Постанова

від 30.06.2023 по справі 817/1512/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2023 року

м. Київ

справа № 817/1512/16

адміністративне провадження № К/9901/36135/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Юрченко В.П., Дашутін І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24.11.2016 року (Суддя: Сало А.Б.)

та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 року (Судді: Шевчук С.М., Бучик А.Ю.,Майор Г.І.),

у справі № 817/1512/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Лазорчик»

до Головного управління ДФС у Рівненській області

про скасування наказів та рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Лазорчик» (далі - позивач, ТОВ «Лазорчик») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Рівненській області), в якому просило суд:

- скасувати наказ начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області від 19.09.2016 № 588 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Лазорчик», (код 21088826») з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2013 по 31.03.2016 ;

- скасувати наказ начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області від 19.09.2016 №589 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Лазорчик», з питань дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, в тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за період з 01.01.2013 по 31.03.2016;

- визнати протиправним та скасувати рішення заступника начальника Головного управління ДФС у Рівненській області Слесарчук Оксани Миколаївни від 03 жовтня 2016 року № 2349/10/17-00-14-01-12 про застосування адміністративного арешту майна платника податків (т.1 а.с. 4-10, 38-42, 68).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.11.2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовані накази начальника ГУ ДФС у Рівненській області від 19.09.2016 № 588 та № 589 «Про проведення документальної планової перевірки ТОВ-фірма «Лазорчик». Визнано нечинним з 15 год. 00 хв. 04.10.2016 рішення заступника начальника Головного управління ДФС у Рівненській області від 03.10.2016 «Про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків, ТОВ - фірма «Лазорчик» № 2349/10/17-00-14-01-12. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т. 1 а.с. 100-108).

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 року за наслідками апеляційного перегляду скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року змінено, викладено абзац третій резолютивної частини постанови у такій редакції: «Визнати протиправним рішення заступника начальника Головного управління ДФС у Рівненській області від 03.10.2016 «Про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків, ТОВ - фірма «Лазорчик» №2349/10/17-00-14-01-12». У решті рішення суду першої інстанцій залишено без змін.

Не погодившись з судовими рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої зазначив на правомірності прийняття оскаржуваних наказів про проведення документальних планових виїзних перевірок, оскільки висновки судів попередніх інстанцій про те, що у додатку до плану-графіку на проведення таких перевірок, був зазначений інший період їх початку без відповідних коригувань, не містять законодавчих обгрунтувань, якими керувалися суди дійшовши вказаних висновків і на підставі чого відповідач має здійснити такі коригування. До того ж, посилаючись на наявність законних підстав для проведення документальних перевірок і враховуючи недопуск посадових осіб контролюючого органу до їх проведення, відповідачем правомірно на підставі п.п.94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків. Враховуючи викладене, скаржник просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 08.07.2016 Головним управлінням ДФС у Рівненській області прийнято наказ № 402 про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Лазорчик" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.03.2016 тривалістю 10 робочих днів з 18.07.2016 (а.с.11) та наказ № 403 про проведення документальної планової виїзної перевірки дотримання ТОВ "Лазорчик" вимог законодавства України з питань державної митної справи, в тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за період з 01.01.2013 по 31.03.2016 відповідно до програми перевірки тривалістю 10 робочих днів з 18.07.2016 по 29.07.2016 (а.с.13).

Вищенаведені накази Головного управління ДФС у Рівненській області від 08.07.2016 року №402 та №403 визнані протиправними та скасовані в судовому порядку постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15.09.2016 у справі №817/1080/16, яка набрала законної сили 26.10.2016 року.

19.09.2016 року Головним управлінням ДФС у Рівненській області прийнято наказ № 588 про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ-фірми «Лазорчик» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.03.2016 тривалістю 10 робочих днів з 30.09.2016 (а.с.43) та наказ № 589 про проведення документальної планової виїзної перевірки дотримання ТОВ-фірми «Лазорчик» вимог законодавства України з питань державної митної справи, в тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за період з 01.01.2013 по 31.03.2016 відповідно до програми перевірки тривалістю 10 робочих днів з 30.09.2016 по 13.10.2016 (а.с.45).

Відповідно до наказу № 588 від 19.09.2016 року та згідно з планом-графіком проведення перевірок Головного управління ДФС у Рівненській області на підставі ст.77 Податкового кодексу України відповідачем складено повідомлення № 68 від 19.09.2016 про проведення з 30.09.2016 документальної планової перевірки ТОВ-фірми «Лазорчик» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (а.с.44). Також, 19.09.2016 року відповідачем складено повідомлення № 67 про проведення з 30.09.2016 документальної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю-фірми «Лазорчик» згідно з планом-графіком проведення перевірок Головного управління ДФС у Рівненській області на підставі п.7 ч.1 ст.336, ст.ст.345-350, 352-354 Митного кодексу України, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України та наказу №589 від 19.09.2016 (а.с.46). Накази про проведення перевірок від 19.09.2016 № 588 та № 589 та повідомлення про їх проведення направлені відповідачем позивачеві засобами поштового зв`язку 19.09.2016 та отримані останнім 21.09.2016.

Судами встановлено, що 30.09.2016 та 03.10.2016 посадові особи відповідача прибули за місцезнаходженням позивача для проведення документальної планової виїзної перевірки згідно наказів № 588 та №589 від 19.09.2016, однак оскільки позивач не допустив їх до проведення перевірки, відповідачем складено акт відмови платника податків у допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ-фірми «Лазорчик» та про відмову від підпису в посвідчені на право перевірки від 03.10.2016 №32/17-00-14-07 (а.с.74) та акт відмови платника податків у допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ-фірми «Лазорчик» та відмови від підпису у направленнях на перевірку від 03.10.2016 №33/17-00-14-01 (а.с.73).

На підставі звернення Начальника управління аудиту Єгорової О.Ф. від 03.10.2016 (а.с.75) Заступником начальника Головного управління ДФС у Рівненській області Слесарчук О.М. 03.10.2016 о 15 год. 00 хв. прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків №2349/10/17-00-14-01-12, за яким у зв`язку з відмовою підприємства від проведення планової виїзної документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення до ТОВ-фірми «Лазорчик» застосовано повний адміністративний арешт майна платника податків, що перебуває у м. Рівне, вул. Павлюченка, 3 (а.с.53).

Незгода позивача із наказами від 19.09.2016 № 588 та № 589 «Про проведення документальних планових перевірок ТОВ-фірма «Лазорчик» та рішенням заступника начальника Головного управління ДФС у Рівненській області від 03.10.2016 «Про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків, ТОВ - фірма «Лазорчик» № 2349/10/17-00-14-01-12 стала підставою для звернення позивача із цим позовом до суду.

Задовольняючи позов та скасовуючи накази про проведення перевірок, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що проведення документальних планових виїзних перевірок ТОВ-фірма «Лазорчик» у вересні 2016 року не було включено до плану-графіку, чим порушено вимоги п.77.1. ст.77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI та ч.2 ст.346 Митного кодексу України. Також судом апеляційної інстанції встановлено, що охоплений даними перевірками період (01.01.2013-31.03.2016) виходить за межі 1095-денного строку, встановленого п. 102.1 ст.102 розділу ІІ Податкового кодексу України. Надаючи оцінку рішенню відповідача від 03.10.2016 «Про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків, ТОВ - фірма «Лазорчик» № 2349/10/17-00-14-01-12 суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що обґрунтованість арешту майна на виконання вимог п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України не перевірена в судовому порядку. Враховуючи викладене, суд першої інстанції визнав нечинним з 15 год. 00 хв. 04.10.2016 рішення заступника начальника Головного управління ДФС у Рівненській області від 03.10.2016 «Про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків, ТОВ - фірма «Лазорчик» № 2349/10/17-00-14-01-12. Суд апеляційної інстанції, за наслідками апеляційного перегляду змінив абзац третій резолютивної частини постанови суду першої інстанції, обравши вірним спосіб захисту порушеного права позивача, шляхом визнання протиправним рішення від 03.10.2016 №2349/10/17-00-14-01-12», оскільки при винесенні резолютивної частини постанови, суд першої інстанції не врахував, що дія цього рішення №2349/10/17-00-14-01-12 від 03.10.2016 року в розумінні вимог п.94.19 ст.94 Податкового кодексу України припинена о 15 годині 07.10.2016 року у зв`язку із закінченням 96 годин, тому не потребує додаткового визнання його нечинним.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно з п. 7 ч.1 ст. 336 Митного кодексу України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Згідно з ч.1, 2 ст.346 Митного кодексу України документальні виїзні перевірки проводяться за наказом відповідного органу доходів і зборів з урахуванням обставин і підстав, установлених цим Кодексом. Документальною плановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка передбачена в плані-графіку органу доходів і зборів та проводиться за місцезнаходженням підприємства, що перевіряється. У разі відсутності на підприємстві належних умов для роботи посадових осіб органу доходів і зборів перевірка такого підприємства, за згодою його керівника, може проводитися у приміщенні органу доходів і зборів.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Також, згідно з п.77.1. ст.77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Пунктом 77.2. ст.77 Податкового кодексу України передбачено, що до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що необхідними умовами для проведення планової документальної перевірки платника податків є включення останнього до плану-графіка перевірок та видача наказу про її проведення, а також вручення такому платнику податків посадовою особою контролюючого органу, зазначеною в направленні на проведення перевірки, наказу та направлення на її проведення, які в свою чергу повинні відповідати вимогам встановленим ПК України.

Наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 № 524 затверджений Порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків (далі - Порядок № 524), який розроблений з метою забезпечення єдиного підходу до формування щоквартального плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 524 узгоджені відповідно до Порядку координації одночасного проведення планових перевірок (ревізій) контролюючими органами та органами державного фінансового контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 № 805, з органами державного фінансового контролю проекти планів-графіків на наступний квартал подаються до ДФС територіальними органами ДФС не пізніше 20 числа останнього місяця поточного кварталу у вигляді електронного файла. Інформаційно-аналітичні довідки за кожним платником податків, включеним до проекту плану-графіка, подаються засобами інформаційних систем ДФС у той самий термін.

Після остаточного узгодження електронних баз проектів планів-графіків територіальні органи ДФС надають департаментам податкового та митного аудиту, доходів і зборів з фізичних осіб паперовий варіант плану-графіка з відповідними додатками з дотриманням вимог направлення документів з грифом «ДСК» та за потреби обґрунтування підстав включення платника податків до плану-графіка.

До того ж, відповідно до пункту 5 Порядку № 524 затверджені плани-графіки є обов`язковими для виконання всіма підрозділами територіальних органів ДФС.

Відповідальність за якість формування плану-графіка та його коригування, у тому числі якість відбору платників до перевірок на підставі встановлених ризиків у їх діяльності, розрахунок періоду перевірки, термінів проведення перевірки, періодичності включення платників податків до плану-графіка, виконання інших вимог, передбачених законом, покладається на територіальний орган ДФС за основним місцем обліку платника податків.

Датою початку виконання плану-графіка у частині проведення кожної документальної планової перевірки є перший день проведення цієї перевірки. При цьому необхідно забезпечити рівномірне навантаження на працівників підрозділів у частині термінів початку перевірок упродовж місяця.

Таким чином, з огляду на зміст вищенаведених норм Податкового кодексу України та Порядку № 524, обов`язковою передумовою для проведення планової документальної перевірки є включення платника податків до плану-графіку перевірок відповідного кварталу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі №817/519/16 (адміністративне провадження №К/9901/24726/18).

Судами встановлено, що відповідно до витягу з плану графіку проведення документальних перевірок на третій квартал 2016 року, ТОВ-фірма «Лазорчик» включена до графіку проведення перевірки на липень 2016 року (а.с. 76).

Водночас, як вірно встановлено судами, перевірка позивача оскаржуваними наказами призначена з 30 вересня 2016 року і як вбачається із листа Державної фіскальної служби України від 28.09.2016 за вих. №20999/6/99-99-14-03-01-15 коригування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на ІІІ квартал 2016 року щодо проведення документальної планової перевірки ТОВ-фірма "Лазорчик" не проводилось (а.с.70).

З огляду на те, що затвердженим планом -графіком проведення документальних перевірок не передбачено проведення документальної планової перевірки ТОВ-фірма «Лазорчик» у вересні 2016 року, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про проведення контролюючим органом перевірки поза межами плану-графіку, що є порушенням відповідачем вимог п.77.1. ст.77 Податкового кодексу України та ч.2 ст.346 Митного кодексу України.

Посилання скаржника в доводах касаційної скарги на відсутність законодавчих положень що коригування плану-графіка колегія суддів вважає недоведеними з огляду на те, вимогами Порядку № 524 передбачено, що формування та коригування планів-графіків здійснюються засобами інформаційних систем Державної фіскальної служби України. Відповідальність за якість формування плану-графіка та його коригування, у тому числі якість відбору платників до перевірок на підставі встановлених ризиків у їх діяльності, розрахунок періоду перевірки, термінів проведення перевірки, періодичності включення платників податків до плану-графіка, виконання інших вимог, передбачених законом, покладається на територіальний орган ДФС за основним місцем обліку платника податків.

Крім того, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, посадові особи позивача не допустили до проведення перевірки ревізорів-інспекторів відповідача, про що свідчать акт відмови платника податків у допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ-фірми "Лазорчик" та про відмову від підпису в посвідчені на право перевірки від 03.10.2016 №32/17-00-14-07 та акт відмови платника податків у допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ-фірми "Лазорчик" та відмови від підпису у направленнях на перевірку від 03.10.2016 №33/17-00-14-01.

Відповідно до п.94.1 ст.94 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Підпункт 94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI передбачає, що арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Рішення керівника контролюючого органу (його заступника) щодо арешту майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку (п 94.11 статті 94 ПК України .

Обґрунтованість арешту майна, накладеного рішенням керівника (його заступника) органу доходів і зборів, має бути перевірена судом протягом 96 годин (п.94.10 ст.94 ПК України). У такому випадку рішення керівника органу доходів і зборів подається до суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють таке звернення (п. 4.2 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013року №568.

Відповідно до п.94.19 ст.94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків припиняється у зв`язку із відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10 (96 годин), рішення суду про визнання арешту обґрунтованим (п.п.94.19.1 п.94.19 ст.94 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI).

Отже, при встановленні обґрунтованості накладення адміністративного арешту на майно платника податків перевірці підлягає накладення арешту саме в межах вказаного 96-ти годинного строку та у випадку його пропуску арешт вважається припиненим.

Враховуючи те, що обґрунтованість арешту майна на виконання вимог п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України не перевірена в судовому порядку, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що з огляду на сплив строку зазначеного у пункті 94.10 (96 годин) такий арешт є припиненим відповідно до підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 25 травня 2018 року у справі № 820/2040/17, від 08 серпня 2018 року у справі №820/3059/17, від 28 березня 2019 року у справі № П/811/1722/17, а також у постанові судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 16 грудня 2020 року справа № 820/5045/18 (адміністративне провадження № К/9901/1641/19/).

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушили норми процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24.11.2016 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 року у справі № 817/1512/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: В.П. Юрченко І.В. Дашутін