Постанова
від 06.11.2023 по справі 906/227/23
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2023 року Справа № 906/227/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Юрчук М.І. , суддя Саврій В.А.

без виклику (повідомлення) учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Куцюка Юрія Володимировича на рішення Господарського суду Житомирської області, ухвалене 29.06.2023, повне рішення складено 04.07.2023, у справі № 906/227/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто"

до відповідача фізичної особи-підприємця Куцюка Юрія Володимировича

про стягнення 22961,70 грн

В лютому 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до фізичної особи-підприємця Куцюка Юрія Володимировича про стягнення 22 961,70 грн, з яких 19 759,00 грн основного боргу, 3 125,26 грн пені, 77,44 грн 1,5% річних, а також судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди торгівельного місця № 44 від 01.01.2019.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 29.06.2023 у справі № 906/227/23 позов ТОВ "Авто" задоволено частково.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Куцюка Юрія Володимировича на користь ТОВ "Авто" - 19 739,03 грн основного боргу, - 3 111,91 грн пені, - 77,44 грн 1,5 % річних, - 2 680,11 грн витрат по сплаті судового збору; - 1 997,10 грн витрат на послуги адвоката.

В решті заявлених позовних вимог відмовлено /а.с. 113-118/.

Відповідач ФОП Куцюк Юрій Володимирович, не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Житомирської області від 29.06.2023 у справі № 906/227/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог /а.с. 123-124/.

В обгрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає:

- відповідно до п. 4.2 договору якщо орендар користується орендованим майном після закінчення строку договору, у разі відсутності заперечень зі сторони орендодавця, договір вважається укладеним на невизначений термін і кожна із сторін цього договору має право відмовитись від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за 14 днів;

- через неправомірні дії орендодавця в частині опломбування орендованого приміщення, де знаходився належний скаржнику товар, а отже неможливістю скаржником користування орендованим майном, орендні правовідносини між позивачем та відповідачем припинилися з липня 2022 року;

- вказана обставина доводиться листом ТОВ "Авто" на адресу Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області від 30.08.2022;

- таке твердження встановлюється постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20.10.2022 у справі № 274/4399/22;

- ТОВ "Авто" не мало жодного права володіння на належне скаржнику майно, а отже і на право притримання, а тому, враховуючи ці обставини, ФОП Куцюком Ю.П. на адресу ТОВ "Авто" було надіслано лист від 20.10.2022 про розірвання договору оренди від 01.01.2019 з липня 2022 року;

- саме дії орендаря вказують на його волевиявлення щодо припинення договору оренди. Вказане бажання припинити орендні правовідносини акцептовані Куцюком Ю.П. у вигляді дій щодо вивезення належного йому майна;

- суд першої інстанції, навівши в описовій частині свого рішення посилання відповідача про припинення дії договору з липня 2022 року, не надав їм жодної оцінки.

За наведених обставин скаржник вважає оскаржуване рішення незаконним через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційну скаргу подано через Господарський суд Житомирської області (вх. № 01-21/276/23-Ап від 27.07.2023).

18.08.2023 апеляційна скарга та справа надійшла до суду апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Частиною 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 29.06.2023 у справі № 906/227/23 в порядку письмового провадження без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи /а.с. 139/.

22.09.2023 (вх. № 7878/23) від ТОВ "Авто" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить рішення Господарського суду Житомирської області від 29.06.2023 у справі № 906/227/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення /а.с. 140-143/.

Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши наявні матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку судом першої інстанції, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто" (орендодавець/позивач) та Фізичною особою-підприємцем Куцюком Юрієм Володимировичем (орендар/відповідач) укладено договір оренди торгового місця № 44 (далі-договір), у відповідності до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування торгівельне місце склад, що знаходиться за адресою: м. Бердичів, вул. Цадика, 2 (далі-об`єкт оренди) /а.с. 7-8/.

За умовами пункту 1.2 договору, орендарю одночасно надається право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться об`єкт оренди загальною площею 26 м2.

Згідно з п. 2.1 договору, об`єкт оренди передається орендарю у термін не пізніше 5 днів після укладеного цього договору за актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною цього договору (додаток).

За умовами п. 3.3.2 договору, орендар зобов`язаний вчасно і в повному обсязі, відповідно до умов цього договору п.п. 5.1 та 5.2 орендну плату та відшкодування експлуатаційних та комунальних платежів.

Цей договір діє з 01.01.2019 до 31 грудня 2019 року включно (п. 4.1 договору).

Якщо орендар користується орендованим майном після закінчення строку договору, у разі відсутності заперечень зі сторони орендодавця, договір вважається укладеним на невизначений термін і кожна зі сторін має право відмовитись від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за 14 днів (п. 4.2 договору).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що загальний розмір оплати за користування орендним об`єктом торгівлі (робоче місце) за місяць становить 2 656 грн.

Пунктом 7.1 договору сторони погодили, що всі зміни та доповнення до цього договору є чинними, якщо вони оформлені у письмовому вигляді за належними підписами повноважних представників обох сторін.

Додатком до договору № 44 від 01.01.2020 сторони погодили, що загальний розмір оплати за користування об`єктом торгівлі (робоче місце) за місяць становить 3 126,00 грн /а.с. 18/.

Договір та додаток підписані представниками сторін.

До березня 2022 року ФОП Куцюк Ю.В. проводив регулярно та своєчасно оплату робочого місця, але починаючи з березня 2022 року оплату почав здійснювати несвоєчасно та не в повному об`ємі, а починаючи з серпня 2022 року орендар взагалі перестав виконувати зобов`язання щодо здійснення оплати за оренду приміщення на території авторинку.

За наведених обставин позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 19 759,00 грн заборгованості, 3 125,26 грн пені та 77,44 грн 1,5% річних за несвоєчасне виконання зобов`язань по проведенню розрахунків.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Згідно з ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди, правовідносини за яким регулюються параграфом 5 Глави 29 Господарського кодексу України та Главою 58 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма закріплена й у частині 1 статті 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст. 631 ЦК України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

За змістом ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк (ч. 2 ст. 763 ЦК України).

Так договір оренди торгівельного місця № 44 від 01.01.2019 укладено строком з 01.01.2019 до 31.12.2019 включно (п. 4.1 договору).

Відповідно до погоджених сторонами в п. 4.2 договору умов, якщо орендар користується орендованим майном після закінчення строку договору, у разі відсутності заперечень зі сторони орендодавця, договір вважається укладеним на невизначений термін і кожна зі сторін має право відмовитись від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за 14 днів.

Після визначеного в п. 4.1 строку договору - 31.12.2019, у зв`язку з відсутністю заперечень зі сторони орендодавця та враховуючи факт користування орендарем орендованим майном, договір оренди, згідно з умовами п. 4.2 договору, вважається таким, що укладено на невизначений термін.

24.10.2022 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ "Авто" з листом, в якому просив рахувати, що договір від 01.01.2019 розірваний з липня 2022 року /а.с. 49/.

Лист ОСОБА_1 від 24.10.2022 отриманий ТОВ "Авто" 22.11.2022, що підтверджується поштовим конвертом /а.с. 74/.

У відповідь на вказаний лист позивач листом № 11 від 08.12.2022 повідомив відповідача, що остаточним днем розірвання договору оренди торговельного місця, у відповідності до п. 4.2 потрібно рахувати дату 06 грудня 2022 року. Також у даному листі позивач просив погасити заборгованість по сплаті орендних платежів /а.с. 19/.

Отже, враховуючи направлення відповідачем 24.10.2022 позивачу листа від 24.10.2022 з повідомленням про розірвання договору оренди, який останнім одержано 22.11.2022, та погоджено сторонами, в порядку п. 4.2 договору, процедуру відмови від договору (письмове попередження про це другої сторони за 14 днів), колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що договір оренди торгового місця № 44 від 01.01.2019 припинив свою дію 06.12.2022, у зв`язку його розірванням сторонами.

Факт припинення договірних відносин між сторонами за цим договором саме з 06.12.2022 відповідачем не спростовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Суд зазначає, що укладення між сторонами договору оренди було спрямоване на отримання відповідачем права на користування орендованим майном, що, в свою чергу, породжує обов`язок орендаря сплачувати орендні платежі та відшкодовувати вартість експлуатаційних та комунальних послуг.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 762 ЦК України та статтею 286 ГК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 5.2 договору, орендна плата обчислюється і сплачується на підставі рахунку, згідно калькуляції та може вноситись двома рівними частинами орендарем до 30 числа місяця, що передує місяцю за який проводиться плата та до 15 числа поточного місяця за який проводиться плата. Орендна плата підлягає сплаті незалежно від результатів провадження торгівельної діяльності орендаря.

У додатку 44 від 01.01.2020 до договору оренди № 44 від 01.01.2019, сторонами погоджено сплату орендної плати в розмірі 3 126,00 грн за місяць /а.с. 18/.

Згідно з розрахунком позивача, за період з березня 2022 року по грудень 2022 року (6 днів грудня 2022 року) орендодавць нарахував орендарю 19 759,00 грн орендної плати.

Матеріали справи свідчать про те, що у період з квітня 2022 року по липень 2022 року відповідач здійснив оплату оренди на загальну суму 9 000,00 грн, що підтверджується відповідними книгами обліку розрахункових операцій /а.с. 78-84/.

Несплаченим, за розрахунком позивача, залишилась заборгованість по сплаті орендних платежів в сумі 19 759,00 грн, а саме за період з травня 2022 року (борг в травні в розмірі 378,00 грн) по 06 грудня 2022 (6 х 3 126 грн = 18 756,00 грн - борг за червень-листопад 2022 року) + 625,00 грн (борг за 6 днів грудня 2022 року).

Водночас позивач невірно визначив суму орендних платежів за грудень 2022 року.

За розрахунком суду, обґрунтованим є нарахування орендних платежів за 6 днів грудня 2022 року в розмірі 605,03 грн (3 126 грн / 31 х 6).

Відповідач у визначені договором від 01.01.2019 строки сплату орендних платежів належним чином не здійснював, у зв`язку з чим станом на дату звернення позивача до суду, за відповідачем обліковується прострочена заборгованість по орендній платі в розмірі 19 739,03 грн (3 126 грн х 9 місяців + 605,03 грн за грудень - 9 000,00 грн часткової оплати = 19 739,03 грн).

Враховуючи вищевикладене, заборгованість відповідача по сплаті орендних платежів за вказаний період становить 19 739,03 грн.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 19 739,03 грн основного боргу є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 19,97 грн (19 759,00 грн - 19 739,03 грн = 19,97 грн) задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення 3 125,26 грн пені та 77,44 грн 1,5% річних /а.с. 2-3/.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 8.3 договору, за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення, а також 1,5 % річних за кожний день прострочення у порядку, встановленому ст. 625 ЦК України.

Перевіривши розрахунок пені, виконаний позивачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обґрунтованим є нарахування 3 111,91 грн пені, а саме:

- на заборгованість в розмірі 1 626,00 грн за період з 01.03.2022 по 31.03.2022, сума пені становить 27,62 грн;

- на заборгованість в розмірі 3 252,00 грн за період з 01.04.2022 по 30.04.2022, сума пені - 53,46 грн;

- на заборгованість в розмірі 4 878,00 грн за період з 01.05.2022 по 31.05.2022, сума пені - 82,86 грн;

- на заборгованість в розмірі 6 504,00 грн за період з 01.06.2022 по 30.06.2022, сума пені - 256,60 грн;

- на заборгованість в розмірі 6 630,00 грн за період з 01.07.2022 по 31.07.2022, сума пені - 281,55 грн;

- на заборгованість в розмірі 9 756,00 грн за період з 01.08.2022 по 31.08.2022, сума пені - 414,30 грн;

- на заборгованість в розмірі 12 882,00 грн за період з 01.09.2022 по 30.09.2022, сума пені - 529,40 грн;

- на заборгованість в розмірі 16 008,00 грн за період з 01.10.2022 по 31.10.2022, сума пені - 679,79 грн;

- на заборгованість в розмірі 19134,00 грн за період з 01.11.2022 по 30.11.2022, сума пені - 786,33 грн.

Враховуючи вищевикладене, правомірними та такими, що підлягають задоволенню, є вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 111,91 грн пені. В частині стягнення з відповідача 13,35 грн пені (3 125,26 грн - 3 111,91 грн = 13,35 грн) вимоги позивача є безпідставними, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.3 договору сторони погодили інший розмір процентів річних, ніж встановлено ст. 625 ЦК УКраїни, а саме за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцю 1,5% річних за кожний день прострочення.

Враховуючи прострочення відповідачем виконання зобов`язань по сплаті орендних платежів, перевіривши здійснені позивачем нарахування заявлених до стягнення сум 1,5% річних, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача 1,5 річних в розмірі 77,44 грн, нарахованих на заборгованість з орендних платежів по кожному окремому періоду.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову та стягнення з Фізичної особи-підприємця Куцюка Юрія Володимировича на користь ТОВ "Авто" 19 739,03 грн основного боргу, 3 111,91 грн пені, 77,44 грн 1,5% річних.

Також позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач заперечень стосовно заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу не подав, клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до суду першої інстанції не заявив.

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на правничу допомогу), у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, оскільки позовні вимоги у даній справі задоволені частково, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на оплату правничої допомоги пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 1 997,10 грн.

Доводи відповідача, що через неправомірні дії орендодавця в частині опломбування орендованого приміщення, де знаходився належний йому товар, орендні правовідносини між ними припинилися з липня 2022 року, що стало підставою для вивезення належного йому товару та підтверджується постановою Бердичівського міськрайонного суду від 20.10.2022, колегією суддів відхиляються як необгрунтовані, у зв`язку з тим, що постанова Бердичівського міськрайонного суду від 20.10.2022 у справі № 274/4399/22 стосувалась Латика Михайла Вікторовича, в той же час керівником ТОВ "Авто" з 01.11.2019 є Латик Дмитро Михайлович /а.с. 72/, неправомірність дій якого відповідачем не доведена.

Інші заперечення апелянта, викладені у апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, адже не спростовують наведених судових висновків, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Відповідно до ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до п. 1 част. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції, апеляційним судом не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Куцюка Юрія Володимировича - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 29.06.2023 у справі № 906/227/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу № 906/227/23 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "06" листопада 2023 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Саврій В.А.

СудПівнічно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення06.11.2023
Оприлюднено09.11.2023
Номер документу114717588
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань оренди

Судовий реєстр по справі —906/227/23

Постанова від 06.11.2023

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Крейбух О.Г.

Ухвала від 08.09.2023

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Крейбух О.Г.

Ухвала від 22.08.2023

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Крейбух О.Г.

Рішення від 29.06.2023

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Кравець С.Г.

Ухвала від 08.06.2023

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Кравець С.Г.

Ухвала від 15.05.2023

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Кравець С.Г.

Ухвала від 19.04.2023

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Кравець С.Г.

Ухвала від 04.04.2023

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Кравець С.Г.

Ухвала від 06.03.2023

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Кравець С.Г.

Ухвала від 20.02.2023

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Кравець С.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні