Постанова

від 21.06.2023 по справі 947/28884/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 червня 2023 року

м. Київ

справа № 947/28884/19

провадження № 61-488св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Казенне підприємство «Морська пошуково-рятувальна служба»,

треті особи: професійна спілка працівників Морської пошуково-рятувальної служби, заступник директора з операційної діяльності Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» Купрій Алла Анатоліївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Купрій Алли Анатоліївни на постанову Одеського апеляційного суду

від 24 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» (далі - КП «Морська пошуково-рятувальна служба»), треті особи: професійна спілка працівників Морської пошуково-рятувальної служби, заступник директора

з операційної діяльності КП «Морська пошуково-рятувальна служба»

Купрій А. А., про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Позовну заяву мотивовано тим, що з 04 травня 2016 року позивач перебував у трудових відносинах з КП «Морська пошуково-рятувальна служба»

та обіймав посаду психолога служби охорони праці.

06 листопада 2019 року наказом виконуючої обов`язки директора

КП «Морська пошуково-рятувальна служба» Купрій А. А. № 752-к його було звільнено з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку з прогулом без поважних причин.

Позивач вважав своє звільнення незаконним, оскільки воно відбулось під час його тимчасової непрацездатності. Крім того, він не допускав прогул без поважних причин, про що також зазначав у наданих відповідачу поясненнях, так як він перебував на роботі. Відповідачем навмисно було підроблено табель робочого часу від 06 листопада 2019 року, в якому зазначена неправдива інформація про його відсутність на робочому місці з 28 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року, з метою його звільнення. Таким чином, на думку позивача, вказаними протиправними діями відповідача було порушено його трудові права. Крім того, його звільнено без отримання попередньої згоди профспілкової організації, головою якої він був.

З урахуванням викладеного та уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просив суд визнати наказ виконуючої обов`язки директора КП «Морська пошуково-рятувальна служба» Купрій А. А. від 06 листопада 2019 року

№ 752-к незаконним та скасувати його; поновити його на посаді психолога служби охорони праці КП «Морська пошуково-рятувальна служба»; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 06 листопада 2019 до моменту поновлення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ КП «Морська пошуково-рятувальна служба» від 06 листопада 2019 року № 752-к, яким звільнено ОСОБА_1 з посади психолога служби охорони праці відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді психолога служби охорони праці

КП «Морська пошуково-рятувальна служба». Стягнуто з КП «Морська пошуково-рятувальна служба» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 07 листопада 2019 року

по 13 лютого 2020 року включно у розмірі 89 968,30 грн, з якої підлягає виключенню сума податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Допущено негайне виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді психолога служби охорони праці КП «Морська пошуково-рятувальна служба».

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звільнення позивача відбулось з порушенням трудового законодавства, оскільки він прогулу без поважних причин не допускав, ці обставини належними

та допустимими доказами не спростовано. На користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, розмір якого визначено відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 08 лютого 1995 року № 100.

Профспілковою організацією, керівником якої був позивач, згода на його звільнення не надавалась, тому при винесенні відповідачем оспорюваного наказу про звільнення ОСОБА_1 було порушено положення

статті 252 КЗпП України.

Крім того, 13 лютого 2020 року представником відповідача у судовому засіданні було визнано позов.

Короткий зміст постанов судів апеляційної та касаційної інстанцій

Постановою Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року апеляційну скаргу Купрій А. А. залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 17 лютого 2021 року касаційну скаргу

Купрій А. А. задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду

від 06 жовтня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд

до суду апеляційної інстанції (провадження № 18282св20).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року апеляційну скаргу Купрій А. А. задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2020 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ КП «Морська пошуково-рятувальна служба» від 06 листопада 2019 року за № 752-к, яким звільнено ОСОБА_1 з посади психолога служби охорони праці на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді психолога служби охорони праці

КП «Морська пошуково-рятувальна служба» з 06 листопада 2019 року. Стягнуто з КП «Морська пошуково-рятувальна служба» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу

з 07 листопада 2019 року по 13 лютого 2020 року включно, в сумі

89 968,30 грн, з якої підлягає виключенню сума податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що звільнення позивача відбулось з порушенням трудового законодавства, оскільки він прогулу без поважних причин не допускав, ці обставини належними

та допустимими доказами не спростовано. Профспілковою організацією, керівником якої був позивач, згода на його звільнення не надавалась, тому при винесенні відповідачем оспорюваного наказу про звільнення ОСОБА_1 було порушено положення статті 252 КЗпП України.

Суд апеляційної інстанції вважав, що на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, розмір якого визначено відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого

1995 року № 100.

При цьому суд апеляційної інстанції, визначаючи суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ураховував те, що рішення суду першої інстанції сторонами у справі не оскаржувалось та виконано у повному обсязі, у тому числі в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що вказане рішення суду скасовано на підставі апеляційної скарги третьої особи у зв`язку із порушенням норм процесуального права, вважав, що розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу має визначитись саме станом на 13 лютого 2020 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у січні 2023 року до Верховного Суду, Купрій А. А. , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, зокрема на те, що суд

в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 757/64933/17-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 686/2030/15-ц,

від 23 липня 2020 року у справі № 378/305/18, від 18 січня 2021 року у справі № Б-23/75-02, від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19, від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, від 01 листопада 2021 року у справі

№ 405/3360/17, від 31 травня 2022 року у справі № 140/8301/21,

від 10 листопада 2022 року у справі № 280/4922/21 та від 06 грудня 2022 року у справі № 904/738/22, а також не дослідив зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилив клопотання про зупинення провадження у справі, яке мають значення для правильного вирішення справи, суд встановив обставини, що мають значення, на підставі недопустимих доказів

(пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункти 1, 3, 4

частини третьої статті 411 ЦПК України), просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та закрити провадження у справі або передати справу на новий апеляційний розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що, на думку Купрій А. А. , суд апеляційної інстанції під час нового розгляду справи не виконав вимог частини дев`ятої статті 43 КЗпП України, зокрема не зупинив провадження у справі для отримання згоди або відмови виборного профспілкового органу, а також вищого виборного органу профспілки у дачі згоди на звільнення

працівника - що призвело до відсутності часу для організації прийняття рішення у встановленому публічному порядку згідно положень Статуту профспілки. Прийняв оскаржувану постанову на підставі недопустимого доказу, а саме: протоколу від 26 травня 2021 року № 49, а також суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки зібраним у справі доказам,

що мають суттєве значення.

На думку Купрій А. А. , суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив

у задоволенні її клопотання про закриття провадження у зв`язку

із відсутністю предмета спору.

Разом із цим Купрій А. А. вважає, що під час нового розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено додаткові грубі порушення норм процесуального права, зокрема: допущено прискорення розгляду справи

під час воєнного стану; створено необґрунтовані переваги в поданні та оцінці доказів під час нового розгляду справи з порушенням принципу рівності сторін у процесі та вибіркової оцінки окремих доказів.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2023 року поновлено Купрій А. А. строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду

від 24 листопада 2022 року. Відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із Київського районного суду м. Одеси.

У березні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2023 року продовжено КП «Морська пошуково-рятувальна служба» строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 31 березня 2023 року.

У квітні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив КП «Морська пошуково-рятувальна служба» на касаційну скаргу у якому зазначено,

що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим.

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2023 року справу призначено

до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 з 04 травня 2016 року працював у КП «Морська пошуково-рятувальна служба» на посаді психолога служби охорони праці.

ОСОБА_1 був головою професійної спілки працівників Морської пошуково-рятувальної служби (а. с. 9, т. 1).

17 жовтня 2019 року Державною службою морського та річкового транспорту України винесено наказ № 12-ПД «Про внесення змін до наказу Державної служби морського та річкового транспорту України» № 9-ПД», яким внесено зміни до вказаного наказу шляхом зміни пункту 1, яким покладено

на заступника директора з операційної діяльності КП «Морська пошуково-рятувальна служба» Купрій А. А. виконання обов`язків директора з 18 жовтня 2019 року на період до призначення керівника цього підприємства

в установленому порядку (а. с. 35, т. 1).

04 листопада 2019 року виконуюча обов`язки директора КП «Морська пошуково-рятувальна служба» Купрій А. А. винесено наказ № 743-к, яким ОСОБА_3 прийнято на посаду начальника внутрішньої безпеки

з 05 листопада 2019 року (а. с. 131, т. 1).

06 листопада 2019 року ОСОБА_3 подано рапорт на ім`я виконуючої обов`язки директора КП «Морська пошуково-рятувальна служба» Купрій А. А. , яку повідомлено, що ним проведена вибіркова перевірка дотримання працівниками підприємства правил внутрішнього трудового розпорядку

за період з 06 жовтня 2018 року по 06 листопада 2019 року у результаті якої, за допомогою автоматизованої системи керування доступом СКУД «SIGUR», встановлено, що ОСОБА_1 28 жовтня 2019 року був відсутній

на робочому місці, 29, 30 та 31 жовтня 2019 року - більше трьох годин.

До зазначеного рапорту надано журнал подій системи автоматизованого контролю доступу у період з 06 жовтня по 06 листопада 2019 року

(а. с. 60-72, т. 1).

06 листопада 2019 року виконуючою обов`язки директора КП «Морська пошуково-рятувальна служба» Купрій А. А. винесено наказ № 753-к «Про переведення», яким тимчасово переведено ОСОБА_4 , інженера

з охорони праці І категорії служби охорони праці, на посаду виконуючого обов`язки начальника служби охорони праці з 06 листопада 2019 року,

на період тимчасової непрацездатності виконуючого обов`язки начальника служби охорони праці ОСОБА_5 (а. с. 73, т. 1).

06 листопада 2019 року ОСОБА_4 відкоригував табель робочого часу

за жовтень 2019 року, в якому відобразив інформацію про відсутність ОСОБА_1 на роботі з 28 до 31 жовтня 2019 року (а. с. 92, 93, т. 1).

06 листопада 2019 року виконуючою обов`язки директора КП «Морська пошуково-рятувальна служба» Купрій А. А. видано доручення № 6-19 про надання ОСОБА_1 пояснень щодо відсутності на роботі у вказаний період (а. с. 77, т. 1).

06 листопада 2019 року ОСОБА_1 надано письмове пояснення,

в якому повідомлено, що у період з 28 до 31 жовтня 2019 року правила внутрішнього трудового розпорядку він не порушував та був присутній

на роботі (а. с. 26, т. 1).

06 листопада 2019 року виконуюча обов`язки директора КП «Морська пошуково-рятувальна служба» Купрій А. А. зверталася з поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 , до заступника голови професійної спілки працівників Морської пошуково-рятувальної служби ОСОБА_6 , яке останньому не вручалось (а. с. 110, 111, т. 2).

Наказом виконуючої обов`язки директора КП «Морська пошуково-рятувальна служба» Купрій А. А. від 06 листопада 2019 року звільнено ОСОБА_1 із займаної посади психолога служби охорони праці через відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Підставою для звільнення ОСОБА_1 за прогул став рапорт начальника відділу внутрішньої безпеки ОСОБА_3 від 06 листопада 2019 року (а. с. 85, т. 1).

12 листопада 2019 року виконуючою обов`язки директора КП «Морська пошуково-рятувальна служба» Купрій А. А. надіслано лист на ім`я заступника голови професійної спілки працівників Морської пошуково-рятувальної служби ОСОБА_6 з повідомленням про те, що 06 листопада 2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади психолога служби охорони праці

КП «Морська пошуково-рятувальна служба» на підставі наказу № 752-К. Також повідомлено, що відповідно до положень статуту професійної спілки працівників Морської пошуково-рятувальної служби, головою може бути тільки член профспілки - працівник КП «Морська пошуково-рятувальна служба»; що ОСОБА_1 з 06 листопада 2019 року не працівник підприємства, а відтак не є головою професійної спілки працівників Морської пошуково-рятувальної служби, що з 07 листопада 2019 року виконуючим обов`язки голови професійної спілки працівників Морської пошуково-рятувальної служби є ОСОБА_6 (а. с. 9, 29, т. 1).

Відповідно до інформації із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02 грудня

2019 року за №1006037998 керівником професійної спілки працівників Морської пошуково-рятувальної служби з 27 листопада 2019 року

є ОСОБА_7 (т.1 а.с.44,45).

Згідно листа КП «Морська пошуково-рятувальна служба» від 21 серпня

2019 року, адресованого на ім`я начальника Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі-Херсонська філія ДП «АМПУ»), ОСОБА_1 , як голову профспілки, крім інших, затверджено до переліку осіб, яких направлено на навчання у період

з 28 жовтня 2019 року по 01 листопада 2019 року, яке мало провести

ДП «АМПУ» на підставі укладеного з КП «Морська пошуково-рятувальна служба» договору № 188-В-19 про надання послуг (а. с. 107, 108, т. 1).

28 жовтня 2019 року Херсонською філією ДП «АМПУ» виконуючому обов`язки директора КП «Морська пошуково-рятувальна служба» Купрій А. А. надісланий лист № 2345/26-01-07/вих./26, у якому повідомлено про початок навчань з 28 жовтня 2019 року о 14:00 год (а. с. 109, т. 1).

01 листопада 2019 року ОСОБА_1 надано посвідчення № 288/19

на підтвердження проходження навчання і перевірку знань законодавчих актів з охорони праці, гігієни праці, електробезпеки, пожежної безпеки, надання домедичної допомоги потерпілим та інших нормативно-правових актів з охорони праці, а саме: НПАОП0.00-7.15-18 (а. с. 110, т. 1).

24 грудня 2019 року комісією КП «Морська пошуково-рятувальна служба» проведена перевірка дотримання законодавства про працю під час видання наказу про звільнення ОСОБА_1 .

Актом службової перевірки від 24 грудня 2019 року, який Купрій А. А.

не оскаржений, встановлено, що наказ про звільнення ОСОБА_1 виданий безпідставно, що останній у жовтні 2019 року перебував на роботі, що у період з 28 жовтня по 01 листопада 2019 року він пройшов відповідне навчання з питань охорони праці та перевірку знань, що підтверджено відповідним посвідченням. Під час службової перевірки комісією також виявлені ознаки протиправного тиску Купрій А. А. на підлеглих з метою фальсифікування інформації, що стосується обліку робочого часу

ОСОБА_1 (а. с. 132-136, т. 2).

Згідно листа начальника Херсонської філії ДП «АМПУ» від 03 листопада

2021 року ОСОБА_8 з 28 до 31 жовтня 2019 року в КП «Морська пошуково-рятувальна служба» проводились навчання з законодавчих актів

з охорони праці, гігієни праці, електробезпеки, пожежної безпеки, надання домедичної допомоги потерпілим та інших нормативно-правових актів

з охорони праці. Навчання проводилися спеціалістами Центру професійного розвитку портових працівників Херсонської філії ДП «АМПУ»(Адміністрація Херсонського МП) (Галузевого навчального центру на морському

та річковому транспорті). Згідно поданої заявки на проведення навчання (лист КП «Морська пошуково-рятувальна служба» від 21 серпня 2019 року

№ 1/41/1173-19) проведено навчання для деяких працівників підприємства, у тому числі ОСОБА_1 . Навчання проводились в очній формі

за присутності слухачів та присутності ОСОБА_1

за місцезнаходженням замовника послуг КП «Морська пошуково-рятувальна служба»: Люстдорфська дорога, № 140-А, м. Одеса. ОСОБА_1 проходив відповідні навчання у період з 28 до 31 жовтня 2019 року. Перевірка знань відбулась 01 листопада 2019 року членами комісії з перевірки знань

з питань охорони праці Міністерства інфраструктури України.

За результатами проведеного навчання та перевірки знань на підставі протоколу комісії від 01 листопада 2019 року № 1/11 ОСОБА_1 видано посвідчення № 288/19 (а. с. 158, 159, т. 5).

Відповідно до інформації із листів заступника директора з інженерної інфраструктури КП «Морська пошуково-рятувальна служба» ОСОБА_10

від 09 листопада 2021 року № 4/61/1991-21 та № 4/61/2025-21 видно,

що КП «Морська пошуково-рятувальна служба» не видавало наказ, який встановлює обов`язок працівників користуватись системою контролю

і управління доступом «Sigur» та фіксувати час приходу та уходу з роботи. Система «Sigur» встановлена не з метою обліку часу перебування працівників на робочому місці, а з метою запобігання знаходженню в офісних приміщеннях підприємства сторонніх осіб. У всіх працівників КП «Морська пошуково-рятувальна служба» існує можливість потрапити до офісного приміщення підприємства за адресою: Люстдорфська дорога, № 140-А,

м. Одеса, за відсутності (втрати, виходу з ладу, псування, приходу на роботу без картки доступу тощо) відповідної карти доступу до системи «Sigur», зокрема, шляхом звернення до працівника охорони, який знаходиться на першому поверсі приміщення або інших працівників. Будь-яка відповідальність працівника за проходження або залишення офісного приміщення КП «Морська пошуково-рятувальна служба» без карти доступу

до системи «Sigur» не передбачена.

Також зазначено, що навчання в очній формі з охорони праці проводились спеціалістами Херсонської філії ДП «АМПУ» з 28 по 31 жовтня 2019 року

у конференц-залі КП «МПРС» за участі ОСОБА_1 , який пропусків

не мав та не був звільнений від виконання посадових обов`язків на час проходження навчання (а. с. 160, 161, т. 5).

Типовою формою № П-5, затвердженою наказом Держкомстату України

від 05 грудня 2008 року № 489, встановлено, що підписання табелів обліку використання робочого часу здійснюється керівниками структурних підрозділів підприємств. Керівником структурного підрозділу, в якому працював ОСОБА_1 , був виконуючий обов`язки начальника служби охорони праці ОСОБА_5 (а. с. 86, т. 1).

Згідно табелю обліку робочого часу за жовтень 2019 року, складеного виконуючою обов`язки начальника служби охорони праці ОСОБА_5 , ОСОБА_1 відпрацьовано у жовтні 2019 року 22 дні. Зазначений табель дані про прогули, неявки з нез`ясованих причин, інші неявки

та невиходи на роботу ОСОБА_1 не містить (а. с. 95, 96, т. 1).

24 грудня 2019 року виконуюча обов`язки начальника служби охорони праці КП «Морська пошуково-рятувальна служба» ОСОБА_5 надала письмові пояснення, в яких зазначила, що відповідно до своїх посадових обов`язків вона два рази на місяць заповнює табель обліку робочого часу та надає його до відділу управління персоналом за власним підписом. Вона підтвердила, що ОСОБА_1 був присутнім на роботі у період з 01 по 31 жовтня

2019 року відповідно до табелю обліку використання робочого часу станом на 31 жовтня 2019 року, який нею підписаний. Крім того, зазначила,

що відкликає та просить вважати свої службові записки

від 14 та 15 листопада 2019 року щодо начебто відсутності ОСОБА_1 недійсними, оскільки вони були складені під тиском виконуючої обов`язки директора КП «Морська пошуково-рятувальна служба» Купрій А. А.

(а. с. 87, т. 1).

Начальник відділу управління персоналом КП «Морська пошуково-рятувальна служба» ОСОБА_9 у поясненнях зазначала, що 30 жовтня 2019 року нею був перевірений табель обліку робочого часу служби охорони праці за жовтень 2019 року, складений виконуючою обов`язки начальника служби охорони праці ОСОБА_5 , в якому було зазначено усі робочі дні в жовтні 2019 року у ОСОБА_1 . Однак, 06 листопада 2019 року,

до відділу управління персоналом надійшов коригуючий табель обліку робочого часу за жовтень 2019 року, підписаний інженером з охорони праці

1 категорії служби охорони праці ОСОБА_4 , на вимогу виконуючої обов`язки директора КП «Морська пошуково-рятувальна служба» Купрій А. А. з зазначенням неявок психолога ОСОБА_1 у останні робочі дні жовтня 2019 року з нез`ясованих причин. Також повідомлено, що був наданий табель за 4 дні у листопаді 2019 року за період роботи ОСОБА_1

з 01 по 06 листопада 2019 року (а. с. 90, т. 1).

24 грудня 2019 року ОСОБА_9 були також надані пояснення, в яких вона підтвердила, що 06 листопада 2019 року у кабінеті виконуючої обов`язки директора КП «Морська пошуково-рятувальна служба» Купрій А. А. її було повідомлено про звільнення психолога служби охорони праці

ОСОБА_1 . При цьому оригінал наказу про звільнення останнього

до відділу управління персоналом не надходив, як і рапорт начальника відділу внутрішньої безпеки ОСОБА_3 від 06 листопада 2019 року, зазначений у копії наказу (а. с. 89, т. 1).

26 грудня 2019 року інженером І категорії служби охорони праці КП «Морська пошуково-рятувальна служба» ОСОБА_4 надано пояснювальну записку, згідно з якою 06 листопада 2019 року його, у кінці робочого часу, викликали до кабінету виконуючої обов`язки директора КП «Морська пошуково-рятувальна служба» Купрій А. А., де повідомили про те,

що ОСОБА_1 звільнено, у зв`язку із відсутністю протягом чотирьох робочих днів на роботі, з 28 по 31 жовтня 2019 року. Також його було повідомлено про те, що у зв`язку із перебуванням ОСОБА_5

на лікарняному, йому, як виконуючому обов`язки начальника служби охорони праці, необхідно подати уточнюючий табель, який подається при звільненні працівника у бухгалтерію, в якому зазначити відсутність ОСОБА_1

на робочому місці з нез`ясованих причин. На підставі зазначених обставин ним заповнений відповідний табель і передано його до відділу кадрів

(а. с. 88, т. 1).

Згідно протоколу засідання профкому професійної спілки працівників Морської пошуково-рятувальної служби від 26 травня 2021 року № 49 згоду на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 не надано

(а. с. 243, т. 4).

13 лютого 2020 року тимчасово виконуючий обов`язки директора

КП «Морська пошуково-рятувальна служба» ОСОБА_10 винесено наказ

№ 103-к, яким, на виконання рішення Київського районного суду м. Одеси

від 13 лютого 2020 року у справі № 947/28884/19, скасовано наказ

від 06 листопада 2019 року № 752-к та поновлено ОСОБА_1 на посаді психолога служби охорони праці з 06 листопада 2019 року, який працює

на підприємстві і на час розгляду судами першої та апеляційної інстанцій цієї справи (а. с. 112, т. 5).

30 березня 2020 року директором КП «Морська пошуково-рятувальна служба» ОСОБА_11 винесено наказ № 179-к про виплату

ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу

у зв`язку із набранням 19 березня 2020 року законної сили рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2020 року у справі

№ 947/28884/19 (а. с. 113, т. 5).

Відповідно до наявних у справі копій платіжних доручень від 30 березня

2020 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 лютого

2020 року у справі № 947/28884/19 у частині виплати ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідачем виконано

в повному обсязі (а. с. 114-117, т. 5).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних

на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено,

що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1

частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав

та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси

у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Частиною шостою статті 43 Конституції України закріплено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння

у збереженні роботи.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення

(стаття 147 КЗпП України).

Згідно зі статтею 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні)

і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, що містяться

у пункту 24 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так

і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи

до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого

чи середнього спеціального учбового закладу).

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що у пункті 4

частини першої статті 40 КЗпП України встановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так

і у разі, коли прогули мають тривалий характер.

Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

При цьому власник або уповноважений ним орган повинен мати докази,

що підтверджують відсутність працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня.

Визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України

є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі у день звільнення.

Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не визначено, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі здійснюється виходячи

з конкретних обставин та наданих сторонами доказів.

Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі

до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку

за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін

(частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої

статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування

не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку

як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції, належним чином дослідивши

та давши оцінку поданим сторонами доказам дійшов правильного висновку про те, що в ті періоди, які відповідач кваліфікував як прогули, позивач знаходився на роботі, отже, прогул з його боку відсутній, а його звільнення

є незаконним. Розмір середнього заробітку судом визначено згідно

з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

При перегляді цієї справи судом апеляційної інстанції були враховані висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17 лютого 2021 року,

як це передбачено частиною четвертою статті 263 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм матеріального й процесуального права

у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду

від 11 вересня 2019 року у справі № 757/64933/17-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 686/2030/15-ц, від 23 липня 2020 року у справі № 378/305/18,

від 18 січня 2021 року у справі № Б-23/75-02, від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19, від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20,

від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17, від 31 травня 2022 року

у справі № 140/8301/21, від 10 листопада 2022 року у справі № 280/4922/21 та від 06 грудня 2022 року у справі № 904/738/22, на які заявник посилався

у касаційній скарзі, є необґрунтованими, а висновки суду апеляційної інстанції не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про закриття провадження, у зв`язку

із відсутністю предмета спору є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предметом спору у даній справі є поновлення трудових прав позивача, поновлення його статусу працівника підприємства.

Судова практика свідчить про те, що можливість закриття провадження

з підстав відсутності предмету спору існує на будь-якій стадії розгляду справи, однак за умови, якщо предмет спору не існував від початку розгляду справи (від часу відкриття провадження у справі), а не припинив існування вже в процесі розгляду справи.

У постанові Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі

№ 332/1505/15-ц (провадження № 61-5669св18) зроблено висновки про те, що логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих

чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме

у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі,

то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета,

та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо».

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що позивач звернувся до суду з уточненим у подальшому позовом про поновлення своїх порушених прав, коли КП «Морська пошуково-рятувальна служба» очолювала виконуюча обов`язки директора підприємства Купрій А. А., яку він визначив у позові третьою особою на стороні відповідача, та не заявляв про відмову від своїх позовних вимог під час їх розгляду в судах.

Відповідач визнав позов 13 лютого 2020 року, тобто у день прийняття рішення Київським районним судом м. Одеси про задоволення позову ОСОБА_1 .

Третя особа - Купрій А. А. ніколи не визнавала позовні вимоги

ОСОБА_1 в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, посилаючись на те, що її наказ про його звільнення є законним

і обґрунтованим, а тому просила суд відмовити ОСОБА_1 у позові.

Ураховуючи вказану позицію третьої особи Купрій А. А. , суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав відсутніми правові підстави для закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору.

При цьому правильно вважав, що сам по собі факт, що відповідач визнав позов у день ухвалення рішення суду, а в подальшому не оскаржив рішення суду та виконав його у повному обсязі, вказаний висновок не спростовує.

Виконання ж відповідачем рішення Київського районного суду м. Одеси

від 13 лютого 2020 року в повному обсязі лише свідчить про дотримання

КП «Морська пошуково-рятувальна служба» вимог чинного законодавства щодо виконання судових рішень, які набрали законної сили, в тому числі

в частині, що підлягала негайному виконанню.

Аргументи заявника, які спрямовані на необхідність переоцінки доказів

у справі та незгоду із обставинами встановленими судом апеляційної інстанції, підлягають відхиленню з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 400 ЦПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах «Пономарьов проти України» повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz

Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишає без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, встановивши в межах доводів касаційної скарги відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення,

а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Купрій Алли Анатоліївни залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта