Постанова

від 03.07.2023 по справі 910/9241/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2023 р. Справа№ 910/9241/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання Гуменюк І.О.,

за участю представників:

від позивача: Ситий В.О.,

від відповідача: Перевозник П.М.,

від третіх осіб: представники не з`явилися,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" про розподіл витрат професійної правничої допомоги за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 у справі №910/9241/22 та за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" та Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2023 у справі №910/9241/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" до Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль", третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансагро-М" про стягнення 985 274,24 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 у справі №910/9241/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" збитки у розмірі 985 274 грн. 24 коп. та судовий збір у розмірі 14 779 грн 11 коп.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2023 у справі №910/9241/22 стягнуто з Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000 грн 00 коп. та витрати, пов`язані з проведенням експертизи у розмірі 70 000 грн. 00 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням від 24.01.2023, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" відмовити повністю.

Крім цього, позивачем та відповідачем було оскаржено додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2023 у справі №910/9241/22.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 у справі №910/9241/22 - без змін.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" та Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишено без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2023 у справі №910/9241/22 - без змін.

При цьому, у відзиві на апеляційну скаргу, тобто до початку судових дебатів представником позивача вказано про те, що ним будуть понесені витрати правничої допомоги.

До Північного апеляційного господарського суду протягом п`яти днів з дня винесення постанов від позивача надійшла заява про розподіл витрат професійної правничої допомоги з відповідними доказами понесення таких витрат.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 розгляд вказаної заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу призначено на 03.07.2023 о 13-00.

Від відповідача до суду надійшло заперечення проти задоволення вказаної заяви позивача, в якому Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" просить зменшити розмір витрат правничої допомоги до 2 000 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав подану заяву та просив її задовольнити.

В свою чергу, представник відповідача заперечив проти задоволення вказаної заяви.

Суд, розглянувши вказану заяву, дійшов висновку про її часткове задоволення, з огляду на наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 305 449 грн. заявник надав копії: договору № 0482-583 про надання юридичних послуг, Умови надання послуг юридичною фірмою "Ілляшев та Партнери", Завдання щодо надання правової допомоги, рахунків № 39419 від 31.03.2023, №39531 від 28.04.2023, №39791 від 31.05.2023, №40040 від 19.06.2023 на загальну суму 305 449 грн.. та деталізації до них, а також актів виконаних робіт від 31.03.2023, від 28.04.2023, від 31.05.2023, від 19.06.2023.

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Наведене вище повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, та твердженням скаржника про те, що суд не може на власний розсуд зменшити судові витрати без клопотання іншої сторони.

Проте, поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат" є різними. Розділяючи ці поняття, слід зазначити таке.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 11.02.2021 у справі №920/39/20.

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, Верховний Суд вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішення від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому ЄСПЛ у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.

Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" ЄСПЛ у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

Апеляційним судом із наданих позивачем документів встановлено, що у вартість правничої допомоги включені послуги трьох осіб: Гудій В.В. - радник, Ситий В.О. - адвокат, Литвин А.Б. - адвокат.

Разом з тим, в апеляційній інстанції інтереси позивача представляв лише адвокат Ситий В.О., який брав участь в судових засіданнях та яким були підписані всі документи, що подавалися від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" до суду апеляційної інстанції.

Отже, за висновком колегії суддів витрати правничої допомоги, наданої вказаними особами (Гудій В.В., Литвин А.Б.) не є неминучими та не відповідають критерію розумності та реальності у встановлених апеляційним судом обставинах щодо надання правової допомоги адвокатом у цій справі.

Стосовно витрат правничої допомоги, понесених у зв`язку з поданням позивачем апеляційної скарги на додаткове рішення, слід зазначити, що оскільки у задоволенні цієї скарги судом було відмовлено, наведені витрати покладаються на апелянта - позивача у справі.

Таким чином, наведені витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги при оскарженні позивачем додаткового рішення, не підлягають відшкодуванню апелянту.

Разом з тим, судом відшкодовується частина витрат, пов`язаних з представленням інтересів позивача відносно апеляційної скарги відповідача на додаткове рішення.

Колегія суддів також враховує, що надання такої послуги як внутрішньоофісна нарада стосовно підстав для заперечень проти відкриття апеляційного провадження хоча й виділена адвокатом як окрема послуга, однак фактично охоплюється послугою з підготовки заперечень проти відкритті апеляційного провадження.

Також, аналогічним чином, послуга по підготовці відзивів на апеляційні скарги відповідача включає в себе послугу з внутрішньоофісної наради стосовно правової позиції при поданні відзивів.

Стосовно такої послуги, як робота з реєстром судових рішень та ухвалою суду від 28.03.2023, складання та відправка електронного листа Радзівону В., то витрати за її надання, на переконання колегії суддів, не є неминучими та не відповідають критерію розумності та реальності.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції, оцінивши витрати позивача з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, відповідність цієї суми критеріям реальності і розумності, а також доведеність позивачем у відповідності до вимог статті 74 ГПК України викладених ним обставин стосовно надання позивачу адвокатом послуг на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що заявлені ТОВ "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" витрати на професійну правничу у розмірі 305 449 грн. допомогу не відповідають вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору (критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України).

Відтак, у суду наявні підстави для часткового задоволення заяви ТОВ "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" про ухвалення додаткового рішення з приводу судових витрат і стягнення з Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000 грн. за надані послуги по: складанню заперечень проти відкриття апеляційного провадження, наданню послуг по ознайомленню з матеріалами справи, підготовки відзивів на апеляційні скарги відповідача на рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, а також додаткових пояснень щодо скарги відповідача, підготовці заяви про відшкодування судових витрат, участі в судових засіданнях апеляційного суду.

Так, колегія суддів вважає, що наведений розмір витрат в сумі 30 000 грн. є справедливим та співмірним розміром витрат позивача на професійну правничу допомогу.

З огляду на викладене вище, судова колегія вважає за необхідне прийняти додаткову постанову, якою заяву позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у даній справі задовольнити частково та стягнути з відповідача 30 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 244, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" про розподіл витрат професійної правничої допомоги у справі №910/9241/22 задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" 30 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

3. У задоволенні решти заяви відмовити.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

5. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст додаткової постанови складено: 07.07.2023 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

Л.В. Кропивна