Рішення

від 07.07.2023 по справі 600/3732/22-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2023 р. м. Чернівці Справа №600/3732/22-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Чернівецької міської ради (відповідач) з такими позовними вимогами:

визнати протиправним та нечинним рішення 48 сесії Чернівецької міської ради VI скликання №1171 від 27.03.2014 "Про затвердження містобудівної документації "Коригування генерального плану міста Чернівців" в частині поміщення земельної ділянки площею 0,0141 га, кадастровий номер 7310136600:07:005:0135, по АДРЕСА_1 в зону багатоповерхової квартирної житлової та громадської забудови з буквено-цифровим індексом Ж-3;

зобов`язати Чернівецьку міську раду розглянути питання про внесення змін до генерального плану м. Чернівців та плану зонування території м. Чернівців щодо поміщення земельної ділянки площею 0,0141 га, кадастровий номер 7310136600:07:005:0135, по АДРЕСА_1 в зону садибної житлової забудови з буквено-цифровим індексом Ж-1.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що рішенням 48 сесії Чернівецької міської ради VI скликання №1171 від 27.03.2014 "Про затвердження містобудівної документації "Коригування генерального плану міста Чернівців" його земельну ділянку та житловий будинок по АДРЕСА_1 протиправно поміщено в зону багатоповерхової квартирної житлової та громадської забудови з буквено-цифровим індексом Ж-3, чим порушено його права та інтереси як власника присадибної ділянки.

Позивач зазначає, що оскаржуваним ним рішенням його позбавлено права на вільне володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою, зокрема віднесення його земельної ділянки в зону Ж-3 призвело до неможливості будівництва на ній індивідуального (садибного) будинку чи господарських будівель і споруд для обслуговування вже наявного будинку, перебудови чи реконструкції належної йому частини будинку, гаражу, а в разі пожежі чи стихійного лиха, внаслідок чого б відбулося його руйнування, як стверджував позивач, він позбавлений права на його відновлення.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що приймаючи рішення "Про затвердження містобудівної документації "Коригування генерального плану міста Чернівців" №1171 від 27.03.2014, відповідач діяв на підставі та в межах повноважень, визначених законом.

Вважає, що спір у даному випадку є надуманим, а порушене право у позивача відсутнє, оскільки оскаржуване рішення не змінює цільове призначення земельної ділянки.

Разом із цим, відповідач звертав увагу на те, що рішенням Чернівецької міської ради від 07.10.2021 року №491 вже враховані інтереси позивача щодо визначення території житлової забудови по АДРЕСА_1 як зону Ж-1 (зона садибної забудови), згідно наявної існуючої житлової забудови, що на думку відповідача підтверджує відсутність підстав для позову.

Окрім цього, відповідачем подано до суду додаткові пояснення по справі, згідно яких, на думку відповідача, оскільки земельна ділянка перебуває у власності позивача, а її цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, то земельна ділянка може бути використана для будівництва житлового будинку.

У подальшому, у випадку, якщо права позивача будуть порушені (що зовсім необов`язково відбудеться) відмовою у наданні містобудівних умов для забудови земельної ділянки або у видачі будівельного паспорту за адресою АДРЕСА_1 , належним способом захисту порушеного права було б оскарження саме такої відмови.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 04.11.2022 відкрито провадження у даній справі, призначено її до судового розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні на 10:00 год. 01.12.2022.

Вказаною ухвалою зобов`язано відповідача, у строки та спосіб встановлені ч.ч. 4-6 ст. 264 КАС України, опублікувати оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.

21.11.2022 відповідачем подано до суду докази опублікування в виданні "Молодий Буковинець" за 17-23 листопада 2022 року оголошення про відкриття провадження в даній адміністративній справі щодо оскарження рішення 48 сесії Чернівецької міської ради VI скликання №1171 від 27.03.2014 "Про затвердження містобудівної документації "Коригування генерального плану міста Чернівців".

У підготовчому судовому засіданні призначеному на 01.12.2022 судом відкладено розгляд справи на 20.12.2022.

У судовому засіданні призначеному на 20.12.2022 судом закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 24.01.2023.

У зв`язку із плановим відключенням електропостачання, відповідно до графіку стабілізаційних відключень по Чернівецькій області, судове засідання по даній справі не відбулось. Призначено розгляд справи на 14.02.2023.

У зв`язку із оголошенням повітряної тривоги у Чернівецькій області дане засідання було зняте з розгляду. Сторони відмовились від продовження розгляду справи в порядку письмового провадження, отже дане засідання було перенесено на 28.02.2023.

В судовому засіданні призначеному на 28.02.2023, заслухавши вступні промови позивача та відповідача, за заявами сторін, суд продовжив розгляд даної справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Позивач є власником квартири АДРЕСА_2 . Вказаний будинок є садибним, двоповерховим, поділений в натурі на дві квартири. До квартири належить гараж літ. В., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, договором купівлі-продажу (одної другої) частини квартири, технічним паспортом на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) № НОМЕР_1 у житловому гуртожитку (гуртожитку) №5 (а.с. 11-15).

Частина житлового будинку (квартира АДРЕСА_3 ) знаходиться на земельній ділянці площею 0,0141 га, кадастровий номер 7310136600:07:005:0135, цільове призначення 1.8 "для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)", співвласниками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що свідчить державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №121622 та список співвласників земельної ділянки (а.с. 10).

Рішенням 48 сесії Чернівецької міської ради VI скликання №1171 від 27.03.2014 "Про затвердження містобудівної документації "Коригування генерального плану міста Чернівців", яким затверджено містобудівну документацію "Коригування генерального плану міста Чернівців", згідно якої земельну ділянку площею 0,0141 га, кадастровий номер 7310136600:07:005:0135, по АДРЕСА_1 поміщено в зону багатоповерхової квартирної житлової та громадської забудови з буквено-цифровим індексом Ж-3 (а.с. 10).

Згідно частини 3 "Пояснювальна записка. План зонування території міста" роботи з виготовлення містобудівної (проектної) документації "Коригування генерального плану м. Чернівців" Ж-З - це зона багатоповерхової квартирної житлової та громадської забудови. Така зона виділена для забезпечення правових умов формування кварталів багатоквартирних житлових будинків без обмеження рівня поверховості з високою щільністю забудови, а також відповідних об`єктів повсякденного обслуговування місцевого рівня, некомерційних комунальних підприємств, скверів, ігрових майданчиків. Переважними видами забудови та іншого використання земельних ділянок є багатоквартирні житлові будинки до 4-х поверхів включно. Допустимими видами забудови та іншого використання земельних ділянок є, зокрема, багатоквартирні житлові будинки без обмеження поверховості.

У названій Пояснювальній записці також зазначено, що Ж-1 - зона садибної житлової забудови. Така зона є зоною індивідуальної житлової забудови, що виділена для забезпечення правових умов формування житлових районів низької щільності забудови окремо стоячих житлових будинків садибного типу і блокованих будинків поверховістю не вище 3-х поверхів з земельними ділянками з мінімально дозволеним набором послуг місцевого значення. Переважними видами забудови та іншого використання земельних ділянок в такій зоні є одноквартирні житлові будинки окремо стоячі з присадибною ділянкою та одноквартирні житлові будинки зблоковані з присадибною ділянкою. Допустимими видами забудови є в т.ч. господарські будівлі на присадибній ділянці, багатоквартирні житлові будинки до 3-х поверхів (а.с. 27-34).

Протокольним рішенням №124/5 Чернівецької міської ради від 29.04.2021 вирішено підготувати проект рішення міської ради щодо внесення змін в схему зонування території м. Чернівців частині визначення житлової забудови вул. Залозецького (парна сторона від будинку №2 до №32 включно), вул. М. Залізняка (будинки від №1 до №16 включно), вул. Волзька (будинки №13 , №15), АДРЕСА_4 (буд. №4,6,8,10 та прилеглі до них ділянки садибних забудов) як зону Ж-1 (зона садибної забудови), згідно з наявною існуючою житловою забудовою та відповідно ДБН.Б.1.1-22:2017 "Склад та зміст плану зонування території" (пункти 8, 8.1, 8.2) і звернення ОСН "Співдружність" (а.с. 35).

Рішенням Чернівецької міської ради від 02.09.2021 №421 скасовано рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 11.12.2020 №606/27 "Про затвердження проекту детального плану території багатоквартирної житлової та громадської забудови, обмеженої вул. Головною, вул. Залозецького Володимира, вул. Криворізькою, залізничною колією, проспектом Незалежності, вул. Ясською в м. Чернівцях та звіту про стратегічну екологічну оцінку" (а.с. 38).

Як вбачається із матеріалів справи, 07.10.2021 Чернівецькою міською радою прийнято рішення №491 Про врахування місцевої ініціативи ОСН "Співдружність" щодо внесення змін до генерального плану м. Чернівці стосовно визначення території житлової забудови, обмеженої вул. В. Залозецького №2, 4, 6 ,8 , 10, 12, 14, 16, 18, 20, 22, 24, 26, 28, 30, 32 (парна сторона від 2 до 32 включно); вул. М.Залізняка з №1 до №16 (включно); вул. Волзькою №13, 15; вул. Криворізькою №4, 6, 8, 10 та прилеглі до них ділянки садибних забудов як зону Ж-1 (зона садибної забудови), згідно наявної існуючої житлової забудови.

Вказаним рішенням враховано ініціативу ОСН "Співдружність" щодо внесення змін в схему зонування території м. Чернівців, а саме: вирішено визначити території житлової забудови, обмеженої, зокрема, вул. М.Залізняка з №1 до №16 (включно) та прилеглі до них ділянки садибних забудов як зону Ж-1 (зона садибної забудови) згідно наявної існуючої житлової забудови та відповідно до вимог підпунктів 8.1 і 8.2 ДБН.Б.1.1-22:2017 Склад та зміст плану зонування території.

Також вирішено, що при коригуванні Генерального плану міста Чернівців, органу Чернівецької міської ради, відповідальному за внесення змін до Генерального плану міста Чернівців, врахувати дану місцеву ініціативу ОСН "Співдружність" щодо внесення зміни в схему зонування території м. Чернівців та визначити територію житлової забудови, обмеженої, зокрема, вул. М.Залізняка з №1 до №16 (включно) та прилеглі до них ділянки садибних забудов як зону Ж-1 (зона садибної забудови) згідно наявної існуючої житлової забудови та відповідно до вимог підпунктів 8.1 і 8.2 ДБН.Б.1.1-22:2017 "Склад та зміст плану зонування території" (а.с. 38).

Не погоджуючись із рішенням 48 сесії Чернівецької міської ради VI скликання №1171 від 27.03.2014 "Про затвердження містобудівної документації "Коригування генерального плану міста Чернівців" в частині поміщення земельної ділянки площею 0,0141 га, кадастровий номер 7310136600:07:005:0135, по вул. Залізняка Максима, 5 в м. Чернівцях в зону багатоповерхової квартирної житлової та громадської забудови з буквено-цифровим індексом Ж-3, позивач звернувся до суду із цим позовом.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, згідно положень ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (у редакції на час прийняття оскаржуваного акту) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема: підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації; встановлення на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність.

Статтею 12 Закону України "Про основи містобудування" від 16.11.1992 №2780-XII (у редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) визначено, що до компетенції сільських, селищних, і міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій. До компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території: визначення територій для містобудівних потреб.

Згідно ч.1 ст. 1 Закону №3038-VI план зонування території (зонінг) - документація, що є складовою комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади або генерального плану населеного пункту і визначає умови та обмеження, використання території у межах визначених функціональних зон.

Відповідно до п. 4, 5 ч. 1 ст. 2 Закону №3038-VI планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об`єктів.

Відповідно до положень ст.17 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану. Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується замовником за погодженням з розробником. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується. Зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п`ять років. Такі зміни вносяться органом місцевого самоврядування, який затверджував генеральний план населеного пункту.

Згідно ст. 18 Закону №3038-VI план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог: 1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території; 2) виділення зон обмеженої, містобудівної діяльності; 3) відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; 4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон; 5) установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови; 6) узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель червоними лініями; 7) відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів.

Внесення змін до плану зонування території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 24 Закону №3038-VI забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Згідно частини першої статті 25 Закону №3038-VI режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.

Оскаржуване у даній справі рішення 48 сесії Чернівецької міської ради VI скликання №1171 від 27.03.2014 "Про затвердження містобудівної документації "Коригування генерального плану міста Чернівців" є нормативно-правовим актом.

За змістом статті 264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності, особами, щодо яких його застосовано, а також особами, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Таким чином, усі зацікавлені особи, права та інтереси яких порушуються зазначеним рішенням відповідача, в змозі подати вмотивований позов та оскаржити зазначене рішення відповідача безвідносно до висновків, сформованих судом у цій справі.

Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтересів особи позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_2 . Вказаний будинок є садибним, двоповерховим, поділений в натурі на дві квартири. До квартири належить гараж літ. В.. Частина житлового будинку (квартира АДРЕСА_3 ) знаходиться на земельній ділянці площею 0,0141 га, кадастровий номер 7310136600:07:005:0135, цільове призначення "для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)", співвласниками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..

В ході судового розгляду справи, представник позивача, в обґрунтування позовних вимог, посилався на протиправність віднесення відповідачем оскаржуваним рішенням земельної ділянки та житлового будинку позивача по АДРЕСА_1 в зону багатоповерхової квартирної житлової та громадської забудови з буквено-цифровим індексом Ж-3.

Наголошував на тому, що до вступу в дію Генерального плану, затвердженого оскаржуваним рішенням, діяв відкоригований генеральний план території м. Чернівців, затверджений рішенням 26 сесії Чернівецької міської ради IV скликання від 04.11.2004 №562. На період його дії були розроблені та затверджені рішенням міської ради від 07.07.2005 №763 "Правила використання та забудови території м. Чернівці". Згідно викопіювання з карти зонування території населеного пункту до Правил використання та забудови території м. Чернівці територія, обмежена вулицями Залозецького, Криворізькою, Залізняка, Головною, була розташована в зоні змішаної житлової забудови, в якій дозволялось будівництво, в тому числі, й одноквартирних житлових будинків окремо стоячих (з присадибною ділянкою), а також господарських будівель на присадибній ділянці.

Проте, рішенням 48 сесії Чернівецької міської ради VI скликання №1171 від 27.03.2014 "Про затвердження містобудівної документації "Коригування генерального плану міста Чернівців", яким затверджено містобудівну документацію "Коригування генерального плану міста Чернівців", згідно якої земельну ділянку площею 0,0141 га, кадастровий номер 7310136600:07:005:0135, по АДРЕСА_1 поміщено в зону багатоповерхової квартирної житлової та громадської забудови з буквено-цифровим індексом Ж-3.

Не погоджуючись із тим, що оскаржуваним рішенням його земельну ділянку віднесено до зони Ж-3, позивач і звернувся до суду із цим позовом.

У зв`язку із цим, суд звертає увагу на те, що з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішень чи дій, котрі оскаржуються, у зв`язку із чим вказує наступне.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відтак, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.

Верховний Суд України у постанові від 15.12.2015 у справі №800/206/15 вказав, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати), зазвичай, індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване ст. 5 КАС України і конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було обґрунтованим.

За своїм смисловим навантаженням термін "законний інтерес" є тотожним "охоронюваному законом інтересу", оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони.

Поняття "законного (охоронюваного законом) інтересу" міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі №1-10/2004, згідно з яким поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у вже згадуваному рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004. Поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Розмежовуючи суб`єктивне право, і пов`язаний з ним інтерес, Конституційний Суд України зазначає, що перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: "Дозволено все, що передбачено у законі", а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: "Дозволено все, що не забороняється законом".

Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб`єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов`язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість.

Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб`єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

З огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.

Для визначення інтересу як об`єкту судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Зі змісту наведених правових норм випливає, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки: а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; в) є визначеним оскільки благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово "її"); д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є: а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права; б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача оскільки це виключає можливість віднесення спору до "юридичного" відповідно до частини 2 ст.124 Конституції України; в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю); г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності); д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №522/3665/17.

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

В ході судового розгляду справи, представник позивача посилався на те, що оскаржуваним рішенням позбавлено позивача права на вільне володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою, зокрема віднесення його земельної ділянки в зону Ж-3 призвело до неможливості будівництва на ній індивідуального (садибного) будинку чи господарських будівель і споруд для обслуговування вже наявного будинку, перебудови чи реконструкції належної йому частини будинку, гаражу, а в разі пожежі чи стихійного лиха, внаслідок чого б відбулося його руйнування, як стверджував представник позивача в засіданні (та зазначено позивачем у позовній заяві), він позбавлений права на його відновлення.

Проте, з таким визначенням (трактуванням) порушених прав позивача, суд не погоджується, з огляду на наступне.

Адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов`язковою умовою визнання протиправними рішень суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб`єкта владних повноважень.

Зі змісту позову не вбачається, яким чином оскаржуване рішення впливає чи може вплинути на конкретні матеріальні чи нематеріальні блага позивача.

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (станом на день виникнення спірних правовідносин) містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Відповідно до ч. 9 ст. 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п`ять років.

Такі зміни вносяться органом місцевого самоврядування, який затверджував генеральний план населеного пункту. Питання про дострокове внесення змін до генерального плану населеного пункту може порушуватися за результатами містобудівного моніторингу перед відповідною сільською, селищною, міською радою відповідною місцевою державною адміністрацією.

Крім того, відповідно до ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій.

Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства, в контексті фактичних обставин в справі, дає підстави дійти висновку, що спір між учасниками справи у згаданих правовідносинах по своїй суті є абстрактним, оскільки порушене право позивача як таке відсутнє. Оскаржуване рішення не змінює цільового призначення належної позивачу земельної ділянки, а відтак останній і не позбавлений права використовувати її за таким цільовим призначенням.

Таким чином, позивач не довів, який саме конкретно-визначений його інтерес чи його особисті права порушено, а позовні вимоги, які позивач просить задовольнити, не породжують правових наслідків для нього, а саме не спричиняють негативного впливу на право користування позивачем своєю земельною ділянкою.

Станом на день звернення до суду позивач не зазнав жодної реальної шкоди, а лише зазначає про те, що оскаржуване рішення відповідача можливо свідчитиме про порушення права останнього в майбутньому, при настанні певних подій (стихійного лиха, тощо).

Окрім цього, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження його доводів в частині того, що внесені зміни до генерального плану міста в частині зони забудови з Ж-1 на Ж-3, якимось чином не відповідають діючим нормам законодавства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що доводи позивача є припущенням, не містять жодного обґрунтування негативного впливу спірним рішенням на жодні конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси та свідчать виключно про незгоду позивача з указаним рішенням, що не є тотожним порушенню права, свободи чи інтересу.

У зв`язку із цим варто наголосити на тому, що суд може робити висновок про неправомірність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та про порушення у зв`язку із цим прав позивача лише у випадку доведення позивачем порушення його прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів. Оцінка рішень за позовом особи, яка не є потерпілою у конкретних правовідносинах, апріорі не може призвести до захисту прав і не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства.

З огляду на вищенаведене, відсутність у позивача матеріально-правової заінтересованості є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 №640/21611/19 та №640/11643/19 від 28.05.2020 та у справі №815/3304/16 від 16.12.2020, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України суд застосовує до спірних правовідносин.

При розгляді даної справи, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд також враховує аналогічний правовий висновок Верховного Суду, що викладений у постанові від 27.02.2023 по справі №600/3900/21-а (провадження №К/990/9342/22), де в аналогічних спірних правовідносинах та з тих же підстав розглядався спір, що був ініційований власником житлового будинку та земельної ділянки (для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на якій розміщений вказаний будинок, щодо правомірності прийняття Чернівецькою міською радою рішення 48 сесії Чернівецької міської ради VI скликання №1171 від 27.03.2014 "Про затвердження містобудівної документації "Коригування генерального плану міста Чернівців" у частині поміщення належної йому земельної ділянки в зону багатоповерхової квартирної житлової та громадської забудови з буквено-цифровим індексом Ж-3.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що доводи позивача є безпідставним та необґрунтованими, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В свою чергу відповідачем надано суду належні і допустимі у розумінні статей 73-74 КАС України докази, які підтверджують правомірність оскаржуваного позивачем рішення.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку про те, що вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення, зобов`язання вчинити дії, -відмовити.

Згідно статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач Чернівецька міська рада (Центральна площа, 1, м. Чернівці, 58002, код ЄДРПОУ 36068147).

Суддя В.О. Григораш