Ухвала

від 04.07.2023 по справі 947/30493/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/30493/22

Провадження № 1-кс/947/8411/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2023 року м.Одеса

Слідчий суддяКиївського районногосуду м.Одеси ОСОБА_1 ,за участюсекретаря судовогозасідання ОСОБА_2 ,прокурора ОСОБА_3 ,підозрюваного ОСОБА_4 ,захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 ,розглянувши клопотаннястаршого слідчогоСУ ГУНПв Одеськійобласті ОСОБА_6 ,погоджене з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12020160000000950 від 25.08.2020, відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Верхнячка, Скалівського району, Львівської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , директора ТОВ «УКРМЕЖБУД», раніше не судимого,-

якому повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді Київського районного суду міста Одеси надійшло клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12020160000000950 від 25.08.2020, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обставини вчинення кримінального правопорушення викладені слідчим письмово в клопотанні.

16.11.2022 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 5ст. 191 КК України- заволодіння чужим майном, вчинене повторно, шляхом зловживання службової особою своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах;

- ч. 2ст. 366 КК Українискладання службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки.

12.04.2023 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 5ст. 191 КК України- заволодіння чужим майном, вчинене повторно, шляхом зловживання службової особою своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах;

- ч. 1ст. 366 КК Українискладання службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

30.06.2023 з урахуванням проведених слідчих дій ОСОБА_4 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру у вчиненні у складі організованої злочинної групи кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.28 ч.1 ст.366, ч.5 ст.191 КК України та як наслідок значно збільшився обсяг фактичних відомостей які вказують на обґрунтовану підозру ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому злочинних діянь.

Відносно підозрюваного ОСОБА_4 діє запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого закінчується 08.07.2023 року.

Слідчий звертається з клопотанням обґрунтовуючи його тим, що продовжують існувати ризики передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме: підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта, спеціаліста, по вказаному кримінальному провадженню; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а завершити досудове розслідування до завершення строку дії запобіжного заходу обраного відносно підозрюваного не видається за можливе

В судовому засіданні прокурор клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав у повному обсязі.

Захисник підозрюваного заперечувала проти задоволення клопотання, зазначивши, що ризики є необґрунтованими та недоведеними, долучила письмові заперечення в яких звернула увагу на відсутність підстав для продовження строків досудового розслідування, та те, що в органу досудового розслідування було достатньо часу для проведення необхідних слідчих дій. Пояснила, що у підозрюваного є міцні соціальні зв`язки, а застосований розмір застави є непомірним просила застосувати більш м`який запобіжний захід.

Підозрюваний підтримав думку захисника, просив застосувати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Вивчивши клопотання та матеріали, якими клопотання обґрунтовується, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч.3 ст.197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).

Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Відповідно доч.3ст.197КПК України,строк триманняпід вартоюможе бутипродовжений слідчимсуддею вмежах строкудосудового розслідуванняв порядку,передбаченому цимКодексом.

Як встановлено в судовому засіданні, 16.11.2022 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 5ст. 191 КК України- заволодіння чужим майном, вчинене повторно, шляхом зловживання службової особою своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах;

- ч. 2ст. 366 КК Українискладання службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки.

12.04.2023 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 5ст. 191 КК України- заволодіння чужим майном, вчинене повторно, шляхом зловживання службової особою своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах;

- ч. 1ст. 366 КК Українискладання службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

30.06.2023 з урахуванням проведених слідчих дій ОСОБА_4 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру у вчиненні у складі організованої злочинної групи кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.28 ч.1 ст.366, ч.5 ст.191 КК України.

24.11.2022 року ухвалою Одеського апеляційного суду відносно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 6003503 гривень, строк дії вказаного запобіжного заходу неодноразово був подовжений ухвалами слідчого судді Київського районного суду м.Одеси, останній раз до 08.07.2023 року.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 10.05.2023 продовжено строк досудового слідства по даному кримінальному провадженню до дев`яти місяців, тобто до 16.08.2023.

Зважаючи на дані, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах, а також приймаючи до уваги п.175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011 року, згідно якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, слідчий суддя вважає доведеним у судовому засіданні прокурором наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.

При вирішенні питання щодо продовження існування ризику, передбаченого п.1 ч.1ст.177 КПК України, слідчий суддя враховує обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень, а також те, що підозрюваний із пред`явленою йому підозрою не погоджується, а тому приходить до переконання, що ризик можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду продовжує існувати.

У своїй практиці ЄСПЛ наголошує на тому (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»), що на етапі розгляду питання щодо взяття заявника під варту аргументами на користь такого рішення стали серйозність звинувачень, пред`явлених заявникові, та ризик його втечі.

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Крім того, враховуючи також те, що орган досудового розслідування має на меті провести слідчі (розшукові) дії слідчий суддя приходить до переконання про продовження існування ризику, передбаченого п.2 ч.1ст.177 КПК України, а саме: ризику можливого знищення, або спотворення будь-якої із речей чи документів підозрюваним, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Разом зтим,слідчий суддявважає,що існуванняризиків передбаченихп.п.3,4ч.1ст.177КПК Українистороною обвинуваченняпід часрозгляду клопотанняне булодоведено.

Таким чином, викладене свідчить про наявність обставин, передбачених ч.3 ст.199 КПК України, що в свою чергу свідчить про наявність правових підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В частині визначеного ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.11.2022 року розміру застави, слідчий суддя зазначає, що враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, обставини вчинення кримінального правопорушення, суспільно-небезпечні наслідки ймовірного вчинення такого кримінального правопорушення та тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватим у його вчиненні, беручи до уваги, встановлені в судовому засіданні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання, що обраний розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку підозрюваного, під загрозою звернення застави в дохід держави, та забезпечити виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків, у випадку її внесення, а тому такий розмір застави зміні не підлягає.

Доводи захисту щодо наявності міцних соціальних зв`язків слідчими суддями враховувалися під час попередніх розглядів, водночас з врахуванням специфіки інкримінованого злочину вони істотним чином не зменшують встановлених ризиків.

Щодо необгрунтованості продовження досудового розслідування, то зазначене питання було предметом перевірки під час вирішення цього питання слідчим суддею.

Виходячи звищевикладеного,враховуючи те,що встановленіризики незникли тапродовжують існувати,а врамках кримінальногопровадження необхіднопровести рядслідчих тапроцесуальних дій,слідчий суддяприходить допереконання,що клопотанняслідчого пропродовження підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

З урахуванням встановлених в судовому засіданні ризиків та обставин, а також обґрунтованості клопотання сторони обвинувачення, підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було.

Таким чином, керуючись ст.ст.177, 178, 183, 193, 196, 197, 199, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12020160000000950 від 25.08.2020, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,задовольнити частково.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосованого ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.11.2022 року, строком до 15.08.2023 року включно.

Визначений розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, передбаченихКПК України,у розмірі 6 003 503 (шість мільйонів три тисячі п`ятсот три гривні), а також покладені на підозрюваного ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.11.2022 року, обов`язки передбачені ч.5 ст.194 КПК України,-залишити без змін.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1