Постанова

від 15.06.2023 по справі 750/14000/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

15 червня 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/14000/21

Головуючий у першій інстанції Супрун О. П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/65/23

Суд у складі:

головуючого - судді Євстафіїва О.К.,

суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л.,

за участю секретаря Зеляк Ю.Г.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: Спеціалізована загальноосвітня середня школа № 1 з поглибленим вивченням іноземних мов Управління освіти Чернігівської міської ради, Управління освіти Чернігівської міської ради,

особа, яка подала апеляційну скаргу: Спеціалізована загальноосвітня середня школа № 1 з поглибленим вивченням іноземних мов Управління освіти Чернігівської міської ради,

на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 січня 2022 року, дата складання повного його тексту: 25.01.2022, місце ухвалення:

м. Чернігів,

в с т а н о в и в:

У грудні 2021 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Спеціалізованої загальноосвітньої середньої школи № 1 з поглибленим вивченням іноземних мов Управління освіти Чернігівської міської ради (далі за текстом Спеціалізована ЗОСШ № 1) та Управління освіти Чернігівської міської ради, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Спеціалізованої ЗОСШ № 1 від 05.11.2021 № 94-к про відсторонення його від роботи, стягти з Управління освіти Чернігівської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.11.2021 по день ухвалення судового рішення. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що:

- ОСОБА_1 працює вчителем англійської мови у Спеціалізованій ЗОСШ № 1. Його відсторонено від роботи з 08.11.2021 без збереження заробітної плати;

- підставою видачі наказу про відсторонення позивача від роботи є наказ Міністерства охорони здоров`я України (далі за текстом МОЗ України) від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» (далі за текстом наказ МОЗ України № 2153), пункт 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», ст. 46 КЗпП України та ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»;

- наказ МОЗ України № 2153 від 04.10.2021 та п. 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 набрали чинності лише 08.11.2021. Тому вони не могли бути підставою для прийняття наказу про відсторонення ОСОБА_1 від роботи, який датовано 05.11.2021;

- недопустимим є посилання в наказі про відсторонення позивача від роботи на ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», оскільки цією правовою нормою передбачено відсторонення працівника від роботи лише у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень. Однак факту ухилення чи відмови від щеплень позивачем не встановлено, а вакцинація від COVID-19 не є обов`язковим профілактичним щепленням та не включена до «Календаря профілактичних щеплень в Україні»: Дорожньою картою з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021-2022 рр., що була затверджена наказом МОЗ України 24.12.2020 № 3018, встановлено, що вакцинація буде добровільною для усіх груп населення та професійних груп. Крім того, клінічні випробування вакцин від COVID-19 не завершено, що підтверджено наказом МОЗ України від 06.10.2021 № 2164, а відповідно до ч. 2 ст. 28 Конституції України жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним чи іншим дослідам;

- примушування ОСОБА_1 до обов`язкової вакцинації від COVID-19 станом на 05.11.2021 є зміною істотних умов праці, тому відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП України він мав бути повідомлений про це не пізніше ніж за два місяці, чого не мало місця;

- підставою винесення наказу про відсторонення позивача від роботи був акт Спеціалізованої ЗОСШ № 1 від 05.11.2021, яким зафіксовано, що він не надав документ, що підтверджує отримання ним повного курсу вакцинації або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я. Однак Спеціалізованою ЗОСШ № 1 не враховано, що інформація щодо наявності протипоказань до щеплення має містити дані про діагнози особи та результати її медичного обстеження, тобто є медичною таємницею. Крім того, форма такого висновку затверджена наказом МОЗ України від 02.11.2021 № 2394 «Про внесення зміни до п. 1 наказу МОЗ України від 14.02.2012 № 110 «Про затвердження форми первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування». Ці зміни набрали чинності лише 09.11.2021. Тому навіть за добровільної згоди позивача розголосити медичну таємницю він був позбавлений можливості надати такий висновок 05.11.2021;

- ОСОБА_1 дискриміновано за ознаками стану здоров`я та наявністю/відсутністю сертифіката про вакцинацію від COVID-19, порушено його право на працю та залишено без засобів для існування, оскільки його відсторонення здійснено без збереження заробітної плати;

- за період вимушеного прогулу позивач має право на отримання середнього заробітку від Управління освіти Чернігівської міської ради, як установи, що здійснює оплату праці позивача.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено: визнано незаконним та скасовано наказ Спеціалізованої ЗОСШ № 1 від 05.11.2021 № 94-к про відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати; стягнуто з Управління освіти Чернігівської міської ради на користь позивача середній заробіток за час його незаконного відсторонення від роботи у сумі 30160 грн 18 коп. (без утримання податків та інших обов`язкових платежів на користь держави), відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1816 грн 00 коп. та витрат на правничу допомогу у сумі 3000 грн 00 коп. Ухвалюючи це рішення, суд І інстанції виходив із того, що позовні вимоги є доведеними.

В апеляційній скарзі Спеціалізована ЗОСШ № 1 просить скасувати вказане рішення і ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову, а також відшкодувати судові витрати. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- при видачі оспорюваного наказу Спеціалізована ЗОСШ № 1, окрім ст. 46 КЗпП України, керувалася ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказом МОЗ України від 04.10.2021 № 5153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» та пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236;

- згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 90) і згідно з положенням про МОЗ України, головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, є МОЗ України. Наказом цього Міністерства від 04.10.2021 № 2153, який доповнено його ж наказом від 01.11.2021 № 2393, затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Цей Порядок передбачає обов`язковість профілактичних щеплень працівників закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальної, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину в разі відсутності у працівника абсолютних протипоказань. Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 (з подальшими змінами і доповненнями станом на дату прийняття оспорюваного наказу - 05.11.2021) приписано керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити відповідно до ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу» відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників і державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком і які відмовляються або ухиляються від проведення таких щеплень, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення цих щеплень;

- відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим, як підстава для відсторонення працівника від роботи відповідно до ч. 1 ст. 46 КЗпП України відноситься до інших випадків відсторонення від роботи, передбачених законом;

- позивач не надав доказів наявності у нього абсолютних протипоказань для проведення щеплення, про яке йдеться;

- оспорюваний наказ не містить дискримінаційних положень, а його прийняття обумовлено легітимною метою забезпеченням прав і законних інтересів дітей;

- інформація про COVID - сертифікат та щеплення проти COVID-19 в переліку документів, що підпадають під медичну таємницю, в українському законодавстві відсутня.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Лопатка В.М. підтримав апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника справи, дослідивши її матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає задоволенню.

У справі встановлено таке.

ОСОБА_1 працює на посаді вчителя англійської мови у Спеціалізованій ЗОСШ № 1 та отримує заробітну плату. За вересень 2021 р. йому нараховано 13405 грн 33 коп., а за період з травня 2021 р. по жовтень 2021 р. у сумі 72459 грн 93 коп. Ці обставини підтверджено довідкою Управління освіти Чернігівської міської ради від 19.01.2022 № 01-25/766 і копією довідки цього Управління від 09.11.2021 № 215 (арк. 111, 21) та стверджується Спеціалізованою ЗОСШ № 1 у заяві від 11.04.2023 № 01-07/125 (арк. 240-241).

На засіданні Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 27.10.2021 на території Чернігівської області з 00 год 00 хв 30.10.2021 встановлено «червоний» рівень епідемічної небезпеки поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та запроваджено обмежувальні протиепідемічні заходи, передбачені для червоного рівня епідемічної небезпеки поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Станом на 08.11.2021 на території Чернігівської області рівень епідемічної небезпеки залишався «червоним». Червоний рівень епідемічної небезпеки це найвищий рівень небезпеки захворювання, що відповідно до п. 3-4 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» встановлюється рішенням Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій за ініціативою Міністра охорони здоров`я протягом 48 годин з моменту настання підстав, передбачених п. 3-3 цієї постанови, яке розміщується безпосередньо на офіційному порталі Кабінету Міністрів України.

Відповідно до копії наказу директора Спеціалізованої ЗОСШ № 1 від 19.10.2021 № 152, працівників цього закладу ознайомлено під підпис зі змінами, внесеними до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, в тому числі і ОСОБА_1 (арк. 65, 66-68).

Наказом директора Спеціалізованої ЗОСШ від 02.11.2021 № 155 створено комісію з перевірки наявності у працівників закладу освіти документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти СОVID-19, виданого закладом охорони здоров`я; затверджено Положення про комісію Спеціалізованої ЗОСШ № 1 з перевірки наявності у працівників закладу освіти документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти СОVID-19, виданого закладом охорони здоров`я (копії наказу та положення на арк. 69, 70-71).

З копії акта від 05.11.2021, складеного комісією з перевірки наявності у працівників Спеціалізованої ЗОСШ № 1 документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти СОVID-19, виданого закладом охорони здоров`я, вбачається, що ОСОБА_1 не пред`явив документ, який підтверджує отримання ним повного курсу вакцинації, або медичний висновок про наявність протипоказань щодо вакцинації проти СОVID-19, повідомив комісію про медичну таємницю відносно його здоров`я у відповідності до ст. 39-1 Закону України «Про охорону здоров`я» (арк. 72-75).

Наказом директора Спеціалізованої ЗОСШ № 1 від 05.11.2021 № 94-к позивача відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 08.11.2021 до надання документів, які підтверджують проведення профілактичного щеплення від COVID-19, або підтвердження абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень або до дати закінчення карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 (копія наказу на арк. 76).

Аналізуючи надані докази і правові норми, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить таких висновків.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.

Пунктом 41 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», який набрав чинності з 08.11.2021, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Відповідно до ст. 46 КЗпП України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

До первинної редакції Переліку № 2153 ввійшли: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 130/3548/21 вказано, що:

- відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника (п. 11.35.);

- встановивши обов`язковість щеплення проти COVID-19 для окремих категорій працівників як умову продовження виконання ними трудових обов`язків, держава намагалася досягнути легітимної мети - захисту здоров`я населення від хвороби, яка може становити серйозну небезпеку, а саме для запобігання подальшому її поширенню, попередження важких ускладнень у хворих на COVID-19, мінімізації серед них кількості летальних випадків (п. 13.14.);

- відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо (п. 14.4.). В кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як: кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим; умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження; контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням (п. 14.9.).

Згідно з копіями посадової інструкції вчителя англійської мови № 25, що затверджена наказом директора Спеціалізованої ЗОСШ № 1 від 24.03.2017 № 55 (арк. 242-252), та правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників цієї Школи, які затверджено засіданням педагогічної ради (протокол від 01.09ю.2022 № 12) за погодженням з головою профкому (арк. 253-256), ОСОБА_2 здійснює навчання та виховання учнів з урахуванням психологічних та фізіологічних особливостей їх розвитку і специфіки навчального предмету, координує взаємодію учнів між собою під час уроків та позакласних заходів, проводить роботу з учнями з підсумкової атестації, просвітницьку роботу для батьків (законних представників); відповідає за стан закріпленого за ним навчального кабінету або іншого приміщення, наочності, навчально-методичного забезпечення, організовує позакласні культурно-виховні заходи, сприяє проведенню диспутів, дискусій, зборів; несе відповідальність за життя та здоров`я учнів під час навчально-виховного процесу. За характером виконуваних обов`язків позивач пов`язаний з дітьми та забезпеченням їх навчання, іншими співробітниками закладу, батьками.

У спільних письмових поясненнях відповідачів від 14.06.2023 (арк. 261-264) вказано, що:

- встановлення для працівника дистанційного формату роботи тягне за собою переведення на таке навчання учнів, однак без згоди батьків. У такому випадку може мати місце ситуація, коли діти на певні навчальні заняття приходять в школу, а на інші йдуть додому. У цьому випадку керівник закладу загальної середньої освіти, застосовуючи до працівника менш суворих заходів, ніж відсторонення від роботи, порушує наказ Міністерства освіти і науки України від 08.09.2020 № 1115 про затвердження Положення про дистанційну форму здобуття повної загальної середньої освіти;

- заклад освіти може встановити дистанційний формат роботи для працівника у випадках, коли він не може працювати у звичайному форматі через відсутність облаштованої у закладі захисної споруди цивільного захисту, або коли вчителя тарифіковано на класи, у яких навчання відбувається дистанційно;

- ОСОБА_1 на дистанційні класи у 2021/2022 навчальному році тарифікований не був;

- у 2021/2022 навчальному році освітній процес в Спеціалізованій ЗОСШ № 1 освіти був організований таким чином: з 01.09.2021 по 31.10.2021 у звичайному форматі, з 01.11.2021 по 14.11.2021 з використанням технологій дистанційного навчання, з 15.11.2021 по 26.01.2022 у звичайному форматі; з 27.01.2022 по 13.02.2022 з використанням технологій дистанційного навчання, з 14.02.2022 по 24.02.2022 у звичайному форматі. Застосування такої форми організації освітнього процесу «з використанням технологій дистанційного навчання» запроваджувалась тимчасово і з виключною метою - запобігання поширенню інфекції для збереження здоров`я. На той час згода батьків на використанням технологій дистанційного навчання потрібна не була; відповідне рішення приймалося на засіданні педагогічної ради закладу;

- обов`язковість щеплень для освітян обумовлене постійними контактами з учнями, батьками та іншими співробітниками закладу освіти. Небажання вчителя пройти вакцинацію не є правовою підставою для примусового переведення учнів на дистанційне навчання та встановлення для працівника дистанційної форми роботи, оскільки згідно ст. 53 Конституції України кожен має право на освіту, а на заклад загальної середньої освіти покладено безпосередній обов`язок забезпечити його реалізацію.

ОСОБА_1 за своїми посадовими обов`язками безпосередньо контактує з учнями і його посадові обов`язки не передбачають надомну або дистанційну працю. Тому індивідуальне право (інтерес) останнього відмовитися від щеплення не може бути реалізоване при одночасному збереженні його обсягу права на працю, а отже й на заробітну плату, так як це його право протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства, в тому числі дітей, які є його учнями, їх батьків, а також інших працівників цього ж закладу освіти, які мали право (інтерес) відмовитися від щеплення, але здійснили його у встановленому державою порядку до 08.11.2021 задля уникнення відсторонення їх від роботи. Тож право позивача на працю на посаді вчителя англійської мови у Спеціалізованій ЗОСШ №1 було тимчасово обмежене оспорюваним ним наказом з огляду на суспільні інтереси.

Крім того, судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку, що його тимчасове відсторонення від роботи становило непропорційне втручання у його приватне життя. Таке втручання ґрунтувалося на законі, має легітимну мету, є пропорційним до досягнення цієї мети та є цілком необхідним у демократичному суспільстві. До того ж за позивачем на період відсторонення від роботи зберігається робоче місце, так як трудовий договір з ним не припинений, нарахування заробітної плати відновляється одразу після усунення ОСОБА_1 причин, що зумовили його відсторонення від роботи та після його допуску до роботи. Отже суд не встановив порушення права позивача на працю, передбаченого ст. 43 Конституції України.

Оскільки підстави для скасування наказу про відсторонення ОСОБА_1 від роботи відсутні, то відсутні й підстави для стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час відсторонення його від роботи.

Доводи позовної заяви, відзиву на апеляційну скаргу та всі інші заперечення позовної сторони судом відкидаються як такі, що суперечать встановленим і описаним вище обставинам справи та визначеним відповідно до них правовідносинам. Зокрема вони суперечать нормам права, на які вони посилаються.

З викладеного випливає, що рішення суду І інстанції підлягає скасуванню як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, з прийняттям постанови про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_1 .

Апеляційний суд вирішує справу як на наданих суду І інстанції доказах, так і на наданих апеляційному суду доказах, так як всі вони мають виключне значення для справи.

В порядку ч. 13 ст. 141 ЦПК України з держави на користь Спеціалізованій ЗОСШ №1 належить стягти 2724 грн 00 коп. на повернення судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 374, 376 ч. 1 п. 4, 381, 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої загальноосвітньої середньої школи № 1 з поглибленим вивченням іноземних мов Управління освіти Чернігівської міської ради задовольнити, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 січня 2022 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Спеціалізованої загальноосвітньої середньої школи № 1 з поглибленим вивченням іноземних мов Управління освіти Чернігівської міської ради, Управління освіти Чернігівської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Стягти з рахунка № (IBAN) UA798999980313111206080025739 (код класифікації доходів бюджету 22030101), отримувач УК у м. Чернігові/ м. Чернігів/ 22030101, код ЄДРПОУ 37972475, банк одержувача Казначейство України (ЕАП) на користь Спеціалізованої загальноосвітньої середньої школи № 1 з поглибленим вивченням іноземних мов Управління освіти Чернігівської міської ради 2724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) грн 00 коп. на повернення судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але вона може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови.

Головуючий: Судді: