Рішення

від 03.07.2023 по справі 305/191/22

РАХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №305/191/22

Провадження по справі 2/305/43/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2023. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Марусяк М.О.

секретаря судового засідання Вербещука В.А.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув містіРахів впорядку спрощеногопозовного провадженняцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Ясінянського закладу загальної середньої освіти І ступеня №5 Ясінянської селищної ради, Відділу освіти, культури, молоді та спорту Ясінянської селищної ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за вимушений прогул,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Ясінянського закладу загальної середньої освіти І ступеня №5 Ясінянської селищної ради, Відділу освіти, культури, молоді та спорту Ясінянської селищної ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за вимушений прогул.

Позовні вимоги мотивує тим, що вона ОСОБА_1 , працює практичним психологом, соціальним педагогом, вихователем для супроводу дітей, що підвозяться шкільним автобусом в Ясінянському закладі загальної середньої освіти І ступеня №5 Ясінянської селищної ради. 08 листопада 2021 року їй було вручено наказ директора закладу №24-к від 08.11.2021 про відсторонення її від роботи з 08.11.2021 без збереження заробітної плати з підстав відсутності щеплення проти COVID-19. Вважає даний наказ незаконним та таким, що порушує її права. Зміст права на працю полягає у можливості кожної особи заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується. Це право забезпечується обов`язком держави створювати громадянам умови для повного його здійснення, гарантувати рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовувати програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Звертає увагу суду, що ні в трудовому контракті, ні в посадовій інструкції, ні в будь-якому іншому документі, що підписані між нею та відповідачем зобов`язання щодо щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з боку неї, як працівника немає, так само, як і не передбачено повноваження відповідача на відсторонення її з роботи з підстав відсутності вищезгаданого щеплення. При прийнятті її на роботу такої умови праці, як проходження нею щеплення від респіраторної хвороби COVID-19 не було, тому встановлена відповідачем нова умова праці, яка необхідна для продовження нею роботи, а саме наявність щеплення від COVID-19, є фактично зміною істотних умов праці. Попередження про необхідність проходження нею щеплення від респіраторної хвороби COVID-19 їй було вручено в кінці жовтня 2021 року, тобто лише за тиждень до видання наказу про відсторонення від роботи. Таким чином відповідач порушив встановлені строки попередження її про зміну істотнних умов праці. В наказі про відсторонення відповідач посилається на ст.46 КЗпПУ, ч.2 ст.14 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постанову КМУ від 09 грудня 2020 №1236 та наказ від 04.10.2021 №2153. Поряд з цим, ч.2 ст.14 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено не відсторонення від роботи а відсторонення від виконання зазначених видів робіт, що не є тотожними поняттями, як за підставами, так і за наслідками. Відповідач не мав права відсторонювати її від роботи, оскільки відсторонення працівників від роботи з підстав відсутності у них щеплення від COVID-19 не передбачено чинним законодавством. Відповідач, відсторонюючи її від роботи, фактично примушує її до щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, оскільки залишає їй на вибір тільки два варіанти, або прийняти щеплення від COVID-19 і, відповідно, продовжити працювати і отримувати заробітну плату, або відмовитись від щеплення і залишитись без засобів до існування, оскільки в останньому випадку їй не може виплачуватись ні допомога по безробіттю, ні допомога у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності. Згідно листа Уповноваженого з прав людини №2575941-141143/21/40 від 01.09.2021 примусове проведення вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, суперечить чинному законодавству України. Ні ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», а ні іншим законом України не встановлено обов`язкове щеплення від COVID-19, тому відсторонення працівника з підстав ч.2 ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» є незаконним та безпідставним. Вона не заперечує проти щеплень, як таких, однак відмовляється від примушування її до участі у медичному експеременті, оскільки вакцини проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, не є вакцинами в традиційному значенні цього слова та являються гено-інженерним продуктом. На підставі наведеного, просила визнати незаконним та скасувати наказ директора Ясінянського закладу загальної середньої освіти І ступеня №5 Ясінянської селищної ради №24-к від 08.11.2021 про відсторонення її від роботи та поновити її на роботі. Стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Ясінянської селищної ради заробітну плату за вимушений прогул за період відсторонення її від роботи.

Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області, ОСОБА_2 від 05.09.2022 звільнено позивача ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи в сумі 992.40 гривень. Відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Надановідповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 05.09.2022, витребувано зВідділу освіти,культури,молоді таспорту Ясінянської селищної ради,довідку-розрахунокпросередньоденний заробіток ОСОБА_1 , практичного психолога, соціального педагога, вихователя для супроводу дітей Ясінянського закладузагальної середньоїосвіти І ступеня №5 Ясінянської селищної ради за останні два місяці, які передували відстороненню її від роботи.

На виконання ухвали суду про витребування доказів, 16.09.2022, начальником Відділу освіти,культури,молоді таспорту Ясінянської селищної ради, Штефуряком С. надано довідку-розрахунокпросередньоденний заробіток ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 04.10.2022 провадження у справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом судового рішення у справі №672/1292/21 або перегляду судового рішення у справі №682/2645/21, або перегляду судового рішеннч у справі №130/3548/21

22 лютого 2023 року Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду суду прийнято постанову у справі №672/1292/21 (провадження № 61-3862св22), яка оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 24 лютого 2023 року.

Ухвалою суду від 16.03.2023 поновлено провадження у справі. Призначено судове засідання на 10 годину 00 хвилин, 11 квітня 2023 року.

Зважаючи на відсутність у справі відомостей, чи допущена позивачка ОСОБА_1 до роботи і з якої дати, суд, 11.04.2023 постановив ухвалу про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлденням (викликом) сторін та відклав судове засідання по справі на 11 годину 00 хвилин 09 травня 2023 року. Визнав обов`язковою явку позивача ОСОБА_1 , представників відповідачів: Ясінянського закладу загальної середньої освіти І ступеня №5 Ясінянської селищної ради та Відділу освіти, культури, молоді та спорту Ясінянської селищної ради у судове засідання призначене на 11 годину 00 хвилин 09 травня 2023 року.

05.05.2023 від відповідача Ясінянського закладу загальної середньої освіти І ступеня №5 Ясінянської селищної ради, надійшов відзив на позовну заяву.

У відзиві директор Ясінянського ЗЗСО І ступеня №5, ОСОБА_3 , зазначила, що Ясінянський заклад загальної середньої освіти І ступеня №5 Ясінянської селищної ради позовні вимоги не визнає, категорично заперечує та просить у позові відмовити у повному обсязі з наступних підстав. Вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, оскільки оскаржуваний наказ виданий відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідно до статті 46 КЗпП України передбачено відсторонення від роботи з інших підстав. Даний випадок відноситься до інших підстав, передбачених іншим законодавством. Професія вчителя віднесена до переліку професій, що підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19. Негативних висновків про незаконність чи невідповідність нормативних актів з цього питання не приймалось. Також зазначавє, що вимога про поновлення на роботі заявлена позивачем безпідставно, оскільки така вимога застосовується у випадку звільнення з роботи. В даному випадку має місце тимчасове відсторонення. Позивач не надала до Ясінянського ЗЗСО І ступеня №5 документ, який би підтверджував наявність прафілактичного щеплення від COVID-19 або довідки про абсолютні протипоказання для проведення відповідного щеплення. Тому, наказом Ясінянського ЗЗСО І ступеня №5 Ясінянської селищної ради №24- від 08 листопада 2021 року позивача відсторонено від роботи з 08.11.2021, з яким позивач ознайомилася, про що свідчить її власний короткий підпис в наказі. Вважає безпідставними посилання позивача про те, що вона не бажає брати участь у медичних, наукових чи інших дослідах, оскільки термін "Вакцинація" або "Щеплення" та медичні досліди трактуються по інакшому і це не є одне і те ж саме. Зазначає, що саме постанова КМУ №1096 зобов`язує роботодавців відсторонити від роботи працівників які визначені Переліком, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надати медичний висновок про наявність протипоказання для проведення відповідного щеплення. Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання трудових обов`язків та не виконує роботу то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством. Чинним законодавством прямо не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи, у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19. При цьому період такого відсторонення від роботи не входить до стажу роботи, що дає право на щорічні відпустки. Оскільки позивач є педагогічним працівником навчального закладу, не пройшла обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, не має протипоказань до вакцинації, керівник позивача зобов`язаний був, відповідно до вимог діючого законодавства відсторонити позивача від роботи. Також зазначила, що тимчасове увільнення працівника від роботи (на умовах та підставах встановлених законодавством) за своєю суттю не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом. Застосовується такий захід у виняткових випадках і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків. Призупинення трудових відносин, в такому випадку, не тягне за собою обов`язкове припинення самих трудових відносин. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце. Враховуючи вищевикладене, вважає, що наказ про відсторонення позивача від роботи є обгрунтованим, містить належні посилання на норми чинного законодавства, що дають підстави для відсторонення позивача від роботи. Вважає, що обов`язкова вакцинація певної категорії громадян від COVID-19 (захворювання, яке згідно наказу МОЗ України від 19.07.95 №133 належить до особливо небезпечної інфекційної хвороби) задля попередження його поширення серед населення є виправданим та таким, що не порушує статтю 8 Конвенції. Вимога роботодавця про надання сертифікату про профілактичне щеплення проти COVID-19 або медичного висновку про абсолютне протипоказання до такої вакцинації не є втручанням в приватне життя позивача, оскілька така вимога не суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 "Право на повагу до приватного і сімейного життя", а також практиці Європейського суду з прав людини. Крім того, звертає увагу суду, що вимога позивача про поновлення на роботі є неналежним способом захисту прав відстороненого від роботи працівника, оскільки поновленню на роботі підлягають лише звільнені працівники. Звільнення працівника, на відміну від відсторонення, веде до повного припинення трудових відносин із працівником. Наказом МОЗ України від 25 лютого 2022 року №380, який набрав чинності 01.03.2022 зупинено дію наказу МОЗ України від 04 жовтня 2021 року №2153 до завершення воєнного стану в Україні. З 01 березня 2022 року ОСОБА_1 допущено до роботи, їй виплачується заробітна плата, до завершення воєнного станну в Україні. На підставі наведеного, просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

З метою встановлення фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, задля повного та всебічного розгляду цивільної справи ухвалою суду від 09.05.2023 витребувано з Ясінянського закладу загальної середньої освіти І ступеня №5 Ясінянської селищної ради: посадові інструкції практичногопсихолога,соціального педагога тавихователя длясупроводу дітейЯсінянського закладузагальної середньоїосвіти Іступеня №5 Ясінянської селищної ради; інформацію про характер виконуваних обов`язків, які пов`язані з об`єктивною необхідністю під час їх виконання особисто контактувати з іншими учасниками освітнього процесу, кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); інформацію про форму організації праці (дистанційна/надомна) на момент видачі оспорюваного наказу та на час відсторонення працівника, у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для позивача, який не був щепленим; інформацію про умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19; докази індивідуальної оцінки виконуваних ОСОБА_1 трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми перед застосуванням до позивачки відсторонення від роботи.

24.05.2023 директором Ясінянського ЗЗСО І ступеня №5, Корженюк Г.М. надано документи витребуванні ухвалою суду від 09.05.2023.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася. 06.06.2023 подала через канцелярію суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі. Позов підтримує у повному обсязі. Просить його задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача, Ясінянського закладу загальної середньої освіти І ступеня №5 Ясінянської селищної ради в судове засідання не з`явився. Директор Ясінянського ЗЗСО Корженюк Г.М., 24.05.2023 подала через канцелярію суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі.

Представник відповідача, Відділу освіти, культури, молоді та спорту Ясінянської селищної ради, в судове засідання не з`явився. 08.05.2023 начальник відділу Штефуряк С.В. надіслав електронною поштою клопотання, в якому просив розглянути справу без його участі. Просив відмовити у задоволенні позову. До клопотання додав наказ №7-к від 01 березня 2022 року про допуск до роботи ОСОБА_1 .

На підставі ч.2ст.247ЦПК України,фіксування судового засідання технічними засобами не проводилось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність та допустимість кожного доказу, взявши до уваги відзиви на позовну заяву, відповідь на відзив, суд, прийшов до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 , працює практичним психологом, соціальним педагогом, вихователем для супроводу дітей, що підвозяться шкільним автобусом в Ясінянському закладі загальної середньої освіти І ступеня №5 Ясінянської селищної ради.

22 жовтня 2021 року позивача ОСОБА_1 у письмовому вигляді повідомлено, що з 08 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення від респіраторної хвороби СОVID-19 є обов`язковим для працівників закладів освіти. Крім того, позивачу роз`яснено, що в разі відсутності документу, що підтверджує наявність профілактичного щеплення від СОVID-19 або довідки про абсолютні протипоказання її з 08.11.2021 буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати.

08листопада 2021року директоромЯсінянського закладузагальної середньоїосвіти Іступеня Ясінянськоїселищної ради,Г.Корженюк був винесений наказ №24-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ", згідно якого, керуючись ст.46 КЗпП України, ч.2 ст.12 ЗУ "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06 квітня 2000 року, Наказом МОЗ "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням від 04 листопада 2021 року, пунктом 41-69 Постанови КМУ від 09.12.2020 №1236, ОСОБА_1 , практичного психолога, соціального педагога, виховатея для супроводу дітей, що підвозяться шкільним автобусом, відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19.

Відповідно до наказу МОЗ України від 25 лютого 2022 року №380, зареєстрованого в МЮ України 26 лютого 2022 року № 256/37592, зупинено дію наказу МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» до завершення воєнного стану в Україні.

На підставінаказу №7-квід 01березня 2022року, позивач ОСОБА_1 була допущена до роботи з 01 березня 2022 року.

Відповідно дост.21 Конституції Україниусі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Статтею 43 Конституції України, яка має найвищий пріоритет над законодавчими актами, передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Вказані конституційні гарантії не лише задекларовані уКонституції, але й знайшли своє відображення у численних законах, від соціальних гарантій і компенсацій до кримінальної відповідальності за різного роду порушення трудових прав.

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 21 КЗпП України).

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).

Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що «нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивача від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

За змістом Переліку № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. Отже, Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) вказано, що: «застосування до позивачки передбачених Переліком № 2153 та Законом № 1645-ІІІ заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Суди не встановили жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивачки від роботи. Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої позивачки.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:

- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);

- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;

- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;

- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів.

При розгляді цивільної справи, суд, керується положеннями статей 77-79 ЦПК України, згідно яких належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування, не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до положень статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Керуючись положеннями статті 89 ЦПК України суд, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду зазделегіть встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до положень частини 1 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В силу приписів статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що застосування до позивача ОСОБА_1 передбачених Переліком №2153 та Законом № 1645-ІІІ заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми.

Судом не встановлено жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивачки від роботи, оскільки відповідачі жодним чином не обгрунтували чому позивачку відсторонили від роботи, не надавши їй можливість працювати дистанційно та позбавивши її на час відсторонення заробітку. Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої позивачки.

На підставі наведеного, суд вважає, що наказ №24-к від 08.11.2021 "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 " є незаконним та підлягає скасуванню.

Стосовно позовної вимоги про виплату заробітної плати за час відсторонення, судом встановлено наступне.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 235 КЗпП Україниу разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що: «чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. […] У разі, якщо таке відсторонення не було правомірним, роботодавець зобов`язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати».

Якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, такий працівник має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 (провадження № 61-13444св19.)

Середній заробіток працівника визначається відповідно достатті 27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100(далі - Порядок № 100).

Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку № 100 основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на час відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку № 100).

Виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, оскільки чинним законодавством, зокремастаттею 235 КЗпП України, не передбачено будь-яке зменшення середнього заробітку.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-511цс16 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16.

Згідно із абзацом другим пункту 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Крім того, відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори (постанова Верховного Суду від 18 липня 2018 року в справі № 359/10023/16-ц (провадження № 61-14794св18)).

Відповідно до довідки-розрахунку наданої 16.09.2022, начальником відділу освіти, культури, молоді та спорту Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області Штефуряком С., середньоденна заробітнаплата позивача ОСОБА_1 складала 649,45 гривень.

Оскільки, позивачка ОСОБА_1 була допущена до роботи з 01 березня 2022 року, розрахунок заробітної плати має наступний вигляд:

17+22+19+20 = 78 днів;

78 днів х 649,45 грн. (середньоденна заробітна плата) = 50657,10 грн.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час вимушеного відсторонення від роботи за період з 08 листопада 2021 року по 28 лютого 2022 року становить 50657,10 гривень, які підлягають стягненню з відповідача Відділу освіти, культури, молоді та спорту Ясінянської селищної ради на користь позивача ОСОБА_1 .

Враховуючи, що оскаржуваним наказом позивача не було звільнено з роботи практичного психолога, соціального педагога, вихователдя для супроводу дітей, що підвозяться шкільним автобусом, більше того ОСОБА_1 з 01.03.2022 допущена до роботи, її вимога про поновлення на роботі не підлягає задоволенню.

Відповідно дост.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Враховуючи, що позивачка відповідно п.1 ч.1ст.5 ЗУ «Про судовий збір»звільненена від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення заробітної плати за вимушений прогул у сумі 992,40 гривень, вказана сума підлягає стягненню з відповідача Відділу освіти, культури, молоді та спорту Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області на користь держави.

Крім того, позивачка на підставі ухвали суду від 05.09.2022 звільнена від сплати судового збору у сумі 992,40 гривень за подання позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про відстронення від роботи.

У зв`яку з наведеним, вищевказана суму судового збору підлягає стягненню з відповідача Ясінянського закладу загальної середньої освіти І ступеня №5 Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області на користь держави.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора Ясінянського закладу загальної середньої освіти І ступеня №5 Ясінянської селищної ради №24-к від 08.11.2021 "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ".

Стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Ясінянської селищної ради заробітну плату за вимушений прогул за період відсторонення ОСОБА_1 від роботи з 08 листопада 2021 року по 28 лютого 2022 року в сумі 50657,10 (п`ятдесят тисяч шістсот п`ятдесят сім) гривень 10 копійок, без урахування внесків та обов`язкових платежів.

У задоволенні позову в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі - відмовити.

Стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Ясінянської селищної ради на користь держави судовий збір у сумі 992,40 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок, (отримувач коштів ГУК у м. Києві /м.Київ/ 22030106; код отримувача (код за ЄРДПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; класифікація доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: Сплата судового збору за рішенням суду про стягнення судового збору на користь держави).

Стягнути з Ясінянського закладу загальної середньої освіти І ступеня №5 Ясінянської селищної ради на користь держави судовий збір у сумі 992,40 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок, (отримувач коштів ГУК у м. Києві /м.Київ/ 22030106; код отримувача (код за ЄРДПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; класифікація доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: Сплата судового збору за рішенням суду про стягнення судового збору на користь держави).

Відомості щодо учасників справи:

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1 .

Відповідачі:

- Ясінянський заклад загальної середньої освіти І ступеня №5 Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області, місцезнаходження: смт Ясіня, вул. Стебний, №126, Рахівського району, Закарпатської області, поштовий індекс: 90630, код ЄДРПОУ: 26326472;

- Відділ освіти, культури, молоді та спорту Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області, місцезнаходження: смт Ясіня, вул. Борканюка, №7, Рахівського району Закарпатської області, поштовий індекс: 90630, код ЄДРПОУ: 44084687.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 06 липня 2023 року.

Головуюча: М.О. Марусяк