Постанова

від 12.02.2024 по справі 342/990/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 342/990/22

провадження № 61-11771св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Сільськогосподарський виробничий кооператив імені Т. Г. Шевченка,

третя особа - Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Т. Г. Шевченкана рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 15 березня 2023 року в складі судді Андріюк І. Г., постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 липня 2023 року та додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 липня 2023 року в складі колегії суддів: Мальцевої Є. Є., Баркова В. М., Девляшевського В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Т. Г. Шевченка (далі - СВК ім. Т. Г. Шевченка та просила зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 2621686200:07:002:0228 площею 2,0401 га, що розташована на території Тишківської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, шляхом повернення земельної ділянки в її користування; та скасувати державну реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки від 23 жовтня 2012 року, реєстраційний номер 262160004008294.

На обґрунтування своїх вимог зазначала, що є власником земельної ділянки з кадастровим номером 2621686200:07:002:0228.

На початку 2020 року з відомостей з Державного земельного кадастру їй стало відомо, що 23 жовтня 2012 року за СВК ім. Т.Г. Шевченка зареєстровано право оренди на цю земельну ділянку на підставі договору оренди від 01 березня 2011 року, укладеного між нею та відповідачем.

Посилаючись на те, що цей договір оренди вона не підписувала, просила позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 15 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 04 липня 2023 року, позов задоволено частково.

Зобов`язано СВК ім. Т. Г. Шевченка усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 2621686200:07:002:0228 площею 2,0401 га, що розташована на території Тишківської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, шляхом повернення земельної ділянки у користування ОСОБА_1 .

Скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки СВК ім. Т. Г. Шевченка щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2621686200:07:002:0228 площею 2,0401 га від 23 жовтня 2012 року, реєстраційний номер 262160004008294.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл витрат.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з доведеності позивачем тієї обставини, що вона не підписувала договір оренди земельної ділянки. Відповідно реєстрація права оренди на спірну земельну ділянку за відповідачем порушує її права та законні інтереси.

Додатковою постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 липня 2023 року стягнуто з СВК ім. Т. Г. Шевченка на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідач довів понесення ним витрат на надання правничої допомоги, розмір яких, з урахуванням заперечень відповідача, суд визначив у 5 000,00 грн.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2023 року СВК ім. Т. Г. Шевченка подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 15 березня 2023 року, постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 липня 2023 року та додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 липня 2023 року й ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року в справі № 914/2846/14, від 06 липня 2016 року в справі № 914/4540/14 та в постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16, від 11 жовтня 2018 року в справі № 922/189/18, від 06 листопада 2018 року в справі № 926/3397/17, від 09 квітня 2019 року в справі № 910/3359/18, від 09 квітня 2019 року в справі № 826/2689/15, від 13 травня 2019 року в справі № 904/63/18, від 26 червня 2019 року в справі № 904/66/18, від 10 липня 2019 року в справі № 686/23256/16-ц, від 29 жовтня 2019 року в справі № 904/3713/18, від 10 лютого 2020 року в справі № 903/85/19, від 19 лютого 2020 року в справі № 915/411/19, від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, від 20 лютого 2019 року в справі № 592/4428/16-ц, від 18 березня 2020 року в справі № 456/2946/17, від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18, від 11 червня 2020 року в справі № 141/875/17-ц, від 24 червня 2020 року в справі № 757/16448/17-ц, від 11 вересня 2020 року в справі № 608/687/19, від 05 жовтня 2020 року в справі № 607/2905/18, від 20 листопада 2020 року в справі № 910/13071/19, від 13 січня 2021 року в справі № 596/2305/18-ц, від 21 січня 2021 року в справі № 580/3073/20, від 11 березня 2021 року в справі № 283/2791/19, від 24 березня 2021 року в справі № 308/1020/16-ц, від 25 березня 2021 року в справі № 752/21411/17, від 06 квітня 2021 року в справі № 922/2056/20, від 14 квітня 2021 року в справі № 757/60277/18-ц, від 14 квітня 2021 року в справі № 645/9227/15-ц, від 21 квітня 2021 року в справі № 705/2550/16-ц, від 27 квітня 2021 року в справі № 154/704/20, від 28 квітня 2021 року в справі № 390/1133/19, від 28 квітня 2021 року в справі № 640/3098/20, від 13 травня 2021 року в справі № 903/277/20, від 26 травня 2021 року в справі № 364/1159/19, від 26 травня 2021 року в справі № 757/895/20, від 02 червня 2021 року в справі № 591/6892/18, від 05 серпня 2021 року в справі № 466/2226/15-ц; судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи. Зокрема не врахували, що висновок експерта є неналежним доказом, оскільки експертиза проведена з порушенням законодавства.

Крім того суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про проведення експертизи та безпідставно поклав на кооператив обов`язок відшкодувати позивачу витрати на правничу допомогу.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Позивач надіслала відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.

17 липня 2023 року справа № 570/3320/22 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,04 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в урочищі «Овочева» на території Тишківської сільської ради Коломийського (раніше Городенківського) району Івано-Франківської області.

Відповідно до договору оренди землі від 01 березня 2011 року ОСОБА_1 передала в оренду СВК ім. Т. Г. Шевченка належну їй земельну ділянку площею 2,04 га. Договір укладено на 15 років для вирощування сільськогосподарських культур із цільовим призначенням земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Договір зареєстровано в управлінні Держкомзему у Городенківському районі, про що вчинено запис за № 262160004008294 від 23 жовтня 2012 року.

Висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінального провадження 12020095150000081 від 16 серпня 2022 року № 2315/2396-2407/22-28 підтверджено, зокрема, що підписи кульковою ручкою синього кольору в договорі оренди землі (площею 2,04 га) від 01 березня 2011 року в графі «Орендодавець», в акті прийому-передачі земельної ділянки в оренду згідно з цим договором виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За змістом статті 14 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина перша статті 15 Закону України «Про оренду землі»).

Укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц та від 26 жовтня 2022 року в справі № 2227/3760/19-ц зроблено висновок про те, що такий спосіб захисту як визнання правочину неукладеним не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом.

Установивши, що позивач не підписувала договір оренди землі від 01 березня 2011 року, істотних умов цього договору не погоджувала, що підтверджено належними й допустимими доказами й не спростовано відповідачем, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтована вважав, що такий договір є неукладеним, а оскільки державна реєстрація речового права на підставі неукладеного договору оренди земельної ділянки порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження належною їй земельною ділянкою, правильно задовольнив позов.

Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційній скарзі постановах.

Не заслуговують на увагу посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив його клопотання про призначення експертизи, оскільки такі спростовуються ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 04 липня 2023 року, у якій наведені обґрунтовані мотиви відмови в його задоволенні. Суд апеляційної інстанції врахував, що позивач не заявляв таке клопотання в суді першої інстанції, а неможливість подати його до суду першої інстанції не довів.

Також колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи касаційної скарги про безпідставне стягнення судом апеляційної інстанції витрат на правничу допомогу, з огляду на те, щофакт понесення позивачем таких витрат підтверджений відповідними доказами, а їхній розмір визначений судом з дотриманням положень статті 141 ЦПК України та з урахуванням заперечень відповідача.

Інші аргументи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та додаткову постанову апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Т. Г. Шевченка залишити без задоволення.

Рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 15 березня 2023 року, постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 липня 2023 року та додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко