Постанова

від 14.02.2024 по справі 600/3732/22-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 600/3732/22-а

адміністративне провадження № К/990/40222/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Стеценка С.Г., Коваленко Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу № 600/3732/22-а за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.07.2023 (суддя Григораш В. О.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2023 (головуючий суддя Біла Л. М., судді Матохнюк Д. Б., Гонтарук В. М.),

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Чернівецької міської ради, у якому просив:

- визнати протиправним та нечинним рішення 48 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 27.03.2014 № 1171 «Про затвердження містобудівної документації «Коригування генерального плану міста Чернівців» в частині поміщення земельної ділянки площею 0,0141 га, кадастровий номер 7310136600:07:005:0135, по АДРЕСА_1 в зону багатоповерхової квартирної житлової та громадської забудови з буквено-цифровим індексом Ж-3;

- зобов`язати Чернівецьку міську раду розглянути питання про внесення змін до генерального плану м. Чернівців та плану зонування території м. Чернівців щодо поміщення земельної ділянки площею 0,0141 га, кадастровий номер 7310136600:07:005:0135, по АДРЕСА_1 в зону садибної житлової забудови з буквено-цифровим індексом Ж-1.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначав, що рішенням 48 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 27.03.2014 № 1171 «Про затвердження містобудівної документації «Коригування генерального плану міста Чернівців» його земельну ділянку та житловий будинок по АДРЕСА_1 протиправно поміщено в зону багатоповерхової квартирної житлової та громадської забудови з буквено-цифровим індексом Ж-3, чим порушено його права та інтереси як власника присадибної ділянки.

Позивач стверджував, що внаслідок прийняття спірного рішення його позбавлено права на вільне володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою, зокрема віднесення його земельної ділянки в зону Ж-3 призвело до неможливості будівництва на ній індивідуального (садибного) будинку чи господарських будівель і споруд для обслуговування вже наявного будинку, перебудови чи реконструкції належної йому частини будинку, гаражу, а в разі пожежі чи стихійного лиха, внаслідок чого б відбулося його руйнування, він позбавлений права на його відновлення.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.07.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що спір між учасниками справи є абстрактним, оскільки порушене право позивача як таке відсутнє.

За висновком судів, доводи позивача є припущенням, не містять жодного обґрунтування негативного впливу спірного рішення на конкретні, реальні, індивідуально виражені права, свободи чи інтереси особи та свідчать виключно про незгоду позивача зі спірним рішенням, що не є тотожним порушенню права, свободи чи інтересу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2023 року позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.07.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2023, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач зазначає, що віднесення спірним рішенням його земельної ділянки до зони багатоповерхової квартирної та громадської забудови призвело до звуження обсягу існуючих прав як власника нерухомого майна, зокрема, щодо можливості забудови ділянки за її цільовим призначенням у тому ж обсязі, який існував на момент отримання земельної ділянки у власність.

Позивач також стверджує, що позбавлений можливості проведення реконструкції своєї садибної забудови, оскільки така суперечить намірам забудови, визначеним Планом зонування території, у той час як цільове призначення земельної ділянки це дозволяє.

Як підсумок, ОСОБА_1 вказує на помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про те, що рішення Чернівецької міської ради від 27.03.2014 № 1171 не порушує права та законні інтереси позивача.

На підтвердження своєї позиції позивач посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.11.2020 у справі № 824/376/19, від 04.09.2019 у справі № 826/13852/17, які, на переконання ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій не врахували.

Чернівецька міська рада подала відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Верховного Суду від 06.12.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_2 . Указаний будинок є садибним, двоповерховим, поділеним в натурі на дві квартири. До квартири належить гараж літ. В., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, договором купівлі-продажу (одної другої) частини квартири, технічним паспортом на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) АДРЕСА_5.

Частина житлового будинку (квартира АДРЕСА_3 ) знаходиться на земельній ділянці площею 0,0141 га, кадастровий номер 7310136600:07:005:0135, цільове призначення 1.8 «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», співвласниками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що свідчить державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 121622 та список співвласників земельної ділянки.

Рішенням 48 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 27.03.2014 № 1171 «Про затвердження містобудівної документації «Коригування генерального плану міста Чернівців», яким затверджено містобудівну документацію «Коригування генерального плану міста Чернівців», згідно з якою земельну ділянку площею 0,0141 га, кадастровий номер 7310136600:07:005:0135, по АДРЕСА_1 поміщено в зону багатоповерхової квартирної житлової та громадської забудови з буквено-цифровим індексом Ж-3.

Згідно із Пояснювальною запискою до Плану зонування території міста зона Ж-З - це зона багатоповерхової квартирної житлової та громадської забудови. Така зона виділена для забезпечення правових умов формування кварталів багатоквартирних житлових будинків без обмеження рівня поверховості з високою щільністю забудови, а також відповідних об`єктів повсякденного обслуговування місцевого рівня, некомерційних комунальних підприємств, скверів, ігрових майданчиків. Переважними видами забудови та іншого використання земельних ділянок є багатоквартирні житлові будинки до 4-х поверхів включно. Допустимими видами забудови та іншого використання земельних ділянок є, зокрема, багатоквартирні житлові будинки без обмеження поверховості.

У вказаній Пояснювальній записці також зазначено, що зона Ж-1 - зона садибної житлової забудови. Така зона є зоною індивідуальної житлової забудови, що виділена для забезпечення правових умов формування житлових районів низької щільності забудови окремо стоячих житлових будинків садибного типу і блокованих будинків поверховістю не вище 3-х поверхів з земельними ділянками з мінімально дозволеним набором послуг місцевого значення. Переважними видами забудови та іншого використання земельних ділянок у такій зоні є одноквартирні житлові будинки окремо стоячі з присадибною ділянкою та одноквартирні житлові будинки зблоковані з присадибною ділянкою. Допустимими видами забудови є, зокрема, господарські будівлі на присадибній ділянці, багатоквартирні житлові будинки до 3-х поверхів.

Протокольним рішенням Чернівецької міської ради від 29.04.2021 № 124/5 вирішено підготувати проект рішення міської ради щодо внесення змін в схему зонування території м. Чернівців в частині визначення житлової забудови вул. Залозецького (парна сторона від будинку № 2 до № 32 включно), вул. М. Залізняка (будинки від № 1 до № 16 включно), вул. Волзька (будинки № 13, № 15), АДРЕСА_4 (буд. № 4, 6, 8, 10 та прилеглі до них ділянки садибних забудов) як зону Ж-1 (зона садибної забудови), згідно з наявною існуючою житловою забудовою та відповідно ДБН.Б.1.1-22:2017 «Склад та зміст плану зонування території» (пункти 8, 8.1, 8.2) і звернення органу самоорганізації населення «Співдружність».

Рішенням Чернівецької міської ради від 02.09.2021 № 421 скасовано рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 11.12.2020 № 606/27 «Про затвердження проекту детального плану території багатоквартирної житлової та громадської забудови, обмеженої вул. Головною, вул. Залозецького Володимира, вул. Криворізькою, залізничною колією, проспектом Незалежності, вул. Ясською в м. Чернівцях та звіту про стратегічну екологічну оцінку».

07.10.2021 Чернівецькою міською радою прийнято рішення № 491 «Про врахування місцевої ініціативи ОСН «Співдружність» щодо внесення змін до генерального плану м. Чернівці стосовно визначення території житлової забудови, обмеженої вул. В. Залозецького № 2, 4, 6 ,8 , 10, 12, 14, 16, 18, 20, 22, 24, 26, 28, 30, 32 (парна сторона від 2 до 32 включно); вул. М. Залізняка з № 1 до № 16 (включно); вул. Волзькою № 13, 15; вул. Криворізькою № 4, 6, 8, 10 та прилеглі до них ділянки садибних забудов як зону Ж-1 (зона садибної забудови), згідно наявної існуючої житлової забудови».

Указаним рішенням враховано ініціативу ОСН «Співдружність» щодо внесення змін в схему зонування території м. Чернівців, а саме: вирішено визначити території житлової забудови, обмеженої, зокрема, вул. М. Залізняка з № 1 до № 16 (включно) та прилеглі до них ділянки садибних забудов як зону Ж-1 (зона садибної забудови) згідно наявної існуючої житлової забудови та відповідно до вимог підпунктів 8.1 і 8.2 ДБН.Б.1.1-22:2017 «Склад та зміст плану зонування території».

Також вирішено, що при коригуванні Генерального плану міста Чернівців, органу Чернівецької міської ради, відповідальному за внесення змін до Генерального плану міста Чернівців, врахувати дану місцеву ініціативу ОСН «Співдружність» щодо внесення зміни в схему зонування території м. Чернівців та визначити територію житлової забудови, обмеженої, зокрема, вул. М. Залізняка з № 1 до № 16 (включно) та прилеглі до них ділянки садибних забудов як зону Ж-1 (зона садибної забудови) згідно наявної існуючої житлової забудови та відповідно до вимог підпунктів 8.1 і 8.2 ДБН.Б.1.1-22:2017 «Склад та зміст плану зонування території».

Не погодившись із рішенням 48 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 27.03.2014 № 1171 «Про затвердження містобудівної документації "Коригування генерального плану міста Чернівців» в частині поміщення земельної ділянки площею 0,0141 га, кадастровий номер 7310136600:07:005:0135, по вул. Залізняка Максима, 5 в м. Чернівцях в зону багатоповерхової квартирної житлової та громадської забудови з буквено-цифровим індексом Ж-3, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до чистин першої, другої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, заперечення відповідача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактично підставою для відмови у задоволенні позову став висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач не довів, який саме конкретно визначений його інтерес чи його особисті права порушено, а спірне рішення не породжує правових наслідків для нього, а саме не спричиняє негативного впливу на право користування земельною ділянкою.

Заперечуючи проти такого висновку суду, позивач стверджує, що спірне рішення прямо стосується його прав та законних інтересів, оскільки внаслідок зміни функціонального призначення належної йому земельної ділянки встановлені додаткові (неправомірні) умови та обмеження в її використанні. Позивач зазначає, що такі обмеження встановлено не тільки щодо ділянки, а й стосовно житлового будинку, розміщеного на ній (можливості щодо перебудови/реконструкції будинку, відновлення в разі пошкодження (руйнування)).

Звертаючись до норми частини п`ятої статті 20 Земельного кодексу України, позивач наголошує, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, установлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації, якими якраз і є Генеральний план міста Чернівці та його складова - План зонування території міста Чернівці.

У статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено:

- генеральний план населеного пункту - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту (пункт 2 частини першої);

- містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій (пункт 7 частини першої).

Відповідно до частин першої, третьої та дев`ятої статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Розробником генерального плану населеного пункту може бути суб`єкт господарювання, який має право здійснювати розроблення містобудівної документації відповідно до Закону України «Про архітектурну діяльність» та документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».

Генеральні плани населених пунктів можуть поєднуватися з детальними планами всієї території населених пунктів або її частин.

Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується.

Частинами першою, другою статті 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що план зонування території розробляється у складі комплексного плану, генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території у межах визначених функціональних зон. До затвердження генерального плану населеного пункту в межах території територіальної громади, щодо якої затверджено комплексний план (якщо обов`язковість розроблення генерального плану населеного пункту визначена рішенням про затвердження комплексного плану), межі функціональних зон та функціональне призначення територій у такому населеному пункті визначаються комплексним планом.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Відповідно до приписів абзацу другого частини другої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Згідно з частиною першою статті 25 цього ж Закону режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється містобудівною документацією на місцевому рівні.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що містобудівна документація на місцевому рівні істотно та протягом тривалого часу впливає на життєвий простір мешканців міста, навколишнє середовище, розвиток міста. Тому під час розробки містобудівної документації вкрай важливим є врахування інтересів держави, територіальної громади, окремих груп та осіб. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, відповідальні за розробку та затвердження містобудівної документації, діючи з дотриманням принципів належного урядування, повинні забезпечувати збалансований підхід до різних інтересів.

Цей висновок узгоджується зі сталою правовою позицією, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 280/759/16-а, від 30.08.2018 у справах № 675/1905/16-а та № 500/2992/16-а, від 26.06.2019 у справі № 344/9913/15-а, від 21.11.2019 у справі № 807/166/16, від 11.11.2020 у справі № 191/1169/16-а(2-а/191/7/17), від 02.12.2021 у справі № П/320/900/20, від 13.02.2022 у справі № 210/3729/17(2-а/210/204/17), від 27.09.2022 у справі № 320/1510/20, від 19.01.2023 у справі № 640/9995/20, від 23.01.2023 у справі № 400/3396/19, а також у постановах від 04.09.2019 у справі № 826/13852/17 та від 04.11.2020 у справі № 824/376/19-а, на які посилається позивач, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження ухвалених у справі судових рішень.

Стосовно висновку судів попередніх інстанцій про те, що рішення Чернівецької міської ради від 27.03.2014 № 1171 не порушує права та законні інтереси ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

У статті 4 КАС визначено терміни «нормативно-правовий акт» та «індивідуальний акт»:

нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;

індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовується неодноразово.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладено, зокрема в постановах від 21.12.2019 у справі № 826/14366/15, від 09.04.2020 у справі № 807/150/16, від 24.06.2021 у справі № 560/3160/20, від 01.02.2022 у справі № 160/1936/21.

Ненормативним (індивідуальним) правовим актам притаманні наступні ознаки: а) спрямовуються на врегулювання конкретних (одиничних) актів соціальної поведінки; б) поширюються лише на персонально визначених суб`єктів; в) містять індивідуальні приписи (веління, дозволи), розраховані на врегулювання лише окремої, конкретної життєвої ситуації, тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією; г) не передбачають повторного застосування одних і тих самих юридичних засобів; д) не мають зворотної дії в часі.

Аналогічна правова позиція щодо визначення поняття нормативно-правового акта викладена у рішеннях Конституційного Суду України від 27.12.2001 №20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22.07.1991 (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23.06.1997 №2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини), 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування (пункт 4 мотивувальної частини).

Верховний Суд вже розглядав справи, в яких аналізував правову природу містобудівної документації як правового акта та, відповідно, особливості розгляду судом справ цієї категорії.

Зокрема в постановах від 15.05.2019 у справі № 363/3786/17, від 16.10.2019 у справі № 363/3101/17 Велика Палата Верховного Суду, а також у постановах від 03.02.2020 у справі № 826/16737/18, від 14.07.2021 у справі № 260/20/19, від 20.09.2021 у справі № 809/1806/16 Верховний Суд дійшов висновку, що детальний план території, як і генеральний план населеного пункту, за своєю правовою природою та з огляду на процедуру прийняття, є нормативно-правовим актом.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень визначенні статтею 264 КАС.

Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень (пункту 2 частини першої).

Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

У разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов`язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.

Адміністративна справа щодо оскарження нормативно-правових актів вирішується за правилами загального позовного провадження (частини друга - четверта та восьма).

Отже, особливістю провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів є те, що для таких категорій спорів передбачено фактично необмежене коло осіб, які можуть ініціювати відкриття відповідного провадження в адміністративному суді; необмежене в часі право на доступ до суду для ініціювання такого спору; додаткові гарантії інформування всіх про початок розгляду судом такого спору; додаткові процесуальні гарантії для сторін, що надаються згідно з положеннями КАС у справах, що розглядаються за правилами загального позовного провадження; спеціальні повноваження суду, спрямовані на гарантування ефективного захисту.

У постанові від 11.09.2023 у справі № 320/258/19 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого положення частини другої статті 264 КАС «право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт» слід розуміти як запровадження у процесуальному законодавстві України (з деякими особливостями, які зобов`язують особу довести у суді, що такий акт стосується її інтересів) доктрини actio popularis (з лат. - «суспільна дія»), згідно з якою позов може бути подано в інтересах «публічного порядку, законності» (без обов`язку позивача доводити при зверненні до суду, що відповідне рішення суб`єкта владних повноважень вже та безпосередньо зачіпає права та свободи такого позивача).

Право ініціювати у суді справу (locus standi) про визнання протиправним та нечинним рішення суб`єкта владних повноважень, яке володіє ознаками нормативно-правового акта ґрунтується, фактично, на зазначеному статусі оскаржуваного акта. Відмова у доступі до суду особи у такій категорії спорів може призвести до ситуації, за якої рішення суб`єктів владних повноважень, що володіє ознаками нормативно-правового акта, буде залишатися поза межами судового контролю.

Ураховуючи викладене, колегія суддів висновує про необґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спірним рішенням Чернівецької міської ради не порушено права та законні інтереси ОСОБА_1 , оскільки, як убачається зі змісту позовної заяви та із установлених судами обставин у справі, позивач вказує на існування конкретно визначених порушень його права у зв`язку із прийняттям спірного рішення відповідача, що виражається у створенні перешкоди в користуванні належною йому земельною ділянкою відповідно до цільового призначення.

Суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та порушили норму частини другої статті 264 КАС внаслідок неврахування висновків Верховного Суду, про які зазначено вище.

Водночас, відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій обмежилися висновком про не порушення прав позивача спірним рішенням Чернівецької міської ради, не дослідивши, однак, його правомірність по суті. Не перевірили, зокрема, дотримання відповідачем установленої процедури ухвалення спірного рішення, а також його відповідність містобудівному законодавству, державним будівельним нормам.

Ураховуючи межі касаційного перегляду справи, установлені нормами частин першої та другої статті 341 КАС, Верховний Суд позбавлений можливості здійснювати оцінку (переоцінку) доказів у справі та встановлювати обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Як підсумок, рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.07.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2023 слід скасувати, а справу - направити на судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.07.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2023 у справі № 600/3732/22-а скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Л.В. Тацій С.Г. Стеценко Н.В. Коваленко