Рішення

від 26.06.2023 по справі 914/3630/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2023 Справа № 914/3630/21

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Дарії Зубкович розглянув матеріали

за позовом: ОСОБА_1 , м. Київ,

до відповідача 1: ОСОБА_2 , м. Київ,

до відповідача 2: ОСОБА_3 , м. Київ,

предмет позову: визнання недійсними договорів № 1 і № 2 купівлі-продажу частки в статутному капіталі, стягнення 570 000 грн,

підстави позову: введення позивача в оману,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_4 ,

відповідача 1: ОСОБА_2 ,

відповідача 2: не з`явився.

1. ПРОЦЕС

1.1.До Господарського суду Львівської області 30.11.2021 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та до ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу частки та про стягнення грошових коштів.

1.2. Супровідним листом від 02.12.2021 судом зроблено запити у Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області, у Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб та у Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб щодо з`ясування інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

1.3.Ухвалою суду від 24.12.2021 позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 23.05.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Хід судових засідань відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань. Зокрема, в судовому засіданні 12.10.2022 витребувано у Відділу державної реєстрації Трускавецької міської ради документи за клопотанням позивача; у судовому засіданні 01.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

1.4.Відводів складу суду сторонами не заявлено.

1.5. У судове засідання 26.06.2023 з`явилися представник позивача та відповідач 1, від відповідача 2 надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

1.6.У судовому засіданні 26.06.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

2. СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

2.1. Позивач оспорює договори, укладені ним із кожним із відповідачів, оскільки довідався, що відповідачі продали майно, законних прав на яке не мали. Внаслідок таких дій позивач втратив як права на частку у статутному капіталі ТОВ «Старий Відень», так і сплатив грошові кошти особам, які не мали права продавати майно, яке їм не належало. На переконання позивача, відповідачі свідомо намагалися отримати вигоду з участі в ТОВ «Старий Відень», хоча й розуміли, внаслідок судового процесу у справі № 914/2171/17, що вони неправомірно заволоділи статутним капіталом у товаристві. Саме у зв`язку з цим оперативно вирішили продати частки, отримати кошти за них, і весь тягар своєї неправомірної поведінки переклали на іншу особу, а саме позивача. Тому має місце навмисний обман зі сторони відповідачів щодо обставин, які мають істотне значення для можливості укладення правочинів купівлі-продажу майна, а саме щодо наявності у продавців прав на відчуження такого майна.

2.2. Відповідач 1 заперечує підстави позову, зокрема, вказує, що на момент укладення договорів рішення господарського суду законної сили не набрало та власності відповідача на частку в статутному капіталі не змінювало. Крім цього, відповідач 1 не був присутнім у судовому засіданні при постановленні судом рішення у справі № 914/2171/17 і взагалі не знав про такий судовий процес. Відповідач 1 стверджує, що не вводив позивача в оману та взагалі з ним не знайомий; узгодженням деталей продажу часток у товаристві займався адвокат ОСОБА_5 , з яким відповідач 1 перебував у давніх взаємовідносинах; пропозиція відчужити частку надійшла адвокату Живаго О.Л. від ОСОБА_6 , «компаньйоном» якого був позивач; мотивом укладення договору купівлі продажу було бажання позбутися непотрібної участі в товаристві. Водночас у процесі розгляду справи відповідач 1 не заперечує факту укладення договору № 2 від 27.11.2018, спрямованого на відчуження своєї частки, визнає факт її передачі ОСОБА_1 відповідно до акта приймання-передачі, проте, не згідний з ціною продажу частки, зазначеної в договорі.

2.3. Також відповідач 1 заявляє про сплив строку позовної давності у даному спорі.

2.4. Відповідач 2 відзиву на позовну заяву не подав. Представник відповідача 2, який періодично брав участь в судових засіданнях, заперечував позовні вимоги та підтримував позицію (заперечення) відповідача 1.

3. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1. ОСОБА_3 (відповідно до договору продавець, відповідно до обставин справи та тексту рішення відповідач 2) та ОСОБА_1 (відповідно до договору покупець, відповідно до обставин справи та тексту рішення позивач) 27.11.2018 уклали договір № 1 купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Відень», відповідно до якого продавець продає, а покупець купує частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Відень» (ідентифікаційний номер 34596905, 82200, Львівська обл., місто Трускавець, бульвар Юрія Дрогобича, будинок 1; розмір статутного капіталу - 570 000 гривень 00 копійок), що належить продавцю, у розмірі 86,66% статутного капіталу Товариства.

3.2. Продаж частки вчиняється за ціною продажу, що становить 494 000 гривень 00 коп. Підписанням цього договору продавець підтверджує, що розрахунок (сплата покупцем продавцеві ціни продажу частки) відбувся в повному обсязі до підписання цього договору сторонами та продавець не має претензій до покупця щодо проведеного розрахунку (п. 3 договору).

3.3. Покупець набуває право власності на частку з моменту підписання цього договору та акту прийому-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Відень», який є додатком до договору (п. 4 договору).

3.4. Відповідно до п. п. 11, 12 договору такий вчиняється за згодою дружин продавця та покупця. Копії нотаріально посвідчених заяв ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 27.11.2018 долучено до матеріалів справи позивачем.

3.5. ОСОБА_3 і ОСОБА_1 27.11.2018 підписано акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Відень» - у розмірі 86,66% статутного капіталу, номінальна вартість якої складає 494 000 гривень 00 коп. Акт посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу І.Г. Сліньковою та зареєстрований в реєстрі за № № 3609, 3610.

3.6. Крім цього, 27.11.2018 ОСОБА_2 (відповідно до договору продавець, відповідно до обставин справи та тексту рішення відповідач 1) та ОСОБА_1 уклали договір № 2, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Відень» (ідентифікаційний номер 34596905, 82200, Львівська обл., місто Трускавець, бульвар Юрія Дрогобича, будинок 1; розмір статутного капіталу - 570 000 гривень 00 копійок), що належить продавцю, у розмірі 13,34% статутного капіталу товариства. Продаж частки вчиняється за ціною продажу, що становить 76 000 гривень 00 коп. Підписанням цього договору продавець підтверджує, що розрахунок (сплата покупцем продавцеві ціни продажу частки) відбувся в повному обсязі до підписання цього договору сторонами та продавець не має претензій до покупця щодо проведеного розрахунку (п. 3 договору).

3.7. Аналогічно з попереднім договором, покупець набуває право власності на частку з моменту підписання цього договору та акту прийому-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Відень», який є додатком до договору.

3.8. ОСОБА_2 і ОСОБА_1 27.11.2018 підписано акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Відень» - у розмірі 13,34% статутного капіталу, номінальна вартість якої складає 76 000 гривень 00 коп. Акт посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу І.Г. Сліньковою та зареєстрований в реєстрі за № № 3615, 3616.

3.9. Надалі 27.11.2018 загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Відень», оформленими протоколом № 11/2018, підписаним ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , вирішили:

-на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Старий Відень», що укладається між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , частка учасника товариства ОСОБА_2 в розмірі 13,34%, номінальною вартістю 76 000 гривень 00 коп, відчужується на користь громадянина України ОСОБА_1 , у зв`язку з чим погодити укладення відповідного договору купівлі-продажу та припинення прав та обов`язків ОСОБА_2 як учасника товариства;

-на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Старий Відень», що укладається між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , частка учасника товариства ОСОБА_3 в розмірі 86,66 %, номінальною вартістю 76 000 гривень 00 коп, відчужується на користь громадянина України ОСОБА_1 , у зв`язку з чим погодити укладення відповідного договору та припинення прав та обов`язків ОСОБА_3 як учасника товариства;

-надати згоду на прийняття до складу учасників товариства громадянина ОСОБА_1 . У зв`язку з набуттям громадянином України ОСОБА_1 часток у статутному капіталі ТОВ «Старий Відень» на підставі договорів купівлі-продажу, укладених з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , прийняти його до складу учасників товариства та наділити його всіма правами учасника, відповідно до Закону та Статуту товариства. Враховуючи вищезазначені зміни, частки учасників перерозподілені наступним чином: громадянин України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) володіє 100% статутного капіталу товариства, що еквівалентно 570 000 гривень 00 копійок.

3.10. Відповідно до матеріалів справи 28.11.2018 за заявою ОСОБА_1 подано на реєстрацію документи для проведення реєстраційної дії «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах»: реєстраційна картка на внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; квитанції; акт приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ «Старий Відень» від 27.11.2018 року; акт приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ «Старий Відень» від 27.11.2018 року.

3.11. Разом з тим, за один день до укладення оспорюваних договорів, 26.11.2018 Господарським судом Львівської області у справі № 914/2171/17 за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Відень», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , Державного реєстратора відділу Державної реєстрації Трускавецької міської ради про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства, скасування державних реєстрацій, витребування майна з чужого незаконного володіння, переведення прав і обов`язків покупця, визнання єдиним учасником товариства постановлено рішення про часткове задоволення позову:

- визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТзОВ «Старий Відень» від 26 вересня 2016, що оформлене протоколом №26/09-16, про визнання діяльності учасника ТзОВ «Старий Відень» ОСОБА_6 такою, що перешкоджає досягненню мети товариства, а також його діяльності;

- визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТзОВ «Старий Відень» від 26 вересня 2016, що оформлене протоколом №26/09-16, про виключення зі складу учасників ТзОВ «Старий Відень» ОСОБА_6 та розподіл належної йому частки в статутному капіталі на користь ТзОВ «Старий Відень»;

- скасувати державну реєстрацію змін до статуту ТзОВ «Старий Відень», яка відбулася 28.09.2016;

- визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТзОВ «Старий Відень» від 22 травня 2017, що оформлене протоколом №1/2017 про схвалення виходу ОСОБА_9 зі с кладу учасників ТзОВ «Старий Відень», уступку на користь громадянина України ОСОБА_3 та укладення договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТзОВ «Старий Відень» між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 в розмірі 86,66%, що відповідно становить 494000,00 грн;

- визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТзОВ «Старий Відень» від 22 травня 2017, що оформлене протоколом №1/2017 про прийняття відмови ОСОБА_9 купити частку ТзОВ «Старий Відень» у статутному капіталі ТзОВ «Старий Відень» в розмірі 13,34% та, відповідно, уступки ТзОВ «Старий Відень» на користь громадянина України ОСОБА_2 , схвалення договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТзОВ «Старий Відень» в розмірі 13,34%, що становить 76000,00 грн між товариством та громадянином ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТзОВ «Старий Відень» від 22 травня 2017, що оформлене протоколом №1/2017 про те, що у зв?язку з набуттям громадянами України ОСОБА_3 , ОСОБА_2 частки у статутному капіталі ТзОВ «Старий Відень», їх прийнято до складу учасників товариства та наділено всіма правами учасників, відповідно до статуту товариства;

- скасувати державну реєстрацію змін до статуту ТзОВ «Старий Відень», яка відбулася 26.05.2017;

- перевести на ОСОБА_6 права і обов?язки покупця частки в статутному капіталі ТзОВ «Старий Відень» в розмірі 0,01%, за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТзОВ «Старий Відень», укладеним 22 травня 2017р. між ТзОВ «Старий Відень» (продавець) та громадянином ОСОБА_2 (покупець);

- перевести на ОСОБА_6 права і обов?язки покупця частки в статутному капіталі ТзОВ «Старий Відень» в розмірі 86,66%, за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТзОВ «Старий Відень», укладеним 22 травня 2017р. між ОСОБА_9 (продавець) та громадянином ОСОБА_3 (покупець).

3.12. Відповідно, за наслідками вирішення справи № 914/2171/17 у ОСОБА_2 та у ОСОБА_3 відсутні права на частки у статутному капіталі товариства у процентному співвідношенні 13,34%, що становить 76 000,00 грн, і 86,66%, що становить 494 000,00 грн, вони не стали учасниками товариства на підставі договорів, укладених з ОСОБА_9 . Вказана обставина відповідачами не заперечується.

3.13. У судовому засіданні 26.11.2018, в якому постановлено рішення у справі № 914/2171/17, учасники справи явку представників не забезпечили. Повне рішення складено 10.12.2018. Рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось жодним із учасників справи № 914/2171/17.

4. ВИСНОВКИ СУДУ

4.1.Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, з огляду на таке.

4.2.Відповідно до обставин справи позивач просить визнати недійсними правочини, укладені з відповідачами, та застосувати наслідки недійсності у спосіб повернення сплачених ним відповідачам грошових коштів.

4.3.Так, відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

4.4.Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. А згідно із ч. 2 вказаної статті особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

4.5.Крім цього, окремою статтею 223 Цивільного кодексу України регламентовано правові наслідки вчинення правочину під впливом обману. Так, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

4.6.Відповідно до ст. 229 Цивільного кодексу України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

4.7.Верховний Суд у справі № 910/15715/19 (постанова від 16 грудня 2021) вказує, що правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Тобто обман має місце тоді, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою аби правочин було вчинено. Отже, обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. Усі ці обставини (наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману) повинна довести особа, яка діяла під впливом обману (позивач).

4.8.Так, беззаперечно, рішення суду від 26.11.2018 у справі № 914/2171/21 на час укладення оспорюваних договорів 27.11.2018 законної сили не набрало, проте, відповідачі, будучи учасниками в тій справі, позов у якій подано ще в жовтні 2017 року, не могли не знати про наявність спору про їх права на частки в статутному капіталі товариства. Проаналізувавши матеріали справи № 914/2171/17, які зберігаються в архіві суду та є доступними до ознайомлення як судом, так і учасниками справи, суд констатує, що суди усіх інстанцій здійснювали надсилання судової кореспонденції ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , проте, конверти, адресовані ОСОБА_2 , повертались до суду з відмітками пошти «за закінченням встановленого терміну зберігання»; більшість конвертів, адресованих ОСОБА_3 , повертались до суду з аналогічними відмітками пошти, проте, конверти з ухвалами Господарського суду Львівської області від 02.10.2018, від 09.10.2018, від 30.10.2018 у матеріалах справи відсутні. Тобто, належними доказами підтверджується вчинення судом належних дій стосовно повідомлення учасників справи про її розгляд, але залежно від суб`єктивної поведінки адресатів кореспонденція ними не отримувалась. Відповідно, голослівними та не обґрунтованими є твердження відповідачів про те, що вони як сторони спору не повідомлялися і як учасники товариства не знали про судовий розгляд справи № 914/2171/17.

4.9.Більше того, після набрання рішенням законної сили та вчинення реєстраційних дій по зміні складу учасників товариства апеляційної скарги жодним із учасників справи не подано, доказів звернення відповідачів із позовними вимогами до особи, яка їм відчужувала права на частки в статутному капіталі товаристві, немає.

4.10.Заперечення відповідача 1 про те, що ним не відчужувалось право на частку за ціною 76 000,00 грн і не отримувались такі грошові кошти, суд не має підстав визнати обґрунтованими, доведеними та достовірними з огляду на таке. Так, відповідач 1 заперечує належність і достовірність доказу договору купівлі продажу від 27.11.2018, оскільки такий підписаний лише на другому аркуші відповідачем, а всі істотні умови договору містяться на першому аркуші договору, який відповідачем не підписаний.

4.11.Суд зауважує, що позивачем до позовної заяви долучено не засвідчені копії документів, що було однією із підстав для залишення позовної заяви без руху, які були усунені позивачем, так як 18.05.2022 судом зареєстровано супровідний лист з додатками. Разом з тим, відповідно до письмових пояснень позивача, викладених у клопотанні про витребування у Відділу державної реєстрації Трускавецької міської ради оригіналів документів, у тому числі договорів купівлі продажу та актів приймання передачі, оригінали таких документів ОСОБА_1 подав державному реєстратору для вчинення реєстраційних дій. У свою чергу Відділ державної реєстрації Трускавецької міської ради не подав оригіналів документів та не вказав про наявність чи відсутність таких у нього, а подав, зокрема, лише копії актів приймання передачі.

4.12.Суд констатує, що оригінали договорів № 1 і № 2 від 27.11.2018, які укладалися в трьох примірниках відповідно до п. 16 кожного договору, ні позивачем, ні відповідачами суду не надані з підстав їх відсутності, втрати. Більше того, копій договорів № 1 і № 2 від 27.11.2018 про купівлю продаж часток (факти укладення яких відповідачі не заперечують) з умовами, відмінними від тих, які викладені в договорах, поданих позивачем, відповідачі суду також не подали, клопотань про проведення експертиз не заявляли.

4.13.Так, відповідно до ч. 6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

4.14.Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 1 заявляв клопотання про витребування оригіналу договору № 2 у позивача, позивач повідомив про відсутність в нього оригіналу договору, у процесі підготовчого провадження встановлена відсутність такого і в матеріалах реєстраційної справи, отриманої судом, у зв`язку з чим відповідач 1 зняв з розгляду відповідне клопотання. Як наслідок, суд не витребовував у сторони оригіналу договору № 2 від 27.11.2018. Крім того, враховуючи визнання сторонами факту укладення правочину № 2 від 27.11.2018 і ненадання будь-якого іншого, відмінного від наявного у справі, примірника договору № 2 від 27.11.2018, суд не має підстав не брати до уваги такий доказ як копію договору, поданого позивачем.

4.15.Суд звертає увагу, що законодавчо встановленої вимоги про підписання кожної сторінки договору купівлі продажу немає, таке оформлення договору залежить від домовленостей сторін; сам факт укладення та підписання договору відповідач 1 не заперечує; факту платності договору не заперечує, крім вартості відчуження частки (точно пригадати вартості не може, але ціна могла бути не більше 1 гривні) і зауваження, що не отримував коштів особисто, при цьому без уточнення, чи особисто у відношенні до особи ОСОБА_2 чи ОСОБА_1 .

4.16.Водночас, відповідачем 1 підписано акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Відень» - у розмірі 13,34% статутного капіталу, номінальна вартість якої складає 76 000,00 грн, відповідно до тексту якого матеріальних претензій сторони одна до одної не мають. Акт посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу І.Г. Сліньковою та зареєстрований в реєстрі за № № 3615, 3616. Такий доказ спростовує також і заперечення відповідача 1 про те, що він ніколи не бачився з ОСОБА_1 . Крім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були одночасно присутніми на зборах учасників товариства 27.11.2018, що відображено в протоколі № 11/2018. Тому такі твердження відповідача 1 суд визнає такими, що не відповідають обставинам справи.

4.17.Крім цього, вчинення ОСОБА_2 правочину щодо відчуження частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Відень» у розмірі 76 000,00 грн, що становить 13,34% статутного капіталу товариства, погоджено дружиною ОСОБА_7 відповідно до нотаріально посвідченої заяви від 27.11.2018, оригінал якої представником позивача представлено для огляду в судовому засіданні. Такі факти відповідачами також не заперечуються.

4.18.Аналізуючи встановлені обставини в їх сукупності, суд резюмує, що заперечення відповідача 1 є не обґрунтованими та не підтвердженими. Підписуючи договір купівлі продажу частки в статутному капіталі товариства, продавець, основним інтересом якого є отримання грошових коштів за продані права, не міг не дослідити та ознайомитися із істотними умовами договору, незважаючи на суб`єктивне твердження про те, що перша сторінка договору ним не підписувалась. Крім цього, відповідач 1 у свою чергу не подав суду іншого примірника договору № 2 з іншими умовами, ніж той, є в справі; у жоден спосіб не реалізував своє право на оскарження договору в частині окремого пункту ні в цій справі у спосіб подання зустрічного позову, ні в окремому позовному провадженні.

4.19.Як передбачено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

4.20.Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19). Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

4.21.Щодо вірогідності обставини укладення (підписання) обома відповідачами оспорених договорів (саме тих, фотокопії яких подав позивач), то суд не може не надати оцінки твердженням відповідачів про те, що вони обидва одночасно: 1) не можуть пригадати істотних умов договорів, включаючи і вартість та спосіб оплати; 2) не мають у себе оригіналів та навіть копій договорів; 3) не звертались із вимоги про надання договорів чи їх копій до будь-яких осіб, у кого вони могли б залишитись; 4) не звертались із клопотаннями до суду про витребування договорів чи їх копій від будь-яких осіб (крім клопотання відповідача 1 про витребування договору від позивача, яке було в подальшому було ним відкликане); 5) не заявляли суду твердження про підроблення тексту договорів та не звертались у правоохоронні органи із заявою про такий злочин.

4.22.Перелічені у пунктах 1 та 2 доводи відповідачів є непереконливими та маловірогідними як з точки зору можливості такого збігу подій у двох відповідачів одночасно, так і взагалі щодо можливості забути про істотні умови та обставини оплати договорів купівлі-продажу корпоративних прав та втрати навіть їх фотокопій.

4.23.Наведені у пунктах 3-5 цього переліку обставини справи навпаки свідчать про те, що твердження відповідачів не збігаються із їх логічною фактичною поведінкою та поведінкою у процесі, та є безпідставними.

4.24.Тому суд вважає, що більш вірогідним є укладення між сторонами саме тих договорів, фотокопії яких подав позивач та які він просить визнати недійсними.

4.25.Як наслідок, у суду, попри письмові заперечення відповідача 1 і усно висловлені заперечення відповідача 2, немає підстав вважати не погодженими сторонами п. 3 договорів № 1 і № 2, якими передбачено, що «продаж частки вчиняється за ціною продажу, що становить 494 000 гривень 00 коп. Підписанням цього договору продавець підтверджує, що розрахунок (сплата покупцем продавцеві ціни продажу частки) відбувся в повному обсязі до підписання цього договору сторонами та продавець не має претензій до покупця щодо проведеного розрахунку»; «продаж частки вчиняється за ціною продажу, що становить 76 000 гривень 00 коп.

4.26.Також суд зазначає, що відповідно до умов договору № 2, які є аналогічними із умовами договору № 1, з урахуванням підписаних та нотаріально посвідчених актів приймання передачі часток, обставини відчуження відповідачами часток у розмірах, вказаних позивачем: 13,34%, що становить 76 000,00 грн, і 86,66%, що становить 494 000,00 грн, та отримання плати за таке відчуження, у визначеному договорами порядку, вважаються доведеними. Більше того, факт укладення договору № 2 від 27.11.2018, на виконання якого складено нотаріально посвідчені акти приймання-передачі часток відповідач 1 не заперечує.

4.27.Так, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

4.28.Сторони передбачили форму підтвердження оплати по договорах купівлі продажу частки в такий спосіб, що визнали факт оплати в п. 3 договору. Так як сторони договору не є юридичними особами, а договір не підлягав нотаріальному посвідченню, то обмежень та особливих вимог щодо здійснення розрахунків готівковим чи безготівковим способом не встановлювалось. Тому у суду відсутні підстави не визнавати факту здійснення оплати по відповідних договорах чи стверджувати про відсутність допустимих доказів здійснення такої.

4.29.Враховуючи зазначені вище вимоги законодавства щодо підстав визнання договорів недійсними, підтверджені судовою практикою, позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, тоді вважається, що наявна помилка. Має бути встановлений причинно-наслідковий зв`язок між обманом та вчиненням правочину. Тільки той обман дозволяє оспорити правочин, який вплинув на рішення сторони вчинити цей правочин. Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману іншу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину відповідно до ст. 230 Цивільного кодексу України.

4.30.Кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію. При встановленні наявності обману суд має враховувати стандарт поведінки розумного учасника обороту, який наділений схожими характеристиками зі стороною, яку ввели в оману.

4.31.Верховний Суд у постанові 11 листопада 2021 у справі № 904/4890/20 звертає увагу, що під обманом необхідно розуміти умисне введення в оману особу, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину. При цьому, особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

4.32.Відповідно до п. 8 обох оскаржуваних договорів продавець гарантував, що відчужувана частка в статутному капіталі є його власністю, нікому не продана, не подарована, не заставлена, не знаходиться під арештом, не обтяжена будь-якими правами або вимогами з боку третіх осіб. А відповідно до п. 9 договорів продавець запевнив, що повідомив покупця про істотну обставину, яка може вплинути на волю покупця щодо укладення договору, а саме про наявність боргу товариства перед ПАТ «Львівобленерго» в розмірі 61 197,19 грн.

4.33.Враховуючи проаналізовані та оцінені вище обставини справи, суд зазначає, що істотність значення обставин, не відомих позивачу при укладенні договорів полягла в тому, що у випадку обізнаності позивача про спірний статус відповідачів, про судовий процес щодо належних їм часток, результати його вирішення і відсутності у продавців корпоративних прав, позивач не укладав би оспорюваних правочинів. У свою чергу ОСОБА_1 не був учасником справи № 914/2171/17, не був директором товариства на час вирішення справи № 914/2171/17 (призначений директором уже за наслідками укладення спірних договорів, відповідно до протоколу № 11/2018) і про спір щодо відчуження ОСОБА_9 своїх часток відповідачам йому не було відомо. Відповідачами протилежне не доведено.

4.34.Умисел в діях відповідачів при укладення оспорюваних правочинів проявлявся у тому, що вони знали, що не є власниками часток, які відчужують, проте, саме в момент, коли рішення суду від 26.11.2018 ще не набрало законної сили, уклали відповідні договори купівлі-продажу з позивачем.

4.35.Наявність обману: з урахуванням викладеного в п. п. 8, 9 оскаржуваних договорів, відповідачі замовчували інші суттєві обставин, що мали істотне значення для правочину, а саме щодо судового процесу у справі № 914/2171/17 і рішення суду від 26.11.2018, відповідно до якого набуття відповідачами прав на частки фактично скасовувались.

4.36.Резюмуючи, суд доходить висновку, що договори купівлі продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Відень», укладені 27 листопада 2018 року між сторонами спору, вчинялися із застосуванням обману по відношенню до позивача і підлягають визнанню недійсними.

4.37.Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

4.38.Тому позивач має право на повернення сплачених ним відповідачам коштів, що було здійснено відповідно до п. 3 кожного договору: 494 000,00 грн від ОСОБА_3 і 76 000,00 грн від ОСОБА_2 .

4.39.Щодо заяви відповідача 1 про застосування позовної давності, суд зазначає таке. Сторона стверджує, що надходження позовної заяви до суду 30.11.2021 означає пропуск трирічного строку позовної давності, оскільки оскаржуваний договір датований 27.11.2018. крім того, через невиконання вимог ухвали суду від 24.12.2021 у встановлений строк мало відбутися повернення позовної заяви, що виключає переривання строку позовної давності.

4.40.Так, відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Проте, жодною зі сторін не доведено конкретної дати в часі, коли позивач довідався чи міг довідатись про порушення свого права, яке він захищає в цьому судовому процесі. Разом з тим, такий момент однозначно не міг настати швидше, ніж в дату укладення договорів 27.11.2018.

4.41.Так, позовна заява отримана (зареєстрована) судом 30.11.2021, проте, така подана до суду не нарочно в той же день, а засобами поштового зв`язку з присвоєним трек-кодом 0200251842514. Через сплив строків зберігання відомостей на сайті Укрпошти неможливо перевірити точну дату відправлення позовної заяви до суду, відбитки поштових штампів на конверті не чіткі, проте, фіскальні чеки, поштові накладні та описи вкладенні в цінні листи, адресовані відповідачам, датовані 26.11.2021. До того ж, крайній день трирічного строку - 27.11.2021 було вихідним днем (субота), тому переноситься на понеділок - 29.11.2021. А вже 30.11.2021 позовна заява, відправлена з м. Київ, зареєстрована Господарським судом Львівської області та передана на автоматизований розподіл о 12:49 год.

4.42.Стосовно припущення відповідача 1 про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу, то такі є безпідставними, адже таких процесуальних дій суд не вчиняв. Відповідно до обставин справи ухвалою суду від 24.12.2021 позовну заяву залишено без руху і надіслано таку на неповну адресу позивача (не зазначено номера квартири), що стало підставою для повернення кореспонденції до суду (вх. № 3152/22 від 07.02.2022). Супровідним листом від 08.02.2022 надіслано ухвалу про залишення позову без руху на правильну адресу позивача, і така отримана позивачем лише 02.05.2022 відповідно до відстеження поштового відправлення за трек-кодом 7901414407709. 12.05.2022 позивачем надіслано засобами поштового зв`язку до суду заяву про усунення недоліків, яка отримана судом 18.05.2022. Ухвалою суду від 23.05.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

4.43.Більше того, суд зауважує, що відповідно до п. 12 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

4.44.Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено на всій території України карантин. Дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

4.45.Враховуючи зазначене, строки позовної давності, яка для спірних відносин є загальною і за звичайних умов становить три роки, продовжується на час дії карантину і позивачем при зверненні з позовом в кінці листопада 2021 не могла бути пропущена.

4.46.Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідачів пропорційно до задоволених до них вимог, а саме 2 270,00 грн за вимогу немайнового характеру та 1 140,00 грн (разом 3 410,00 грн) покладаються на відповідача 1, а 2 270,00 грн за вимогу немайнового характеру та 7 410,00 грн (разом 9 680,00 грн) покладаються на відповідача 2.

4.47.Відповідач 1 у відзиві заявив орієнтовну суму витрат 40 000,00 грн, однак, доказів на їх підтвердження не подав, заяв про те, що підтвердить їх після проголошення рішення не повідомив. Більше того, за час розгляду справи відповідач 1 брав участь в судових засіданнях особисто, а не через представника (адвоката).

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 221, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір № 1 купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Відень», укладений 27 листопада 2018 року між ОСОБА_3 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець).

3. Визнати недійсним договір № 2 купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Відень», укладений 27 листопада 2018 року між ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець).

4. Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) 494 000,00 грн і 9 680,00 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

5. Стягнути зі ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) 76 000,00 грн та 3 410,00 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 06.07.2023.

Суддя Матвіїв Р.І.