Постанова

від 24.11.2016 по справі 817/1512/16

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 листопада 2016 р.Р і в н е 817/1512/16

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сала А.Б. за участю секретаря судового засідання Мідлік А.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Загребельний В.В.

відповідача: представник Білик М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Лазорчик" до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про скасування наказів В С Т АН О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Лазорчик", звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області, про:

- скасування наказу начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області №588 від 19.09.2016 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Лазорчик", код 21088826", з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2013 по 31.03.2016;

- скасування наказу начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області №589 від 19.09.2016 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Лазорчик"", з питань дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, в тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за період з 01.01.2013 по 31.03.2016;

- визнання протиправним та скасування рішення заступника начальника Головного управління ДФС у Рівненській області Слесарчук Оксани Миколаївни №2349/10/17-00-14-01-12 від 03 жовтня 2016 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оспорювані накази на проведення документальних планових виїзних перевірок винесені податковим органом із порушенням вимог ст.75 Податкового кодексу України та ст.346 Митного кодексу України, згідно яких документальна перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок, а також з порушенням п.4 Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 №524, оскільки не враховано вимоги п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України та охоплення перевіркою періоду понад 1095 днів. Враховуючи відсутність законних підстав для проведення перевірок позивач стверджував про протиправність спірних наказів відповідача, які просив суд скасувати. Крім того, позивач зазначив, що правомірно застосував спосіб захисту від незаконної перевірки шляхом недопуску посадових осіб відповідача до проведення планових перевірок, відтак рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, що винесене контролюючим органом на підставі пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України, є протиправним, тому підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що відповідачем було протиправно винесено спірні накази про проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства та рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, оскільки у відповідача були відсутні законні підстави для призначення та проведення перевірки, що і стало наслідком не допущення посадових осіб податкового органу до її проведення. Тому, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав, представник відповідача подала суду письмові заперечення (а.с.71-72), у яких зазначила про безпідставність позовних вимог з огляду на те, що документальна планова перевірка позивача передбачена в плані-графіку на ІІІ квартал 2016 року, а в силу п.5 р.І Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 №524, датою початку виконання плану-графіка у частині проведення кожної документальної планової перевірки є перший день проведення цієї перевірки. Крім того, представник зазначила про помилковість покликань позивача про недотримання відповідачем п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України, оскільки даною нормою Податкового кодексу України встановлено строки для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платників податків, що не впливає, на думку представника відповідача, на термін проведення перевірки такого платника. При цьому представник відповідача стверджувала про наявність законних підстав для проведення документальних перевірок позивача, проте у зв'язку із недопуском посадових осіб контролюючого органу до проведення планової виїзної документальної перевірки, керуючись п.п.94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України відповідачем прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків. Враховуючи те, що позивач звернувся до суду про оскарження наказів №588 та №589 від 19.09.2016, податковий орган не звертався до суду з поданням щодо підтвердження обгрунтованості застосування адміністративного арешту у порядку ст.183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки є спір про право. За таких обставин представник відповідача переконана, що оспорюване рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків не несе жодного правового наслідку для позивача. З таких підстав просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

У судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти позовних вимог зазначивши про законність оскаржуваних рішень, тому просила суд відмовити у задоволенні позову за безпідставністю вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 08.07.2016 Головним управлінням ДФС у Рівненській області було прийнято наказ №402 про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Лазорчик" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.03.2016 тривалістю 10 робочих днів з 18.07.2016 (а.с.11) та наказ №403 про проведення документальної планової виїзної перевірки дотримання ТОВ "Лазорчик" вимог законодавства України з питань державної митної справи, в тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за період з 01.01.2013 по 31.03.2016 відповідно до програми перевірки тривалістю 10 робочих днів з 18.07.2016 по 29.07.2016 (а.с.13).

Позивач оскаржив до суду вказані накази Головного управління ДФС у Рівненській області №402 та №403 від 08.07.2016.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15.09.2016 у справі №817/1080/16, яка набрала законної сили 26.10.2016, позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Лазорчик" задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано накази Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Лазорчик" (код 21088826) за №402 та №403 від 08 липня 2016 року.

19.09.2016 Головним управлінням ДФС у Рівненській області прийнято наказ №588 про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ-фірми "Лазорчик" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.03.2016 тривалістю 10 робочих днів з 30.09.2016 (а.с.43) та наказ №589 про проведення документальної планової виїзної перевірки дотримання ТОВ-фірми "Лазорчик" вимог законодавства України з питань державної митної справи, в тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за період з 01.01.2013 по 31.03.2016 відповідно до програми перевірки тривалістю 10 робочих днів з 30.09.2016 по 13.10.2016 (а.с.45).

Цього ж дня оформлено повідомлення №68 від 19.07.2016 про проведення з 30.09.2016 документальної планової перевірки ТОВ-фірми "Лазорчик" згідно з планом-графіком проведення перевірок Головного управління ДФС у Рівненській області на підставі ст.77 Податкового кодексу України та наказу №588 від 19.09.2016 (а.с.44), а також повідомлення №67 від 19.07.2016 про проведення з 30.09.2016 документальної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю-фірми "Лазорчик" згідно з планом-графіком проведення перевірок Головного управління ДФС у Рівненській області на підставі п.7 ч.1 ст.336, ст.ст.345-350, 352-354 Митного кодексу України, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України та наказу №589 від 19.09.2016 (а.с.46).

Зазначені накази на проведення перевірок позивача №588 та №589 від 19.09.2016 та повідомлення про проведення планової виїзної перевірки відправлені позивачу поштою 19.09.2016 та отримані 21.09.2016, що не заперечувалось представником позивача у суді.

Судом встановлено, що 30.09.2016 та 03.10.2016 (повторно) посадові особи відповідача прибули за місцезнаходженням позивача для проведення документальної планової виїзної перевірки згідно наказів №588 та №589 від 19.09.2016, однак оскільки позивач не допустив їх до проведення перевірки, ними було складено акт відмови платника податків у допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ-фірми "Лазорчик" та про відмову від підпису в посвідчені на право перевірки від 03.10.2016 №32/17-00-14-07 (а.с.74) та акт відмови платника податків у допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ-фірми "Лазорчик" та відмови від підпису у направленнях на перевірку від 03.10.2016 №33/17-00-14-01 (а.с.73).

На підставі звернення Начальника управління аудиту Єгорової О.Ф. від 03.10.2016 (а.с.75) Заступником начальника Головного управління ДФС у Рівненській області Слесарчук О.М. 03.10.2016 о 15 год. 00 хв. прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків №2349/10/17-00-14-01-12, за яким у зв'язку з відмовою підприємства від проведення планової виїзної документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення до ТОВ-фірми "Лазорчик" застосовано повний адміністративний арешт майна платника податків, що перебуває у м. Рівне, вул. Павлюченка, 3 (а.с.53).

Стверджуючи про відсутність законних підстав для проведення перевірок та прийняття рішення по арешт майна платника позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з п.77.1. ст.77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

В свою чергу, згідно з п.7 ч.1 ст.336 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Згідно з ч.1, 2 ст.346 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI документальні виїзні перевірки проводяться за наказом відповідного органу доходів і зборів з урахуванням обставин і підстав, установлених цим Кодексом. Документальною плановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка передбачена в плані-графіку органу доходів і зборів та проводиться за місцезнаходженням підприємства, що перевіряється. У разі відсутності на підприємстві належних умов для роботи посадових осіб органу доходів і зборів перевірка такого підприємства, за згодою його керівника, може проводитися у приміщенні органу доходів і зборів.

Таким чином, як положення Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, так і положення Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI обов'язковою умовою проведення документальної планової перевірки визначають включення платника податків до плану-графіка перевірок контролюючого органу.

Пунктом 77.2. ст.77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI передбачено, що до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 №524 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.08.2016 №723) затверджено Порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків (далі - Порядок №524), який розроблений з метою забезпечення єдиного підходу до формування щоквартального плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків (далі - план-графік).

Згідно п.4 Порядку №524 до плану-графіка відбираються платники податків відповідно до вимог статті 77 розділу ІІ Податкового кодексу України.

Необхідним є врахування також вимог пункту 102.1 статті 102 розділу ІІ Кодексу в частині граничних термінів визначення податкового зобов'язання платника податків, а також періоду діяльності платника, який не було охоплено перевіркою, вимог пункту 77.3 статті 77 розділу ІІ Кодексу у частині заборони проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб, та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Відповідно до п.5 цього ж Порядку №524 план-графік складається із планів-графіків територіальних органів ДФС та затверджується Головою ДФС.

Затверджений план-графік є обов'язковим для виконання всіма підрозділами територіальних органів ДФС.

Відповідальність за якість формування плану-графіка та його коригування, у тому числі якість відбору платників для перевірок на підставі встановлених ризиків у їх діяльності, розрахунок періоду перевірки, термінів проведення перевірки, періодичності включення платників податків до плану-графіка, виконання інших вимог, передбачених законом, покладається на територіальний орган ДФС, який сформував план-графік (коригування плану-графіка).

Як слідує з листа Державної фіскальної служби України від 28.09.2016 за вих.№20999/6/99-99-14-03-01-15 ТОВ-фірма "Лазорчик" було включено до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на ІІІ квартал 2016 року з терміном початку перевірки у липні 2016 року та періодом перевірки з 01.01.2013 по 31.03.2016. Коригування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на ІІІ квартал 2016 року щодо проведення документальної планової перевірки ТОВ-фірма "Лазорчик" не проводилось (а.с.70).

Вирішуючи даний спір суд враховує те, що у плані-графіку проведення документальних планових перевірок на 3 квартал 2016 року заплановано комплексну перевірку ТОВ-фірми "Лазорчик" (33005, м. Рівне, вул. Павлюченка, 3) з липня 2016 року (місяць початку проведення) за період 01.01.2013-31.03.2016 тривалістю 10 днів за участю митної служби, що підтверджується витягом з плану-графіка проведення документальних планових перевірок на 3 квартал 2016 року в матеріалах справи (а.с.76).

Однак, спірними наказами про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ-фірма "Лазорчик" від 19.09.2016 №588 та №589 відповідні перевірки позивача вирішено провести з 30.09.2016 (а.с.43, 45), в той час як планом-графіком проведення документальних планових перевірок на 3 квартал 2016 року проведення перевірок позивача у вересні 2016 року не передбачено.

Вказані обставини не заперечувались представником відповідача у ході судового розгляду, однак стверджувалось, що перший день проведення перевірки, що є датою початку виконання плану-графіка, є у межах третього кварталу 2016 року, тому контролюючим органом не допущено порушення підстав проведення документальної планової виїзної перевірки у цій частині.

Суд не погоджується з такими твердженнями представника відповідача та зазначає, що у плані-графіку проведення документальних планових перевірок на 3 квартал 2016 року у колонці 10 місяцем початку проведення перевірки позивача значиться липень 2016 року (7) та не зазначено жодним чином про проведення перевірки позивача у вересні 2016 року. План-графік є Додатком №1 до вищезазначеного Порядку №524 із визначеними та затвердженими реквізитами у встановленому порядку.

Відтак, спірними наказами від 19.09.2016 №588 та №589 відповідачем вирішено проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ-фірма "Лазорчик", що не включено до відповідного плану-графіку проведення документальних планових перевірок на 3 квартал 2016 року, чим порушено вимоги п.77.1. ст.77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI та ч.2 ст.346 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI.

Також судом встановлено, що охоплений даними перевірками період (01.01.2013-31.03.2016) виходить за межі 1095-деногго строку, встановленого п.102.1 ст.102 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI в частині визначення періоду діяльності платника, який не було охоплено перевіркою, про що йдеться у п.4 Порядку №524 та зазначалось вище судом.

У зв'язку з цим, суд звертає увагу на положення п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, яка зобов'язує податкові органи здійснювати документальні перевірки виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Крім того, як свідчать обставини справи та не заперечувалось представниками сторін у судовому засіданні, посадові особи позивача не допустили до проведення перевірки ревізорів-інспекторів відповідача, про що свідчать акт відмови платника податків у допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ-фірми "Лазорчик" та про відмову від підпису в посвідчені на право перевірки від 03.10.2016 №32/17-00-14-07 та акт відмови платника податків у допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ-фірми "Лазорчик" та відмови від підпису у направленнях на перевірку від 03.10.2016 №33/17-00-14-01.

За таких обставин, спірні накази не вичерпали своєї дії, а повноваження податкового органу не реалізовані, відтак доказуванню підлягає правомірність винесення оспорюваних наказів на проведення перевірки.

У судовому засіданні представник позивача стверджував про порушення відповідачем встановлених вимог щодо оформлення спірного наказу №588 в частині зазначення дати його винесення як: "19 вересня 20 р. ". При цьому представник покликався до Національного стандарту України "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003".

Враховуючи доводи представника позивача суд зазначає, що формальні недоліки окремого документа не утворюють самостійних підстав для скасування означеного документа без урахування та аналізу його змісту та суті.

Так, Вищий адміністративний суд України у листі від 28.03.2014 №365 зазначив, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення, таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. Запропонований підхід є універсальним принципом розгляду податкових спорів, відповідно до якого перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Подібні правила судам варто застосовувати не лише щодо спірних рішень контролюючих органів, а також і при здійсненні оцінки належності первинних документів, податкових накладних, документів податкової звітності, що подається платниками податків тощо.

Відтак, неточність у зазначенні дати спірного №588 не є самостійною підставою для визнання його неправомірним.

Разом з тим, як вже зазначалось вище, судом встановлено порушення порядку проведення документальної планової перевірки позивача, тому накази на проведення перевірок, винесені без належних правових підстав закріплених у законі, є протиправними, а отже оспорювані накази Головного управління ДФС у Рівненській області від 19.09.2016 №588 про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ-фірми "Лазорчик" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.03.2016 тривалістю 10 робочих днів з 30.09.2016 та за №589 про проведення документальної планової виїзної перевірки дотримання ТОВ-фірми "Лазорчик" вимог законодавства України з питань державної митної справи, в тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за період з 01.01.2013 по 31.03.2016 відповідно до програми перевірки тривалістю 10 робочих днів з 30.09.2016 по 13.10.2016, підлягають скасуванню, а позов - задоволенню у цій частині.

Щодо спірного рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків суд зазначає наступне.

Відповідно до п.94.1 ст.94 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно із п.94.6 ст.94 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

В п.п.94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зазначено, що арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до п.94.4 ст.94 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно із п.94.3 ст.94 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Пунктом 94.5 ст.94 Податкового кодексу України встановлено, що арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Відповідно до п.94.10 ст.94 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Згідно із пунктом 94.11 статті 94 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI рішення керівника контролюючого органу (його заступника) щодо арешту майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Отже, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що податковий орган за наявності законних підстав наділений повноваженнями прийняти рішення про застосування арешту майна платника податків з метою забезпечення виконання платником податків його обов'язків.

Відповідно до п.4.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №568, керівник органу доходів і зборів (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених розділом III цього Порядку, та на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (додаток 1) відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (додаток 2).

Пунктом 4.2. цього ж Порядку, що кореспондується з вимогами .94.10 ст.94 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, передбачено, що обґрунтованість арешту майна, накладеного рішенням керівника (його заступника) органу доходів і зборів, має бути перевірена судом протягом 96 годин.

У такому випадку рішення керівника (його заступника) органу доходів і зборів подається до суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють таке звернення до суду.

У судовому засіданні представник відповідача зазначила, що відповідач у встановленому порядку до суду про підтвердження обґрунтованості арешту майна, накладеного рішенням №2349/10/17-00-14-01-12 від 03 жовтня 2016 року, не звертався.

Разом з тим, відповідно до п.94.19 ст.94 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється зокрема у зв'язку із відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим (п.п.94.19.1 п.94.19 ст.94 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI).

За таких обставин суд погоджується з посиланням представника відповідача та приходить до висновку що позовні вимоги позивача в цій частині є безпідставними.

За таких обставин, враховуючи те, що відповідач протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду про підтвердження обґрунтованості арешту майна, накладеного за спірним рішенням про застосування адміністративного арешту майна платника податків, до суду не звернувся, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде - визнати нечинним з 15 год. 00 хв. 04.10.2016 рішення заступника начальника Головного управління ДФС у Рівненській області від 03.10.2016 "Про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків, ТОВ - фірма "Лазорчик" №2349/10/17-00-14-01-12, відтак позовні вимоги у цій частині підлягають до задоволення частково.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

За встановлених обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належними доказами, що при прийнятті наказів від 19.09.2016 №588 та №589, в іншій частині вимог, відповідач - суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.3 чт.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За таких обставин, присудженню на користь позивача відповідно до задоволених вимог підлягає сума судового збору у розмірі 3445 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати накази начальника ГУ ДФС у Рівненській області №588 та №589 від 19.09.2016 "Про проведення документальної планової перевірки ТОВ-фірма "Лазорчик".

Визнати нечинним з 15год. 00 хв. 04.10.2016 рішення заступника начальника Головного управління ДФС у Рівненській області від 03.10.2016 "Про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків, ТОВ - фірма "Лазорчик" №2349/10/17-00-14-01-12.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Лазорчик" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головне управління Державної фіскальної служби у Рівненській області судовий збір у розмірі 3445грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.