Постанова

від 17.08.2022 по справі 755/15419/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 755/15419/17

провадження № 61-20196св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю «Магік» (відповідач за зустрічним позовом),

відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_1 (позивач за зустрічним позовом), державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Гаврилів Андрій Володимирович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна, Головне територіальне управління юстиції у місті Києві (треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору за зустрічним позовом),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору за первісним та зустрічним позовами, - ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Кузьмичовим Сергієм Геннадійовичем, на рішення Дніпровського районного суду міста Києва

від 23 травня 2019 року, ухвалене у складі судді Гончарука В. П.,та постанову Київського апеляційного суду від 9 жовтня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Ігнатченко Н. В., Голуб С. А., Таргоній Д. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог за первісним та зустрічним позовами

У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі -

ТОВ) «Магік» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Гавриліва А. В. (далі - державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у місті Києві Гаврилів А. В.), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л., Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - ГТУЮ

у м. Києві), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета

спору, - ОСОБА_2 , про скасування постанови та акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, визнання недійсними свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

В обґрунтування первісного позову вказувало, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 5 травня 2015 року, яке набрало законної сили, частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Лекос»,

ТОВ «Магік» про виділення частини майна ТОВ «Лекос» та ТОВ «Магік» пропорційно часток ОСОБА_2 у статутних капіталах даних товариств та звернено стягнення на виділені частки майна в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 у розмірі 6 063 555,70 грн.

На виконання вказаного рішення суду видано виконавчий лист від 16 вересня

2016 року про звернення стягнення на виділену частку майна товариства, пропорційну частці його учасника ОСОБА_2 у статутному капіталі

в розмірі 50%, боржником за яким є ТОВ «Магік».

5 жовтня 2016 року державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у місті Києві Гаврилів А. В. відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1. Оцінювачем майна боржника - ТОВ «Магік» у вказаному виконавчому провадженні визначено

Приватне підприємство (далі - ПП) Консалтингова компанія «Агро-Експерт», яким складено висновок про вартість майна від 12 грудня 2016 року. Вказаним висновком одночасно з майном ТОВ «Магік» проведено оцінку майна

ТОВ «Лекос», незважаючи на те, що звернення стягнення на частку майна

ТОВ «Лекос» здійснювалося в межах іншого виконавчого провадження.

Загальна вартість виділених часток майна ТОВ «Магік» та ТОВ «Лекос» визначена оцінювачем у розмірі 93 362 450 грн, а саме: частка в нерухомому майні ТОВ «Магік» у розмірі 50% статутного капіталу товариства оцінена

в 20 392 750 грн, що достатньо для погашення заборгованості у розмірі

6 063 555,70 грн, а частка в нерухомому майні ТОВ Лекос» у розмірі 25% статутного капіталу товариства оцінена у розмірі 72 976 700 грн.

23 грудня 2016 року державний виконавець Гаврилів А. В. за актом передачі документів щодо реалізації майна передав представнику ДП «Сетам» для проведення реалізації через електронні торги документи на нерухоме майно

ТОВ «Магік» та ТОВ «Лекос», яке в подальшому виставлялось на електронні торги одним лотом в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.

У зв`язку з відсутністю учасників торгів електронні торги з продажу часток майна товариств тричі не відбулись, а після повернення документів з ДП «Сетам» стало відомо, що передана на реалізацію частка нерухомого майна ТОВ «Магік» та

ТОВ «Лекос» оцінювалась як рухоме майно, у зв`язку з чим на треті електронні торги вартість нерухомого майна обох товариств була зменшена на 50% від їх первинної оціночної вартості, а саме до 46 681 225 грн.

17 травня 2017 року державний виконавець Гаврилів А.В. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 запропонував стягувачу ОСОБА_1 одночасно з майном ТОВ «Магік» залишити за собою частку нерухомого майна ТОВ «Лекос», за умови внесення нею на розрахунок відділу виконавчої служби

40 617 669,30 грн, що є різницею між вартістю нереалізованого нерухомого майна ТОВ «Магік» та ТОВ «Лекос», переоціненого ДП «Сетам» перед третіми електронними торгами як рухомого майна, до 50% його первинної оціночної вартості, та сумою коштів, яка підлягає стягненню на її користь відповідно до виконавчого листа.

Вказувало, що ОСОБА_1 1 червня 2017 року надала свою згоду щодо передачі їй у власність нереалізованого майна ТОВ «Магік» та ТОВ «Лекос», додавши до своєї заяви копію нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_2 , який не є учасником виконавчого провадження, від 25 травня 2017 року про отримання від останньої коштів в розмірі 40 617 669,30 грн як залишкову вартість оцінки майнових прав товариств.

16 червня 2017 року державним виконавцем Гаврилівим А. В. винесено постанову про передачу майна стягувачу та складено відповідний акт, яким в рахунок погашення боргу одночасно з майном боржника ТОВ «Магік» передано стягувачу частку майна ТОВ «Лекос», яке не є боржником у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

На думку позивача за первісним позовом, вказані дії державного виконавця є неправомірними, оскільки 16 червня 2017 року до ВПВР УДВС ГТУЮ в місті Києві подана ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 16 червня

2017 року у справі № 755/9058/17, якою в порядку забезпечення позову заборонено вчиняти будь-які дії, що призведуть до передачі частки майна

ТОВ «Магік», пропорційної частці ОСОБА_2 в статутному капіталі даного товариства. Також державним виконавцем порушено вимоги частин п`ятої, восьмої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» та незаконно позбавлено позивача права власності на частку нерухомого майна шляхом його передачі за значно заниженою ціною.

Крім того, 22 червня 2017 року за заявами ТОВ «Магік» та ТОВ «Лекос» приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Теуту Є. П. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені записи про заборону вчинення реєстраційних дій щодо належних ТОВ «Магік» та

ТОВ «Лекос» об`єктів нерухомого майна.

24 червня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л. на підставі постанови та акта від 16 червня 2017 року, складених державним виконавцем, оформлено свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися, та прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого за ОСОБА_1 зареєстровано частки майна, належні вказаним товариствам.

Посилаючись на викладене, ТОВ «Магік» просило суд:

- визнати незаконною та скасувати постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 16 червня 2017 року, складені у виконавчому

провадженні № НОМЕР_1, в частині передачі ОСОБА_1 виділеної частки майна ТОВ «Магік», пропорційної частці учасника товариства ОСОБА_2 у статутному капіталі, у розмірі 25%;

- визнати недійсними свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися, серії та номери 511, 512, 513, 515 від 24 червня

2017 року, видані приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л.;

- скасувати рішення державного реєстратора Шевченко І. Л. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексними номерами: 35852511, 35852557, 35852601, 35852635 від 24 червня 2017 року, а також записи про право власності №№ 21091796, 21091811, 21091834, 21091856 від 24 червня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася із зустрічним позовом до ТОВ «Магік», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у місті Києві Гаврилів А. В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л., ГТУЮ у місті Києві, ОСОБА_2 , - про виділ частки із майна, що перебуває у спільній частковій власності.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_1 вказувала, що вона володіє

1/2 часткою нерухомого майна - нежитлових приміщень, розташованих

на АДРЕСА_2 і на АДРЕСА_1 , однак не може повноцінно реалізувати своє право користування ними у зв`язку з неправомірними діями відповідача, тому вважає існуючими підстави для поділу майна в натурі.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Дніпровського районного суду місті Києва від 23 травня 2019 року позов ТОВ «Магік» задоволено.

Визнано незаконною та скасовано постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 16 червня 2017 року та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 16 червня 2017 року, складені у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, в частині передачі ОСОБА_1 виділеної частки майна ТОВ «Магік», яка пропорційна частці учасника товариства ОСОБА_2 у статутному капіталі у розмірі 25 %.

Визнано недійсними свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися, серії та номери 511, 512, 513, 515 від 24 червня 2017 року, видані приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л.

Скасовано рішення державного реєстратора Шевченко І. Л. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексними номерами: 35852511, 35852557, 35852601, 35852635 від 24 червня 2017 року, а також записи про право власності №№ 21091796, 21091811, 21091834, 21091856 від 24 червня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що здійснені державним реєстратором Шевченко І. Л.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову, суд першої інстанції зазначив, що державний виконавець, здійснюючи дії з примусового виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, боржником за яким є ТОВ «Магік», за відсутності відповідних рішень про солідарне стягнення з ТОВ «Магік» та ТОВ «Лекос» боргу, здійснив виконавчі дій щодо ТОВ «Лекос», яке не є боржником у вказаному виконавчому провадженні.

Також місцевий суд зазначив, що на час прийняття державним виконавцем Гаврилівим А. В. постанови про передачу майна стягувачу та складення відповідного акта в рахунок погашення боргу, діяла ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 16 червня 2017 року у справі № 755/9058/17, якою в порядку забезпечення позову заборонено державному виконавцю вчиняти будь-які дії, які призведуть до передачі частини майна ТОВ «Магік», пропорційну частці ОСОБА_2 у статутному капіталі даного товариства.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 набула право власності на спірне нерухоме майно, яке належало ТОВ «Магік», внаслідок протиправних дій державного виконавця в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1, що призвело до порушення майнових прав цього товариства.

Постановою Київського апеляційного суду від 9 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 травня 2019 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про задоволення первісного позову та відмову в зустрічному позові, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Дніпровського районного суду місті Києва

від 23 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 9 жовтня 2019 року в частині вирішення первісного позову і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що ТOB «Магік» вже двічі зверталось до суду з питань оскарження дій державного виконавця ВПВР ГТУЮ у міста Києві

Гавриліва A. В. щодо передачі на реалізацію ДП «Сетам» для проведення електронних торгів пакета документів стосовно майна ТОВ «Магік» в межах здійснення виконавчого провадження № НОМЕР_2 разом із частиною майна

ТОВ «Лекос», проте у задоволенні його скарг було відмовлено.

Вказувала, що в даній справі ТОВ «Магік» фактично пред`явило позов в інтересах ТОВ «Лекос», яке є окремою юридичною особою, тому дії державного виконавця, пов`язані з реалізацією майна боржника ТОВ «Лекос», ніяким чином не впливають на інтереси TOB «Магік».

Суди попередніх інстанцій, формально пославшись на порушення державним виконавцем статей 1, 4, 8, 15, 18, 26, 61 Закону України «Про виконавче провадження», не конкретизували, в якій частині такі норми порушено.

Заявник вважає, що обставини щодо визначення вартості та оцінки майна, передачі його на прилюдні торги, не можуть буди предметом оцінки в порядку позовного провадження, а мають розглядатись у порядку провадження за скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення. Дії ДП «Сетам» щодо уцінки майна у повному обсязі відповідають нормам чинного законодавства, не відносяться до компетенції державного виконавця, а передача за актом та постановою відбулась за ціною третіх торгів, що визначена не державним виконавцем, а ДП «Сетам».

На думку заявника, суди попередніх інстанцій помилково вважали незаконними дії державного виконавця пославшись на дію ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 16 червня 2017 року в справі № 755/9058/17, якою в порядку забезпечення позову заборонено державному виконавцю вчиняти будь-які дії, які призведуть до передачі частини майна ТОВ «Магік» пропорційну частці ОСОБА_2 у статутному капіталі даного товариства, оскільки така ухвала скасована ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 серпня 2017 року.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього ж суду від 9 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 5 травня 2015 року

у справі № 755/15467/14-ц, яке набрало законної сили, виділено частину майна

ТОВ «Лекос», пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_2 в статутному капіталі, у розмірі 25% та частину майна ТОВ «Магік», пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_2 в статутному капіталі, у розмірі 50% для звернення на нього стягнення; звернено стягнення на виділені частки майна в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1

у розмірі 6 063 555,70 грн.

16 вересня 2016 року на виконання вказаного судового рішення було видано два виконавчі листи, в яких боржниками визначено ТОВ «Лекос» та ТОВ «Магік». На підставі даних виконавчих листів ВПВР ДВС ГТУЮ у місті Києві 7 жовтня

2016 року та 5 жовтня 2016 року відповідно було відкрито два виконавчі провадження: № НОМЕР_3 (державний виконавець Шатохін О. П.), у якому боржником є ТОВ «Лекос», та № НОМЕР_1 (державний виконавець

Гаврилів А. В.), у якому боржником є ТОВ «Магік».

Суди встановили, що в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3 (про звернення стягнення на частину майна ТОВ «Лекос») державним виконавцем Шатохіним О. П. накладено арешт на частку майна ТОВ «Лекос» та винесено постанову про призначення експерта для проведення оцінки майна ТОВ «Лекос».

В рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 (боржник ТОВ «Магік»), одночасно з передачею майна боржника ТОВ «Магік» державним виконавцем Гаврилівим А. В. також було передано на реалізацію ДП «Сетам» частку майна ТОВ «Лекос», а саме частку нежилих приміщень (групи приміщень 6, 7, 8, 1, 2, 3, 5 та МСК загальною площею 7 243,7 кв. м), розташованих на АДРЕСА_3, яка належить на праві власності ТОВ «Лекос».

Листом від 5 травня 2017 року ДП «Сетам» повідомило державного виконавця Гавриліва А. В. про те, що 10 квітня 2017 року треті електронні торги

за лотом 205149, яким є частка майна ТОВ «Магік» та ТОВ «Лекос», не відбулися.

Судами встановлено, що 17 травня 2017 року державний виконавець

Гаврилів А. В. в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 (боржник

ТОВ «Магік») запропонував стягувачу ОСОБА_1 одночасно з майном вказаного товариства залишити за собою частку нерухомого майна ТОВ «Лекос» з внесенням на рахунок відділу ДВС 40 617 669,30 грн.

1 червня 2017 року ОСОБА_1 надала свою згоду залишити за собою майно ТОВ «Магік», повідомивши, що передала ОСОБА_2 40 617 669,30 грн.

16 червня 2017 року державний виконавець Гаврилів А. В. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 (боржник ТОВ «Магік») прийняв постанову про передачу майна стягувачу та склав відповідний акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, якими одночасно з часткою майна боржника ТОВ «Магік» також передав стягувачу частину майна ТОВ «Лекос».

24 червня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л. на підставі вказаних постанови та акта від 16 червня

2017 року, складених державним виконавцем Гаврилівим А. В., оформлені свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися, та прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого за ОСОБА_1 зареєстровано право на 1/2 частку майна, належного ТОВ «Магік», а саме: на частку нежитлових приміщень загальною площею 367,5 кв.м, розташованих на АДРЕСА_2 ; частку нежитлових приміщень (група приміщень № 15) загальною

площею 193,6 кв.м, розташованих на АДРЕСА_4 ; на частину нежитлових приміщень (приміщення № 5) загальною площею 221 кв.м, розташованих на АДРЕСА_4 , що належали на праві власності ТОВ «Магік».

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 , поданої адвокатом Кузьмичовим С. Г., на рішення Дніпровського районного суду міста Києва

від 23 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 9 жовтня 2019 рокуздійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла

до 8 лютого 2020 року.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частин шостої, восьмої, дев`ятої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» у разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові. Майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності проводиться, зокрема, на підставі виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів.

Отже, свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, не є правовстановлюючим документом, а лише підтверджує вчинення сторонами дій, спрямованих на передання нерухомого майна у володіння покупцю. Видача свідоцтва не тягне переходу права власності на нерухоме майно від боржника до покупця. Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Абзац другий пункту 8 розділу X Порядку, відповідно до якого у випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане

майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги, не відповідає зазначеній нормі закону, тому не підлягає застосуванню згідно з частиною сьомою статті 10 ЦПК України. Тому свідоцтво є лише підставою для державної реєстрації права власності за покупцем, але не є правовстановлюючим документом, і вичерпує свою дію із здійсненням такої реєстрації.

Абзацом першим частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції Закону, яка діяла на момент ухвалення судових рішень судами попередніх інстанцій, було визначно, що у разі скасування на підставі рішення суду, зокрема, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Абзацом другим частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у чинній редакції Закону встановлено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. За змістом цих положень вони застосовуються в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування не будь-яких, а правовстановлюючих документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до яких свідоцтво про придбання нерухомого майна з торгів не належить.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня

2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19).

За загальним правилом якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року

у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116),

від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18

(провадження № 12-135гс19, пункт 80).

При цьому, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Такий висновок сформульований, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18,

пункт 5.6).

Крім того, ані задоволення вимоги про скасування чи визнання недійсним акта виконавця, ані задоволення вимоги про визнання дій державного виконавця неправомірними не призвели б до захисту прав позивача, оскільки такі вимоги не відповідають належному способу захисту.

Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) та постанові Верховного Суду від 27 червня 2022 року у справі № 490/9161/19 (провадження № 61-19048св21).

Судовий захист повинен бути повним відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18

(провадження № 12-204гс19), пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).

Враховуючи викладене, задоволення позовних вимог ТОВ «Магік» про скасування постанови та акта про передачу майна стягувачу в рахунок

погашення боргу, визнання недійсним свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не призведе до поновлення прав позивача за первісним позовом на вказані об`єкти нерушомого майна, які товариство вважає порушеними, а тому вказані вимоги не є ефективним способом захисту, оскільки, навіть у разі задоволення, потребуватимуть додаткових заходів судового втручання.

Виходячи з встановлених обставин та з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від від 22 червня 2021 року

у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20), та висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 27 червня 2022 року у справі № 490/9161/19 (провадження № 61-19048св21), належним способом захисту прав ТОВ «Магік» є звернення до суду з вимогами про витребування майна.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Перевіривши в межах доводів та вимог касаційної скарги правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині задоволення первісного позову скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову. ОСОБА_1 не оскаржила рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог за зустрічним позовом, тому в цій частині оскаржувані судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням касаційної скарги з ТОВ «Магік» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, сплачений останньою за

подання апеляційної скарги в частині оскарження рішення суду першої інстанції щодо вирішення первісного позову у розмірі 7 200 грн та касаційної скарги у розмірі 16 000 грн.

Керуючись статтями 400, 412 ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня

2017 року № 2147-VIII, статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Кузьмичовим Сергієм Геннадійовичем, задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 травня 2019 рокута постанову Київського апеляційного суду від 9 жовтня 2019 року в частині вирішення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Магік» до ОСОБА_1 , державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Гавриліва Андрія Володимировича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Інни Леонтіївни, Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про скасування постанови та акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, визнання недійсними свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Магік» у задоволенні позову до ОСОБА_1 , державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Гавриліва Андрія Володимировича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Інни Леонтіївни, Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про скасування постанови та акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, визнання недійсними свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Магік» на користь

ОСОБА_1 23 200 грн на відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг.

Постанова набирає законної сили з моментуїї прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук