Постанова

від 05.06.2024 по справі 750/14000/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ДОДАТКОВА)

05 червня 2024 року

м. Київ

справа № 750/14000/21

провадження № 61-10397 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,

Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - Лопатка Володимир Миколайович ,

відповідачі: Спеціалізована загальноосвітня середня школа № 1 з поглибленим вивченням іноземних мов, Управління освіти Чернігівської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву представника ОСОБА_1 - Лопатки Володимира Миколайовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої загальноосвітньої середньої школи №1 з поглибленим вивченням іноземних мов, Управління освіти Чернігівської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої загальноосвітньої середньої школи № 1 з поглибленим вивченням іноземних мов, Управління освіти Чернігівської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 січня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Спеціалізованої загальноосвітньої середньої школи № 1 з поглибленим вивченням іноземних мов від 05 листопада 2021 року № 94-к про відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати. Стягнуто з Управління освіти Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час незаконного відсторонення від роботи на підставі наказу від 05 листопада 2021 року № 94-к у сумі 30 160,18 грн, виплату якого провести після утримання податків та інших обов`язкових платежів на користь держави. Стягнуто з Управління освіти Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 816 грн. Стягнуто з Управління освіти Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 3 000 грн.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 15 червня 2023 року апеляційну скаргу Спеціалізованої загальноосвітньої середньої школи № 1 з поглибленим вивченням іноземних мов Управління освіти Чернігівської міської ради задоволено, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 січня

2022 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судувід 15 листопада2023 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Лопатки В. М. задоволено частково. Постанову Чернігівського апеляційного суду від 15 червня 2023 року скасовано. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 січня 2022 року змінено, викладено мотивувальну частину у редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 січня 2022 року залишено без змін.

Додатковою постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судувід 31 січня 2024 року заяву представника ОСОБА_1 - Лопатки В. М. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишено без розгляду. Стягнуто з Управління освіти Чернігівської міської радина користь ОСОБА_1 судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 816 грн.

У квітні 2024 року до Верховного Суду надійшла заява представника

ОСОБА_1 - Лопатки В. М. від 24 квітня 2024 року про ухвалення додаткового рішення, в якій він просив стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції у розмірі 1 500 грн

та у суді касаційної інстанції у розмірі 1 500 грн.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 360 ЦПК України відзив на апеляційну скаргу має містити у разі необхідності клопотання особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу.

У суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - Лопатка В. М. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому порушив клопотання про стягнення судових витрат з відповідачів. На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в апеляційному суді заявник подав ордер на надання правничої допомоги

від 01 червня 2022 року, квитанцію від 01 червня 2022 року, згідно з якою

ОСОБА_1 сплатив Лопатці В. М. за надання правничої допомоги у суді апеляційної інстанції 1 500 грн (165-169, т. 1). Відзив на апеляційну скаргу направлено відповідачам (169 зворот, т. 1).

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - Лопатка В. М. порушив клопотання про стягнення судових витрат з відповідачів. На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції заявник додав до касаційної скарги ордер на надання правничої допомоги від 11 липня 2023 року, договір про надання правової допомоги від 15 листопада 2021 року, квитанцію до платіжної інструкції від 11 липня 2023 року, згідно з якою ОСОБА_1 сплатив Лопатці В. М. за надання правничої допомоги у суді касаційної інстанції 1 500 грн (17-20, 30, т. 2).

Заява представника ОСОБА_1 - Лопатки В. М. від 24 квітня 2024 року про ухвалення додаткового рішення направлена відповідачам, що підтверджується долученими до неї накладними від 24 квітня 2024 року.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Ні у суді апеляційної інстанції, ні у суді касаційної інстанції відповідачами не було подано заперечень щодо клопотань представника ОСОБА_1 - Лопатки В. М. про розподіл судових витрат.

Вивчивши матеріали цивільної справи та вищевказану заяву представника

ОСОБА_1 - Лопатки В. М. , Верховний Суд дійшов висновку про задоволення такої заяви.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року

№ 23-рп/2009 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи і фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Матеріали справи не містять клопотання відповідачів про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката Лопатки В. М., які підлягають розподілу між сторонами, а підстави вирішення судом питання про зменшення цих витрат з власної ініціативи відсутні.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження

№ 11-1465 заі 18); від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382 цс 19); від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження

№ 14-26 цс 21); від 07 липня 2021 року у справа № 910/12876/19 (провадження

№ 12-94 гс 20).

З урахуванням обґрунтувань заяви про ухвалення додаткового рішення та наданих позивачем доказів, Верховний Суд дійшов висновку про стягнення

з Управління освіти Чернігівської міської радина користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, у розмірі 1 500 грн та витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції, у розмірі 1 500 грн, а всього 3 000 грн. Такий розмір витрат на правничу допомогу відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги.

Керуючись статтями 141, 183, 270, 271, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 - Лопатки Володимира Миколайовича про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

Стягнути з Управління освіти Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції, у розмірі 1 500 грн та витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді касаційної інстанції, у розмірі 1 500 грн,

а всього - 3 000 (три тисячі) грн.

Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили

з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець