Постанова

від 03.07.2023 по справі 906/136/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2023 року Справа №906/136/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючий суддя Дужич С.П.,

суддя Савченко Г.І. ,

суддя Павлюк І.Ю.

при секретарі судового засідання Соколовській О.В.;

без виклику представників сторін;

розглянувши апеляційну скаргу АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" на рішення Господарського суду Житомирської області від 07 квітня 2023 року, суддя Сікорська Н.А., м. Житомир, повний текст складено 07 квітня 2023 року, у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маклаут Регіон"

до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія"

про стягнення 189 222,07 грн.

Клопотання про відвід суддів не заявлялось.

ВСТАНОВИВ:

24 січня 2023 року, ТОВ "Маклаут Регіон" звернулося до суду з позовом до АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат "АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" про стягнення 189 222,07 грн, з яких: 186 385,44 грн. - боргу, 2 423,01 грн. - інфляційних витрат, 413,62 грн - 3% річних.

07 квітня 2023 року, рішенням Господарського суду Житомирської області було частково задоволено позов ТОВ "Маклаут Регіон" до АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" про стягнення 189 222,07 грн. та стягнуто з відповідача на користь позивача 186 385,44 грн. - боргу, 1 491,08 грн. - інфляційних витрат, 398,30 грн. - 3% річних, 2 824,12 грн. - судового збору, в решті позову - відмовлено.

АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат", у своїй апеляційній скарзі, просить рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення 1 491,08 грн. - інфляційних втрат, 398,30 грн. - 3% річних та судового збору в розмірі 2 824,12 грн., вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, оскільки основна заборгованість перед позивачем виникла з об`єктивних підстав, через форс-мажорні обставини - військову агресію російською федерації проти України, яка значним чином негативно вплинула на господарську діяльність відповідача і, як наслідок, можливість виконувати взяті на себе зобов`язання.

ТОВ "Маклаут Регіон" у своєму відзиві вважає подану апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм матеріального і процесуального права, оскільки, укладаючи Договір поставки №ВДТ 374-331/3-22 від 12 грудня 2022 року, тобто після введення воєнного стану в Україні, відповідач, прийняв на себе зобов`язання за Договором і погодився з передбаченою ним відповідальністю за їх порушення.

Будучи обізнаним під час укладення договору про введення воєнного стану в країні, відповідач повинен був розуміти про можливість настання обставин, які перешкодять виконанню зобов`язань за договором, а тому не може посилатися на вказані обставини як форс-мажорні.

25 травня 2023 року, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду, за скаргою відповідача було відкрито апеляційне провадження і вирішено розглядати її за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №906/136/23 у складі: головуючий суддя Дужич С.П., судді Павлюк І.Ю., Саврій В.А.

03 липня 2023 року, повторним автоматизованим розподілом даної судової справи, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Саврія В.А. по 21 липня 2023 року, з метою дотримання процесуальних прав учасників справи, суддю Саврія В.А. було замінено на суддю Савченко Г.І.

Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:

12 грудня 2022 року, між ТОВ "Маклаут Регіон", як постачальником, та АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат "АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія", як покупцем, був укладений Договір поставки №ВДТ 374-331/3-22, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця бензин А-95 (ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти), а покупець зобов`язується його прийняти і оплатити його на умовах цього Договору. (а.с.12-22)

Номенклатура, асортимент, кількість та вартість за одиницю товару, що буде поставлятися покупцю зазначається у Специфікації (Додаток №1), яка після її підписання є невід`ємною частиною Договору. Поставка кожної партії товару здійснюється за заявками покупця, у яких зазначається номенклатура, асортимент та кількість товару (п.1.2 Договору).

Відповідно до п.2.1.1 Договору, покупець зобов`язаний на умовах, зазначених у п.8.2. цього Договору, здійснювати оплату за кожну окрему партію товару у строки зазначені у договорі.

Згідно п.3.1. Договору, постачальник зобов`язаний поставити покупцю партію товару у повному обсязі протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати отримання постачальником заявки від покупця, за умови дотримання покупцем умови оплати.

Згідно п.7.1 Договору, ціна договору складає 855 000,00 грн. та 7% ПДВ 59 850,00 грн., разом з ПДВ 914 850,00 грн.

Відповідно до п.8.2 Договору, оплата товару здійснюється на умовах попередньої оплати в розмірі 50% від вартості товару на підставі рахунку постачальника, що виставляється останнім протягом 3 банківських днів з дня отримання заявки від покупця. Остаточний розрахунок в розмірі 50% від вартості товару протягом 5 банківських днів з дня отримання товару та підписання видаткової накладної.

Відповідно до Специфікації №1 (Додатку №1 до Договору) сторони погодили кількість товару - 15 000 кг, по ціні 57,00 грн. без ПДВ, на загальну вартість - 855 000,00 грн. без ПДВ. ПДВ - 59 850,00 грн., загальною вартістю з ПДВ - 914 850,00 грн. (а.с.23)

13 грудня 2022 року, позивачем було направлено відповідачу рахунок на оплату №283 на загальну суму 372 770,88 грн. (а.с.24)

14 грудня 2022 року, відповідач платіжними дорученнями сплатив позивачу 50 000,00 грн. - передплати за бензин А-95, 16 грудня 2022 року - 136 385,44 грн. - передплати за бензин А-95. (а.с.27, 28)

На виконання умов договору ТОВ "Маклаут Регіон", згідно видаткової накладної №705 від 15 грудня 2022 року та товарно-транспортної накладної, поставило відповідачу товар - бензин автомобільний А-95 на загальну суму 372 770,88 грн. (а.с.25, 26)

Зазначені накладні підписані представником відповідача без зауважень.

27 грудня 2022 року, ТОВ "Маклаут Регіон" звернулось до відповідача з претензією щодо сплати заборгованості у розмірі 186 477,36 грн., яка залишена без реагування. (а.с.29-37)

24 січня 2023 року, ТОВ "Маклаут Регіон" звернулося до суду з позовом до АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат "АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" про стягнення 189 222,07 грн, з яких: 186385,44 грн. - боргу, 2423,01 грн. - інфляційних, 413,62 грн - 3% річних.

07 квітня 2023 року, рішенням Господарського суду Житомирської області було частково задоволено позов ТОВ "Маклаут Регіон" до АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" про стягнення 189 222,07 грн. та стягнуто з відповідача на користь позивача 186 385,44 грн. - боргу, 1 491,08 грн. - інфляційних витрат, 398,30 грн. -3% річних, 2 824,12 грн. - судового збору, в решті позову - відмовлено.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець, як постачальником, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено з матеріалів справи, між ТОВ "Маклаут Регіон", як постачальником, та АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат "АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія", як покупцем, був укладений Договір поставки №ВДТ 374-331/3-22, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця бензин А-95 (ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти), а покупець зобов`язується його прийняти і сплатити за нього певну грошову суму, на умовах цього договору.

На виконання умов договору ТОВ "Маклаут Регіон", згідно видаткової накладної №705 від 15 грудня 2022 року та товарно-транспортної накладної, поставило відповідачу товар - бензин автомобільний А-95 на загальну суму 372 770,88 грн.

Відповідач свої зобов`язання по сплаті товару за договором виконав частково, перерахувавши позивачу, платіжними дорученнями №11864 від 14 грудня 2022 року на суму 50 000,00 грн. та №11903 від 16 грудня 2022 року на суму 136 385,44 грн., 186 385,44 грн. - 50% передоплати за товар, що підлягав поставці, чим допустив заборгованість перед позивачем на 186 385,44 грн.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч.2 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виходячи з умов п.8.2 Договору, остаточний розрахунок за товар відповідач мав провести протягом 5 банківських днів з дня отримання товару та підписання видаткової накладної (15 грудня 2022 року), тобто до 22 грудня 2022 року включно.

Таким чином, ухвалюючи рішення від 07 квітня 2023 року, Господарський суд Житомирської області встановив наявність основної заборгованості в розмірі 186 385,44 грн. і дійшов висновку про її підставність до стягнення з відповідача на користь позивача.

Крім того, місцевий господарський суд частково задоволив вимоги ТОВ "Маклаут Регіон" і стягнув з відповідача, також 2 423,01 грн. - інфляційних втрат, 413,62 грн. - 3% річних, відмовивши у стягненні 931,93 грн. - інфляційних втрат та 15,32 грн - 3% річних.

Згідно ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, апеляційна скарга стосується правомірності нарахування інфляційних втрат і 3% річних при господарських правовідносинах, що склалися між сторонами, оскільки відповідач вважає, що в даному випадку суд повинен був врахувати причини виникнення боргу (військова агресія російської федерації проти України) і відмовити у їх стягненні, позаяк дана ситуація виникла в силу дії форс-мажорних обставин.

З даною позицією апелянта колегія суддів не погоджується і відхиляє її як безпідставну, оскільки за приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. (ст. 617 ЦК України)

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Зазначені правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц, від 13 листопада 2019 року у справі №922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі №1/417/18.

Таким чином, оскільки 3% річних та інфляційні втрати входять у склад грошового зобов`язання, у суду відсутні підстави для звільнення відповідача від їх сплати у разі доведення, що порушено строк виконання такого грошового зобов`язання.

Що ж до посилань апелянта на введення на території України з 24 лютого 2022 року воєнного стану, що утруднило його господарську діяльність і вплинуло на можливість виконання взятих зобов`язань, то колегія суддів враховує, що форс-мажорні обставини не мають заздалегідь встановленого характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу можливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного каретного випадку.

З огляду на дату укладення спірної угоди - 15 грудня 2022 року, тобто після 10 місяців з початку введення воєнного стану, даний факт позбавляє відповідача можливості посилатись на вплив цієї події при виконанні договору, який укладено після неї, оскільки будучи обізнаним про введення воєнного стану в країні, відповідач повинен був розуміти наслідки настання обставин, які утруднять виконанню зобов`язань.

Здійснивши перерахунок нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат за період з 23 грудня 2022 року по 17 січня 2023 року, колегія суддів погоджується з господарським судом першої інстанції, що 398,30 грн. - 3% річних та 1 491,08 грн. - інфляційних втрат, нарахованих за січень 2023 року, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань по оплаті поставленого товару за Договором поставки №ВДТ 374-331/3-22 є обґрунтованими і підлягають до стягнення з відповідача, а тому рішення в цій частині скасуванню не підлягає.

Також, не підлягає рішення скасуванню і в частині покладення на відповідача судового збору у розмірі 2 824,12 грн., оскільки при його визначенні, місцевим господарським судом вірно застосовано правило п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, згідно якої судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Європейський суд з прав людини у справах "Серявін та інші проти України" і "Трофимчук проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (довід). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Тому, інші заперечення, викладені у апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Згідно ст.ст. 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 236 ГПК України із всебічним, повним та об`єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 129, 282 ГПК України, у зв`язку з відмовою в їх задоволенні, покладаються на апелянта.

Щодо вимог ТОВ "Маклаут Регіон", яке у своєму відзиві на апеляційну скаргу, просить стягнути з відповідача 5 000,00 грн - витрат на правову допомогу колегія суддів зазначає, що за п.1 ч.1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно п.4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. (ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність")

Відповідно до ч.3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст. 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: - складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); - часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); - обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; - ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження наданих послуг, до матеріалів справи долучено:

- ордер серії СА №1056542;

- Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧК №001026 видане Яковенко О.О. 02 січня 2023 року;

- Договір про надання правничої допомоги від 19 грудня 2022 року, згідно умов якого адвокат Яковенко О.О. зобов`язується здійснити представництво ТОВ "Маклаут Регіон";

- Додаткова угода №1 від 01 червня 2023 року до Договору про надання правничої допомоги від 19 грудня 2022 року, в якій сторони погодили фіксовану суму гонорару у розмірі 5 000,00 грн;

- Акт наданих послуг від 05 червня 2023 року з детальним описом робіт у розмірі 5 000,00 грн;

- копія прибуткового касового ордера №7 від 05 червня 2023 року;

- докази направлення копій відзиву на апеляційну скаргу з додатками відповідачам

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача слід встановити, що такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий, тобто, при визначенні суми відшкодування необхідно виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі ж самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява №19336/04, п.269).

Також, суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

Аналогічна правова позиція викладена у поставові Верховного Суду у справі №910/16803/19 від 19 липня 2021 року.

Проаналізувавши детальний опис наданих робіт, викладений у акті наданих послуг №1 від 27 березня 2023 року, суд апеляційної інстанції не вбачає жодної позиції в наданому переліку робіт, яка б не відповідала завданню, яке ставилось клієнтом перед адвокатом або не була спрямована на досягнення мети укладеного між ними договору чи не виконана адвокатом.

Частиною 7 ст. 127 ГПК України, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Оскільки проти розміру витрат на правничу допомогу обов`язково має заперечувати інша сторона, то у разі відсутності таких заперечень у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2020 року у справі №911/4242/15).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 у справі №922/445/19, зазначила, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду не подавалось, хоча відзив з відповідними вимогами отриманий представником відповідача 13 червня 2023 року (поштове відправлення №1800109973980).

Таким чином, за наявності поданих в підтвердження заяви витрат на правову допомогу доказів, відповідності описаних послуг реально наданим та при відсутності заперечень з боку відповідача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 269-276, 281-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 07 квітня 2023 року - без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3, код ЄДРПОУ 36716128) в особі Філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (12110, Житомирська обл., смт. Іршанськ, вул. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 39391950) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маклаут Регіон" (18000, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 37, код ЄДРПОУ 37400380) 5 000,00 (п`ять тис. 00 коп.) грн - витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Видачу наказу доручити Господарському суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Матеріали справи №906/136/23 повернути Господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Павлюк І.Ю.