Окрема думка

від 31.01.2024 по справі 342/1139/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

суддів Верховного Суду Ситнік О. М., Литвиненко І. В.

щодо постанови Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 342/1139/21 (провадження № 61-10929св23)

за позовом ОСОБА_1 до Городенківського ліцею № 2 Городенківської міської ради Івано-Франківської області, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Івано-Франківська обласна організація профспілки працівників освіти і науки України, про визнання протиправним та скасування наказу про зміну істотних умов праці та повідомлення про пропозицію укласти строковий договір

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 червня 2023 року у складі колегії суддів Максюти І. О.,Василишин Л. В., Фединяка В. Д.

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Городенківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 Городенківської міської ради Івано-Франківської області, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Івано-Франківська обласна організація профспілки працівників освіти і науки України, у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 12 серпня 2021 року № 36/01-06 Городенківської загальноосвітньої школиІ-ІІІ ступенів Городенківської міської ради Івано-Франківської області «Про зміну істотних умов праці педагогічних працівників загальноосвітньої школиІ-ІІІ ступенів № 2, яким буде виплачуватися пенсія на віком», підписаний директором Городенківської загальноосвітньої школиІ-ІІІ ступенів № 2 Городенківської міської ради Івано-Франківської області Скляром В. І.;

- визнати протиправним і скасувати видане на підставі вищевказаного наказу від 12 серпня 2021 року № 36/01-06 повідомлення від 13 серпня 2021 року № 65 про пропозицію укласти строковий трудовий договір в частині, що стосується ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01 вересня 1992 року вона обіймає посаду вчителя біології, природознавства, основ здоров`я Городенківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 Городенківської міської ради Івано-Франківської області на підставі укладеного безстрокового трудового договору.

19 серпня 2021 року директор навчального закладу у присутності заступників з навчально-виховної роботи запропонував ознайомитись і підписати наказ № 36/01-06 від 12 серпня 2021 року «Про зміну істотних умов праці педагогічних працівників загальноосвітньої школиІ-ІІІ ступенів № 2, яким буде виплачуватися пенсія на віком». Вона відмовилась поставити свій підпис про ознайомлення з наказом, оскільки вважала його протиправним та таким, що не відповідає вимогам Закону України від 16 січня 2020 року № 463-ІХ «Про повну загальну середню освіту» (далі - Закон № 463-ІХ). Цього ж дня їй вручили письмове повідомлення № 65 про пропозицію укласти строковий трудовий договір на один рік, яке вона також не підписала.На її відмову у підписанні наказу та попередження складено акт про відмову поставити підпис.

Зазначала, що переведення з безстрокового на строковий договір без її згоди як працівника, який досягне пенсійного віку у жовтні 2021 року, є порушенням чинного законодавства України про працю та про освіту. Строк пропонованого для укладення трудового договору становить менше одного року (близько 08 місяців), а згідно статті 22 Закону № 463-ІХ працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років. Законом № 463-ІХ встановлено істотні умови, з якими закон пов`язує можливість переведення працівника з безстрокового на строковий трудовий договір, а саме: досягнення працівником пенсійного віку; виплата працівнику грошового утримання у вигляді пенсії за віком. На дату надання їй повідомлення про пропозицію укласти строковий договір вона не досягла пенсійного віку, а також не мала на меті найближчим часом отримувати пенсію за віком, за призначенням такої пенсії не зверталася, бажала реалізовувати надане їй право на працю шляхом продовження трудових відносин на основі безстрокового трудового договору.

Звільнення або зміна істотних умов праці щодо неї мала відбуватися виключно за умови попереднього надання на це згоди виборного профспілкового органу, членом якого вона є.

Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2022 року змінено назву відповідача у справі з Городенківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 Городенківської міської ради Івано-Франківської області на Городенківський ліцей № 2 Городенківської міської ради Івано-Франківської області.

10 квітня 2023 року рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області частково задоволено позов ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ від 12 серпня 2021 року № 36/01-06 Городенківської загальноосвітньої школиІ-ІІІ ступенів Городенківської міської ради Івано-Франківської області «Про зміну істотних умов праці педагогічних працівників загальноосвітньої школиІ-ІІІ ступенів № 2, яким буде виплачуватися пенсія на віком» за підписом директора Городенківської загальноосвітньої школиІ-ІІІ ступенів № 2 Городенківської міської ради Івано-Франківської області Скляра В. І. в частині, що стосується ОСОБА_1 , та видане на його підставі повідомлення від 13 серпня 2021 року № 65 «Про пропозицію укласти строковий трудовий договір». В іншій частині вимог позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат, стягнуто з відповідача на користь позивачки судовий збір у розмірі 908 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 20 800 грн.

Суд першої інстанції керувався тим, що на момент видачі оспорюваного наказу про зміну істотних умов праці та видачі на підставі вказаного наказу повідомлення про пропозицію укласти трудовий договір позивачка не досягла пенсійного віку та не отримувала пенсію за віком, тому трудові відносини не підпадали під дію Закону № 463-ІХ (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Законом № 463-ІХ передбачено істотні умови новоукладених строкових трудових договорів, а саме їхній строк має складати один рік або більше (до трьох років). В оскаржуваному наказі попереджено ОСОБА_1 про наступне припинення з нею безстрокового трудового договору з одночасним укладенням з нею строкового трудового договору терміном з 13 жовтня 2021 року по 30 червня 2022 року, тобто строк пропонованого їй для укладення трудового договору становить менше одного року, близько 08 місяців, що є грубим порушенням норм вказаного Закону № 463-ІХ.

Зміна істотних умов праці щодо позивачки як члена виборного профспілкового органу мала відбуватися виключно за умови попереднього надання на це згоди виборного профспілкового органу. Докази надання такої згоди відсутні.

Постановою від 22 червня 2023 року Івано-Франківський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу Городенківського ліцею № 2 Городенківської міської ради Івано-Франківської області, скасував рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2023 року, ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 . Суд здійснив розподіл судових витрат.

Постанова мотивована тим, що оскаржуваний наказ є організаційним документом, оскільки його метою є організація робочих процесів та на підставі такого наказу відбувається повідомлення працівників про зміну істотних умов праці в майбутньому.Для виникнення підстав на подання позову слід визначити, чи порушене право позивача або охоронюваний законом інтерес, тобто має значення реалізація цього наказу. Він міг бути реалізований за наявності двох умов: досягнення позивачкою пенсійного віку (ця умова настає як така і не залежить від волі ані роботодавця, ані працівника) і отримання пенсії за віком (ця умова залежить лише від волі працівника). Реалізація оспорюваного наказу могла відбутися лише після настання другої умови - отримання позивачкою пенсії за віком. Вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (§ 8.5 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2019 року у справі № 910/6642/18). Позивачка хоча і досягла пенсійного віку, але пенсію за віком не отримує і продовжує працювати на попередніх умовах, оскільки відповідачем оспорюваний наказ не реалізований.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що оспорюваний наказ є попереднім і спрямований на майбутню організацію роботи навчального закладу, його виконання могло відбутися лише у разі настання певних умов, одна з яких залежала від волі позивачки, тому її право та інтерес не порушені. Суд першої інстанції не звернув уваги на недоведеність факту зміни істотних умов праці та на відсутність факту порушення трудових прав внаслідок видання оспорюваного наказу.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог щодо скасування повідомлення про пропозицію укласти строковий договір, суд апеляційної інстанції зазначив, що саме повідомлення без реалізації самого оспорюваного наказу не має юридичної сили, не є розпорядчим документом і визнання його протиправним є неефективним способом захисту.

Доводи позивачки про безпідставну зміну істотних умов праці без попереднього надання на це згоди виборного профспілкового органу суд відхилив, пославшись на те, що за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області встановлено, що у відділі освіти Городенківської міської ради порушень вимог законодавства України про працю за результатами розгляду звернення фізичної особи ОСОБА_1 від 18 жовтня 2021 № К-569 не виявлено. Крім того, у відповідача не виникла необхідність для звернення за згодою до профспілкового органу, оскільки для позивачки не були змінені істотні умови праці та вона не була звільнена.

18 липня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 червня 2023 року, залишити в силі рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2023 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частини першої статті 15, частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та помилково керувався висновком, що її права оспорюваним наказом не порушені. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2019 року у справі № 910/6642/18, за змістом яких, вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

Наказ від 12 серпня 2021 року № 36/01-06 Городенківської загальноосвітньої школиІ-ІІІ ступенів Городенківської міської ради Івано-Франківської області «Про зміну істотних умов праці педагогічних працівників загальноосвітньої школиІ-ІІІ ступенів № 2, яким буде виплачуватися пенсія на віком» порушує гарантовані їй статтями 24, 43 Конституції України права.

Суд апеляційної інстанції керувався постановою Верховного Суду у справі, яка не є подібною до спірних правовідносин; застосував норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16, від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/17, від 16 травня2018 року у справі № 910/24257/16, від 15 травня 2018 року у справі № 373/1281/16-ц, від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11, від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц, від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19, від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 щодо критеріїв подібності правовідносин.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року № 1-р/2023 визнанотаким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац третій частини другої статті 22 Закону № 463-ІХ, згідно з яким педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років, унаслідок чого унеможливлено укладення безстрокових трудових договорів із цією категорією педагогічних працівників. Конституційний Суд України керувався тим, що установлення для педагогічних працівників державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та отримують пенсію за віком, можливості укладення з ними виключно строкових трудових договорів, на відміну від педагогічних працівників державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які не досягли пенсійного віку та не отримують пенсії за віком, становить безпідставне та необгрунтоване обмеження прав цих осіб у трудових відносинах за ознакою віку та юридичним фактом отримання пенсії за віком. До того ж оспорювані приписи Закону № 463-IX ставлять педагогічних працівників у нерівне, невигідне і вразливе становище залежно від наявності у них певного виду власності (пенсійних виплат) та форми власності відповідного закладу загальної середньої освіти: ці приписи Закону № 463-IX поширюються на педагогічних працівників державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, однак не поширюються на педагогічних працівників тих закладів загальної середньої освіти, що не належать до державної або комунальної власності. Тому приписи абзацу третього частини другої статті 22 Закону № 463-IX не відповідають частинампершій, другій статті 24 Конституції України.

Верховний Суд не висловлював правовий висновок щодо застосування статей 32, 252 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), частини другої статті 22 та пункту 2 частини третьої розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 463-IX у подібних правовідносинах з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року № 1-р/2023.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 582/1001/15-ц, у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 161/1147/16-ц, від 25 січня 2023 року у справі № 455/1378/18, щодо застосування статті 32 КЗпП України; у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 712/10591/21, відповідно до яких введення контрактної форми трудового договору є зміною істотних умов праці.

Постановою Верховного Суду від 31 січня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 червня 2023 року залишено без змін.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що реалізація наказу від 12 серпня 2021 року № 36/01-06 Городенківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городенківської міської ради Івано-Франківської області «Про зміну істотних умов праці педагогічних працівників загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2, яким буде виплачуватися пенсія на віком» та порушення у зв`язку з цим прав позивачки пов`язується із настанням двох умов: досягнення позивачкою пенсійного віку та отримання нею пенсії за віком. Такі обставини мають існувати одночасно. Станом на 12 серпня 2021 року ОСОБА_1 пенсійного віку не досягла, пенсія за віком їй не призначалася і вона таку не отримувала. Отже на момент видачі оспорюваного наказу не настали юридичні факти, які зумовлювали б припинення з позивачкою безстрокового трудового договору та укладення з нею контракту, адже суди встановили, що ОСОБА_1 не перебувала та не перебуває на обліку у відділі обслуговування громадян № 4 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області і не отримує жодного з видів пенсійного забезпечення. ОСОБА_1 може продовжувати роботу на умовах безстрокового трудового договору, якщо не використає право на призначення пенсії за віком.Внаслідок видачі оспорюваного наказу не змінилися умови роботи ОСОБА_1 , укладений з нею трудовий договір залишається безстроковим до настання відповідних юридичних фактів. Незалежно від назви оспорюваного наказу «Про зміну істотних умов праці педагогічних працівників загальноосвітньої школиІ-ІІІ ступенів № 2, яким буде виплачуватися пенсія на віком» його видача не потребувала дотримання вимог статті 252 КЗпП України. У справі не встановлено порушення права позивачки на працю та необхідність у судовому захисті цього права.

Не погоджуємося з висновками Верховного Суду, тому відповідно до частини третьої статті 35 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) висловлюємо окрему думку.

Суд апеляційної інстанції, з яким погодився Верховний Суд, відмовив у задоволенні позову, пославшись на те, що право та інтерес позивачки не порушені, адже оспорюваний наказ не реалізований та позивачка не звільнена.

Однак позивачка не обумовлює порушення своїх прав звільненням.

ОСОБА_1 зазначає, що наказ від 12 серпня 2021 року № 36/01-06 Городенківської загальноосвітньої школиІ-ІІІ ступенів Городенківської міської ради Івано-Франківської області «Про зміну істотних умов праці педагогічних працівників загальноосвітньої школиІ-ІІІ ступенів № 2, яким буде виплачуватися пенсія на віком» порушує гарантовані їй статтями 24, 43 Конституції України права.

Судовий захист цивільного права та інтересу є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 5 частини першої статті 3 ЦК України). Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина друга статті 15 ЦК України). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При розгляді відповідного спору суд має установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси осіб, які звертаються з позовом, та чи є обраний позивачем спосіб захисту ефективним, тобто таким, що забезпечить поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричинених цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункти 9.60-9.64)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

При вирішенні питання про те, чи порушено права позивачки, за захистом якого вона звернулася до суду, апеляційний мав перевірити, чи змінився обсяг права ОСОБА_1 на працю внаслідок видачі оспорюваного наказу.

Відповідно до статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності (частини перша, друга статті 43 Конституції України)

У Рішенні від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що свобода праці означає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей; реалізація права громадянина на працю здійснюється в спосіб укладення ним трудового договору і виконання кола обов`язків за своєю спеціальністю, кваліфікацією або посадою, що визначено структурою і штатним розписом підприємства, установи чи організації (перше речення абзацу другого, абзац третій підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини).

Укладаючи трудовий договір з роботодавцями, громадяни реалізують своє конституційне право на працю, добровільно вступають у трудові правовідносини, набуваючи конкретних трудових прав і обов`язків; трудовий договір є основним юридичним фактом, із яким пов`язано виникнення, зміна чи припинення трудових правовідносин (перше, друге речення абзацу другого пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року № 12-рп/98).

Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що його укладають на невизначений строк; на визначений строк, установлений за погодженням сторін; таким, що його укладають на час виконання певної роботи (частина перша); строковий трудовий договір укладають у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, визначених законодавчими актами (частина друга).

Відповідно до частини другої статті 22 Закону № 463-ІХ (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) педагогічні працівники закладів освіти приймаються на роботу за трудовими договорами відповідно до вимог цього Закону та законодавства про працю. Педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

Пунктом 2 частини третьої частини розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 463-IXпередбачалося, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, яким виплачується пенсія за віком, згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 КЗпП України.

До 01 липня 2020 року керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти зобов`язувалися припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік.

Зазначено, що у разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору педагогічні працівники, яким виплачується пенсія за віком, звільняються згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 КЗпП України. Після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 цього Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року № 1-р/2023, на що посилається заявниця у касаційній скарзі, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац третій частини другої статті 22 Закону № 463-ІХ, згідно з яким педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років, унаслідок чого унеможливлено укладення безстрокових трудових договорів із цією категорією педагогічних працівників.

Відповідно до резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року № 1-р/2023 абзац третій частини другої статті 22 Закону № 463-IX, визнаний неконституційним, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Дійсно, Рішення Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року № 1-р/2023 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, що виникли до його ухвалення.

Разом з тим, вказане Рішення Конституційного Суду України підтверджує, що і на той час абзац третійчастини другої статті 22 Закону № 463-ІХ був дискримінаційним.

Не погоджуємося з висновками Верховного Суду про те, що оспорюваним наказом не порушуються права позивачки на працю, та висновуємо про його невідповідність вимогам частини другої статті 22, пункту 2 частини третьої розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 463-ІХ у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Юридичними фактами, які станом на 12 серпня 2021 року зумовлювали припинення безстрокового трудового договору з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти та укладення з ними строкового договору, були дві обставини: досягнення пенсійного віку та отримання пенсії віком.

Лише за існування таких обставин одночасно роботодавець мав право ініціювати питання про зміну істотних умов праці.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП Українипідставою для припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 32 КЗпП України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я.

У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо існуючі істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

ОСОБА_1 працювала на посаді учителя біології, природознавства, основ здоров`я Городенківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 Городенківської міської ради Івано-Франківської області на підставі безстрокового трудового договору, припинення якого могло відбутися лише за ініціативи самої працівниці чи у разі настання обставин, передбачених статтями 36, 40, 41 КЗпП України. Тобто у чітко визначених законом випадках. Строковий трудовий договір таких гарантій не передбачає і його продовження залежить не лише від волі працівника, але і від волі роботодавця. Тобто працівник за строковим трудовим договором менше захищений.

У спірних правовідносинах роботодавець розпочав процедуру зміни істотних умов праці педагогічного працівника, а саме заміну оспорюваним наказом безстрокового трудового договору ОСОБА_1 на строковий, та передбачив можливість її звільнення у разі незгоди укласти контракт до настання юридичних обставин, за яких можливе ініціювання таких змін умов праці.

Вказаним наказом ОСОБА_1 була поставлена у ситуацію правової невизначеності щодо подальшої роботи учителем чи до відмови укласти контракт, чи до закінчення поточного навчального року.

При цьому станом на 12 серпня 2021 року ОСОБА_1 пенсійного віку не досягла, пенсія за віком їй не призначалася і вона таку не отримувала, в тому числі і на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Важливою складовою принципу верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська Комісія) у Доповіді про правовладдя, ухваленій на її 86-му пленарному засіданні, що відбулося 25-26 березня 2011 року, зазначила, що правова визначеність у державі, яка керується верховенством права, зокрема, передбачає, що текст закону має бути легкодоступним; закони мають бути застосовані у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю; юридичні норми мають бути чіткі і точні; держава повинна дотримуватись взятих на себе певних зобов`язань, виконувати покладені на неї певні функції чи виголошені нею перед людьми певні обіцянки (поняття «законних очікувань»).

Призначення цього принципу у сфері відносин між людиною і публічною владою - забезпечити юридичну безпеку особи, підтримати стабільність правовідносин між людиною й державою, гарантувати певність її юридичного становища, передбачуваність правових наслідків своєї поведінки, охорону та захист правомірних очікувань і, зрештою, її довіру до держави.

ОСОБА_1 мала право розраховувати, що з досягненням нею пенсійного віку вона продовжить роботу на умовах безстрокового трудового договору, якщо не використає право на призначення пенсії за віком; мала законні очікування, що до настання такої обставини (отримання пенсії за віком) в неї не виникне невизначеність у правіна працю та необхідність підтверджувати право на збереження попередніх умов роботи після досягнення пенсійного віку у судовому порядку.

У порушення принципу правової визначеності роботодавець 12 серпня 2021 року видав оспорюваний наказ за відсутності передбачених абзацом третім частини другої статті 22, пунктом 2 частини третьої частини розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 463-IXобставин як окремо, так і в сукупності, чим поставив під сумнів право позивачки продовжити роботу у навчальному закладі на умовах безстрокового трудового договору.

Оспорюваним наказом ОСОБА_1 зобов`язано укласти строковий договір першого дня досягнення нею пенсійного віку та обумовлено звільнення через незгоду укласти контракт за відсутності визначених Законом№ 463-IX підстав припинення безстрокового трудового договору з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти.

Невизначеність у праві позивачки на працю не усунена й наказом № 55/01-06 Городенківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 від 13 жовтня 2021 року, яким відтерміновано укладення контракту (строкового договору) з вчителем біології ОСОБА_1 до 12 січня 2022 року.

Висновки суду апеляційної інстанції про те, що відповідачем оспорюваний наказ не реалізований, тому право та інтерес позивачки не порушені, не відповідають правильному застосуванню Закону № 463-IX у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, адже оспорюваний наказ як такий перешкоджає ОСОБА_1 продовжувати роботу на умовах безстрокового трудового договору до призначення пенсії за віком, створює правову невизначеність та зумовлює необхідність повторного звернення позивачки до суду за захистом порушеного права.

З урахуванням встановлених у справі обставин Верховний Суд мав скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, який обґрунтовано визнав протиправним та скасував наказ директора Городенківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городенківської міської ради Івано-Франківської області Скляр В. І. від 12 серпня 2021 року № 36/01-06 «Про зміну істотних умов праці педагогічних працівників загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2, яким буде виплачуватися пенсія на віком».

Судді О. М. Ситнік

І. В. Литвиненко