Рішення

від 29.06.2023 по справі 906/227/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/227/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

секретаря судового засідання: Круглецької А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Рись В.Г. - адвокат, ордер серія ЖТ №43572 від 06.01.2023,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто"

до Фізичної особи-підприємця Куцюка Юрія Володимировича

про стягнення 22 961,70грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Куцюка Юрія Володимировича про стягнення 22 961,70грн з яких: 19 759,00грн основного боргу, 3 125,26грн пені, 77,44грн 1,5% річних, а також судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди торгівельного місця 44 від 01.01.2019.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 06.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 04.04.2023.

Ухвалою суду від 04.04.2023 розгляд справи по суті відкладено на 19.04.2023.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 19.04.2023 здійснено перехід до загального позовного провадження та замінено судове засідання, призначене на 19.04.2023 для розгляду справи по суті, підготовчим засіданням; відкладено підготовче засідання на 15.05.2023.

Представник позивача в судовому засіданні 29.06.2023 позовні вимоги підтримав, з підстав наведених в позовній заяві, а також відповіді на відзив від 30.04.2023 та просив позов задовольнити у повному обсязі ( а.с.1-4, 70-71).

Відповідач свого представника в судове засідання 29.06.2023 не направив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить реєстр відправлень рекомендованої кореспонденції від 08.06/2023 (штрихкодовий ідентифікатор поштового відправлення - 1000233476661) (а.с.101). Поштове відправлення про направлення відповідачу копії вказаної ухвали згідно відомостей з офіційного сайту "Укрпошта" про відстеження поштового відправлення (за номером ідентифікатора 1000233476661) вручено 10.06.2023 (а.с.102).

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

З огляду на те, що неявка в засідання суду відповідача та неподання ним письмового відзиву, не перешкоджають розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно з ч.9 ст.165 ГПК України та ч.2 ст.178 ГПК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто" (орендодавець/позивач) та Фізичною особою-підприємцем Куцюком Юрієм Володимировичем (орендар/відповідач) укладено договір оренди торгового місця №44 (далі-договір) (а.с.7-8).

У відповідності до п.1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування торгівельне місце склад, що знаходиться за адресою: м. Бердичів, вул. Цадика, 2 (далі-об`єкт оренди).

За умовами пункту 1.2 договору, орендарю одночасно надається право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться об`єкт оренди загальною площею 26 кв.м.

Згідно з п.2.1 договору, об`єкт оренди передається орендарю у термін не пізніше 5 днів після укладеного цього договору за актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною цього договору (додаток).

За умовами пункту 3.3.2 договору, орендар зобов`язаний вчасно і в повному обсязі, відповідно до умов цього договору п.п.5.1 та 5.2 орендну плату та відшкодування експлуатаційних та комунальних платежів.

Цей договір діє з 01.01.2019 року до 31 грудня 2019 включно (п.4.1 договору).

Якщо орендар користується орендованим майном після закінчення строку договору, у разі відсутності заперечень зі сторони орендодавця, договір вважається укладеним на невизначений термін і кожна зі сторін має право відмовитись від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за 14 днів (п.4.2 договору).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що загальний розмір оплати за користування орендним об`єктом торгівлі (робоче місце) за місяць становить 2 656 грн.

Пунктом 7.1 договору сторони погодили, що всі зміни та доповнення до цього договору є чинними, якщо вони оформлені у письмовому вигляді за належними підписами повноважних представників обох сторін.

Додатком до договору №44 від 01.01.2020 року сторони погодили, що загальний розмір оплати за користування об`єктом торгівлі (робоче місце) за місяць становить 3126 грн (а.с.18).

Договір та Додаток підписані представниками сторін.

Позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди торгового місця №44 від 01.01.2019 в частині оплати орендних платежів та комунальних послуг, просить стягнути з відповідача 19 759,00грн заборгованості, 3 125,26грн пені та 77,44грн 1,5% річних за несвоєчасне виконання зобов`язань по проведенню розрахунків.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 16.06.2023 (а.с.44) проти позову заперечив, зокрема, вказав, що через неправомірні дії орендодавця в частині опломбування орендованого приміщення, де знаходився належний йому товар, орендні правовідносини між нами припинилися з липня 2022 року, що стало підставою для вивезення належного йому товару. Зазначає, що ці обставини підтверджуються постановою Бердичівського міськрайонного суду від 20.10.2022 року. Також посилається на те, що ФОП Куцюком Ю.П. на адресу ТОВ "Авто" було надіслано лист від 20.10.2022 про розірвання договору оренди від 01.01.2019 року з липня 2022 року.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

За положеннями ч.ч.1,2 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди, правовідносини за яким регулюються параграфом 5Глави 29 Господарського кодексу України та Главою 58 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма закріплена й у частині 1 статті 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст.765 Цивільного кодексу України, наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

За приписами ст.180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

За змістом ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частина 2 статті 763 ЦК України передбачає, якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Судом встановлено, що договір оренди торгівельного місця №44 від 01.01.2019 укладено строком з 01.01.2019 року до 31 грудня 2019 включно (п.4.1 договору).

Згідно погоджених сторонами в п.4.2 договору умов, якщо орендар користується орендованим майном після закінчення строку договору, у разі відсутності заперечень зі сторони орендодавця, договір вважається укладеним на невизначений термін і кожна зі сторін має право відмовитись від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за 14 днів (п.4.2 договору).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, після визначеного в п.4.1 строку договору - 31.12.2019, у зв`язку з відсутністю заперечень зі сторони орендодавця та враховуючи факт користування орендарем орендованим майном, договір оренди, згідно з умовами п.4.2 договору, вважається таким, що укладено на невизначений термін.

24.10.2022 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ "Авто" з листом, в якому просив рахувати, що даний договір від 01.01.2019 розірваний з липня 2022 року (а.с.49).

Згідно поданих до справи доказів, лист ОСОБА_1 від 24.10.2022 був отриманий ТОВ "Авто" 22.11.2022, що підтверджується поштовим конвертом (а.с.74).

У відповідь на вказаний лист позивач листом №11 від 08.12.2022 повідомив відповідача, що остаточним днем розірвання договору оренди торговельного місця, у відповідності до п.4.2 потрібно рахувати дату 06 грудня 2022 року. Також у даному листі позивач просив погасити заборгованість по сплаті орендних платежів (а.с.19, докази надіслання а.с.22).

Отже, враховуючи направлення відповідачем 24.10.2022 позивачу листа від 24.10.2022 з повідомленням про розірвання договору оренди, який останнім одержано 22.11.2022, та погоджену сторонами, в порядку п.4.2 договору, процедуру відмови від договору (письмове попередження про це другу сторону за 14 днів), суд дійшов висновку що договір оренди торгового місця №44 від 01.01.2019 припинив свою дію 06.12.2022, у зв`язку його розірванням сторонами.

Таким чином, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факту припинення договірних відносин між сторонами за цим договором саме з 06.12.2022.

Відповідно до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Суд зазначає, що укладення між сторонами договору оренди було спрямоване на отримання відповідачем права на користування орендованим майном, що, в свою чергу, породжує обов`язок орендаря сплачувати орендні платежі та відшкодовувати вартість експлуатаційних та комунальних послуг.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 статті 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами пункту 5.2 договору, орендна плата обчислюється і сплачується на підставі рахунку, згідно калькуляції та може вноситись двома рівними частинами орендарем до 30 числа місяця, що передує місяцю за який проводиться плата та до 15 числа поточного місяця за який проводиться плата. Орендна плата підлягає сплаті незалежно від результатів провадження торгівельної діяльності орендаря.

Судом встановлено, що згідно із змінами від 01.01.2020 до договору оренди 44 від 01.01.2019 (а.с.18), сторонами було погоджено сплату орендної плати в розмірі 3126,00грн за місяць.

Згідно розрахунку позивача, за період з березня 2022 по грудень 2022 (6 днів грудня 2022) орендодавцем було нараховано орендарю 19 759,00грн орендної плати.

Матеріали справи свідчать про те, що у період з квітня 2022 року по липень 2022 року, відповідачем здійснено оплату оренди на загальну суму 9 000,00грн, що підтверджується відповідними книгами обліку розрахункових операцій (а.с.78-83).

Несплаченим, за розрахунком позивача, залишиась заборгованість по сплаті орендних платежів в сумі 19 759,00грн за період з травня 2022 року (борг в травні в розмірі 378,00грн) по 06 грудня 2022 (6х3126 =18 756,00 - борг за червень-листопад 2022) + 625,00 (борг за 6 днів грудня 2022).

Водночас суд зазначає, що позивач невірно визначає суму орендних платежів за грудень 2022 року.

За розрахунком суду, обґрунтованим є нарахування орендних платежів за 6 днів грудня 2022 року в розмірі 605,03грн (3 126 / 31 х 6 = 605,03).

Таким чином заборгованість відповідача по сплаті орендних платежів за вказаний період становить 19 739,03грн.

Відповідач у визначені договором від 01.01.2019 строки орендні платежі належним чином не здійснив, у зв`язку з чим, станом на дату звернення позивачем до суду, за відповідачем обліковується прострочена заборгованість по орендній платі в розмірі 19 739,03грн (3 126грн х 9 місяців + 605,03грн за грудень - 9 000,00грн = 19 739,03грн).

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Станом на час розгляду справи, відповідач зобов`язання щодо проведення розрахунків за договором оренди не виконав, заборгованість перед позивачем в загальній сумі 19 739,03грн не сплатив.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 19 739,03грн основного боргу є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню. Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 19,97грн (19 759,00грн - 19 739,03грн = 19,97грн) задоволенню не підлягають, тому у їх задоволенні суд відмовляє.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 3 125,26грн пені та 77,44грн 1,5% річних (розрахунок а.с.2-3).

Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені та 1,5% річних, господарський суд враховує наступне.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 8.3 договору, за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення, а також 1,5% річних за кожний день прострочення у порядку, встановленому ст.625 ЦК України.

Перевіривши за допомогою програми "Ліга:Закон" здійснені позивачем нарахування пені суд встановив, що обґрунтованим є нарахування пені в сумі 3 111,91грн, а саме:

- на заборгованість в сумі 1 626,00грн:

за період з 01.03.2022 по 31.03.2022, сума пені становить 27,62грн;

- на заборгованість в сумі 3 252,00грн:

за період з 01.04.2022 по 30.04.2022, сума пені становить 53,46грн;

- на заборгованість в сумі 4 878,00грн:

за період з 01.05.2022 по 31.05.2022, сума пені становить 82,86грн;

- на заборгованість в сумі 6 504,00грн:

за період з 01.06.2022 по 30.06.2022, сума пені становить 256,60грн;

- на заборгованість в сумі 6 630,00грн:

за період з 01.07.2022 по 31.07.2022, сума пені становить 281,55грн;

- на заборгованість в сумі 9 756,00грн:

за період з 01.08.2022 по 31.08.2022, сума пені становить 414,30грн;

- на заборгованість в сумі 12 882,00грн:

за період з 01.09.2022 по 30.09.2022, сума пені становить 529,40грн;

- на заборгованість в сумі 16 008,00грн:

за період з 01.10.2022 по 31.10.2022, сума пені становить 679,79грн;

- на заборгованість в сумі 19134,00грн:

за період з 01.11.2022 по 30.11.2022, сума пені становить 786,33грн.

Отже, правомірними та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 3 111,91грн. В частині стягнення з відповідача пені в сумі 13,35грн (3 125,26грн - 3 111,91грн = 13,35грн) вимоги позивача є безпідставними, а тому у їх задоволенні суд відмовляє.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованості вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1,5% річних у сумі 77,44грн, господарський суд враховує таке.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, за умовами пункту 8.3 договору, за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення, а також 1,5% річних за кожний день прострочення у порядку, встановленому ст.625 ЦК України.

Враховуючи прострочення відповідачем виконання зобов`язань по сплаті орендних платежів, перевіривши здійснені позивачем нарахування заявлених до стягнення сум 1,5% річних, господарський суд встановив, що обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача 1,5% річних в сумі 77,44грн, нарахованих на заборгованість з орендних платежів по кожному окремому періоду.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1,5% річних в сумі 77,44грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судом відхиляються як необґрунтовані доводи відповідача, що через неправомірні дії орендодавця в частині опломбування орендованого приміщення, де знаходився належний йому товар, орендні правовідносини між ними припинилися з липня 2022 року, що стало підставою для вивезення належного йому товару, що підтверджує постановою Бердичівського міськрайонного суду від 20.10.2022 року. Так, постанова Бердичівського міськрайонного суду від 20.10.2022 року стосувалась ОСОБА_2 , в той же час коли керівником ТОВ "Авто" є Латик Дмитро Михайлович (а.с.72), неправомірність дій якого відповідачем не доведена, а наклеювання паперової смужки 04.08.2022 з написом про наявність заборгованості (фото а.с. 73), не може бути підставою для звільнення від сплати орендних платежів.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 19 739,03грн основного боргу, 3 111,91грн пені, 77,44грн 1,5% річних є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні позову в частині стягнення 19,97грн основного боргу та 13,35грн пені, суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується витрат позивача на надання правової допомоги у розмірі 2000,00грн, суд зазначає таке.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 ГПК України).

Відповідно до ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.16 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Так, у матеріалах справи міститься свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №527 від 12.08.2010, посвідчення адвоката №42 від 12.08.2010 та ордер на надання правової допомоги виданого адвокатом Рись В.Г. ЖТ №43572 від 06.01.2023 (а.с.25-26).

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

04.01.2023 між адвокатом Рись В.Г. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто" було укладено договір №1 про надання адвокатських послуг (а.с.99).

Відповідно до пункту 1 договору від 04.01.2023, замовник доручає, а Виконавець приймає: на себе обов`язки надавати необхідну юридичну допомогу та особисто здійснювати захист та представлення прав та законних інтересів Замовника у будь-яких установах, підприємствах та організаціях, незалежно від форм власності, в т.ч. органах прокуратури, правоохоронних органах, судових установах, органах державної виконавчої служби, а також вести від імені Замовника всі справи в усіх судових установах України, з усіма правами, які надані законом потерпілому, позивачу, відповідачу, третій особі, скаржнику, в тому числі з правом подання позовної заяви, скарги, повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмета позову, укладання мирової угоди, подання скарг, заяв, клопотань, оскарження рішень суду.

За умовами пункту 2 договору від 04.01.2023, вартість послуг за даним Договором сторони оцінюють за взаємною домовленістю, яка встановлюється окремим процесуальним документом.

Згідно з п.4 договору від 04.01.2023, сторони домовились, що даний Договір діє протягом одного року з моменту підписання. У разі продовження дії Договору сторони підписують додатковий договір.

09.06.2023 між Адвокатом Рись В.Г. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто" було складено та підписано Акт виконаних робіт, в якому зазначено, що Замовник приймає від Виконавця роботу, згідно Переліку, та оплачує її в повному розмірі на момент підписання Акта виконаних робіт (а.с.98).

Перелік наданих юридичних послуг Виконавцем:

- Усна консультація з вивченням документів та правовий аналіз правочину (договору) - 500грн;

Складання позовної заяви до Господарського суду - 1000грн;

Транспортні витрати та участь в судових засіданнях - 19.04.2023, 15.05.2023, 29.06.2023 - 2500грн;

Всього до сплати - 4000грн.

Вказаний договір та Акт підписані уповноваженими особами та їх підписи скріплені печатками.

В Акті від 09.06.2023 також зазначено, що Виконавець своїм підписом свідчить про оплату Замовником всієї суми наданих послуг, а Замовник підтверджує факт оплати грошової суми та відсутність будь-яких претензій щодо наданих Виконавцем послуг.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, останній надав також до матеріалів справи: квитанцію про оплату послуг адвоката від 06.01.2023 на суму 2000,00грн, квитанцію про оплату послуг адвоката від 09.06.2023 на суму 4000,00грн (а.с.27,100).

Для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката за договором про надання правової допомоги необхідним є як факт їх надання позивачу, так і те, що зміст наданих послуг є необхідним для розгляду справи у господарському суді.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.

В судовому засіданні представник позивача просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 2 000,00грн, яка була заявлена у позові.

Відповідно до приписів ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач заперечень стосовно заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу не подав, клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не заявив.

За приписами ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на правничу допомогу), у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, оскільки позовні вимоги у даній справі задоволені частково, суд дійшов висновку про те, що з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на оплату правничої допомоги пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 1 997,10грн.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Куцюка Юрія Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто" (13300, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Цадика, буд. 2; ідентифікаційний код 24705225):

- 19 739,03грн - основного боргу,

- 3111,91грн - пені,

- 77,44грн - 1,5% річних,

-2680,11грн - витрат по сплаті судового збору;

- 1997,10грн - витрат на послуги адвоката.

3. В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 04.07.23

Суддя Кравець С.Г.

Друк:

1 - до справи,

2 - позивачу (рек.),

3 - відповідачу (рек.).