Постанова

від 30.10.2023 по справі 600/3732/22-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/3732/22-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Григораш В.О.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

30 жовтня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Чернівецької міської ради, в якому просив:

- визнати протиправним та нечинним рішення 48 сесії Чернівецької міської ради VI скликання №1171 від 27.03.2014 "Про затвердження містобудівної документації "Коригування генерального плану міста Чернівців" в частині поміщення земельної ділянки площею 0,0141 га, кадастровий номер 7310136600:07:005:0135, по АДРЕСА_1 в зону багатоповерхової квартирної житлової та громадської забудови з буквено-цифровим індексом Ж-3;

- зобов`язати Чернівецьку міську раду розглянути питання про внесення змін до генерального плану м. Чернівців та плану зонування території м. Чернівців щодо поміщення земельної ділянки площею 0,0141 га, кадастровий номер 7310136600:07:005:0135, по АДРЕСА_1 в зону садибної житлової забудови з буквено-цифровим індексом Ж-1.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору.

Відповідач скористався правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи апелянта та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Відповідно до п.3 ч.1ст.311 КАС Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції нормматеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Судом встановлені наступні обставини справи.

Позивач є власником квартири АДРЕСА_2 . Вказаний будинок є садибним, двоповерховим, поділений в натурі на дві квартири. До квартири належить гараж літ. В., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, договором купівлі-продажу (одної другої) частини квартири, технічним паспортом на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) № НОМЕР_1 у житловому гуртожитку (гуртожитку) №5 (а.с. 11-15).

Частина житлового будинку (квартира АДРЕСА_3 ) знаходиться на земельній ділянці площею 0,0141 га, кадастровий номер 7310136600:07:005:0135, цільове призначення 1.8 "для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)", співвласниками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що свідчить державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №121622 та список співвласників земельної ділянки (а.с. 10).

Рішенням 48 сесії Чернівецької міської ради VI скликання №1171 від 27.03.2014 "Про затвердження містобудівної документації "Коригування генерального плану міста Чернівців", яким затверджено містобудівну документацію "Коригування генерального плану міста Чернівців", згідно якої земельну ділянку площею 0,0141 га, кадастровий номер 7310136600:07:005:0135, по АДРЕСА_1 поміщено в зону багатоповерхової квартирної житлової та громадської забудови з буквено-цифровим індексом Ж-3 (а.с. 10).

Згідно частини 3 "Пояснювальна записка. План зонування території міста" роботи з виготовлення містобудівної (проектної) документації "Коригування генерального плану м. Чернівців" Ж-З - це зона багатоповерхової квартирної житлової та громадської забудови. Така зона виділена для забезпечення правових умов формування кварталів багатоквартирних житлових будинків без обмеження рівня поверховості з високою щільністю забудови, а також відповідних об`єктів повсякденного обслуговування місцевого рівня, некомерційних комунальних підприємств, скверів, ігрових майданчиків. Переважними видами забудови та іншого використання земельних ділянок є багатоквартирні житлові будинки до 4-х поверхів включно. Допустимими видами забудови та іншого використання земельних ділянок є, зокрема, багатоквартирні житлові будинки без обмеження поверховості.

У названій Пояснювальній записці також зазначено, що Ж-1 - зона садибної житлової забудови. Така зона є зоною індивідуальної житлової забудови, що виділена для забезпечення правових умов формування житлових районів низької щільності забудови окремо стоячих житлових будинків садибного типу і блокованих будинків поверховістю не вище 3-х поверхів з земельними ділянками з мінімально дозволеним набором послуг місцевого значення. Переважними видами забудови та іншого використання земельних ділянок в такій зоні є одноквартирні житлові будинки окремо стоячі з присадибною ділянкою та одноквартирні житлові будинки зблоковані з присадибною ділянкою. Допустимими видами забудови є в т.ч. господарські будівлі на присадибній ділянці, багатоквартирні житлові будинки до 3-х поверхів (а.с. 27-34).

Протокольним рішенням №124/5 Чернівецької міської ради від 29.04.2021 вирішено підготувати проект рішення міської ради щодо внесення змін в схему зонування території м. Чернівців в частині визначення житлової забудови вул. Залозецького (парна сторона від будинку №2 до №32 включно), АДРЕСА_1 (будинки від №1 до №16 включно), вул. Волзька (будинки №13 , №15), АДРЕСА_4 (буд. №4,6,8,10 та прилеглі до них ділянки садибних забудов) як зону Ж-1 (зона садибної забудови), згідно з наявною існуючою житловою забудовою та відповідно ДБН.Б.1.1-22:2017 "Склад та зміст плану зонування території" (пункти 8, 8.1, 8.2) і звернення ОСН "Співдружність" (а.с. 35).

Рішенням Чернівецької міської ради від 02.09.2021 №421 скасовано рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 11.12.2020 №606/27 "Про затвердження проекту детального плану території багатоквартирної житлової та громадської забудови, обмеженої вул. Головною, вул. Залозецького Володимира, вул. Криворізькою, залізничною колією, проспектом Незалежності, вул. Ясською в м. Чернівцях та звіту про стратегічну екологічну оцінку" (а.с. 38).

07.10.2021 Чернівецькою міською радою прийнято рішення №491 "Про врахування місцевої ініціативи ОСН "Співдружність" щодо внесення змін до генерального плану м. Чернівці стосовно визначення території житлової забудови, обмеженої вул. В. Залозецького №2, 4, 6 ,8 , 10, 12, 14, 16, 18, 20, 22, 24, 26, 28, 30, 32 (парна сторона від 2 до 32 включно); вул. М.Залізняка з №1 до №16 (включно); вул. Волзькою №13, 15; вул. Криворізькою №4, 6, 8, 10 та прилеглі до них ділянки садибних забудов як зону Ж-1 (зона садибної забудови), згідно наявної існуючої житлової забудови.

Вказаним рішенням враховано ініціативу ОСН "Співдружність" щодо внесення змін в схему зонування території м. Чернівців, а саме: вирішено визначити території житлової забудови, обмеженої, зокрема, вул. М.Залізняка з №1 до №16 (включно) та прилеглі до них ділянки садибних забудов як зону Ж-1 (зона садибної забудови) згідно наявної існуючої житлової забудови та відповідно до вимог підпунктів 8.1 і 8.2 ДБН.Б.1.1-22:2017 Склад та зміст плану зонування території.

Також вирішено, що при коригуванні Генерального плану міста Чернівців, органу Чернівецької міської ради, відповідальному за внесення змін до Генерального плану міста Чернівців, врахувати дану місцеву ініціативу ОСН "Співдружність" щодо внесення зміни в схему зонування території м. Чернівців та визначити територію житлової забудови, обмеженої, зокрема, вул. М.Залізняка з №1 до №16 (включно) та прилеглі до них ділянки садибних забудов як зону Ж-1 (зона садибної забудови) згідно наявної існуючої житлової забудови та відповідно до вимог підпунктів 8.1 і 8.2 ДБН.Б.1.1-22:2017 "Склад та зміст плану зонування території" (а.с. 38).

Не погоджуючись із рішенням 48 сесії Чернівецької міської ради VI скликання №1171 від 27.03.2014 "Про затвердження містобудівної документації "Коригування генерального плану міста Чернівців" в частині поміщення земельної ділянки площею 0,0141 га, кадастровий номер 7310136600:07:005:0135, по вул. Залізняка Максима, 5 в м. Чернівцях в зону багатоповерхової квартирної житлової та громадської забудови з буквено-цифровим індексом Ж-3, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача є припущенням, не містять жодного обґрунтування негативного впливу спірного рішення на жодні конкретні, реальні, індивідуально виражені права, свободи чи інтереси особи та свідчать виключно про незгоду позивача з указаним рішенням, що не є тотожним порушенню права, свободи чи інтересу.

Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку спірним правовідносинам, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, дійшов наступних висновків.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У розвиток цієї конституційної норми, частиною 1 та 3 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

При цьому, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах (стаття 2 КАС України).

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Це означає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі №826/4406/16 та від 29 червня 2021 року у справі №1.380.2019.000578 і підстави для відступлення від неї відсутні.

Оскаржуване у цій справі рішення про затвердження містобудівної документації є нормативно-правовим актом.

За змістом статті 264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності, особами, щодо яких його застосовано, а також особами, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Таким чином, усі зацікавлені особи, права та інтереси яких порушуються зазначеним рішенням відповідача, взмозі подати вмотивований позов та оскаржити зазначене рішення відповідача безвідносно до висновків, сформованих судом у цій справі.

Колегія суддів зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Позивач, обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, зазначає, що не дивлячись на прийняття відповідачем рішення від 07.10.2021 №491 "Про врахування місцевої ініціативи ОСН "Співдружність" щодо внесення змін до генерального плану м. Чернівці" порушення його прав і досі триває, оскільки належна йому присадибна ділянка і досі перебуває в зоні Ж-3, замість зони Ж-1, що порушує його права та інтереси як власника присадибної ділянки.

Так, ч. 1 ст. 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» унормовано, що містобудівна документація (генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій і детальні плани території) на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Згідно з ч. 9 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п`ять років. Такі зміни вносяться органом місцевого самоврядування, який затверджував генеральний план населеного пункту.

Питання про дострокове внесення змін до генерального плану населеного пункту може порушуватися за результатами містобудівного моніторингу перед відповідною сільською, селищною, міською радою відповідною місцевою державною адміністрацією.

Окрім цього, відповідно до статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» особливості регулювання земельних відносин при здійсненні містобудівної діяльності зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій. Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Судова колегія зауважує, що детальний план території, не є проектом зносу будинків, оскільки у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту (частина перша статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності») та розробляється на основі Генерального плану та Плану зонування території (у складі Генерального плану).

Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації, який розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Як встановлено в ході розгляду даної справи, проект Детального плану території багатоквартирної житлової та громадської забудови обмеженої вулицями Головною - Залозецького Володимира - Криворізькою - залізничною колією - проспектом Незалежності - Ясською був розроблений на підставі Рішення 21 сесії VII скликання Чернівецької міської ради №578 від 02.02.2017 року «Про розгляд звернень юридичних осіб щодо надання дозволу на виготовлення містобудівної документації» та не порушує положень Генерального плану м. Чернівці, а лише уточнює планувальну структуру, забезпечує прогнозування та визначення сталого розвитку територій, раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови та інших зон і об`єктів, збереження та створення нових оздоровчих, рекреаційних територій, зелених насаджень, створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури, забезпечення захисту територій, збереження від забруднення навколишнього природного середовища.

Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 11.12.2020 №606/27 затверджено проект детального плану території багатоквартирної житлової та громадської забудови обмеженої вулицями Головною - Залозецького Володимира - Криворізькою - залізничною колією - проспектом Незалежності Ясською в м. Чернівцях.

Разом із цим, рішенням міської ради від 02.09.2021 №421 вирішено підтримати місцеву ініціативу про скасування рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 11.12.2020 №606/27, яким скасоване зазначене рішення виконкому.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення міської ради №1171 від 27.03.2014, яким затверджено генеральний план міста Чернівці, у частині включення земельної ділянки на вул. М. Залізняка,5 в зону багатоповерхової квартирної житлової та громадської забудови з буквено-цифровим індексом Ж-3, не змінює її цільове призначення.

Конституція України гарантує, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду (стаття 47).

Доцільним також є врахування того факту, що рішенням Чернівецької міської ради від 07.10.2021 № 491 вже враховані інтереси позивача щодо визначення території житлової забудови по вул. Залізняка, 5 у м. Чернівці як зону Ж-1 (зона садибної забудови), згідно наявної існуючої житлової забудови, що, в свою чергу, підтверджує відсутність підстав для даного позову.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства, в контексті фактичних обставин в справі, підтверджує висновки суду першої інстанції про абстрактність спору між учасниками справи у даних правовідносинах, оскільки порушене право позивача як таке відсутнє. Оскаржуване рішення не змінює цільового призначення належної позивачу земельної ділянки, а відтак останній і не позбавлений права використовувати її за таким цільовим призначенням.

Таким чином, позивач як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції не довів, який саме конкретно-визначений його інтерес чи його особисті права порушено, а позовні вимоги, які позивач просить задовольнити, не породжують правових наслідків для нього, а саме не спричиняють негативного впливу на право користування позивачем своєю земельною ділянкою.

Загальні підходи до судового захисту законних інтересів були сформульовані Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №522/3665/17, де відзначено, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; пов`язанний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним; є персоналізованим (суб`єктивним); суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є: незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права; не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до «юридичного» відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України; встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю); коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності); позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27.02.2023 року у справі №600/3900/21-а

Відтак, з наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу, тобто позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

Наразі, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження його доводів в частині того, що внесені зміни до генерального плану міста в частині зони забудови з Ж-1 на Ж-3, якимось чином не відповідають діючим нормам законодавства.

Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що доводи позивача є припущенням, не містять жодного обґрунтування негативного впливу спірного рішення на жодні конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси та свідчать виключно про незгоду позивача з указаним рішенням, що не є тотожним порушенню права, свободи чи інтересу.

Окрім того, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму. Так, земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.

Частиною першою статті 193 Земельного кодексу України встановлено, що державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Таким чином, відомості щодо цільового призначення земельної ділянки, відповідно до приписів вищевказаних правових норм, відображаються у державному земельному кадастрі.

З огляду на викладене, оскільки земельна ділянка перебуває у власності позивача, а її цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що також підтверджується державним актом на право власності земельної ділянки, наявним в матеріалах справи, земельна ділянка по АДРЕСА_1 може бути використана для будівництва житлового будинку.

Крім того, Генеральним планом визначається планувальна довгострокова стратегія розвитку міста, однак положення закону не містять чіткого визначення поняття та змісту функціонального призначення території.

При цьому, нобхідно зауважити, що положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Цивільного кодексу України, відповідно до яких забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства, а власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення, мають вищу юридичну силу, ніж рішення Чернівецької міської ради від 27.03.2014 № 1171 «Про затвердження містобудівної документації «Коригування генерального плану міста Чернівців».

Вказані висновки наведені у постанові Верховного суду від 23.11.2021 №815/1373/18 та від 21.02.2022 №826/1732/18.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд апеляційної інстанції доходить до переконання, що внесення змін у рішення Чернівецької міської ради від 27.03.2014 № 1171 «Про затвердження містобудівної документації «Коригування генерального плану міста Чернівців», про що просить позивач, є неналежним способом захисту.

В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М. Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.