Ухвала

від 07.07.2023 по справі 502/1203/23

КІЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 502/1203/23

УХВАЛА

07 липня 2023 року м. Кілія

Слідчий суддя Кілійського районного суду Одеської області ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

дізнавача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву

дізнавача СД ВП № 1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3

про роз`яснення судового рішення

В С Т А Н О В И В :

29.06.2023 р. дізнавач СД ВП № 1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Кілійського районного суду Одеської області ОСОБА_1 з заявою про роз`яснення ухвали від 28.06.2023 р. про відмову у задоволенні клопотання відповідного дізнавача про арешт тимчасово вилученого майна.

Як зазначає в заяві дізнавач, в резолютивній частині даного судового рішення слідчий суддя зазначив наступне: «ч. 3 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі всього тимчасово вилученого майна».

Разом з тим, під час досудового розслідування не встановлено власників/володільців тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню. У відповідності до долучених матеріалів кримінального провадження вказане майно не вилучалося у конкретної особи. На теперішній час жодних документів, підтверджуючих право власності чи володіння на вилучене майно до сектору дізнання не надходило, жодна особа не звернулась до дізнавача з відповідною заявою про повернення вказаного майна. У разі повернення майна особам, які не є його володільцями, може виникнути ситуація, коли такі дії призведуть до збитків та порушення права власності інших громадян.

Вищевикладене призвело до нерозуміння дізнавачем, як виконувати ухвалу слідчого судді від 28.06.2023 р., тому він на підставі ч. 1 ст. 380 КПК України просить роз`яснити: кому саме та в якій частині треба повернути вилучене майно.

В судовому засіданні дізнавач ОСОБА_3 підтримав подану ним заяву. Відповідаючи на питання слідчого судді підтвердив, що вилучене ним, як він пояснив, з відкритої території майно, а саме риболовні сітки, поміщались до мішків та зважувались і їх індивідуальні ознаки ним не встановлювались. Також повідомив, що після розгляду слідчим суддею скарги представника власника частини тимчасово вилученого майна на бездіяльність слідчого, яка мала місце після постановлення ухвали про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна, таке майно йому досі не повернуто.

Проаналізувавши подану дізнавачем заяву та релевантні положення законодавства, приходжу до наступних висновків.

Згоїно з ч. 2 ст. 369 КПК України, до судових рішень кримінальним процесуальним законодавством, серед іншого, віднесено ухвали слідчого судді.

Згідно з ч. 1 ст. 380 КПК України якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення, приватного виконавця ухвалою роз`яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.

Роз`яснення рішення це викладення рішення в більш ясній і зрозумілій формі. Здійснюючи роз`яснення судового рішення, суд /слідчий суддя/ викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, суд /слідчий суддя/ відмовляє у роз`ясненні рішення.

Зі змісту вказаної норми закону вбачається, що роз`ясненню підлягає лише незрозуміле судове рішення, зумовлене його нечіткістю за змістом, можливістю різного тлумачення висновків суду, коли воно є незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, та тих осіб, котрі будуть здійснювати його виконання. При цьому, під час роз`яснення судового рішення не може ставитися питання про зміну рішення, про внесення до нього нових даних або про роз`яснення мотивів прийняття рішення.

Ухвалою слідчого судді від 28.06.2023 р. було відмовлено у задоволенні клопотання відповідного дізнавача про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному проваджені, внесеному 23.06.2023 р. до Єдиного реєстру досудових розслядувань за № 12023167150000053 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України.

При цьому резолютивна частина даної ухвали містить посилання на положення ч. 3 ст. 173 КПК України, згідно яких дізнавачу роз`яснено, що відмова узадоволенні клопотанняпро арештмайна тягнеза собоюнегайне поверненняособі всьоготимчасово вилученогомайна.

Як вбачається із тексту даної ухвали, вона в повній мірі відповідає вимогам чинного КПК України, її текст викладений чітко, послідовно і зрозумілою мовою, будь-яких положень, стосовно яких можуть виникнути суперечності щодо її розуміння, ухвала не містить. Резолютивна частина ухвали містить однозначне рішення по суті поданого клопотання. Тобто будь-яка особа, що володіє навичками читання та аналізу поданої інформації в сукупності із наведеними нормами, має змогу осягнути викладений зміст мотивувальної і резолютивної частин ухвали. При цьому під час постановлення ухвали, слідчим суддею були досліджені та враховані усі матеріали надані учасниками розгляду, а отже ухвала є вичерпною, зрозумілою та не потребує додаткового роз`яснення.

В контексті посилань дізнавача на те, що йому незрозуміло, як виконувати ухвалу, слідчий суддя зазначає, що відповідно до ч.3 ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що у кримінальному провадженні в силу положень ст. 40-1 КПК України саме дізнавач наділений повноваженнями встановлювати в ході досудового розслідування (дізнання) важливі у кримінальному провадженні обставини, в тому числі належність конкретного майна певній особі і саме дізнавач у даному кримінальному провадженні, як було встановлено в ході розгляду поданого ним клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, при його вилученні не встановив конкретних власників майна, не ідентифікував майно, що належить кожному з них, вилучав індивідуально визначене майно риболовні сітки, човен та двигуни і при цьому обмежився простим зважуванням мішків із вилученими сітками, тобто обліковував їх за загальною вагою в кожному мішку, а не за кількістю та індивідуальними ознаками, чим такими діями створив ситуацію, за якою замість вжиття заходів з усунення відповідних недоліків допущених в ході слідчої дії, звернувся до слідчого судді для роз`яснення цілком зрозумілого для виконання судового рішення, затягуючи виконання відповідної ухвали слідчого судді, що вже призвело до звернення одного з власників майна зі скаргою до слідчого судді на бездіяльність відповідного дізнавача, у зв`язку з чим вказана скарга була задоволена.

Зважаючи на вищенаведене, приходжу до висновку, що заява дізнавача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 3 ст. 26, ст. 380 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ

У задоволенні заяви дізнавача про роз`яснення судового рішення відмовити.

Копію ухвали після її оголошення вручити дізнавачу, а також направити до Ізмаїльської окружної прокуратури та ГУНП в Одеській області.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала слідчогосудді,якщо іншене передбаченоКПК України,набирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги,якщо такускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя Кілійського районного суду ОСОБА_1