Рішення

від 28.06.2023 по справі 910/531/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.06.2023Справа № 910/531/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Свіденко С.К., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ Лавина" про стягнення судових витрат

у справі № 910/531/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ Лавина" (04128, місто Київ, вул. Берковецька, будинок 6Д; ідентифікаційний код 38537759)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Жеко" (04208, місто Київ, вул. Василя Порика, будинок 11, квартира 7; ідентифікаційний код 42434233)

про стягнення 196 504, 16 грн збитків,

Представники сторін:

від позивача: Ярошенко Д.В.

від відповідача: Надточій Є.В.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЦ Лавина" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Жеко" про стягнення 196 504, 16 грн збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 09.02.2022.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ Лавина". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Жеко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ Лавина" збитки в сумі 196 504 (сто дев`яносто шість тисяч п`ятсот чотири) грн 16 коп. та судовий збір в сумі 2 947 (дві тисячі дев`ятсот сорок сім) грн 56 коп.

08.06.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ Лавина" про стягнення судових витрат з відповідача, в якій заявник просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Жеко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ Лавина" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 29 167, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2023 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ Лавина" про стягнення судових витрат призначено на 28.06.2023.

28.06.2023 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Жеко" про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

У судовому засіданні 28.06.2023 суд розглядав заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ Лавина" про стягнення судових витрат.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ Лавина" надав пояснення по суті поданої заяви, просив суд про її задоволення та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Жеко" понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 29 167, 00 грн.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Жеко" заперечив щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та провив суд відмовити у задоволенні даної заяви.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ Лавина", заслухавши пояснення присутніх в засіданні представників та дослідивши надані на підтвердження своїх доводів докази, суд вказує наступне.

Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Отже, за приписами ст. 244 ГПК України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Суд відзначає, що в позовній заяві позивачем зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складає 50 000, 00 грн. При цьому, позивачем вказано, що детальні документи, які підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

31.05.2023 в судовому засіданні, до закінчення судових дебатів, представником позивача було зроблено заяву про те, що позивачем після ухвалення рішення суду, будуть подані докази понесення судових витрат.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно приписів ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

При цьому, відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, в п. 6.1. постанови Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 закріплено, що за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Об`єднана палата зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 29 167, 00 грн позивачем було надано ордер на надання правничої (правничої) допомоги серія АА № 1179085 від 12.01.2022, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ОД № 003250 від 21.03.2018, договір про надання правничої допомоги № 07/12-1 від 07.12.2020, додаток № 1 від 07.12.2020 до договору, замовлення № 1/2020 на надання правничої допомоги на підставі договору № 07/12-1 від 07.12.2020, акт про надання правничої допомоги на підставі договору № 15-1/2021 від 18.01.2022, акт про надання правничої допомоги на підставі договору № 16-1/2021 від 29.06.2022, акт про надання правничої допомоги на підставі договору № 17-1/2021 від 25.07.2022, акт про надання правничої допомоги на підставі договору № 4-1/2023 від 01.06.2023, платіжна інструкція № 16999 від 19.01.2022, на суму 14 167, 00 грн, платіжна інструкція № 17755 від 04.08.2022 на суму 16 000, 00 грн, платіжна інструкція № 20050 від 01.06.2023 на суму 5 000, 00 грн.

Відповідно до п. 1.1. укладеного між АО "ЕФ ТІ Лігал" та ТОВ "ТРЦ Лавина" договору виконавець зобов`язується за завданням клієнта протягом дії даного договору надавати за винагороду Клієнту правничу допомогу, а клієнт зобов`язується оплатити вартість наданої виконавцем правничої допомоги та відшкодувати (за наявності) обґрунтовані та документально підтверджені фактичні витрати, у тому обсязі та на тих умовах, що закріплені за взаємною згодою сторін у даному договорі.

В п. 3.1. сторони погодили, що плата (гонорар) за договором та порядок розрахунків визначається та погоджується сторонами в замовленні. Якщо, у виключних випадках, сторони не визначили плату (гонорар) у замовлені, він вказується в акті надання правничої допомоги в залежності від обсягу витраченого співробітниками виконавця часу на надання правничої допомоги, виходячи з узгодженого порядку оплати.

Підтвердженням надання правничої допомоги є підписаний сторонами акт надання правничої допомоги (п. 3.2. договору).

Так, згідно п. 1.1. замовлення № 1/2020 надання правничої допомоги щодо складання заяв, скарг, претензій, проектів договорів, угод, контрактів та інших документів правового змісту; надання усних консультацій і роз`яснень з юридичних питань, усних і письмових довідок стосовно законодавства, складання висновків та меморандумів; здійснення представництва інтересів клієнта в державних органах, в підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та в інших формах, передбачених чинним законодавством; здійснення представництва інтересів клієнта в суді, третейському суді, господарському суді або в інших органах судової влади; юридичний супровід клієнта при укладанні договорів, угод чи контрактів, при розробці, реалізації бізнес - проектів, участь у переговорах із третіми особами, тощо.

В п. 2.1. замовлення передбачено, що гонорар за надання правничої допомоги, зазначеної у п. 1.1. цього замовлення, розраховується, виходячи з погодинних ставок фахівців виконавця, шляхом множення кількості годин, витрачених на роботу зі справами клієнта, на поточні погодинні ставки фахівців виконавця. Гонорар встановлюється у розмірі 2 500,00 грн. за годину (60 хв) роботи, адвоката виконавця.

У поданому ТОВ "Аурум Жеко" клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, останнє заперечує щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, вказуючи наступне:

- надісланий на адресу відповідача примірник заяви про стягнення судових витрат з відповідача від 02.06.2023 не підписаний позивачем, у зв`язку з чим, має бути повернутий в порядку ч. 4 ст. 170 ГПК України без розгляду;

- копії документів, додані до заяви від 02.06.2023, не мають братися до уваги як належні, оскільки, такі докази не засвідчені належним чином;

- 01.06.2022 представник позивача у підготовче засідання фактично не здійснив виїзд, а засідання від 01.06.2022 в режимі відеоконференції не відбулося з технічних причин. У зв`язку з чим, витрати на правничу допомогу за участь в судовому засіданні 01.06.2022 в сумі 2 500, 00 грн є необґрунтованими;

- оскільки позивачем до заяви від 02.06.2023 не було надано копії адвокатських запитів, то означене унеможливлює встановити їх складання та факти їх подання представником позивача. З огляду на що витрати в сумі 2 500, 00 грн не підлягають задоволенню;

- надані копії платіжних інструкцій, доданих до заяви від 02.06.2023 не мають братися до уваги, як належні докази, у зв`язку з відсутністю обов`язкових реквізитів.

У свою чергу, суд відхиляє такі доводи (заперечення) ТОВ "Аурум Жеко", з огляду на слідуюче:

- вимоги приписів ч. 4 ст. 170 ГПК України, застосовуються лише до заяв, клопотань, тощо, тих, що подані безпосередньо до суду, оскільки, подано до суду заява про стягнення судових витрат з відповідача від 02.06.2023 була підписана представником позивача, то за таких обставин, відсутні підстави для залишення її без розгляду;

- у суду не виникає сумнівів щодо доданих позивачем до заяви від 02.06.2023 копій документів, які до того ж були засвідчені представником позивача;

- що стосується неналежності платіжних інструкцій, то суд вказує, що в п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Відтак, наявність або ж відсутність платіжних доручень (інструкцій), а отже, й їх належність/неналежність, не може ставитися в залежність для визначення та встановлення судом обставин наявності або ж відсутності підстав для стягнення понесених стороною витрат на правничу допомогу;

- у підготовчому засіданні 01.06.2022 безпосередньо в залі судового засідання був присутній представник позивача - Ярошекно Д.В., натомість, неможливість представника відповідача приєднатися до відеоконференції з технічних причин із його сторони (що відображено в протоколі), не може слугувати підставного для визнання витрат на правничу допомогу за участь представника позивача в судовому засіданні 01.06.2022 в сумі 2 500, 00 грн необґрунтованими;

- так, суд вказує, що у акті № 4-1/2023 від 01.06.2023 зокрема в п. 2 зазначено: подання адвокатських запитів та перевірка інформації на веб-сайті "Судова влада" щодо ухвалення Шостим апеляційним адміністративним судом постанови у справі № 640/7208/21. Складання та подання до Господарського суду м. Києва повідомлення про ухвалення Шостим апеляційним адміністративним судом постанови у справі № 640/7208/21 - гонорар за годину 2 500, 00 грн; термін виконання - 1 год.; гонорар за етап - 2 500, 00 грн. Тобто, у вказану суму 2 500, 00 грн тривалістю в 1 годину, фактично входить низка послуг, і якщо б описувати кожну з них, то вірогідно, що тривалість часу на їх надання була би більшою, аніж 1 год. Натомість, відповідач зазначає тільки про ненадання адвокатських запитів, що унеможливлює встановити їх подання представником позивача, в той час, суд вказує, що такі твердження відповідача свідчать лише про намагання останнього ухилитися від оплати послуг.

Таким чином, суд дослідивши вказані вище акти та проаналізувавши їх зміст при вирішенні питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судом встановлено, що дані акти підписані уповноваженими сторонами, та підтверджують те, що АО "ЕФ ТІ Лігал" виконано, а клієнтом - ТОВ "ТРЦ Лавина" отримано та прийнято юридичні послуги та виконані роботи по наданню правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 07/12-1 від 07.12.2020 та замовленням № 1/2020 на надання правничої допомоги на підставі договору № 07/12-1 від 07.12.2020.

Судом також враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас, суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, оскільки в даному випадку виконавець з клієнтом дійшли взаємної домовленості щодо визначених в актах надання послуг видів послуг та відповідно загальну вартість наданих послуг, крім того, надання таких послуг не суперечить положенням Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", та з огляду на те, що ТОВ "Аурум Жеко" не доведено суду із посиланням на вірогідні засоби доказування неспівмірності таких витрат, а фактично заперечення щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу зводяться до намагань сторони ухилитися від оплати послуг, то за таких обставин, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 29 167, 00 грн є реальними, документально підтвердженими, співмірними із складністю справи та наданих виконавцем послуг.

Керуючись ст. 123, 129, 221, 237 та 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ Лавина" про стягнення судових витрат - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Жеко" (04208, місто Київ, вул. Василя Порика, будинок 11, квартира 7; ідентифікаційний код 42434233) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ Лавина" (04128, місто Київ, вул. Берковецька, будинок 6Д; ідентифікаційний код 38537759) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 29 167 (двадцять дев`ять тисяч сто шістдесят сім) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено: 05.07.2023

Суддя Дмитро БАРАНОВ