Ухвала

від 01.02.2024 по справі 947/30493/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/302/24

Справа № 947/30493/22 1-кс/947/1060/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

підозрюваного ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції під час трансляції з ДУ «Одеський слідчий ізолятор», апеляційні скарги прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 25 січня 2024 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12020160000000950 від 25 серпня 2020 року, -

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 25 січня 2024 року було частково задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 та до ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191; ч.1 ст.366 КК України застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до 16 березня 2024 року включно.

У якості альтернативного запобіжного заходу визначена застава у розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 908 400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) гривень та у разі внесення застави на підозрюваного покладені обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з альтернативою внесення застави в сумі 5 млн. 222 тис. 2 грн. 66 коп.

Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що ОСОБА_8 повідомлено про підозру, в тому числі, і у вчиненні особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення у складі групи осіб, за вчинення якого підозрюваному загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна.

Згідно висновків судових експертиз сума збитків територіальній громаді Савранської селищної ради складає 5 млн 222 тис. 2 грн. 66 коп.

Відповідно до долучених до клопотання банківських квитанцій підозрюваний ОСОБА_8 особисто зняв готівкою з банківського рахунку понад 30 млн грн., якими розпорядився на власний розсуд.

Розуміючи можливе покарання, при наявності вказаних коштів у готівці, він може переховуватись від суду та органу досудового розслідування.

Привласнивши 5 млн. 222 тис. 2 грн. 66 коп. підозрюваний та інші невстановлені на сьогоднішній день особи, можуть легко внести визначену слідчим суддею заставу в сумі 908400 гривень та перешкоджати кримінальному провадженню, як на стадії досудового розслідування так і під час судового розгляду, маючи у розпорядженні понад 4 млн. гривень бюджетних коштів.

Захисник ОСОБА_9 у своїй апеляційній скарзі просила скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що слідчий суддя безпідставно погодився з єдиною зазначеною в клопотанні слідчого підставою для застосування запобіжного заходу, а саме: повідомленням про підозру відносно ОСОБА_8 від 17 січня 2024 року, не дивлячись на спростування цього твердження стороною захисту.

Слідчим суддею не враховано, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12020160000000950 закінчився та повідомлення про підозру ОСОБА_8 вручено поза межами строків, передбачених ст. 219 КПК України та встановлених ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.10.2023 року у справі №991/8631/23.

Слідчий суддя помилково погодився з існуванням ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Крім того слідчий суддя не врахував наявність у підозрюваного міцних соціальних звязків, а саме те, що він одружений, має двох дітей, працює на посаді директора ТОВ «УКРМЕЖБУД», позитивно характеризується, у нього наявне постійне місце проживання.

Позиції учасників судового провадження

Під час апеляційного розгляду прокурор ОСОБА_11 підтримав доводи своєї апеляційної скарги та заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту.

Захисник ОСОБА_7 та підозрюваний ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.

Заслухавши суддю-доповідача, позиції учасників апеляційного розгляду, перевіривши доводи поданих апеляційних скарг та дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого, апеляційний суд дійшов висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Згідно з ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.2 КПК основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з положеннями ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст.176 цього Кодексу.

При розгляді зазначеного кримінального провадження відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд вважає за необхідне застосувати Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до ст.5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри,поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення наведеного в практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32,Series A, № 182), (Erdagoz v.Turkey(Ердагоз проти Туреччини).

З наданих до апеляційного суду матеріалів провадження убачається, що на теперішній час слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12020160000000950 від 25 серпня 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених 5 ст.191; ч.1 ст.366 КК України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_8 підозрюється в тому, що він обіймаючи посаду директора ТОВ «Укрмежбуд», діючи умисно з корисливих мотивів, за вказівкою невстановлених осіб, з метою заволодіння бюджетними коштами в особливо великому розмірі, уклав та підписав від імені товариства з Савранською селищною радою в особі селищного голови ОСОБА_12 договори підряду на встановлення на опорах світильників LED із вбудованою сонячною панеллю, датчиком світла, акумулятором, таймером зниження потужності (комплектація з кріпленням), загальна вартість кожного з яких не перевищувала передбачений ЗУ «Про публічні закупівлі» без тендерний поріг 1,5 млн грн

Після чого, 14 липня 2021 року директор ТОВ «Укрмежбуд» ОСОБА_8 ,

перебуваючи в офісі товариства за адресою:

АДРЕСА_1 , діючи умисно з корисливих мотивів, за попередньою змовою з групою невстановлених осіб, з метою заволодіння бюджетними коштами Савранської сільської ради в особливо великому розмірі, зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що ринкова вартість встановлених на опорах світильників Solar Street light потужністю 60W, CCT:6500К за одиницю складає 1 493,87 грн, за допомогою комп`ютерної техніки склав від імені товариства, підписав від свого імені та скріпив відбитком круглої печатки товариства акти приймання виконаних будівельних робіт, до яких умисно вніс завідомо неправдиві відомості щодо вартості одного світильника в розмірі 18 528,70 грн, при фактичній ринковій вартості в 1 493,87 грн

Таким чином, умисні дії директора ТОВ «Укрмежбуд» ОСОБА_8 призвели до спричинення Савранській селищній раді Подільського району Одеської області матеріальних збитків в особливо великих розмірах на загальну суму 5 222 002,66 грн.

17 січня 2024 року ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191; ч.1 ст.366 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: договорами підряду №22,23,24,25 від 28.05.2021 укладеннях між ТОВ «УКРМЕЖБУД» та Савранською селищною радою; актами приймання виконаних будівельних робіт №22,23,24,25 від 17.07.2021 з виконання робіт по встановленню вуличного освітлення на території Савранської ОТГ; висновком судової товарознавчої експертизи; висновком судової будівельно-технічної експертизи; висновком судової економічної експертизи; іншими матеріалами досудового розслідування у своїй сукупності.

Погоджуючись з рішенням слідчого судді щодо обґрунтованості підозри, апеляційний суд враховує те, що діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов`язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» («Нечипорук і Йонкало проти України», no. 42310/04, §219, 21 квітня 2011 року).

За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Апеляційний суд вважає, що матеріали кримінального провадження, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування, є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри повідомленої ОСОБА_8 .

Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати остаточну оцінку допустимості та належності доказів, а також їх сукупності для висновку про винуватість особи, або її невинуватість, оскільки справа не розглядається судом по суті пред`явленого обвинувачення.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою згідно положень ч.1 ст.94 КПК.

Відповідно до статей 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.

Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту в частині відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК, які зазначені в оскарженій ухвалі слідчого судді, з огляду на таке.

Так, підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» -слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь-яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

На думку апеляційного суду, обставини даного кримінального провадження, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_8 , який між іншим, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1) ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.

Оцінюючи наявність ризику, передбаченого п.3) ч.1 ст.177 КПК - впливу на свідків в даному кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими, свідками у кримінальному провадженні, відповідно до частин 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.

Оскільки наразі досудове розслідування триває, а показання свідків у даному кримінальному провадженні мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, перебуваючи на свободі, підозрюваний може здійснювати незаконний вплив на свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Враховуючи те, що ОСОБА_8 обіймає посаду директора ТОВ «УКРМЕЖБУД» апеляційний суд вважає, що існує ризик того, що він може впливати на свідків у кримінальному провадженні, які знаходяться у його підпорядкуванні.

За наявності існування обґрунтованої підозри та вищевказаних ризиків апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту про те, що слідчий суддя безпідставно застосував до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

При цьому, обставин передбачених ч.2 ст.183 КПК України, що виключають можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апеляційним судом не встановлено.

Стосовно доводів апеляційної скарги прокурора про те, що в якості альтернативного запобіжного заходу ОСОБА_8 необхідно визначити заставу в сумі 5 млн 222 тис. 2 грн. 66 коп. апеляційний суд зазначає про таке.

Слідчий у своєму клопотанні та прокурор в апеляційній скарзі порушуючи питання про визначення застави в сумі 5 млн 222 тис. 2 грн. 66 коп. свої вимоги обґрунтували лише посиланням на розмір спричиненої шкоди, завданої діями, які інкримінуються підозрюваному.

Апеляційний суд наголошує, що такі вимоги не можна вважати законними, оскільки вони суперечать практиці Європейського суду з прав людини та положенням КПК України.

Так, згідно з висновками викладеними в другому реченні п. 31 рішення ЄСПЛ «Істоміна проти України» від 13.01.2022, відповідно до якого: хоча національне законодавство дозволяло суду у «виключних випадках» встановлювати більші розміри застави (див. пункт 19), таке рішення мало передбачати ретельний аналіз обставин справи для обґрунтування її «виключного» характеру, а також необхідності ретельної оцінки всіх відповідних факторів, у тому числі спроможності підозрюваного сплатити визначений розмір застави, та задовільного пояснення, чому застава була визначена у такому надзвичайно великому розмірі. Також вцьому рішенніЄПСЛ зазначив,що ЄСПЛзазначив,що заставамає наметі незабезпечення відшкодуванняшкоди,завданої усправі,а передусім-забезпечення явкиособи насудове засідання. Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями - серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі та ін.

Таким чином, слід констатувати, що положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; даних про особу підозрюваного; встановлені ризики, передбачені статтею 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням тощо.

Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Застава фактично є гарантією, що підозрюваний чи обвинувачений буде сумлінно виконувати визначені кримінально процесуальним законом обов`язки, а суд має визначити таку суму застави, яка б дисциплінувала і мотивувала останнього на їх виконання.

Апеляційний суд вважає, що в даному кримінальному провадженні, з урахуванням даних про особу підозрюваного слідчий суддя належним чином виконав вимоги КПК України та, в якості альтернативного запобіжного заходу, визначив ОСОБА_8 заставу в межах, встановлених п.3) ч.5 ст.182 КПК України, для осіб, підозрюваних у вчиненні особливо тяжкого злочину, а саме - 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень (3028 грн. * 80).

На переконання апеляційного визначений розмір застави є достатнім та необхідним для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також зможе запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1) та 3) ч.1 ст.177 КПК України, які були встановленні слідчим суддею, і з існуванням яких погоджується апеляційний суд.

Апеляційний суд визнає необґрунтованими та декларативними доводи прокурора стосовно того, що в ході протиправної діяльності підозрюваний міг суттєво збагатитись і він може легко внести визначену слідчим суддею заставу в сумі 908 400 гривень та перешкоджати кримінальному провадженню, як на стадії досудового розслідування так і під час судового розгляду, маючи у розпорядженні понад 4 млн. гривень бюджетних коштів.

По-перше, апеляційний суд звертає вагу, що вина підозрюваного у вчиненні інкримінованих йому злочинів, зокрема його збагачення в результаті вчинення злочину, ще не доведена і може бути встановлена виключно за результатами розгляду справи судом по суті пред`явленого обвинувачення, у разі звернення прокурора до суду з відповідним обвинувальним актом.

По-друге, прокурором не надано суду будь-яких доказів на підтвердження майнового стану підозрюваного, який вказує на існування у нього суттєвих майнових активів, які дають можливість сплатити заставу в сумі більше ніж 5000000 гривень.

Апеляційний суд наголошує, що сума ймовірно завданої шкоди не може бути єдиним чинником призначення завищеного розміру застави, в тому числі і з огляду на те, що розмір можливо завданої злочином шкоди має бути перевірено та встановлено в ході досудового розслідування, яке ще триває.

Колегія суддів вважає, що той розмір застави, про який просить визначити сторона обвинувачення, є явно необґрунтованим та непомірним з огляду на недоведеність відповідного фінансового стану підозрюваного та його оточення.

Відповідно до п.1) ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні апеляційних скарг прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_9 , а оскаржувану ухвалу слідчого судді без змін.

Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 25 січня 2024 року, якою до підозрюваного ОСОБА_8 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до 16 березня 2024 року включно з визначенням застави у розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 908 400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) гривень залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4