Постанова

від 21.06.2023 по справі 914/2989/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2023 р. м. Львів Справа №914/2989/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІ.Б. Малех

суддівВ.М. Гриців

О.В. Зварич

секретар судового засіданняЗалуцький Д.Т.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничої компанії Львівхолод від 24.03.2023 (вх. № апеляційного суду 01-05/940/23 від 28.03.2023)

на рішення Господарського суду Львівської області від 23 лютого 2023 року (суддя Мазовіта А.Б., повний текст рішення складено 06.03.2023, м. Львів)

у справі №914/2989/22

за позовом Приватного підприємства Логістика-Сервіс Львів, м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія Львівхолод, м. Львів

про стягнення 2 894 209,70 грн.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Сіцінська В.А. представник;

від відповідача: Гайдукевич О.Я. представник;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Логістика-Сервіс Львів» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничої компанії Львівхолод про стягнення 2 894 209,70 грн.

Позов обґрунтовано тим, що на виконання укладеного між сторонами договору поставки №536 від 02.04.2018, позивач поставив та передав у власність відповідача товар (непродовольчі товари в асортименті), однак, відповідач порушив свої зобов`язання, оплату здійснював несвоєчасно та не в повному розмірі. 26.05.2022 позивач звертався із позовом до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача боргу в розмірі 13 725 753,04 грн. основного боргу, 266 914,41 грн. пені. Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.07.2022 у справі №914/985/22, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 13 295 753,04 грн. основного боргу, 264 117,95 грн. пені, 203 404,41 грн. судового збору, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; провадження у справі в частині, стягнення 430 000,00 грн основної заборгованості закрито. Оскільки відповідач не сплати вказану суму боргу у строки , визначені договором, рішення суду від 25.07.2022 у справі №914/985/22 виконав лише 19.08.2022, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1520938,47 грн., інфляційних у розмірі 1238642,48 грн. та 3% річних у розмірі 134 628,76 грн. Загальна сума 2 894 209,70 грн.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, стверджував, що прострочення оплати за поставлений товар, яке мало місце після 24.02.2022, було спричинено, серед іншого і неправомірними діями позивача, а саме відмовою постачати товар без попередньої оплати за нього, що є порушенням умов укладеного між сторонами договору поставки, та просив суд звільнити його від відповідальності у вигляді сплати інфляційних втрат в сумі 1 238 642,48 грн., трьох процентів річних, що нараховані позивачем в сумі 134628,76 грн., а також зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (пені) до 1 000,00 грн., оскільки вважає, що уже сплачені відповідачем 264 117,95 грн. у справі №914/985/22 є достатнім розміром відповідальності за прострочення сплати боргу.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.02.2023 у справі №914/2989/22 позов задоволено повністю, стягнуто з ТзОВ ТВК Львівхолод на користь ПП «Логістика-Сервіс Львів» 1520938,47 грн. пені, 1238642,48 грн. інфляційних нарахувань, 134628,76 грн. трьох процентів річних та 43 413,16 грн. судового збору.

Ухвалюючи оскаржене рішення, місцевий господарський суд дійшов висновків про те, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу не є штрафними санкціями, застосовується як спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та компенсацією (плати) за користування коштами, належними до сплати кредиторові, і оскільки судом встановлено факт порушення відповідачем строків оплати, порушене право позивача має бути захищене. Також суд не вбачав обґрунтованих та підтверджених доказами підстав для зменшення суми пені.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2023 у справі №914/2989/22, в частині позовних вимог ПП «Логістика-Сервіс Львів» до ТзОВ ТВК Львівхолод про стягнення 3% річних в сумі 134628,76 грн., пені в сумі 1 519 938,47 грн. та інфляційних втрат в сумі 1 238 642,48 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, в частині позовних вимог ПП «Логістика-Сервіс Львів» до ТзОВ ТВК Львівхолод про стягнення пені в сумі 1000,00 грн. оскаржене рішення залишити без змін, судові витрати пропорційно до частини позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, покласти на позивача.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржене рішення ухвалене на підставі неповно з`ясованих обставин, які мають значення для вирішення справи, а саме відповідач вважає, що у цій справі наявні підстави для звільнення його від відповідальності у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, з урахуванням положень ч.3 ст.219 ГК України, ч.1 ст.616, ч.3 ст.551 ЦК України, і такими підставами є порушення умов укладеного договору поставки позивачем, що спричинило затримку виконання зобов`язання з оплати за товар, несприятливі наслідки повномасштабної війни та добросовісність дій відповідача.

В підтвердження зазначеного апелянт вказує наступні доводи:

- суд не надав оцінки доводам відповідача, щодо листування між сторонами, оскільки оцінку таким листам позивача було надано судом у справі №914/985/22, проте, у справі №914/985/22 відповідач просив відмовити у задоволенні позову, щодо пені, нарахованої після 24.02.2022, посилаючись на обставини непереборної сили (військову агресію Російської Федерації проти України), натомість у цій справі відповідач просить звільнити його від відповідальності за невчасне виконання грошового зобов`язання та зменшити розмір штрафних санкцій на підставі ч.3 ст.219, ст.233 ГК України, ч.3 ст551, ч.1 ст.616 ЦК України, відтак у справі №914/985/22 не розглядались та не встановлювались обставини, на які відповідач посилається, як на підставу звільнення від відповідальності за невчасне виконання грошового зобов`язання та зменшення неустойки;

- відповідач не покликається на обставини форс-мажору, проте, суд в оскарженому рішенні надав оцінку листу Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, як доказу у праві;

- суд неповно з`ясував обставини, що зумовили затримку в погашення боргу, а саме порушення умов договору позивачем відмовою здійснювати поставку на раніше погоджених умовах, та не дослідив докази, подані відповідачем на підтвердження цих обставин, зокрема листа позивача від 24.02.2022 про зміну умов договору, щодо поставки лише за попередньою оплатою в односторонньому порядку та інших листів;

- суд не надав оцінки тому факту, що позивач входить в групу компаній Berta-group, усі компанії якої мали укладені договори поставки з відповідачем та розглядаються ним як єдиний контрагент, і яка не виконала навіть ті замовлення, які були отримані від відповідача ще 22.02.2022;

- суд не дослідив обставин неможливості ведення нормальної господарської діяльності після 24.02.2022 збільшення кількості покупців в західних областях, масове скуповування продуктів, порушення ланцюжків постачання через знищення складів, доріг та мостів, окупацію територій, мобілізацію транспорту та працівників підприємств-постачальників тощо, які є загальновідомими та внаслідок яких відповідач був змушений іти на різноманітні домовленості з постачальниками, а усі обігові кошти витрачати на оплату соціально-значущого товару та організацію його перевезення;

- незважаючи на те, що магазини відповідача прямо не постраждали від бойових дій, війна, як обставина непереборної сили прямо вплинула на неможливість ведення відповідачем нормальної господарської діяльності, як і регулятивні рішення державних органів постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.2022 №160, від 09.12.2020 №1236, від 22.04.2020 №341, відкритий лист Держспоживслужби України від 27.02.2022, указ Президента України №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, постанова Національного банку України №18 від 24.02.2022, внаслідок дії яких відповідач був змушений розраховуватись за соціально-значущі товари значно раніше, ніж передбачалось укладеними договорами, націнка на такі товари заледве покриває реальні витрати, пов`язані з їх продажем, продати такі товари відповідач міг тільки після завершення строку декларування ціни, при цьому соціально-значущі товари є основною в продажах під час війни, оскільки продаж інших товарів ускладнений знищенням ланцюгів постачання, виробничих потужностей багатьох виробників, завезення імпортних товарів унеможливлене через обмеження, встановлені НБУ, а продаж алкоголю як товару з високою націнкою заборонений чи суттєво обмежений;

- суд зазначив, що сума пені складає лише 1,16% від суми заборгованості, однак не врахував, що загальна сума відповідальності, яку позивач заявив до стягнення у цьому позові становить 50 515,55 грн, пеня, що була сплачена позивачу у справі №914/1053/22, становить 25 455,13 грн., що складає 13,93% від початкової суми боргу, при цьому інфляційні втрати та 3% річних нараховано виключно за період з 24.02.2022, а пеню з 25.05.2022 до моменту повного погашення боргу, і такий значний обсяг інфляційних прямо спровокований війною внаслідок підняття Національним банком України облікової ставки 03.06.2022 до 25% річних;

- суд не врахував той факт, що відповідач уже сплатив 264 117,95 грн. пені позивачу та 973 394,57 грн. групі компаній Berta-group, куди входить позивач.

Апелянт, просить врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18.03.2020 №902/417/18 (санкції не можуть розглядатись кредитором як спосіб отримання доходів), від 07.12.2021 у справі №902/129/21 (правила ч.2 ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником), від 18.10.2022 у справі №910/9131/21 (суд має право зменшити розмір штрафних санкцій і за наявності інших обставин); від 14.04.2020 у справі №904/3507/19 (суд повинен встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних в результаті конкретного правопорушення), від 07.12.2021 у справі №902/129/21 (вирішуючи питання зменшення розміру неустойки, суд повинен об`єктивно оцінити поведінку винної сторони, в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків); від 21.09.2021 у справі №906/682/20 (нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з відповідача пені у повному обсязі, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання), а також правові висновки, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 13.04.2017у справі №904/8990/16.

08.05.2023 на адресу суду надійшов відзив ПП «Логістика-Сервіс Львів» на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечує проти задоволення вимог скарги, просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, та наводить наступні аргументи на спростування доводів апелянта:

- обставини нездійснення відповідачем оплати в повному обсязі за придбаний товар в порушення умов договору поставки №536 встановлений у справі №914/985/22 та не потребують повторного доведення, в тому числі факт допущення відповідачем прострочення виконання грошового зобов`язання перед позивачем, факт відсутності у відповідача законних підстав для порушення умов договору поставки №536 в частині оплати за придбаний товар чи підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення умов договору поставки №536;

- обставини, встановлені у справі №914/985/22 є преюдиційними, а повторне їх дослідження є не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору принципу процесуальної економії (відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №910/6356/19, та ін.);

- посилання відповідача на порушення позивачем умов договору, що спричинило затримку виконання зобов`язання з оплати за товар є безпідставними, оскільки частина заборгованості з оплати отриманого товару відповідача перед позивачем виникла завчасно до початку бойових дій на території України, а після 24.02.2022 відповідач перестав надсилати позивачу замовлення на поставку партій товару, окрім того, відповідно до умов договору, обов`язку поставити товар передує направлення відповідачем відповідного замовлення на поставку товару, що було встановлено в рішенні у справі №914/985/22;

- твердження відповідача про те, що ані у відзиві, ані в запереченнях, ані в судових засіданнях відповідач не покликався на обставини форс-мажору не відповідають дійсності і суд правомірно надав оцінку покликанням відповідача на те, що війна як обставина непереборної сили прямо вплинула на неможливість ведення відповідачем нормальної господарської діяльності;

- відповідач у скарзі неповно викладає обставини спору та спотворює реальні факти, зокрема, відповідач систематично порушував умови договору щодо кількості платежів, розрахункових днів, при цьому черговий платіж не був здійснений 24.02.2022, твердження про усні домовленості сторін про збільшення відтермінування оплати до 90 днів не відповідає дійсності та не підтверджується жодними доказами у справі; станом на дату повномасштабної війни загальна сума відвантаженого позивачем та неоплаченого відповідачем товару становила 17 231 318,45 грн, при цьому сума товару, строк оплати якого настав, становила 3 375 242,45 грн. і щодня збільшувалась, тому з метою зменшення ризиків непогашення відповідачем заборгованості позивач неодноразово надсилав відповідачу листи з проханням не допускати порушення строків оплати товару, не наполягав на попередній оплаті, а просив змінити умови оплати товару на попередню оплату та забезпечити оплату раніше придбаного товару, такі прохання є офертою, а не односторонньою зміною умов договору, і після відмови відповідача позивач не звертався більше з таким проханням;

- оскільки відповідач відмовився від подальшої співпраці з позивачем, позивач не вбачав сенсу укладати договір про реструктуризацію боргу, який лише є підставою для ухилення від плати за користування кредиторською заборгованістю як частиною джерела обігових коштів з рахунок позивача;

- повне погашення суми основного боргу відбулося лише після звернення позивача до суду, до того відповідач здійснював платежі, у мізерному розмірі, порівняно із сумою боргу;

- саме відповідач в односторонньому порядку припинив виконання умов договору поставки в частині замовлення та оплати товару, а твердження відповідача про односторонню зміну умов договору позивачем в повному обсязі не відповідають дійсності та є необ`єктивними;

- відповідач, здійснюючи господарську діяльність, однією із складових якої є укладення господарських договорів, мав передбачити пов`язані із цим ризики, і в цьому випадку відсутні підстави перекладати комерційний ризик відповідача на позивача;

- постанови уряду, на які покликається відповідач, не вплинули на можливість своєчасного погашення боргу відповідачем, адже продовольчі товари вітчизняного виробництва, які мають істотну соціальну значущість, не належать до переважного асортименту супермаркетів відповідача та займають не більше, ніж 10-20% площі стелажів супермаркету, а заборона продажу алкоголю була введена у м. Львів лише 19.03.2022 (через місяць з моменту припинення здійснення плати за товар), лише частина магазинів відповідача розміщені у м. Львові, в інших містах така заборона вводилась також тимчасово, разом з цим факти тимчасових обмежень на продаж алкоголю не звільняють відповідача від оплати боргу за поставлену продукцію;

- одна лише наявність нормативно-правових актів, перелічених апелянтом, без порівняння фінансових показників діяльності відповідача (загальні валові обсяги, дебіторська та кредиторська заборгованість тощо) за відсутності інших документів, які підтверджують збиткову господарську діяльність відповідача, не можуть беззаперечно свідчити про реальну неможливість здійснення оплати за поставлений позивачем товар;

- вказані відповідачем обставини не є винятковими для відповідача, під час воєнного стану позивач та відповідач знаходяться у рівних умовах ведення господарської діяльності;

- відповідач не заперечує факту порушення ним строку оплати товару, не заперечує правильність нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, сторони добровільно уклали договір та узгодили його умови, в тому числі і п.6.7 договору щодо розміру пені, тому позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 1 520 938,47 грн. є цілком обґрунтованими;

- виходячи з правової природи трьох відсотків річних та інфляційних втрат, звільнення відповідача від їх сплати позбавить позивача можливості компенсувати матеріальні втрати під час прострочення виконання грошового зобов`язання, в тому числі в результаті інфляційних процесів.

Позивач покликається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.10.2019 у справі №914/2202/18 (обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання); від 27.02.2019 у справі №910/9765/29 (суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу); від 26.05.2020 у справі №918/289/19 (при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд врахувати інтереси обох сторін); від 26.05.2020 у справі №918/289/19 (реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав).

Окрім того, позивач звертає увагу на нерелевантність постанов Верховного Суду, на правові висновки у яких покликається апелянт, фактичним обставинам цієї справи.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 (суддя доповідач Малех І.Б.) апеляційну скаргу ТзОВ ТВК Львівхолод залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме для надання доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 65119,74 грн..

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2023 (головуючий суддя Малех І.Б., судді Гриців В.М., Зварич О.В.), після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно - виробничої компанії Львівхолод від 24.03.2023 (вх. № апеляційного суду 01-05/940/23 від 28.03.2023) на рішення Господарського суду Львівської області від 23 лютого 2023 року у справі №914/2989/22. Витребувано матеріали справи №914/2989/22 в Господарського суду Львівської області.

16.05.2023 в канцелярію апеляційного суду поступили матеріали справи №914/2989/22.

В подальшому , ухвалою суду від 18.05.2023 призначено розгляд справи №914/2989/22 в судове засідання на 21 червня 2023 року об 11 год. 00 хв.

В судове засідання 21.06.2023 з`явились представники учасників справи, які підтримали свої доводи і заперечення з мотивів наведених в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Обставини справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2018 між Приватним підприємством «Логістика-Сервіс Львів» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія «Львівхолод» (покупець) укладено договір поставки №536 з додатками.

За цим договором постачальник (позивач) зобов`язався систематично, у чіткій відповідності з замовленням покупця, поставляти покупцеві товар, передбачений в специфікації (додаток №3 до договору), на умовах, передбачених даним договором та додатками до нього, а покупець зобов`язався приймати замовлений товар та здійснювати його оплату згідно з цінами, що не перевищують цін, узгоджених у специфікації, яка діє на дату створення замовлення (пп. 1.1., 1.2. договору).

Згідно п. 1.5. договору даний договір визначає основні обов`язкові умови співпраці сторін. Інші детальні умови співпраці погоджуються сторонами в комерційних умовах, додаткових угодах та в інших додатках до даного договору.

Вартість договору складається з загальної вартості товарів, придбаних у постачальника за даним договором (п. 2.3. договору).

Відповідно до п. 3.1 договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника за цінами, вказаними у специфікації, яка діє на дату створення замовлення. Терміни та порядок оплати за поставлений товар погоджуються сторонами у комерційних умовах. Сторони погодили, що оплата за товар здійснюється покупцем у розрахунковий день, який визначається комерційними умовами. У випадку, якщо строк оплати за товар припадає на інший день у тижні, що не співпадає із розрахунковим днем, то такий платіж здійснюється у наступний за встановленим строком оплати розрахунковий день. При цьому оплата за товар у розрахунковий день не вважається порушенням покупцем строків оплати.

Додатком №1 до договору поставки є комерційні умови від 02.04.2018, відповідно до яких розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється згідно з п. 3.1 договору поставки протягом 81 календарного дня з моменту реалізації/отримання товару покупцем; замовлення вважаються належним чином переданими постачальнику, якщо вони відправлені по факсу, електронною поштою, через систему ЕDІ або іншим способом, прийнятним для сторін на основі договору та додатків до нього згідно графіку замовлень (додаток №4) до 15:00 год. Постачальник зобов`язаний підтвердити отримання замовлення електронною поштою або факсом з повідомленням про отримання до 17:00 год у день отримання замовлення.

Додатком №2 до договору поставки є правила документообігу, відповідно до яких, серед іншого, сторони домовились про впровадження та організацію системи електронного обміну документами та ведення паперових документів в електронному вигляді згідно з додатковою угодою про впровадження та організацію системи електронного обміну документами, що підписується обома сторонами.

Додатком №3 до договору поставки є специфікація, додатком №4 - графік поставки, додатком № 5 - правила логістики.

02.04.2018 сторонами підписано протокол узгодження розбіжностей, що виникли при укладенні договору поставки від 02.04.2018. Зокрема, сторонами узгоджено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється згідно з п. 3.1 договору поставки протягом 81 календарного дня з моменту отримання товару покупцем. Сторони погодили, що оплата за товар здійснюється покупцем у розрахунковий день, яким є вівторок та четвер. У випадку, якщо строк оплати за товар припадає на інший день у тижні, що не співпадає із розрахунковим днем, то такий платіж здійснюється у наступний за встановленим строком оплати розрахунковий день. При цьому оплата за товар у розрахунковий день не вважається порушенням покупцем строків оплати.

02.04.2018 сторонами підписано додаткову угоду про впровадження та організацію системи електронного обміну документами, даними про товар та ведення первинних документів в електронному вигляді.

На підставі укладеного договору між сторонами тривали правовідносини щодо систематичних поставок товару та їх оплати.

Згідно з видатковими накладними за період з 13.12.2021 по 18.02.2022 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 13 965 753,04 грн., однак вказаний товар було оплачено відповідачем частково, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 13 807 193,04 грн.

20 травня 2022 позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до ТзОВ Львівхолод про стягнення 14 082 155,17 грн., яка в подальшому було зменшено до 13 725 753,04 грн. в частині основного боргу. За прострочення виконання зобов`язання позивач також нарахував відповідачу 266 914,41 грн. пені, що відображено в останньому клопотанні про зменшення позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.07.2022 у справі №914/985/22, яке набрало законної сили, позовні вимоги задоволено частково, провадження у справі в частині стягнення 430 000,00 грн. основного боргу закрито; стягнуто з ТОВ «Торговельно-виробничої компанії «Львівхолод`на користь ПП «Логістика-Сервіс Львів» 13 295 753,04 грн. основного боргу, 264 117,95 грн. пені та 203 404,41 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору; у задоволенні вимог про стягнення 2796,46 грн. пені відмовлено. Як вказує відповідач дане рішення виконано в повному обсязі, що не заперечується позивачем.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати вартості поставленого товару, позивач в подальшому нарахував 1520938,47 грн. пені за період з дати пред`явлення позову про стягнення боргу у справі №914/985/22 по дату погашення відповідачем боргу перед позивачем в повному обсязі, 1238642,48 грн. інфляційних нарахувань та 134 628,76 грн. трьох процентів річних за період з дати припинення відповідачем виконання своїх договірних зобов`язань в частині оплати товару по дату погашення відповідачем боргу перед позивачем в повному обсязі, які просить стягнути з відповідача у заявленому позові.

Суд першої інстанції, перевіривши розрахунок позивача, встановив, що пеня в сумі 1520938,47 грн., інфляційні втрати в сумі 1 238 642,48 грн., три проценти річних в сумі 134628,76 грн. нараховані правильно, та дійшов висновку, що такі підлягають до стягнення. При цьому, судом в клопотанні про зменшення пені відмовлено. З даним не погодився відповідач подавши апеляційну скаргу

При перегляді рішенням місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно із ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ч.1ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч.2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 6.7. договору за несвоєчасну оплату за поставлений згідно з замовленням товар постачальник має право нарахувати покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від заборгованої суми.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.07.2022 у справі №914/985/22 позовні вимоги задоволено частково, провадження у справі в частині стягнення 430 000,00 грн. основної заборгованості закрито; стягнуто з відповідача 13 295 753,04 грн. основного боргу та 264117,95 грн. пені; у задоволенні вимоги про стягнення 2796,46 грн. пені відмовлено. Вказане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 23.08.2022р.

У зв`язку із простроченням оплат за поставлений товар, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 1520938,47; інфляційні втрати в сумі 1238642,48 грн, та 3% річних в сумі 134628,76 грн. Відповідач не оспорює порядку та розміру нарахувань, однак вважає такі є надмірним тягарем для себе, відтак, звертався до місцевого господарського суду з клопотанням про звільнення від відповідальності у вигляді сплати інфляційних втрат в сумі 1238642,48 грн., 3% річних, що нараховані позивачем в сумі 134628,76 грн, а також просив зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (пені) до 1000 гривень, оскільки вважає, що уже сплачені відповідачем 264 117,95 грн. у справі 914/985/22 є достатнім розміром відповідальності за прострочення сплати боргу.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції не надав оцінки листуванню сторін, на яке покликався апелянт, з огляду на те, що у рішенні суду в справі №914/985/22 від 25.07.2022 вже було надано таку оцінку, проте, відповідно до вимог ч.7 ст.75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Зокрема, в рішенні від 25.07.2022 у справі №914/985/22 зазначено лише, що позивач звертався до відповідача з листами від 18.03.2022, 28.03.2022, 21.04.2022 з проханням оплатити наявну суму заборгованості.

Із листування сторін, що долучене до матеріалів справи, вбачається, що відповідач не ухилявся від сплати заборгованості, що утворилась, а сторони загалом намагались врегулювати спір в досудовому порядку, в тому числі врегулювати умови співпраці із врахуванням обставин введення в Україні воєнного стану та впливу цих обставин на господарську діяльність як постачальника так і покупця, зокрема, дефіциту в обох сторін обігових коштів.

Так, у листі від 24.02.2022 позивач повідомив контрагентів (в тому числі відповідача) про те, що у зв`язку з розгортанням воєнних дій та запровадженням воєнного стану він не гарантує забезпечення виконання замовлень в повному об`ємі, нові відвантаження продукції він зможе здійснювати за умов відсутності протермінованої дебіторської заборгованості та можливості здійснення попередньої оплати за замовлену продукцію, а також просив дотримуватись умов договору і вчасно здійснювати оплати за відвантажену продукцію (Т-2, а.с.28).

25.02.2022 відповідач просив контрагентів (в тому числі позивача) врахувати зростання попиту на продукти харчування та товари першої необхідності внаслідок значного переміщення населення в західні регіони та дотримуватись погоджених умов співпраці, зокрема, щодо ціни, та не ініціювати односторонніх змін (Т-2, а.с.29).

01.03.2022 відповідач повідомив контрагентів (в тому числі позивача) про те, що будь-яка одностороння зміна умов договору під час дії форс-мажорних обставин є неприпустимою та закликав докласти всіх зусиль для належного та вчасного виконання договору поставки (Т-2, а.с.30).

03.03.2022 відповідач листом №839 попередив контрагентів (в тому числі позивача) про те, що в разі продовження вимог щодо скорочення строку оплати товару чи іншої односторонньої зміни умов договору, він буде змушений в першу чергу здійснювати оплати за соціально-значущі товари та оплати партнерам, які дотримуються визначених зобов`язань, натомість решті за залишковим принципом, окрім того, буде розглядатись питання щодо припинення співпраці (Т-2, а.с.31).

07.03.2022 позивач у відповідь на лист №839 від 03.03.2022 звернувся з проханням до відповідача змінити умови оплати товару на попередню оплату та забезпечити належну і своєчасну оплату раніше придбаного товару (Т-2, а.с.32).

16.03.2022 відповідач звернувся до позивача з листом №991 від 16.03.2022, у якому повідомив, що вимога про передоплату товару є неприйнятною у зв`язку з відсутністю відповідної кількості обігових коштів, а також попередив про скорочення асортименту товарів, які буде замовляти компанія, та те, що оплата заборгованості буде здійснюватись частинами в міру наявності коштів для першочергових витрат (виплати заробітної плати, оплати комунальних послуг та оренди, оплати соціально-значущих товарів) (Т-2, а.с.33-34).

18.03.2022 позивач звернувся до відповідача з листом, у якому просив у найкоротші строки та в повному обсязі погасити існуючу заборгованість за придбаний товар перед компанією Берта груп та, зокрема, перед ПП «Логістика-Сервіс Львів» (Т-2, а.с.35).

У цьому листі позивач також вкотре звернувся з проханням на час існування воєнного стану переглянути умови оплати товару на попередню оплату або оплату по факту отримання товару, оскільки такий крок забезпечить підприємство коштами, за які буде придбаний товар і постачальників.

28.03.2022 позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити дебіторську заборгованість та повідомив, що відновлення співпраці та відвантаження товару можливе лише у випадку такого погашення (Т-2, а.с.36).

01.04.2022 відповідач повторно повідомив позивача про неприйнятність ініційованої односторонньої зміни умов договору поставки щодо скорочення відтермінування, можливість подальшої співпраці лише на вже погоджених умовах та гарантував виконання зобов`язання з оплати товару частинами в міру наявності коштів після першочергових витрат (Т-2, а.с.37).

21.04.2022 позивач звернувся до відповідача з вимогою за вих. №16/17 погашення заборгованості в розмірі 4 941 089,98 грн. та намір звернутись до суду з позовом про стягнення боргу та штрафних санкцій (Т-2, а.с.38-40).

29.04.2022 відповідач повідомив позивача про припинення співпраці за укладеним договором поставки внаслідок односторонньої принципової позиції позивача щодо зменшення погодженого відтермінування оплати за товар та необґрунтованої відмови від постачання товару в перші тижні війни, а також ще раз гарантував оплату боргу. (Т-2, а.с.41-42).

У вказаному листі відповідач просив ще раз розглянути пропозицію проект договору реструктуризації боргу, наданий 15.04.2022, додаткову угоди до нього та акт звірки розрахунків.

04.04.2022 позивач у відповідь на вказаний лист повідомив відповідача про відсутність зацікавленості у реструктуризації боргу, оскільки така є способом уникнення плати за кредиторською заборгованістю як частиною джерела обігових коштів, та запропонував провести тристоронні переговори за участю виробників-постачальників компанії Берта (Т-2, а.с.47-48).

06.05.2022 відповідач повідомив позивача про остаточність рішення про припинення співпраці в частині дистрибуції товарів та відсутність зацікавленості в тристоронніх зустрічах (Т-2, а.с.49).

10.05.2022 позивач повідомив відповідача про відсутність сенсу реструктуризації боргу в разі припинення подальшої співпраці та висловив вимогу про сплату боргу (Т-2, а.с.50)

Колегія суддів відхиляє доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, про те, що наслідки повномасштабної війни в Україні та дія нормативно-правових актів, на які покликався відповідач, жодним чином не вплинула на можливість своєчасного погашення заборгованості. Водночас, апеляційний суд враховує неминучість впливу зазначених обставин на можливість виконання зобов`язань за господарськими договорами обох сторін, а також їх контрагентів.

Щодо листування позивача та відповідача, в якому, як стверджує відповідач, позивач намагався змінити умови договору в односторонньому порядку та здійснювати відвантаження товару виключно за умови здійснення попередньої оплати за поставлену продукцію, судова колегія зазначає, що такої зміни умов договору не відбулося, позаяк відповідачем не подано, а матеріалах справи відсутні докази звернення останнього до позивача із замовленнями на поставку наступних партій товару після 24.02.2022.

Щодо відсутності у відповідача відповідної кількості обігових коштів, суд відхиляє такі твердження, оскільки відсутність достатньої кількості грошових коштів у відповідача через здійснення першочергових розрахунків за товари, що мають істотну соціальну значущість, що передбачено постановою Кабінету міністрів України від 26 лютого 2022 № 160 Щодо забезпечення стабільної роботи виробників продовольства в умовах воєнного стану, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання за договором поставки № 436 від 14.06.2021р. Відсутність вільних обігових коштів у відповідача є результатом господарської діяльності як самостійного суб`єкта господарювання, і тому не є підставою для звільнення від відповідальності за неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків за договором.

Щодо призупинення оплати товару відповідачем, суд не приймає такі заперечення до уваги, у зв`язку з тим, що відповідачем не надано доказів існування між позивачем та відповідачем домовленості про збільшення відтермінування оплати до 90 календарних днів. Твердження відповідача про односторонню зміну умов договору позивачем в повному обсязі необґрунтовані та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Щодо заборони торгівлі алкогольними напоями у мережі відповідача та, як наслідок, втрати частини прибутку, судова колегія відхиляє такі з огляду на те, що відповідач не спеціалізується саме на продажу алкогольної продукції. Як вбачається з видаткових накладних на поставку товарів, за договором № 536 від 02.04.2018 поставлялися продовольчі товари, обмеження на торгівлю якими не застосовувалися.

Щодо реструктуризації боргу та відмови позивача від запропонованої відповідачем пропозиції, судова колегія звертає увагу сторін на те, що реструктуризація боргу є правом, а не обов`язком кредитора.

Покликання відповідача на те, що війна, як обставина непереборної сили, що прямо вплинула на неможливість ведення відповідачем нормальної господарської діяльності (форс-мажорні обставини), суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні визначено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до ч.2 ст.14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Листом-роз`ясненням від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні від 02.12.1997р. №671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні. Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України Про торгово-промислові палати в Україні та деталізовано в розділі 6 Регламенту Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15 липня 2014 року № 40(3) (з наступними змінами).

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 ЗУ Про торгово-промислові палати в Україні засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

За умовами п. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що офіційний лист ТПП України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 лише засвідчує настання форс-мажорних обставин на всій території України, однак не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Такий лист складено без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують для відповідача наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за спірним договором чи докази звернення про видачу такого сертифіката. Також відповідач не повідомив суду про поважні причини неможливості такого звернення.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ст. 617 Цивільного кодексу України).

Отже, в силу приписів частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та статті 14-1 Закону Про торгово-промислові палати в Україні форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Розглянувши клопотання відповідача про звільнення від відповідальності у вигляді сплати інфляційних втрат та 3% річних, а також зменшення пені до 1000,00 грн. судова колегія вважає, що таке підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке:

У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Водночас, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, кредитор не позбавлений можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Схоже правило міститься в частині третій статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, за змістом зазначених норм Господарського та Цивільного кодексів України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, зокрема, з таких підстав, що: належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік підстав для зменшення розміру штрафних санкцій не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміром неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення стороною порушення та/або його наслідків тощо.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18 та в ін.).

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначити конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність боржника тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).

Водночас, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується судом згідно із статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (правові висновки Верховного Суду у постановах від 05.03.2019 у справі № 923/536/18, від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18, від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 30.09.2019 у справі №905/1742/18, від 14.07.2021 у справі №916/878/20 та ін.).

Розглядаючи питання про зменшення розміру заявлених до стягнення пені та відсотків річних, суд виходить із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, і враховує, що неустойка як засіб розумного стимулювання виконання основного грошового зобов`язання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Враховуючи, що період прострочення оплати за поставлений товар є незначним, приймаючи до уваги ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань та погашення останнім в добровільному порядку всієї суми заборгованості, стягнутої за рішення суду у справі № 914/985/22, з огляду на відсутність доказів понесення позивачем збитків, встановлені судом обставини щодо причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним заходів до виконання зобов`язання, з огляду на загальні засади, встановлені статтею 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, беручи до уваги значний розмір 3% річних та неустойки, а також розмір інфляційних втрат , які нараховані за весь період прострочення і є компенсацією за знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, суд прийшов до висновку про доцільність зменшення 3% річних та пені на 50%.

Разом з цим, суд відхиляє покликання апелянта на ч.3 ст.219 ГК України та ч.1 ст.616 ЦК України як на підставу зменшення розміру неустойки, оскільки відповідач не довів належними, допустимими та вірогідними доказами наявності вини кредитора у порушенні ним строку оплату товарів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги відповідача слід задоволити частково, оскаржене рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2023 у справі №914/2989/22 скасувати в частині стягнення 760 469,23 грн. пені та 67314,38 грн 3% річних та в цій частині в позові відмовити.

Судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру, відтак розподіл судових витрат за подання позовної заяви зміні не підлягає, а судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в порядку положень ст.129 ГПК України слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничої компанії Львівхолод від 24.03.2023 (вх. № апеляційного суду 01-05/940/23 від 28.03.2023) задоволити частково.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 23 лютого 2023 року у справі №914/2989/22 скасувати частково в частині стягнення 760 469,23 грн. пені та 67314,38 грн 3% річних. В цій частині в позові відмовити.

3.В решті рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2023 у справі № 914/2989/22 залишити без змін, у зв`язку з чим викласти п. 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія Львівхолод (79034, м. Львів, вул. Угорська, 22, ідентифікаційний код 01553681) на користь Приватного підприємства «Логістика-Сервіс-Львів» (79037, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 212, кор. 2, ЄДРПОУ 33665647) - 760469,23 грн. пені, 1 238 642,48 грн. інфляційних нарахувань, 67314,38 грн. 3% річних.

5.Судові витрати по розгляду справи в суді апеляційної інстанції слід покласти на скаржника.

6.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

7.Матеріали справи №914/2989/22 повернути Господарському суду Львівської області.

Повний текст постанови складено та підписано 30.06.2023.

Головуючий суддяІ.Б. Малех

СуддяВ.М. Гриців

СуддяО.В. Зварич