Постанова

від 04.07.2023 по справі 187/1427/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6328/23 Справа № 187/1427/21 Суддя у 1-й інстанції - Говоруха В.О. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.

за участю секретаря Усик А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,

-за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2023 року, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

09.09.2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» ОСОБА_2 та наказу № 4 -3445/15-21-СГ від 20.05.2021 року «Про надання у власність», яким передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0, 3161 га.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачці ОСОБА_2 виділена у власність земельна ділянка, кадастровий номер 1223781700:01:001:0156, площею 0, 3161 га, яка є частиною земельної ділянки, кадастровий номер 1223781700:01:001:0007 площею 1, 4819 га, на яку виготовлено документи позивачкою для отримання її у власність.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Петриківського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від20квітня 2023рокупозов було задоволено.

Визнано протиправним та скасований наказ ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 20.05.2021 № 4-3445/15-21-СГ «Про надання у власність», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, Лобойківська сільська рада, площею 0,3161 га, кадастровим номером 1223781700:01:001:0156, цільове призначення: 01.03 для ведення особистого селянського господарства та надано згоду на надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

05.06.2023рокувід Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надійшла апеляційна скарга в якій ставиться питання про скасування рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2023 року та ухвалення нового відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, або мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди.

Якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою, ця земельна ділянка може бути надана іншій особі.

Відповідно до п.9 ст.79-1 ЗК України, земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка, кадастровий номер 1223781700:01:001:0156, площею 0, 3161 га, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 20.05.2021 року № 4-3445/15-21-СГ, здійснено 27.05.2021 року державну реєстрацію за номером запису про право власності: 42257969 власник ОСОБА_2 .

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Від представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Захарчук К.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому, с посиланням на законодавство та судову практику, ставиться питання про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи:

19.03.2021 ОСОБА_1 через Центр надання адміністративних та дозвільних процедур Дніпровської міської ради до Головного управління Дергеокадастру у Дніпропетровській області подано клопотання у відповідності до ст.ст. 118 та 121 Земельного кодексу України про надання Позивачу дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2000,00 га, яка знаходиться на території Лобойківської сільської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації (а.с. 22).

22.03.2021 року Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області винесено наказ № 4-2691/15-21-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Лобойківської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га із цільовим призначенням (01.03) - для ведення особистого селянського господарства (а.с. 23).

24.03.2021 Позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОЛЕНД 2001» для здійснення останнім організації роботи з виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 1,4819 га, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, Лобойківська сільська рада (а.с. 38-97).

06.04.2021 Відповідачем-1 за результатами розгляду вказаного проекту землеустрою Позивачем було надано Висновок про розгляд документації із землеустрою № 3441/82-21 від 06.04.2021 року, відповідно до якого Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області погоджується проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , 01-03 - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, Лобойківська сільська рада. Відповідно до вказаного висновку будь-які зауваження та пропозиції до документації із землеустрою у Відповідача відсутні (а.с. 25-26).

19.04.2021 територіальним органом Держгеокадастру зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 1223781700:01:001:0007, площею 1,4819 га, за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, Лобойківська сільська рада, на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 25.03.2021 року ТОВ «ГЕОЛЕНД 2021». 27.04.2021 Позивачем отримано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-990020928221 щодо земельної ділянки кадастровий номер 1223781700:01:001:0007, площею 1,4819 га, за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, Лобойківська сільська рада (а.с. 29-33).

20.05.2021 Відповідачем було зареєстровано заяву ОСОБА_2 (надалі - Відповідач-2) про затвердження документації із землеустрою, яку зареєстровано Відповідачем-1 за № Я-2394/0/2Т-21 (а.с. 35).

20.05.2021 Відповідачем-1 видано наказ № 4-3445/15-21-СГ «Про надання у власність», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, Лобойківська сільська рада, площею 0,3161 га, кадастровим номером 1223781700:01:001:0156, цільове призначення: 01.03 для ведення особистого селянського господарства та надано згоду на надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки. 27.05.2021 Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради вчинено державну реєстрацію прав та їх обтяжень, запис № 58480348 від 01.06.2021 року права власності за ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка, кадастровий номер 1223781700:01:001:0156, площа 0,3161 га, реєстраційний номер 2373692912237, підстава для державної реєстрації права власності: наказ, серія та номер 4-3445/15-21-СГ, виданий 20.05.2021 року Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області (а.с.36-37).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 (провадження у справі № 160/12020/21) ухвалено позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково. Ухвалено визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», яким ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Лобойківської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області. орієнтований розмір земельної ділянки 2,00 га із цільовим призначенням (01.03) - для ведення особистого селянського господарства. Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, які полягають у залишенні без розгляду заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1223781700:01:001:0007 та передання у власність гр. ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне у управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.04.2021 року № 301032-015582-216-13-2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 1,4819 га, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, Лобойківська сільська рада та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.05.2022 означене рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 (провадження у справі № 160/12020/21) - залишено без змін.

Встановивши зазначені обставини суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанову Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі №580/1300/22, Верховний Судсформулював правовий висновок стосовно застосування принципу «легітимних очікувань».

Конституційний Суд Українивиходить з того, що принцип юридичної визначеності як складова конституційного принципу верховенства права є сукупністю вимог доорганізації та функціонування системи права, процесів правотворчості та правозастосування у спосіб, який забезпечував би стабільність юридичного становища індивіда. Зазначеного можна досягти лише шляхом законодавчого закріплення якісних, зрозумілих норм (абзац третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 6 червня 2019 року № 3-р/2019).

Юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (законні очікування).Таким чином, юридична визначеність передбачає, щозаконодавець повинен прагнути до чіткості та зрозумілості у викладенні норм права. Кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права (абзаци четвертий - шостий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20 червня 2019 року № 6-р/2019).

За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України виходить із того, що принцип правової визначеності не виключає визнання за органом державної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Цей механізм повинен забезпечувати, зодного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості у особи передбачати дії цих органів (абзац третій підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 1-2/2016).

Крім того, у Рішенні Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020вказано, що юридичну визначеність слід розуміти через такі її складові елементи: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (легітимні очікування).

У Рішенні Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 також зазначено, що кожна особа залежно від обставин повинна мати можливість орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних юридичних наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права.

У рішенні у справі «Kopeckу v. Slovakia» (заява № 44912/98, п. 52) ЄСПЛ узагальнив висновок про належне правове підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування у наступний спосіб: якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. також рішення у справах: «Vilho Eskelinen and Others v. Finland», п. 94, заява № 63235/00; «Haupt v. Austria», п. 47, заява № 9816/82; «Radomilja and Others v. Croatia», п. 142, заява № 25376/06; «Draon v. France», п. 65, заяви № 1513/03, № 11810/03 та ін.).

Поняття «якість закону» (quality of law) охоплює такі характеристики відповідного акта законодавства як чіткість, точність, недвозначність, зрозумілість, узгодженість, доступність, виконуваність, передбачуваність і послідовність. Ці характеристики стосуються як положень будь-якого акта (норм права, які у ньому містяться), так і взаємозв`язку такого акта з іншими актами законодавства такої ж юридичної сили. При цьому норми права, що не відповідають критерію «якості закону» (зокрема, не відповідають принципу передбачуваності (principle of foreseeability) або передбачають можливість різного тлумачення та правозастосування), суперечать і такому елементу принципу верховенства права як заборона свавілля, а застосування таких норм може призвести до порушення конституційних прав особи та неможливість адекватного захисту від необмеженого втручання суб`єктів владних повноважень у права такої особи.

Реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими.

Правовим підґрунтям (основою) для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норма права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору.

Відсутність узаконібезпосередніх приписів щодо певного права, яке, однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутністьзакону, що визначає механізм реалізації такого права, самостійно не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права.

Як вбачається з встановлених судом першої інстанції обставин справи, позивачки зробила всі дії щодо набуття права власності на земельну ділянку і правомірно очікувала її отримання.

Недоліків, які об`єктивно перешкоджали отриманню позивачкою земельної ділянки, не існує, отже не існує перешкод для її отримання.

Позивачка не отримала земельну ділянку у власність лише тому, що Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області здійснило державну реєстрацію права власності на частину цієї ділянки за іншою особою.

При цьому колегія суддів апеляційного суду зазначає, що 22.03.2021 року Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області винесено наказ № 4-2691/15-21-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, що об`єктивно підтверджує легітимні очікування позивачки.

При цьому наказ № 4-2691/15-21-СГ до 20.05.2021 року, тобто до надання частини той самої ж земельної ділянки іншій особі, скасований не був.

При таких обставинах апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2023 року (а.с.241) задоволено клопотання Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та відстрочено сплату судового збору у розмірі 2724 гривні до ухвалення рішення у справі, судовий збір підлягає стягненню з Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргуГоловного управлінняДержгеокадастру уДніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з Головного управлінняДержгеокадастру уДніпропетровській області (Код ЄДРПОУ39835428) на користь держави судовий збір у розмірі 2724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) гривні.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 04.07.2023 року.

Судді: