Справа № 569/18407/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2023 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Гордійчук І.О.
секретар судового засідання Баланович М.В.
за участю представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про встановленняфакту проживанняоднією сім`єюбез реєстраціїшлюбу,
встановив:
ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_5 (далі - відповідач) про встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу в період з 01 серпня 2013 року по 01 серпня 2022 року.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26 червня 2013 року шлюб між ним, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було розірвано. Від даного шлюбу у них народилась донька ОСОБА_6 , 2012 року народження. Після розірвання шлюбу подружжя ОСОБА_7 нетривалий час, доькінця липня 2013 року проживали окремо, однак у подальшому знову стали спільно проживати разом з дітьми у квартирі, що належала дружині по АДРЕСА_1 . У серпні 2013 року ними було придбано транспортний засіб марки Renault Laguna, 2010 року випуску. У вересні 2016 року за спільні кошти подружжя було придбано житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 , що наразі належить їм на праві спільної часткової власності на підставі Договору про поділ майна від 22 листопада 2016 року та земельну ділянку з кадастровим номером 5610100000:01:054:1026, площею 0,0089 га. У вказаному будинку сторони з дітьми спільно проживали до 30 липня 2022 року, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільні фінансові витрати, взаємні права та обов`язки притаманні подружжю, в інших шлюбах не перебували, спільно виховували дітей, їздили на відпочинки. У лютому 2021 року за спільні кошти було придбано транспортний засіб марки Peugeot, 2010 року випуску. Позивач зазначає, що проживання однією сім`єю з відповідачем, після розірвання шлюбу, ведення з нею спільного господарства підтверджується, тим, що вони були зареєстровані за однією адресою. Починаючи з липня 2022 року у будинку, що належить їм на праві спільної часткової власності відповідачка проживає з своїм новим співмешканцем та донькою ОСОБА_8 . Вільного доступу до житлового будинку він немає.
01.05.2023 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, вважає вимоги позовної заяви ОСОБА_4 безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Зазначила, що сам позивач був інціатором розірвання шлюбу, тому звернувся до суду з позовом, вказав на те, що подружнє життя не склалося, кожен має різні погляди на життя, різні характери, в результаті виникають сварки, конфлікти та непорозуміння. Напротязі пів року не проживають разом та не ведуть спільного господарства. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26 червня 2013 року шлюб міжними було розірвано. До розірвання шлюбу вони проживали у квартирі що належала їй по АДРЕСА_1 , де і був зареєстрований позивач. Після розірвання шлюбу вона не вимагала зняття з реєстрації колишнього чоловіка у своїй квартирі, де вона проживала з їхньою донькою. Оплата рахунків за поповнення мобільного телефону та навчання доньки може свідчити лише підтвердженням витрат батька на утримання доньки а не проживання однією сім"єю з матір"ю дитини. Житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 та земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:054:1026, площею 0,0089 га не є спільною сумісною власністю позивача та відповідача, а належить їм на праві спільної часткової власності. У лютому 2021 року за власні кошти нею було придбано транспортний засіб марки Peugeot, 2010 року випуску. Позивач жодними доказами не доводить твердження про спільні кошти подружжя, у тому числі як формувалися ці спільні кошти. Купуючи будинок ще у вересні 2016 року вони розділили свої частки у ньому та чітко розмежували, що вони не є однією сім"єю. Додані фото до позову не можуть доводити ні тривалість, ні стан, ні зміст фактичних відносин, спільні зустрічі у спільних друзів, родичів, поїздки батьків з дитиною на відпочинок можуть свідчити лише про цивілізованість їхнього спілкування після розлучення. Просила відмовити у задоволенні позову .
Ухвалою суду від 26.12.2022 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 11.05.2023 року закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
В судовомузасіданні позивач позовнівимоги підтримавв повномуобсязі зпідстав тамотивів,які наведеніу позовнійзаяві. Вказав, що знав відповідачку з 2004 року, шлюб зареєстрували у 2011 році, рішення про розірвання шлюбу було поспішне, пів року він жив з його батьками на Коновальця,28. З липня 2013 року переосмислили погляди і проживали з відповідачкою вподальшому разом. З травня 2022 року він зрозумів що у відповідачки є інші стосунки, з серпня 2022 року не проживає у будинку на АДРЕСА_2 . У лютому 2022 року припинилися їхні стосунки з відповідачкою. Представникпозивача у судовому засіданні зазначила, що сторони вели спільне господарство, проживали як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, тому вважає, що позовні вимоги обґрунтовані в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні в задоволенні позову просилла відмовити. З моменту розірвання шлюбу, не зважаючи на те, що вони проживали в одному будинку та мали місце реєстрації за однією адресою, проте спільно, однією сім`єю, як чоловік та дружина не проживали, не були пов`язані спільним побутом. Просила відмовити у задоволенні позову, з підстав наведених у відзиві. Крім того вказує, що позивач звернувся до суду з позовом, не вказав які його права порушено, в заявленому позові немає жодної позовної вимоги, крім встановлення юридичного факту.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 суду пояснив, що він є товаришем позивача, знає його з 1992 року, ОСОБА_10 знає з 2010 року. Вони разом жили, як одна сім"я, їздили на відпочинок, ходили в гості, про розірвання шлюбу йому не було відомо, дізнався в лютому 2022 року. В січні 2022 року вони їздили відпочивати в Карпати. Парухи проживали однією сім"єю. Спочатку подружжя ОСОБА_7 жили на квартирі по АДРЕСА_3 , потім купили будинок на АДРЕСА_2 , він допомагав робити ремонт.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 суду пояснив, що він є товаришем позивача, разом працюють, ОСОБА_4 є хресним батьком його дитини. Парухи разом жили з моменту одруження і до весни 2022 року, як одна сім"я, виховували дітей. ОСОБА_12 виховував ОСОБА_13 , сина ОСОБА_10 від першого шлюбу. Вони дружили сім"ями, їздили на відпочинок, часто ходили в гості, про розірвання шлюбу йому не було відомо, серйозних конфліктів у їхній сім"ї не було. Весною 2022 року позивач сказав що жінка не приходила ночувати додому, що між ними погіршилися відносини.
Заслухавши сторони та їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до положень статями 55, 124 Конституції України, статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 18.02.2011 року. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26 червня 2013 року шлюб міжстороними було розірвано. Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Юридичне поняття шлюбу визначено в частині 1 статті 21 СК України, де вказано про те, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Згідно з частиною 3статті 105 СК Українишлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно достатті 110 СК України.
20 квітня 2023 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_14 було укладено шлюб, після реєстрації шлюбу прізвище дружини ОСОБА_15 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а. с.146).
Відповідно до договору купівлі - продажу земельної ділянки від 08.09.2016 року зареєстрованого в реєстрі за №813, ОСОБА_4 придбав 3/10 частки у майні спільної часткової власності, ОСОБА_5 7/10 частки у майні спільної часткової власності у особисту приватну власність кожен на умовах передбачених цим Договором, земельну ділянку з кадастровим номером 5610100000:01:054:1026, площею 0,0089 га.
Відповідно до договору про поділ майна від 22.11.2016 року зареєстрованого в реєстрі за №2525 ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 розподілили майно, що є об"єктом їхньої спільної часткової власності, а саме житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 , житловою площею 231,0кв.м., загальною площею 751,3 кв.м. У приватну спільну часткову власність ОСОБА_4 (3/10 частки), ОСОБА_5 (7/10 частки) переходить 4-1 тамбур площею 4,1 кв.м., 4-2 коридор площею 3,1 кв.м., 4-3 загальна кімната площею 20,9 кв.м., 4-4 кухня площею 9,4 кв.м., 4-5 санвузол площею 3,6 кв.м., 4-6 коридор площею 7,5 кв.м., 4-7 житлова кімната площею 14,2 кв.м., 4-8 житлова кімната площею 15,5 кв.м., 4-9 санвузол площею 4,8 кв.м., а - відкритий тамбур, а1 - балкон, загальною площею 83,1 кв.м., житловою площею 29,7 кв.м., що складають цілий окремий об"єкт - житловий будинок за адресою АДРЕСА_4 . Як вбачається з пункту 3 даного договору, сторони стверджують, що на момент укладення цього Договору ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в зареєстрованому шлюбі не перебувають та у фактичних шлюбних відносинах не перебувають.
Вказані договори є чинними та не визнані недійсними у встановленому законом порядку.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України).
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).
Відповідно до копії свідоцтва НОМЕР_2 за ОСОБА_4 зареєстровано автомобіль марки Renault Laguna, 2010 року випуску, дата державної реєстрації 09.08.2013 року.
Відповідно до копії свідоцтва НОМЕР_3 за ОСОБА_5 зареєстровано автомобіль марки Peugeot, 2010 року випуску, дата державної реєстрації 23.02.2021 року.
Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Аналіз наведених положень Закону дозволяє зробити висновок про те, що встановлення певних юридичних фактів має своєю метою підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю позивачем ОСОБА_4 заявленабез зазначення конкретної правової мети.
Іншими словами, суд може встановити юридичний факт, якщо від нього: а) виникають, б) змінюються чи в) припиняються майнові права, а іншого порядку не встановлено та не існує.
Позивач звернувся до суду про встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу в період з 01 серпня 2013 року по 01 серпня 2022 року, вимоги про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності, щодо визначення правового статусу нерухомого майна не заявляв.
Відповідно до частини 1 статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Встановлення факту спільного проживання має значення для захисту матеріальних інтересів осіб, які спільно проживають, оскільки статтею 74 відповідного Кодексу передбачено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Пленум Верховного Суду України в п.20 Постанови №11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" вказав, що при застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно. Крім того, для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року (справа № 6-148цс 12).
Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частинами першою, другою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №513/1005/20.
Суд зазначає, що від встановлення юридичного факту, про який просить позивач ОСОБА_4 його майнові права не змінюються. А встановлення такого юридичного факту, зокрема для преюдиційності у іншому спорі, є недопустимим.
Отже, вимоги позивача ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю із відповідачем, не пов`язані з вимогами про визнання права власності на майно в порядку статті 74 СК України, задоволенню не підлягають.
На підставі ст.141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.19,89,141,263-265,280-281,288-289 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про встановленняфакту проживанняоднією сім`єюбез реєстраціїшлюбу - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 РНОКПП НОМЕР_4
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 РНОКПП НОМЕР_5
Повний текст судового рішення складено 05 липня 2023 року.
Суддя І.О.Гордійчук
Суд | Рівненський міський суд Рівненської області |
Дата ухвалення рішення | 03.07.2023 |
Оприлюднено | 10.07.2023 |
Номер документу | 112026946 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Синельников Євген Володимирович
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Синельников Євген Володимирович
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Синельников Євген Володимирович
Цивільне
Рівненський міський суд Рівненської області
Гордійчук І. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні