Рішення

від 20.06.2023 по справі 940/668/21

ТЕТІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20.06.2023 Провадження по справі № 2/940/10/23

Справа № 940/668/21

РІШЕННЯ

Іменем України

20 червня 2023 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Мандзюка С.В.

за участю секретаря судових засідань Студінської Д.В.

представника позивача адвоката Завальнюка В.В.

представника відповідача адвоката Порхун О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тетієві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОРОШКІВ-АГРО» до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, державного реєстратора Шамраївської сільської ради Білоцерківського району Київської області Панасюк Валентини Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Тетіївська міська рада, про скасування наказу про передання у власність земельної ділянки, державної реєстрації земельної ділянки та рішення державного реєстратора,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОРОШКІВ-АГРО» (далі по тексту - ТОВ «ГОРОШКІВ -АГРО») звернулося до Тетіївського районного суду Київської області з позовом, в якому просить: 1) визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області №10-18917/15-20-сг вiд 15.12.2020 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано земельну ділянку з кадастровим номером 3224682000:06:003:0023 загальною площею 2,0000 га у приватну власність ОСОБА_1 ; 2) скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 3224682000:06:003:0023 загальною площею 2,0000 га; 3) скасувати рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень за iндексним номером №55982444 від 29.12.2020 року Шамраївської сільської ради Сквирського району Київської області ОСОБА_2 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224682000:06:003:0023 за ОСОБА_1 ; 4) скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3224682000:06:003:0023 загальною площею 2,0000 га (номер запису про речове право індексний номер 39965049 від 24.12.2020 року); 5) стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що ТОВ «ГОРОШКІВ-АГРО» є власником об`єктів нерухомого майна, а саме:

-нежитлової будівлі (ПММ), 1987 року побудови, загальною площею 8,2 кв. м, розташованої в АДРЕСА_1 ;

-нежитлової будівлі (комора), 1987 року побудови, загальною площею 6,2 кв. м, розташованої в АДРЕСА_1 ;

-нежитлової будівлі (склад запчастин), 1963 року побудови, загальною площею 129,9 кв. м, розташованої в АДРЕСА_1 »;

-нежитлової будівлі (майстерня тракторної бригади), 1965 року побудови, загальною площею 679,6 кв. м, розташованої в АДРЕСА_1 ;

-нежитлової будівлі (ПТО), 1963 року побудови, загальною площею 155,8 кв. м, розташованої в АДРЕСА_1 ;

-нежитлової будівлі (будинок механізаторів), 1965 року побудови, загальною площею 166,5 кв. м, розташованої в АДРЕСА_1 ;

-нежитлової будівлі (котельня), 1998 року побудови, загальною площею 135,1 кв. м, розташованої в АДРЕСА_1 ;

-нежитлової будівлі (стара майстерня), 1963 року побудови, загальною площею 436,5 кв. м, розташованої в АДРЕСА_1 ;

-нежитлової будівлі (будинок вагонного типу), 1990 року побудови, загальною площею 21,0 кв. м, розташованої в АДРЕСА_1 ;

-нежитлової будівлі (вагова), 1990 року побудови, загальною площею 9,10 кв. м, розташованої в АДРЕСА_1 ;

-нежитлової будівлі (пилорама), 1963 року побудови, загальною площею 36,6 кв. м, розташованої в АДРЕСА_1 ;

-нежитлової будівлі (навіс для с/г техніки), 1996 року побудови, загальною площею 390,0 кв. м., розташованої в АДРЕСА_1 ;

-нежитлової будівлі (навіс), 1996 року побудови, загальною площею 414,4 кв. м, розташованої в АДРЕСА_1 ;

-нежитлової будівлі (свердловина), 1990 року побудови, загальною площею 23,0 кв. м, розташованої в АДРЕСА_2 (далі за текстом - нерухоме майно).

Вказане нерухоме майно набуто у власність на підставі ухвали Тетіївського районного суду Київської області від 27.07.2006 року та ухвали Тетіївського районного суду Київської області 05.04.2007 року у справі № 2-169/07, якими затверджено мирові угоди про викуп майнових паїв.

Нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці загальною площею 3,5 га, що перебуває у комунальній власності Тетіївської міської ради, та користувачем якої, у зв`язку з набуттям права власності, є позивач.

Протягом всього строку користування земельною ділянкою ТОВ «ГОРОШКІВ-АГРО» сплачувало орендну плату.

04.02.2021 року рішенням 5 сесії VIII скликання Тетіївської міської ради № 124-05П-VIII вирішено укласти попередні договори оренди з суб`єктом підприємницької діяльності, підприємствами та організаціями, що використовують землі комунальної власності Тетіївської міської ради Горошківського старостинського округу до реєстрації договорів згідно чинного законодавства, а саме з ТОВ «ГОРОШКІВ-АГРО» на земельну ділянку площею 3,5 га АДРЕСА_2 під землі сільськогосподарського призначення (господарські будiвлi та двори).

04.02.2021 року між Тетіївською міською радою та ТОВ «ГОРОШКІВ-АГРО» укладено договір оренди землі, який зареєстровано у книзі реєстрації договорів оренди Тетіївської міської ради від 04.02.2021 року № 160. Відповідно до умов договору в оренду передана земельна ділянка комунальної власності загальною площею 3,5 га, яка передана ТОВ «ГОРОШКІВ-АГРО» в оренду під землі сільськогосподарського призначення (господарські будівлі та двори) та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки.

Водночас, як стало відомо позивачу, раніше, а саме 15.12.2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області наказом № 10-18917/15-20-сг від 15.12.2020 року передано земельну ділянку з кадастровим номером 3224682000:06:003:0023 загальною площею 2,0000 га у приватну власність ОСОБА_1 .

В подальшому, 24.12.2020 року на підставі рішення № 55982444 від 29.12.2020 року державним реєстратором Шамраївської сільської ради Сквирського району Київської області Панасюк В.Л. здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 щодо об`єкту нерухомого майна, реєстраційний номер №2261579632246, на земельну ділянку з кадастровим номером 3224682000:06:003:0023 загальною площею 2,0000 га.

Позивач стверджує, що вказана земельна ділянка з кадастровим номером 3224682000:06:003:0023, яка передана у приватну власність ОСОБА_1 , є частиною земельної ділянки, фактичним користувачем якої ще з 2006 року є ТОВ «ГОРОШКІВ-АГРО», у зв`язку з набуттям права власності на зазначене нерухоме майно на підставі ухвал Тетіївського районного суду Київської області від 27.07.2006 року та від 05.04.2007 року у справі № 2-169/07, якими затверджено мирові угоди про викуп майнових паїв.

Відтак, на думку позивача, частина будівель та споруд позивача, а саме нежитлова будівля (навіс для с/г техніки), загальною площею 390,0 кв. м (літера «Л-1»), знаходиться на земельній ділянці, яка передана у приватну власність ОСОБА_1 . Ця обставина перешкоджає позивачу у здійсненні господарської діяльності, використанні та обслуговуванні цілісного майнового комплексу, а також суперечить принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна, який регулює перехід прав на земельну ділянку при переході права власності на будівлі та споруди, які на ній розташовані, у зв`язку з чим вимушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Таким чином, позивач обґрунтовуючи позов, поставив перед судом наступні питання:

1)Яка саме земельна ділянка (її місцезнаходження, розмір тощо) та об`єкти нерухомого майна (їх площа, стан та координати) перебувають у користуванні та у власності позивача ТОВ «ГОРОШКІВ-АГРО» , на підставі якого титулу і з якого часу?

2)Чи дійсно земельна ділянка (її частина) з кадастровим номером 3224682000:06:003:0023 загальною площею 2,0000 га, яка передана 15.12.2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області згідно наказу № 10-18917/15-20-сг від 15.12.2020 року у приватну власність ОСОБА_1 є тією самою ділянкою (частиною), якою користується з 2006 року позивач ТОВ «ГОРОШКІВ-АГРО»?

3)Чи знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 3224682000:06:003:0023 загальною площею 2,0000 га, що перебуває у приватній власності ОСОБА_1 будівлі, споруди та інше нерухоме майно, належне позивачу ТОВ «ГОРОШКІВ-АГРО»?

4)Чи перешкоджає позивачу здійснювати господарську діяльність, використовувати та обслуговувати цілісний майновий комплекс передача земельної ділянки з кадастровим номером 3224682000:06:003:0023 загальною площею 2,0000 га у приватну власність ОСОБА_1 ;

5)Чи порушило права позивача як титульного землекористувача та власника об`єктів нерухомого майна видання Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області наказу № 10-18917/15-20-сг від 15.12.2020 року, яким передано зазначену земельну ділянку у приватну власність ОСОБА_1 ?

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 26.07.2021 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого засідання.

09.08.2021 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Тетіївська міська рада надала суду письмове пояснення, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог, вказуючи, що в матеріалах справи відсутні докази того, що на момент затвердження судом вищевказаних мирових угод, спірна земельна ділянка була сформована, тобто вже існувала як об`єкт цивільних прав.

Крім того, Тетіївська міська рада зазначила, що з набуттям права власності на окремі будівлі, споруди тощо, які нібито розташовані на спірній земельній ділянці, до позивача, як нового власника цих об`єктів нерухомого майна, в силу положень статей 120 ЗК України та 377 ЦК України не перейшло право користування на спірну земельну ділянку так як продавці майнових паїв на момент укладання мирових угод не мали жодних титульних прав на цю частину (частини) земельної ділянки. Більш того, із жодної із зазначених ухвал Тетіївського районного суду Київської області не можливо встановити на підставі якого документа в колишніх членів КСП «Горошків» виникли права на майнові паї підприємства, які вони відчужили позивачеві фактом укладання мирової угоди.

Також Тетіївська міська рада зауважила, що на спірній земельній ділянці на момент розгляду справи відсутні будь-які об`єкти нерухомого майна, що також свідчить про неможливість застосування до спірних правовідносин положень ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України (а. с. 46-48 т. № 1).

17.08.2021 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Порхун О.П. надала суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що той факт, що позивач нібито з 2006 року використовує земельну ділянку не підтверджується належними доказами. Право користування земельною ділянкою зареєстроване та може бути підтверджено договором оренди землі. Однак, позивач надав суду копію договору оренди землі від 04.02.2021 року на земельну ділянку площею 3,5 га, в якому не зазначено кадастровий номер земельної ділянки та не додано витяг про реєстрацію іншого речового права (права оренди) за вказаним номером, як доказ використання оспорюваної земельної ділянки площею 2,0 га. Відтак, на думку представника відповідача Порхун О.П. даний договір не має відношення до суті справи.

Крім того, представник відповідача зазначила, що до даних правовідносин не можуть бути застосовані норми ст. 120 3К України та ст. 377 ЦК України, оскільки з огляду на наявні в матеріалах справи документи, до позивача не могло перейти право власності або користування на земельну ділянку, так як воно не виникло у попередніх власників будівель.

Також, представник відповідача зауважила, що лише у квітні 2021 року, особи, які назвались працівниками ТОВ «ГОРОШКІВ-АГРО», захопили оспорювану земельну ділянку та почали здійснювати на ній самовільне будівництво, у зв`язку з чим, відповідач ОСОБА_1 звернувся до старости села Горошків та до Тетіївської міської ради з проханням втрутитись в дану ситуацію, здійснити комісійне обстеження ділянки. У результаті чого, 28.04.2021 року представниками виконавчого комітету Тетіївської міської ради, старостою села Горошків Пущиком О.І., начальником відділу ЖКГ Дем`янчуком П.I. та власником земельної ділянки ОСОБА_1 складено акт про те, що на належній ОСОБА_1 земельній ділянці з кадастровим номером 3224682000:06:003:0023 відсутні об`єкти нерухомого майна. Крім того, Тетіївською міською радою було здійснено комісійне обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 3224682000:06:003:0023 та складено акт від 07.05.2021 року, в якому зазначено, що комісією при обстеженні земельної ділянки площею 2,0 за межами с. Горошків з кадастровим номером 3224682000:06:003:0023, яка належить ОСОБА_1 встановлено наступне: вимощення із бетонних плит; спланований покрив ґрунту разом із рослинністю на поверхні орієнтовно 400 кв. м, на частині якої встановлено металеві труби; залишки артезіанської свердловини; залишки цегляної будівлі; залишки цегляної ями.

На думку представника відповідача, вказаний вище Акт свідчить про намагання певних осіб проводити незаконне будівництво на землі, а також про те, що нежитлових будівель, які належать позивачу, там не має.

Також, представник відповідача зазначила, що відповідно до витягу з ДЗК № HB-9900229272021 від 28.04.2021 року вбачається, що на кадастровому плані земельної ділянки 3224682000:06:003:0023 відсутні об`єкти нерухомого майна.

Зрештою, представник відповідача зауважила, що зазначена у позові земельна ділянка площею 3,5 га не є об`єктом цивільних прав, оскільки вона не сформована.

З огляду на зазначене, представник відповідача просила відмовити позивачу у задоволенні позову та стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 судові витрати (а. с. 51-84 т. № 1).

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 09.11.2021 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Порхун О.П. про витребування доказів.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 02.12.2021 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Порхун О.П. про призначення експертизи та провадження у справі зупинено.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 25.02.2022 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 18.08.2022 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Порхун О.П. та скасовано ухвалу Тетіївського районного суду Київської області від 02.12.2021 року про призначення експертизи.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 21.11.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача ТОВ «ГОРОШКІВ-АГРО» - адвокат Завальнюк В.В. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Порхун О.П. у судовому засіданні просила відмовити позивачу у задоволенні позову.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Київській області у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк представником відповідача суду не надано.

Відповідач державний реєстратор Шамраївської сільської ради Білоцерківського району Київської області Панасюк В.Л. у судове засідання не з`явилась. Разом з тим, 17.11.2021 року Сквирська міська рада надіслала на адресу суду лист, в якому зазначила, що Шамраївська сільська рада реорганізована в Сквирську міську раду. З лютого 2020 року реєстратор Панасюк В.Л. звільнена, місце роботи її невідоме (а. с. 111).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Тетіївської міської ради у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 25893367 від 28.05.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОРОШКІВ-АГРО» з 02.04.2021 року на підставі ухвали Тетіївського районного суду Київської області від 05.04.2007 року у справі № 2-169/07 є власником нерухомого майна, а саме:

-нежитлової будівлі (навіс для с/г техніки), загальною площею 381,4 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

-нежитлової будівлі (пилорама), загальною площею 28,1 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

-нежитлової будівлі (вагова), загальною площею 6,8 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

-нежитлової будівлі (будинок вагонного типу), загальною площею 17,4 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

-нежитлової будівлі (котельня), загальною площею 111,2 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

-нежитлової будівлі (стара майстерня), 1963 року побудови, загальною площею 387,7 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

-нежитлової будівлі (будинок механізаторів), загальною площею 132,1 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

-нежитлової будівлі (пто), загальною площею 127,7 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

-нежитлової будівлі (майстерня тракторної бригади), загальною площею 802,8 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

-нежитлової будівлі (склад запчастин), загальною площею 114 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

-нежитлової будівлі (комора), загальною площею 4,4 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

-нежитлової будівлі (навіс), загальною площею 402,4 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

-нежитлової будівлі (ПММ), загальною площею 6 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 11-14 т. № 1).

Рішенням п`ятої позачергової сесії VIII скликання Тетіївської міської ради № 124-05П-VIII від 04.02.2021 року «Про укладання попередніх договорів оренди на користування земельними ділянками по Тетіївській міській раді» вирішено укласти попередні договори оренди з суб`єктом підприємницької діяльності, підприємствами та організаціями, що використовують землі комунальної власності Тетіївської міської ради в межах м. Тетієва до реєстрації договорів згідно чинного законодавства, зокрема з ТОВ «Горошків-Агро» на земельну ділянку площею 3,5 га АДРЕСА_2 під землі сільськогосподарського призначення (господарські будiвлi та двори) (а. с. 15-16 т. № 1).

04 лютого 2021 року між Тетіївською міською радою та ТОВ «ГОРОШКІВ-АГРО» укладено договір оренди землі, який зареєстровано у книзі реєстрації договорів оренди Тетіївської міської ради від 04 лютого 2021 року за № 160. Відповідно до умов цього договору в оренду ТОВ «ГОРОШКІВ-АГРО» передається під землі сільськогосподарського призначення (господарські будівлі та двори) земельна ділянка комунальної власності яка знаходиться в с. Горошків за межами населеного пункту загальною площею 3,5 га, про що підписано акт приймання-передачі земельної ділянки (а. с. 17-18 т. № 1).

Разом з тим, згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 258893578 від 28.05.2021 року, на підставі наказу № 10-18917/15-20-сг, виданого 15.12.2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області, земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 3224682000:06:003:0023 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (а. с. 19 т. № 1).

Відповідно до частини першої статі 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак, суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частин другої та третьої статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц.

Норми процесуального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності (відсутності) цивільних прав в інших осіб.

Реалізації права на позов передує порушення, невизнання чи оспорення права.

Вимоги про визнання незаконними та скасування відповідних рішень органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади щодо земельної ділянки та договору оренди цієї земельної ділянки можуть бути заявлені особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цієї особи.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 року у справі № 592/10260/16.

Частинами 1 та 2 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За змістом статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 522/16724/16 зробив наступний правовий висновок: «Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом».

Так, звертаючись до суду з цим позовом, позивач вказував на те, що оспорюваним наказом № 10-18917/15-20-сг від 15.12.2020 року, виданим Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано земельну ділянку з кадастровим номером 3224682000:06:003:0023, загальною площею 2,0000 га, у приватну власність ОСОБА_1 , порушено його права, оскільки частина цієї земельної ділянки з 2006 року перебуває у його користуванні у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно.

На підтвердження зазначеної обставини позивач надав договір оренди землі, який укладений 04 лютого 2021 року між Тетіївською міською радою та ТОВ «ГОРОШКІВ-АГРО», відповідно до умов якого ТОВ «ГОРОШКІВ-АГРО» в оренду передається під землі сільськогосподарського призначення (господарські будівлі та двори) земельна ділянка комунальної власності, яка знаходиться в с. Горошків за межами населеного пункту загальною площею 3,5 га, про що підписано акт приймання-передачі земельної ділянки (а. с. 17-18 т. № 1).

Втім, суд критично оцінює цей договір, як доказ, оскільки у ньому не зазначено кадастрового номеру земельної ділянки, що позбавляє можливості ідентифікувати цю земельну ділянку.

Більш того, оскільки позивачем до матеріалів справи не долучено інших, раніше укладених договорів оренди, фактично саме підписанням 04 лютого 2021 року договору оренди з Тетіївською міською радою щодо земельної ділянки в с. Горошків загальною площею 3,5 га, ТОВ «ГОРОШКІВ-АГРО» визнало, що лише з цього часу набуло право користування певною земельною ділянкою, хоч і без кадастрового номера, про що в подальшому підписано акт приймання-передачі земельної ділянки без дати його підписання (а. с. 17-18 т. № 1).

Водночас, суд констатує, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відтак, виходячи із зазначених положень Земельного кодексу України, користувач земельної ділянки, у конкретному випадку ТОВ «ГОРОШКІВ-АГРО», не був звільнений від необхідності оформлення права користування на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства. Тобто з моменту виникнення права користування нерухомим майном у користувача виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку.

Водночас, статтею 79 ЗК України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Натомість, позивач не довів належними, допустимими та достатніми доказами, що земельна ділянка, якою він користується, є сформованим об`єктом цивільних прав, зокрема, що вона має кадастровий номер та інформація щодо неї внесена до Державного земельного кадастру.

За таких обставин, суд вважає слушними доводи представника відповідача, що позивач не набув в установленому законом порядку права користування цією земельною ділянкою.

Разом з тим, в обґрунтування позовних вимог, позивач як на підставу переходу до нього права користування земельною ділянкою у зв`язку з набуттям права власності на об`єкти нерухомого майна, які на ній знаходяться, посилався на положення статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частиною першою статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Разом з тим, Верховний суд у постанові від 10 травня 2020 року у справі № 127/10011/18 зробив висновок, що: «при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16)».

Оскільки позивач не довів жодними доказами, що попередні власники об`єктів зазначеного нерухомого майна мали право власності на оспорювану земельну ділянку, суд дійшов висновку, що з набуттям позивачем права власності на зазначені об`єкти нерухомого майна, зокрема нежитлові будівлі, які розташовані на спірній земельній ділянці, до нього, як до нового власника цього нерухомого майна, в силу положень статей 120 ЗК України та 377 ЦК України, не перейшло право власності на спірну земельну ділянку.

Крім того, доводи позивача про те, що на земельній ділянці, яка передана у власність відповідачу ОСОБА_1 , розташований об`єкт нерухомого майна, власником яких є ТОВ «ГОРОШКІВ-АГРО», також спростовуються наданими суду представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Порхун О.П. доказами.

Так, зокрема згідно акту, складеного 28.04.2021 року, представники виконавчого комітету Тетіївської міської ради, зокрема староста села Горошків Пущик О.І., начальник відділу житлово-комунального господарства, надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Тетіївської міської ради Дем`янчук П.В., та ОСОБА_1 , як власник земельної ділянки з кадастровим номером 3224682000:06:003:0023 загальною площею 2,0000 га, яка розташована за адресою: Київська область, Тетіївський район, Горошківська сільська рада, зафіксували факт відсутності об`єктів нерухомого майна на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_1 (а. с. 66 т. № 1).

Крім того, і згідно додатку до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.04.2021 року № 9900229272021 встановлено, на кадастровому плані земельної ділянки 3224682000:06:003:0023 відсутні об`єкти нерухомого майна ( а. с. 62-64 т. № 1).

Зрештою, і згідно акту комісії по обстеженню земельної ділянки за межами с. Горошків Тетіївської міської ради кадастровий номер 3224682000:06:003:0023, складеного 07.05.2021 року, вбачається, що комісією при обстеженні вказаної земельної ділянки, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 встановлено наступне: вимощення із бетонних плит; спланований покрив ґрунту разом із рослинністю на поверхні орієнтовно 400 кв. м, на частині якої встановлено металеві труби; залишки артезіанської свердловини; залишки цегляної будівлі; залишки цегляної ями (а. с. 68 т. № 1).

Відтак, з огляду на вказаний акт, сумнівним є твердження представника позивача про те, що частина належного ТОВ «ГОРОШКІВ-АГРО» нерухомого майна, а саме нежитлова будівля (навіс для с/г техніки), загальною площею 390,0 кв. м, знаходиться на земельній ділянці, яка передана у приватну власність ОСОБА_1 .

Більш того, згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкта - земельної ділянки від 04 лютого 2022 року № 23-ДК/17/АП/09/01-22, складеного державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель - головними спеціалістами відділу державного контролю за використанням та охороною земель № 3 управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області Павликом П.О. та ОСОБА_4 вбачається, що у результаті перевірки встановлено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3224682000:06:003:0023 загальною площею 2,0000 га, яка розташована на території Горошківської сільської ради в адміністративних межах Тетіївської міської територіальної громади Білоцерківського району Київської області, перебуває у приватній власності ОСОБА_1 . На вказаній земельній ділянці відсутні будь-які об`єкти нерухомого майна, які можуть належати третім особам на праві приватної власності. Також вказано, що на земельній ділянці з кадастровим номером 3224682000:06:003:0023 невстановленими особами проводиться самовільне будівництво без згоди власника земельної ділянки, а також самовільне складування тюків соломи для власного використання (а. с. 119 т. № 2).

Встановлені у цьому Акті обставини стороною позивача не були спростовані.

Натомість, представник позивача адвокат Завальнюк В.В. у ході судового розгляду справи на підтвердження наявності на земельній ділянці, яка перебуває у приватній власності відповідача ОСОБА_1 , нежитлової будівлі, а саме навісу для с/г техніки, надав зведений ситуаційний план земельних ділянок та розташованих на них будівель, що належать ТОВ «ГОРОШКІВ-АГРО», складений 02.09.2022 року ФОП ОСОБА_5 на замовлення ТОВ «ГОРОШКІВ-АГРО» (а. с. 147 т. № 2).

Оскільки цей ситуаційний план не містить, зокрема координат усіх поворотних точок меж земельних ділянок, тому він не може бути взятий до уваги як доказ на підтвердження зазначених представником позивача обставин.

Більш того, представник позивача адвокат Завальнюк В.В. у ході судового розгляду справи фактично не заперечував, що на даний час нежитлової будівлі, а саме навісу для с/г техніки як такого не існує, бо є лише залишки підлоги та колон. З цього приводу суд констатує, що оскільки навіс як вид об`єкта нерухомості являє собою колони чи опори і дах, то відповідно за відсутності таких колон та даху фактично ніякого об`єкту нерухомого майна не існує.

Відтак, суд вважає, що за відсутності навісу для с/г техніки як такого, його взагалі неможливо використовувати у своїй діяльності, а тому сумнівним є і твердження позивача про те, що передача земельної ділянки з кадастровим номером 3224682000:06:003:0023 загальною площею 2,0000 га у приватну власність ОСОБА_1 може хоч якось перешкоджати позивачу здійснювати господарську діяльність, використовувати та обслуговувати цілісний майновий комплекс, ще й за умови, що не доведено сам факт розташування залишків вказаного навісу для с/г техніки на ділянці, належній ОСОБА_1 .

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позивачем не надано доказів про те, що земельна ділянка (її частина) з кадастровим номером 3224682000:06:003:0023 загальною площею 2,0000 га, яка передана 15.12.2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області згідно наказу № 10-18917/15-20-сг від 15.12.2020 року у приватну власність ОСОБА_1 є тією самою ділянкою (частиною), якою користується позивач ТОВ «ГОРОШКІВ-АГРО».

Натомість, в ході судового розгляду встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 3224682000:06:003:0023 загальною площею 2,0000 га, що перебуває у приватній власності ОСОБА_1 будівлі, споруди та інше нерухоме майно, належне позивачу ТОВ «ГОРОШКІВ-АГРО» відсутнє, а будь-яких перешкод позивачу здійснювати господарську діяльність, використовувати та обслуговувати цілісний майновий комплекс внаслідок передачі земельної ділянки з кадастровим номером 3224682000:06:003:0023 загальною площею 2,0000 га у приватну власність ОСОБА_1 немає.

Також в ході судового розгляду не встановлено порушень прав позивача як титульного землекористувача та власника об`єктів нерухомого майна внаслідок видання Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області наказу № 10-18917/15-20-сг від 15.12.2020 року, яким передано зазначену земельну ділянку у приватну власність ОСОБА_1 , оскільки ТОВ «ГОРОШКІВ-АГРО» не є ані законним користувачем спірної земельної ділянки, ані в силу положень статей 120 ЗК України та 377 ЦК України до останнього і не перейшло право власності на спірну земельну ділянку, а відтак оспорюваний наказ не порушує його права і охоронювані законом інтереси, підстави для скасування цього наказу відсутні.

Зрештою суд звертає увагу на те, що у спорах про захист права на землю суд має встановити обставини незаконного вибуття майна користувача на підставі наданих сторонами належних й допустимих доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулося розпорядження майном на користь фізичних осіб, в яких на підставі цих рішень виникли права.

Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про захист цього права від цієї особи. А ухвалене судове рішення буде підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 450/4001/19.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем ОСОБА_1 , який є законним володільцем цього майна, тому позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказуГоловного управління Держгеокадастру у Київській області, на переконання суду, є і неефективним способом захисту прав позивача, оскільки не дозволяє позивачу реалізувати свої права щодо спірної земельної ділянки.

Відтак, з огляду на наведені вище норми права, встановлені фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОРОШКІВ-АГРО» про визнання незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області №10-18917/15-20-сг вiд 15.12.2020 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано земельну ділянку з кадастровим номером 3224682000:06:003:0023 загальною площею 2,0000 га у приватну власність ОСОБА_1 , необхідно відмовити.

Водночас, оскільки інші позовні вимоги є похідними від вимоги про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області, тому задоволенню також не підлягають.

Разом з тим, відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позову, тому понесені судові витрати у виді судового збору, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, залишає за позивачем.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

У контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 15, 16, 377 Цивільного кодексу України, статтями 79, 79-1, 116, 120, 122, 125, 126, 152 Земельного кодексу України, статтями 2, 5, 10, 12, 13, 76-81, 133, 141, 263-268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОРОШКІВ-АГРО» до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, державного реєстратора Шамраївської сільської ради Білоцерківського району Київської області Панасюк Валентини Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Тетіївська міська рада, про скасування наказу про передання у власність земельної ділянки, державної реєстрації земельної ділянки та рішення державного реєстратора - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення: 29 червня 2023 року.

Суддя С.В.МАНДЗЮК