Постанова

від 27.06.2023 по справі 357/656/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 357/656/21

провадження № 22-ц/824/6324/2023

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.

при секретарі Кролівець О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди,

за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» - адвоката Кравець Олександри Іванівни на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2023 року в складі судді Орєхова О. І.

та апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» - адвоката Косяка Вячеслава Миколайовича на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2023 року в складі судді Орєхова О. І.,

встановив :

24.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» ( далі - ТОВ «Олійникова Слобода») звернулось до суду з позовом, в якому зазначило, що 30 квітня 2015 року між ОСОБА_2 , спадкоємцем якого є ОСОБА_1 , та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ім. Котовського» (далі - ТОВ «Ім. Котовського»), правонаступником якого є ТОВ «Олійникова Слобода», укладено договір оренди землі б/н, за яким ОСОБА_2 передав товариству в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 2,4054 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0033, розташовану в межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

20 січня 2015 року державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Гречінська Н. П. прийняла рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 26331175, яким зареєструвала право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:011:0033 за ТОВ «Олійникова Слобода».

15 травня 2017 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Олійникова Слобода» було укладено додаткову угоду до договору оренди землі б/н, за якою вказаний договір було викладено у новій редакції.

02 серпня 2017 року державний реєстратор Комунального підприємства Кагарлицької районної ради «Реєстраційне агентство» Гречінська Н. П. провела державну реєстрацію змін до права оренди Товариства на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:011:0033.

Протягом усього часу дії договору оренди Товариство користувалось земельною ділянкою та належним чином сплачувало орендну плату.

Проте починаючи з лютого 2018 року ОСОБА_2 вчиняв дії, спрямовані на позбавлення ТОВ «Олійникова Слобода» права користування землею за договором оренди землі.

15 березня 2018 року наказом № 727/5 Міністерства юстиції України за скаргою від 28 лютого 2018 року, поданою ОСОБА_2 та іншими власниками землі, скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:011:0033 за ТОВ «Олійникова Слобода».

05 березня 2018 року ОСОБА_2 уклав з іншим орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» (далі - ТОВ Агрокомплекс «Узин») договір оренди землі, за яким передав останньому в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:011:0033.

15 березня 2018 року державний реєстратор Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю. прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди за ТОВ Агрокомплекс «Узин».

04 грудня 2018 року ОСОБА_2 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» уклали договір про розірвання договору оренди земельної ділянки, після чого ОСОБА_2 здійснив поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0033.

26 листопада 2018 року приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун К. А. посвідчила заяву ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0033, зареєстрованої за реєстровим номером 3100.

10 грудня 2018 року державний кадастровий реєстратор прийняв рішення про скасування: державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0033 шляхом закриття Поземельної книги і скасування кадастрового номера цієї земельної ділянки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру; державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0048 загальною площею 1,2027 га та державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0049 загальною площею 1,2027 га, які утворилися внаслідок поділу.

13 грудня 2018 року державний реєстратор Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшина М. О. прийняла рішення про державну реєстрацію права власності на сформовані земельні ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0048 загальною площею 1,2027 га та земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0049 загальною площею 1,2027 га

10 грудня 2018 року ОСОБА_2 уклав з ТОВ Агрокомплекс «Узин» договір оренди землі, за яким передав в оренду товариству обидві спірні земельні ділянки, та 13 грудня 2018 року той же державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію права оренди на них за ТОВ Агрокомплекс «Узин».

Позивач вважав, що за наявності дійсного договору оренди з ТОВ «Олійникова Слобода», який поширює свою дію на спірні земельні ділянки, в силу вимог частини третьої статті 110 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) ОСОБА_2 не мав права передавати їх в оренду ТОВ «Агрокомплекс «Узин» шляхом укладення оспорюваного договору, чим порушив права ТОВ «Олійникова Слобода» як їх законного орендаря.

Крім того, у державного реєстратора відсутні правові підстави для проведення державної реєстрації права оренди на спірні земельні ділянки за ТОВ Агрокомплекс «Узин».

Товариство просило:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 10 грудня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0048 загальною площею 1,2027 га та земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0049 загальною площею 1,2027 га;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки площею 1,2027 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0048 та державну реєстрацію права оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки площею 1,2027 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0049;

- припинити право оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки площею 1,2027 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0048 та щодо земельної ділянки площею 1,2027 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0049;

- витребувати з незаконного володіння та користування ТОВ Агрокомплекс «Узин» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» спірні земельні ділянки;

- внести зміни до договору оренди землі від 30 квітня 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 та ТОВ «Ім. Котовського», правонаступником якого є ТОВ «Олійникова Слобода» шляхом його викладення в новій редакції.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2023 року провадження в частині вимог ТОВ «Олійникова Слобода» до ТОВ Агрокопмлекс «Узин» про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування закрито.

Повідомлено ТОВ «Олійникова Слобода», що розгляд цієї справи у частині позовних вимог ТОВ «Олійникова Слобода» до ТОВ Агрокомплекс «Узин» про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування, віднесений до юрисдикції господарського суду.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2023 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі № б/н від 10.12.2018 , укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки площею 1,2027 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0048 та земельної ділянки площею 1,2027 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0049

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки площею 1,2027 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0048, яка розташована у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1720048432204), номер запису про інше речове право: 29431188, дата, час державної реєстрації: 11.12.2018 14:28:29, і припинено право оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» (ідентифікаційний код: 32638214) щодо земельної ділянки площею 1,2027 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0048.

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» (ідентифікаційний код: 32638214) щодо земельної ділянки площею 1,2027 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0049, яка розташована у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1720036732204), номер запису про інше речове право: 29430956, дата, час державної реєстрації: 11.12.2018 14:27:21, і припинити право оренди ТОВ Агрокомплекс "Узин" (ідентифікаційний код: 32638214) щодо земельної ділянки площею 1,2027 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0049.

Внесено зміни до Договору оренди землі № б/н від 30.04.2015, укладеного між ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 та ТОВ "Ім. Котовського", яке було перейменоване в ТОВ «Олійникова Слобода», шляхом його викладення у новій редакції в частині умов, які ідентифікують об`єкт оренди (підстави набуття права власності орендодавця на об`єкт оренди, кадастрові номери та загальну площу Земельних ділянок: 3220484400:01:011:0048, загальною площею 1,2027 га та 3220484400:01:011:0049, загальною площею 1,2027 га відповідно, сформованих внаслідок поділу, нормативно-грошової оцінки земельних ділянок: 3220484400:01:011:0048, загальною площею 1,2027 га та 3220484400:01:011:0049, загальною площею 1,2027 га ) із зазначенням нового орендодавця.

Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс «Узин» на користь позивача ТОВ «Олійникова Слобода» судові витрати по справі судового збору у сумі 10 510 грн по 5 255 грн з кожного.

Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2023 року стягнуто у рівних частках з ОСОБА_1 , ТОВ «Агрокомплекс «Узин» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» судові витрати, понесені на правничу допомогу, у розмірі 30 406,01 грн, по 15 203 грн з кожного.

07.02.2023 ТОВ «Олійникова Слобода» подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «Олійникова Слобода» до ТОВ Агрокомплекс «Узин» про витребування земельної ділянки площею 1,2027 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0048 та земельної ділянки площею 1,2027 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0049 з чужого незаконного володіння та користування ТОВ Агрокомплекс «Узин» на користь ТОВ «Олійникова Слобода».

Посилається на ті підстави, що позовні вимоги про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування були заявлені з приводу земельних ділянок, власником яких є фізична особа, яка уклала договори оренди землі як з позивачем, так і з відповідачем, і ці вимоги нерозривно пов`язані з позовною вимогою про визнання оспорюваного договору недійсним, адже вони безпосередньо залежать від вирішення судом вказаної вимоги, а тому з огляду на характер правовідносин, з яких виник спір, вони не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, а мають розглядатися разом з вимогою про визнання оспорюваного договору недійсним у порядку цивільного судочинства. З такими висновками погодився Верховний Суд під час розгляду справи №357/8095/19 та справи №357/8242/19, предмети, суб`єктний склад та підстави позову в яких є подібними справі, що розглядається.

14.02.2023 ТОВ Агрокомплекс «Узин» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та внесення змін до договору оренди.

Свої доводи обґрунтовує тим, що відповідно до пункту 37 договору оренди, останній набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. У відповідності до ч. 4 ст. 124, 125 , 126 ЗК України ( в редакції на момент укладення договору ), ч.5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі», ч. 2 ст. 640, ч. 2 ст. 792 ЦК України право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації та саме з моменту державної реєстрації виникає право оренди земельної ділянки.

Поділ спірної земельної ділянки на дві окремі земельні ділянки, реєстрація права оренди двох спірних ділянок на підставі договору оренди після скасування реєстрації права оренди позивача не порушує прав останнього, оскільки право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з часу державної реєстрації цього права.

Земельна ділянка як об`єкт цивільних прав з кадастровим номером 3220486000:01:011:0033 не існувала як об`єкт цивільних прав, що свідчить про відсутність у позивача права оренди і як наслідок відсутність порушення його прав оспорюваним договором як на момент реєстрації договору оренди земельної ділянки від 10 грудня 2018 року, так і на момент пред`явлення даного позову, а тому відсутні підстави для визнання цього договору недійсним.

Щодо висновків суду першої інстанції, що договір оренди землі є дійсним, не зважаючи на скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди, і підлягає виконанню, зазначив, що позивач не міг набути та зареєструвати право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:01:011:0033, оскільки Актом приймання-передачі земельної ділянки від 30 квітня 2015 року земельна ділянка не могла бути передана відповідачем, а позивачем прийнята, оскільки з даного Акту неможливо встановити, коли була передана земельна ділянка та до якого договору оренд вона є додатком; в договорі та Акті приймання-передачі земельної ділянки вказано кадастровий номер, який не був присвоєний земельній ділянці на момент укладення договору та акту, що підтверджує факт їх підробки.

Відповідно пункту 16 Договору №1 передача земельної ділянки орендарю здійснюється у п`ятиденний строк після державної реєстрації права оренди за актом її приймання-передачі, тобто передача земельної ділянки повинна була бути здійснена з 20 по 25 листопада 2015 року, право оренди було проведено 19.11.2015, що підтверджує факт проведення державної реєстрації права оренди з порушенням діючого законодавства та умов договору.

Судом першої інстанції при розгляді справи не будо належним чином досліджені докази та обставини які вони підтверджують, що у свою чергу підтверджує факт підробки договору №1 та акту приймання-передачі земельної ділянки.

На момент поділу земельної ділянки та формування двох нових земельних ділянок, наказ Міністерства юстиції України № 727/5 від 15.03.2018 був чинним, а тому ОСОБА_2 , спадкоємцем якого є ОСОБА_1 , скористався своїм правом власності на власний розсуд та сформував дві нові земельні ділянки, які є новими об`єктами цивільних прав.

Вказує, що суд першої інстанції безпідставно посилався на судову практику Верховного Суду, що регулює захист права первинного орендаря, оскільки на момент формування двох нових земельних ділянок позивач не мав права оренди щодо первинної земельної ділянки.

Зазначає, що суд першої інстанції внаслідок неправильного застосування норм матеріального та процесуального права помилко дійшов висновку про наявність порушеного права позивача у зв`язку з поділом земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0033 з подальшим укладанням з ТОВ Агорокомплекс «Узин» договору оренди на дві новостворені земельні ділянки.

Вказує, що позивач не є орендарем земельних ділянок з кадастровим номером 3220484400:01:011:0048 та 3220484400:01:011:0049, а тому внаслідок визнання недійсним договору оренди, він не може відновити право оренди.

За відсутності доказів незгоди ОСОБА_1 на зміну умов договору оренди землі, звернення позивача, як орендаря до суду з вимогою про зміну умов укладеного між сторонами договору є передчасним та таким, що не відповідає положенням ст. 30 Закону України «Про оренду землі».

Таким чином, суд першої інстанції повинен був відмовити позивачу у задоволені позовних в частині внесення змін до договору оренди від 30 квітня 2015 року.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Олійникова Слобода» - адвокат Кравець О. І. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вказує, що у позивача наявне право оренди спірних земельних ділянок на підставі договору оренди землі, як на момент укладення оспорюваного договору, так і на момент ухвалення оскаржуваного рішення в силу скасування судом наказу Міністерства юстиції України № 727/5 від 15.03.2018, і це право було порушене передачею цих ділянок в оренду ТОВ Агрокомплекс «Узин».

Приписи п. 17 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства у редакції, що діяла на дату скасування наказу Міністерства № 727/5 від 15.03.2018 в частині внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про скасування цього наказу і відновлення записів про право оренди позивача, які були припинені на підставі зазначеного наказу, об`єктивно не могли бути виконані Міністерством, оскільки, як підтвердив представник ТОВ Агрокомплекс «Узин», у зв`язку з поділом земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0033, що первісно була передана в оренду Товариству за договором оренди землі, за заявою ОСОБА_2 відповідно до норм ст. 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" розділ державного реєстру щодо цієї ділянки було закрито.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що визнання незаконним і скасування наказу Міністерства №727/5 від 15.03.2018 означає, що цей наказ не створює жодних правових наслідків з моменту його прийняття і не впливає на чинність права оренди позивача яке було зареєстроване скасованим Міністерством рішенням державного реєстратора. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду у справах №9901/777/18, №992/4818/15, №909/910/17, №910/17470/18, №234/8086/16-ц, №357/8110/18.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що у разі визнання незаконним/ скасування акта суб`єкта владних повноважень індивідуальної дії, такий акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття.

Згідно з висновками Верховного Суду у справах №357/8110/18, №357/7734/18, 357/7886/18, №357/8107/18, №357/7999/18, №357/8095/19, №357/8115/18, зі скасуванням рішень державних реєстраторів про реєстрацію речового права на нерухоме майно - права оренди на спірну земельну ділянку втрачаються ті правові наслідки, які з них випливають, а саме скасовується державна реєстрація речового права і особа у відповідності до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 125 ЗК України вважається такою, що не набула відповідного речового права. Такі ж висновки мають застосовуватися також у випадку скасування наказу Міністерства, яким було скасовано рішення державного реєстратора про реєстрацію речового права на нерухоме майно - права оренди на спірну земельну ділянку.

На момент укладення оспорюваного договору та проведення державної реєстрації права оренди на спірні земельні ділянки за ТОВ «Агрокомплекс «Узин» у позивача було наявне дійсне право оренди, яке виникло раніше, ніж право оренди цього відповідача, що є підставою для задоволення позовних вимог про визнання недійсним оспорюваного договору відповідно до норм ч.1 ст.203 , ч. 1, 3 ст.215 ЦК України , і, як наслідок, скасування державної реєстрації права оренди відповідача згідно з нормами ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

При цьому поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0033, що була визначена як об`єкт оренди у договорі оренди землі, не припинив право оренди, що виникло у позивача за цим договором.

Позивачем надано докази недосягнення з відповідачем ОСОБА_1 згоди на внесення змін до договору оренди землі, яка і зумовила звернення до суду з вимогою про внесення змін у судовому порядку.

Зазначила, що у державному акті на право власності на землю, що був виданий ОСОБА_2 до 01.01.2004, дійсно відсутній кадастровий номер набутої ним у власність земельної ділянки, проте це жодним чином не впливало на її здатність виступати об`єктом цивільних прав на дату укладення договору оренди землі, адже, враховуючи норми Закону України «Про Державний земельний кадастр», ця ділянка була об`єктом цивільних прав з моменту видачі ОСОБА_2 державного акту на право власності на неї.

В судовому засіданні представник ТОВ «Олійникова Слобода» - адвокат Кравець О. І. апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити. Апеляційну скаргу ТОВ Агрокомплекс «Узин» залишити без задоволення.

Представник ТОВ Агрокомплекс «Узин» - адвокат Косяк В. М. просив апеляційну скаргу задовольнити. Апеляційну скаргу ТОВ «Олійникова Слобода» залишити без задоволення.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена судом належним чином.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення та ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку площею 2,405 га на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії РЗ № 284538, виданого Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області 23 липня 2003 року.

30 квітня 2015 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Ім. Котовського», яке в листопаді 2016 року було перейменоване на ТОВ «Олійникова Слобода», було укладено договір оренди землі, за яким ОСОБА_2 передав товариству в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 2,4054 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0033, розташовану в межах Олійниковослобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Згідно з умовами вказаного договору орендна плата нараховується і видається орендарем у розмірі не менше 6 % від грошової оцінки земельної ділянки у грошовій, натуральній та відробітковій формах за добровільним рішенням власника земельної ділянки, що становить не менше 5 539, 61 грн. Додаткові умови: оранка, культивація та обмолот на присадибних ділянках 0,30 га буде проводитись з оплатою лише собівартості паливно-мастильних матеріалів по ринковій ціні на момент проведення робіт, надання автомобіля для доставки хворого до лікувального закладу, надання допомоги на лікування, при наявності документа та заяви, в розмірі 200 грн, в разі смерті орендодавця допомога на поховання в розмірі 500 грн або продукти на дану суму на підставі заяви особи, що займається похованням.

Обчислення розміру орендної плати на землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації вартості землі, без урахування індексів інфляції.

Орендна плата видається у строк до 31 грудня поточного року.

Видача грошей, продукції та надання послуг у рахунок орендної плати оформляється відомістю на видачу грошей, продукції та послуг.

Розмір орендної плати переглядається 1 раз на 5 років за взаємною згодою сторін.

Згідно з пунктом 37 договору оренди він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

30 квітня 2015 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Ім. Котовського» було складено акт приймання-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0033 в оренду.

Державний реєстратор Реєстраційної служби Таращанського районного управління юстиції Київської області Гречінська Н. П. прийняла рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 26331175 від 20.11.2015, яким зареєструвала право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:011:0033 за ТОВ « Ім. Котовського», правонаступником якого є ТОВ «Олійникова Слобода».

15 травня 2017 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Олійникова Слобода» було укладено додаткову угоду до договору оренди землі б/н, за якою вказаний договір було викладено в новій редакції, зокрема сторонами погоджено, що договір укладено на 25 років.

02 серпня 2017 року державний реєстратор Комунального підприємства Кагарлицької районної ради «Реєстраційне агентство» Гречінська Н. П. провела державну реєстрацію змін до права оренди Товариства на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:011:0033.

28 лютого 2018 року ОСОБА_2 та інші особи звернулися до Міністерства юстиції України зі скаргою на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.

15 березня 2018 року, розглянувши вказану скаргу, Міністерство юстиції України наказом № 727/5 скасувало рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:011:0033 за Товариством.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24 грудня 2020 року № 238761491 10 грудня 2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун К. А. посвідчена заява про поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0033, зареєстрована за реєстровим № 3100.

10 грудня 2018 року на підставі заяви ОСОБА_2 державним кадастровим реєстратором Відділу у Білоцерківському районі Міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Білій Церкві Головного управління Держгеокадастру у Київській області були прийняті рішення про:

- скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0033 шляхом закриття Поземельної книги і скасування кадастрового номера цієї земельної ділянки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру;

- державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0048 загальною площею 1,2027 га та державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0049 загальною площею 1,2027 га, які утворилися внаслідок поділу.

Державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М. О. були прийняті рішення про державну реєстрацію права власності на сформовані внаслідок поділу земельної ділянки за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:011:0048 загальною площею 1,2027 га з індексним номером 44583334 від 13 грудня 2018 року та на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:011:0049 загальною площею 1,2027 га з індексним номером 44583111 від 13 грудня 2018 року.

10 грудня 2018 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрокомплекс «Узин» укладено договір оренди землі, за яким в оренду передаються земельні ділянки площею 1,2027 га та 1,2027 га, в тому числі ріллі 1,2027 та 1,2027 га, кадастрові номери 3220484400:01:011:0048 та 3220484400:01:011:0049 відповідно, які розташовані на території Узинської міської об`єднаної територіальної громади села Олійникова Слобода Білоцерківського району Київської області.

13 грудня 2018 року право оренди на обидві земельні ділянки зареєстровано відповідно до рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44595621 та № 44595386 державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М. О.

Судом встановлено, що спадкоємцем ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , за ОСОБА_2 право власності на спірні земельні ділянки припинено 30.08.2019, додано відомості про суб`єкта іншого речового права -орендодавця ОСОБА_3

25 листопада 2019 року ТОВ «Олійникова Слобода» засобами поштового зв`язку звернулось до правонаступника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 із пропозицією (офертою) про внесення змін до договору оренди землі від 30 квітня 2015 року, яку вона отримала 28 листопада 2020 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що власником землі не надано доказів про наявність підстав для розірвання договору, дії власника землі суперечать умовам договору та вимогам закону, одностороння відмова від виконання договору оренди землі не припили дію договору оренди та додаткової угоди до договору оренди землі, державний реєстратор здійснив державну реєстрацію земельних ділянок, сформованих внаслідок поділу без відома орендаря, поділ земельної ділянки і реєстрація права власності орендодавця на нові земельні ділянки, сформовані внаслідок такого поділу, не припиняють право оренди ТОВ Олійникова Слобода», що засноване на чинному договорі оренди. Станом на момент укладення оспорюваних договорів від 10.12.2018, договір оренди між позивачем та ОСОБА_2 від 30.04.2015 та додаткова угода до договору про оренду землі від 15.05.2017 були дійсними, не були припинені або розірвані з підстав, визначених статтею 31 Закону України «Про оренду землі», або з підстав, визначених самими договорами. Наказ Міністерства юстиції України, який на підставі рішення суду визнано незаконним і скасовано, не породжує жодних правових наслідків саме з моменту прийняття такого наказу. Оспорювані рішення державного реєстратора підлягають скасуванню як похідні вимоги від основних вимог про визнання недійсними оспорюваних договорів оренди. Здійснений поділ земельної ділянки без попереднього погодження із законним орендарем є істотним порушенням умов договору з боку орендодавця. За таких підстав порушені права позивача підлягають захисту шляхом внесення змін до договору оренди та викладення його в новій редакції в частині умов, які ідентифікують об`єкт оренди.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди , скасування рішень про державну реєстрацію права оренди та припинення права оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на спірні земельні ділянки з огляду на наступне.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Положеннями частини 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст.236 ЦК України).

Відносини у сфері найму (оренди) земельної ділянки регулюються ЦК України, ЗК України, Законом України «Про оренду землі», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з частиною 4 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до абзацу першого частини першої ст.792 ЦК України, статті 13 Закону України «Про оренду землі» за договором оренди землі орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно з статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати, тобто платежу, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина третя статті 651 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року в справі №727/898/19 зазначено, що у цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651 - 654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання «відмова від договору» (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків.

Аналіз норм цивільного законодавства свідчить, що вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює необхідність з`ясовувати чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов`язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору передбачені договором та/або законом). Це обумовлено тим, що одностороння відмова від договору як вид одностороннього правочину розрахована на сприйняття іншими особами. У разі, якщо встановлена відсутність підстав для односторонньої відмови від договору, то такий односторонній правочин не зумовлює розірвання договору. При цьому слід розмежовувати підстави недійсності цього одностороннього правочину (зокрема, суперечність імперативній цивільно-правовій нормі) від підстав для односторонньої відмови від договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №610/1030/18 зроблено висновок щодо права орендаря за первинним договором оренди земельної ділянки на захист свого права, відповідно до якого, якщо під час дії першого договору оренди земельної ділянки був укладений другий договір з іншим орендарем і право останнього зареєстроване, то суд зможе захистити право первинного орендаря тоді, коли на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати своє право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте таку можливість первинний орендар матиме лише тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 висловила правову позицію про те, що Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено вичерпний перелік рішень суду, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме набуття, зміна або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора.

Таким чином, згідно із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення суду щодо недійсності правочину не зумовлює виникнення обов`язку скасування рішення про державну реєстрацію права власності на відповідний об`єкт.

Запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру речових прав саме на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав. За відсутності такого рішення суду реалізувати рішення суду про визнання правочинів недійсними, тобто відновити порушені права позивача, буде неможливо.

Скасування державної реєстрації оспорюваного договору оренди є наслідком визнання договору недійсним, так як державна реєстрація цього договору не може залишатися чинною. Реєстрація права оренди є наслідком укладення договору та без наявності договору така реєстрація не може зберігати чинність.

З матеріалів справи вбачається, що у позивача право оренди земельної ділянки на час розгляду справи судом не сплив.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 18 квітня 2023 року у справі №357/8277/19 орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою; укладення договору оренди земельної ділянки під час дії іншого договору оренди цього ж об`єкта може перешкоджати первинному орендареві реалізувати його право користування відповідною ділянкою.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на час укладення відповідачами договору оренди земельної ділянки від 30 квітня 2015 року загальною площею 2,4054 га, та в подальшому, договорів оренди земельних ділянок від 10 грудня 2018 року, які утворилися внаслідок поділу земельної ділянки загальною площею 2,4054 га, був чинним договір оренди цього ж об`єкта, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Олійникова Слобода» від 30 квітня 2015 року та додаткової угоди до цього договору від 15 травня 2017 року, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав, зі строком дії 25 років.

Уклавши оспорювані договори оренди земельної ділянки з ТОВ Агрокомплекс «Узин» під час дії договору оренди тієї ж земельної ділянки з ТОВ «Олійникова Слобода», ОСОБА_2 (орендодавець) вчинив дії, які перешкоджають орендареві (позивачу) користуватися орендованою земельною ділянкою, тобто порушив вимоги абзацу четвертого частини другої статті 24 Закону України «Про оренду землі».

Враховуючи, що на час підписання оскаржуваних договорів оренди та реєстрації права оренди земельних ділянок був чинним інший договір оренди цього ж об`єкта, підписаний раніше і зареєстрований, а відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для визнання оспорюваних договорів оренди недійсними як таких, що суперечать акту цивільного законодавства (частина перша статті 203 ЦК України), зокрема, приписам абзацу четвертого частини другої статті 24 Закону України «Про оренду землі».

Схожий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №587/2110/16-ц (провадження № 14-25цс19), від 19 лютого 2020 року у справі №387/515/18 (провадження № 14-430цс19) та у постанові Верховного Суду від 09 липня 2021 року у справі №584/722/18 (провадження № 61-3381св21).

Також суд апеляційної інстанції, з метою забезпечення принципу правової визначеності, погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для скасування рішення державного реєстратора.

Аналогічний висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі №357/9019/18.

Доводи апеляційної скарги ТОВ Агрокомплекс «Узин» про те, що передача спірних земельних ділянок йому в оренду не порушило право позивача, оскільки на момент передачі рішення про державну реєстрацію права оренди за договором оренди було скасовано наказом Міністерства юстиції України №727/5 від 15.03.2018, який на той час був чинним є необґрунтованими.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що визнання незаконним і скасування наказу №727/5 від 15.03.2018 означає, що цей наказ не створює жодних правових наслідків з моменту його прийняття і не впливає на чинність права оренди позивача, яке було зареєстроване рішенням державного реєстратора.

Відповідно до статті 110 ЗК України на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження.

Право власності на земельну ділянку може бути обтяжено правами інших осіб.

Перехід права власності на земельну ділянку, зміна її цільового призначення не припиняє встановлених обмежень, обтяжень.

Поділ чи об`єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки.

Передача земельної ділянки в оренду і є таким обтяженням права власника земельної ділянки. За обставинами справи ОСОБА_2 передав в оренду ТОВ «Олійникова Слобода» всю земельну ділянку, яку в подальшому було поділено на дві земельні ділянки.

Такий поділ земельної ділянки не припиняє права оренди на неї орендаря, оскільки уся передана в оренду земельна ділянка була поділена і увійшла у дві сформовані земельні ділянки.

Тому договір оренди земельної ділянки не припинив своєї дії.

Зазначені висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 18 квітня 2023 року у справі №357/8277/19 (провадження №14-65цс22).

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо внесення змін до договору оренди землі №б/н від 30 квітня 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , та ТОВ «Ім. Котовського», правонаступником якого є ТОВ «Олійникова Слобода», шляхом його викладення в новій редакції в частині умов, які ідентифікують об`єкт оренди задоволенню не підлягають, оскільки поділ земельної ділянки не припиняє права оренди орендаря щодо неї.

Вказаного суд першої інстанції не врахував, а відтак рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2023 року в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Олійникова Слобода» про внесення змін до договору оренди землі №б/н від 30 квітня 2015 року та викладення його в новій редакції в частині умов, які ідентифікують об`єкт оренди підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового про відмову у задоволенні вказаних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не набув право оренди, оскільки під час укладення договору оренди земельна ділянка з кадастровим номером 3220484400:01:011:0033 не існувала як об`єкт цивільних прав, оскільки вказаний кадастровий номер був присвоєний після укладення цього договору, а акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду не був оформлений належним чином підлягають відхиленню, оскільки на вказані обставини відповідач не посилався в суді першої інстанції та останні не були предметом розгляду суду першої інстанції.

При цьому суд враховує, що відсутні будь-які судові рішення про визнання недійсним цього договору, акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду було подано для державної реєстрації та державним реєстратором було прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди позивача на вказану земельну ділянку, з моменту прийняття якого у останнього виникло право оренди відповідно до норм ст. 125 ЗК України.

Закриваючи провадження у справі в частині вирішення позовних вимог про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування, суд першої інстанції виходив з того, що вказані вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно зі статтею 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31)).

У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Крім того, спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 15 травня 2018 року у справі № 911/4144/16 (провадження № 12-71гс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16 зазначила, що справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, проте предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов`язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства. У справі № 911/4144/16 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що доводи суду апеляційної інстанції, що власник спірної земельної ділянки (фізична особа) не був зазначений позивачем під час подання позову як відповідач, оскільки спірна земельна ділянка не була виділена в натурі на місцевості й знаходиться у володінні та користуванні товариства, не можуть бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків такої фізичної особи.

У постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 587/2135/16-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що спір про цивільне право є таким незалежно від того, чи здійснено на підставі оскарженого договору оренди державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства, чи заявлена, окрім іншої, також вимога про визнання недійсним оскарженого договору, на підставі якого державний реєстратор прийняв оскаржене рішення, а також незалежно від того, яку з цих вимог позивач вважає основною, а яку - похідною.

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснений аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) не змінює цивільно-правового характеру спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 та інші).

У справі за позовом приватного підприємства (первинного орендаря) до фізичних осіб (власників земельної ділянки), товариства (останнього орендаря), відділу з питань державної реєстрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ГУ Держгеокадастру, про визнання недійсними договорів оренди та скасування рішень про державну реєстрацію права оренди - Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що спір є приватноправовим і з огляду на суб`єктний склад учасників спору його слід розглядати за правилами цивільного судочинства (постанова від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18).

Оскільки предметом спору у справі, що переглядається, є земельні ділянки, власником яких є фізична особа як сторона договорів оренди землі (як первісного, укладеного із позивачем, так і двох наступних, укладених із відповідачем), предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків власника земельних ділянок. А оскільки позовні вимоги ТОВ «Олійникова Слобода» до ТОВ «Агрокомплекс «Узин» про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та користування заявлені з приводу земельної ділянки, власником якої є фізична особа, яка укладала договори оренди як з ТОВ «Олійникова Слобода», так і з ТОВ «Агрокомплекс «Узин», а тому з огляду на характер правовідносин, з яких виник спір, його слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволенихпозовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивач звернувся до суду у січні 2021 року з позовними вимогами немайнового та майнового характеру.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви юридичною особою немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви юридичною особою майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01 січня - 2 270 грн.

Відповідно до підпунктів 6, 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Встановлено, що за подання позовної заяви ТОВ «Олійникова Слобода» сплатила судовий збір у розмірі 10 510 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 ст.141 ЦПК України).

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про внесення змін до договору оренди землі та ухвалення в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні таких вимог, то враховуючи положення ч.13 ст.141 ЦПК України, необхідно змінити розподіл судових витрат.

За наслідками розгляду суду першої інстанції з урахуванням апеляційного перегляду справи було задоволено чотири вимоги немайнового характеру, у задоволенні однієї вимоги немайнового характеру - відмовлено.

Тобто відшкодуванню на користь ТОВ «Олійникова Слобода» з відповідачів підлягають судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви - 9 080 грн (2 270 грн х4).

За таких підстав рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору підлягає зміні шляхом зменшення суми стягнення до 9 080 грн, по 4 540 грн з кожного відповідача.

З огляду на те, що апеляційна скарга ТОВ Агрокомплекс «Узин» задоволена в частині однієї вимоги немайнового характеру, з ТОВ «Олійникова Слобода» на його користь підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 5 675 грн (2 270 грн х 150%).

Оскільки остаточного судового рішення в частині позовних вимог майнового характеру по справі не ухвалено, відсутні підстави для відшкодування витрат позивача по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 379, 381-384 ЦПК України суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» задовольнити частково.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2023 року скасувати.

Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди, в частині позовних вимог про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2023 року у частині задоволення позовних вимог про внесення змін до договору оренди землі від 30.04.2015, шляхом його викладення у новій редакції в частині умов, які ідентифікують об`єкт оренди із зазначенням нового орендаря скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаних вимог.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2023 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Зменшити суму судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» з 10 510 грн до 9 080 грн, по 4 540 грн з кожного.

В решті рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» витрати по сплаті судового збору в сумі 5 675 грн.

Дію рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2023 року у нескасованій після апеляційного перегляду частині поновити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03.07.2023.

Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук