Рішення

від 06.07.2023 по справі 909/452/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.07.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/452/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу №909/452/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стемакс" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Ю.Г." про стягнення 15000,00 грн.

Суть спору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стемакс" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Ю.Г." про стягнення 15000,00 грн забезпечувального платежу за останній місяць оренди, який відповідач не повернув після закінчення строку договору.

Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 07/18 оренди нежитлового приміщення від 02 липня 2018 року сплатив відповідачу суму оренди за останній місяць оренди в розмірі 15000 грн, яка є забезпечувальним платежем. Не врахувавши попередньо сплачений у 2018 році забезпечувальний платіж, він, як орендар, на підставі виставленого орендодавцем рахунку, сплатив орендну плату за останній місяць оренди. Станом на день звернення до суду забезпечувальний платіж в сумі 15000 грн відповідач позивачу не повернув.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, доказів повернення забезпечувального платежу не надав.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 11.05.2023, для розгляду справи № 909/452/23 призначено суддю Горпинюка І.Є.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 15.05.2023 прийнято позовну заяву ТОВ Стемакс до розгляду; відкрито провадження у справі № 909/452/23; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та запропонував сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, подати суду відповідне обґрунтоване клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Цією ж ухвалою, задовольнивши викладене у позовній заяві клопотання позивача, суд зобов`язав відповідача протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня вручення цієї ухвали надати Господарському суду Івано-Франківської області акт приймання-передачі (повернення) нежитлового приміщення від 31.05.2021 за договором оренди нежитлового приміщення № 07/18 від 02 липня 2018 року. Мотиви такого процесуального рішення викладені в ухвалі.

Копію ухвали від 15.05.2023 про відкриття провадження у справі суд надіслав сторонам згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адреси сторін, які зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Копія ухвали від 15.05.2023 вручена позивачу 23.05.2023 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 76501 0280566 6) та вручена відповідачу 22.05.2023 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 76501 0280567 4).

В контексті викладеного, позивач та відповідач були належним чином, у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, повідомлені про розгляд даної справи та отримали копію ухвали суду про відкриття провадження у справі.

09.06.2023 до суду надійшла заява представника відповідача ТОВ Аверс-Ю.Г. - адвоката Жарського Т.В. № 2023/06-18 від 09.06.2023 про ознайомлення з матеріалами справи (вх. № 8685/23 від 09.06.2023). Суд забезпечив представнику відповідача можливість ознайомитись з матеріалами справи, однак представник відповідача такою можливістю не скористався.

Оскільки відповідач 22.05.2023 отримав копію ухвали суду про відкриття провадження у справі від 15.05.2023, йому відомо про розгляд даної справи, враховуючи встановлені ст. 248 ГПК України строки розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження (протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі), беручи до уваги встановлені судом строки подання відповідачем відзиву, та обставина, що представник відповідача не скористався можливістю ознайомитись з матеріалами справи, не може перешкоджати суду вирішити справу.

Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.

Під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача. У предмет доказування включаються також обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб`єктивних прав позивача.

У даній справі предмет доказування становлять обставини виконання сторонами умов укладеного між ними договору № 07/18 оренди нежитлового приміщення від 02 липня 2018 року, зокрема виникнення та виконання у відповідача обов`язку повернути суму забезпечувального платежу.

За змістом ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На підтвердження своїх вимог та заперечень позивач подав суду копії письмових доказів, які зазначені як додатки до позовної заяви. Відповідач суду доказів на спростування позовних вимог не подавав.

Сторони не подавали заяв в порядку ч. 11 статті 80 ГПК України про те, що якісь із письмових доказів викликають сумнів з приводу їх достовірності або є підробленими, не заперечували щодо вірогідності, належності, допустимості, законності доказів, наданих іншою стороною.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів, суд визнає встановленими (спростованими) такі обставини, що є предметом доказування.

02.07.2018 між ТОВ Аверс-Ю.Г. (надалі також відповідач або орендодавець) та ТОВ СМК ДІРЕКТ СІСТЕМ (код ЄДРПОУ 40212649) (надалі також - орендар) було укладено договір № 07/18 оренди нежитлового приміщення (далі договір оренди), відповідно до якого, орендодавець передає орендареві за плату, на термін, визначений даним договором, частину нежитлового складського приміщення, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Левинського, 3А, корпус 6, площею 512 м2, іменоване надалі Об`єкт оренди.

Протоколом № 102 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю СМК ДІРЕКТ СІСТЕМ від 15 травня 2019 року вирішено змінити назву Товариства на Товариство з обмеженою відповідальністю Стемакс, скорочене найменування ТОВ Стемакс.

У п. 1.1 статуту ТОВ Стемакс, затвердженого загальними зборами учасників ТОВ Стемакс (протокол № 336 від 04 серпня 2022 року) також зазначається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Стемакс змінило назву з Товариства з обмеженою відповідальністю СМК ДІРЕКТ СІСТЕМ.

Зміна назви позивача зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Даними документами підтверджується, що позивач ТОВ СІМЕКС до 15.05.2019 мав назву ТОВ СМК ДІРЕКТ СІСТЕМ, а отже є орендарем за договором оренди.

Згідно з п. 3.1-3.2 договору, орендна плата складає 15000 грн. Оренда плата сплачується починаючи з дати підписання акту приймання-передачі і припиняється по закінченню терміну договору оренди.

Пунктом 3.3 договору оренди сторони передбачили, що після підписання даного договору, орендар сплачує орендну плату за перший та останній місяці оренди. Сума за останній місяць оренди є забезпечувальним платежем. У випадку дострокового розірвання договору, сума забезпечувального платежу повертається орендарю протягом трьох банківських днів, з моменту підписання акту приймання-передачі/повернення Об`єкта оренди, або зараховується, як орендний платіж за останній місяць.

Згідно з п. 5.1 договору оренди, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 травня 2021 року.

Відповідно до п. 5.3 договору оренди, орендар, при умові належного виконання своїх обов`язків за цим договором, після спливу строку договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця у строк 30 календарних днів до закінчення строку договору.

За актом приймання-передачі нежитлового приміщення до договору оренди нежитлового приміщення № 07/18 від 02 липня 2018 року, який також складено 02 липня 2018 року, орендодавець ТОВ Аверс-Ю.Г. передало, а орендар ТОВ СМК ДІРЕКТ СІСТЕМ отримало в тимчасове платне користування частину нежитлового складського приміщення загальною площею 512 кв.м. за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Левинського, 3А, корпус 6, разом із наступним майном: утеплені ворота - 2 шт.; охоронна система сигналізації; однофазний електролічильник 1 шт. Нежитлове приміщення, яке передається в оренду, є в належному технічному стані, відповідає санітарним, екологічним та протипожежним нормам, не має технічних пошкоджень, не розкомплектоване.

09 липня 2018 року, платіжним дорученням № 3686780531 позивач оплатив відповідачу 30000 грн за оренду згідно рахунку СФ-0000429 від 04.07.2018. Дана сума відповідає сумі орендної плати за перший та останній місяці оренди, які орендар мав сплатити орендодавцеві згідно з п. 3.3 договору оренди, тобто включає в себе суму забезпечувального платежу 15000 грн.

Строк договору оренди закінчився 31.05.2021.

Платіжним дорученням № 4879 від 19.05.2021 позивач оплатив відповідачу 16050,00 грн за оренду приміщення за травень 2021 року (останній місяць оренди), згідно договору № 07/18 від 12.07.2018.

Нарахування оренди та її оплата за період оренди відображена позивачем в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 3711 за липень 2018 травень 2021 по контрагенту ТОВ Аверс-Ю.Г.. Сальдо по дебету рахунку на кінець періоду становить 15000,00 грн, що відповідає сумі сплаченого позивачем забезпечувального платежу.

У зв`язку з тим, що орендар сплатив орендну плату за травень 2021 року двічі (у вигляді забезпечувального платежу, та повторно платіжним дорученням № 4879 від 19.05.2021), позивач 29.03.2021 направив відповідачу вимогу про повернення попередньої оплати на суму 15000 грн вих. № 44 від 28.03.2023, у якій вимагав повернути суму попередньої оплати (забезпечувального платежу) в розмірі 15000,00 грн у 3-денний термін з дня отримання даної вимоги.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення 15000,00 суми забезпечувального платежу, який був сплачений після укладення договору, і не був зарахований в рахунок орендної плати за останній місяць оренди, так як орендна плата за останній місяць оренди травень 2021 року була сплачена окремим платіжним дорученням, і залишається не повернутий позивачу (орендарю).

Цивільні права та обов`язки згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України (тут і надалі в редакції чинній на 12.08.2021) виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; інші юридичні факти (п. 1, 4 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Статтею 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтями 759-760 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (п. 3 ч. 1 статті 3 ЦК України).

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Приписами статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків.

За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір, сторони справи врегулювали сплату, після підписання договору оренди, орендної плати за перший та останній місяць оренди. При цьому, сума за останній місяць оренди визначена сторонами як забезпечувальний платіж. Такий платіж, у разі дострокового розірвання договору, підлягав поверненню орендареві, або зараховувався як орендний платіж за останній місяць.

У справі, що розглядається, договір оренди достроково не розривався, діяв з моменту його підписання до 31 травня 2021 року, як було визначено п. 5.1 договору, а отже третє речення п. 3.3 договору оренди не застосовне до випадку сторін, оскільки воно стосується випадків дострокового розірвання договору. Виходячи з того, що договір оренди між сторонами достроково не розривався, забезпечувальний платіж у даному випадку мав враховуватись як орендний платіж за останній місяць оренди (травень 2021 року), як визначено першим реченням п. 3.3 договору.

Однак, платіжним дорученням № 4879 від 19.05.2021 позивач сплатив відповідачу орендну плату за травень 2021 року в сумі 16050 грн, тобто орендна плата за травень 2021 року, який був останнім місяцем оренди, була сплачена двічі.

Виходячи з принципу судочинства jura novit curia - "суд знає закони", саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 та у постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 18.06.2020 у справі №915/940/18.

З огляду на викладене, керуючись принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність, і принципом jura novit curia, суд вважає за необхідне надати належну правову кваліфікацію спірних відносин, що склались між сторонами, за результатами дослідження та оцінки усіх обставин справи.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач двічі сплатив відповідачу орендну плату за травень 2021 року у зв`язку з тим, що не врахував сплачений ним забезпечувальний платіж в розмірі 15000 грн в рахунок орендної плати за останній місяць оренди.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Суд встановив, що позивач звертався до відповідача з вимогою № 44 від 28.03.2023 про повернення 15000 грн забезпечувального платежу. Однак відповідач коштів не сплатив.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положення ст. 76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач відзиву на позов, жодних доводів чи доказів на спростування позовних вимог не подав. Не виконав відповідач і вимоги ухвали суду 15.05.2023 про зобов`язання надати суду акт приймання-передачі (повернення) нежитлового приміщення від 31.05.2023 за договором оренди, не повідомив суду причин неможливості надання такого доказу.

Відповідно до частин 1, 4 статті 165 ГПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Згідно з статтею 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Враховуючи що відповідач не подав відзиву, не висловив своєї позиції щодо позову іншим чином, не заперечував проти викладених у позові обставин, не подавав доказів на спростування доказів, наданих позивачем, та доводів позовної заяви, судом встановлено факт отримання відповідачем забезпечувального платежу в сумі 15000 грн, який не був зарахований в рахунок сплати орендної плати за останній місяць оренди (травень 2021 року), так як орендну плату за травень 2021 року позивач сплатив окремо платіжним дорученням № 4879 від 19.05.2021, суд дійшов висновку, що після закінчення строку дії договору оренди, такий забезпечувальний платіж є безпідставно набутим майном, яке відповідач за рахунок позивача зберігає у себе без достатньої правової підстави, а тому позов про стягнення даного забезпечувального платежу підлягає задоволенню.

Судові витрати.

Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 02.05.2023 № 916124479.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову, судовий збір у розмірі 2684,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Ю.Г." (вул. І.Левинського, буд. 3А, корпус 2, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76014, ідентифікаційний код юридичної особи: 23797113) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стемакс" (вул. Хмельницького Богдана, буд. 55, м. Київ, 01054, ідентифікаційний код юридичної особи: 40212649) 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп. забезпечувального платежу та 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І.Є. Горпинюк