Постанова

від 04.07.2023 по справі 617/752/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 617/752/20 Номер провадження 22-ц/814/1404/23Головуючий у 1-й інстанції Глоба М.М. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року м.Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дряниця Ю.В., Лобов О.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 09 листопада 2021 року, постановлене суддею Глоба М.М.,

у справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , приватного підприємства «Таатранс» про захист порушеного права, шляхом стягнення 3% річних заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

28.04.2020 АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося в суд із указаним позовом. В обґрунтування підстав позову зазначає, що 10.05.2007 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 , у межах Генеральної кредитної угоди №145 від 14.06.2005, укладено Кредитний договір №014/07/1-567-07, за яким видані кредитні кошти у розмірі 70000,00 доларів США, строком по 10.04.2012, наступними траншами: 47400,00 до. США під діюче забезпечення; 22600,00 дол. США після оформлення договорів застави, що будуть придбані за рахунок кредитних коштів.

У подальшому, шляхом укладення додаткових догорів №№1-3 від 01.09.2008, 22.01.2009, 24.09.2009, сторонами було погоджено викладення Графіку повернення кредиту та сплати інших платежів у новій редакції; також, тимчасово, на період із 24.09.2009 до 20.05.2010, зменшено розмір щомісячного платежу по сплаті суми (розміру) кредиту та змінено строк його сплати.

24.09.2009, з метою забезпечення виконання кредитного зобов`язання, між банком та ПП «Таатрас» укладено договір поруки, за умов якого поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов`язання перед банком відповідати по борговим зобов`язанням боржника ОСОБА_1 , які виникають з умов кредитних договорів, що укладені в межах Генеральної кредитної угоди №145 від 14.06.2005, у тому числі кредитним договором №014/07/1-567-07 від 10.05.2007.

У випадку невиконання боржником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, поручитель несе солідарну відповідальність у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату основного боргу, нарахованих відсотків за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків.

Із підстав неналежного виконання позичальником кредитного зобов`язання за договором №014/07/1-567-07 від 10.05.2007, просить стягнути з останнього та його поручителя, в солідарному порядку, на користь банку 3% річних за період із 27.01.2017 по 24.01.2020 у розмірі 2622,43 дол. США та 2102,00 грн. судового збору.

Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 09.11.2021 позовну заяву АТ «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про захист порушеного права, шляхом стягнення 3% річних заборгованості за кредитним договором - задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ПП «Таатранс» на користь АТ «Райффайзен Банк» 3% річних в сумі 2622,43 дол. США за період із 21.01.2017 по 24.01.2020.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» понесені судові витрати у розмірі 1051,00 грн.

Стягнуто з ПП «Таатранс`на користь АТ «Райффайзен Банк» понесені судові витрати у розмірі 1051,00 грн.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що із підстав неналежного виконання позичальником кредитного зобов`язання, із відповідачів на користь банку, в солідарному порядку, підлягають стягненню 3% річних, нарахованих у порядку ч.2 ст.625 ЦК України згідно розрахунку, не спростованого відповідачами.

Позивач оскаржив рішення районного суду в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення районного суду і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Зазначає, що 26.11.2014 АТ «Райффайзен Банк» звернувся в суд із позовом до нього, ОСОБА_1 , та ПП «Таатранс» про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором №014/07/1-567-07 від 10.05.2007.

Заочним рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 26.03.2015 (справа №617/2018/14-ц) стягнуто в солідарному порядку із ОСОБА_1 та ПП «Таатранс» на користь АТ «Райффайзен Банк» заборгованість за кредитним договором №014/07/1-567-07 від 10.05.2007 у розмірі 540216,53 грн.

Ним, ОСОБА_1 , судове рішення добровільно виконано у повному обсязі, а саме, погашено суму боргу в розмірі 540216,53 грн., що підтверджується квитанціями, які є достатніми, достовірними та належними доказами, не спростованими позивачем, що виключає підстави нарахування 3% річних.

Вважає, що при постановленні оскаржуваного рішення судом не встановлено істотні обставини, а саме: на яку суму основного зобов`язання нараховано 3% річних, відсутня формула розрахунку та за який період, чи наявний предмет спору, а також не перевірено дотримання банком строку позовної давності.

Просить врахувати позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №127/15672/16-ц від 08.11.2019, №444/9519/12 від 28.03.2018 та ін., щодо припинення зобов`язання його належним виконанням,що виключає підстави нарахування кредитором 3% річних в порядку ч.2 ст.625 ЦК України.

Ухвалами Харківського апеляційного суду від 31.01.2022 відкрито апеляційне провадження у вказаній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 09.11.2021; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду в порядку, передбаченому ст.369 ЦПК України.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Розпорядженням Верховного Суду від 25.03.2022 №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 03.02.2023 справа прийнята до провадження та призначена до судового розгляду без проведення судового засідання в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що10.05.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 , в межах Генеральної кредитної угоди №145 від 14.06.2005, укладено кредитний договір №014/07/1-567-07, за умов якого, Банк зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у сумі 70000,00 доларів США на строк по 10.04.2012 із сплатою 12,5% річних, а позичальник зобов`язався щомісячно здійснювати погашення кредиту відповідно до графіку, що є додатком до кредитного договору, сплачувати відсотки./а.с.10-15/.

01.09.2008, 22.01.2009, 24.09.2009 між Банком та ОСОБА_1 були укладені додаткові договори №№1-3, якими змінені графіки повернення кредиту./а.с.17-23/.

24.09.2009 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (кредитор) та ПП «Таатранс» (поручитель) укладено договір поруки №12/07-01/0430, за умов якого поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов`язання перед банком відповідати по зобов`язанням боржника ОСОБА_1 , що виникають та/або виникнуть у майбутньому з умов генеральної кредитної угоди№145 від 14.06.2005 (з урахуванням усіх додаткових договорів (додаткових угод) до неї, що укладені та/або можуть бути укладені в майбутньому), укладеної між кредитором та боржником, а також усіх кредитних договорів, що укладені та/або можуть бути укладені у майбутньому у відповідності до цієї угоди, а саме: повернути кредитні кошти (розмір одночасно наданих боржнику кредитних коштів не може перевищувати 108000,00 дол. США з кінцевим терміном повернення кредитних коштів, установленим угодою до 26.06.2014 включно), сплатити проценти за користування кредитним коштами, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та порядку, передбачених угодою та/або кредитним договором та/або одним з кредитних догорів, а також виконати інші умови угоди та кожного з кредитних договорів у повному обсязі./а.с.24-25/

Заочним рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 26.03.2015 (справа №617/2018/14-ц) стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ПП«Таатранс»на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в особі Харківської обласної дирекції, заборгованість за кредитним договором №014/07/1-567-07 від 10.05.2007 у розмірі 540216,53 грн./а.с.85-86/

Згідно квитанцій наданих відповідачем в копіях, на користь АТ «Райфайзен Банк Аваль» ним сплачено із призначенням платежу «на рішення Вовчанського райсуду Харк. обл. за кредитним договором 014/07/1-567-07 від 10.05.2007»: 15.06.2018 5000,00 грн.; 06.07.2018 5000,00 грн.; 12.07.2018 5000,00 грн.;24.07.2018 5000,00 грн.; 16.08.2018 7000,00 грн.; 31.08.2018 5000,00 грн.; 25.09.2018 7000,00 грн.; 04.10.2018- 39000,00 грн.; а всього 78000,00 грн./а.с.87-88/

Відповідно до наданого банком розрахунку за період із 27.01.2017 по 24.01.2020 розмір нарахувань в порядку ч.2 ст.625 ЦК України (3% річних) склав 2622,43 дол. США./а.с.5-8/

Задовольняючи вимоги позову та постановляючи до стягнення з відповідачів у солідарному порядку на користь банку 3% річних, районний суд визнав такі вимоги обґрунтованими належними доказами. Твердження відповідача ОСОБА_1 про відсутність заборгованості за кредитом, районний суд до уваги не прийняв, оскільки періодичні платежі позичальника враховані кредитором при нарахуванні 3% річних.

Апеляційний суд із висновками суду першої інстанції погоджується. Доводи апеляційної скарги їх правильності не спростовують та зводяться до довільного тлумачення норм права на власну користь.

Частиною першою статті 1054ЦКУкраїни визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістомстатей525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено у судовому рішенні. Якщо за рішенням за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана вказана такому рішенні в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

За змістом статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.625 ЦК України,застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22.10.2020 по справі №904/4105/18.

Нарахування 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язань. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18, від 15.04.2021 у справі №911/421/20.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги і поділяє його долю.

У цій справі позивачем заявлено до стягнення 3% річних, нарахованих на підставі ч.2 ст.625 ЦК України за кредитним договором від 10.05.2007 за №014/07/1-567-07. Передумовою такого стягнення стало дострокове стягнення кредитором всією суми заборгованості, про що постановлено судове рішення у справі №617/2018/14-ц від 26.03.2015.

Відповідач ОСОБА_1 у доводах апеляційної скарги заперечує стягнення 3% річних з підстав належності виконанням ним судового рішення, яким змінено строк виконання зобов`язання за кредитним договором від 10.05.2007 за №014/07/1-567-07 та яке вважає припиненим.

Такі доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє. При цьому враховує, що указані обставини становили предмет дослідження суду у цивільній справі №617/2163/20 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання припиненим кредитного договору від 10.05.2007 за №014/07/1-567-07, укладеного ним із АТ «Райффайзен Банк Аваль» та договору поруки від 24.09.2009 №12/07-01/0430, укладений між ПП «ТААТРАНС» та АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 21.04.2021 (справа №617/2163/20), яке залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 23.05.2023, у задоволенні таких позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено./https://reyestr.court.gov.ua/Review/111181548/

Отже, за правилами частини четвертої статті 82 ЦПК України указані обставини вже встановлені рішенням суду у цивільній справі №617/2163/20, що набрало законної сили, і не доказуються при розгляді цієї справи, де беруть участь ті самі особи, у тому числі, ОСОБА_1 , щодо якого встановлено ці обставини.

Інших доказів на підтвердження добровільного, фактичного та повного виконання зобов`язання за кредитним договором відповідачем не надано, а приєднані ним квитанції на загальну суму 78000,00 грн. є недостатніми вважати зобов`язання виконаним, оскільки заборгованість за рішенням суду визначена на загальну суму 540216,53 грн.

За таких обставин не підлягає застосуванню цитована відповідачем позиція Великої Палати Верховного Суду у справі №127/15672/16-ц від 08.11.2019, №444/9519/12 від 28.03.2018, як така, що не відповідає фактичним обставинам цієї справи, де відсутніми є докази належного виконання кредитного зобов`язання.

Заперечення відповідача щодо розміру нарахування 3% річних та його періоду спростовуються змістом розрахунку, який включає у себе вчинені позичальником платежі, містить відомості про початок періоду нарахування, 27.01.2017, складові боргу та їх розмір та окремо у графі №15 розмір «3% річних» помісячно./а.с.7-8/

Спростування розміру стягнення є предметом доказування і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.12 ЦПК України). Принцип змагальності сторін у цивільному судочинстві не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню згідно вимог ст.ст.77-80 ЦПК України, і кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України).

Наведений процесуальний обов`язок відповідачем не виконано, доказів, що відповідач звертався в суд першої інстанції, як і до суду апеляційної інстанції, із заявою про застосування строку позовної давності, матеріали справи не містять, а тому його посилання на не встановлення судом їх дотримання суперечать вимогам ч.3 ст.267 ЦК України.

Інших доводів на спростування законності оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Отже, з урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки оскаржуване рішення ухвалено на підставі повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, правильно застосованих норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 09 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04.07.2023.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

О.А. Лобов