Постанова

від 06.10.2023 по справі 910/531/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2023 р. Справа№ 910/531/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Демидової А.М.

Алданової С.О.

розглянувши у письмовому проваджені матеріали справи за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Жеко"

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2023

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023

у справі № 910/531/22 (суддя - Баранов Д.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ Лавина"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Жеко"

про стягнення 196 504, 16 грн. збитків,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог та рух справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЦ Лавина" (далі - позивач, ТОВ "ТРЦ Лавина") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Жеко" (далі - відповідач, ТОВ "Аурум Жеко", скаржник) про стягнення 196 504, 16 грн. збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскільки відповідачем не було вчинено необхідні дії для відновлення реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 196 504, 16 грн., реєстрацію яких була зупинена, ТОВ "ТРЦ Лавина" було позбавлено права на віднесення суми ПДВ в розмірі 196 504, 16 грн. до податкового кредиту. Внаслідок бездіяльності відповідача та невжиття необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин позивачу й були завдані збитки в розмірі 196 504, 16 грн.

Короткий зміст оскаржуваних рішень суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 у справі №910/531/22 позовні вимоги було задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Жеко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ Лавина" збитки в сумі 196 504,16 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався тим, що у даному випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між допущеним відповідачем порушенням вимог Податкового кодексу України щодо своєчасного складення та реєстрації податкової накладної та відсутністю у позивача можливості включити суму ПДВ до податкового кредиту, а також, відповідно, зменшити податкове зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 у справі №910/531/22 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ Лавина" про стягнення судових витрат - задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Жеко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ Лавина" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 29 167,00 грн.

Ухвалюючи оскаржуване додаткове рішення, суд першої інстанції керувався тим, що в даному випадку виконавець з клієнтом дійшли взаємної домовленості щодо визначених в актах надання послуг видів послуг та відповідно загальну вартість наданих послуг, крім того, надання таких послуг не суперечить положенням Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", та з огляду на те, що ТОВ "Аурум Жеко" не доведено суду із посиланням на вірогідні засоби доказування неспівмірності таких витрат, а фактично заперечення щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу зводяться до намагань сторони ухилитися від оплати послуг, то за таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 29 167, 00 грн. є реальними, документально підтвердженими, співмірними із складністю справи та наданих виконавцем послуг.

Короткий зміст апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аурум Жеко" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 у справі № 910/531/22 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ Лавина" в повному обсязі.

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі відповідач зазначає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, а також рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, тому на думку відповідача, зроблені судом першої інстанції висновки не відповідають обставинам справи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до такого:

- твердження позивача щодо того, що відповідач не звертався з адміністративним позовом про скасування рішень про відмову у реєстрації податкових накладних не відповідають дійсності, адже станом на 03.02.2022 рішення у справі № 640, 7208/21 не винесено з незалежних від ТОВ "Аурум Жеко" обставин;

- наведена позивачем позиція, що викладена у постанові ВС КГС від 03.08.2018 у справі № 917/877/17 не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки, відповідач вчинив всі необхідні дії для того, щоб зареєструвати податкові накладні;

- позивач у позовній заяві не навів достатніх підстав та доказів, що підтверджують завдання йому 196 504, 16 грн. збитків з боку відповідача.

- позивач звернувся з даним позовом лише після звернення до суду ТОВ «АУРУМ ЖЕКО» щодо стягнення з ТОВ «ТРЦ ЛАВИНА» заборгованості.

Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Аурум Жеко" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 у справі №910/531/22 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Прийняти нове додаткове рішення по справі № 910/531/22, яким відмовити у задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ Лавина" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Жеко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ Лавина" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 29 167,00 грн.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до такого:

- надісланий на адресу відповідача примірник заяви про стягнення судових витрат з відповідача від 02.06.2023 не підписаний позивачем, у зв`язку з чим, має бути повернутий в порядку ч. 4 ст. 170 ГПК України без розгляду;

- копії документів, додані до заяви від 02.06.2023, не мають братися до уваги як належні, оскільки, такі докази не засвідчені належним чином;

- 01.06.2022 представник позивача у підготовче засідання фактично не здійснив виїзд, а засідання від 01.06.2022 в режимі відеоконференції не відбулося з технічних причин. У зв`язку з чим, витрати на правничу допомогу за участь в судовому засіданні 01.06.2022 в сумі 2 500, 00 грн є необґрунтованими;

- оскільки позивачем до заяви від 02.06.2023 не було надано копії адвокатських запитів, то означене унеможливлює встановити їх складання та факти їх подання представником позивача. З огляду на що витрати в сумі 2 500, 00 грн не підлягають задоволенню;

- надані копії платіжних інструкцій, доданих до заяви від 02.06.2023 не мають братися до уваги, як належні докази, у зв`язку з відсутністю обов`язкових реквізитів.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційні скарг, клопотання учасників апеляційного провадження та результат розгляду клопотань

23.08.2023 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що позовні вимоги ТОВ «ТРЦ ЛАВИНА»» є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, а судом першої інстанції під час ухвалення оспорюваного рішення з`ясовано всі обставини справи, що мають значення для справи, надано їм належно оцінку, враховано позиції Верховного Суду в аналогічних спорах, а також ухвалено рішення у відповідності до норм процесуального права та з правильним застосуванням норм матеріального права.

23.08.2023 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення без змін.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ТОВ «АУРУМ ЖЕКО» не доведено суду із посиланням на вірогідні засоби доказування не співмірності витрат заявлених позивачем, а фактично заперечення щодо понесених товариством витрат на професійну правничу допомогу зводяться до намагань скаржника ухилитися від оплати послуг.

21.08.2023 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Колегія суддів, проаналізувавши доводи відповідача, а також приписи процесуального закону, не вбачає підстав для задоволення вищевказаних клопотань з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом позову у справі є вимога про стягнення збитків у розмірі 196 504, 16 грн., вказана справа повинна розглядатися судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Водночас, ч. 10 ст. 270 ГПК України також встановлює, що з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

В обґрунтування клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи скаржник зазначає про велике значення результату справи для останнього.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ч. 6 наведеної статті суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

На переконання колегії суддів, оскільки предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного встановлення обставин справи, наведене свідчить про одночасне існування двох умов, визначених ч. 6 ст. 252 ГПК України, за наявності яких суд може відмовити у задоволенні клопотань учасників справи про розгляд справи в судовому засіданні.

Додатково слід наголосити на тому, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому даний строк неодноразово продовжувався.

За таких обставин, враховуючи предмет позову, з метою убезпечення від ризику для життя та здоров`я представників учасників судового процесу та працівників суду, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання скаржника про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Жеко" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 у справі № 910/531/22 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів - Алданової С.О., Кропивної Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Жеко" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 у справі № 910/531/22 залишено без руху, встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Аурум Жеко" строк на усунення недоліків апеляційної скарги, а саме надання платіжного доручення про сплату судового збору в повному обсязі.

10.07.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Жеко" подало заяву про усунення недоліків, в якій надало квитанцію про сплату судового збору за подання апеляційної скарги, яким підтверджується сплата судового збору в повному обсязі.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Жеко" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 у справі № 910/531/22 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченко Б.О., суддів - Алданової С.О., Демидової А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 відкрито провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Жеко" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 у справі № 910/531/22. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 20.07.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Жеко" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 у справі № 910/531/22 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів - Алданової С.О., Кропивної Л.В.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Жеко" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 у справі № 910/531/22 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів - Алданової С.О., Демидової А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 відкрито провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Жеко" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 у справі № 910/531/22. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 05.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЦ Лавина" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аурум Жеко" (далі - продавець) укладено договір поставки № 05/11/2018-01 за умовами якого постачальник зобов`язався поставити атракціон "Ніндзя-парк" (далі - продукція) та встановити її в місці, вказаному покупцем в торгово-розважальному центрі, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6Д відповідно до специфікації до даного договору, а покупець прийняти та оплатити її.

Номенклатура, асортимент, кількість, ціна продукції вказується в специфікації до даного договору, кожна специфікація є невід`ємною частиною даного договору (п. 1.2. договору).

Згідно п. 2.1. договору загальна вартість продукції, поставка та установка якої здійснюється відповідно до цього договору складає 3 391 500, 00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 565 250, 00 грн.

Пунктом п. 4.2. договору передбачено, що підтвердженням приймання продукції є видаткова накладна та акт приймання-передачі, підписаний представниками обох сторін. Підписаний акт приймання-передачі, що не містить застережень та вказівок щодо дефектів продукції або робіт з її установки означає, що продукція поставлена та установлена без видимих дефектів.

Судом встановлено, що відповідачем поставку продукції здійснено на загальну суму 3 391 500, 00 грн, що підтверджується видатковими: № ВН0000001 від 14.12.2018 на суму 1 000 000, 00 грн, № ВН0000002 від 18.03.2019 на суму 847 875, 00 грн, № ВН0000003 від 17.04.2019 на сум 1 543 625,00 грн, а також актом приймання-передачі товару № 190417/01 від 17.04.2019.

На виконання вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України відповідач зобов`язаний був скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні на загальну суму ПДВ 565 250, 00 грн.

Водночас в ЄРПН податкові накладні були зареєстровані лише на суму ПДВ 368 745, 84 грн.

Даний факт підтверджується реєстром податкових накладних, податковими накладними з відміткою про реєстрацію на суму ПДВ 368 745, 84 грн, квитанціями про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, а також рішеннями про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в ЄРПН на суму ПДВ 196 504, 16 грн.

Як вбачається із квитанції, підставою для зупинення реєстрації податкової накладної було: "Документ доставлено до ДПС України, документ прийнято. Реєстрація зупинена. Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6. п. 1. "Критеріїв ризиковості платника податку". Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної", а також:

"Документ доставлено до ДПС України, документ прийнято. Реєстрація зупинена. Додатково повідомляємо-Особистий ключ електронного підпису розміщено на незахищеному носії інформації, при цьому відповідно до вимог Закону України "Про електронні довірчі послуги" - особистий ключ кваліфікованого електронного підпису повинен зберігатись у захищеному носії інформації (у кваліфікованому засобі електронного підпису)".

Таким чином, контролюючим органом було зупинено реєстрацію податкових накладних на суму ПДВ 196 504, 16 грн та було запропоновано відповідачу надати пояснення та документи для їх відновлення (розблокування).

Оскільки, відповідачем не було вчинено необхідні дії для відновлення реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 196 504, 16 грн, реєстрація яких була зупинена, то позивач був позбавлений права на віднесення суми ПДВ в розмірі 196 504, 16 грн до податкового кредиту.

Відтак, у зв`язку з бездіяльністю відповідача та невжиття останнім необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин, позивачу й були заподіяні збитки у розмірі 196 504, 16 грн, що у свою чергу й послугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийняті постанови

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відтак, з викладеного вище, слідує, що згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Як вірно вказано судом першої інстанції та не заперечується скаржником у апеляційній скарзі, оскільки, відповідачем було здійснено поставку товару на загальну суму 3 391 500, 00 грн, то на виконання вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України відповідач зобов`язаний був скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні на загальну суму ПДВ 565 250, 00 грн.

Водночас в ЄРПН податкові накладні були зареєстровані лише на суму ПДВ 368 745, 84 грн, що підтверджується реєстром податкових накладних, податковими накладними з відміткою про реєстрацію на суму ПДВ 368 745, 84 грн, квитанціями про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, а також рішеннями про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН на суму ПДВ 196 504, 16 грн.

Як зазначалось вище, підставою для зупинення реєстрації податкової накладної було: "Документ доставлено до ДПС України, документ прийнято. Реєстрація зупинена. Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6. п. 1. "Критеріїв ризиковості платника податку". Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної", а також:

"Документ доставлено до ДПС України, документ прийнято. Реєстрація зупинена. Додатково повідомляємо-Особистий ключ електронного підпису розміщено на незахищеному носії інформації, при цьому відповідно до вимог Закону України "Про електронні довірчі послуги" - особистий ключ кваліфікованого електронного підпису повинен зберігатись у захищеному носії інформації (у кваліфікованому засобі електронного підпису)".

Таким чином, контролюючим органом було зупинено реєстрацію податкових накладних на суму ПДВ 196 504, 16 грн. та було запропоновано відповідачу надати пояснення та документи для їх відновлення (розблокування).

Відповідно до п. 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку - коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затвердженого постановою Кабінет Міністрів України № 117 від 21.02.2018 (далі - Порядок) у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової - накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Вказані критерії були затверджені наказом Міністерства фінансів України № 567 від 13.06.2017 (діяли на дату виникнення спірних правовідносин).

Згідно абз. 10 п. 201.10 ст. 201 ПК України якщо надіслані податкові - накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Відповідно до п. 13 Порядку у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у - податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової - накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Положеннями п. 14 Порядку встановлено, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), утому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

За змістом п. 15 Порядку письмові пояснення та копії документів, зазначені у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Аналогічні положення щодо переліку документів та строків подачі пояснень станом на сьогоднішній день визначені п. 5 та 6 Порядку прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 520 від 12.12.2019.

Відповідно до п. 18 та 20 Порядку письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. За результатом розгляду пояснень комісії - приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно п. 21 Порядку підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як вбачається з рішень про відмову в реєстрації податкових накладних від 20.03.2020, контролюючим органом відмовлено у реєстрації податкових накладних через те, що відповідачем не було надано первинних документів щодо постачання/придбання товарів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 16.12.2020 у справі № 520/3902/2020, якщо платник податків не використовував процедуру адміністративного оскарження, строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної становить шість місяців із дня, коли платник дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, відповідно правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18 у випадку застосування процедури адміністративного оскарження строк подання позовної заяви складає 3 місяці з дня вручення платнику рішення за результатами розгляду скарги на відмову у реєстрації податкових накладних.

Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів зазначає, що з огляду на те, що рішення про відмову у реєстрації податкових накладних були прийняті в березні 2020, то в розумінні вказаних вище правових позицій, останнім днем подання адміністративного позову про скасування податкових накладних є вересень 2020 року.

У контексті вищевикладеного колегія суддів звертає увагу, що лише у березні 2021 року ТОВ "Аурум Жеко" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просило: визнати протиправними та скасувати рішення Комісії з розгляду питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдину реєстрі податкових накладних (далі - Комісія): від 20 березня 2020 року № 1494112/42434233 про відмову у реєстрації податкової накладної від 17 квітня 2019 року № 6 на загальну суму 321 150 грн 00 грн 00 коп (ПДВ на суму 53 525 грн 00 коп); від 20 березня 2020 року № 1494113/42434233 про відмову у реєстрації податкової накладної від 17 квітня 2019 року № 5 на загальну 8 000 грн 00 коп (ПДВ на суму 1 333 грн 33 коп); рішення від 20 березня 2020 року № 1494114/42434233 про відмову у реєстрації податкової накладної від 17 квітня 2019 року № 4 на суму 10 000 грн 00 коп (ПДВ на суму 1 666 грн 67 коп); від 20 березня 2020 року № 1494115/42434233 про відмову у реєстрації податкової накладної від 12 квітня 2019 року № 2 на суму 131 150 грн 00 коп (ПДВ 21 858 грн 33 коп); від 20 березня 2020 року № 1494116/42434233 про відмову у реєстрації податкової накладної від 04 квітня 2019 року № 1 на суму 308 725 грн 00 коп (ПДВ 51 454 грн 17 коп); від 20 березня 2020 року № 1494117/42434233 про відмову у реєстрації податкової накладної від 20 березня 2019 року № 1 на суму 200 000 грн 00 коп (ПДВ 33 333 грн 33 коп); від 20 березня 2020 року № 1494118/42434233 про відмову у реєстрації податкової накладної від 27 березня 2019 року № 2 на суму 200 000 грн 00 коп (ПДВ 33 333 грн 33 коп); зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх подання наступні податкові накладні: від 17 квітня 2019 року № 6 на загальну суму 321 150 грн 00 грн 00 коп (ПДВ на суму 53 525 грн 00 коп); від 17 квітня 2019 року № 5 на загальну 8 000 грн 00 коп (ПДВ на суму 1 333 грн 33 коп); від 17 квітня 2019 року № 4 на суму 10 000 грн 00 коп (ПДВ на суму 1 666 грн 67 коп); від 12 квітня 2019 року № 2 на суму 131 150 грн 00 коп (ПДВ 21 858 грн 33 коп); від 04 квітня 2019 року № 1 на суму 308 725 грн 00 коп (ПДВ 51 454 грн 17 коп); від 20 березня 2019 року № 1 на суму 200 000 грн 00 коп (ПДВ 33 333 грн 33 коп); від 27 березня 2019 року № 2 на суму 200 000 грн 00 коп (ПДВ 33 333 грн 33 коп).

У свою чергу, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 640/7208/21 від 04.05.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Жеко" задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2022 скасовано. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Жеко" залишено без розгляду.

Таким чином, оскільки, відповідачем не було вчинено всіх необхідних дій для відновлення реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 196 504, 16 грн, реєстрація яких була зупинена, то позивач був позбавлений права на віднесення суми ПДВ в розмірі 196 504, 16 грн до податкового кредиту.

Відтак, внаслідок бездіяльності відповідача та невжиття необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин позивачу були заподіяні збитки в розмірі 196 504, 16 грн.

Підсумовуючи викладені обставини, посилання ТОВ «АУРУМ ЖЕКО» у своїй апеляційній скарзі на те, що товариством було вчинено всі дії з метою запобігання завдання збитків ТОВ «ТРЦ ЛАВИНА» є безпідставними та не узгоджуються з дійсними обставинами справи, а висновки суду першої інстанції є законними та обґрунтованими.

Стосовно посилань скаржника, що правові позиції викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17 не можуть бути застосовані у спірних правовідносин, оскільки ТОВ « АУРУМ ЖЕКО» було вчинено всі необхідні дії для реєстрації податкових накладних, колегія суддів зазначає таке.

По-перше, колегія суддів звертає увагу, що ТОВ «ДУРУМ ЖЕКО» не було вчинено всіх дій необхідних для реєстрації податкових накладних. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи товариством не було надано податковому органу документів, що підтверджуються господарські правовідносини з ТОВ «ТРЦ ЛАВИНА», а також позовну заяву про оскаржень рішень податкового органу було повернуто без розгляду у зв`язку з порушення строків звернення до суду (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.05.2023 у справі №640/7208/21).

По-друге, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18 (провадження N°12-52rc19), судом сформовано правовий висновок про те, що позовна вимога покупця про зобов`язання продавця здійснити реєстрацію податкових накладних не є способом захисту у господарських правовідносинах, і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Натомість належним способом захисту для позивача може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.

Таким чином, правова позиція викладена у вказаній постанові є релевантною до обставин цієї справи, а тому твердження ТОВ «АУРУМ ЖЕКО» є безпідставними та не заслуговують на увагу.

По-третє, стосовно посилань скаржника не те, що правові висновки викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17 не можуть бути застосовані у спірних правовідносин.

Як вбачається зі змісту вказаної постанови, Верховним Судом зроблено висновок про те, що не реєстрація податкових накладних продавцем (або особою, яка надає послуги) позбавляє покупця права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання. Дані обставини вказують на прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю продавця щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту покупцем, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Аналогічна правова позиція також викладена в постановах Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 908/76/18, від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21, від 31.01.2023 у справі № 904/72/22 та від 19.04.2023 у справі № 906/824/21.

Таким чином, Верховним Судом презюмується те, що відсутність реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.

Підсумовуючи викладене, на переконання колегії суддів, висновки викладені в постановах Верховного Суду на які посилався позивач у даній справі є релевантними до обставин цієї справи, а тому посилання скаржника на неможливість їх застосування є безпідставними.

Стосовно посилань скаржника на те, що судом першої інстанції до спірних правовідносин мала бути застосовна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №918/216/17, колегія суддів зазначає таке.

По-перше, колегія суддів звертає увагу, що приймаючи постанову від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступила від висновку, викладеного у пункті 28 постанови Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №918/216/17, та дійшла висновку, що положення пункту 201.10 статті 201 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов`язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних (крім випадків, встановлених податковим законодавством, коли підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, є інші документи) при цьому покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця, однак подання такої скарги згідно з наведеною нормою у редакції, чинній після 01.01.2015, не є підставою для включення ним сум податку до складу податкового кредиту.

Таким чином, посилання скаржника про те, що у даному спорі має бути врахований правовий висновок Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №918/216/17 та про те, що відшкодування ПДВ ТОВ «ТРЦ ЛАВИНА» має бути здійснено державою в податкових правовідносинах є безпідставним та спростовується викладеною правовою позицією.

По-друге, дана постанова також не може бути врахована судами під час розгляду даної справи оскільки висновки викладені в ній суперечать висновкам, які викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі Ne908/1568/18 (провадження N012-52гс19), а також постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, від 03.12.2018 у справі № 908/76/18, від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21, від 31.01.2023 у справі № 904/72/22 та від 19.04.2023 у справі № 906/824/21.

В розумінні правової позиції викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 під час вирішення аналогічних спорів, щодо яких Верховним Судом сформовано правову позицію, суд має враховувати саме останню правову позицію.

Таким чином, враховуючи те, що постанова Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 918/216/17 ухвалена раніше постанов, які зазначені вище, то в даному випадку пріоритет мають правові висновки, які викладені постановах Верховного Суду ухвалених пізніше, а саме в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18 (провадження №12-52rc19), а також постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, від 03.12.2018 у справі № 908/76/18, від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21, від 31.01.2023 у справі № 904/72/22 та від 19.04.2023 у справі № 906/824/21.

3 огляду на викладене, посилання скаржника про те, що у даній справі має бути врахований правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 918/216/17 є безпідставними та необґрунтованими.

Отже, вищезазначеними нормами ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Ємному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки, тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними суми податку можуть бути віднесені покупцем товарів/послуг до складу податкового кредиту.

Частиною 1 ст. 216 ГК України закріплено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За умовами ч. 2 ст. 217 ГК України У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб`єкт, об`єкт, об`єктивна та суб`єктивна сторона. Суб`єктом є боржник; об`єктом - правовідносини по зобов`язаннях; об`єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов`язання, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб`єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

При цьому, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою.

Колегією суддів вище встановлено, що відповідач встановленого Податковим кодексом України обов`язку щодо реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 196 504, 16 грн, не виконав.

З наведених вище норм вбачається, що таке порушення відповідача, позбавило позивача права включити суми ПДВ у розмірі 196 504, 16 грн до складу податкового кредиту та, відповідно, права скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, тобто, позивач поніс збитки.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між допущеним відповідачем порушенням вимог Податкового кодексу України щодо своєчасного складення та реєстрації податкової накладної та відсутністю у позивача можливості включити суму ПДВ до податкового кредиту, а також, відповідно, зменшити податкове зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Підсумовуючи все вищевикладене у сукупності, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції щодо наявності всіх елементів складу господарського правопорушення, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про правомірність вимоги позивача щодо відшкодування на його користь збитків у розмірі 196 504, 16 грн. за рахунок відповідача.

Стосовно посилань скаржника на те, що позовна заява ТОВ «ТРЦ ЛАВИНА» про стягнення збитків була подана тільки після тог, як був поданий позов про стягнення заборгованості за договором поставки, колегія суддів зазначає, що факт подання позову про стягнення заборгованості за договором поставки не є предметом дослідження в межах справи №910/531/22.

Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

08.06.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ Лавина" про стягнення судових витрат з відповідача, в якій заявник просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Жеко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ Лавина" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 29 167, 00 грн.

28.06.2023 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Жеко" про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Отже, за приписами ст. 244 ГПК України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Колегія суддів зазначає, що в позовній заяві позивачем зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складає 50 000, 00 грн. При цьому, позивачем вказано, що детальні документи, які підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно приписів ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

При цьому, відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, в п. 6.1. постанови Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 закріплено, що за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Об`єднана палата зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Колегією суддів встановлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 29 167, 00 грн позивачем було надано ордер на надання правничої (правничої) допомоги серія АА № 1179085 від 12.01.2022, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ОД № 003250 від 21.03.2018, договір про надання правничої допомоги № 07/12-1 від 07.12.2020, додаток № 1 від 07.12.2020 до договору, замовлення № 1/2020 на надання правничої допомоги на підставі договору № 07/12-1 від 07.12.2020, акт про надання правничої допомоги на підставі договору № 15-1/2021 від 18.01.2022, акт про надання правничої допомоги на підставі договору № 16-1/2021 від 29.06.2022, акт про надання правничої допомоги на підставі договору № 17-1/2021 від 25.07.2022, акт про надання правничої допомоги на підставі договору № 4-1/2023 від 01.06.2023, платіжна інструкція № 16999 від 19.01.2022, на суму 14 167, 00 грн, платіжна інструкція № 17755 від 04.08.2022 на суму 16 000, 00 грн, платіжна інструкція № 20050 від 01.06.2023 на суму 5 000, 00 грн.

Відповідно до п. 1.1. укладеного між АО "ЕФ ТІ Лігал" та ТОВ "ТРЦ Лавина" договору виконавець зобов`язується за завданням клієнта протягом дії даного договору надавати за винагороду Клієнту правничу допомогу, а клієнт зобов`язується оплатити вартість наданої виконавцем правничої допомоги та відшкодувати (за наявності) обґрунтовані та документально підтверджені фактичні витрати, у тому обсязі та на тих умовах, що закріплені за взаємною згодою сторін у даному договорі.

В п. 3.1. сторони погодили, що плата (гонорар) за договором та порядок розрахунків визначається та погоджується сторонами в замовленні. Якщо, у виключних випадках, сторони не визначили плату (гонорар) у замовлені, він вказується в акті надання правничої допомоги в залежності від обсягу витраченого співробітниками виконавця часу на надання правничої допомоги, виходячи з узгодженого порядку оплати.

Підтвердженням надання правничої допомоги є підписаний сторонами акт надання правничої допомоги (п. 3.2. договору).

Так, згідно п. 1.1. замовлення № 1/2020 надання правничої допомоги щодо складання заяв, скарг, претензій, проектів договорів, угод, контрактів та інших документів правового змісту; надання усних консультацій і роз`яснень з юридичних питань, усних і письмових довідок стосовно законодавства, складання висновків та меморандумів; здійснення представництва інтересів клієнта в державних органах, в підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та в інших формах, передбачених чинним законодавством; здійснення представництва інтересів клієнта в суді, третейському суді, господарському суді або в інших органах судової влади; юридичний супровід клієнта при укладанні договорів, угод чи контрактів, при розробці, реалізації бізнес - проектів, участь у переговорах із третіми особами, тощо.

В п. 2.1. замовлення передбачено, що гонорар за надання правничої допомоги, зазначеної у п. 1.1. цього замовлення, розраховується, виходячи з погодинних ставок фахівців виконавця, шляхом множення кількості годин, витрачених на роботу зі справами клієнта, на поточні погодинні ставки фахівців виконавця. Гонорар встановлюється у розмірі 2 500,00 грн. за годину (60 хв) роботи, адвоката виконавця.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне:

- вимоги приписів ч. 4 ст. 170 ГПК України, застосовуються лише до заяв, клопотань, тощо, тих, що подані безпосередньо до суду, оскільки, подано до суду заява про стягнення судових витрат з відповідача від 02.06.2023 була підписана представником позивача, то за таких обставин, відсутні підстави для залишення її без розгляду;

- у колегії суддів не виникає сумнівів щодо доданих позивачем до заяви від 02.06.2023 копій документів, які до того ж були засвідчені представником позивача;

- що стосується неналежності платіжних інструкцій, то колегія суддів вказує, що в п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Відтак, наявність або ж відсутність платіжних доручень (інструкцій), а отже, й їх належність/неналежність, не може ставитися в залежність для визначення та встановлення судом обставин наявності або ж відсутності підстав для стягнення понесених стороною витрат на правничу допомогу;

- як вбачається із матеріалів справи, у підготовчому засіданні 01.06.2022 безпосередньо в залі судового засідання був присутній представник позивача - Ярошекно Д.В., натомість, неможливість представника відповідача приєднатися до відеоконференції з технічних причин із його сторони (що відображено в протоколі), не може слугувати підставного для визнання витрат на правничу допомогу за участь представника позивача в судовому засіданні 01.06.2022 в сумі 2 500, 00 грн. необґрунтованими;

Колегією суддів також враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас, суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Підсумовуючи вищевикладене, оскільки в даному випадку виконавець з клієнтом дійшли взаємної домовленості щодо визначених в актах надання послуг видів послуг та відповідно загальну вартість наданих послуг, крім того, надання таких послуг не суперечить положенням Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", та з огляду на те, що скаржником не доведено суду із посиланням на вірогідні засоби доказування неспівмірності таких витрат, а фактично заперечення щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу зводяться до намагань сторони ухилитися від оплати послуг, то за таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстацнії, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 29 167, 00 грн. є реальними, документально підтвердженими, співмірними із складністю справи та наданих виконавцем послуг.

Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваних рішеннях, оскаржувані рішення ухвалені з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 у справі №910/531/22, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Жеко" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 у справі №910/531/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 у справі №910/531/22- залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Аурум Жеко".

4. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Жеко" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 у справі №910/531/22- залишити без задоволення.

5. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 у справі №910/531/22 - залишити без змін.

6. Матеріали справи № 910/531/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді А.М. Демидова

С.О. Алданова