Постанова

від 01.06.2023 по справі 522/6992/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2346/23

Справа № 522/6992/21

Головуючий у першій інстанції Павлик І. А.

Доповідач Вадовська Л. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,

суддів - Сєвєрової Є.С., Цюри Т.В.,

за участю секретаря - Трофименка О.О.,

за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи:

позивача Державного агентства меліорації та рибного господарства України, представника позивача Гродської А.В.,

від відповідача ОСОБА_1 не з`явились,

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства не з`явились,

переглянувши справу №522/6992/21 за позовом Державного агентства меліорації та рибного господарства України до ОСОБА_1 , за участю третьої особи Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства про відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої внаслідок звільнення працівника, за апеляційною скаргою Державного агентства меліорації та рибного господарства України на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2021 року у складі судді Павлик І.А., -

в с т а н о в и в :

Позивач Державне агентство рибного господарства України, звернувшись 19 квітня 2021 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що наказом від 07 вересня 2016 року №54-ТО ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Чорноморського басейнового управління Держрибагентства, наказом від 27 квітня 2018 року №198 ОСОБА_1 призначено Головою комісії з ліквідації Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства.

Наказом голови комісії з ліквідації Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства Камінського Є.В. від 10 січня 2019 року №19-О «Про звільнення працівників у зв`язку з ліквідацією Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства» звільнено ОСОБА_2 з посади головного спеціаліста із запобігання та протидії корупції Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства по пункту 1 статті 40 КЗпП. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року в справі №420/1484/19, залишеним без змін ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року, визнано протиправним та скасовано наказ від 10 січня 2019 року №19-О, зобов`язано поновити ОСОБА_2 на посаді головного спеціаліста із запобігання та протидії корупції, стягнуто із Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 20877,36 грн., стягнуто заборгованість по заробітній платі за період з 20 грудня 2017 року по 10 січня 2019 року у загальному розмірі 42563,92 грн. В порядку виконання судового рішення проведено безспірне списання коштів в сумі 678,51 грн. та перераховано ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 58343,75 грн. з урахуванням податків та зборів. Загальна сума відшкодування з урахуванням податків та зборів на користь ОСОБА_2 у справі №420/1484/19 склала 63441,28 грн. (військовий збір 941,44 грн., податок з доходів фізичних осіб 11297,31 грн., сума після утримання 51202,53 грн.).

Посилаючись на вказані обставини, поновлення ОСОБА_2 на роботі з підстав порушень, допущених з вини Голови комісії з ліквідації Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства Камінського Є.В., позивач Державне агентство рибного господарства України після уточнення 25 жовтня 2021 року позовних вимог просив:

поновити процесуальний строк для подання позовної заяви про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника в порядку регресу;

стягнути на підставі статей 1166, 1191 ЦК України на користь Державного агентства меліорації та рибного господарства України (код ЄДРОПУ 37472282) шкоду, завдану внаслідок незаконного звільнення працівника, в сумі 63411,28 грн.;

розподілити судові витрати (т.1 а.с.1-9, 127-128).

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 11 травня 2021 року відкрито провадження у справі (а.с.72-73).

Відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 позов не визнав, зазначивши у відзиві, що відповідно до пункту 8 частини 1 статті 134, статті 237 КЗпП матеріальна відповідальність на службову особу за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації оплатою працівникові вимушеного прогулу або різниці у заробітку при незаконному звільненні або незаконному переведенні його на іншу роботу може бути покладена при наявності персональної вини в цьому. Аналіз норм права приводить до висновку про те, що такою особою може бути не лише керівник, але й інша службова особа. ОСОБА_1 не приймав одноособово рішення щодо звільнення ОСОБА_2 , перед підписом наказу про звільнення, зазначений документ готувався та візувався співробітниками Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства, зокрема, завідувачем сектором юридичної роботи Семиног Л.В. (т.1 а.с.132-134).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2021 в задоволенні позову відмовлено (т.1 а.с.137-141).

Висновок суду мотивовано пропуском строку, передбаченого частиною 3 статті 233 КЗпП України, та відсутністю доказів поважності причин для поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17 січня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного агентства меліорації та рибного господарства України на рішення суду.

В апеляційній скарзі Державне агентство меліорації та рибного господарства України просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про задоволення позову (т.1 а.с.145-152).

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає в наступному. Єдиною підставою для відмови в позові суд зазначив пропущений строк для звернення до суду з позовом, при цьому не врахував обставини завдання шкоди внаслідок виплати ОСОБА_2 грошових коштів в порядку виконання судового рішення про поновлення на роботі, яке відбулося з вини ОСОБА_1 як голови комісії з ліквідації. Списання коштів на виконання рішення суду відбулося у 2019 році з рахунків Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства, а не з рахунків Держрибагентства, тому Держрибагентству до 18 січня 2021 року не було відомо про факт списання коштів. Крім того, статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки, перебіг позовної давності в силу статті 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з огляду на наступне.

Наказом Державного агентства рибного господарства України від 27 квітня 2018 року №198 ОСОБА_1 призначено Головою комісії з ліквідації Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства.

Наказом Голови комісії з ліквідації Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства Камінського Є.В. від 10 січня 2019 року №19-О «Про звільнення працівників у зв`язку з ліквідацією Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства» звільнено ОСОБА_2 з посади головного спеціаліста із запобігання та протидії корупції Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства по пункту 1 статті 40 КЗпП.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року в справі №420/1484/19, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року, визнано протиправним та скасовано наказ від 10 січня 2019 року №19-О, зобов`язано поновити ОСОБА_2 на посаді головного спеціаліста із запобігання та протидії корупції, стягнуто із Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 20877,36 грн., стягнуто заборгованість по заробітній платі за період з 20 грудня 2017 року по 10 січня 2019 року у загальному розмірі 42563,92 грн.

В порядку виконання судового рішення проведено безспірне списання коштів в сумі 678,51 грн., а також перераховано ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 58343,75 грн. з урахуванням податків та зборів (загальна сума склала 63441,28 грн., з них військовий збір 941,44 грн., податок з доходів фізичних осіб 11297,31 грн., сума після утримання 51202,53 грн.).

Позовні вимоги про стягнення 63441,28 грн. пред`явлено до ОСОБА_1 як голови комісії з ліквідації з посиланням на те, що з його як керівника вини відбулося незаконне звільнення ОСОБА_2 з роботи та, як наслідок, поновлення на роботі на підставі судового рішення з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу та заборгованості по заробітній платі.

Спірні правовідносини регулюються положеннями КЗпП України.

Покладення матеріальної відповідальності на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника, передбачено статтею 237 КЗпП, відповідно до якої суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи; такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо роботодавець затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів передбачені статтею 233 КЗпП, відповідно до положень частини 3 даної норми права для звернення роботодавця до суду з питань стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлено строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Встановлений частиною 3 статті 233 КЗпП строк застосовується і при зверненні до суду вищого у порядку підлеглості органу (ч.4 ст.233 КЗпП).

Поновлення судом строків, пропущених з поважних причин, передбачено статтею 234 КЗпП , відповідно до положень якої у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Встановлено, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року в справі №420/1484/19, залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року, набрало законної сили 11 грудня 2019 року. Судове рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та заборгованості по заробітній платі виконано 20 грудня 2019 року.

Позов до ОСОБА_1 як службової особи, винної у незаконному звільненні ОСОБА_2 , подано до суду 19 квітня 2021 року, тобто поза межами строку в один рік, встановленого частинами 3, 4 статті 233 КЗпП для спорів про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної в даному випадку Західно-Чорноморському басейновому управлінню охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства виплатою ОСОБА_2 присуджених рішенням суду сум грошових коштів.

Доводи про те, що стягнення проведено з Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства, а не з Державного агентства меліорації та рибного господарства України, не приймаються як підстава дотримання строку звернення до суду за вирішенням трудового спору, оскільки за положеннями частини 4 статті 233 КЗпП встановлений частиною 3 статті 233 КЗпП строк застосовується і при зверненні до суду вищого у порядку підлеглості органу.

Щодо поновлення судом строку.

У розумінні статті 234 КЗпП строки, установлені статтею 233 КЗпП, не перериваються і не призупиняються, але вони можуть бути поновлені судом при наявності поважних причин. При пропуску строків, встановлених статтею 233 КЗпП, суд при розгляді судового спору має з`ясувати всі обставини справи. При безпідставності вимог суд відмовляє позивачу в задоволенні вимог саме з цього приводу. Якщо вимоги позивача є обґрунтованими, але строк, встановлений статтею 233 КЗпП, пропущено без поважних причин, суд також відмовляє в позові, але уже з інших мотивів, а саме у зв`язку з пропуском установленого строку. При обґрунтованості позовних вимог і пропуску строку з поважних причин строк для звернення до суду поновлюється, а позовні вимоги задовольняються.

Право Державного агентства меліорації та рибного господарства України як вищого у порядку підлеглості органу до Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства, що ліквідовано (рішення про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено 32 серпня 2021 року, номер запису: 1005561110015044620), передбачено статтею 237 КЗпП України, судове рішення у справі №420/1484/19 підтверджує шкоду, проте визначений частиною 3 статті 233 ЦПК України строк звернення до суду за вирішенням трудового спору пропущений і поновленню не підлягає, так як поважні причини пропуску строку не встановлені.

Суд першої інстанції правильно відмовив в позові у зв`язку з пропуском установленого законом строку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують підставу відмови в позові.

Норми Цивільного кодексу України, в тому числі й норми щодо позовної давності, на спірні правовідносини не поширюються. Доводи апеляційної скарги щодо правового регулювання спору, що виник, статтями 1166, 1191 ЦК України та Главою 19 ЦК України «Позовна давність» є помилковими.

Підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державного агентства меліорації та рибного господарства України залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2021 року в справі за позовом Державного агентства меліорації та рибного господарства України до ОСОБА_1 , за участю третьої особи Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства про відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої внаслідок звільнення працівника, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 липня 2023 року.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Є.С.Сєвєрова

Т.В.Цюра