Ухвала

від 25.01.2024 по справі 947/30493/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/30493/22

Провадження № 1-кс/947/1060/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2024 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погодженого з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12020160000000950 від 25.08.2020 відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Верхнячка, Скалівського району, Львівської області, громадянину України, з вищою освітою, одруженого, має двох дітей, працює ТОВ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ СКЛАД» підсобним робітником, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

який притягується до кримінальної відповідальності:

-у кримінальному провадженні №52023000000000537 від 24.10.2023 за ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.364, ч.2 ст.27, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України;

-у кримінальному провадженні №12020160240001094 від 24.06.2020 за ч.4ст.190,ч.3ст.28ч.3ст.358ч.3ст.28ч.4ст.358КК України,

підозрюваного у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання, група осіб, до складу якої входив ОСОБА_4 як службова особа та директор ТОВ «УКРМЕЖБУД» код ЄДРПОУ 33313546, та інші невстановлені особи, у березні-квітень 2020 року, діючи умисно та з корисних мотивів, розробила та реалізувала злочинний план щодо заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, а саме бюджетними коштами Цебриківської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області виділених в рамках регіональної програми з благоустрою населених пунктів Одеської області на 2020-2024 роки за рахунок коштів обласного бюджету при наступних обставинах.

Так, у період 2016-2020 р.р. група невстановлених осіб, до складу якої входив ОСОБА_4 та інші невстановлені особи, діючи з корисних мотивів, розробила та реалізувала злочинний план щодо заволодіння чужим майном - бюджетними коштами селищних рад Одеської області та інших суб`єктів органів місцевого самоврядування Одеської області, використовуючи ТОВ «УКРМЕЖБУД» та інші підконтрольні суб`єкти господарювання - юридичні особи та фізичні особи підприємців та шляхом складання завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей під час виконання договорів підряду на виконання будівельних робіт за бюджетні кошти.

Згідно матеріалів досудового розслідування встановлено, що група осіб,

до складу якої входив ОСОБА_4 , як службова особа та директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмежбуд» код ЄДРПОУ 33313546 (далі ТОВ «Укрмежбуд») та інші невстановлені особи, у період протягом травня-липня 2021 року, діючи умисно та з корисних мотивів, розробили та реалізували злочинний план щодо заволодіння чужим майномв особливо великих розмірах, а саме бюджетних коштів Савранської селищної ради Подільського району Одеської області код ЄДРПОУ 04380548

(далі Савранська селищна рада) виділених в рамках регіональної програми

з благоустрою населених пунктів Одеської області на 2020-2024 роки за рахунок коштів обласного бюджету при наступних обставинах.

З метою реалізації заздалегідь розробленого злочинного плану щодо заволодіння чужим майном бюджетними коштами невстановлена особа на початку 2016 року запропонувала ОСОБА_4 прийняти в ньому участь в ролі засновника та директора ТОВ «Укрмежбуд», який повинен був підписувати документи від імені товариства щодо укладання та виконання договорів бюджетними установами на виконання будівельних робіт за бюджетні кошти, підписувати акти виконаних робіт із завідомо неправдивими відомостями, переводити отримані на банківський рахунок товариства бюджетні кошти на банківські рахунки інших підконтрольних групі суб`єктів господарювання та в готівку, тощо.

У лютому 2016 року ОСОБА_4 , усвідомлюючи незаконність та злочинність намірів групи невстановлених осіб, направлених на заволодіння бюджетних коштів, діючи з корисливих мотивів, погодився на вказану пропозицію.

Згідно рішення засновника від 18.02.2016 № 7 ТОВ «Укрмежбуд» ОСОБА_4 призначено на посаду директора товариства з 18.02.2016, який обіймав зазначену посаду до 15.02.2019.

Надалі, рішенням засновника ТОВ «Укрмежбуд» № 9 від 21.02.2019 ОСОБА_4 вдруге призначено на посаду директора ТОВ «УКРМЕЖБУД». Згідно розділу 7 статуту ТОВ «Укрмежбуд» передбачено наступне:

7.8. Директор від імені Товариства представляє його інтереси у відносинах з вітчизняними та зарубіжними підприємствами, фірмами та організаціями, окремими громадянами, заключає договори, втому числі трудові, видає доручення, видає накази та вказівки обов`язкові для всіх працівників Товариства.

7.9. Директор, як керівник товариства, несе відповідальність

у встановленому порядку за майно та устаткування, що знаходиться

в розпорядженні товариства, за рівень господарського управління, забезпечує дотримання трудового законодавства, правил та норм охорони праці та техніки безпеки.

Розділом 10 Статуту ТОВ «Укрмежбуд» «Підписання документів»

від імені товариства» передбачено наступні положення:

10.1. Право розпоряджатися рахунками, підпису, платежів та інших розрахункових документів, підпису інших документів, що є підставою для отримання й видачі товарно-матеріальних цінностей та коштів, а також розрахункових, кредитних та фінансових зобов`язань, від імені Товариства має директор та головний бухгалтер або бухгалтер ( якщо така особа передбачена штатним розкладом)

Таким чином, ОСОБА_4 , після призначення на посаду директора ТОВ «Укрмежбуд», здійснюючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, набув статусу службової особи.

У невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 28.05.2021 директор ТОВ «Укрмежбуд» ОСОБА_4 , будучи службовою особою, діючи умисно, за попередньою змовою у із групою невстановлених осіб, з корисливих мотивів, з метою сприяння реалізації злочинного плану направленого на заволодіння бюджетних коштів, погодився на вчинення кримінальних правопорушень, з метою заволодіння бюджетними коштами Савранської селищної ради шляхом складання, видачи завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Частинами 1, 7 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі»

від 25.12.2015 у редакції, чинній на час вчинення злочину, визначено, що цей Закон застосовується до замовників за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень,

а робіт - 1,5 мільйона гривень. Забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом, та укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього закону.

Так, група осіб, до складу якої входив ОСОБА_4 та інші невстановлені особи будучи обізнаними із вимогами ЗУ «Про публічні закупівлі» використали вищевказані норми законодавства для укладення ТОВ «Укрмежбуд» договорів підряду та отримання ним прибутку поза межами визначених процедур закупівлі, шляхом штучного поділу предмета закупівлі на частини, вартість яких становила до 1,5 мільйона гривень.

На виконання заздалегідь розробленого злочинного плану направленого на заволодіння бюджетними коштами за невстановлених досудовим розслідувань місці, дату та час, але не пізніше 28.05.2021, директор ТОВ «Укрмежбуд» ОСОБА_4 , діючи умисно з корисливих мотивів, діючи за вказівкою невстановлених осіб, з метою заволодіння бюджетними коштами в особливо великому розмірі, уклав та підписав від імені товариства

з Савранськоюселищною радоюв особіселищного голови ОСОБА_7 наступні договори підряду на встановлення на опорах світильників LED із вбудованою сонячною панеллю, датчиком світла, акумулятором, таймером зниження потужності (комплектація з кріпленням), загальна вартість кожного з яких не перевищувала передбачений ЗУ «Про публічні закупівлі» без тендерний поріг 1,5 млн грн., а саме:

-№ 22 від 28.05.2021 предметом якого був «Капітальний ремонт Благоустрій території в с.Дубинове Савранської селищної ради Подільського району Одеської області», загальна вартість робіт за яким становила 1 494 884, 09 грн.;

-№ 23 від 28.05.2021 предметом якого був «Капітальний ремонт Благоустрій території в смт Саврань Савранської селищної ради Подільського району Одеської області», загальна вартість робіт за яким становила 1 494 884,09 грн.;

-№ 24 від 28.05.2021 предметом якого був «Капітальний ремонт Благоустрій території в с. Слюсарево та в с. Гетманівка Савранської селищної ради Подільського району Одеської області», загальна вартість робіт за яким становила 1 494 884, 09 грн.;

-№ 25 від 28.05.2021 предметом якого був «Капітальний ремонт Благоустрій території в с.Бакша Савранської селищної ради Подільського району Одеської області», загальна вартість робіт за яким становила 1 494 884,09 грн.

На виконання вищезазначених договорів підряду у період травень-липень 2021 року директором ТОВ «Укрмежбуд» ОСОБА_4 та іншими невстановленими особами організовано встановлення на території визначених населених пунктів Савранської селищної ради на опорах світильників Solar Street light» потужністю 60W, CCT:6500К ринковою вартість 1 493, 87 грн. кожний із меншою вартістю ніж передбачена у зазначених договорах в сумі 18 528,70 грн. за один світильник.

Після чого, 14.07.2021 директор ТОВ «Укрмежбуд» ОСОБА_4 ,

перебуваючи в офісі товариства за адресою:

АДРЕСА_3 , діючи умисно з корисливих мотивів, за попередньою змовою з групою невстановлених осіб, з метою заволодіння бюджетними коштами Савранської сільської ради в особливо великому розмірі, зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що ринкова вартість встановлених на опорах світильників Solar Street light потужністю 60W, CCT:6500К за одиницю складає 1 493,87 грн, за допомогою комп`ютерної техніки склав від імені товариства, підписав від свого імені та скріпив відбитком круглої печатки товариства акти приймання виконаних будівельних робіт,

до яких умисно вніс завідомо неправдиві відомості щодо вартості одного світильника в розмірі 18 528,70 грн, при фактичній ринковій вартості в 1 493,87 грн за одиницю, а саме:

-акт № 22 приймання виконаних будівельних робіт за липень

2021 року від 14.07.2021 на загальну суму 1 494 884, 09 грн., згідно якого установлено на опорах світильники LED з вбудованою сонячною панеллю у кількості 64 шт., при цьому зазначивши окремо вартість за установлення усього на суму 50 200,32 грн. та вартість вказаних світильників усього на суму 1 185 836,80 грн;

-акт № 23 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2021 року від 14.07.2021 на загальну суму 1 494 884, 09 грн., згідно якого установлено на опорах світильники LED з вбудованою сонячною панеллю у кількості 64 шт., при цьому зазначивши окремо вартість за установлення усього нас суму 50 200, 32 грн. та вартість вказаних світильників усього на суму 1 185 836,80 грн;

-акт № 24 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2021 року від 14.07.2021 на загальну суму 1 494 884, 09 грн., згідно якого установлено на опорах світильники LED з вбудованою сонячною панеллю у кількості 64 шт., при цьому зазначивши окремо вартість за установлення усього на суму 50 200, 32 грн. та вартість вказаних світильників усього на суму 1 185 836,80 грн;

-акт №25 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2021 року від 14.07.2021 на загальну суму 1 494 884, 09 грн., згідно якого установлено на опорах світильники LED з вбудованою сонячною панеллю у кількості 64 шт., при цьому зазначивши окремо вартість за установлення усього на суму 50 200, 32 грн. та вартість вказаних світильників усього на суму 1 185 836,80 грн.

Загальна завищена директором ТОВ «Укрмежбуд» ОСОБА_4 вартість фактично понесених ТОВ «Укрмежбуд» витрат та робіт у зазначених актах приймання виконаних будівельних робіт по вказаним договорам склала 5222002,66 грн.

Після чого, директор ТОВ «Укрмежбуд» ОСОБА_4 , виконуючи спільний злочинний задум та діючи за попередньою змовою з групою невстановлених осіб, усвідомлюючи, що до складених та підписаних ним актів приймання виконаних будівельних робіт КБ-2 № 22 від 14.07.2021, № 23 від 14.07.2021, № 24 від 14.07.2021, № 25 від 14.07.2021 внесені завідомо недостовірні відомості щодо завищеної загальної вартості фактично понесених ТОВ «Укрмежбуд» витрат та виконаних робіт на суму 5222002,66 грн.,

діючи з корисливих мотивів, передав їх для подальшого підпису та оплати голові Савранської селищної ради ОСОБА_7 .

Після чого, 21.07.2021 складені, підписані та видані директором

ТОВ «УКРМЕЖБУД» ОСОБА_4 акти приймання виконаних будівельних робіт КБ-2 № 22 від 14.07.2021, № 23 від 14.07.2021, № 24 від 14.07.2021, № 25 від 14.07.2021 із завідомо недостовірними відомостями щодо завищеної загальної вартості фактично понесених ТОВ «Укрмежбуд» витрат та виконаних робіт, передані ним до Савранської селищної ради, стали підставою для необґрунтованого перерахування бюджетних коштів

на банківський рахунок ТОВ «Укрмежбуд» НОМЕР_1

в АБ «Південний» в сумі 5 222 002,66 грн. з ПДВ, які, протиправно привласненні директором ТОВ «Укрмежбуд» ОСОБА_4 та іншими невстановленими особами та витрачені на власний розсуд.

Таким чином, умисні дії директора ТОВ «Укрмежбуд» ОСОБА_4 призвели до спричинення Савранській селищній раді Подільського району Одеської області матеріальних збитків в особливо великих розмірах в загальній сумі 5222002,66 грн.

Так, на підставі зібраних доказів слідчим за погодженням з прокурором 17.01.2024 повідомлено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191 Кримінального кодексу України тобто у заволодінні чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах та ч.1 ст.366 КК України - складанні службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.

Слідчий звертається з клопотанням, в якому зазначає, що під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1-5, ч.1 ст.177 КПК України, у зв`язку з чим просить обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання посилаючись на викладені в ньому доводи.

Захисник підозрюваного-адвокат ОСОБА_5 надала письмові заперечення на клопотання слідчого, в судовому засіданні окремо звернула увагу на те, що на теперішній час відсутні підстави, які дають право слідчому та прокурору ініціювати застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу. На думку сторони захисту сам со собі факт пред`явлення пового повідомлення про підозру не може бути підставою для застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначила, що нова підозра ґрунтується на припущеннях про причетність певної особи до злочину, заснована на неостаточних результатах розслідування. Зауважила, що строки досудового розслідування у кримінальному провадженні закінчилися ще 16.11.2023 року. Крім того, ОСОБА_4 обирався запобіжний захід слідчим суддею ВАКС у вигляді домашнього арешту. Звернула увагу на те, що ризики органом досудового розслідування не доведені. Також, зазначила, що ОСОБА_4 має міцні соціальні зв`язки: одружений, має на утриманні двох дітей, має постійне місце проживання у м.Одесі за яким позитивно характеризується, працює на посаді підсобного робітника у ТОВ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ СКЛАД». Пояснила, що з огляду на майновий стан підозрюваного, заявлений стороною обвинувачення розмір застави є непомірним для останнього, а також стороною обвинувачення у клопотанні не обґрунтовано винятковості обставин, які б могли зумовити перевищення розміру застави, передбаченого п.3 ч.5 ст.182 КК України. Просила відмовити у задоволенні клопотання.

Підозрюваний з пред`явленою йому підозрою не погодився, щодо запобіжного заходу - підтримав думку захисника.

Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).

Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Разом з тим, згідно п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України», визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов`язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.

Як встановлено в судовому засіданні 17.01.2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.

Що стосується посилання захисника на необґрунтованість підозри, слідчий суддя зазначає наступне.

Згідно ч.5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена усправі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

В рішенні ЄСПЛ «Ферарі-Браво проти Італії», Суд зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

При цьому, обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Зважаючи на дані, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах, а також приймаючи до уваги п.175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011 року, згідно якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, слідчий суддя вважає доведеним у судовому засіданні прокурором наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.

Слідчий суддя зазначає, що на даній стадії кримінального провадження, не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, а тому слідчий суддя не може давати остаточну оцінку допустимості та належності доказів, а також їх сукупності для висновку про винуватість особи, або її невинуватість, оскільки справа не розглядається судом по суті пред`явленого обвинувачення.

Крім того, відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою згідно положень ч.1 ст.94 КПК.

Відповідно до ст.ст.89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.

Докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра можливої причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих йому злочинів.

Дослідивши долучені до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до переконання про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень підтверджується наступними доказами: договорами підряду №22,23,24,25 від 28.05.2021 укладеннях між ТОВ «УКРМЕЖБУД» та Савранською селищною радою; актами приймання виконаних будівельних робіт №22,23,24,25 від 17.07.2021 з виконання робіт по встановленню вуличного освітлення на території Савранської ОТГ; висновком судової товарознавчої експертизи; висновком судової будіельно-технічної експертизи; висновком судової економічної експертизи; іншими матеріалами досудового розслідування у їх сукопності.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Таким чином, з врахуванням презумції невинуватості, вагомомості наявних доказів підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_4 злочинів, один з яких відносится до категорії особливо тяжкого, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, санкція статті якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, слідчий суддя приходить до переконання про доведеність в судовому засіданні наявності ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

В частині існування ризику впливу підозрюваного на свідків в рамках кримінального провадження, слідчий суддя враховує те, що відповідно до передбаченої КПК процедури показання свідків отримуються спочатку на стадії досудового розслідування шляхом їх допиту слідчим чи прокурором, а згодом після направлення обвинувального акта до суду такі показання отримуються та перевіряються на стадії судового розгляду шляхом безпосереднього допиту особи в судовому засіданні (статті23,224,352 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомустаттею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4статті 95 КПК), оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили, слідчий суддя приходить до переконання про доведеність існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризику ймовірного впливу підозрюваного на свідків. При цьому слідчий суддя враховує, шо підозрюваний є посадовою особою ТОВ «УКРМЕЖБУД».

Що стосується посилання сторони обвинувачення на наявність в рамках даного кримінального провадження ризиків, передбачених п.п.2,4,5 ч.1ст.177 КПК України, у вигляді можливих спроб знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, можливого перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий суддя приходить до переконання, що вказані доводи сторони обвинувачення не знайшли свого підтвердження. Будь-які відомості, які б могли свідчити про існування вищенаведених ризиків у слідчого судді на теперішній час відсутні.

Притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності в рамках інших кримінальних провадженнях, з урахування презумпції невинуватості, не доводять існування ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його не можливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі « Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суду з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Посилання захисника ОСОБА_5 на закінчення строків досудового розслідування у кримінальному провадженню спростовуються матеріалами доданими до клопотання слідчого, а саме: постановою про виділення матеріалів досудового розслідування від 01.11.2023 року відповідно до якої виділено з кримінального провадження №12020160000000950 від 25.08.2020 матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України в епізоді з виконання ТОВ «УКРМЕЖБУД» договорів щодо проведення будівельних робіт по об`єкту будівництва дитячого садку в с.Латівка Августівської сільської ради Біляївського району в окреме кримінальне провадження та витягом з ЄРДР відповідно до якого строк досудового розслудвання у кримінальному провадженні 12020160000000950 від 25.08.2020 року визначено до 17.03.2024 року.

Враховуючи встановлені обставини, існування ризиків в їх сукупності та взаємозв`язку, на переконання слідчого судді запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі у подальшому може вплинути на проведення повного та неупередженого розслідування кримінального провадження та не забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

З урахуванням встановлених в судовому засіданні ризиків та обставин кримінального правопорушення, а також обґрунтованості клопотання сторони обвинувачення, підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбаченим цим кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді обґрунтовується розмір застави.

Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням викладеного, враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, в сфері службової діяльності та проти власності, майновий та сімейний стан підозрюваного, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність застосування застави у розмірі трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вважаючи, що саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним його процесуальних обов`язків.

Так, прокурором з врахуванням дотримання підозрюваним умов запобіжних заходів в іншому кримінальному провадженні, самостйного з`явлення підозрюваного до слідчого судді, не наведено доказів, що застава у межах, визначених п.3 ч.5 ст.182 КПК України, не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

На підставі встановленого, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погодженого з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12020160000000950 від 25.08.2020 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до 16.03.2024 року включно.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбачених КПК України в розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 908 400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок №UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача ДКСУ м.Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави підозрюваного звільнити з-під варти негайно та покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки строком до 16.03.2024 року включно, передбачені ч.5 ст.194 КПК України: прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичність; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч.8, ч.10, ч.11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинувачуваним, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1