № CCXCI (4,3 кв.м.), № CCLXXXVI (7,7 кв.м.), № CCLXXXVII (3,7 кв.м.), № CCLXXXVIII (13,0 кв.м.), № CCLXXIX (15,4 кв.м.).

16 квітня 2020 року в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області було внесено запис про право власності ОСОБА_1 на приміщення № 27 загальною площею 94,7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3 , до складу якого ввійшла група нежитлових приміщень: CCLXXХ V, CCLXXXVI, CCLXXXVII, CCLXXXVIII, CCLXXIX, CCXC , CCXCI.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що приміщення з будівельними номерами 14а та АДРЕСА_6 , та належне на праві власності ОСОБА_1 нежиле приміщення № 27 за адресою: АДРЕСА_3 , є одним і тим же об`єктом нерухомого майна, майнові права на який були передані первісному кредитору ТОВ КБ «Арма» з застереженням в Іпотечному договорі про набуття цим приміщенням статусу предмета іпотеки за Іпотечним договором після введення будинку в експлуатацію без внесення змін/доповнень до Іпотечного договору без відповідної на те вимоги Іпотекодержателя.

Отже, приміщення № 27 за адресою: АДРЕСА_3 після введення будинку в експлуатацію фактично набуло статусу іпотечного майна за Іпотечним договором від 21 листопада 2008 року, в зв`язку з чим суд дійшов висновку про те, що право позивача не було порушене, а позовні вимоги про визнання за ТОВ «УБК» права іпотеки цього об`єкта нерухомого майна є необґрунтованими.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ТОВ «Українська боргова компанія», в зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 48, 51, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія» до ОСОБА_1 , третя особа Дочірнє підприємство «Дніпровський круг» про визнання нерухомого майна предметом іпотеки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області або безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І. О. Фінагеєва