Постанова

від 22.06.2023 по справі 420/10595/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/10595/22

Перша інстанція: суддя Хурса О.О.

рішення суду ухвалено 14 лютого 2023 року

в м. Одеса

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідачаЯковлєва О.В.,

суддівЄщенка О.В., Крусяна А.В.,

при секретаріІсмієвій А.І.

за участі:

представника апелянтаТкаченко А.О.,

представника позивачаЧеркеса В.О., Михайлюка М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року, у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства Компанії «ПАЛМА ГРУП С.А.» «Торговий дім «ПАЛЬМІРА» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 січня 2022 року № 399/15-32-07-08-23.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року задоволено позовні вимоги.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що у межах спірних правовідносин податковим органом правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, так як, в порушення вимог ЗУ «Про валюту і валютні операції», на поточні банківські рахунки ДП «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПАЛЬМІРА» не надходили кошти по укладеним експортним контрактам з іноземними контрагентами у встановлені строки.

При цьому, на переконання податкового органу, позивачем на підтвердження своєї правової позиції не надано документів, які підтверджують реальність господарських взаємовідносин між ТОВ «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ» та ROZEMARY GIDA. DIS TIC. LTD. STI.

Крім того, договір переуступки заборгованості, що укладений між позивачем, ТОВ «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ» та ROZEMARY GIDA. DIS TIC. LTD. STI. є фіктивним, не відповідає вимогам законодавства та не спрямований на реальне настання правових наслідків для сторін.

В свою чергу, позивачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог, так як у межах спірних правовідносин податковим органом безпідставно нараховано пеню за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а також порушено порядок призначення та проведення перевірки позивача.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Дочірнє підприємство компанії «ПАЛМА ГРУП С.А.» «Торговий дім «ПАЛЬМІРА» зареєстровано 12 березня 1998 року.

Основним видом економічної діяльності підприємства є 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

При цьому, Головним управлінням ДПС в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПАЛЬМІРА» з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічними контрактами від 01 грудня 2018 року № AF13PALM (дата здійснення операції 22 січня 2019 року), від 10 серпня 2019 року № PLM/ROS-WHEAT-1 (дата здійснення операції 02 вересня 2019 року), від 05 жовтня 2019 року № PLM/ROS-CORN-2 (дата здійснення операції 13 січня 2020 року), від 21 жовтня 2019 року № PLM/ROS-CORN-3 (дата здійснення операції 13 січня 2020 року), від 05 червня 2019 року № PLM/C-05/06 (дата здійснення операції 13 січня 2020 року), від 03 березня 2020 року № PLM/C/O-20 (дата здійснення операції 16 червня 2020 року) за період з 01 січня 2019 року по дату закінчення документальної позапланової виїзної перевірки.

За результатами проведення перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області складено акт від 21 грудня 2021 року № 28386/15-32-07-08-18.

В акті зафіксовано порушення позивачем вимог п. 1, п. 2 ст. 13 ЗУ «Про валюту і валютні операції», п. 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 року № 5, а саме встановлено факт відсутності надходження коштів в іноземній та/або національній валюті на поточні рахунки ДП «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПАЛЬМІРА» по експортним контрактам, укладеним з AGRI FINANCE SA (Швейцарія) та ROSEMARY GIDA PIS TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина).

В даному випадку, прострочена дебіторська заборгованість (на яку поширюються граничні строки розрахунків), по розрахунках з AGRI FINANCE SA (Швейцарія), складає 13 330 521,60 грн.

Прострочена дебіторська заборгованість (на яку поширюються граничні строки розрахунків), по розрахунках з ROSEMARY GIDA DIS TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина), складає 16 924 812,83 грн.

На підставі висновків акту перевірки, Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 січня 2022 року № 399/15-32-07-08-23, яким до позивача застосовано 15 439 323,97 грн штрафних санкцій у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Не погоджуючись з правомірністю прийнятого податкового повідомлення-рішення позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про необхідність задоволення позовних вимог, так як податковим органом не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, згідно ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб`єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Згідно ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. У разі експорту послуг (крім транспортних) зовнішньоекономічний договір (контракт) може укладатися шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення (довіреності), установчих документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно ч. 3 ст. 6 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність», для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб`єкту зовнішньоекономічної діяльності не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації, за винятком випадків, передбачених законами України.

Так, згідно ч. 4 ст. 6 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Так, згідно ч. 5 ст. 6 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

При цьому, Закон України «Про валюту і валютні операції» визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про валюту і валютні операції», Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно ч. 2 ст. 13 ЗУ «Про валюту і валютні операції», у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Згідно ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про валюту і валютні операції», порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Згідно ч. 6 ст. 13 ЗУ «Про валюту і валютні операції», у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Згідно ч. 7 ст. 13 ЗУ «Про валюту і валютні операції», у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.

Згідно ч. 8 ст. 13 ЗУ «Про валюту і валютні операції», центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.

В свою чергу, постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5 затверджено Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі Положення № 5).

Згідно п. 21 розділу ІІ Положення № 5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Між тим, згідно ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно ч. 1 ст. 601 ЦК України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Крім того, згідно ч. 3 ст. 203 ГК України, господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

В свою чергу, постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 7 затверджено Інструкцію про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (далі Інструкція № 7).

Згідно пп. 5 п. 10 розділу III Інструкції № 7, банк, крім підстав, передбачених у пункті 9 розділу III цієї Інструкції, має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності документів про припинення зобов`язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов: вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання.

Колегією суддів встановлено, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 399/15-32-07-08-23 від 12 січня 2022 року нараховано позивачу пеню за порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту товарів.

В даному випадку, податковим органом встановлено, що на виконання укладених з позивачем зовнішньоекономічних договорів (контрактів), іноземними суб`єктами господарської діяльності порушено граничні строки розрахунків з позивачем, які встановлено Національним банком України.

Відповідними іноземними суб`єктами господарської діяльності у межах спірних правовідносин є AGRI FINANCE SA (Швейцарія) та ROSEMARY GIDA PIS TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина).

Між тим, щодо порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту товарів контрагенту AGRI FINANCE SA (Швейцарія) на 8 днів, колегія суддів зазначає наступне.

В даному випадку, у позовній заяві відсутні доводи щодо протиправності зазначеного висновку податкового органу.

Крім того, у рішенні суду першої інстанції також відсутнє будь-яке обґрунтування висновку про необхідність скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, в частині нарахованої пені за порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту товарів контрагенту AGRI FINANCE SA (Швейцарія) на 8 днів, загальною сумою 292 030,13 грн.

З іншого боку, у судовому засіданні на стадії апеляційного розгляду справи представник позивача підтвердив, що позивачем пропущено відповідні строки без поважних причин.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для визнання протиправною нараховану суму пені позивачу за вчинення вищевказаного порушення.

Щодо порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту товарів контрагенту ROSEMARY GIDA PIS TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина) по укладеним зовнішньоекономічним договорам (контрактам), на загальну суму 16 924 812,83 грн, колегія суддів зазначає наступне.

В даному випадку, задовольняючи позовні вимоги у цій частині судом першої інстанції встановлено, що у позивача за наслідком проведення господарської діяльності в Україні виникла заборгованість перед контрагентом ТОВ «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ» за договором поставки від 18 квітня 2019 року № У-18.04/02, загальною сумою 55 702 608,14 грн.

В свою чергу, позивачем, ROSEMARY GIDA PIS TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина) та ТОВ «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ» укладено договір № 2/22-11 про переуступку права вимоги від 11 грудня 2020 року, за умовами якого право вимоги оплати від ДП «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПАЛЬМІРА» за договором поставки від 18 квітня 2019 року № У-18.04/02 переходить до ROSEMARY GIDA PIS TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина).

При цьому, ROSEMARY GIDA PIS TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина) та ДП «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПАЛЬМІРА» укладено договір № 1 про залік зустрічних однорідних вимог від 11 грудня 2020 року, за умовами якого, з моменту підписання договору вважаються припиненими зобов`язання ДП «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПАЛЬМІРА» перед ROSEMARY GIDA PIS TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина) за договором поставки від 18 квітня 2019 року № У-18.04/02, а також зобов`язання ROSEMARY GIDA PIS TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина) перед ДП «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПАЛЬМІРА» за зовнішньоекономічними контрактами від 10 серпня 2019 року PLM/ROS-WHEAT-1, від 05 червня 2019 року № PLM/C05/06, від 05 жовтня 2019 року № PLM/ROS-CORN-2, від 21 жовтня 2019 року № PLM/ROS-CORN-3, від 11 листопада 2019 року № PLM/-S-19, від 03 березня 2020 року № PLM/C/O-20, на суму 17 854 266,05 грн.

Вказані обставини, згідно висновків суду першої інстанції, є підставою для завершення здійснення валютного нагляду за дотриманням позивачем граничних строків розрахунків через припинення зобов`язань за операціями з експорту товарів у зв`язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Проте, колегія суддів вважає помилковими такі висновки суду першої інстанції.

В даному випадку, з аналізу положень ЗУ «Про валюту і валютні операції» вбачається, що валютне регулювання в Україні здійснюється з метою забезпечення стабільності фінансової системи і рівноваги платіжного балансу України.

Одним із заходів захисту стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, зокрема від погіршення стану платіжного балансу України, є встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів та ведення нагляду за їх дотриманням.

Між тим, як зазначено у вищевикладених положеннях Інструкції № 7 Національного банку України, валютний нагляд за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків завершується за наявності документів про припинення зобов`язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов: вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання.

Тобто, зарахування зустрічних однорідних вимог між резидентом і нерезидентом можливе, якщо відповідні вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за операціями з експорту, імпорту товарів.

Між тим, як зазначено вище, господарські операції між позивачем та ТОВ «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ» за договором поставки від 18 квітня 2019 року № У-18.04/02 проведено у межах митної території України, а тому такі операції не є операціями з експорту або імпорту товарів.

При цьому, подальша передача заборгованості позивача перед ТОВ «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ» нерезиденту України, а саме компанії ROSEMARY GIDA PIS TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина), не змінює суті проведених господарських операцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що зобов`язання ROSEMARY GIDA PIS TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина) перед позивачем, які виникли за наслідком здійснення операції з експорту товару з України, та зобов`язання позивача перед ROSEMARY GIDA PIS TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина), які виникли за наслідком здійснення господарської операції між двома резидентами України на митній території України, не можуть зараховуватися як зустрічні однорідні вимоги, згідно пп. 5 п. 10 розділу III Інструкції № 7.

Вказані дії позивача, як резидента України, негативно впливають на рівновагу платіжного балансу України, а як наслідок не узгоджуються з вимогами ЗУ «Про валюту і валютні операції».

З іншого боку, як встановлено судом першої інстанції та вбачається із наданих до суду документів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, необхідність передачі права вимоги за зобов`язанням перед ТОВ «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ» обумовлена проведенням ТОВ «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ» та ROSEMARY GIDA PIS TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина) власних зовнішньоекономічних операцій.

В даному випадку, ТОВ «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ» та ROSEMARY GIDA PIS TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина) укладено контракт № 12.10-UZ/1 від 12 жовтня 2020 року, за умовами якого сторони дійшли згоди про придбання ТОВ «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ» ягід годжі та горіхів кеш`ю, з умовами поставки СІР Одеса, на загальну суму 1 195 080,00 доларів США.

Відправка товару в Україну мала здійснитись на протязі трьох місяців з дня оплати 100 відсотків вартості товару.

Дія вказаного контракту розрахована сторонами до 31 грудня 2021 року.

Між тим, податковим органом встановлено, що умови вказаного договору сторонами не виконано, так як позивачем не надано відповідних первинних бухгалтерських документів, підтверджуючих їхнє виконання.

Крім того, на переконання податкового органу, вказані обставини підтверджуються листом Одеської митниці № 7.10-2/27/8.16/16663 від 17 грудня 2021 року, яким повідомлено податковий орган, що у зоні діяльності Одеської митниці ТОВ «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ» не здійснювало митного оформлення товарів.

З іншого боку, позивач зазначає, що він не має доступу до складених ТОВ «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ» та ROSEMARY GIDA PIS TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина) документів по відповідній господарській операції, а як наслідок обов`язку з надання таких документів податковому органу.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що для належного вирішення спірних правовідносин суду необхідно підтвердити факт проведення ROSEMARY GIDA PIS TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина) операцій з імпорту товарів в Україну, передумовою проведення яких міг бути вищезгаданий тристоронній договір № 2/22-11 про переуступку права вимоги від 11 грудня 2020 року.

Проте, на виконання протокольної ухвали суду апеляційної інстанції від 08 червня 2023 року про витребування доказів, з яких можливо встановити мету укладення тристороннього договору № 2/22-11 про переуступку права вимоги від 11 грудня 2020 року, а також обставини виконання контракту № 12.10-UZ/1 від 12 жовтня 2020 року, позивачем не надано суду витребуваних доказів.

Між тим, колегія суддів зазначає, що без отримання та дослідження відповідних документів колегія суддів підтвердити доводи позивача про те, що вищезазначені правочини є виконаними та взагалі спрямовувались на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

При цьому, колегія суддів не приймає доводів позивача про те, що він не має обов`язку доказування у даній справі, в частині доведення обставин виконання компанією ROSEMARY GIDA PIS TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина) вимог контракту № 12.10-UZ/1 від 12 жовтня 2020 року, так як обставинами виконання зазначеного контракту обґрунтовуються його позовні вимоги у даній справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відсутність доказів щодо проведення ROSEMARY GIDA PIS TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина) операцій з імпорту товарів в Україну, повторно доводить неможливість зарахування зустрічних однорідних вимог між позивачем та компанією ROSEMARY GIDA PIS TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина), згідно пп. 5 п. 10 розділу III Інструкції № 7.

В свою чергу, щодо доводів позивача про те, що податковим органом не оскаржено укладені між позивачем та ROSEMARY GIDA PIS TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина) договори, колегія суддів зазначає, що сам факт невідповідності укладеного договору про зарахування зустрічних однорідних вимог № 1 від 11 грудня 2020 року вимогам національного законодавства України свідчить про те, що такий договір не створює юридичних наслідків, порушує публічний порядок, а як наслідок є нікчемним.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване повідомлення-рішення є правомірним, а як наслідок не підлягає скасуванню.

Щодо доводів відзиву позивача на апеляційну скаргу про те, що податковим органом протиправно проведено його документальну перевірку у період дії карантину, а також доводів клопотання позивача про визнання неналежним доказом складений акт перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Так, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено суб`єктом владних повноважень, до якого пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Тобто, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

В даному випадку, порушення порядку проведення податкової перевірки позивача не зазначалось позивачем у якості підстав подання позовної заяви у даній справі.

В свою чергу, згідно ч. 5 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів не може надавати правову оцінку правомірності призначення та проведення податкової перевірки позивача, як підставі позову, що не заявлена в суді першої інстанції.

З аналогічних підстав колегія суддів колегія суддів не приймає доводів позивача про те, що акт перевірки від 21 грудня 2021 року є неналежним доказом у справі, оскільки колегія суддів не може надавати правову оцінку правомірності призначення та проведення податкової перевірки позивача.

Крім того, колегія суддів зазначає, що доводи, судження, інформація, викладені в акті податкової перевірки, який складено посадовими особами, що її проводили, вивчається та оцінюється керівництвом контролюючого органу, яке приймає податкове повідомлення-рішення.

Сам по собі акт податкової перевірки та дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акта не створюють правових наслідків у вигляді виникнення обов`язків, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім виникнення права на подання зауважень до такого акта.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 19 червня 2020 року (справа № 140/388/19).

Враховуючи викладене, а саме допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, судова колегія,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області задовольнити.

Скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року та ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства Компанії «ПАЛМА ГРУП С.А.» «Торговий дім «ПАЛЬМІРА».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь Державної судової адміністрації України відстрочений судовий збір за подання апеляційної скарги, у сумі 37 215 (тридцять сім тисяч двісті п`ятнадцять) гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складання повного судового рішення, відповідно до вимог ст. 243 КАС України.

Повний текст постанови суду складено 07 липня 2023 року.

Суддя-доповідач О.В. ЯковлєвСудді О.В. Єщенко А.В. Крусян