Постанова

від 04.07.2023 по справі 342/990/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 342/990/22

Провадження № 22-ц/4808/650/23

Головуючий у 1 інстанції Андріюк І. Г.

Суддя-доповідач Мальцева

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Мальцевої Є.Є.,

суддів Баркова В.М., Девляшевського В.А.,

секретар Працун В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім..Т.Г. Шевченка на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 15 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т.Г. Шевченка, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про усунення перешкод у користуванні майном шляхом повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Жарський Т.В., звернулася з позовом до суду, в якому просила зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 2621686200:07:002:0228 площею 2,0401 га, що розташована на території Тишківської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, шляхом повернення земельної ділянки у її користування; скасувати державну реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки від 23.10.2012, реєстраційний номер 262160004008294; стягнути з відповідача на її користь судові витрати та витрати на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 2621686200:07:002:0228. На початку 2020 року із даних Державного земельного кадастру встановила, що вказана земельна ділянка перебуває у користуванні сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т.Г.Шевченка (далі - Кооперативу) на підставі договору оренди від 01.03.2011, укладеного між нею та відповідачем. Із витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.04.2021 вбачається, що державна реєстрація речового права (оренди) здійснена 23.10.2012, у графі «орган, що здійснював державну реєстрацію речового права», не міститься жодної інформації. Зазначила, що жодних правочинів не вчиняла, договору оренди не підписувала щодо спірної ділянки, їй невідомо, на якій підставі укладений договір та як у відповідача виникло право користування нею. На усну вимогу повернути спірну ділянку у користування власника, відповідач послався на чинний договір оренди землі. Після цього позивачка звернулася із заявою до правоохоронних органів. У рамках досудового розслідування кримінального провадження було проведено судово-почеркознавчу експертизу підписів, за результатом якої встановлено, що підписи на договорі оренди, акті приймання-передачі, що стосується спірної ділянки, виконано не позивачем. Вважає, що висновок експерта по суті спростовує факт укладення позивачем договору оренди землі від 01.03.2011, так як її волевиявлення на укладення договору оренди не було. Оскільки договір оренди землі не підписувався ОСОБА_1 , такий є неукладеним, навіть у випадку, якщо наймодавець (орендодавець) отримував орендну плату, визначену у договорі оренди землі, а наймач користувався спірною ділянкою. Внаслідок безпідставного використання спірної ділянки відповідачем, позивач не має змоги вільно розпоряджатися такою ділянкою, самостійно її обробляти чи передавати у користування третім особам, що впливає на можливість отримувати доходи від такої діяльності, створюючи перешкоди для її законного власника. Щодо вибору ефективного способу захисту та позовної давності за негаторним позовом представник позивача послався на правові позиції ВС у справах №653/1096/16-ц, №145/2047/16-ц, №144/338/18.

Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 15 березня 2023 року позов ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т.Г.Шевченка, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Держеокадастру в Івано-Франківській області про усунення перешкод у користуванні майном шляхом повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди землі задоволено частково.

Зобов`язано Сільськогосподарський виробничий кооператив ім. Т.Г.Шевченка усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 2621686200:07:002:0228 площею 2,0401 га, що розташована на території Тишківської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, шляхом повернення земельної ділянки у користування ОСОБА_1 .

Скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т.Г.Шевченка щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2621686200:07:002:0228 площею 2,0401 га від 23.10.2012, реєстраційний номер 262160004008294.

Стягнуто з Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т.Г.Шевченка на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1984,80 грн судового збору та 8000 гривень витрат на правову допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На вказане рішення відповідач - Сільськогосподарський виробничий кооператив ім. Т.Г. Шевченка подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 15 березня 2023 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що доводи відповідача щодо визнання висновку судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінального провадження № 12020095150000081 від 15.08.2022 р. № 2315/2396-2497/22-28 неналежним та недопустимим доказом у даній цивільній справі, суд першої інстанції до уваги не взяв та належним чином не спростував.

Судом неправильно викладені усі заперечення відповідача проти позову та обґрунтування сумнівів у правильності і об`єктивності висновку експерта, неналежності його як доказу.

Відповідач звертав увагу суду на те, що при порівняльному дослідженні використано три вільні зразки підписів ОСОБА_1 , однак в порушення п.1.3,п.1,5 Науково-методичних рекомендацій, експерт не зазначає: походження цих вільних зразків підпису (на якому документі з 18-ти вони проставлені, назва та дата складання цього документу, спосіб та час виконання підпису); чи відповідає форма цих документів формі досліджуваного об`єкту (договору оренди) та його цільовому призначенню; чому саме ці 3 вільні зразки підпису (з вісімнадцяти) ним буди відібрані для порівняльного дослідження, і не враховані інші зразки.

Як вбачається зі змісту висновку експерта від 15.08.2022 № 2315/2396-2407/22-28, даний висновок не відповідає вимогам закону та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998.

Як стало відомо з пояснень представника позивача у судовому засіданні, що вільні зразки підписів ОСОБА_1 (16 документів) були отримані не слідчим в порядку отримання тимчасового доступу в установленому КПК України порядку, а були надані позивачкою особисто і могли були підроблені нею як заінтересованою особою. Щодо цих обставин документи не перевірялися, а СВК ім. Т.Г. Шевченка для огляду не надавалися.

Крім цього, експертом залишено поза увагою документи, які СВК ім. Т.Г. Шевченка як беззаперечне джерело вільних взірців підписів позивачки, а саме власноруч написана нею заява про прийняття на роботу в СВК ім. Т.Г. Шевченка, платіжні відомості про отримання нею заробітної плати.

Також експертиза не дає відповіді, чи в досліджуваному підписі в договорі оренди від 01.03.2011 року не вбачаються ознаки навмисного змінення почерку та відповідно спотворення підпису самою ж ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, скаржник вважає, що у даній справі висновок судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінального провадження № 12020095150000081 від 15.08.2022 р. № 2315/2396-2497/22-28 не є належним та допустимим доказом, оскільки викликає обґрунтовані сумніви щодо його правильності.

Суд першої інстанції не прийняв докази, надані відповідачем на підтвердження сумнівів у правдивості висновку експерта та спростування тверджень позивача про її необізнаність в укладенні договору оренди з СВК ім.Шевченка. Суд невірно зробив висновки, що дані докази не можуть вважатися належними засобами доказування вчинення саме ОСОБА_1 підпису на договорі оренди земельної ділянки від 01.03.20211. Відповідач зазначає, що докази які не прийняв суд, також підтверджують варіативність підпису ОСОБА_1 , а саме те, що в різні періоди часу вона по-різному розписувалась.

Суд в оскаржуваному рішенні вказав, що відповідач, вважаючи наявний висновок експертизи неналежним доказом, не скористався своїм правом заявити клопотання щодо проведення експертизи у даній цивільній справі, при тому, у відзиві на позов сторона відповідача зазначила, що є підстави для проведення такої експертизи. Скаржник вважає такий висновок суду неправильним, оскільки саме позивачка мала довести суду належним доказом, що підпис у договорі оренди вчинений не нею, оскільки тягар доказування лежить на позивачеві, тому при наявності вказаних сумнівів у поданому висновку мала б заявити клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи за ухвалою суду у даній цивільній справі. Висновок експерта, проведений у рамках кримінального провадження, яке ще не завершене, проведений з порушенням вимог закону і є неналежним доказом у цивільній справі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Жарський Т.В. зазначив, що скаржник в апеляційній скарзі не зазначає, які саме норми матеріального права суд першої інстанції застосував неправильно, та які саме обставини справи є недоведеними. В той же час, усі доводи апеляційної скарги зводяться до сумнівів скаржника в правильності та об`єктивності висновку експерта, який суд першої інстанції визнав належним доказом у справі. Також посилання скаржника на той факт, що позивач отримувала орендну плату, не спростовують того факту, що вона не підписувала договір оренди землі від 01.03.2011 та не може свідчити на користь погодження позивачкою умов вказаного договору та волевиявлення сторони на його укладання. Щодо тверджень відповідача, що висновок експерта не відповідає вимога закону, а надані позивачем на дослідження експерту зразки підписів могли бути нею підроблені, то такі твердження позивач вважає необґрунтованими і недоведеними жодними належними доказами, а тому є припущеннями скаржника.

Представник позивач зазначає про допустимість висновку експерта як доказу, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містить інформацію щодо предмета доказування, навіть незважаючи на те, що на момент розгляду даної справи, вирок у кримінальній справі не ухвалений. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 461/3675/17 від 05.02.2020 р та постанові Великої Плати Верховного Суду від 18.12.2019 р. у справі № 522/1029/18. Таким чином, наданий суду висновок експерта є належним та допустимим доказом, оскільки за формою відповідає вимогам ст. 102 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 ,відповідач Сільськогосподарський виробничийкооператив ім.Т.Г.Шевченка,третя особаГоловне управлінняДержгеокадастру вІвано-Франківськійобласті до суду не явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. Представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача - Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т.Г. Шевченка голова кооперативу Неміш Р.В. направив до суду заяву про відкладення розгляду справи, призначеного на 04.07.2023 року.

Вирішуючи клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів виходить з наступного.

24.04.2023 року Івано-Франківським апеляційним судом відкрито апеляційне провадження у справі, 18.05.2023 року судом закінчені підготовчі дії, справу призначено до розгляду на 06.06.2023 року

05.06.2023 року до апеляційного суду надійшла заява представника відповідача - адвоката Яремчук М.Є. про відкладення розгляду справи у зв`язку із хворобою.

Розгляд справи за клопотанням відповідача відкладений на 20.06.2023 року.

20.06.2023 року новий представник відповідача - адвокат Римарук Ю.І. заявив клопотання про відкладення розгляду для ознайомлення із матеріалами справи, тому що договір на правничу допомогу був з ним укладений тільки 20.06.2023 року.

Розгляд справи за клопотанням відповідача відкладений на 27.06.2023 року, строк апеляційного розгляду продовжений.

26.06.2023 року до апеляційного суду надана заява відповідача - голови Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т.Г. Шевченка Неміша Р.В. про відкладення розгляду справи у зв`язку із хворобою. До заяви долучена інформаційна довідка про його тимчасову непрацездатність з 26.06.2023 року по 30.06.2023 року. Крім того, 27.06.2023 року до суду надіслана заява представника Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т.Г. Шевченка адвоката Римарука Ю.І. про відкладення розгляду справи у зв`язку з його відрядженням в інше місто, незважаючи на те, що дата і час наступного судового засідання 27.06.2023 року була узгоджена з адвокатом колегією суддів ще 20.06.2023 року. 27.06.2023 року до апеляційного суду надано клопотання адвоката Дзібій-Полячок Н.М. як нового представника відповідача про відкладення розгляду для ознайомлення із матеріалами справи

27.06.2023 року розгляд справи відкладений на 04.07.2023 року за клопотанням відповідача у зв`язку із хворобою голови СВК ім.Шевченка, оскільки причини, наведені адвокатами Римаруком Ю.І. та Дзібій-Полячок Н.М., не визнані судом поважними.

03.07.2023 року до апеляційного суду надана заява відповідача - голови Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т.Г. Шевченка Неміша Р.В. про відкладення розгляду справи у зв`язку із хворобою. До заяви долучена інформаційна довідка про його тимчасову непрацездатність з 01.07.2023 року по 05.07.2023 року.

Відмовляючи у задоволені клопотання про відкладення розгляду справи, судова колегія зауважує на таке.

Відповідно до частини 1,2 статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

За змістомстатті 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шестидесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. У виняткових випадках за клопотанням сторони з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може подовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє відповідну ухвалу.

Строк розгляду справи вже був подовжений судом за клопотанням відповідача.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засід анні.

Така правова позиція викладена Верховний Судом 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.

При вирішенні питання щодо відкладення розгляду справи, суд враховує, що у розгляді справи приймає участь адвокат Дзібій-Полячок Н.М., яка діє в інтересах відповідача, і головою кооперативу Немішем Р.В. не наведено обґрунтованих підстав неможливості розгляду справи без його участі, то з огляду на зазначене, відповідно до статті 372 ЦПК України, колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи.

Статтею 372 ЦПК Українипередбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т.Г. Шевченка адвоката Дзібій-Полячок Н.М., яка підтримала доводи апеляційної скарги, заперечення представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Жарського Т.В., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що позивач достатньо довела той факт, що договір оренди з відповідачем не укладала, волевиявлення на укладення договору не висловлювала, а реєстрація права оренди земельної ділянки відповідачем, підставою виникнення якого став неукладений між сторонами договір оренди, порушує її права та законні інтереси на розпорядження спірною земельною. Тому суд, враховуючи, що належна позивачу земельна ділянка перебуває у фактичному користуванні відповідача без встановлених законом підстав, задовольнив позов про усунення перешкод у користуванні належним їй майном шляхом повернення такої земельної ділянки та скасування державної реєстрації речового права оренди землі.

Апеляційний суд не може не погодитися із даним висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,04 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в урочищі «Овочева» на території Тишківської сільської ради Коломийського (раніше Городенківського) району Івано-Франківської області.

За даними Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.04.2021 відділ у Городенківському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області зареєстрував земельну ділянку із кадастровим номером 26216862200:07:002:0228, що розташована в урочищі «Овочева» на території Тишківської сільської ради Коломийського (раніше Городенківського) району Івано-Франківської області, площею 2,0401 га, дата реєстрації земельної ділянки 11.12.2006.

Згідно з відомостями про право власності/право постійного користування, внесеними до Поземельної книги, крім відомостей про речові права, що виникли після 1 січня 2013 року щодо земельної ділянки площею 2,0401 га, належної на праві власності ОСОБА_1 , то згідно з державним актом від 11.12.2006 ІФ081551 зареєстровано право оренди вказаної земельної ділянки строком на 15 років, дата реєстрації речового права 23.10.2012. Орендар: СВК ім..Т.Г.Шевченка. Орган, що здійснив державну реєстрацію речового права не зазначений.

Згідно з договором оренди землі від 01.03.2011 між ОСОБА_1 та Кооперативом в особі керівника ОСОБА_2 , об`єктом оренди є належна позивачу земельна ділянка площею 2,04 га. Договір укладено на 15 років для вирощування сільськогосподарських культур із цільовим призначенням земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договір зареєстровано в управлінні Держкомзему у Городенківському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №262160004008294 від 23.10.2012.

Підставою звернення ОСОБА_1 до суду стало оспорювання факту укладення договору оренди належної їй земельної ділянки з відповідачем.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінального провадження 12020095150000081 (матеріали експерту надійшли згідно постанови дізнавача СД ВП №2 (м.Городенка) Коломийського районного ВП ГУНП в Івано-Франківській області Богачевського В. від 27.07.2022 №5112/57-2022) від 16.08.2022 року №2315/2396-2407/22-28 підпис кульковою ручкою синього кольору у договорі оренди землі (площею 2,04 га) від 01.03.2011 у графі «Орендодавець» - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою; підпис кульковою ручкою синього кольору у договорі оренди землі (площею 2,04 га) від 01.03.2011, який знаходиться у реєстраційній справі, у графі «Орендодавець» - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою; підпис кульковою ручкою синього кольору у договорі оренди землі (площею 2,04 га) від 01.03.2011 у графі «Орендодавець» та підпис кульковою ручкою синього кольору у договорі оренди землі (площею 2,04 га) від 01.03.2011, який знаходиться у реєстраційній справі, у графі «Орендодавець» - виконані однією особою; підпис кульковою ручкою синього кольору у акті прийому-передачі земельної ділянки в оренду згідно договору оренди землі (площею 2,04 га) від 01.03.2011 у графі «Орендодавець» та підпис кульковою ручкою синього кольору у договорі оренди землі (площею 2,04 га) від 01.03.2011, який знаходиться у реєстраційній справі, у графі «Орендодавець» - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою; підписи кульковою ручкою синього кольору від імені ОСОБА_1 у платіжних відомостях №39 від 03.09.2012, №53 від 10.08.2015, б/н від 26.12.2016, №68 від 31.08.2018 - виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою; підписи кульковою ручкою синього кольору від імені ОСОБА_1 у платіжних відомостях №68 від 26.12.2013, №79 від 18.08.2017, №23 від 30.08.2019, №45 від 04.09.2020 - виконані ОСОБА_1 ; підписи кульковою ручкою синього кольору від імені ОСОБА_1 у платіжних відомостях №39 від 03.09.2012, №68 від 26.12.2013, №53 від 10.08.2015, б/н від 26.12.2016, №79 від 18.08.2017, №68 від 31.08.2018, №23 від 30.08.2019, №45 від 04.09.2020, акті прийому-передачі земельної ділянки в оренду згідно договору оренди землі від 01.03.2011, акті визначення меж земельної ділянки в натурі від 06.05.2011, описі меж земельної ділянки ОСОБА_1 , кадастровий номер 2621686200070020228 та підпис кульковою ручкою синього кольору у договорі оренди землі кадастровий номер 2621686200070020228 (площею 2,04 га) від 01.03.2011 у графі «Орендодавець» виконані не однією особою (т.1 а.с. 27-38).

У судовому засіданні судом встановлено, та цього не заперечила сторона відповідача, що належна позивачці земельна ділянка перебуває у користуванні Кооперативу.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_2 , який одночасно є представником відповідача у справі, пояснив, що з 2000 року є головою Кооперативу та йому відомо про всі укладені договори оренди землі, оскільки він їх укладав особисто. Зазначив, що договори укладалися на добровільних засадах. Також пояснив, що спочатку договір оренди землі уклав чоловік позивачки, як один із засновників, а згодом і сама позивач, яка працювала у Кооперативі. ОСОБА_2 підтвердив, що особисто укладав із ОСОБА_1 договір оренди. Також вказав, що позивач не цікавилась своєю земельною ділянкою більше десяти років. Кооператив проводив внутрішню перевірку факту підробки підпису позивача, але такого факту комісією не встановлено. Попередній договір із ОСОБА_1 укладено у 2006 році, проте у зв`язку з видачею державних актів у 2011 році Кооператив перереєстровував договори.

Вирішуючи спір, суд керувався наступними нормами права.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті ).

Тобто правочином є вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі ( зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії ), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах ( у тому числі електронних ), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як висновок, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627ЦКУкраїни і відповідно до статті 6цьогоКодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі укладається в письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно статті 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Судом враховано правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), за яким у випадку не підписання договору оренди землі однією із сторін такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Належним способом захисту є усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки.

Отже, власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням земельної ділянки.

Такий висновок зробив ВС у справі № 144/338/18 від 27.06.2022 року.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, позивач надала висновок експерта №2315/2396-240/22-28 від 16.08.2022, який сторона відповідача вважає неналежним та недопустимим доказом.

Доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до критики вказаного висновку, який на думку відповідача не відповідає вимогам закону і методики проведення почеркознавчих експертиз, і тому судом незаконно прийнятий як доказ по справі.

Відповідно, відповідач вважає, що судом не встановлені повно обставини справи, тому висновки суду не відповідають фактичним обставинам.

Задля перевірки доводів апеляційної скарги колегією суддів, як і судом першої інстанції, досліджено матеріали справи, в тому числі вказаний висновок експерта, що складений старшим судовим експертом Олійник Н., яка має відповідний кваліфікаційний рівень та попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Для проведення експертизи експерту надано вільні зразки підпису, умовно-вільні та експериментальні зразки підпису ОСОБА_1 .

Так, висновок експерта щодо невчинення підпису ОСОБА_1 на договорі оренди землі від 01.03.2011 складено експертом на підставі дослідження та порівняння різних груп зразків підпису та почерку ОСОБА_1 з врахуванням загальних та окремих почеркових ознак - отже, немає підстав для відкидання такого доказу як неналежного та недопустимого, чи такого, що отриманий з порушенням порядку, встановленого законом.

Як встановленостаттею ст.12ЦПК України, кожнасторона несеризик настаннянаслідків,пов`язаних ізвчиненням чиневчиненням неюпроцесуальних дій,і суд,керуючи судовимпроцесом,роз`яснює увипадку необхідностіучасникам судовогопроцесу їхніпроцесуальні правата обов`язки,наслідки вчиненняабо невчиненняпроцесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. З матеріалів справи вбачається, що учасники були належно ознайомлені із процесуальними правами, реалізували право на професійну правничу допомогу в ході розгляду справи. Між тим, вже при подачі відзиву на позов відповідач заявив про необхідність проведення судової почеркознавчої експертизи в межах цивільної справи, однак на його думку проведення такої експертизи є виключно обов`язком позивача (т. а.с.78), клопотання такого не заявляв.

Між тим, з висновку судово-почеркознавчої експертизи від 16.08.2022, проведеної у рамках кримінального провадження №12020095150000081, вбачається, що експертиза проведена у відповідності до діючих інструкцій та науково-методичних рекомендацій для проведення судових експертиз і експертних досліджень, зокрема, і почеркознавчих експертиз. Доводи представника відповідача про те, що інформаційні джерела, використані при проведенні експертизи, що є доказом у справі, не є діючими, спростовуються актуальними даними з реєстру методик проведення експерти, перевіреними колегією суддів. При цьому з реєстру методик проведення експертиз вбачається, що всі нормативно-правові акти та методики експертних досліджень, якими керувався експерт, були чинними на час проведення експертизи за матеріалами кримінального провадження, крім Удосконаленої системи загальних та окремих ознак почерку (реєстраційний код в реєстрі методик проведення експертиз 1.1.45), щодо якої 28.01.2022 року прийнято рішення про не застосування. Разом з тим відповідачем не аргументовано, які недоліки потягнуло за собою використання цього інформаційного джерела за умови дотримання правил усіх інших методик дослідження підписів при проведенні експертизи. Крім того, як вже зазначалося, слід враховувати, що експерт була попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Інших обставин, які б спростували висновки експертизи, відповідачем не наведено, оскільки власні міркування представника відповідача в апеляційній скарзі відносно правил проведення експертизи носять характер сумнівів та припущень, не спростовують результат дослідження експерта з відповідним рівнем кваліфікації.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що позивач була обізнана про договірні відносини із відповідачем стосовно оренди її земельної ділянки, отримувала орендну плату, не є значущими з огляду на обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 . Судом була надана оцінка аналогічним запереченням відповідача в ході судового розгляду, і колегія суддів погоджується із висновком суду, в якому правильно застосовані норми матеріального права відповідно встановленим правовідносинам.

Отже, неможливо не погодитися із тим, що позивач договору оренди землі не підписувала - волевиявлення на укладення договору не висловлювала, реєстрація права оренди земельної ділянки, підставою виникнення якого став неукладений між сторонами договір оренди, порушує її права та законні інтереси на розпорядження власністю - земельною ділянкою з кадастровим номером 2621686200:07:002:0228 площею 2,0401 га, що розташована на території Тишківської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, і тому цілком логічним і обґрунтованим є висновок суду, що належна позивачу земельна ділянка перебуває у фактичному користуванні відповідача без встановлених законом підстав, а тому ефективним способом захисту порушеного права позивачки є усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема, шляхом повернення такої земельної ділянки та скасування державної реєстрації речового права оренди землі.

Відповідно до положень статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Як роз`яснено Верховним Судом, апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. І?в разі надання для дослідження таких нових доказів інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо них як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції (постанови Верховного Суду від 5 жовтня 2020 року у справі №607/2905/18, від 11 вересня 2020 року у справі №608/687/19).

Надані представникомвідповідача апеляційномусуду додатковідокази:копії платіжноївідомості від31.08.2018року;відомості від26.12.2013року;від 10.08.2015року;від 03.09.2012року;від 26.12.2016року;відомостей навидачу кукурудзив 2012році,пшениці запай в2012році,цукру запай в2011році колегією суддівне оцінюютьсяу якостідоказів,оскільки наданісуду черезканцелярію зпорушенням правилст.ст.83,367ЦПК України.Поважних причин,які бперешкоджали відповідачунадати такідокази суду першоїінстанції, колегіїсуддів ненаведено.

На підставі вищевказаного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким також погоджується і суд апеляційної інстанції, що позивач належно довела свої вимоги, і відповідач, в свою чергу, їх не спростував.

Зі справи вбачається, що суд належно дослідив і проаналізував надані письмові докази, визначив характер правовідносин між сторонами, і зробив висновок, який повністю відповідає обставинам справи.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи судом повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, переглядаючи справу відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то судові витрати відносяться на рахунок скаржника.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т.Г. Шевченка залишити без задоволення.

Рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 15 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 07 липня 2023 року.

Судді: Є.Є. Мальцева

В.М. Барков

В.А. Девляшевський