Ухвала

від 05.07.2023 по справі 754/6328/22

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:754/6328/22

Провадження №: 2-ві/755/15/23

"05" липня 2023 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Коваленко І.В., розглянувши заяву позивачки ОСОБА_1 про відвід судді Слободянюк А.В., подану в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Київський міський пологовий будинок № 6» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання дій незаконними, зміну дати звільнення та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

В провадженні судді Дніпровського районного суду м. Києва Слободянюк А.В. перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Київський міський пологовий будинок № 6» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання дій незаконними, зміну дати звільнення та стягнення моральної шкоди.

20 червня 2023 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява позивачки ОСОБА_1 про відвід головуючого судді у даній справі.

У поданій заяві позивачка, як на підстави відводу, посилається на те, що при складанні судових документів суддею допускаються неприпустимі помилки, такі як недостовірні дані коду ЄДРПОУ Відповідача, дати народження позивачки, тощо. Іншою підставою для відводу судді Слободянюк А.В. слугує, на думку позивачки, те, що у Комунальному некомерційному підприємстві «Київський міський пологовий будинок № 6», яке є відповідачем по справі, на посаді бухгалтера провідного працює родичка судді - Слободянюк І.М. Таким чином, за твердженням позивачки ОСОБА_1 , вказані обставини свідчать про пряму заінтересованість судді Слободянюк А.В. у справі, викликають сумнів щодо її неупередженості чи об`єктивності та прийняття законних рішень під час розгляду справи №755/6328/22. Враховуючи те, що суддя Слободянюк А.В. вже розглядала заяву позивачки про залишення без розгляду позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди і допустила процесуальне порушення під час такого розгляду, що, на думку позивачки, суттєво впливає на її права та обов`язки, в результаті чого ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 11 січня 2023 року було скасовано постановою Київського апеляційного суду від 23 травня 2023 року, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду, позивач вважала, що повторний розгляд суддею Слободянюк А.В., в силу положень ч. 1 ст.37 ЦПК України, порушить принцип недопустимості повторної участі судді в розгляді справи, що буде процесуальним порушенням норм права.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03 липня 2023 року заявлений позивачкою ОСОБА_1 відвід головуючому судді Слободянюк А.В. визнано необґрунтованим, передано заяву про відвід головуючого у справі для її вирішення у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 04.07.2023 р. вирішення питання про відвід судді передано судді Коваленко І.В.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом положень ч. 13 ст.7 Цивільного процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч.8 ст. 40 Цивільного процесуального кодексу України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове за сідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Суд не вбачає необхідності повідомляти учасників справи про судове засідання, а тому відповідно до вимог ч.8 ст.40 Цивільного процесуального кодексу України розгляд даної заяви проводиться без повідомлення учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши доводи заявленого відводу приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.34 Цивільного процесуального кодексу України, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Статтею 36 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до ст. 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у цій справі.

В той же час, належних доказів і переконливих аргументів, які б підтверджували наявність обставин, визначених у ст. ст. 36, 37 ЦПК України, які б унеможливлювали участь судді Слободянюк А.В. у розгляді даної справи, заявником не наведено.

Посилання заявника на порушення суддею норм цивільного процесуального законодавства під час розгляду справи не є підставою для відводу судді, що прямо визначено частиною 4 ст.36 ЦПК України.

Обов`язок доказування та подання доказів, відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, покладається на сторони.

При цьому, згідно вимог ст. 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, суд вирішує під час ухвалення рішення (ст.265 ЦПК України).

Що ж стосується доводів заяви про упередженість головуючого в результатах розгляду справи, слід зазначити, що за вимогами ч. 3 та ч. 4 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов`язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді.

Стаття 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини гарантує кожному право на справедливий суд. Відповідно до п.1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У § 81 рішення у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що «неупередженість» в сенсі статті 6 Конвенції має визначатися суб`єктивною оцінкою на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивною оцінкою - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (рішення у справах «Bulut v. Austria» від 22 лютого 1996 року, Reports 1996-II, с. 256, § 31 та «Thomann v. Switzerland» від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 815, § 30). У межах об`єктивної оцінки має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо неупередженості судів.

У рішенні від 09.11.2006 року по справі «Білуха проти України» Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначено, що відповідно до сталої практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності («Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 та 30; «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-ХІІ). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду («Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного («Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

У рішенні від 10 грудня 2009 р. у справі «Мироненко та Мартенко проти України» ЄСПЛ дійшов висновку, що український суд не був безстороннім за об`єктивним критерієм.

На обґрунтування свого висновку ЄСПЛ звернув увагу на те, що, застосовуючи об`єктивний критерій, слід з`ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в його безсторонності.

Тобто, при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді, позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими.

Змагальність судового процесу та покладення на суд обов`язку здійснювати цивільне судочинство об`єктивно та неупереджено є передумовою того, що рішення по суті справи може бути ухвалено як на користь позивача, так і відповідача, що не свідчить про зацікавленість або упередженість судді.

Перевіривши наведені позивачкою підстави для відводу головуючого судді у справі, суддя приходить до висновку про те, що обставини, на які посилається позивачка ОСОБА_1 при обґрунтуванні заяви про відвід судді Слободянюк А.В. не є підставами для відводу судді, є фактично незгодою сторони з процесуальними рішеннями судді та не дають ґрунтовних і достатніх підстав для сумніву в прямій та побічній заінтересованості у результаті розгляду справи, а також в неупередженості або об`єктивності судді при розгляді цивільної справи.

Відповідно до ч. 11 ст. 40 ЦПК України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 36-40, 182, 260, 261 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Відмовити у задоволенні заяви позивачки ОСОБА_1 про відвід судді Слободянюк А.В., поданої в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Київський міський пологовий будинок № 6» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання дій незаконними, зміну дати звільнення та стягнення моральної шкоди.

Розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Київський міський пологовий будинок № 6» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання дій незаконними, зміну дати звільнення та стягнення моральної шкоди проводити в тому ж складі суду.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо, скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. (п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України).

Суддя: І.В.Коваленко