Постанова

від 04.07.2023 по справі 150/212/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 150/212/23

Провадження № 22-ц/801/1374/2023

Категорія: 88

Головуючий у суді 1-ї інстанції Цимбалюк Л. П.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 рокуСправа № 150/212/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Судді-доповідача: Копаничук С. Г.,

суддів: Денишенко Т. О., Медвецького С. К.,

учасники справи:

заявник ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - відділ опіки та піклування Чернівецької селищної ради,

розглянув у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького районного суду Вінницької області від 17 травня 2023 року, постановлену у складі судді Цимбалюк Л. П.,

в с т а н о в и в :

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання особи недієздатною та встановлення опіки.

Ухвалою Чернівецького районного суду від 10 травня 2023 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Залишаючи позовну заяву без руху суд першої інстанції вказав, що заявником не сплачено судовий збір.

Ухвалою Чернівецького районного суду від 17 травня 2023 року заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявником не виконано вимоги ухвали про залишення позову без руху.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу Чернівецького районного суду Вінницької області від 29 червня 2023 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись при цьому на порушення судом норм процесуального права. В обґрунтовування доводів апеляційної скарги зазначає, що він на підставі ч. 2 ст. 299 ЦПК України звільнений від сплати усіх судових витрат, у тому числі і від судового збору.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала Чернівецького районного суду від 17 травня 2023 року вищевказаним вимогам закону не відповідає.

Встановлено, що ухвалою Чернівецького районного суду Вінницької області від 10 травня 2023 року заяву залишено без руху з підстав несплати судового збору.

16 травня 2023 року ОСОБА_1 подав заяву на виконання вимог ухвали суду, в якій зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 299 ЦПК України судові витрати пов`язані з провадженням у справах про визнання особи недієздатною відносяться на рахунок держави.

Разом з тим, ухвалою Чернівецького районного суду від 17травня 2023 року заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику разом з доданими до неї додатками.

Такий висновок суду першої інстанції є передчасним з огляду на наступне.

Поза увагою суду першої інстанції залишилось, що ч. 1 ст. 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, як це визначено п. 1 ч. 2 ст. 293 ЦПК України.

Зі змісту ст.ст. 175, 177 ЦПК України вбачається, що заява може бути визнана неподаною і повернута, у разі, якщо вона не оплачена судовим збором, а позивач на вимогу судді і у встановлений законом строк, не у сплатив необхідних судових витрат.

Разом з тим, за ч. 2ст. 299 ЦПК України судові витрати, пов`язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.

Отже, вимога суду про сплату судового збору не могла бути підставою для повернення заяви.

Наведене правило є спеціальним для визначення того, чи повинен заявник під час звернення до суду з такими заявами сплачувати судовий збір.

Воно потребує системного тлумачення, оскільки, з одного боку, за визначенням, до складу судових витрат входить згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України і судовий збір, з другого у справах про визнання особи недієздатною покладаються на рахунок держави саме судові витрати, закріплені в ч. 3 ст. 133 ЦПК України.

Здійснюючи розширене тлумачення застосуванняч. 2 ст. 299 ЦПКУкраїни, Верховний Суд у постанові від 14 грудня 2022 року по справі № 637/909/21 дійшов висновку, що на рахунок держави у справах окремого провадження про визнання фізичної особи недієздатною відносяться всі судові витрати як судовий збір, так і витрати, пов`язані з розглядом справи, що узгоджується з правилом, яке сформульоване в ч. 1 ст. 133 ЦПК України.

Під час тлумачення Верховний Суд враховував, що ч. 3 ст. 133 ЦПК України містить перелік виключно витрат, пов`язаних із розглядом справи, натомість уч. 2 ст. 299 ЦПКУкраїни йдеться саме про судові витрати, до складу яких, окрім витрат на правову допомогу, належить також судовий збір.

Застосуванняч. 2 ст. 299 ЦПКУкраїни у зв`язку з правилами лише ч. 3 ст. 133 ЦПК України призведе до необґрунтованого звуженого тлумачення процесуальних прав заявниці та, відповідно, неправомірного обмеження її прав на доступ до суду.

Верховний Суд також зазначив, що набрання чинності Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», яким виключено п. 9 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», згідно з яким судовий збір не справлявся за подання до суду заяви про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, не може бути підставою для стягнення із заявниці судового збору за подання такої заяви, оскільки таке правило передбачено вч. 2 ст. 299 ЦПКУкраїни.

Крім того, Верховний Суд зауважив, що неодноразово наголошував на тому, що в разі, коли буквальне тлумачення норми права не дає однозначної відповіді на те, чи має особа певне право, повинно бути застосовано системне тлумачення норм права. У такому тлумаченні суди повинні виходити з того, що приватна особа в разі такої неоднозначності процесуальних норм права має розраховувати саме на таке їх розуміння, яке не призводитиме до обмеження її процесуальних можливостей.

У низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Однак суд першої інстанції вказані обставини не врахував, застосувавши надто суворе тлумачення процесуальної норми, що в свою чергу позбавило позивача права на доступ до суду і завадило розгляду його заяви та відповідно є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховний суд у постанові від 01 березня 2023 року по справі 761/33869/14-ц зробив такий висновок, що виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про повернення заяви ОСОБА_1 є передчасним, а тому ухвалу належить скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК Українипідставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Ухвала про повернення заяви постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Чернівецького районного суду Вінницької області від 17 травня 2023 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач С. Г. Копаничук

судді: Т. О. Денишенко

С. К. Медвецький