Рішення

від 05.07.2023 по справі 502/1502/21

КІЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 502/1502/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2023 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого - судді Балан М. В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Урсул Г. К.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Усть Дунайськ»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог:

Профспілкова організація Усть Дунайського Морського торгівельного порту,

Фонд державного майна України

про

визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді,

стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Кілійського районного суду Одеської області з позовом до відповідача Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Усть Дунайськ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Профспілкова організація Усть Дунайського Морського торгівельного порту про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування поданого позову вказано, що позивач працювала в Державному підприємстві «Морський торгівельний порт «Усть Дунайськ», а саме:

- з 26.12.1980 на підставі наказу № 220к зарахована учеником тальмана;

- з 28.01.1981 року на підставі наказу № 23к переведена тальманом вантажного складу;

- з 14.08.1984 року на підставі наказу № 150-к переведена старшим тальманом;

- з 01.11.2003 року на підставі наказу № 183-ок переведена старшим тальманом контролером на пропускномі пункті портової території;

- з 12.10.2004 року на підставі наказу № 157-ОК переведена старшим тальманом транспортно складської контори;

- з 01.03.2010 року на підставі наказу № 7 переведена старшим тальманом;

Відповідно до наказу № 04-л від 17.08.2021 року, її було звільнено у зв`язку із втратою довір`я, на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України, оскільки, як вказано в наказі, при виконання своїх функціональних обов`язків ОСОБА_1 , старший тальман підрозділу «Портовий пункт Кілія», будучи матеріально відповідальною особою, 28.07.2021 року підписала з ТОВ «Давос Агро» акт приймання передачі на зберігання ячмінь в об`ємі 2353 тони 740 кілограмів без узгодження з дирекцією ДП «МТП Усть Дунайськ» та за відсутністю договору зберігання із ТОВ «Давос Агро» без фактичного встановлення прийнятого об`єму ячменю та оформленні складських документів, у результаті чого фактичний об`єм матеріальних цінностей, прийнятих на зберігання, встановити немає можливості, а відтак, у державного підприємства існує ризик збитків за недостачу ячменю, який знаходиться в приміщенні складу (літера «Г»), який розташований у порто пункті «Кілія» та прийнятий ОСОБА_1 , від імені ДП «МТП «Усть Дунайськ».

Позивач вважає, що зазначений наказ противоправний, винесений з порушенням діючого законодавства, виходячи з наступного.

Розірвання трудового договору за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл, тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довіри до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Таким чином, розірвання трудового договору за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України можливе за умови безпосереднього обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо), винних дій працівника і втрати довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Зазначена норма матеріального права передбачає настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди, як обов`язкової умови для звільнення працівника. Звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я.

Однак, як зазначено в самому наказі, її звільнено у зв`язку з не погодженням з дирекцією підприємства та за відсутністю договору приймання матеріальних цінностей, у зв`язку з чим може існувати ризик збитків за недостачу ячменю.

Тобто, а ні станом на день винесення наказу про її звільнення, а ні пізніше не було встановлено недостачу відповідного ячменю, та навпаки був складений акт від 28.07.2021 року, тобто причини її звільнення є надуманими.

Окрім того, відповідно до її посадових обов`язків старшого тальману підрозділу «Портовий пункт Кілія», який введено в дію 20.10.2014 року, позивач має наступні завдання:

- здійснює прийом, видачу вантажів зі складів (закритих і відкритих). Оформлення вантажної документації, пов`язаної з прийомом - видачею вантажів з подальшою випискою видаткових ордерів вантажоодержувачам після оплати провізних платежів на вантаж.

- веде облік прийому - видачі вантажів по комірним книгам на каботажні, експортна - імпортні, транзитні вантажі.

- несе відповідальність за оформлення експортно-імпортних, транзитних вантажів згідно з вимогами і нормативним документам, не допускаючи випадків простою суден із-за несвоєчасного оформлення вантажної документації.

- після оформлення і вручення документів судну, виробляє комплектацію перевізних документів з подальшою здачею для виробництва фінансових операцій.

- вимагає від докерів дотримання технології перевантаження вантажів, правил безпеки праці в морських портах (ПБТП), при порушенні їх зупиняє роботу і негайно доповідає про це змінному диспетчеру портопункту, вживає заходів щодо усунення недоліків.

- керує сортуванням, маркуванням, зашиттям, переважуванням вантажу та цілими складськими операціями в складах. Стежить, щоб на кожному штабелі вантажу була складу маркування за встановленою формою і щоб вона відповідала маркуванні вантажних місць. Складає на баржі-секції - склад каргоплана на розміщення вантажів. Веде облік розміщення складських вантажів та відкритих складських майданчиках. При завантаженні-розвантаженні навалювальних вантажів контролює складання акта замірів опади судна, приймальний акт.

- організовує розміщення вантажів на складі з урахуванням властивості вантажу і забезпечення його схоронності. Вживає заходів, щоб в складі повністю дотримувалися правила з протипожежної безпеки (наявність пожежних проїздів, сходів для підйому на штабель, наявність вогнегасників).

Разом з тим, за період роботи на підприємстві її жодного разу не було притягнуто до відповідальності, жодних доган чи притягнення до іншої відповідальності вона не отримувала та виконувала всі дії, які передбачені її посадовою інструкцією.

Окрім того, в порушення вимог законодавства, відповідач взагалі не звертався до органу профспілки для надання згоди про звільнення позивача.

Через незаконне звільнення позивач отримала справжній шок через зазначені обставини вона втратила сон, довгий час після звільнення не могла думати не про що інше. Її сім`я відчувала її стан та відповідно також находилася у пригніченому настрої.

На підставі вищезазначеного, представник позивача в позові просив суд:

-визнати наказ №04-лвід 17.08.2021року прозвільнення ОСОБА_1 у зв`язкуіз втратоюдовір`я- незаконним;

-поновити ОСОБА_1 на посаді старшого тальману підрозділу «Портовий пункт Кілія» Державного підприємства «Морський торгівельний порт Усть Дунайськ»;

-стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть- Дунайськ» (68355, Одеська область, Ізмаїльський район, м. Вилкове, вул. Придунайська, 2, код ЄДРПОУ 01125206) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.08.2021 року на час прийняття рішення по справі;

- стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть- Дунайськ» (68355, Одеська область, Ізмаїльський район, м. Вилкове, вул. Придунайська, 2, код ЄДРПОУ 01125206) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 моральну шкоду в сумі 10 000 гривень;

- стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть- Дунайськ» (68355, Одеська область, Ізмаїльський район, м. Вилкове, вул. Придунайська, 2, код ЄДРПОУ 01125206) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 судовий збір в сумі 2189,00 гривень та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді Кілійського районного суду Одеської області від 23.05.2022 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження по справі, про що повідомлені сторони.

04.08.2022 року до Кілійського районного суду Одеської області від відповідача по справі надійшов відзив на позов в якому зазначено, що позивач обіймала посаду старшого тальмана підрозділу «Портовий пункт Кілія». Посадові обов`язки позивач виконував на підставі посадової інструкції старшого тальману відповідного підрозділу, з якою вона ознайомлена про що міститься відповідний підпис. Окрім того, між позивачем та відповідачем укладений договір про повну матеріальну відповідальність працівника за передані йому підзвітні цінності від 01.07.13.

У липні 2021 року представники ТОВ «ДАВОС-АГРО» здійснили протиправне захоплення державної власності, розташованої в портовому пункті «КІЛІЯ» (м. Кілія, вул. Портова, 4) та протягом вказаного періоду проти волі відповідача вивантажили до складської будівлі, яка належить державному підприємству, вантаж, а саме ячмінь у невстановленому об`ємі.

Слід зазначити, що між відповідачем та ТОВ «ДАВОС-АГРО» відсутні будь-які правовідносини щодо права користування ТОВ «ДАВОС-АГРО» складською будівлею державного підприємства, у т.ч. правочини, що свідчать про згоду прийняття відповідачем вантажу на зберігання.

По вказаному факту відрите кримінальне провадження №42021162300000028 від 20.07.21, яке триває по цей час.

Позивач, будучі обізнаною особою про вищезазначене, маючи особисту неприязнь до директора державного підприємства, вступивши у змову з представниками ТОВ «ДАВОС-АГРО», 28.07.21 підписав з ТОВ «ДАВОС-АГРО» акт, яким засвідчив завезення ТОВ «ДАВОС-АГРО» до складської будівлі державного підприємства ячменю, в об`ємі 2353 т 740 кг.

По вказаному факту відповідачем було проведено службове розслідування, докази щодо якого додаються до відзиву.

29.07.21 позивачем складено службову розписку, в якій надані письмові пояснення щодо фактів, які передували підписанню позивачем з ТОВ «ДАВОС-АГРО» актів, яким позивач засвідчив завезення ТОВ «ДАВОС-АГРО» до складської будівлі державного підприємства ячменю в об`ємі 2353 т 740 кг.

Як убачається з пояснень, написаних власноручно позивачем, об`єм вантажу, який вивантажений ТОВ «ДАВОС-АГРО» до складської будівлі державного підприємства, позивачем не перевірявся. Тобто, підписанням не здійснював фактичний обмір ячменю, який протиправно завезений ТОВ «ДАВОС-АГРО» до державного складу, належний відповідачу.

Позивачем підтверджено про обізнаність факту відсутності будь-яких правовідносин між ДП «МТП УСТЬ-ДУНАЙСЬК» та ТОВ «ДАВОС-АГРО», неправомірне захоплення з 29.06.21 ТОВ «ДАВОС-АГРО» та ТОВ «ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ» державної власності - склад (літер «Г»), який неправомірно утримується вказаними юридичними особами, як на момент підписання ОСОБА_1 акту, так і на момент проведення службового розслідування. А відтак, встановити фактичний об`єм ячменю, який знаходиться на складі (літер «Г») немає можливості, окрім того, державне підприємство попередньо не узгоджувало ані ціну послуг зберігання, ані строк зберігання вантажу тощо. Позивач, підписавши з ТОВ «ДАВОС-АГРО» акт завезення ТОВ «ДАВОС-АГРО» до складської будівлі державного підприємства ячменю в об`ємі 2353 т 740 кг. діяв у порушення п. п. 4.1, 4.2, 4.6, 4.7, 4.8, 4.10, 4.11 посадової інструкції старшого тальмана підрозділу «ПОРТОВИЙ ПУНКТ КІЛІЯ» ПІ 08.13-14 від 20.10.2014 №129, та умов договору про повну матеріальну відповідальність працівника за передані йому підзвітні цінності від 01.07.13, тобто вчинив дії направлені на шкоду відповідачу. Положення посадових обов`язків старшого тальмана підрозділу «ПОРТОВИЙ ПУНКТ КІЛІЯ» ПІ 08.13-14 від 20.10.2014 №129, укладеного між ДП «МТП УСТЬ-ДУНАЙСЬК» та позивачем договору про повну матеріальну відповідальність працівника за передані йому підзвітні цінності від 01.07.2013, саме на позивача був покладений обов`язок обслуговувати товарні цінності в портопункті «КІЛІЯ». З огляду на наведене є наявна вина позивача, що проявилось у прийнятті від ТОВ «ДАВОС-АГРО» невстановленого об`єму ячменю без узгодження з дирекцією державного підприємства та згоди, а відтак, мав ризик того, що фактичний об`єм може бути меншим, не встановлена якість ячменю тощо, що в свою чергу може призвести до безпідставної вимоги ТОВ «ДАВОС-АГРО» до державного підприємства на відшкодування збитків на суму вартості об`єму ячменю відмінного від об`єму, який посвідчений позивачем. Із вказаними порушеннями посадових обов`язків позивач погодився, про що свідчить акт службового розслідування від 04.08.21, який підписаний позивачем без зауважень. Відповідач листом від 05.08.21 №411/01/04-21 звернувся до Профорганізації із поданням про звільнення позивача з підстав, визначених п. 2 ст. 41 КЗпП України. 16.08.21 відповідачем була отримана письмова згода Профорганізації на звільнення позивача з підстав, визначених п. 2 ст. 41 КЗпП України. З огляду на наведені обставини, звільнення позивача на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України є правомірним та відповідає засадам матеріального права.

20.07.2022 року та 19.08.2022 року від представника третьої особи Профспілкової організаціїУсть Дунайського Морськоготоргівельного порту надійшли пояснення на відзив, в яких зазначено, що ОСОБА_1 винних дій не здійснювала, адміністрацією не доведено факту порушення та її вину. Адміністрація підприємства не повідомила позивача про розірвання договору та заборону, у зв`язку з цим, оформлення ввозу вантажу та вона тільки, у відповідності до своїх посадових обов`язків, здійснила оформлення вантажної документації. В службовій розписці відсутні твердження того, що вона обізнана про розірвання договору з ТОВ «Давос Агро». З вищенаведеного вбачається, що порушень зі сторони позивача немає, ризиків збитків за недостачу ячменю, який знаходився на складі немає, тобто порушення та винних дій з боку позивача немає.

Нелегітимний Профком Усть-Дунайського МТП не повідомив позивачку про розгляд подання на її звільнення, як це передбачає діюче законодавство. Провів розгляд подання без присутності позивача, дав згоду від імені «Профкому» на бланках ДП «МТП Усть-Дунайськ». Згоди на звільнення позивача легітимний профспілковий комітет Усть Дунайського МТП та вищестоящий виборний орган профспілки - ПРМТУ не надавав. Адміністрація підприємства взагалі не направляла подання до профкому щодо надання згоди на її звільнення з посади. Листом ПРМТУ від 23.06.2021 р. № 01-190 трудовий колектив державного підприємства "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" та всі членів ПРТМУ, що перебувають на обліку в Профкомі МТП Усть-Дунайськ, було повідомлено, що у разі проведення профспілкової конференції (зборів) 24 червня 2021 року, визначена Статутом ПРМТУ процедура її скликання дотримана не буде, а це у відповідності до положень Статуту ПРМТУ тягне за собою її подальшу неправомочність (в т.ч. для цілей проведення реєстраційних дій). Втім, 24 червня 2021 року відбулися збори працівників державного підприємства "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ", де всупереч чинному законодавству України про професійні спілки та вимогам Статуту ПРМТУ, не зважаючи на попереджувальний лист ПРМТУ, вирішувалися внутрішньопрофспілкові питання, зокрема звіти та вибори в Профкомі МТП Усть-Дунайськ. Як наслідок - був порушений встановлений Статутом ПРМТУ порядок скликання та проведення профспілкових зборів, ведення зборів здійснювала не уповноважена на те особа.

Втім, не зважаючи на кричущі порушення Статуту ПРМТУ, збори трудового колективу ДП були оформлені протоколом як профспілкові збори Профкому, який в подальшому був поданий на державну реєстрацію.

Тобто, роботодавець отримав згоду на звільнення позивача від нелегітимного голови Профкому Москальова В.О., виключеного з членів ПРМТУ рішенням Президії Центральної Ради Профспілки, що є остаточним та оскарженню не підлягає та він не мав повноважень надавати згоду на її звільнення.

На підставі вищезазначеного, представник третьої особи, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 25.05.2023 року було задоволено клопотання представника відповідача та залучено до участі у справі Фонд державного майна України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

21.06.2023 року від представника третьої особи Фонду державного майна України надійшли пояснення щодо позову, в яких зазначено, що Наказом Фонду державного майна України від 03 грудня 2019 року № 1240 прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ». Наказом Міністерства інфраструктури України «Про передачу функцій з управління єдиним майновим комплексом державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» від 18 грудня 2019 № 879 передано функції з управління єдиним майновим комплексом ДП «МТП Усть-Дунайськ» до сфери управління Фонду. ДП «МТП Усть-Дунайськ» є окремим суб`єктом господарювання, яке має самостійний баланс та рахунки в органах Державної казначейської служби України та банківських установах. Посада старшого тельмана підрозділу «Портовий пункт Кілія» не передбачені штатним розписом Фонду, це є посади, що перебувають в штатному розписі державного підприємства. Як вже зазначалось, ДП «МТП Усть-Дунайськ» є самостійним суб`єктом господарювання в оперативно-господарську діяльність якого Фонд, як орган управління не може втручатись. Таким чином, Фонд не звільняв позивачку із займаної посади та не несе фінансову відповідальність за іншу юридичну особу ДП «МТП Усть-Дунайськ», не здійснює оплату праці його працівникам, зокрема старшому тельману підрозділу «Портовий пункт Кілія». Посада старого тельману підрозділу «Портовий пункт Кілія» належить до переліку посад, зазначених у штатному розписі ДП «МТП Усть-Дунайськ», оплата заробітної плати по вказаній посаді здійснюється відповідно до видатків на заробітну плату передбачених в фінансовому плані підприємства з рахунків Державного підприємства, нарахування заробітної плати за вказаною посадою здійснюється бухгалтерською службою Державного підприємства, як незалежної юридичної особи. Звільнення працівників, зокрема старшого тельмана підрозділу "Портовий пункт Кілія", Державне підприємство, як окремий суб`єкт господарювання здійснює самостійно, без погодження з Фондом. Враховуючи викладене, представник третьої особи, просив відмовити у задоволені позову.

Ознайомившись зі змістом поданих сторонами заяв по суті справи, а також дослідивши надані сторонами докази, проаналізувавши відповідні положення законодавства, судом встановлено наступні фактичні обставини по справі та відповідний їм зміст спірних правовідносин.

Відповідно до копії трудової книжки 29.07.1976 року, заповненої на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що:

-з 26.12.1980 на підставі наказу № 220к зарахована учеником тальмана;

-з 28.01.1981 року на підставі наказу № 23к переведена тальманом вантажного складу;

-з 14.08.1984 року на підставі наказу № 150-к переведена старшим тальманом;

-з 01.11.2003 року на підставі наказу № 183-ок переведена старшим тальманом контролером на пропускному пункті портової території;

-з 12.10.2004 року на підставі наказу № 157-ОК переведена старшим тальманом транспортно складської контори;

-з 01.03.2010 року на підставі наказу № 7 переведена старшим тальманом;, /а.с. 13-15/.

Згідно акту від 28.07.2021 року, підписаного ОСОБА_1 вбачається, що в період з 05.07.2021 року почали та 22.07.2021 року закінчили завозити ячмінь/нас. (для тимчасового зберігання) в критий вантажний склад портопункту Кілія в кількості 2353 т. 740 кг., /а. с. 16/.

Відповідно до посадової інструкції старшого тальману підрозділу «Портовий пункт Кілія», затвердженого Наказом директора ДП «МТП Усть-Дунайськ» № 129 від 20.10.2014 року вбачається, що відповідно до п. 1.2 Старший тальман адміністративно і безпосередньо підпорядкований начальнику портопункту, оперативно змінному диспетчеру портопункту.

Згідно п. 1.3 Інструкції Старший тальман є матеріально відповідальною особою.

Відповідно до Розділу 3 Старший тальман портопункту Кілія серед іншого повинен знати правила визначення ваги і прийому розрахунку вантажу. Форми і правила оформлення вантажних документів, комерційних актів та актів загальної форми.

Згідно п. 4.1, п. 4.2 Інструкції здійснює прийом, видачу вантажів зі складів.(закритих і відкритих). Оформлення вантажної документації, пов`язаної з прийомом видачею вантажів з подальшою випискою видаткових ордерів вантажоодержувачем після оплати провізних платежів на вантаж. Веде облік прийому вантажів по комірним книгам на каботажні, експортно імпортні, транзитні вантажі.

Відповідно до п. 4.7 Інструкції організовує розміщення вантажів на складі з урахуванням властивості вантажу і забезпечення його схоронності.

Згідно до п. 6.1 Інструкції Старший тальман несе матеріальну та дисциплінарну відповідальність за невиконання своїх обов`язків в обсязі цієї Інструкції в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 7 Інструкції у своїй роботі старший тальман має взаємини з агентами, капітанами суден, службою експлуатації портопункту, митнецею, представниками санконтроля, ветконтролю та іншими контролюючими органами, /а. с. 56-60/.

З вищевказаною інструкцією ОСОБА_1 ознайомлена 21.10.2014 року /а. с. 62/.

Відповідно до службової записки змінного диспетчера складеної на ім`я начальника офіцера охорони ПЗ від 29.07.2021 року встановлено, що старший тальман ОСОБА_1 ніяких данних по прийняттю ячміню на вантажний склад п/п Кілія від ТОВ «Давос Агро» в період з 05.07.2021 року по 22.07.2021 року не надавала. Про факт, що ОСОБА_1 підписала акт прийняття ячміню об`ємом 2353. 740 тн стало відомо 29.07.2021 року, /а. с. 63/.

Згідно службової записки від 29.07.2021 року складеної старшим тальманом ОСОБА_2 поданої на ім`я начальника офіцеру охорони ПЗ вбачається, що 28.07.2021 року приблизно о 16 годині 30 хвилин старший тальман ОСОБА_1 надала їй для виставлення рахунку ТОВ «Давос Агро» оформлений та підписаний сторонами належним чином акт звезення ячміня та реєстр завезення в критий вантажний склад в трьох примірниках. У зв`язку з тим, що на теперішній час не має ніяких договірних умов з ТОВ «Давос Агро», документи вона не підписувала, повідомивши ОСОБА_1 , що запитає у керівництва, /а. с. 64/.

Відповідно до службової розписки від 29.07.2021 року складеної ОСОБА_1 , на ім`я начальника п/п Кілія встановлено, що 28.07.2021 року вона склала документи: акт і реєстр завезення вантажу у критий вантажний склад. Про те, що де і з ким були укладено угоду про експлуатацію складу і складських майданчиків та чи була, чи не була резолюція адміністрація порту її не інформували. Всі акти і реєстри нікому не віддавала, крім ОСОБА_2 ,/а. с. 67/.

Згідно службової записки начальника п/п Кілія ОСОБА_3 , на ім`я в. о. директора ДП «МТП Усть Дунайськ» встановлено, що старший тальман ОСОБА_1 надавала йому оформлені належним чином з ТОВ «Давос- Агро» документи стосовно завезення ячменя на критий склад портопункту «Кілія». Документи прийняті не були, так як договірні умови з ТОВ «Давом Агро» розірвані. У зв`язку з тим, що старший тальман ОСОБА_1 , не отримувала будь-яких розпоряджень щодо ведення обліку вантажу на складі, тим самим перевищила свої посадові обов`язки, тим паче, що вона попереднє освідомлена про відсутність договірних умов з ТОВ «Давос Агро» і ДП «МТП Усть Дунайськ» та виклик працівників поліції для фіксації несанкційованного захвату складських приміщень портопункту. Просив реагування та застосування відповідних дій згідно діючого законодавства, /а. .с 66/.

Відповідно до акту службового розслідування від 04.08.2021 року встановлено, що 28.07.2021 року старшим тальманом ОСОБА_1 підписаний акт від 28.07.21 року, який складений ТОВ «ДАВОС-АГРО». Згідно з вказаним актом, попри обізнаність ОСОБА_1 про відсутність будь-яких правовідносин між ДП «МТП УСТЬДУНАЙСЬК» та ТОВ «ДАВОС-АГРО», неправомірне захоплення з 29.06.21 року ТОВ «ДАВОС-АГРО» та ТОВ «ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ» державної власності - склад (літер «Г»), розташований за адресою: місто Кілія, вулиця Портова, 4, який належить на праві власності Міністерству інфраструктури України, та яким на праві господарського відання володіє ДП «МТП УСТЬ-ДУНАЙСЬК», який неправомірно утримується вказаними юридичними особами, як на момент підписання ОСОБА_1 акту, так і на момент проведення службового розслідування, прийнято на зберігання ячмінь в об`ємі 2353т 740кг. Встановлено, що в кінці робочого дня, близько о 16:30 год. 28.07.2021 року ОСОБА_1 намагалася надати ці документи старшому тальману ОСОБА_2 для нарахування та виставлення рахунку на зберігання ячменя. 29.07.21 ОСОБА_1 надала письмові пояснення з яких убачається, що акт від 28.07.21 року підписаний ОСОБА_1 з ТОВ «ДАВОС-АГРО» «як є», тобто, ОСОБА_1 не здійснила проміжкові перевірки об`єму ячменю за період, вказаний у реєстрі ТОВ «ДАВОС-АГРО». Згідно чого, встановити фактичний об`єм ячменю, який знаходиться на складі (літер «Г») немає можливості. Первинні облікові складські документи, товаро-транспортні накладні, документи відсутні та не складались за участю ОСОБА_1 ОСОБА_1 підтвердила той факт, що розпоряджень від начальника портового пункту або диспетчера порту на прийняття ячменю від ТОВ «ДАВОС-АГРО» не отримувала, діяла на власний розсуд. Встановлено, що ОСОБА_1 діяла у порушення п. п. 4.1, 4.2, 4.6, 4.7, 4.8. 4.10., 4.11 Посадової інструкції старшого тальмана підрозділу «ПОРТОВИЙ ПУНКТ КІЛІЯ» від 20.10.2014 року №129. Про факт накопичення ТОВ «ДАВОС-АГРО» ячменю в складі (літер «Г») керівництво ОСОБА_1 не повідомила. 29.07.2021 о 08:30 год. старшим тальманом ОСОБА_2 повідомлено начальника портопункта-офіцеру охорони ПЗ ОСОБА_3 про дії ОСОБА_1 . У зв`язку з чим, з метою попередження можливого нанесення збитків підприємству, начальником порто пункту Кілія-офіцером охорони ПЗ Курдіяшко С.В., документи та штамп були вилучені, Розпорядженнями №№ 4; 5 від 29.07.2021 затребуване пояснення з приводу цього факту у ОСОБА_1 , та повідомлено про цей факт керівництву порту. Виходячи з наведеного, встановлено, що матеріально-відповідальна ОСОБА_4 винна у порушенні покладених на неї посадових обов`язків, /а. с. 70/.

Згідно Договору про повну матеріальну відповідальність працівника за передані йому підзвітні цінності від 01.07.2013 року, укладеному між директором ДП «МТП «Усть Дунайськ» та ОСОБА_1 » встановлено, що працівник приймає на себе повну матеріальну відповідальність як за всі передані йому в установленому порядку Роботодавцем під звіт товарно матеріальні цінності та грошові засоби на день підписання цього договору, так і всі ті, що будуть надходити йому під звіт протягом усього терміну дії договору. Відповідно до п. 2 Договору, Працівник зобов`язується у встановленому порядку та в установлені терміни, згідно із затвердженими формами, подавати звітність про рух товарно матеріальних цінностей і грошових засобів, переданих йому під звіт. Згідно п. 7 Договору, роботодавець зобов`язується створити нормальні умови праці та виробничу обстановку, що забезпечує збереження прийнятих під звіт Працівником цінностей, /а.с.54/.

Відповідно до наказу № 04-л від 17.08.2021 року, ОСОБА_1 старшого тальмана підрозділу «Портовий Пункт Кілія» за навмисне порушення посадових обов`язків та правил проведення операцій з моральними цінностями, звільнено з 17.08.2021 року із займаної посади, у зв`язку із втратою довір`я, на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України, /а. с. 12/.

При ухваленні рішення судом застосовано наступні правові норми.

За змістом ч.3 ст. 12та ч.1 ст.81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихцим Кодексом.

Відповідно дост.263ЦПКУкраїни,судоверішенняповинно ґрунтуватисяназасадахверховенства права,бутизаконнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухваленесудомвідповідно донормматеріальногоправа іздотриманнямнормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідатизавданнюцивільного судочинства,визначеномуцимКодексом. Привиборі ізастосуваннінормиправа доспірнихправовідносинсуд враховуєвисновкищодозастосування відповіднихнормправа,викладенівпостановах ВерховногоСуду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповіднодостатті 43 КонституціїУкраїникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (пункт 2 частини першоїстатті 41 КЗпП України).

Розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першоїстатті 41 КЗпП Україниможливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає обов`язкового настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника. Звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Згідно з положеннями ст. 135-1 КЗпП України /в редакції, чинній на час укладення відповідного договору з позивачем/ - письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Проте чинною наразі є постанова Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня1977 року № 447/24. Зазначеною постановою затверджено Перелік посад і робіт, що заміщаються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою чи організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на зберігання, продаж (відпуск), перевезення або застосування у процесі виробництва.

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першоїстатті 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясувати: чи становить виконання операцій, пов`язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року № 6-100цс16.

Звільнення у зв`язку із втратою довір`я до працівника на підставі п. 2 ч. 1ст. 41 КЗпП Україниможе мати місце за умови вчинення ним винних дій. При цьому не має значення, були протиправні дії вчинені навмисно або внаслідок необережного ставлення до виконання своїх обов`язків, чи передбачав працівник або повинен був передбачити негативні наслідки своїх дій. Провина працівника має бути доведена власником або уповноваженим ним органом за допомогою фактів та об`єктивних обставин, що свідчать про винні дії працівника; це може бути, наприклад: систематична нестача довірених йому цінностей; безвідповідальне, халатне ставлення до своїх трудових обов`язків; порушення правил торгівлі; крадіжки; обмірювання, обважування покупців; завищення цін; привласнення матеріальних цінностей тощо.

Втрата довір`я може бути наслідком вчинення проступку, який дає підстави для висновку, що подальше залишення працівника на роботі, пов`язаній з обслуговуванням грошових і матеріальних цінностей, може призвести до їх утрати. Водночас, підозра власника або уповноваженого ним органу не може бути підставою для виявлення недовір`я до працівника.

Крім цього, суд бере до уваги, що у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №543/690/16-ц (провадження № 61-23037св18) Верховний Суд вказав, що звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України можливе лише спеціально визначеного кола працівників - працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності.

Як слідує із наданої посадової інструкції ОСОБА_1 , вона не допустила порушень трудової діяльності, оскільки серед вона здійснила прийом вантажу, при цьому судом не встановлено, що позивач повинна перевіряти договірні правовідносини між сторонами. Окрім того, в службовій записці начальника п/п Кілія наданої в.о. директора вказано, що ОСОБА_1 , попереднє освідомлена про відсутність договірних умов з ТОВ «Давос Агро», однак суду не надано належних та допустимих доказів щодо вказаного факту.

Із наказу про звільнення також не вбачається які саме винні дії ОСОБА_1 , по безпосередньому обслуговуванню грошових, товарних або культурних цінностей дали підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Згідно п. 18 іп. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»(із змінами і доповненнями) - при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» - у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний термін обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.

Подання роботодавця має розглядатися у присутності працівника, щодо якого воно подано. Розгляд подання за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. У разі нез`явлення працівника або його представника на засідання розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах терміну, визначеного частиною першою цієї статті. При повторному нез`явленні працівника без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

У разі, якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору дає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів профспілки згідно зі статутом.

Орган первинної профспілкової організації повідомляє роботодавця про прийняте рішення у письмовій формі у триденний термін після його прийняття. У разі пропуску цього терміну вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору.

Як вбачається з матеріалів справи 05.08.2021 року за вих. № 411/01/04-21 в.о. директора ДП «МТП Усть Дунайськ» звернувся до Голови Профорганізації Усть Дунайського морського торгівельного порту з поданням про погодження звільнення ОСОБА_1 , яка займає посаду старшого тальману підрозділу «Портовий пункт Кілія» ДП «МТП Усть Дунайськ», /а. с. 83-84/.

Відповідно до повідомлення Голови Профкому МТП Усть Дунайськ за вих. № 12/ПО від 16.08.2021 року вбачається, що профком МТП «Усть Дунайськ» надає згоду на звільнення старшого тальману портопункту Кілія ДП «МТП Усть Дунайськ» ОСОБА_1 за втрату довір`я, згідно п. 2 ст. 41 КЗпП України, /а. с. 85/.

Згідно протоколу позачергових звітно виборних зборів Профорганізації Усть Дунайського морського торгівельного порту Професійної спілки робітників морського транспорту України № 03082021 від 03.08.2021 року вбачається, що обрано профспілковим комітетом, строком на 5 років з 04.08.2021 року Голову профспілкового комітету ОСОБА_5 , /а. с. 88-93/.

У зв`язку з вищезазначеним, суд приходить до висновку, що дозвіл на звільнення ОСОБА_1 , було надано не уповноваженим головою профспілкового комітету, оскільки дозвіл надано 16.08.2021 року ОСОБА_6 , в той час коли з 04.08.2021 року головою Профспікового органу було обрано Морозову О.В.

Окрім того, з долучених до відзиву документів, не надано належних та допустимих доказів, щодо сповіщення позивача про розгляд її питання, не надано її відмову чи інший документ, які підтверджують належне її сповіщення.

На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку про визнання наказу № 04-л від 17.08.2021 року про звільнення ОСОБА_1 - незаконним та відповідно поновлення позивача на посаді.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.117КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Враховуючи, що в день звільнення позивачу не було виплачено належні до сплати суми, суд дійшов висновку, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача згідно зі ст.117КЗпП України компенсації за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі середнього заробітку працівника.

Згідно ізПостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Згідно із п. 3 розділу ІІІ даної Постанови при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку, зокремане враховуються одноразові виплати/компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам,які виходять на пенсію,вихідна допомога тощо/;пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати.Однак при обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов`язків, службового відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відповідно до п. 7 розділу IV Положення обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

З врахуванням вищенаведеного, стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток за весь період затримки розрахунку:

-серпень 2021 року 10 день; - вересень 2021 року 22 день; - жовтень 2021 року 20 днів; - листопад 2021 року 22 дні; грудень 2021 року 22 дні; - січень 2022 року 19 днів; - лютий 2022 року 20 днів; - березень 2022 року 23 дні; - квітень 2022 року 21 день; - травень 2022 року 22 дні; - червень 2022 року 22 дні; - липень 2022 року 21 день; - серпень 2022 року 23 дні; - вересень 2022 року 22 днів; - жовтень 2022 року 21 день; - листопад 2022 року 22 дні;- грудень 2022 року 22 дні; - січень 2023 року 22 день; - лютий 2023 року 20 днів; - березень 2023 року 23 дні; - квітень 2023 року 20 дні; - травень 2023 року 23 дні; - червень 2023 року 22 дні; - липень 2023 року 3 дні. Загальна кількість днів склала 508 днів.

З врахуванням вищенаведеного, стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток за період затримки фактичного розрахунку по заробітній платі в розмірі 167299, 64 грн. за 508 робочих днів, що збігли з моменту звільнення позивача до моменту ухвалення судового рішення (329, 33 грн./день?508 дні). Середній заробіток розрахований згідно інформації наданої ДП «МТП Усть Дунайськ» щодо виплат заробітної плати ОСОБА_1 .

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України.

Так, згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до роз`яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди» під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При з`ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Згідно пункту 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди», судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

В обґрунтування позивачем завданої їй шкоди, вона зазначає, що через звільнення вона втратила сон, довгий час після звільнення вона не могла думати ні про що інше, боялася зустрітися зі своїми колишніми колегами, її сім`я відчувала її стан та також перебувала у пригніченому стані.

При визначенні розміру завданої моральної шкоди, суд вважає доведеним той факт, що через втрату роботи в житті позивача відбувались вимушені зміни, які полягали у втраті заробітку, пошуку роботи, що не могло не відобразитись на її емоційному стані та психологічній рівновазі.

Тому враховуючи вимушеність змін, що настали у житті позивача у зв`язку з неправомірними діями відповідача, виходячи із засад розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що позов в цій частині позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 2000 гривень, що є достатньою компенсацією моральної шкоди, спричиненої порушенням його трудових прав відповідачем.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно доп.1ч.1ст.5ЗаконуУкраїни«Просудовийзбір»,від сплатисудового зборупід часрозгляду справив усіхсудових інстанціяхзвільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно ч. 3ст. 133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), рішення від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України»). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч. 8ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, оформлені у встановленому законом порядку, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо), розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2статті 137 ЦПК України).

Таким чином, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на правову допомогу, при цьому не конкретизовано суму цих витрат, не надано належних та допустимих доказів понесення витрат на правову допомогу та не надано доказів щодо їх обсягу, у зв`яку з чим вказані судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі сплаченого судового збору за дві позовні вимоги немайнового характеру, які задоволені судом.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, ст. ст. 15, 16, 215, 233 ЦК України, керуючись ст. ст.2, 6-13, 81, 89, 141, 258,264-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати наказ №04-лвід 17.08.2021року прозвільнення ОСОБА_1 у зв`язкуіз втратоюдовір`я- незаконним.

Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на посаді старшого тальману підрозділу «Портовий пункт Кілія» Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Усть Дунайськ», (код ЄДРПОУ: 01125206, вул. Придунайська, 2, м. Вилкове Ізмаїльського району Одеської області).

Стягнути з Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Усть Дунайськ», (код ЄДРПОУ: 01125206, вул. Придунайська, 2, м. Вилкове Ізмаїльського району Одеської області) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 :

- середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення з 18.08.2021 року по 05.07.2023 року в розмірі 167299, 64 гривень, з подальшим утриманням зі вказаної суми податків та інших обов`язкових платежів;

- моральну шкоду в розмірі 2 000 гривень.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Усть Дунайськ», (код ЄДРПОУ: 01125206, вул. Придунайська, 2, м. Вилкове Ізмаїльського району Одеської області) - середнього заробітку за один місяць в сумі 7604, 53 грн. за вирахуванням податків та зборів.

Стягнути зДержавного підприємства«Морський торгівельнийпорт «Усть Дунайськ»,(кодЄДРПОУ:01125206,вул.Придунайська,2,м.Вилкове Ізмаїльськогорайону Одеськоїобласті) на користь держави судовий збір в сумі 2147, 20 гривень.

Стягнути зДержавного підприємства«Морський торгівельнийпорт «Усть Дунайськ»,(кодЄДРПОУ:01125206,вул.Придунайська,2,м.Вилкове Ізмаїльськогорайону Одеськоїобласті) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , - судовий збір у розмірі 2189, 00 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку доОдеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного рішення.

Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан