Постанова

від 19.06.2023 по справі 910/9241/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2023 р. Справа№ 910/9241/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання Гуменюк І.О.,

за участю представників:

від позивача: Ситий В.О.,

від відповідача: Перевозник П.М.,

від третіх осіб - представники не з`явилися,

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 у справі №910/9241/22 (суддя Картавцева Ю.В., повний текст складено - 02.02.2023) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" до Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль", 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансагро-М" про стягнення 985 274,24 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про стягнення 985 274,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в особі Філії АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Легендарненський Елеватор" не виконав обов`язків за Договором складського зберігання зерна №29-ЗБ/2019 від 03.07.2019 у частині своєчасного відвантаження зерна експедиторам позивача - ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" та ТОВ "Трансагро-М" за період липень - вересень 2019, у зв`язку з чим позивачем були понесені додаткові витрати у розмірі 985 274,24 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 у справі №910/9241/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" збитки у розмірі 985 274 грн. 24 коп. та судовий збір у розмірі 14 779 грн 11 коп.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем обставин порушення відповідачем зобов`язань за договором щодо своєчасного відвантаження зерна, що в свою чергу спричинило понесення позивачем додаткових витрат своїм експедиторам.

Не погодившись з прийнятим рішенням від 24.01.2023, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" відмовити повністю.

Скаржник в апеляційній скарзі вказує про те, що позивач не вчинив дій по запобіганню виникнення збитків, що в свою чергу позбавляє його права на їх відшкодування, а також вказує про наявність у нього права призупинити відвантаження зерна з огляду на невиконання позивачем вимог п. 6.3 договору (ненадання документів, які є підставою для відвантаження зерна)

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Треті особи не скористалися правом на участь своїх представників в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені; так, судом на адреси офіційного місцезнаходження вказаних осіб було здійснено направлення ухвали про призначення справи до розгляду на 19.06.2023.

Кореспонденція суду, направлена третім особам, повернулася з відміткою органу поштового зв`язку про відсутність адресатів за вказаними адресами.

Відповідно до частин 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Враховуючи належне повідомлення вказаних осіб, а також з урахуванням того, що неявка їх представників в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

03.07.2019 між Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії ПАТ "ДПЗКУ "Легендарненський елеватор" (Зерновий склад; відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" (Поклажодавець; позивач) укладено Договір складського зберігання зерна № 29-ЗБ/2019 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Поклажодавець зобов`язаний передати зерно, а Зерновий склад зобов`язаний прийняти його на зберігання на умовах, визначених Договором.

Згідно з п. 1.3 Договору кількість зерна, що передається на зберігання, його якісні показники та інші характеристики зазначаються у складських документах, що видаються Зерновим складом Поклажодавцю відповідно до умов Договору.

Пунктом 3.1 та 3.4 Договору визначено, що Зерновий склад приймає від Поклажодавця зерно, забезпечує його кількісне і якісне зберігання, та здійснює відвантаження (видачу) зерна Поклажодавцю. Після закінчення строку зберігання зерна, Поклажодавець зобов`язаний забрати зерно із Зернового складу не пізніше останнього дня граничного строку зберігання, вказаного у п. 12.1 Договору.

Поряд з цим, пунктом 6.1 Договору передбачено, що часткове або повне відвантаження зерна здійснюється Зерновим складом на підставі письмової заяви Поклажодавця (Додаток № 5 до Договору) із зазначенням найменування зерна, його кількості (ваги), експедитора/перевізника, виду транспорту та дати відвантаження. Заява має бути надана Зерновому складу не пізніше ніж за 10 (десять) робочих днів до запланованої дати відвантаження зерна. Кількість (вага), строки та спосіб відвантаження зерна (в тому числі - перелік транспортних засобів, водіїв та експедиторів) узгоджується із Зерновим складом з урахуванням технічних можливостей Зернового складу, погодних умов та інших факторів.

Для отримання зерна Поклажодавець зобов`язаний надати Зерновому складу оригінал першого примірника складського документу на зерно, заяву на відвантаження зерна, довіреність на отримання зерна із зазначенням його кількості та підписаний акт звірки взаємних розрахунків станом на дату відвантаження (п. 6.3 Договору).

З метою забезпечення надання Зерновому складу транспорту для відвантаження зерна ТОВ "КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ Україна" залучило експедитора - ТОВ "ТЕП "Вертикаль" шляхом укладання з ним Договору транспортного експедирування № VERTICAL//2019 від 01.07.2019р. Відповідно до умов Договору транспортного експедирування № VERTICAL//2019 від 01.07.2019, ТОВ "КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ Україна" надало Експедитору - ТОВ "ТЕП "Вертикаль" наступні заяви на відвантаження:

- заяву від 17.07.2019р. на відвантаження 1378 тон ячменю та 723 тон пшениці 3-го класу на елеваторі Зернового складу протягом 19.07.2019 - 31.10.2019;

- заяву від 13.08.2019р. та повторну заяву від 23.09.2019р. на відвантаження 609 тон ячменю на елеваторі Зернового складу протягом 25.09.2019 - 30.09.2019.

Також, разом із цим ТОВ "КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ Україна" надало ТОВ "ТЕП "Вертикаль" наступні заяви для Зернового складу на відвантаження зерна:

- заяву від 2019 року на відвантаження 1378 тон ячменю, 2130 тон пшениці 3- го класу, 653 тон пшениці 4-го класу;

- заяву від 13.08.2019р. на відвантаження 2139 тон пшениці 4-го класу, 4265 тон пшениці 3-го класу, 609 тон ячменю.

На виконання доручення ТОВ "КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ Україна" згідно вищезазначеним заявам на відвантаження Експедитор - ТОВ "ТЕП Вертикаль" відправив порожні вагони на адресу елеватора Зернового складу, станція призначення "Легендарна" Донецької залізниці, що підтверджується залізничними накладними, копії яких додано до позовної заяви.

Однак, листом вих. № 188 від 24.09.2019 Філія АТ ДПЗКУ "Легендарненський елеватор" повідомив ТОВ "КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ Україна", що у зв`язку з ремонтом тепловозу ТГМ-23в відвантаження залізничним транспортом припинено з технічних причин, тому очікуються фахівці АТ "Укрзалізниця" для усунення несправностей в роботі тепловозу. Філія АТ ДПЗКУ "Легендарненський елеватор" також зазначила, що про терміни усунення несправностей буде повідомлено додатково.

ТОВ "ТЕП "Вертикаль" у своєму листі вих. № 813 від 25.10.2019р. поінформувало ТОВ "КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ Україна", що у зв`язку з поломкою маневрового локомотива Зернового складу виник простій орендованих порожніх вагонів на елеваторі Зернового складу, які направлялись на станцію "Легендарна" відповідно до зазначених вище заявок від 17.07.2019 та 23.09.2019.

Листом № 846 від 07.11.2019 ТОВ "ТЕП "Вертикаль" повідомило, що загальна сума витрат, яких зазнав експедитор у зв`язку з простоєм та переадресацією орендованих вагонів через поломку маневрового локомотива Філії АТ ДПЗКУ "Легендарненський елеватор" складає 914 830,16 грн, яка включає вартість оренди вагонів, залізничний тариф за направлення порожніх вагонів з порту на Зерновий склад, плату за переадресацію, користування та зберігання вагонів (копії відповідних розрахунків, залізничних накладних, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, пам`яток про подавання та забирання вагонів наявні в матеріалах справи).

Крім цього, для забезпечення надання Зерновому складу транспорту для відвантаження зерна ТОВ "КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ Україна" додатково залучено ще одного експедитора - ТОВ "Трансагро-М", з яким укладено Договір транспортного експедирування № TRANSAGRO-M/2019 від 01.07.2019.

Відповідно до умов Договору транспортного експедирування № TRANSAGRO-M/2019 від 01.07.2019, ТОВ "КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ Україна" надало Експедитору - ТОВ "Трансагро-М" заяву від 12.08.2019р. та повторну заяву від 13.09.2019р. на відвантаження 130 тон пшениці.

Разом із цим, ТОВ "КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ Україна" надало ТОВ "Трансагро-М" заяву для Зернового складу № 148 від 12.08.2019р. на відвантаження 500 тон пшениці 3-го класу.

На виконання зазначених заяв експедитор забезпечив направлення вагону №95051041 на станцію "Легендарна", який було прийнято Зерновим складом на свою колію.

У своєму листі експедитор - ТОВ "Трансагро-М" повідомив ТОВ "КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ Україна", що вагон № 95051041, який був направлений на станцію "Легендарна", знаходився під навантаженням з 22.09.2019 по 31.10.2019.

У зв`язку з простоєм вагону ТОВ "Трансагро-М" понесло додаткові витрати з відправлення порожнього вагону на станцію завантаження (станція "Легендарна") та переадресацію на іншу станцію (станція "Рясна"). Факт переадресації порожнього вагону на станцію "Рясна" підтверджується наявними в матеріалах справи залізничними накладними.

Крім того, Експедитор - ТОВ "Трансагро-М" поніс витрати щодо подавання та забирання вагонів, які підтверджуються, зокрема відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу.

У листі від 01.12.2021 ТОВ "Трансагро-М" зазначило, що після отримання заяви ТОВ "КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ Україна" на відвантаження та інших необхідних документів, Експедитор звернувся до Філії АТ ДПЗКУ "Легендарненський елеватор" та погодив з ним відвантаження зерна. З цією метою 22.09.2019 вагон № 95051041 було доставлено на залізничну колію Зернового складу та подано на вантажний фронт для відвантаження зерна. При цьому жодних застережень від Зернового складу стосовно відвантаження Експедитор - ТОВ "Трансагро-М" не отримував. Згодом ТОВ "Трансагро-М" повідомили, що, начебто, вихід з ладу тепловозу ТГМ-23в Зернового складу та пошкодження залізничного полотна спровокували блокування вагону № 95051041 на залізничній колії Зернового складу. Вагон було розблоковано Зерновим складом лише 31.10.2019. Тобто весь цей час (22.09.2019р. - 31.10.2019р.) вагон простояв під навантаженням, яке мав здійснити Зерновий склад, але так і не здійснив.

Загальні витрати Експедитора - ТОВ "Трансагро-М", спричинені невиконанням Зерновим складом своїх обов`язків по відвантаженню зерна, склали 70 444,08 грн із урахуванням ПДВ.

Позивач сплатив ТОВ "ТЕП "Вертикаль" 914 830,16 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2918 від 28.11.2019; також, позивач сплатив ТОВ "Трансагро-М" 70 444,08 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2882 від 27.11.2019.

Предметом даного позову є вимоги позивача про стягнення збитків у розмірі 985 274,24 грн., які є витратами позивача, понесеними у зв`язку з несвоєчасним відвантаженням зерна відповідачем.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду (ст. 225 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.

Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв`язку між діями особи та збитками, які складають об`єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов`язань - причиною.

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності порушення відповідачем зобов`язання, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Згідно зі статтею 32 Закону України "Про ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов`язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

Відповідно до статті 35 Закону України "Про ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов`язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився. У цьому разі володілець складського документа зобов`язаний відшкодувати зерновому складу витрати, спричинені достроковим припиненням зобов`язання, якщо інше не передбачено договором складського зберігання.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що експедиторами на підставі довіреності від ТОВ "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" було погоджено із Зерновим складом заяви на відвантаження зерна, зокрема, кількість, строки (протягом доби з моменту подачі вагонів на під`їзну колію) та спосіб відвантаження. Так, Зерновий склад прийняв подані вагони на свою під`їзну колію без будь-яких зауважень стосовно достатності та змісту наданих на відвантаження зерна документів, однак, навантаження зерна не здійснив, посилаючись на поломку тепловозу, при цьому, вимоги третіх осіб щодо навантаження зерна та/або повернення вагонів проігнорував. Відтак, через протиправну бездіяльність відповідача, третіми особами були понесені додаткові витрати, пов`язані з простоєм вагонів та їх перенаправленням, які в подальшому, зважаючи на умови укладених договорів транспортного експедирування, були відшкодовані позивачем і такі витрати є прямими збитками останнього та підлягають стягненню з відповідача.

Скаржник в апеляційній скарзі вказує про те, що позивач не вчинив дій по запобіганню виникнення збитків, що в свою чергу позбавляє його права на їх відшкодування, оскільки відповідач повідомив його листом від 24.09.2019 про припинення на невизначений час відвантаження зерна залізничним транспортом у зв`язку з поломкою тепловозу, проте дії щодо переадресації вагонів чи повернення їх власникам вчинені не були.

Стосовно наведених доводів слід зазначити наступне.

З матеріалів справи, зокрема, слідує, що обслуговування під`їзної залізничної колії відповідача здійснюється його тепловозами (ТГМ-23в та ТГМ-23).

Відповідно до п. 1.1 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 до залізничних під`їзних колій належать колії, що з`єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і належать підприємствам, підприємцям, організаціям, установам, незалежно від форм власності, а також громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності (далі - підприємство). Залізничні під`їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування. Під`їзні колії з усіма спорудами і пристроями, локомотиви і вагони повинні утримуватися в повній справності згідно з чинними Правилами технічної експлуатації (ПТЕ) залізниць України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 16.01.95 N 27, і ПТЕ підприємств. Власники (користувачі) залізничних під`їзних колій забезпечують їх освітлення у межах території, яку вони займають, а також місць навантаження, вивантаження вантажів, очищення під`їзних колій від сміття і снігу.

У разі обслуговування під`їзних колій локомотивом власника колії вагони подаються локомотивом залізниці на встановлені договором передавальні колії, на яких провадиться приймання і здавання вагонів. Подальше перевезення вагонів, розставлення їх на місцях навантаження і вивантаження і повернення на передавальні колії забезпечуються локомотивами власника під`їзної колії або його контрагентів (п. 2.5 Правил).

Відтак, прийнявши вагони позивача на передавальній колії та перевізши їх на свою під`їзну колію, саме відповідач був зобов`язаний розставити їх на місце навантаження та повернути навантаженими на передавальну колію, що, в свою чергу, свідчить про безпідставність твердження про те, що такий значний період простою вагонів зумовлений бездіяльністю позивача, а не відповідача.

Відповідачем не спростовано доводів позивача про те, що 25.09.2019 (тобто після листа про припинення відвантаження зерна) він продовжив приймати пусті вагони, а саме 3 вагони позивача були прийняті та перевезені тепловозом відповідача з передавальної колії на свою під`їзну колію для навантаження.

Позивачем було вчинено дії та переадресовано частину вагонів.

Решта поданих експедиторами порожніх вагонів була прийнята відповідачем, проте не навантажена та виявилася заблокованою до 31.10.2019.

Лише 31.10.2019 відповідач повернув вагони на передавальну колію станції Легендарна.

З огляду на викладене вище, доводи скаржника про невчинення позивачем дій по запобіганню виникнення збитків відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Крім цього, судом враховується наступне.

З листа № 188 від 24.09.2019 вбачається, що Зерновий склад повідомив Товариство про припинення відвантаження залізничним транспортом з технічних причин та обставину очікування фахівців Укрзалізниці для усунення несправностей в роботі тепловозу вже після прийняття перших вагонів на фронт навантаження.

У свою чергу, з наявного в матеріалах справи повідомлення АТ "Укрзалізниця" слідує, що звернення з приводу поломки тепловозу та/або виклику фахівців залізниці для усунення несправностей в роботі тепловозу ТГМ-23В на станції "Легендарна", що сталися у вересні 2019 року, до регіональної філії "Донецька залізниця" не надходило; проходження тепловозом ТГМ-23В технічних оглядів у 2018, 2019 роках в підрозділах регіональної філії "Донецька залізниця" не відбувалося.

Також, з наданого відповідачем договору про виконання робіт № 21 від 09.10.2019 та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 89 від 16.10.2019 вбачається, що фактично ремонтні роботи виконувались в період з 09.10.2019 по 16.10.2019, тоді-як період припинення відвантаження зерна позивача становить з 22.09.2019 по 31.10.2019.

При цьому, відповідачем не доведено обставин об`єктивної неможливості використання/вжиття заходів для використання іншого обладнання для реалізації свого обов`язку з відвантаження продукції позивача у зазначений вище період.

З огляду на дії/бездіяльність відповідача стосовно не навантаження та блокування пустих вагонів протягом значного часу з 22.09.2019 по 31.10.2019, експедитори понесли втрати в загальній сумі 985 274,24 грн., які позивачем були компенсовані в повному обсязі.

Стосовно посилань апелянта на наявність у нього права призупинити відвантаження зерна з огляду на невиконання позивачем вимог п. 6.3 договору (ненадання документів, які є підставою для відвантаження зерна), слід зазначити наступне.

Так, обставини погодження із відповідачем відвантаження зерна та надання йому всіх необхідних для цього документів підтверджується:

заявами та поясненнями третіх осіб, наявними в матеріалах даної справи;

прийняття відповідачем залізничних вагонів саме від експедиторів позивача та в саме визначеній ними кількості;

відсутністю будь - яких зауважень (в тому числі стосовно некомплектності поданих позивачем/його довіреними особами документів для відвантаження зерна) зі сторони відповідача, ані при отриманні вагонів від позивача та перевезенні їх на свою під`їзну колію для навантаження, ані при поверненні цих вагонів.

Докази повідомлення відповідачем позивача по відсутність у нього обов`язку з навантаження вагонів через ненадання позивачем документів у матеріалах даної справи відсутні.

Таким чином, позивачем доведено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а тому відповідно його вимоги є обґрунтованими.

Висновки суду першої інстанції в наведеній частині визнаються апеляційним судом правомірними.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Крім того, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У нинішній справі колегія суддів дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 у справі №910/9241/22 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 у справі №910/9241/22.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 05.07.2023 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

Л.В. Кропивна