Постанова

від 22.06.2023 по справі 342/1139/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 342/1139/21

Провадження № 22-ц/4808/725/23

Головуючий у 1 інстанції Федів Л. М.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів Василишин Л.В., Фединяка В.Д.,

секретаря Працун В.В.,

з участю представників особи, яка подала апеляційну скаргу, ОСОБА_1 і адвоката Кушнір І.Р., позивача ОСОБА_2 і її представника адвоката Семенціва В.Д., представника третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог, Івано-Франківської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України Гураль З.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Городенківського ліцею №2 Городенківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Івано-Франківська обласна організація профспілки працівників освіти і науки України, про визнання протиправним та скасування наказу про зміну істотних умов праці та повідомлення про пропозицію укласти строковий договір, за апеляційною скаргою Городенківського ліцею №2 Городенківської міської ради на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Федів Л.М. 10 квітня 2023 року в м. Городенка Івано-Франківської області, повний текст якого складено 25 квітня 2023 року,

в с т а н о в и в :

У вересні 2021 року ОСОБА_2 подано позов до Городенківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 Городенківської міської ради Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Івано-Франківська обласна організація профспілки працівників освіти і науки України, про визнання протиправним та скасування наказу про зміну істотних умов праці та видане на його підставі повідомлення про пропозицію укласти строковий договір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01 вересня 1992 року обіймає посаду вчителя біології, природознавства, основ здоров`я Городенківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 Городенківської міської ради Івано-Франківської області, згідно укладеного безстрокового трудового договору.

19 серпня 2021 року директор навчального закладу у присутності заступників з навчально-виховної роботи запропонував ознайомитись і підписати наказ №36/01-06, датований 12.08.2021 року «Про зміну істотних умов праці педагогічних працівників ЗОШ І-ІІІ ступенів №2, яким буде виплачуватись пенсія на віком». Вона відмовилась поставити свій підпис під даним наказом, оскільки вважає його протиправним та таким, що не відповідає вимогам Закону України «Про повну загальну середню освіту».

Цього ж дня їй вручили письмове повідомлення №65, датоване 13.08.2021 року, про пропозицію укласти строковий трудовий договір строком на один рік, яке вона також не підписала, при цьому зазначивши, що з таким не згідна з наведенням відповідних причин незгоди.

На її відмову у підписанні наказу та попередження складено акт про відмову поставити підпис.

Наголошує, що копію оскаржуваного наказу їй не було вручено 19.08.2021 року, було надано тільки примірник повідомлення про пропозицію укласти строковий трудовий договір та акт про відмову поставити підпис.

03.09.2021 року за результатами розгляду її заяви Івано-Франківська обласна організація Профспілки працівників освіти і науки направила листа їй та відповідачу, в якому детально проаналізовано ситуацію та констатовано, що переведення її (позивачку) як таку, що досягне пенсійного віку у жовтні 2021 року, з безстрокового на строковий договір без її згоди є порушенням чинного законодавства України про працю та про освіту.

У відповідь на запит адвоката 10.09.2021 року отримала та змогла детально ознайомитись виключно із витягом з наказу №36/01-06 від 12.08.2021 року «Про зміну істотних умов праці». Оскаржуваного наказу у повній формі, а також матеріалів його прийняття, реєстрації та ознайомлення з ним зацікавлених осіб (в тому числі Книгу наказів, Акт про відмову від підпису, повідомлення про пропозицію укласти строковий трудовий договір) їй не було надано.

Звертає увагу на те, що строк пропонованого їй для укладення трудового договору становить менше одного року (близько 8 місяців). Однак, згідно ст.22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

Зазначеним Законом встановлено істотні умови, з якими закон пов`язує можливість застосування в частині переведення працівника з безстрокового на строковий трудовий договір, а саме: досягнення працівником пенсійного віку; виплата працівнику грошового утримання у вигляді пенсії за віком.

Оскільки на дату надання їй повідомлення про пропозицію укласти строковий договір вона не досягла пенсійного віку, а також не має на меті найближчим часом отримання пенсії за віком, за призначенням такої пенсії не зверталася та не має наміру звертатися, пенсія їй не виплачується, бажає реалізовувати надане їй право на працю шляхом продовження трудових відносин на основі безстрокового трудового договору, вважає надання зазначеного повідомлення передчасним та таким, що видане з порушенням норм законодавства.

Із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог просила визнати протиправним та скасувати наказ №36/01-06 по Городенківській ЗОШ І-ІІІ ступенів «Про зміну істотних умов праці педагогічних працівників ЗОШ І-ІІІ ступенів №2, яким буде виплачуватись пенсія на віком», за підписом директора по Городенківській ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Скляра В.І. та визнати протиправним і скасувати видане на його підставі повідомлення №65 від 13.08.2021 року про пропозицію укласти строковий трудовий договір в частині, що стосується ОСОБА_2 (а.с.1-8, 165-166, том 1).

Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2022 року змінено назву відповідача у справі з «Городенківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 Городенківської міської ради Івано-Франківської області» на «Городенківський ліцей №2 Городенківської міської ради», код ЄДРПОУ 23924273 (а.с.197-199, том 1).

Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано Наказ №36/01-06 по Городенківській ЗОШ І-ІІІ ст.№2 від 12.08.2021 «Про зміну істотних умов праці педагогічних працівників ЗОШ І-ІІІ ступенів №2, яким буде виплачуватися пенсія за віком» за підписом директора Городенківської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 ОСОБА_1 , в частині, що стосується ОСОБА_2 та видане на його підставі Повідомлення №65 від 13.08.2021 «Про пропозицію укласти строковий трудовий договір». Стягнуто з Городенківського ліцею №2 Городенківської міської ради на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі понесених витрат в сумі 20 800 грн 00 коп та сплачений судовий збір в сумі 908 гривень 00 копійок. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с.26-43, том 2).

Не погодившись з рішенням суду, представником Городенківського ліцею №2 Городенківської міської ради подано апеляційну скаргу, у якій посилається на його незаконність та необґрунтованість.

Апелянт зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про встановлення оскаржуваним наказом строку, на який пропонується укласти строковий договір, а також не досліджено правову природу зазначеного документу.

Просить звернути увагу на те, що оскаржуваний наказ є організаційним. Його метою є організація процесів, а на його підставі має відбуватися повідомлення працівників про зміну істотних умов праці. У даному наказі містяться тільки вказівки щодо організаційних моментів, які потрібно завершити до кінця навчального року, а саме до 30.06.2021. Іншої мети такий документ не може виконувати. Окрім цього, у самому повідомленні зазначено строк, на який пропонується укласти договір 1 рік.

Зазначає, що судом не враховано вимог чинного законодавства щодо строку попередження про зміну істотних умов праці, а саме за два місяці. За загальним правилом про зміну істотних умов праці працівника потрібно повідомити не пізніше, ніж за два місяці (ч.3 ст.32 КЗпП України). Письмове повідомлення працівника під підпис у подальшому, в разі виникнення трудових спорів, забезпечить роботодавця доказом того, що працівника було повідомлено вчасно. Відповідно, директор Городенківської ЗОШ діяв саме на виконання вимог ч.3 ст.32 КЗпП України.

На думку апелянта суд прийшов до помилкового висновку, що дані правовідносини не підпадали під дію Закону України «Про повну загальну середню освіту» (в редакції Закону на момент виникнення спірних правовідносин). Вимоги Закону передбачали укладення строкового трудового договору, а вимоги Кодексу законів про працю України встановлювали обов`язок щодо попередження працівника за два місяці про настання таких обставин. Тому, на думку апелянта, організувати зазначену процедуру необхідно за два місяці до досягнення пенсійного віку ОСОБА_2 .

Окрім цього, суд дійшов помилкового висновку, що звільнення або зміна істотних умов праці щодо позивачки як члена виборного профспілкового органу мала відбуватися виключно за умови попереднього надання на це згоди такого органу, оскільки оскаржуваний наказ не є наказом про звільнення чи про зміну істотних умов праці, а лише організаційним. Таким чином, на дані правовідносини не можуть поширюватись вимоги ч.ч.2,3 ст.252 КЗпП України.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, то судом не взято до уваги обґрунтування відповідача про недостатність доказів понесених судових витрат. Зокрема, позивачем надано квитанції до прибуткових касових ордерів, які не відповідають вимогам чинного законодавства.

За наведених підстав, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.57-59, том 2).

ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується із її вимогами та вважає, що таку слід відхилити, а рішення суду залишити без змін (а.с.66-68, том 2).

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Івано-Франківською обласною організацією профспілки працівників освіти і науки України подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що рішення суду законне і обґрунтоване, оскаржуваний наказ є не організаційним, а наказом з кадрових питань відповідно до Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.2012 року №578/5. Головною умовою складання наказу є відповідність нормам трудового законодавства. Оскільки наказ є основним розпорядчим документом, то всі інші документи, які стосуються виконання наказу, мають видаватись у чіткій відповідності до нього. Отже, якщо наказом визначено строк трудового договору з 13.10.2021 року по 30.06.2022 року, що складає 8 місяців, та зазначено повідомити про це позивачку до 13.08.2021 року, то будь-які похідні повідомлення мають відповідати наказу, адже саме повідомлення не є розпорядчим документом. Також позивачка на момент видачі наказу не досягла пенсійного віку та не отримувала пенсію за віком, тому до неї не можна застосовувати ч.3 ст.22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», що діяла на момент виникнення спірних правовідносин. Таким чином, повідомлення в контексті ч.3 ст.32 КЗпП України про зміну істотних умов праці є безпідставним, оскільки для позивачки не настали жодні зміни в організації виробництва і праці, а суд не застосував норми, які підлягали застосуванню, оскільки позивачка є членом профспілкового комітету закладу, а тому зміна умов трудового договору допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є. (а.с.73-76, том 2).

Вислухавши пояснення представників особи, яка подала апеляційну скаргу, ОСОБА_1 і адвоката Кушнір І.Р., позивача ОСОБА_2 і її представника адвоката Семенціва В.Д., представника третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог, Івано-Франківської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України Гураль З.Р., суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її обґрунтованою, виходячи з таких підстав.

В силу ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що на момент видачі оспорюваного наказу про зміну істотних умов праці та видачі на підставі вказаного наказу повідомлення про пропозицію укласти трудовий договір, позивачка не досягла пенсійного віку та не отримувала пенсію за віком, тому трудові відносини не підпадали під дію Закону України «Про повну загальну середню освіту» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин). Крім того, звільнення або зміна істотних умов праці щодо позивачки як члена виборного профспілкового органу мала відбуватися виключно за умови попереднього надання на це згоди виборного профспілкового органу. За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність виданих відповідачем наказу та повідомлення, тому їх слід скасувати.

З такими висновками апеляційний суд не погоджується з огляду на таке.

Із пояснень позивача, які не заперечуються представником відповідача, встановлено, що ОСОБА_2 з 01 вересня 1992 року працює на посаді вчителя біології, природознавства, основ здоров`я Городенківської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 на основі укладеного безстрокового трудового договору, відповідно до наказу №130-К від 31.08.1992.

Частиною 1 статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Позивачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.20, том 1), якій 12 жовтня 2021 року виповнилось шістдесят років, відповідно з 13 жовтня 2021 року вона набула права на пенсію за віком.

Наказом директора Городенківської ЗОШ І-ІІІ ступенів Скляр В.І. №36/01-06 від 12.08.2021 «Про зміну істотних умов праці педагогічних працівників ЗОШ І-ІІІ ступенів №2, яким буде виплачуватися пенсія за віком» відповідно до підпункту 2 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про повну загальну середню освіту» наказано (а.с.14, 153-156, том 1):

«П.1 в Городенківській ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 до 08.11.2021 провести зміни істотних умов праці педагогічних працівників, яким буде виплачуватись пенсія за віком з одночасним укладанням з ними ( за їх згодою) трудових договорів терміном на 1 рік;

П.2 До 13.08.2021 попередити педагогічних працівників, яким буде виплачуватися пенсія за віком, про наступне припинення з ними безстрокових трудових договорів з одночасним укладанням з ними трудових договорів терміном, а саме:

- а) ОСОБА_2 , вчителя біології, природознавства, основ здоров`я терміном з 13.10.2021 по 30.06.2022;

- б) ОСОБА_3 , заступника директора школи з навчально-виховної роботи та вчителя математики, терміном з 08.11.2021 по 30.06.2022.

П.3.1 З надання згоди педагогічного працівника ОСОБА_2 підготувати наказ до 13 жовтня 2021 про укладання строкового трудового договору відповідно до абзацу 3 п. 2 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», терміном з 13.10.2021 по 30.06.2022.

П.3.2 З надання згоди педагогічного працівника ОСОБА_3 підготувати наказ до 08 листопада 2021 про укладання строкового трудового договору відповідно до абзацу 3 п. 2 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», терміном з 08.11.2021 по 30.06.2022.

П. 4 У разі непогодження працівників, яким буде виплачуватись пенсія за віком, продовжувати працювати на умовах строкового договору до 30.06.2022, підготувати наказ про його звільнення згідно з п.9 ч.1 ст. 36 КЗпП України.

П. 5.1 До 13 вересня 2021 надати ОСОБА_2 письмову заяву про згоду на укладання строкового трудового договору терміном з 13.10.2021 по 30.06.2022 або письмову відмову на укладання строкового договору.

П.5.2 До 08 листопада 2021 надати ОСОБА_3 письмову заяву про згоду на укладання строкового трудового договору терміном з 08.11.2021 по 30.06.2022 або письмову відмову на укладання строкового договору.

Із повідомлення Городенківської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 «Про пропозицію укласти строковий трудовий договір» №65 від 13.08.2021 встановлено, що директором Городенківської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 повідомлялось ОСОБА_2 , учителя біології про те, що абз.3 частина 2 статті 22, пункт 2 частини 3 розділ Х Закону України «Про повну загальну середню освіту» встановлено, що педагогічні працівники, які досягли пенсійного віку та яким виплачують пенсію за віком можуть працювати за строковим договором. На виконання вимог Закону пропонувалось укласти з ОСОБА_2 з 13.10.2021 трудовий договір строком на 1 рік. Також просилось про згоду або відмову від пропозиції повідомити заявою. Та попереджено, що у разі до 12.10.2021 ненадання письмової згоди, то її звільнять, у зв`язку з відмовою укласти строковий трудовий договір на підставі пункту 9 статті 36 КЗпП та пункту 2 частини 3 розділу Х Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020 №463-ІХ без вихідної допомоги (а.с.10, том 1).

Також із вищевказаного повідомлення, встановлено, що у ньому міститься рукописний текст, виконаний ОСОБА_2 і її підпис, за змістом якого вона не погодилася на укладення строкового трудового договору, оскільки Законом України «Про повну загальну середню освіту» не передбачено підстав і механізмів переведення на строкові договори працівників, що досягли пенсійного віку і отримують пенсію по віку після 01.07.2020.

Актом Городенківської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 від 19.08.2021, складеним директором школи В.І. Скляр, заступником директора з НВР О.В. Іванишин та заступником директора НВР А.П. Липко підтверджується, що вчитель ОСОБА_2 відмовилась своїм підписом підтвердити про ознайомлення з наказом №36/01-06 від 12.08.2021р. і з попередженням про майбутнє переведення на строковий договір з 13.10.2021 (а.с.11, том 1).

Згідно листів Івано-Франківської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України, які адресовані директору Городенківської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 №02-04/65 від 03.09.2021 та начальника відділу освіти Городенківської міської ради Івасюк С.С. №02/04-73 від 06.10.2021 встановлено, що ОСОБА_2 зверталась до Івано-Франківської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України за роз`ясненням з приводу правомірності та безпідставності переведення її на умови строкового договору (а.с.12, 57-58, том 1).

Крім того, в даних листах зазначено, що застосування статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» до педагогів, які працюють у закладі по безстроковому договору і досягли пенсійного віку після 01 липня 2020 року та отримують пенсію по віку, є неприйнятним. Наразі Закон України «Про повну загальну середню освіту» не містить правового механізму для переведення на умови строкового договору працюючих педагогів, які досягли пенсійного віку після 01 липня 2020 і отримують пенсію по віку. Таким чином, наказ директора закладу про переведення з 13 жовтня 2021 року учителя біології Городенківської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 ОСОБА_2 , яка досягне пенсійного віку у жовтні місяці 2021 року та не отримує пенсію за віком, з безстрокового договору на строковий без її згоди є порушенням чинного законодавства України про працю та про освіту.

Витяг з наказу №55/01-06 Городенківської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 від 13.10.2021 «Про скасування пунктів 2а, 3.1 наказу №36/01-06 від 12.08.2021 і про подальше укладання строкового договору» свідчить про те, що директором школи ОСОБА_1 13.10.2021 скасовано п.2а, 3.1 наказу №36/01-06 від 12.08.2021 «Про зміну істотних умов з педпрацівниками, яким буде виплачуватись пенсія за віком» для вчителя біології ОСОБА_2 ; від терміновано укладання контракту (строкового договору) з вчителем біології ОСОБА_2 до 12 січня 2022 згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення пенсії (а.с.34, том 1).

Актом Городенківської ЗОШ І-ІІІ ст. №2 від 18.10.2021р. підтверджується, що директором Городенківської ЗОШ І-ІІІ ст.№2, ОСОБА_1 у присутності заступника директора з НВР ОСОБА_3 і вчителя математики ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , вчителю біології, було запропоновано ознайомитися і підписати контракт про переведення з безстрокового на строковий трудовий договір, однак вчитель ОСОБА_2 відмовилася ознайомитись та отримати зміст договору (а.с.35, том 1).

Для вжиття заходів щодо попередження протиправного її звільнення з роботи ОСОБА_2 зверталась до Управління Держпраці в Івано-Франківській області та Департаменту освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації, що стверджується наявними у матеріалах справи копіями заяв ОСОБА_2 від 18.10.2021 (а.с.69-72, том 1).

Із акту Управління держпраці в Івано-Франківській області №ІФ 2567/532/АВ від 03.11.2021, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, праці, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідність, здійснення державного гірничого нагляду та відповіді Управління Держпраці в Івано-Франківській області №16-07/15-10/7395 від 05.11.2021 на звернення ОСОБА_2 встановлено, що за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у відділі освіти Городенківської міської ради порушень вимог законодавства України про працю по суті змісту звернення фізичної особи ОСОБА_2 від 18.10.2021 №К-569 не виявлено (а.с.83-87, том 1).

Згідно листа Департаменту освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської обласної адміністрації №69 від 24.12.2021 встановлено, що Департамент освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської обласної адміністрації розглянув звернення на Урядову «гарячу лінію» від 07.12.2021 №КІ-13463282 ОСОБА_2 та повідомив, що наразі Закон України «Про повну загальну середню освіту» не містить правового механізму для переведення на умови строкового договору працюючих педагогів, які досягли пенсійного віку після 01 липня 2020 року і отримують пенсію по віку. Таким чином, переведення учителя Городенківської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 ОСОБА_2 , яка досягне пенсійного віку, з безстрокового договору на строковий беї її згоди є порушенням чинного законодавства України про працю та про освіту (а.с.109, том 1).

Із листа Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України від 24.12.2021 року слідує, що відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком має педагогічний працівник після досягнення віку 60 років. Крім того, відповідно частини другої статті 44 вказаного Закону при призначення пенсій за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону №1058, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку (а.с.98-99, том 1).

Згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 13.10.2021 року №254, ОСОБА_2 не перебуває на обліку у відділі обслуговування громадян №4 (сервісний центр) Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області і не отримує жодного з видів пенсій (а.с.68, том 1).

При вирішенні цього спору слід застосовувати такі норми матеріального права.

Згідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Відповідно до ст.55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом.

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (ч.1 ст. 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною 2 ст.2 КЗпП України встановлено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або фізичною особою.

У відповідності до ч.1 ст.21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Стаття 22 КЗпП України забороняє будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального чи майнового стану, расової та національної приналежності, статі, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, залежно від занять і місця проживання.

Частиною 2 ст. 23 КЗпП України передбачено, що строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно зі статтею 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен повідомлятись не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Дані положення також закріплені у ст. 29 Закону України «Про оплату праці», ст. 103 КЗпП України.

Зміна істотних умов праці не порушує угоди сторін, досягнутої при укладенні трудового договору, адже угодою сторін визначаються місце роботи і трудова функція працівника. Це найважливіші умови трудового договору. Тому змінити їх без згоди сторін не можна, і це прямо закріплено в законі.

Трудовий договір також пов`язаний з іншими істотними умовами праці. Ці умови встановлюються по-різному. Одні з них (тривалість робочого часу, відпустки, пільги, тарифні ставки) встановлюються у централізованому порядку і доводяться до відома підприємства, другі (режим роботи, системи оплати праці, норми праці) встановлюються колективним договором, а якщо колективний договір на підприємстві не укладено, то власником чи уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації, треті (кваліфікаційні розряди, конкретні розміри окладів, суміщення професій, неповний робочий час) встановлюються власником або уповноваженим ним органом за домовленістю з працівником. Змінюються ці умови також по-різному.

Проте закон не вимагає обов`язкового погодження таких змін з працівником. Необхідно лише аби власник підприємства чи уповноважений ним орган дотримувалися двох умов. По-перше, зміни істотних умов праці допускаються тільки внаслідок змін в організації виробництва і праці на конкретному підприємстві. По-друге, про наступні зміни працівник повинен бути попереджений власником підприємства чи уповноваженим ним органом не пізніше як за два місяці.

Припинення трудового договору за пунктом 6 статті 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).

Отже, під змінами в організації виробництва і праці необхідно розуміти об`єктивно необхідні дії власника або уповноваженого ним органу, обумовлені, за загальним правилом, впровадженням нової техніки, нових технологій, вдосконаленням структури підприємства, установи, організації, режиму робочого часу, управлінської діяльності, що спрямовані на підвищення продуктивності праці, поліпшення економічних та соціальних показників, запобігання банкрутству і масовому вивільненню працівників та збереження кадрового потенціалу в період тимчасових зупинок у роботі та приватизації, створення безпечних умов праці, поліпшення її санітарно-гігієнічних умов тощо.

У разі, коли на підприємстві не відбулося змін в організації виробництва і праці, власник чи уповноважений ним орган не має права в односторонньому порядку змінити істотні умови праці працівників. Якщо ж це сталося, а працівники не погоджуються з такими змінами, власник зобов`язаний поновити працюючим попередні умови праці.

При зміні істотних умов праці роботодавець повинен дотримуватись певного встановленого порядку.

Правовим документом, яким повідомляється про таку зміну, є відповідний розпорядчий документ. У забезпеченні правильних дій щодо попередження є два моменти: строк та порядок повідомлення. Повідомлення це пропозиція (бажано письмова) працівникові продовжити роботу після того, як роботодавець із дотриманням установленого законодавством двомісячного строку змінить істотні умови праці. Працівник може прийняти цю пропозицію та продовжувати роботу при змінених істотних умовах праці або ж відмовитись від неї. Двомісячний строк попередження передбачено для того, щоб працівник міг знайти собі іншу роботу, якщо його не влаштовує зміна істотних умов праці.

18.03.2020 року набрав чинності Закон України «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020 № 463-ІХ, відповідно до частини 2 статті 22 якого визначено, що законодавство України про загальну середню освіту складається з (в редакції Закону на час виникнення спірних правовідносин) педагогічні працівники мають права, визначені Законом України "Про освіту", цим Законом, законодавством, колективним договором, трудовим договором та/або установчими документами закладу освіти. Педагогічні працівники закладів освіти приймаються на роботу за трудовими договорами відповідно до вимог цього Закону та законодавства про працю. Педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років. Засновники приватних та корпоративних закладів освіти самостійно визначають порядок укладання трудових договорів, у тому числі строкових, з особами, які приймаються на посади працівників відповідних закладів освіти відповідно до вимог цього Закону та законодавства про працю.

Згідно з пунктом 2 частини 3 розділу X Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про повну загальну середню освіту» (в редакції Закону на час виникнення спірних правовідносин) набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, яким виплачується пенсія за віком, згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу загонів про працю України.

До 1 липня 2020 року керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік. У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору педагогічні працівники. яким виплачується пенсія за віком, звільняються згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. Після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 цього Закону.

Відповідно до п.1 ст. 26 Закону України «Про освіту» керівник закладу освіти здійснює безпосереднє управління закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово господарську та іншу діяльність закладу освіти.

Виходячи з аналізу вищевказаних норм Законом України Про повну загальну середню освіту встановлено дві істотні умови, з якими закон пов`язує можливість його застосування в частині переведення працівника з безстрокового на строковий трудовий договір, а саме: досягнення працівником пенсійного віку та виплата працівнику грошового утримання у вигляді пенсії за віком. Тобто, вказана норма була застосована до конкретного визначеного кола осіб.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування право на пенсію за віком мають право особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Згідно ч. 1 статті 252 КЗпП України працівникам підприємств, установ, організацій, обраним до складу виборних профспілкових органів, гарантуються можливості для здійснення їх повноважень.

Згідно ч. 2 статті 252 КЗпП України зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є.

За змістом ч. З статті 252 КЗпП України звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

З матеріалів справи встановлено, що позивач вважає наказ відповідача про зміну істотних умов праці та видане на його підставі повідомлення про пропозицію укласти строковий договір незаконним, оскільки такі не відповідають ст.22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» та на дату надання їй повідомлення про пропозицію укласти строковий договір вона не досягла пенсійного віку. Таким чином, на думку позивача, в даному випадку відсутні об`єктивні обставини для видачі такого наказу, що свідчить про відсутність підстав для переведення її на строковий трудовий договір.

Доводи ОСОБА_2 про те, що видання спірного наказу відповідачем є передчасним, оскільки вона не являлася особою пенсійного віку на час його ухвалення, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Згідно ст. 141 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Апелянт посилається на те, що оскаржуваний наказ є організаційним документом, оскільки його метою є організація робочих процесів та на підставі такого наказу відбувається повідомлення працівників про зміну істотних умов праці в майбутньому.

Термін «наказ» не визначено законодавством України, але у звичайному розумінні наказ це розпорядчий документ підприємства, установи, організації, який видається його уповноваженою особою, як правило, директором.

Для узагальнення ймовірних типових документів, які створюються під час документування однотипних (загальних для усіх) управлінських функцій Міністерством юстиції України видано Наказ від 12.04.2012 року № 578/5, яким затверджено Перелік типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів. Згідно зі ст.. 16 розділу 1 Переліку № 578 накази поділяються на три групи, однією з яких є накази з кадрових питань (особового складу).

Безперечно, оспорюваний наказ відноситься до наказів з кадрових питань (особового складу), оскільки він стосується організації роботи навчального закладу і умов її виконання конкретними працівниками.

Однак, для виникнення підстав на подання позову слід визначити, чи порушене право позивача або охоронюваний законом інтерес, тобто має значення реалізація цього наказу.

Так, він міг бути реалізований за наявності двох умов: досягнення позивачкою пенсійного віку (ця умова настає сама по собі і не залежить від волі а ні роботодавця, а ні працівника) і отримання пенсії за віком (ця умова залежить лише від волі працівника).

Реалізація оспорюваного наказу могла відбутися лише після настання другої умови отримання позивачкою пенсії за віком.

Норми процесуального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції не визначив у достатньому обсязі характер спірних правовідносин, неправильно застосував положення статей 32, 252 КЗпП України.

Вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (§ 8.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).

Отже, аналізувати ефективність способу захисту суд міг лише після того та за тієї умови, що дійшов висновку, що у позивача наявне право, яке було порушено і потребує захисту.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 надано офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині згаданого Рішення Конституційного Суду України.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

У судовому засіданні встановлено, що позивачка хоча і досягла пенсійного віку, але пенсію за віком не отримує і продовжує працювати на попередніх умовах, оскільки відповідачем оспорюваний наказ не реалізований.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що оспорюваний наказ є попереднім і спрямований на майбутню організацію роботи навчального закладу, його виконання могло відбутися лише у разі настання певних умов, одна з яких залежала від волі позивачки, тому право та інтерес позивачки не порушені.

Суд не звернув уваги на недоведеність факту зміни істотних умов праці та на відсутність факту порушення трудових прав внаслідок видання оспорюваного наказу, тому доводи позивачки є неспроможними та підлягають відхиленню.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог щодо скасування повідомлення про пропозицію укласти строковий договір, колегія суддів дійшла висновку про те, що зазначене повідомлення без реалізації самого оспорюваного наказу не має юридичної сили, не є розпорядчим документом і визнання його протиправним є неефективним способом захисту.

Щодо доводів позивачки про безпідставну зміну істотних умов праці без попереднього надання на це згоди виборного профспілкового органу, то такі також не заслуговують на увагу, оскільки за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області встановлено, що у відділі освіти Городенківської міської ради порушень вимог законодавства України про працю по суті змісту звернення фізичної особи ОСОБА_2 від 18.10.2021 №К-569 не виявлено. Крім того, у відповідача не виникла необхідність для звернення за згодою до профспілкового органу, оскільки для позивача не були змінені істотні умови праці та вона не була звільнена.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 до задоволення не підлягають у зв`язку з їх безпідставністю, оскільки позивач у порядку статті 81 ЦПК України не обґрунтувала та не надала будь-яких доказів, що саме діями відповідача було порушено її право на працю чи будь-яке інше право, не довела наявність причинного зв`язку між її цивільним правом та діями відповідачів, не підтвердила доказами вчинення вказаних дій відповідачем та їх протиправний характер, оскільки для неї не настало будь-яких негативних юридичних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Представником відповідача Городенківського ліцею №2 Городенківської міської ради адвокатом Кушнір І.Р. надано у матеріли докази понесених витрат на правничу допомогу на суму.

Так, у матеріалах справи наявні договір №251021 про надання правової допомоги від 26 жовтня 2021 року, укладений між адвокатом Кушнір І.Р. та Скляром В.І. (директором Городенківського ліцею №2 Городенківської міської ради); акт про прийняття-передачу наданої правової допомоги від 23.02.2023 року на суму 42500,00 гривень та від 15.03.2023 року на суму 9819,60 грн (а.с.5-10, том 2).

Дослідивши надані докази, враховуючи положення статті 141 ЦПК України, викладені обставини та складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів вважає за необхідне та стягнути з позивача на користь відповідача 8 000,00 грн як компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки апеляційний суд скасував рішення суду та відмовив у задоволенні позову, із позивачки ОСОБА_2 на користь Городенківського ліцею №2 Городенківської міської ради слід стягнути сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1362,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Городенківського ліцею №2 Городенківської міської ради задовольнити.

Рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2023 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Городенківського ліцею №2 Городенківської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу про зміну істотних умов праці та повідомлення про пропозицію укласти строковий договір.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 на користь Городенківського ліцею №2 Городенківської міської ради, код ЄДРПОУ 23924273, адреса місцезнаходження вул. Ринкова,5 м. Городенка Городенківського (Коломийського) району Івано-Франківської області, судові витрати, які складаються із витрат на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції в розмірі 8 000,00 гривень (вісім тисяч гривень нуль копійок) та сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1362, 00 гривень (одна тисяча триста шістдесят дві гривні нуль копійок).

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: І.О. Максюта

Л.В.Василишин

В.Д. Фединяк

Повний текст постанови складено 06 липня 2023 року.