Постанова

від 11.02.2025 по справі 502/1502/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/537/25

Справа № 502/1502/21

Головуючий у першій інстанції Балан М. В.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Сегеди С.М.,

з участю секретаря Волкової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ» на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 05 липня 2023 року, постановленого під головуванням судді Балан М.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Профспілкова організація Усть-Дунайського Морського торговельного порту, Фонд державного майна України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2021року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного підприємства «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ» (далі ДП «МТП «Усть-Дунайськ»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Профспілкова організація Усть-Дунайського Морського торговельного порту про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди, в якому просила:

- визнати наказ №04-л від 17.08.2021 року про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із втратою довір`я незаконним;

- поновитиОСОБА_1 на посаді старшого тальману підрозділу «Портовий пункт Кілія» ДП «МТП «Усть-Дунайськ»;

- стягнути з ДП «МТП«Усть-Дунайськ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.08.2021 року на час прийняття рішення по справі;

- стягнути з ДП «МТП«Усть-Дунайськ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10 000 грн.;

- стягнути з ДП «МТП«Усть-Дунайськ» на користь ОСОБА_1 судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що позивач працювала в ДП «МТП «Усть-Дунайськ», а саме:

-з 26.12.1980 на підставі наказу № 220к зарахована учеником тальмана;

-з 28.01.1981 року на підставі наказу № 23к переведена тальманом вантажного складу;

-з 14.08.1984 року на підставі наказу № 150-к переведена старшим тальманом;

-з 01.11.2003 року на підставі наказу № 183-ок переведена старшим тальманомконтролером на пропускному пункті портової території;

-з 12.10.2004 року на підставі наказу № 157-ОК переведена старшим тальманом транспортно-складської контори;

-з 01.03.2010 року на підставі наказу № 7 переведена старшим тальманом.

Відповідно до наказу № 04-л від 17.08.2021 року, позивача було звільнено у зв`язку із втратою довір`я, на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України, оскільки, як вказано в наказі, при виконання своїх функціональних обов`язків ОСОБА_1 , старший тальман підрозділу «Портовий пункт Кілія», будучи матеріальновідповідальною особою, 28.07.2021 року підписала з ТОВ «ДавосАгро» акт прийманняпередачі на зберігання ячмінь в об`ємі 2353 тони 740 кілограмів без узгодження з дирекцією ДП «МТП«Усть-Дунайськ» та за відсутністю договору зберігання із ТОВ «ДавосАгро» без фактичного встановлення прийнятого об`єму ячменю та оформленні складських документів, у результаті чого фактичний об`єм матеріальних цінностей, прийнятих на зберігання, встановити немає можливості, а відтак, у державного підприємства існує ризик збитків за недостачу ячменю, який знаходиться в приміщенні складу (літера «Г»), який розташований у порто пункті «Кілія» та прийнятий ОСОБА_1 , від імені ДП «МТП «Усть-Дунайськ».

Позивач вважає, що зазначений наказ противоправний, винесений з порушенням діючого законодавства.

Позивач зазначила, що в самому наказі вказано, що її звільнено у зв`язку з не погодженням з дирекцією підприємства та за відсутністю договору приймання матеріальних цінностей, у зв`язку з чим може існувати ризик збитків за недостачу ячменю.

Проте, а ні станом на день винесення наказу про її звільнення, а ні пізніше не було встановлено недостачу відповідного ячменю, та навпаки був складений акт від 28.07.2021 року, тобто причини її звільнення є надуманими.

За період роботи на підприємстві позивача жодного разу не було притягнуто до відповідальності, жодних доган чи притягнення до іншої відповідальності вона не отримувала та виконувала всі дії, які передбачені її посадовою інструкцією.

Окрім того, в порушення вимог законодавства, відповідач взагалі не звертався до органу профспілки для надання згоди про звільнення позивача.

Також позивач вважає, що їй була спричинена моральна шкода, у зв`язку з незаконним звільненням, яку з урахуванням вимог розумності і справедливості позивач оцінює в розмірі 10000 грн.

Судом до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача був залучений Фонд державного майна України.

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 05 липня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволений.

Визнано наказ № 04-л від 17.08.2021 року про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із втратою довір`я незаконним.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого тальману підрозділу «Портовий пункт Кілія» ДП «МТП «Усть-Дунайськ».

Стягнуто з ДП «МТП «Усть-Дунайськ» на користь ОСОБА_1 :

- середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення з 18.08.2021 року по 05.07.2023 року в розмірі 167 299,64 грн., з подальшим утриманням зі вказаної суми податків та інших обов`язкових платежів;

- моральну шкоду в розмірі 2 000 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з ДП «МТП «Усть-Дунайськ» середнього заробітку за один місяць в сумі 7 604,53 грн. за вирахуванням податків та зборів.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду, ДП «МТП «Усть-Дунайськ» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та відмовити у задоволені позову повністю, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що звільнення позивача на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України є правомірним та відповідає засадам матеріального права, позивач погодилась з порушенням нею посадових обов`язків, а також, що відповідачем була отримана письмова згода Профорганізації на звільнення позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, які не можуть бути підставами для його скасування, а рішення суду законним та таким, що постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

У відзивіна апеляційнускаргу,голова профорганізаціїУсть-ДунайськогоМТП просить залишити рішення суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає безпідставними та необґрунтованими доводи апеляційної скарги, у зв`язку з тим, що адміністрацією не доведено факту порушення ОСОБА_1 винних дій та згода на звільнення ОСОБА_1 була надана від нелегітимного голови Профкому ОСОБА_2 , так як він не мав повноважень надавати згоду на її звільнення.

В судовезасідання,призначене на11лютого 2025року учасникисправи не з`явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 100-104 т. 2).

Від ОСОБА_1 до суду раніше була подана заява про розгляд справи за її відсутністю (а.с. 80-81 т. 2).

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідностідо ст.367ЦПКУкраїни, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст.375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідно до копії трудової книжки 29.07.1976 року, заповненої на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що:

- з 26.12.1980 року на підставі наказу № 220к зарахована учеником тальмана;

- з 28.01.1981 року на підставі наказу № 23к переведена тальманом вантажного складу;

- з 14.08.1984 року на підставі наказу № 150-к переведена старшим тальманом;

- з 01.11.2003 року на підставі наказу № 183-ок переведена старшим тальманомконтролером на пропускному пункті портової території;

- з 12.10.2004 року на підставі наказу № 157-ОК переведена старшим тальманом транспортноскладської контори;

- з 01.03.2010 року на підставі наказу № 7 переведена старшим тальманом (а.с. 13-15 т. 1).

Згідно акту від 28.07.2021 року, підписаного ОСОБА_1 вбачається, що в період з 05.07.2021 року почали та 22.07.2021 року закінчили завозити ячмінь/нас. (для тимчасового зберігання) в критий вантажний склад портопункту Кілія в кількості 2353 т. 740 кг. (а.с. 16 т. 1).

Відповідно до посадової інструкції старшого тальману підрозділу «Портовий пункт Кілія», затвердженого Наказом директора ДП «МТП Усть-Дунайськ» № 129 від 20.10.2014 року вбачається, що відповідно до п. 1.2 Старший тальман адміністративно і безпосередньо підпорядкований начальнику портопункту, оперативнозмінному диспетчеру портопункту.

Згідно п. 1.3 Інструкції Старший тальман є матеріальновідповідальною особою.

Відповідно до Розділу 3 Старший тальман портопункту Кілія серед іншого повинен знати правила визначення ваги і прийому розрахунку вантажу. Форми і правила оформлення вантажних документів, комерційних актів та актів загальної форми.

Згідно п. 4.1, п. 4.2 Інструкціїздійснює прийом, видачу вантажів зі складів.(закритих і відкритих). Оформлення вантажної документації, пов`язаної з прийомомвидачею вантажів з подальшою випискою видаткових ордерів вантажоодержувачем після оплати провізних платежів на вантаж. Веде облік прийомувантажів по комірним книгам на каботажні, експортноімпортні, транзитні вантажі.

Відповідно до п. 4.7 Інструкціїорганізовує розміщення вантажів на складі з урахуванням властивості вантажу і забезпечення його схоронності.

Згідно до п. 6.1 Інструкції Старший тальман несе матеріальну та дисциплінарну відповідальність за невиконання своїх обов`язків в обсязі цієї Інструкції в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 7 Інструкціїу своїй роботі старший тальман має взаємини з агентами, капітанами суден, службою експлуатації портопункту, митнецею, представниками санконтроля, ветконтролю та іншими контролюючими органами (а.с. 56-60 т. 1).

З вищевказаною інструкцією ОСОБА_1 ознайомлена 21.10.2014 року (а.с. 62 т. 1).

Відповідно до службової записки змінного диспетчера складеної на ім`я начальникаофіцера охорони ПЗ від 29.07.2021 року встановлено, що старший тальман ОСОБА_1 ніяких данних по прийняттю ячміню на вантажний склад п/п Кілія від ТОВ «ДавосАгро» в період з 05.07.2021 року по 22.07.2021 року не надавала. Про факт, що ОСОБА_1 підписала акт прийняття ячміню об`ємом 2353. 740 тн стало відомо 29.07.2021 року (а.с. 63 т. 1).

Згідно службової записки від 29.07.2021 року складеної старшим тальманом ОСОБА_3 поданої на ім`я начальникаофіцеру охорони ПЗ вбачається, що 28.07.2021 року приблизно о 16 годині 30 хвилин старший тальман ОСОБА_1 надала їй для виставлення рахунку ТОВ «ДавосАгро» оформлений та підписаний сторонами належним чином акт звезення ячміня та реєстр завезення в критий вантажний склад в трьох примірниках. У зв`язку з тим, що на теперішній час не має ніяких договірних умов з ТОВ «ДавосАгро», документи вона не підписувала, повідомивши ОСОБА_1 , що запитає у керівництва (а.с. 64 т. 1).

Відповідно до службової розписки від 29.07.2021 року складеної ОСОБА_1 , на ім`я начальника п/п ОСОБА_4 встановлено, що 28.07.2021 року вона склала документи: акт і реєстр завезення вантажу у критий вантажний склад. Про те, що де і з ким були укладено угоду про експлуатацію складу і складських майданчиків та чи була, чи не була резолюція адміністрація порту її не інформували. Всі акти і реєстри нікому не віддавала, крім ОСОБА_3 (а.с. 67 т. 1).

Згідно службової записки начальника п/п Кілія Курдіяшко С.В. на ім`я в.о. директора ДП «МТП УстьДунайськ» встановлено, що старший тальман ОСОБА_1 надавала йому оформлені належним чином з ТОВ «Давос-Агро» документи стосовно завезення ячменя на критий склад портопункту «Кілія». Документи прийняті не були, так як договірні умови з ТОВ «ДавомАгро» розірвані. У зв`язку з тим, що старший тальман ОСОБА_1 , не отримувала будь-яких розпоряджень щодо ведення обліку вантажу на складі, тим самим перевищила свої посадові обов`язки, тим паче, що вона попереднє освідомлена про відсутність договірних умов з ТОВ «ДавосАгро» і ДП «МТП УстьДунайськ» та виклик працівників поліції для фіксації несанкційованного захвату складських приміщень портопункту. Просив реагування та застосування відповідних дій згідно діючого законодавства (а.с. 66 т. 1).

Відповідно до акту службового розслідування від 04.08.2021 року встановлено, що 28.07.2021 року старшим тальманом ОСОБА_1 підписаний акт від 28.07.21 року, який складений ТОВ «ДАВОС-АГРО». Згідно з вказаним актом, попри обізнаність ОСОБА_1 про відсутність будь-яких правовідносин між ДП «МТП УСТЬДУНАЙСЬК» та ТОВ «ДАВОС-АГРО», неправомірне захоплення з 29.06.21 року ТОВ «ДАВОС-АГРО» та ТОВ «ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ» державної власності - склад (літер «Г»), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності Міністерству інфраструктури України, та яким на праві господарського відання володіє ДП «МТП УСТЬ-ДУНАЙСЬК», який неправомірно утримується вказаними юридичними особами, як на момент підписання ОСОБА_1 акту, так і на момент проведення службового розслідування, прийнято на зберігання ячмінь в об`ємі 2353т 740кг. Встановлено, що в кінці робочого дня, близько о 16:30 год. 28.07.2021 року ОСОБА_1 намагалася надати ці документи старшому тальману ОСОБА_3 для нарахування та виставлення рахунку на зберігання ячменя. 29.07.21 ОСОБА_1 надала письмові пояснення з яких убачається, що акт від 28.07.21 року підписаний ОСОБА_1 з ТОВ «ДАВОС-АГРО» «як є», тобто, ОСОБА_1 не здійснила проміжкові перевірки об`єму ячменю за період, вказаний у реєстрі ТОВ «ДАВОС-АГРО». Згідно чого, встановити фактичний об`єм ячменю, який знаходиться на складі (літер «Г») немає можливості. Первинні облікові складські документи, товаро-транспортні накладні, документи відсутні та не складались за участю ОСОБА_1 . ОСОБА_1 підтвердила той факт, що розпоряджень від начальника портового пункту або диспетчера порту на прийняття ячменю від ТОВ «ДАВОС-АГРО» не отримувала, діяла на власний розсуд. Встановлено, що ОСОБА_1 діяла у порушення п. п. 4.1, 4.2, 4.6, 4.7, 4.8. 4.10., 4.11 Посадової інструкції старшого тальмана підрозділу «ПОРТОВИЙ ПУНКТ КІЛІЯ» від 20.10.2014 року №129. Про факт накопичення ТОВ «ДАВОС-АГРО» ячменю в складі (літер «Г») керівництво ОСОБА_1 не повідомила. 29.07.2021 о 08:30 год. старшим тальманом ОСОБА_3 повідомлено начальника портопункта-офіцеру охорони ПЗ ОСОБА_5 про дії ОСОБА_1 . У зв`язку з чим, з метою попередження можливого нанесення збитків підприємству, начальником порто пункту Кілія-офіцером охорони ПЗ ОСОБА_5 , документи та штамп були вилучені, Розпорядженнями №№ 4; 5 від 29.07.2021 року затребуване пояснення з приводу цього факту у ОСОБА_1 , та повідомлено про цей факт керівництву порту. Виходячи з наведеного, встановлено, що матеріально-відповідальна ОСОБА_1 винна у порушенні покладених на неї посадових обов`язків (а.с. 70 т. 1).

Згідно Договору про повну матеріальну відповідальність працівника за передані йому підзвітні цінності від 01.07.2013 року, укладеному між директором ДП «МТП «УстьДунайськ» та ОСОБА_1 встановлено, що працівник приймає на себе повну матеріальну відповідальність як за всі передані йому в установленому порядку Роботодавцем під звіт товарноматеріальні цінності та грошові засоби на день підписання цього договору, так і всі ті, що будуть надходити йому під звіт протягом усього терміну дії договору. Відповідно до п. 2 Договору, Працівник зобов`язується у встановленому порядку та в установлені терміни, згідно із затвердженими формами, подавати звітність про рух товарноматеріальних цінностей і грошових засобів, переданих йому під звіт. Згідно п. 7 Договору, роботодавець зобов`язується створити нормальні умови праці та виробничу обстановку, що забезпечує збереження прийнятих під звіт Працівником цінностей (а.с. 54 т. 1).

Відповідно до наказу № 04-л від 17.08.2021 року, ОСОБА_1 старшого тальмана підрозділу «Портовий Пункт Кілія» за навмисне порушення посадових обов`язків та правил проведення операцій з моральними цінностями, звільнено з 17.08.2021 року із займаної посади, у зв`язку із втратою довір`я, на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України (а.с. 12 т. 1).

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності заявлених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України).

Розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає обов`язкового настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника. Звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Згідно з положеннямист. 135-1 КЗпП України/в редакції, чинній на час укладення відповідного договору з позивачем/ - письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Проте чинною наразі є постанова Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня1977 року № 447/24. Зазначеною постановою затверджено Перелік посад і робіт, що заміщаються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою чи організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на зберігання, продаж (відпуск), перевезення або застосування у процесі виробництва.

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясувати: чи становить виконання операцій, пов`язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Звільнення у зв`язку із втратою довір`я до працівника на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України може мати місце за умови вчинення ним винних дій. При цьому не має значення, були протиправні дії вчинені навмисно або внаслідок необережного ставлення до виконання своїх обов`язків, чи передбачав працівник або повинен був передбачити негативні наслідки своїх дій. Провина працівника має бути доведена власником або уповноваженим ним органом за допомогою фактів та об`єктивних обставин, що свідчать про винні дії працівника; це може бути, наприклад: систематична нестача довірених йому цінностей; безвідповідальне, халатне ставлення до своїх трудових обов`язків; порушення правил торгівлі; крадіжки; обмірювання, обважування покупців; завищення цін; привласнення матеріальних цінностей тощо.

Втрата довір`я може бути наслідком вчинення проступку, який дає підстави для висновку, що подальше залишення працівника на роботі, пов`язаній з обслуговуванням грошових і матеріальних цінностей, може призвести до їх утрати. Водночас, підозра власника або уповноваженого ним органу не може бути підставою для виявлення недовір`я до працівника.

Судом вірно із наданої посадової інструкції ОСОБА_1 встановлено, що позивач не допустила порушень трудової діяльності, оскільки вона здійснила прийом вантажу, при цьому судом не було встановлено, що позивач повинна перевіряти договірні правовідносини між сторонами. Окрім того, в службовій записці начальника п/п Кілія наданої в.о. директора вказано, що ОСОБА_1 , попереднє освідомлена про відсутність договірних умов з ТОВ «ДавосАгро», однак суду не надано належних та допустимих доказів щодо вказаного факту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що із наказу про звільнення не вбачається які саме винні дії ОСОБА_1 , по безпосередньому обслуговуванню грошових, товарних або культурних цінностей дали підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Згідно п. 18 іп. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»(із змінами і доповненнями) - при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»- у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний термін обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.

Подання роботодавця має розглядатися у присутності працівника, щодо якого воно подано. Розгляд подання за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. У разі нез`явлення працівника або його представника на засідання розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах терміну, визначеного частиною першою цієї статті. При повторному нез`явленні працівника без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

У разі, якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору дає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів профспілки згідно зі статутом.

Орган первинної профспілкової організації повідомляє роботодавця про прийняте рішення у письмовій формі у триденний термін після його прийняття. У разі пропуску цього терміну вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору.

Судом встановлено, що 05.08.2021 року за вих. № 411/01/04-21 в.о. директора ДП «МТП УстьДунайськ» звернувся до Голови Профорганізації УстьДунайського морського торгівельного порту з поданням про погодження звільнення ОСОБА_1 , яка займає посаду старшого тальману підрозділу «Портовий пункт Кілія» ДП «МТП УстьДунайськ» (а.с. 83-84 т. 1).

Відповідно до повідомлення Голови Профкому МТП УстьДунайськ за вих. № 12/ПО від 16.08.2021 року судом встановлено, що профком МТП «УстьДунайськ» надає згоду на звільнення старшого тальману портопункту Кілія ДП «МТП УстьДунайськ» ОСОБА_1 за втрату довір`я, згідно п. 2ст.41КЗпП України (а.с. 85 т. 1).

Згідно протоколу позачергових звітновиборних зборів Профорганізації УстьДунайського морського торгівельного порту Професійної спілки робітників морського транспорту України № 03082021 від 03.08.2021 року вбачається, що обрано профспілковим комітетом, строком на 5 років з 04.08.2021 року Голову профспілкового комітету ОСОБА_6 (а.с. 88-93 т. 1).

Суд дійшов до вірного висновку про те, що дозвіл на звільнення ОСОБА_1 був наданий не уповноваженим головою профспілкового комітету, оскільки дозвіл надано 16.08.2021 року ОСОБА_2 , в той час коли з 04.08.2021 року головою Профспікового органу було обраноМорозову О.В.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, щодо сповіщення позивача про розгляд її питання, не надано її відмову чи інший документ, які підтверджують належне її сповіщення.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов обґрунтованого висновку про визнання наказу № 04-л від 17.08.2021 року про звільнення ОСОБА_1 незаконним, поновивши позивача на посаді.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду про стягнення з середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки в день звільнення позивачу не було виплачено належні до сплати суми, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача згідно зі ст. 117 КЗпП України компенсації за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі середнього заробітку працівника, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Згідно із п. 3 розділу ІІІ даної Постанови при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку, зокремане враховуються одноразові виплати/компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам,які виходять на пенсію,вихідна допомога тощо/;пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати.Однак при обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов`язків, службового відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відповідно до п. 7 розділу IV Положення обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток за весь період затримки розрахунку:

- серпень 2021 року10 день; - вересень 2021 року22 день; - жовтень 2021 року20 днів; - листопад 2021 року22 дні; - грудень 2021 року22 дні; - січень 2022 року19 днів; - лютий 2022 року20 днів; - березень 2022 року23 дні; - квітень 2022 року21 день; - травень 2022 року22 дні; - червень 2022 року22 дні; - липень 2022 року21 день; - серпень 2022 року23 дні; - вересень 2022 року22 днів; - жовтень 2022 року21 день; - листопад 2022 року22 дні; - грудень 2022 року22 дні; - січень 2023 року22 день; - лютий 2023 року20 днів; - березень 2023 року23 дні; - квітень 2023 року20 дні; - травень 2023 року23 дні; - червень 2023 року22 дні; - липень 2023 року3 дні. Загальна кількість днів склала508 днів.

З врахуванням вищенаведеного, суцд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток за період затримки фактичного розрахунку по заробітній платі в розмірі 167299,64 грн. за 508 робочих днів, що збігли з моменту звільнення позивача до моменту ухвалення судового рішення (329,33 грн./деньх508 дні).

Щодо стягнення моральної шкоди, судом зазначено наступне.

Відповідно до частини першої статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України.

Так, згідно ст. 237-1 КЗпП Українивідшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до роз`яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди»під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При з`ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Згідно пункту 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди», судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

В обґрунтування позивачем завданої їй шкоди, вона зазначає, що через звільнення вона втратила сон, довгий час після звільнення вона не могла думати ні про що інше, боялася зустрітися зі своїми колишніми колегами, її сім`я відчувала її стан та також перебувала у пригніченому стані.

При визначенні розміру завданої моральної шкоди, суд вважає доведеним той факт, що через втрату роботи в житті позивача відбувались вимушені зміни, які полягали у втраті заробітку, пошуку роботи, що не могло не відобразитись на її емоційному стані та психологічній рівновазі.

Суд першої інстанції врахувавши вимушеність змін, що настали у житті позивача у зв`язку з неправомірними діями відповідача та виходивши із засад розумності та справедливості, дійшов вірного висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача 2000 грн., яка є достатньою компенсацією моральної шкоди, спричиненої порушенням його трудових прав відповідачем.

На підставі вищевикладеного, суд встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні, прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

При цьому, суд першої інстанціїпри застосуваннінорм права до вказаних правовідносин вірноврахував висновки щодо застосуваннянорм матеріального права, викладених у постановах Верховного Суду.

Доводи апеляційної скарги ДП «МТП «Усть-Дунайськ» про те, що суд першої інстанції не врахував, що звільнення позивача на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України є правомірним та відповідає засадам матеріального права, позивач погодилась з порушенням нею посадових обов`язків, а також, що відповідачем була отримана письмова згода Профорганізації на звільнення позивача, колегія суддів відхиляє, оскільки судом не встановлено порушень трудової діяльності ОСОБА_1 під час виконання службових обов`язків, а дозвіл на звільнення ОСОБА_1 був наданий не уповноваженим головою профспілкового комітету.

Суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявлених вимог, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Також колегія суддів вважає, що вказані доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Крім того,зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення.

Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належних доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу державного підприємства «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ» залишити без задоволення.

Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 05 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 14 лютого 2025 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

Л.М. Вадовська

---

С.М. Сегеда