Рішення

від 13.06.2023 по справі 369/12430/21

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/12430/21

Провадження № 2/369/816/23

РІШЕННЯ

Іменем України

13.06.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І. О.,

при секретарі Світлак Ю. Ю.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідачів: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

У ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дуленко О. О. про визнання недійсним шлюбного договору від 13 вересня 2011 року та визнання права власності на частину спільної власності колишнього подружжя.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що з 10 червня 1963 року до 30 липня 2014 року перебувала у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_6 . Під час перебування у шлюбі подружжям набуто у власність майно. Питання реєстрації речових прав на майно та інші питання стосовно оформлення майна вирішував одноособово ОСОБА_6 , а також вирішував, на кого з подружжя буде зареєстровано той чи інший об`єкт нерухомого майна. 13 вересня 2011 року колишнє подружжя уклало шлюбний договір, за умовами якого майно, придбане подружжям в період шлюбу, є особистою приватною власністю того з подружжя, на чиє ім`я воно зареєстроване. За умовами шлюбного договору особистою приватною власністю ОСОБА_6 були 19 об`єктів нерухомого майна та 2 транспортних засоби, водночас особистою приватною власністю ОСОБА_4 стали 2 об`єкти нерухомого майна та 1 транспортний засіб.

Позивачка наголошує, що ОСОБА_6 переконав її у тому, що у шлюбному договорі перераховане все майно, яке було зареєстроване за ним та позивачкою в період шлюбу, а інше майно у подружжя відсутнє.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Після його смерті приватним нотаріусом Дуленко О. О. 16 квітня 2021 року зареєстровано спадкову справу № 67522771 (№ 03/2021).

Після смерті ОСОБА_6 позивачкою було з`ясовано, що 07 грудня 2007 року ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 придбали квартиру за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 200000,00 дол. США.

01 квітня 2009 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 уклали договір довічного утримання, за умовами якого ОСОБА_6 передав ОСОБА_7 належну йому на праві власності частину вказаної квартири.

Крім того, позивачка дізналася, що 26 травня 2011 року ОСОБА_6 продав зареєстроване за позивачкою житлове домоволодіння на АДРЕСА_2 .

Позивачка наполягає на тому, що вказані договори були укладені без її відома та згоди.

Також позивачка після відкриття спадщини після померлого ОСОБА_6 виявила, що ОСОБА_6 у шлюбному договорі вказав не всі об`єкти нерухомого майна, які перебували у його власності станом на час відкриття спадщини.

В зв`язку з виявленими обставинами позивачка звернулася 16 липня 2021 року до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні колишнього подружжя щодо об`єктів, які не були перераховані у шлюбному договорі, проте постановою від 16 липня 2021 року державний нотаріус відмовила позивачці у вчиненні нотаріальної дії, посилаючись на факт укладення шлюбного договору від 13 вересня 2011 року.

Позивачка вважає, що шлюбний договір укладено під впливом обману, в зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним. Іншою умовою для визнання шлюбного договору недійсним на думку позивачки є порушення прямої заборони на передачу у власність одному з подружжя майна, право на яке підлягає державній реєстрації.

Позивачка переконана, що ОСОБА_6 при укладенні шлюбного договору навмисне не зазначив у документі частину нерухомого майна, придбаного під час перебування у шлюбі, а тому на переконання позивачки на таке майно повинен поширюватися режим спільної сумісної власності подружжя.

ОСОБА_4 наголошує також на тому, що передбачений шлюбним договором відступ від принципу рівності часток у визначенні особистої власності сторін базувався на вичерпності наведеного в договорі переліку майна. Позивачка наполягає на тому, що якби знала, що значна частина майна була прихована від неї колишнім чоловіком та реалізована без її відома, то не погодилася б на укладення оспорюваного шлюбного договору.

ОСОБА_4 зауважує, що перелічене у шлюбному договорі майно було зареєстроване за ОСОБА_6 до укладення шлюбного договору, що на її переконання свідчить про намір ОСОБА_6 ініціювати укладення шлюбного договору з метою непропорційного перегляду майнових наслідків подружнього життя. Такі обставини на переконання позивачки свідчать про істотний дисбаланс між правами та обов`язками колишнього подружжя.

Позивачка переконана, що за таких обставин оспорюваний шлюбний договір слід визнати недійсним. За умови визнання недійсним шлюбного договору позивачка вважає наявними підстави для визнання за нею права власності на частину спільного майна колишнього подружжя. Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні на переконання позивачки порушує її право, яке підлягає поновленню шляхом пред`явлення вимоги про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України.

З огляду на вищенаведене, позивачка просила суд:

1.визнати недійсним шлюбний договір від 13 вересня 2011 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є. Ю. за реєстровим номером 2016;

2.визнати за ОСОБА_4 право власності на частину спільної власності колишнього подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , а саме на:

1)частину домоволодіння загальною площу 209,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 ;

2)частину нежилого приміщення літ. «А» (магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») загальною площею 166,9 кв.м., номер запису про право власності 1312988, за адресою: АДРЕСА_4 ;

3)нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер майна: 8164851;

4)будинку загальною площею 63,6 кв.м. (житлова площа 21,8 кв.м.), реєстраційний номер майна 15928201, за адресою АДРЕСА_6 ;

5)житлового будинку, незавершене будівництво 98% готовності, загальною площею 45,0 кв.м., реєстраційний номер майна: 16097792 за адресою: АДРЕСА_6 ;

6)будинку загальною площею 61,2 кв.м. (житлова площа: 39,2 кв.м.), реєстраційний номер майна: 15275895, за адресою: АДРЕСА_6 ;

7)земельної ділянки площею 0,15 га, за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Буча, кадастровий номер 3222480802:04:001:0138;

8)земельної ділянки площею 0,17 га за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Гурівщина, кадастровий номер 3222480803:02:001:0156;

9)земельної ділянки площею 0,1539 га за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3222480802:04:001:5308;

10)земельної ділянки площею 0,25 га за адресою: Київська обл., Макарівський район, с/рада Юрівська, кадастровий номер 3222788600:04:013:0029;

11)земельної ділянки площею 0,25 га за адресою: Київська обл., Макарівський район, с/рада Юрівська, кадастровий номер 3222788600:04:013:0019;

12)земельної ділянки площею 0,25 га за адресою: Київська обл., Макарівський район, с/рада Юрівська, кадастровий номер 3222788600:04:013:0014;

13)земельної ділянки площею 1,3175 га за адресою: Київська обл., Макарівський район, с. Юрів, кадастровий номер 3222788600:04:005:1152;

14)земельної ділянки площею 0,1441 га за адресою: Київська обл., Макарівський район, с. Юрів, кадастровий номер 3222788600:04:005:1158;

15)земельної ділянки площею 0,1441 га за адресою: Київська обл., Макарівський район, с. Юрів, кадастровий номер 3222788600:04:005:1157;

16)земельної ділянки площею 0,1845 га за адресою: Київська обл., Макарівський район, с. Юрів, кадастровий номер 3222788600:01:005:1159;

17)земельної ділянки площею 0,1845 га за адресою: Київська обл., Макарівський район, с. Юрів, кадастровий номер 3222788600:01:005:1160;

18)земельної ділянки площею 0,25 га за адресою: Київська обл., Макарівський район, с. Юрів, кадастровий номер 3222788600:04:013:1147;

19)земельної ділянки площею 0,1845 га за адресою: Київська обл., Макарівський район, с. Юрів, кадастровий номер 3222788600:01:013:1161;

20)земельної ділянки площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_6 , кадастровий номер 1820387400:06:001:0010;

21)земельної ділянки площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_6 , кадастровий номер 1820387400:06:001:0014;

22)земельної ділянки площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_6 , кадастровий номер 1820387400:06:001:0013;

23)земельної ділянки площею 0,0677 га за адресою: АДРЕСА_6 , кадастровий номер 1820387400:06:001:0011;

24)земельної ділянки площею 0,5323 га за адресою: АДРЕСА_6 , кадастровий номер 1820387400:06:001:0012;

25)земельної ділянки площею 1,743 га за адресою: Київська обл., Макарівський район, с. Завалівка, кадастровий номер 3222788600:04:013:0027;

26)земельної ділянки площею 3,724 га за адресою: Київська обл., Макарівський район, с/рада Юрівська, кадастровий номер 3222788600:04:013:0034;

27)автомобіля Lexus LX 570, 2010 року випуску, кузов НОМЕР_1 ;

28)автомобіля Mersedes Benz S 550, 2010 року випуску, кузов № НОМЕР_2 .

З врахуванням уточнень до позовної заяви позивачка виявила бажання залишити на розгляді суду єдину позовну вимогу про визнання недійсним шлюбного договору, в зв`язку з чим остаточно просить суд визнати недійсним шлюбний договір від 13 вересня 2011 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є. Ю. за реєстровим номером 2016.

Києво-Святошинський районний суд Київської області ухвалою від 10 вересня 2021 року відкрив провадження у справі, призначив підготовче судове засідання.

У листопаді 2021 року судом отримано відзив приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дуленко О. О. на позовну заяву, в обґрунтування якого посилається на те, що є неналежним відповідачем, оскільки жодна позовна вимога не стосується її.

ОСОБА_8 у листопаді 2021 року надав до суду пояснення, в обґрунтування яких посилається на те, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з того, що сторони уклали спірний шлюбний договір свідомо, добровільно, розуміючи наслідки своїх дій, а доводи позивачки стосовно одностороннього порядку укладення спірного договору носять суб`єктивний характер та не обґрунтовані доказами. ОСОБА_8 також вважає, що позивачкою не доведено належним чином обставин, які можуть бути підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним, а саме не наведено обставин, які не відповідали дійсності, але мають суттєве значення для вчиненого нею правочину, не доведено наявність обставин, які не відповідали її волевиявленню перебувати у правовідносинах, породжених правочином, не доведено наявність умислу у діях померлого ОСОБА_6 на введення в оману позивачки, укладаючи правочин. Необґрунтованою підставою позовних вимог є посилання на порушення вимог частини п`ятої статті 93 СК України, оскільки за оспорюваним правочином не передавалося у власність майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації. Крім того, ОСОБА_8 просить застосувати позовну давність, вважаючи, що позивачка звернулася до суду поза межами трирічного строку.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 січня 2022 року залучено до участі у справі співвідповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10

28 січня 2022 року до суду надійшла заява ОСОБА_4 про зміну предмету позову, в якій остання зазначила, що відмовляється від позовної вимоги про визнання права власності на частину спільного сумісного майна колишнього подружжя, натомість єдиною позовною вимогою залишила вимогу про визнання недійсним шлюбного договору від 13 вересня 2011 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Буждиганчук Є. Ю. за реєстровим номером 2016.

У жовтні 2022 року до суду надійшов відзив ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , в якому вони посилаються на те, що сторони оспорюваного правочину підписали 31 серпня 2012 року заяву про розрахунки, яка була посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є. Ю. Пунктом 1 вказаної заяви сторонами шлюбного договору було підтверджено проведення ними повних розрахунків за шлюбним договором від 13 вересня 2011 року. За змістом пункту 2 вказаної заяви сторони погодили відсутність матеріальних та фінансових претензій за шлюбним договором. Такі обставини на переконання відповідачів спростовують доводи позову щодо укладення шлюбного договору під впливом обману на підставі чого у задоволенні позову просять відмовити.

У липні 2023 року до суду надійшла відповідь на відзив, в обґрунтування якої ОСОБА_4 наполягала на обґрунтованості позовних вимог, вказуючи, що шлюбний договір був укладений під впливом обману, а отже підлягає визнанню недійсним. Крім того, позивачка вважає, що спірним договором всупереч вимогам законодавства передано у власність майна, право власності на яке підлягає державній реєстрації.

У лютому 2023 року позивачка надала до суду заяву про часткову зміну підстав позову, в якій зазначила, що обман її померлого чоловіка полягав також у приховуванні позашлюбної дитини, в зв`язку з чим колишній член подружжя таємно, свідомо і послідовно, приховуючи свої дії, відчужував майно, набуте у шлюбі. В зв`язку з цим позивачка наполягає на задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним шлюбного договору від 13 вересня 2011 року.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2023 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду.

У березні 2023 року до суду надійшов відзив ОСОБА_5 на позовну заяву ОСОБА_4 , в обґрунтування якого відповідач посилається на те, що був свідком домовленості між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 щодо надання довіреності на розпорядження майном від її імені, а ОСОБА_4 надала йому на це згоду з огляду на її безумовну довіру померлому чоловіку та переконання у його добросовісності. Відповідач переконаний, що після появи стосунків з ОСОБА_7 померлий ОСОБА_8 з огляду на його власну прагматичність не забажав ділитися спільно нажитим майном з ОСОБА_4 , що призвело до укладення оспорюваного правочину.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 адвокат Єрьоменко В. В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_8 адвокат Стожук Н.В. позов визнала в повному обсязі, просила суд задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 адвокат Гайдай О. Д. у задоволенні позову просив відмовити.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши доводи представників сторін, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 10 червня 1963 року, що підтверджується копією свідоцтва про одруження, наявною в матеріалах справи.

10 серпня 2002 року на підставі Державного акту про право приватної власності на землю IV-КВ 012745 у ОСОБА_6 виникло право власності на земельну ділянку площею 0,1529 га за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3222480802:04:001:5308.

26 червня 2003 року на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_3 ОСОБА_6 набув право власності на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_7 .

23 грудня 2004 року ОСОБА_6 набув право власності на нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Дурицьким А. П., реєстраційний номер 10863.

Право власності на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 3222788600:04:013:0014, за адресою Київська обл., Макарівський район, Юрівська сільська рада, набуто ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ № 080191 від 03 лютого 2005 року, виданого Макарівською РДА Київської області.

03 лютого 2005 року на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ № 080193, виданого Макарівською сільською радою Київської області, ОСОБА_6 набув право власності на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 3222788600:04:013:0019

На земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 3222788600:04:013:0029, за адресою Київська обл., Макарівський район, Юрівська сільська рада, ОСОБА_6 набуто право власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ № 000797, виданого 03 лютого 2005 року Юрівською сільською радою Макарівського району Київської області.

17 травня 2005 року ОСОБА_4 уповноважила ОСОБА_6 керувати і розпоряджатися її майном, у чому б воно не полягало та де б не знаходилося, укладати від імені довірителя правочини, угоди щодо управління та розпоряджання майном та ін., на підтвердження чого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Монько Т. В. посвідчено довіреність, зареєстровану в реєстрі за номером 608.

01 вересня 2006 року ОСОБА_8 набуто право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_6 на підставі договору купівлі-продажу ВЕВ № 266093, посвідченого приватним нотаріусом Андрушівського районного нотаріального округу Вальчук О. М., реєстраційний номер 618.

01 вересня 2006 року ОСОБА_6 набув право власності на земельну ділянку площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_6 , кадастровий номер 1820387400:06:001:0010 на підставі договору купівлі-продажу від 01 вересня 2006 року, реєстровий номер 618.

На підставі договору купівлі-продажу від 01 вересня 2006 року ОСОБА_6 набуто право власності на земельну ділянку площею 0,067 га за адресою: АДРЕСА_6 , кадастровий номер 1820387400:06:001:0011.

Право власності на земельну ділянку площею 0,5323 га за адресою: АДРЕСА_6 , кадастровий номер 1820387400:06:001:0012 набуте ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 06 вересня 2006 року № 618.

За договором купівлі-продажу від 04 вересня 2006 року № 623 ОСОБА_6 набув право власності на земельну ділянку площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_6 кадастровий номер 1820387400:06:001:0013 та на земельну ділянку площею 0,15 га за адресою: АДРЕСА_6 кадастровий номер 1820387400:06:001:0014.

Згідно з витягом Державного земельного кадастру на земельну ділянку на праві приватної власності ОСОБА_6 володів також земельною ділянкою площею 0,17 га за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Гурівщина, кадастровий номер 3222480803:02:001:0156.

04 вересня 2006 року ОСОБА_6 набув право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_6 на підставі договору купівлі-продажу ВЕВ № 266096, посвідченого приватним нотаріусом Андрушівського районного нотаріального округу Вальчук О. М., реєстраційний номер 623.

02 грудня 2006 року ОСОБА_6 набув у власність житловий будинок за адресою: АДРЕСА_6 на підставі договору купівлі-продажу ВЕІ № 861660, реєстраційний номер 1336, про що внесено запис до Реєстру прав власності на нерухоме майно 23 червня 2011 року.

07 грудня 2007 року ОСОБА_11 уклав з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_8 .

За змістом цього договору покупці прийняли у власність вказану квартиру у рівних долях.

11 грудня 2007 року на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯД № 926228, виданого Макарівською районною державною адміністрацією Київської області, ОСОБА_6 набуто у власність земельну ділянку площею 3,724 га, кадастровий номер 3222788600:04:013:0034 за адресою: Київська обл., Макарівський район, Юрівська сільська рада.

На підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯД № 318850 від 11 грудня 2007 року, виданого Юрівською сільською радою Макарівського району Київської області, ОСОБА_6 набув право власності на земельну ділянку площею 1,743 га за адресою: Київська обл., Макарівський район, с. Завалівка, кадастровий номер 3222788600:04:013:0027.

На підставі договору купівлі-продажу від 22 січня 2008 року (реєстраційний номер 1-108) ОСОБА_6 набув право власності на частину нежилого приміщення літ. «А» площею 166,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 .

01 квітня 2009 року ОСОБА_6 уклав з ОСОБА_7 договір довічного утримання (догляду), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є. Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 358.

За змістом вказаного договору ОСОБА_6 передав у власність ОСОБА_7 частину квартири АДРЕСА_8 зобов`язалася довічно утримувати ОСОБА_6

19 квітня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М. А. посвідчено заяву ОСОБА_4 про надання згоди на укладання договорів купівлі-продажу та придбання ОСОБА_6 будь-якого нерухомого майна, де б воно не знаходилося, за ціну й на умовах за його розсудом.

Право власності на земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 3222480802:04:001:0138, набуто ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 19 квітня 2011 року № 876, адреса: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Буча.

06 травня 2011 року ОСОБА_4 , від імені якої діяв ОСОБА_6 на підставі довіреності від 17 травня 2005 року, посвідченої приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Монько Т. О. та зареєстрованої за № 608, продала, а ОСОБА_7 купила домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 .

Право власності на земельну ділянку площею 0,25 га за адресою: Київська обл., Макарівський район с. Юрів, кадастровий номер 3222480803:01:005:1147, на земельну ділянку площею 1,3175 га за адресою: Київська обл., Макарівський район, с. Юрів, кадастровий номер 3222480803:01:005:1152, на земельну ділянку площею 0,1441 га за адресою: Київська обл., Макарівський район, с. Юрів, кадастровий номер 3222480803:01:005:1157, на земельну ділянку площею 0,1441 га за адресою: Київська обл., Макарівський район, с. Юрів, кадастровий номер 3222480803:01:005:1158, на земельну ділянку площею 0,1845 га за адресою: Київська обл., Макарівський район, с. Юрів, кадастровий номер 3222480803:01:005:1159, на земельну ділянку площею 0,1845 га за адресою: Київська обл., Макарівський район, с. Юрів, кадастровий номер 3222480803:01:005:1160, на земельну ділянку площею 0,1845 га за адресою: Київська обл., Макарівський район, с. Юрів, кадастровий номер 3222480803:01:005:1161 ОСОБА_6 набув на підставі договору купівлі-продажу від 20 травня 2011 року № 1677.

13 вересня 2011 року ОСОБА_6 та ОСОБА_4 уклали шлюбний договір, за змістом якого сторони погодили, що майно (рухоме та нерухоме), що придбане подружжям під час шлюбу є особистою власністю того з подружжя, на чиє ім`я воно зареєстроване. У випадку розірвання шлюбу придбане під час шлюбу майно залишається тому з подружжя, на чиє ім`я воно зареєстроване.

За цим договором особистою приватною власністю чоловіка ОСОБА_6 є:

1)житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_3 ;

2)житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами і земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_9 ;

3)автомобіль марки Lexus LX 570, 2010 року випуску, кузов НОМЕР_1 ;

4)автомобіль марки Mersedes Benz S550, 2010 року випуску, кузов № НОМЕР_2 ;

5)земельна ділянка площею 1,743 га за адресою: Київська обл., Макарівський район, с. Завалівка, кадастровий номер 3222788600:04:013:0027;

6)земельна ділянка площею 3,724 га за адресою: Київська обл., Макарівський район, с/рада Юрівська, кадастровий номер 3222788600:04:013:0034;

7)земельна ділянка площею 1,1115 га, розташована на території с. Юрів, Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788600:01:005:1149;

8)земельна ділянка площею 0,1845 га за адресою: Київська обл., Макарівський район, с. Юрів, кадастровий номер 3222788600:01:005:1159;

9)земельна ділянка площею 0,1845 га за адресою: Київська обл., Макарівський район, с. Юрів, кадастровий номер 3222788600:01:005:1160;

10)земельна ділянка площею 0,1845 га за адресою: Київська обл., Макарівський район, с. Юрів, кадастровий номер 3222788600:04:013:1161;

11)земельна ділянка розміром 0,1300 га, розташована на території с. Юрів, Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788601:01:005:1156;

12)земельна ділянка площею 1,3175 га, розташована на території с. Юрів, Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788601:01:005:1142;

13)земельна ділянка розміром 0,1300 га, розташована на території с. Юрів, Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788601:01:005:1155;

14)земельна ділянка розміром 0,1300 га, розташована на території с. Юрів, Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788601:01:005:1154;

15)земельна ділянка розміром 0,1300 га, розташована на території с. Юрів, Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788601:01:005:1153;

16)земельна ділянка розміром 0,1441 га, розташована на території с. Юрів, Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788601:01:005:1158;

17)земельна ділянка розміром 0,1441 га, розташована на території с. Юрів, Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788601:01:005:1157;

18)земельна ділянка розміром 0,25 га, розташована на території с. Юрів, Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788601:01:005:1147;

19)нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_4 ;

20)депозитні вклади та будь-які грошові вклади у будь-якій банківській установі та будь-якому банку на території України та за кордоном.

В свою чергу особистою приватною власністю дружини ОСОБА_4 є:

1.житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_10 ;

2.легковий автомобіль марки SKODA SUPER B, 2009 року випуску, кузов НОМЕР_4 ;

3.депозитні вклади та будь-які грошові вклади у будь-якій банківській установі та будь-якому банку на території України та за кордоном.

Сторони договору також погодили, що спільною сумісною власністю подружжя є майно, яке одночасно зареєстроване на дружину та чоловіка.

04 січня 2012 року ОСОБА_6 набув у власність домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Бузівської сільської ради на підставі рішення від 21 грудня 2011 року № 199.

31 серпня 2012 року ОСОБА_4 та ОСОБА_6 уклали договір позики, за умовами якого ОСОБА_4 надала в борг ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 800000,00 грн зі сплатою 12% річних за користування кредитними коштами строком до 01 січня 2014 року.

Також 31 серпня 2012 року ОСОБА_6 та ОСОБА_4 уклали заяву про розрахунки, за змістом пункту 1 якої цією заявою ОСОБА_4 та ОСОБА_6 підтвердили, що між ними проведені повні розрахунки згідно з пунктом 5.4 шлюбного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є. Ю. 13 вересня 2011 року за реєстровим номером 2016. Згідно з пунктом 2 цієї заяви сторони матеріальних претензій не мають.

13 вересня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є. Ю. посвідчено заяву ОСОБА_4 , за змістом якої остання надавала згоду на відчуження, укладання та підписання договорів купівлі-продажу, у разі необхідності попередніх договорів купівлі-продажу, предметом якого є чи будь-яке рухоме або нерухоме майно на території України чи за кордоном, яке оформлене на його ім`я і де він ОСОБА_6 , є відчужувачем. Цією заявою ОСОБА_4 підтвердила, що придбане ОСОБА_6 будь-яке рухоме або нерухоме майно на території України або за її межами і оформлене на його ім`я, за його особисті кошти і буде його особистою приватною власністю відповідно до підпункту 3 пункту 1 статті 57 СК України. Дане рухоме або нерухоме майно не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2014 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 розірвано. Залишено ОСОБА_4 прізвище « ОСОБА_12 ».

23 вересня 2015 року зареєстровано за ОСОБА_6 право приватної власності на земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 3222480802:04:001:0138, право власності на яку набуто ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 19 квітня 2011 року № 876.

21 квітня 2017 року за ОСОБА_6 зареєстровано право власності на житловий будинок загальною площею 181 кв.м., житловою площею 72,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_9 на підставі довідки, серія та номер 02-28/152, виданої 07 квітня 2017 року Юрівською сільською радою Макарівського району Київської області, та технічного паспорта на садибний житловий будинок, виданого ТОВ «Ніко груп консалтинг» 11 квітня 2017 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 .

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина та заведена спадкова справа, зареєстрована у спадковому реєстрі за номером 67522771.

05 квітня 2021 року ОСОБА_5 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дуленка О. О. з заявою про прийняття спадщини.

Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 16 липня 2021 року відмовлено ОСОБА_4 у вчиненні нотаріальної дії, виходячи з того, що правовий режим майна, набутого в період шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було врегульовано за шлюбним договором, за умовами якого все майно, зареєстроване на ім`я померлого ОСОБА_6 стало особистою приватною власністю ОСОБА_6 , в зв`язку з чим нотаріус не вбачав підстав для видачі свідоцтва про право власності на частку в майні колишнього подружжя.

12 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дуленко О. О. видано свідоцтво про право на спадщину дружині ОСОБА_9 на частку у спадщині. За змістом свідоцтва про право на спадщину спадкоємцями померлого ОСОБА_8 є:

1.донька ОСОБА_10 на частку у спадщині;

2.дружина ОСОБА_9 на частку у спадщині;

3.син ОСОБА_5 на частку у спадщині;

4.син ОСОБА_8 на частку у спадщині.

Спадщина, на яку в указаних частках було видане вказане свідоцтво, складається з частки у статутному капіталі ТОВ «ХП-Інвест».

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 липня 2022 року у справі № 755/11605/21, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року та постановою Верховного Суду від 27 квітня 2023 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання недійсним договору довічного утримання, припинення права власності, визнання права власності.

Вирішуючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції встановили, що шлюбним договором від 13 вересня 2011 року ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , узгодили, що придбане подружжям під час шлюбу, є особистою приватною власністю того з подружжя, на чиє ім`я воно зареєстроване; у випадку розірвання шлюбу придбане під час шлюбу майно залишається тому з подружжя, на чиє ім`я воно зареєстроване. Та обставина, що ОСОБА_4 не надавала згоду на укладення договору довічного утримання, не є підставою для визнання договору недійсним з огляду на вирішення майнових питань колишнім подружжям у шлюбному договорі.

24 березня 2023 року до суду надійшла заява ОСОБА_5 , в якій відповідач визнає позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання недійсним шлюбного договору від 13 вересня 2011 року та просить їх задовольнити.

Вивчивши вказану заяву, суд дійшов такого висновку.

Відповідно дочастин першоїта четвертоїстатті 206ЦПК Українипозивач можевідмовитися відпозову,а відповідач визнатипозов набудь-якійстадії провадженняу справі,зазначивши проце взаяві посуті справиабо вокремій письмовійзаяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи вищенаведене, а також особливості предмету спірних правовідносин суд не приймає визнання позову ОСОБА_5 з огляду на неможливість задоволення вимог такої заяви за відсутності волевиявлення інших співвідповідачів-спадкоємців щодо визнання позову.

Отже, позовні вимоги слід розглядати у загальному порядку.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно зі статтею 16ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистогонемайнового або майнового права та інтересу. Наведеною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб.

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права йохоронювані законом інтереси.

Звертаючись до суду з позовом про визнання шлюбного договору недійсним, ОСОБА_4 вважає, що її право порушене вказаним правочином, укладеним під впливом обману та умови вказаного договору на переконання позивачки є несправедливими відносно неї, оскільки за таких умов позивачку поставлено в надзвичайно невигідне матеріальне становище.

Отже суду належить перевірити обставини укладення оспорюваного договору на предмет наявності підстав для визнання цього договору недійсним.

Якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом,вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин (стаття 8 СК України).

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових тасімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті

7 СК України).

Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства.

Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками (частина друга статті 7 СК України).

Подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства (частина перша статті 9 СК України).

Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків.

З урахуванням принципів приватного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі).

Шлюбний договір на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушені,може бути визнанийнедійсним за рішенням суду з підстав, встановлених Цивільним кодексом України(стаття 103 СК України).

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).

Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов`язки. Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені цим Кодексом, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. За шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації (частини перша, четверта, п`ята статті 93 СК України).

Сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 цього Кодексу і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них (частина друга статті 97 СК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що:

?положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин;

?у статті 103 СК України законодавець частково урегулював оспорюваність шлюбного договору. З урахуванням того, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин, то до недійсності шлюбного договору (його частини) підлягають застосуванню норми § 2 «Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону» глави 16 ЦК України;

?для визнання судом оспорюваного шлюбного договору (його частини) недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорення шлюбного договору (його частини); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне приватне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного шлюбного договору (чи його частини) недійсним, так і порушення (не визнання або оспорювання) суб`єктивного приватного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного шлюбного договору;

?під змістом шлюбного договору розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Під вимогами, яким не повинен суперечити шлюбний договір (його частина), мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах;

?у статті 60 СК України закріплено принцип спільності майна подружжя. Сторони шлюбного договору мають можливість домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 СК України. Тобто, сторони шлюбного договору можуть домовитися, що: майно, набуте за час шлюбу, але після укладення шлюбного договору, буде набуватися сторонами на праві спільної часткової власності; режим спільності майна (стаття 60 СК України) може бути змінений за домовленістю сторін на режим роздільності. Сторони можуть включити до шлюбного договору умову, що повністю виключає можливість виникнення в майбутньому спільного подружнього майна. При цьому майно, набуте за час шлюбу, належатиме кожному з подружжя на праві приватної власності (роздільне майно).

У постанові Верховного Суду України від 28 січня 2015 року в справі

№ 6-230цс14 зазначено, що: «…стаття 9 СК України визначає загальні межі договірного регулювання відносин між подружжям, а саме: така домовленість не повинна суперечити вимогам СК України, іншим законам та моральним засадам суспільства. Під вимогами законів у цьому випадку слід розуміти імперативні норми, що встановлюють заборону для договірного регулювання відносин подружжя. Оскільки договір, в тому числі шлюбний договір, передусім є категорією цивільного права, то відповідно до статті 8 СК України у випадках договірного регулювання сімейних відносин повинні застосовуватися загальні норми статей 3, 6 ЦК України щодо свободи договору, а також глав 52, 53 ЦК України щодо поняття та умов договору, його укладення, зміни і розірвання. Сторони не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини, лише у випадках якщо:

1)існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства;

2)заборона випливає із змісту акта законодавства;

3)така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.

Про необхідність застосування норм ЦК України при визнанні шлюбного договору недійсним міститься вказівка і у статті 103 СК України.

Виходячи зі змісту статей 9, 103 СК України, статей 203, 215 ЦК України підставою недійсності шлюбного договору є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) таких вимог: 1) зміст шлюбного договору не може суперечити законодавству України, а також моральним засадам суспільства; 2) волевиявлення кожного із подружжя при укладенні шлюбного договору має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 3) шлюбний договір має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Окремим видом договірного регулювання сімейних відносин подружжя

є шлюбний договір. У главі 10 СК України (статті 92-103) визначені вимоги до форми, змісту, строку дії та умов шлюбного договору, підстав його розірвання чи визнання недійсним.

Так, відповідно до частини першої статті 93 СК України шлюбний договір регулює майнові відносини між подружжям, визначає їхні майнові права та обов`язки.

У частинах четвертій, п`ятій статті 93 СК України містяться обмеження щодо змісту шлюбного договору: по-перше, договір не повинен ставити одного із подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище порівняно із законодавством; по-друге, за шлюбним договором не може передаватись у власність одному із подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.

Категорія «надзвичайно невигідне матеріальне становище», вжита

у частині четвертій статті 93 СК України, має оціночний характер і підлягає доведенню стороною відповідно до частини третьої статті 10 ЦПК України.

Норма статті 97 СК України надає подружжю право визначати

у шлюбному договорі правовий режим майна, набутого до чи під час шлюбу, та не містить заборон або будь-яких обмежень цього права.

Таким чином, оскільки норми сімейного і цивільного законодавства не містять заборони чи обмеження права сторін шлюбного договору у визначені цими сторонами правового режиму майна, набутого ними до шлюбу, висновок суду про відповідність шлюбного договору вимогам статей 64, 74, 93, 97 СК України, статей 203, 215 ЦК України є правильним.

Встановивши, що правовідносини сторін та правовий режим спірного майна урегульовано шлюбним договором, суд обґрунтовано застосував до цих правовідносин норми шлюбного договору, а не загальні норми СК України…».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2020 року в справі № 755/19197/18 зазначено, що: «…норма статті 97 СК України надає подружжю право визначати

у шлюбному договорі правовий режим майна, набутого до чи під час шлюбу, та не містить заборон або будь-яких обмежень цього права.

Частинами другою, третьою та п`ятою статті 97 СК України встановлено, що сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 цього Кодексу і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них. Сторони можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу. Сторони можуть включити до шлюбного договору будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства.

Частинами четвертою, п`ятою статті 93 СК України передбачено обмеження щодо змісту шлюбного договору: по-перше, договір не повинен ставити одного із подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище порівняно із законодавством; по-друге, за шлюбним договором не може передаватись у власність одному із подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.

Категорія «надзвичайно невигідне матеріальне становище», вжита

у частині четвертій статті 93 СК України, має оціночний характер і підлягає доведенню стороною відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, та ці докази повинні бути оцінені судом у відповідності до норм цивільного процесуального законодавства…».

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

За положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За своєю природою принцип змагальності судового процесу засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Зі змісту шлюбного договору вбачається, що приватним нотаріусом було посвідчено вільне волевиявлення позивачки на укладення оспорюваного договору саме на задекларованих ним умовах, будь яких заперечень документ не містить.

За цим договором визначено перелік рухомого та нерухомого майна, яке є особистою приватною власністю чоловіка ОСОБА_6 та його дружити ОСОБА_4 .

Також вказаний договір містить застереження про те, що придбане подружжям під час шлюбу майно є особистою власністю того з подружжя, на чиє ім`я воно зареєстроване. У випадку розірвання шлюбу придбане під час шлюбу майно залишається тому з подружжя, на чиє ім`я воно зареєстроване.

В свою чергу сторони договору погодили, що спільною сумісною власністю подружжя є майно, яке одночасно зареєстроване на дружину та чоловіка.

Отже, сторони скористалися своїм правом на самовільне визначення правового режиму спільного сумісного майна подружжя шляхом відступлення від установлених законом часток у спільному сумісному майні, оспорюваний правочин був укладений шляхом вільного волевиявлення, що було засвідчено в договорі приватним нотаріусом, а останнім в свою чергу було роз`яснено правові наслідки таких юридичних дій.

Згідно з оспорюваним договором рухоме та нерухоме майно за переліком було виділене обом членам колишнього подружжя, сторонами також було погоджено застереження стосовно іншого рухомого та нерухомого майна, набутого в шлюбі, водночас суд не вправі втручатися у реалізацію сторонами спірного правочину свого права на розподіл майна шляхом вирішення, в якій кількості слід було виділити позивачці об`єкти рухомого та нерухомого майна для уникнення створення ОСОБА_4 стану надзвичайно невигідного матеріального становища.

Крім того, на переконання суду додатковою підставою на підтвердження відсутності заперечень, зокрема, з боку позивачки ОСОБА_4 , щодо визначення режиму спільного сумісного майна є завірена нотаріально заява про розрахунки від 31 серпня 2012 року, за змістом пункту 1 якої ОСОБА_6 та ОСОБА_4 підтвердили, що між ними проведені повні розрахунки згідно з пунктом 5.4 шлюбного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є. Ю. 13 вересня 2011 року за реєстровим номером 2016. Згідно з пунктом 2 цієї заяви сторони матеріальних претензій не мають. Слід зауважити, що вказана заява була підписана колишнім подружжям.

Отже, сторонами було однозначно та беззаперечно погоджено умови шлюбного договору, кількість майна, виділеного у особисту власність кожного з подружжя, а погоджене сторонами застереження стосовно іншого рухомого та нерухомого майна визначало правовий режим майна, яке не було включене до зазначеного в договорі переліку.

В свою чергу позивачкою не надано належних та достатніх доказів на спростування вказаних обставин.

Обставини щодо узгодженості між членами колишнього подружжя положень оспорюваного шлюбного договору встановлені також в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 755/11605/21 за позовом ОСОБА_4 про визнання недійсним договору довічного утримання, припинення права власності, визнання права власності.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного шлюбного договору і такий висновок відповідає правовому висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові від 10 травня 2022 року у справі № 755/5802/20.

Щодо позовних вимог до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дуленко О. О., суд зазначає таке.

Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Так, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Результат аналізу статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, до таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частини перша, друга та четверта статті 202 ЦК України).

Спір про визнання недійсним правочину має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача іншими особами, які є стороною спірного правочину або які набули право власності на нерухоме майно, яке є предметом правочину. Приватний нотаріус не може виступати належним відповідачем у такому спорі.

У постанові Верховного Суду від 30 липня 2020 року в справі № 670/23/18 зроблено висновок про те, що «…у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них…».

Отже, у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, або особи, у яких виникли майнові права на підставі вказаного правочину, а не нотаріус чи нотаріальна контора.

А відтак, у задоволенні позовних вимог до приватного нотаріуса слід відмовити з підстав пред`явлення позовної вимоги до неналежного відповідача і такий висновок відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 27 січня 2021 року у справі № 463/1540/14-ц.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги необґрунтовані та у їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 48, 51, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дуленко Ольги Олегівни, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буджиганчук Євдокія Юріївна, про визнання недійсним шлюбного договору від 13 вересня 2011 року відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І. О. Фінагеєва