Постанова

від 21.03.2017 по справі 817/1512/16

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Сало А.Б.

Суддя-доповідач:Шевчук С.М.

ПОСТАНОВА

іменем України

"21" березня 2017 р. Справа № 817/1512/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

за участю секретаря судового засідання Витрикузи В.П.,

сторін та їх представників: від відповідача -Білик М.В.; від позивача - Загребельний В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "24" листопада 2016 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Лазорчик" до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про скасування наказів, ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.11.2016року визнано протиправним та скасовано накази начальника ГУ ДФС у Рівненській області №588 та №589 від 19.09.2016 "Про проведення документальної планової перевірки ТОВ-фірма "Лазорчик".

Визнано нечинними з 15год. 00 хв. 04.10.2016 рішення заступника начальника Головного управління ДФС у Рівненській області від 03.10.2016 "Про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків, ТОВ - фірма "Лазорчик" №2349/10/17-00-14-01-12.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Присуджено на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Лазорчик" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головне управління Державної фіскальної служби у Рівненській області судовий збір у розмірі 3445грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи . Зокрема відповідач зазначив, що у нього були законні підстави для проведення перевірки позивача. Що у суду не було правових підстав для прийняття рішення у частині визнання не чинним, оскільки рішення про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків припинило свою дію в силу закону.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 197 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 19.09.2016 Головним управлінням ДФС у Рівненській області прийнято накази:

№588 про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ-фірми "Лазорчик" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.03.2016 тривалістю 10 робочих днів з 30.09.2016 (а.с.43);

№589 про проведення документальної планової виїзної перевірки дотримання ТОВ-фірми "Лазорчик" вимог законодавства України з питань державної митної справи, в тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за період з 01.01.2013 по 31.03.2016 відповідно до програми перевірки тривалістю 10 робочих днів з 30.09.2016 по 13.10.2016 (а.с.45).

Копії обумовлених наказів вручено позивачу.

03.10.2016року посадовими особами відповідача складено акти відмови ТОВ-фірми "Лазорчик"- платника податків у допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки та про відмову від підпису в посвідчені на право перевірки (а.с.73-74).

У зв'язку з відмовою підприємства від проведення планової виїзної документальної перевірки відповідачем 03.10.2016 р. о 15 год. 00 хв. прийнято рішення про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків №2349/10/17-00-14-01-12 -ТОВ-фірми "Лазорчик" (а.с.53).

Дослідивши доводи апеляційної скарги та зібрані докази, колегією суддів враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Так, відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України - органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Приписи п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначають, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI встановлено, документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Згідно з п.77.1. ст.77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

В свою чергу, згідно з ч.1, 2 ст.346 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI документальні виїзні перевірки проводяться за наказом відповідного органу доходів і зборів з урахуванням обставин і підстав, установлених цим Кодексом. Документальною плановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка передбачена в плані-графіку органу доходів і зборів та проводиться за місцезнаходженням підприємства, що перевіряється.

З наведеного слідує, що проведення документальної планової перевірки платника податків можливе за умови передбачення її у плані - графіку перевірок контролюючого органу.

Наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 №524 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.08.2016 №723) затверджено Порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків (далі - Порядок №524), який розроблений з метою забезпечення єдиного підходу до формування щоквартального плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків (далі - план-графік).

Відповідно до п.5 цього ж Порядку №524 план-графік складається із планів-графіків територіальних органів ДФС та затверджується Головою ДФС та є обов'язковим для виконання всіма підрозділами територіальних органів ДФС.

Відповідальність за якість формування плану-графіка та його коригування, розрахунок періоду перевірки, термінів проведення перевірки покладається на територіальний орган ДФС, який сформував план-графік (коригування плану-графіка).

Відповідно до витягу з плану графіку проведення документальних перевірок на третій квартал ТОВ-фірма "Лазорчик" включена до графіку проведення перевірки на липень 2016року (а.с. 76).

Водночас, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, коригування обумовленого плану-графіка щодо перенесення строків проведення документальної планової перевірки ТОВ-фірма "Лазорчик" з липня 2016року на вересень 2016року не проводилось. Підтвердженням вказаних обставин є лист Державної фіскальної служби України від 28.09.2016 за вих.№20999/6/99-99-14-03-01-15(а.с.70)

З огляду на те, що затвердженим планом -графіком проведення документальних перевірок не передбачено проведення документальної планової перевірки ТОВ-фірма "Лазорчик" у вересені 2016року, колегія суддів з огляду на викладені обставини та положення законодавства приходить до висновку, що відповідачем протиправно винесено оскаржувані накази про проведення перевірки позивача у вересні 2016року.

Також колегія суддів погоджується, що з висновком суду першої інстанції, що охоплений даними перевірками період (2013) виходить за межі 1095-деногго строку, встановленого п.102.1 ст.102 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI.

Відповідно до п.94.1 ст.94 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Підпункт 94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI передбачає, що арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Рішення керівника контролюючого органу (його заступника) щодо арешту майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку (п 94.11 статті 94 ПК України .

Обґрунтованість арешту майна, накладеного рішенням керівника (його заступника) органу доходів і зборів, має бути перевірена судом протягом 96 годин (п.94.10 ст.94 ПК України). У такому випадку рішення керівника органу доходів і зборів подається до суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють таке звернення (п. 4.2 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013року №568.

Відповідно до п.94.19 ст.94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків припиняється у зв'язку із відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10 (96 годин), рішення суду про визнання арешту обґрунтованим (п.п.94.19.1 п.94.19 ст.94 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI).

Обґрунтованість арешту майна, накладеного рішенням про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків №2349/10/17-00-14-01-12 від 03.10.2016року судом не перевірена у зв'язку з відсутністю звернення відповідача до суду з даного приводу.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що адміністративний арешт майна ТОВ-фірми "Лазорчик", застосований рішенням №2349/10/17-00-14-01-12 від 03.10.2016року про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків є таким, що припинило свою дію о 15 годині 07.10.2016року у зв'язку із закінченням 96 годин з моменту винесення названого рішення та не підтвердження судом арешту обґрунтованим.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для скасування рішенням №2349/10/17-00-14-01-12 від 03.10.2016року про застосування повного адміністративного арешту майна ТОВ-фірми "Лазорчик", оскільки воно припинило свою дію .

Водночас, колегія суддів вважає, що обумовлене рішення №2349/10/17-00-14-01-12 від 03.10.2016року про застосування повного адміністративного арешту майна є протиправним, оскільки винесено в порушення підпункту 94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, оскільки як встановлено судом вище у відповідача були відсутні законні підстави для проведення або допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної планової перевірки ТОВ-фірми "Лазорчик" у вересні 2016року, що в свою чергу виключало можливість прийняття відповідачем рішення про застосування адміністративного арешту майна позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Однак, при винесенні резолютивної частини постанови суд не врахував, що у зв'язку з припиненням дії рішення №2349/10/17-00-14-01-12 від 03.10.2016року про застосування повного адміністративного арешту майна, суд не позбавлений права визнати його таким, що порушувало права особи - протиправним. Натомість, суд допустив підміну понять та визнав його не чинним, що своєю правовою суттю є таким, що припинило свою дію. Рішення яке припинило свою дію в силу закону не потребує прийняття додаткового рішення судом щодо його не чинності.

При цьому, колегія суддів враховує, що не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції слід змінити, а зокрема абзац третій резолютивної частини постанови викласти в такій редакції: "визнати протиправним рішення заступника начальника Головного управління ДФС у Рівненській області від 03.10.2016 "Про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків, ТОВ - фірма "Лазорчик" №2349/10/17-00-14-01-12".

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області задовольнити частково, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "24" листопада 2016 р. змінити виклавши абзац третій резолютивної частини постанови у такій редакції:

" Визнати протиправним рішення заступника начальника Головного управління ДФС у Рівненській області від 03.10.2016 "Про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків, ТОВ - фірма "Лазорчик" №2349/10/17-00-14-01-12".

У решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: А.Ю.Бучик

Г.І. Майор

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Лазорчик" вул.Павлюченка,3,м.Рівне,33005

3- відповідачу/відповідачам: Головне управління Державної фіскальної служби у Рівненській області вул.Відінська,12,м.Рівне,33023

4-ОСОБА_4 АДРЕСА_1 - ,