Постанова

від 24.05.2023 по справі 404/8072/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 року

м. Київ

справа № 404/8072/17

провадження № 61-17252св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (відповідачі за зустрічним позовом),

відповідач - ОСОБА_3 (позивач за зустрічним позовом),

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Федоров Захар Федорович, на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 червня 2020 року, ухвалене у складі судді Павелко І. Л., та постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Дьомич Л. М., Головань А. М., Мурашко С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог за первісним та зустрічними позовами

У грудні 2017 року ОСОБА_4 , ОСОБА_2 звернулися з позовом до ОСОБА_3 про виділення в натурі частини житлового будинку та земельної ділянки.

В обґрунтування первісного позову ОСОБА_4 та ОСОБА_2 вказували, що вони та ОСОБА_3 є співвласниками житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 , який належить сторонам на праві спільної часткової власності.

Рішенням Кіровоградської міської ради від 10 листопада 2016 року № 637 ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою щодо відведення у спільну сумісну власність земельної ділянки площею 0,0462 га з кадастровим номером 3510100000:33:212:0074, розташовану на АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 і ОСОБА_2 зазначили, що між ними та ОСОБА_3 як співвласниками житлового будинку та земельної ділянки виникають непорозуміння та суперечки щодо користування, утримання та збереження майна і угоди про спосіб виділення в натурі часток нерухомого майна між сторонами не досягнено.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 і ОСОБА_2 просили суд:

- виділити в натурі 13/25 часток житлового будинку та надвірних будівель і споруд на АДРЕСА_1 , передавши їм у власність приміщення 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, 2-6 в житловому будинку літ. «А»; погріб літ. «В1», вбиральню літ. «Г» та сарай літ. «Ж»;

- визначити ОСОБА_4 та ОСОБА_2 по 1/3 частці кожному у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3510100000:33:212:0074, розташованої на

АДРЕСА_1 ;

- виділити в натурі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 2/3 частки земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:33:212:0074, розташованої

на АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

У квітні 2018 року ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом

до ОСОБА_4 і ОСОБА_2 про виділення в натурі частки житлового будинку та земельної ділянки.

Зустрічну позовну заяву мотивовано тим, що він та ОСОБА_4 і

ОСОБА_2 є співвласниками житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 вважав, що подальше володіння та користування спірним нерухомим майном на праві спільної власності буде порушувати його права та законні інтереси, тому він бажає виділити в натурі 12/25 часток житлового будинку, які належать йому на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13 серпня 2000 року № 5-2000.

Також ОСОБА_3 зазначає, що такий виділ майна в натурі не завдасть неспівмірної шкоди призначенню майна та не порушуватиме права інших співвласників.

Враховуючи викладене, ОСОБА_3 просив:

- виділити йому в натурі у приватну власність 12/25 часток житлового будинку та надвірних будівель і споруд на

АДРЕСА_1 , передавши у власність приміщення 1-1-1-6 в житловому будинку літ. «А» та сарай літ. «Б»;

- визначити за ним 12/25 часток у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3510100000:33:212:0074 на АДРЕСА_1 ;

- виділити йому в натурі у приватну власність 12/25 часток вказаної земельної ділянки.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 травня 2018 року зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду та вирішено розглядати в одному провадженні з первісним позовом.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 5 березня 2020 року ОСОБА_1 залучено правонаступником ОСОБА_4 - позивача за первісним позовом.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду

від 15 жовтня 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено.

Виділено сторонам в натурі у приватну власність у порядку поділу частки житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями (у відповідності до фактичного користування житловим будинком та з відхиленням від часток співвласників) відповідно до таблиці 7 дослідницької частини висновку експерта та схеми у додатку В (варіант експертизи № 2) до даного висновку.

Відповідно до вказаного варіанта поділу співвласникам виділені такі частки житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями:

- ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у житловому будинку літ. «А»: коридор 2-2 площею 4,3 кв. м, кімнату 2-3 (2-6) площею 19,5 кв. м, кімнату 2-4

площею 12,1 кв. м, кімнату 2-5 площею 9,3 кв. м, погріб літ. «ВІ»; сарай літ. «Б», 1/2 частку воріт літ. N, 1/2 частку вимощення літ. II;

- ОСОБА_3 у житловому будинку літ. «А»: коридор 1-1 площею 3,0 кв. м, кухню-коридор 1-2 площею 4,6 кв. м, коридор 1-3 площею 3,3 кв. м,

коридор (санвузол) 1-4 площею 3,4 кв. м, кімнату 1-5 площею 20,5 кв. м,

кімнату 1-6 площею 16,7 кв. м, вбиральню літ. «Г», 1/2 частку воріт літ. N,

1/2 частку вимощення літ. II.

За даним варіантом поділу співвласнику ОСОБА_3 з часткою 12/25 виділено 51/100 частку, яка більша за належу йому на 3/100 частки. Співвласникам

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з часткою 13/25 виділено 49/100 часток, що менша за належу їм на 3/100 частки.

Виділено в натурі земельну ділянку з кадастровим номером 3510100000:33:212:0074, розташовану на

АДРЕСА_1 :

- співвласнику з часткою 12/25 ОСОБА_3 - частину земельної ділянки площею 221,71 кв. м, на схематичному плані в додатку Е зображену блакитним кольором і обмежену замкненою лінією 17-18-19-20-21-22-10-23-24-25-26-7-8-7-

1-2-17; координати відповідних точок повороту меж та лінійні розміри зазначеної частки земельної ділянки зведені у таблиці Е.1 в додатку Е;

- співвласникам з часткою 13/25 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надано в користування частину земельної ділянки площею 240,19 кв. м, яка на схематичному плані в додатку Е зображена фіолетовим кольором і обмежена замкненою лінією 17-3-4-5-6-26-25-24-23-10-22-21-20-19-18-17; координати відповідних точок повороту меж та лінійні розміри зазначеної частки земельної ділянки зведені у таблиці Е.2 у додатку Е.

Встановлено сервітут площею 48,75 кв. м на частку земельної ділянки

ОСОБА_3 (площею 221,71 кв. м) для проїзду та проходу на земельну ділянку ОСОБА_2 і ОСОБА_1 (площею 240,19 кв. м), що на схематичному плані у додатку Е заштрихована жовтим кольором і обмежена замкненою

лінією 1-2-15-14-13-12-11-10-9-8-1. Координати відповідних точок повороту меж та лінійні розміри зазначеної частки земельної ділянки зведені у таблиці Е.З у додатку Е.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суди першої та апеляційної інстанцій, врахувавши висновок будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, виходили з можливості виділення сторонам в натурі у приватну власність частки житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями (у відповідності до фактичного користування житловим будинком та з відхиленням від часток співвласників) згідно з варіантом, викладеним у таблиці 7 дослідницької частини висновку експерта та зображеним на схемі в додатку В (варіант експертизи № 2) до цього висновку. За даним варіантом поділу співвласнику ОСОБА_3 з часткою 12/25 виділяється частка 51/100, що більше за належу йому на 3/100 частки. Співвласникам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з часткою 13/25 виділяється частка 49/100, що менше за належу їм на 3/100 частки.

Суд першої інстанції виділив співвласникам земельні ділянки згідно із запропонованим експертом варіантом Е, який, за висновком суду, є таким, що враховує інтереси сторін.

Суди зазначили, що варіант № 3 поділу земельної ділянки розроблено з урахуванням самочинно побудованих будівель літ.а3 та літ. Ж, тому він не може бути застосований.

Застосувавши висновки, викладені у постанові Верховного Суду України

від 4 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13, постановах Верховного Суду

від 26 червня 2019 року у справі 552/2691/16-ц (провадження № 61-12св17,

від 6 листопада 2019 року у справі № 127/14320/15-ц

(провадження № 61-36377св18), апеляційний суд вказав, що не підлягають поділу (виділу) об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані) об`єкти нерухомого майна.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У листопаді 2020 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат

Федоров З. Ф., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення процесуального права, просила скасувати рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 червня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року в частині вирішення позовів про поділ земельної ділянки і ухвалити в цій частині нове рішення про виділ в натурі часток земельної ділянки відповідно до варіанту 3, зображеному на схемі у додатку Ж висновку експерта № 166 від 10 травня 2020 року.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що обраний судами варіант поділу земельної ділянки не вирішує спір між сторонами та призводить до виникнення нових конфліктів, оскільки під прибудовою, яка у технічному паспорті зазначена як самочинно здійснена прибудова а3, приблизно 1 кв. м земельної ділянки виділено у власність ОСОБА_3 . Однак прибудова а3 зі сторони частки, виділеної ОСОБА_3 , знаходиться на тому місці, де були сіни літ. «а», що належали ОСОБА_2 та

ОСОБА_4 . Вказує, що місце розташування прибудови а3 не перешкоджає та не обмежує ОСОБА_3 у здійсненні прав володіння, користування та розпорядження часткою будинку і земельної ділянки. За оскаржуваними судовими рішеннями ОСОБА_3 виділено ту частку земельної ділянки, яку він ніколи не використовував, оскільки на ній знаходилось належне ОСОБА_2 та ОСОБА_4 приміщення.

На думку ОСОБА_2 , виділення цієї частини земельної ділянки

ОСОБА_3 призводить до обмеження прав позивачів за первісним позовом, тоді як варіант поділу земельної ділянки № 3 , наведений у додатку Ж до висновку судової експертизи, вирішив би спір по суті і не породжував би нових спорів між сторонами щодо 1 кв. м земельної ділянки під існуючим приміщенням.

Суди не врахували висновок Верховного Суду, викладений

у постанові від 26 вересня 2018 року у справі № 369/7682/15-ц

(провадження № 61-22101св18), про те, що знаходження на земельній ділянці самочинного будівництва не є підставою для відмови у задоволенні вимог про її поділ.

Заявник вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували обставини даної справи, а саме, що ОСОБА_2 є особою похилого віку, яка була вимушена здійснити реконструкцію сіней «а» у зв`язку з неналежним станом цієї будівлі і те, що у вказаній будівлі вона проживала разом з ОСОБА_4 , який був особою з інвалідністю 2 групи. Суди не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 2 липня 2020 року у справі № 509/3252/16-ц (провадження № 61-636св18), в якій Верховний Суд врахував можливість сторони швидко узаконити самочинне будівництво та життєві потреби сторін.

Також суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 3 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13 та

у постанові Верховного Суду від 4 квітня 2018 року у справі № 1416/6459/12 (провадження № 61-3552св18), згідно з якими у випадку, коли внаслідок поділу (виділу) співвласнику передається частина житлового будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.

Позиція інших учасників справи

У поданому в грудні 2020 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що касаційна скарга ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Федоров З. Ф., підлягає задоволенню.

У січні 2020 року ОСОБА_3 , від імені якого діє адвокат Боруш А. О., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Федоров З. Ф., в якому зазначив, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення процесуального права.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 8 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Підставою для відкриття касаційного провадження були доводи заявника про застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 2 липня 2020 року у справі № 509/3252/16-ц (провадження № 61-636св18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 8 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2022 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 511/2303/19 (провадження № 14-56цс22).

Відповідно до розпорядження від 20 січня 2023 року № 83/0/226-23 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» призначено повторний автоматизований розподіл справ.

Згідно з протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів

від 20 січня 2023 року справу № 404/8072/17 розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Карпенко С. О. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

Фаловської І. М.

Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2023 року касаційне провадження у справі поновлено.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 30 жовтня 1979 року № 1-2511 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 придбали будинок з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,0462 га. Відповідно до умов зазначеного договору ОСОБА_4 належало 13/25 часток будинку, а ОСОБА_5 - 12/25 часток. Право власності на вказаний будинок з надвірними будівлями зареєстровано Кіровоградським бюро технічної інвентаризації 31 жовтня 1979 року № 18396/100.

Зі змісту договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Третьої кіровоградської державної нотаріальної контор Корчак Л. В. 20 лютого

1995 року, суди встановили, що ОСОБА_4 подарував ОСОБА_2

6/25 часток житлового будинку будинок з надвірними будівлями.

У власності ОСОБА_4 залишилось 7/25 часток вказаного житлового будинку, а ОСОБА_2 мала у власності 6/25 його часток.

Зі змісту архівної довідки Обласного комунального підприємства «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» від 30 жовтня 2017 року № 41829 суди встановили, що прибудова літ. «а3», сарай літ. «Ж», сарай літ. «Д», які входять до часток ОСОБА_4 і ОСОБА_2 , збудовані самочинно.

Суди встановили, що обставин належності прибудови літ. «а3» до об`єктів самочинного будівництва позивачі за первісним позовом не заперечували.

Зі змісту свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 5-2000 від 30 серпня 2000 року суди встановили, що ОСОБА_3 набув право власності

на 12/25 часток вказаного будинку в поряду спадкування після ОСОБА_5 .

За рішенням Кіровоградської міської ради від 10 листопада 2016 року № 637 земельна ділянка площею 0,0462 га з кадастровим номером 3510100000:33:212:0074 на АДРЕСА_1 передана у спільну сумісну власність ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

На виконання ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 4 липня

2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Укрспецбудекспертиза» проведено комплексну судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу і складено висновок експерта

від 10 травня 2019 року за № 166, яким встановлено, що поділ спірного житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями технічно можливий у трьох варіантах. Також експертами запропоновано чотири технічно можливих варіанти поділу земельної ділянки.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи і перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та додержання норм процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і відзивів на неї, суд дійшов таких висновків.

Судові рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються в частині вирішення позовних вимог щодо поділу спірної земельної ділянки; в іншій частині судові рішення не оскаржуються, тому відповідно до правил частини першої

статті 400 ЦПК України не є предметом перегляду судом касаційної інстанції.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном. Володіння та розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Згідно зі статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб`єктів на один об`єкт.

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (частина перша статті 368 ЦК України).

Частиною першою статті 86 ЗК України передбачено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до статті 89 ЗК України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників жилого будинку . Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом.

При вирішенні спору про поділ в натурі земельної ділянки, визначаючи варіанти такого поділу, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого відсутні підстави, він ухвалює рішення про застосування саме такого варіанту поділу. Якщо ж відсутній погоджений або встановлений порядок користування земельною ділянкою, то суд здійснює поділ в натурі земельної ділянки з дотриманням розміру часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

У частині четвертій статті 120 ЗК України вказано, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції з яким погодився і апеляційний суд, вважав, що запропонований у висновку експерта від 10 травня 2019 року № 166 варіант поділу земельної ділянки № 2 (додаток Е) враховує інтереси сторін, є справедливим з огляду на обставини та відносини, що склались між сторонами, тому найбільш ефективно сприяє захисту прав та інтересів сторін.

Звертаючись з первісним позовом, ОСОБА_4 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 просили суд, зокрема, виділити їм в натурі 2/3 частки земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:33:212:0074, розташованої на АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Ухвалюючи рішення в частині вирішення позовних вимог про поділ земельної ділянки, суд першої інстанції співвласникам з часткою 13/25 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виділив їх частку земельної ділянки у користування.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що рішенням Кіровоградської міської ради від 10 листопада 2016 року № 637 земельна ділянка

площею 0,0462 га з кадастровим номером 3510100000:33:212:0074

на АДРЕСА_1 передана у спільну сумісну власність ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Статтею 78 ЗК України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

В свою чергу, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина перша статті 92 ЗК України).

У постанові Верховного Суду від 2 грудня 2020 року у справі № 265/5516/17 (провадження № 61-9307св19) зазначено, що передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема, у визначені законом способи, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про надання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належної їм частки спірної земельної ділянки саме в користування, оскільки така частка перебуває у власності останніх. При цьому іншому співвласнику - ОСОБА_3 належна йому частка земельної ділянки виділена в натурі.

Крім того, відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи, що позивачі за первісним позовом не заявляли позовних вимог про надання у користування належної їм частки земельної ділянки, вирішивши такі вимоги, суд першої інстанції в порушення статті 13 ЦПК України вийшов за межі позовних вимог та ухвалив судове рішення щодо тих позовних вимог, які позивачі за первісним позовом не заявили.

Крім того, суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідно до визначеного експертом у висновку від 10 травня 2019 року № 166 варіантом поділу земельної ділянки № 2 (додаток Е) ОСОБА_3 виділено частку земельної ділянки, на якій знаходиться прибудова літ. «а3» належної позивачам за первісним позовом частки житлового будинку.

Враховуючи викладене, передчасним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що вказаний варіант поділу земельної ділянки враховує інтереси сторін, є справедливим з огляду на обставини та відносини, що склались між сторонами, тому найбільш ефективно сприяє захисту прав та інтересів сторін.

Суди попередніх інстанцій не перевірили, чи надасть будь-який інший визначений експертом варіант поділу земельної ділянки можливість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 швидше узаконити самочинне будівництво та ввести частину житлового будинку (прибудова літ. «а3») в експлуатацію; не врахували, що варіант поділу земельної ділянки № 2 (додаток Е) може унеможливити введення в експлуатацію вказаної прибудови.

Залишення поза увагою таких обставин свідчить про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові

від 2 липня 2020 року у справі № 509/3252/16-ц (провадження № 61-636св18).

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В силу положень статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити нове рішення в цій справі, оскільки суди попередніх інстанцій не вирішили по суті заявлені за первісним позовом позовні вимоги і для ухвалення судового рішення необхідно встановити обставини, що не були встановлені в судових рішеннях судів попередніх інстанцій.

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неналежного дослідження і оцінки зібраних доказів суди попередніх інстанцій не встановили фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи в частині вирішення позовних вимог первісного та зустрічного позовів про виділ в натурі часток земельної ділянки, ухвалені ними судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, тому в цій частині підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, вирішити спір між сторонами щодо поділу земельною ділянкою для обслуговування належних їм часток житлового будинку, визначити найменш обтяжливий для сторін варіант поділу земельної ділянки, розглянути справу в межах заявлених позовних вимог, в установлені законом розумні строки і з додержанням вимог матеріального та процесуального права, дослідити і належним чином оцінити надані сторонами докази, дати правову оцінку доводам та запереченням сторін і ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Федоров Захар Федорович, задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 червня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року в частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділення в натурі частки земельної ділянки і зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про виділення в натурі частки земельної ділянки скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк В. А. Стрільчук