Рішення

від 20.06.2023 по справі 344/13511/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/13511/22

Провадження № 2/344/818/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої Кіндратишин Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Литвин Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог - ОСОБА_3 . про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

28.10.2022 позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про усунення перешкод у користування спільним майно. При цьому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 27.02.2023 ( а.с. 88), просить : в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на : частку домоволодіння, що по АДРЕСА_1 , яке складається з : житлового будинку, загальною площею 200,5 кв.м., житловою площею 71,6 кв.м., гаражу загальною площею 24,3 кв.м., сараю загальною площею 22,4 кв.м., вбиральні площею 1,5 кв.м., огорожі загальною площею 70,2 кв.м.; частку земельної ділянки з кадастровим номером 2610190501:09:005:0144, загальною площею 0,1000 га, цільове призначення : для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 у період з 29.12.1991 по 24.06.2022. За час перебування у шлюбі ними було набуто у спільну сумісну власність майно, зокрема домоволодіння за адресою : АДРЕСА_1 . Таке будинковолодіння розташоване на земельні ділянці з кадастровим номером 2610190501:09:005:0144, загальною площею 0,1000 га, цільове призначення : для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Вказані об`єкти нерухомого майна зареєстровані за відповідачем. При цьому домоволодіння побудовано сторонами під час перебування в шлюбі за спільні кошти сторін та для потреб їхньої сім`ї, відтак належить подружжю на праві спільної сумісної власності.

09.01.2023 представником відповідача подано відзив на позов. У позові просив відмовити, зокрема з тих підстав, що ОСОБА_2 тривалий час їздить за кордон на роботу. Передостанній раз в Україні він був у 2015 році, на весіллі у дочки. Приблизно в цей період йому стало відомо про подружні зради його дружини. Як наслідок між ними почались сварки.

ОСОБА_1 проживала разом з дочкою у спірному будинковолодінні до середини 2018 року. Після чого переїхала у квартиру на АДРЕСА_2 , яке було придбано для проживання сім`ї у 1996 році та оформлено на ОСОБА_1 .

Дочка залишилась проживати у спірному будинковолодінні до цих пір.

Наскільки відомо ОСОБА_2 , позивачка, після того як переїхала жити у квартиру, час від часу навідувалась в спірне будинковолодіння, здебільшого для обробітку городу.

17.12.2021 ОСОБА_2 знову приїхав в Україну, де перебував до 17.01.2022 ( фактично 17.12.2022 вечером він поїхав в аеропорт), що підтверджується листом ДПС України від 29.12.2022.

В цей період ОСОБА_2 , за згодою дочки ОСОБА_4 , і разом з нею проживав у спірному будинковолодінні. Ще до приїзду, в Україну , він попередив позивачку, що буде подавати на розлучення, що викликало в неї незадоволення.

Вподальшому мав місце конфлікт, 01.01.2022, зокрема з приводу того, що саме позивач та її мати ОСОБА_5 чинили йому перешкоди у користуванні спірним домоволодінням.

10.04.2023 відповідачем подано зустрічний позов ( а.с. 126-129), у якому просить: визнати у порядку спільного сумісного майна подружжя, право власності за ОСОБА_2 на частку квартири АДРЕСА_3 .

В обґрунтування зустрічного позову зазначено, що квартира АДРЕСА_3 придбана в період шлюбу на підставі договору купівлі-продажу від 13.10.1997 та була зареєстрована за ОСОБА_1 . Тому, така квартира належить подружжю на праві спільної сумісної власності.

11.04.2023 -постанволено ухвалу суду про прийняття зустрічного позову ( а.с. 148).

04.04.2023 -постановлено ухвалу суду про залучення до участі в справі в якості третьої особи на стороні відповідача за первісним позовом - ОСОБА_3 ( а.с. 169-170).

15.05.2023 - постановлено ухвалу суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті ( а.с. 179).

17.05.2023 - представником відповідача - позивача адвокатом Устнінським А.В. подано заяву про можливість укладення мирової угоди, яка подальшому не підтримана протилежною стороною ( а.с. 82-83).

Представник позивача - відповідача, адвокат Тинів І.Д. у вступному слові первісний позов підтримав, відносно задоволення зустрічного позову - не заперечив, давши пояснення, що відповідають викладеному у позові.

Позивач -відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, щодо задоволення зустрічного позову не заперечила. Будучи допитаною в якості свідка дала покази про те, що спірне домоволодіння будувалось за спільні кошти, які були зароблені за кордоном.

Представник відповідача - позивача, адвокат Устінський А.В. у первісному позову просив відмовити, зустрічний - задоволити, з мотивів, що викладені письмово. Додав, що спірне домоволодіння та земельна ділянка набута працею та за особисті кошти його довірителя ОСОБА_2 , відтак не є спільною сумісною власністю подружжя.

Третя особа в судове засідання повторно не з`явилася, причин своєї неявки суду не повідомила, хоча належним чином була повідомлення про розгляд справи.

Вислухавши вступне слово сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з рішенням Івано-Франківського міського суду від 24.05.2022 за №344/21161/21, у цивільний справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, позов задоволено - шлюб між сторонами, що зареєстрований 29.12.1991- розірвано ( а.с. 9).

Відтак, встановлено, що сторони з 29.12.1991 перебували у зареєстрованому шлюбі по дану набрання рішенням законної сили.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що видане Вовчинецькою сільською радою від 10.10.2011 за ОСОБА_2 зареєстровано домоволодіння, що по АДРЕСА_1 , яке складається з : житлового будинку, загальною площею 200,5 кв.м., житловою площею 71,6 кв.м., гаражу загальною площею 24,3 кв.м., сараю загальною площею 22,4 кв.м., вбиральні площею 1,5 кв.м., огорожі загальною площею 70, 2 кв.м. ( а.с. 11-12).

Разом з тим, згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД №824862, виданого 19.09.2007, за ОСОБА_2 на підставі рішення VI сесії V демократичного скликання Вовчинецької сільської ради від 20.02.2007, зареєстрована земельна ділянка по АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 2610190501:09:005:0144, загальною площею 0,1000 га, цільове призначення : для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ( а.с. 13).

Згідно з звітом, висновком про незалежну оцінку, що наданий ФОП ОСОБА_6 , ринкова вартість такого домоволодіння ( житлового будинку та земельної ділянки) станом на 24.02.2023 становить 2 202 000 грн. ( а.с. 91-115).

Відповідно до довідки Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації від 16.03.2023 №00659, згідно архівних даних за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 49,1 кв.м. на підставі договору купівлі -продажу від 13.10.1997, що посвідчений державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Стецьків М.І. за р. №3 Д-1102. Рішення про реєстрацію права власності прийняте 13.10.1997, р. запис №5378, книга №99. Переходів права власності на даний об`єкт в ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» не реєструвалось ( а.с. 131-133).

Згідно такого договору купівлі-продажу ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_7 квартиру за 5 926грн., які продавець одержала від покупця до підписання договору ( а.с. 132).

Відповідно до звіту про оцінку ТОВ « А. КОСЕНСУС» квартири АДРЕСА_3 , її ринкова вартість станом на 25.03.2023 становить 1 492 000 грн. ( а.с. 131-143).

Так, правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України та СК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

За правилами статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

За статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).

Враховуючи зазначене вище вбачається, що діє абсолютна презумпція спільності права власності, в тому числі й подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Наведене узгоджуються з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), у якому Верховний Суд відійшов від правових висновків, викладених у постанові від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15.

Вирішуючи питання щодо походження коштів, які становили сімейний бюджет подружжя, судом враховано, що таке набуто за період перебування у шлюбі.

Також суд бере до уваги покази позивача-відповідача, яка була допитана в якості свідка та свідка ОСОБА_8 ( матері позивача-відповідача), що спірне домоволодіння було побудоване за спільні кошти та внаслідок спільної праці подружжя. Зокрема, свідки дали покази про те, що фактично після одруження та до 2011 року, подружжя ОСОБА_9 разом працювало за кордоном. Всі заощадження вклади в будівництво.

Разом з тим, стороною відповідача- позивача не надано належних, достовірних доказів того, що домоволодіння було придбано виключно за його особисті кошти.

Відтак, суд дійшов висновку, що сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є:

- домоволодіння, що по АДРЕСА_1 , яке я складається з : житлового будинку, загальною площею 200,5 кв.м., житловою площею 71,6 кв.м., гаражу загальною площею 24,3 кв.м., сараю загальною площею 22,4 кв.м., вбиральні площею 1,5 кв.м., огорожі загальною площею 70, 2 кв.м.;

- земельна ділянка з кадастровим номером 2610190501:09:005:0144, загальною площею 0,1000 га, цільове призначення : для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що по АДРЕСА_1 .

- квартира АДРЕСА_3 .

І саме таке майно підлягає поділу з урахуванням рівності часток, що презюмується.

Так, визнання ідеальних часток сторін в цьому рухомому неподільному майні без його реального поділу та залишення рухомого неподільного майна у їх спільній частковій власності не буде відповідати інтересам сторін, так як не вирішить спір по суті.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 зазначено, що у разі задоволення позову відповідач стає одноосібним власником речі. Тому його не можна вважати неплатоспроможним. Більше того, якщо для задоволення позову про стягнення коштів суд мав би враховувати платоспроможність відповідача на час розгляду справи, то стягнення у судовому порядку багатьох боргів було би неможливим саме з цієї причини. Факт відсутності у відповідача коштів для одномоментної виплати компенсації позивачеві сам по собі не може бути ознакою надмірності тягаря з такої виплати. Якщо у цього відповідача будуть відсутні кошти, зокрема регулярні доходи, для реального виконання рішення суду, за яким на користь позивача треба виплатити компенсацію, то під час виконавчого провадження виконавець може звернути стягнення на майно відповідача, у тому числі на присуджену йому річ (стаття 56 Закону України «Про виконавче провадження»). Виручені від реалізації кошти спрямовуються на задоволення вимог стягувача, сплату виконавчого збору, відшкодування витрат виконавчого провадження тощо. Згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов`язковою.

Зі змісту статті 357 ЦК України вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

За таких обставин, у випадку якщо неподільну річ не можна реально поділити між сторонами відповідно до їхніх часток, суд визнає ідеальні частки сторін у цьому майні без його реального поділу та залишає майно у спільній частковій власності.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками, сформульованими у постановах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2565цс16, Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 559/609/15.

Беручи до уваги, що сторони не погодили порядок поділу домоволодіння та квартири, а частки в цьому об`єкті права спільної сумісної власності сторін є рівними; спірне майно придбане за час шлюбу, належних, допустимих доказів, що таке є особистою власністю будь -кого з подружжя, суду не надано, суд дійшов висновку, що обидва позови підлягають до задоволення шляхом поділу спільного сумісного майна подружжя, шляхом визнання за : ОСОБА_1 право власності на :- частку домоволодіння, що по АДРЕСА_1 , яке я складається з : житлового будинку, загальною площею 200,5 кв.м., житловою площею 71,6 кв.м., гаражу загальною площею 24,3 кв.м., сараю загальною площею 22,4 кв.м., вбиральні площею 1,5 кв.м., огорожі загальною площею 70, 2 кв.м.; - частку земельної ділянки з кадастровим номером 2610190501:09:005:0144, загальною площею 0,1000 га, цільове призначення : для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що по АДРЕСА_1 . В порядку спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на частку квартири АДРЕСА_3 .

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 223, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Первісний позов задоволити.

В порядку спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на :

- частку домоволодіння, що по АДРЕСА_1 , яке я складається з : житлового будинку, загальною площею 200,5 кв.м., житловою площею 71,6 кв.м., гаражу загальною площею 24,3 кв.м., сараю загальною площею 22,4 кв.м., вбиральні площею 1,5 кв.м., огорожі загальною площею 70, 2 кв.м.;

- частку земельної ділянки з кадастровим номером 2610190501:09:005:0144, загальною площею 0,1000 га, цільове призначення : для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що по АДРЕСА_1 .

Зустрічний позов задоволити.

В порядку спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на частку квартири АДРЕСА_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач -відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ;

Представник позивача -відповідача : адвокат Тинів Ігор Дмитрович, вул. Гаркуші, 2 оф.1, м. Івано-Франківськ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса : АДРЕСА_1 ;

Відповідач - позивач : ОСОБА_2 , РНОКПП : НОМЕР_2 , адреса : АДРЕСА_5 ;

Представник відповідача - позивача : адвокат Устінський Андрій Вікторович, адреса: вул. Шопена, 5/2, оф. 6, м. Івано-Франківськ.

Повне рішення складено 30.06.2023.

Суддя

Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.