Постанова

від 14.03.2024 по справі 420/10595/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року

м. Київ

справа № 420/10595/22

касаційне провадження № К/990/30012/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дочірнього підприємства Компанії «ПАЛМА ГРУП С.А.» «Торговий дім «ПАЛЬМІРА»

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв О.В.; судді - Єщенко О.В., Крусян А.В.)

у справі № 420/10595/22

за позовом Дочірнього підприємства Компанії «ПАЛМА ГРУП С.А.» «Торговий дім «ПАЛЬМІРА»

до Головного управління ДПС в Одеській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2022 року Дочірнє підприємство Компанія «ПАЛМА ГРУП С.А.» «Торговий дім «ПАЛЬМІРА» (далі - ДП «ТД «ПАЛЬМІРА», позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області, відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 січня 2022 року № 399/15-32-07-08-23.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 14 лютого 2023 року адміністративний позов задовольнив.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 22 червня 2023 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.

ДП «ТД «ПАЛЬМІРА» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції протиправно переклав на ДП «ТД «ПАЛЬМІРА» відповідальність за законність правочинів його контрагента з іншою юридичною особою, а також обов`язок доведення незаконності рішення контролюючого органу.

Верховний Суд ухвалою від 06 вересня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДП «ТД «ПАЛЬМІРА».

Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «ТД «ПАЛЬМІРА» з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічними контрактами від 01 грудня 2018 року № AF13PALM (дата здійснення операції 22 січня 2019 року), від 10 серпня 2019 року № PLM/ROS-WHEAT-1 (дата здійснення операції 02 вересня 2019 року), від 05 жовтня 2019 року № PLM/ROS-CORN-2 (дата здійснення операції 13 січня 2020 року), від 21 жовтня 2019 року № PLM/ROS-CORN-3 (дата здійснення операції 13 січня 2020 року), від 05 червня 2019 року № PLM/C-05/06 (дата здійснення операції 13 січня 2020 року), від 03 березня 2020 року № PLM/C/O-20 (дата здійснення операції 16 червня 2020 року) за період з 01 січня 2019 року по дату закінчення документальної позапланової виїзної перевірки, за результатами якої складено акт від 21 грудня 2021 року № 28386/15-32-07-08-18.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог частин першої, другої статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі - Закон № 2473-VIII), пункту 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5 (далі - Положення), з огляду на ненадходження коштів в іноземній та/або національній валюті на поточні рахунки ДП «ТД «ПАЛЬМІРА» за експортними контрактами, укладеними з AGRI FINANCE SA (Швейцарія) у сумі 13330521,60 грн та ROSEMARY GIDA PIS TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина) в розмірі 16924812,83 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки ГУ ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 січня 2022 року № 399/15-32-07-08-23, згідно з яким застосовано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 15439323,97 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання (частина друга статті 13 Закону № 2473-VIII).

Згідно з частиною п`ятою статті 13 Закону № 2473-VIII порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до пункту 21 розділу ІІ Положення граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

У справі, яка розглядається суди встановили, що в позивача обліковувалася дебіторська заборгованість за операціями з експорту товарів на адресу ROSEMARY GIDA PIS TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина) за укладеними зовнішньоекономічними контрактами від 10 серпня 2019 року № PLM/ROS-WHEAT-1, від 05 червня 2019 року № PLM/C05/06, від 05 жовтня 2019 року № PLM/ROS-CORN-2, від 21 жовтня 2019 року № PLM/ROS-CORN-3, від 11 листопада 2019 року № PLM/-S-19, від 03 березня 2020 року № PLM/C/O-20 на загальну суму 17854266,05 грн.

Водночас у ДП «ТД «ПАЛЬМІРА» за наслідками проведення господарської діяльності в Україні виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ» за договором поставки від 18 квітня 2019 року № У-18.04/02 на загальну суму 55702608,14 грн.

11 грудня 2020 року позивачем, ROSEMARY GIDA PIS TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ» укладено договір № 2/22-11 про відступлення права вимоги, за умовами якого право вимоги оплати від ДП «ТД «ПАЛЬМІРА» за договором поставки від 18 квітня 2019 року № У-18.04/02 переходить до ROSEMARY GIDA PIS TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина).

При цьому 11 грудня 2020 року ROSEMARY GIDA PIS TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина) та ДП «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПАЛЬМІРА» укладено договір № 1 про залік зустрічних однорідних вимог, за яким з моменту підписання договору вважаються припиненими зобов`язання позивача перед нерезидентом за договором поставки від 18 квітня 2019 року № У-18.04/02, а також зобов`язання ROSEMARY GIDA PIS TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина) перед ДП «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПАЛЬМІРА» за зовнішньоекономічними контрактами від 10 серпня 2019 року № PLM/ROS-WHEAT-1, від 05 червня 2019 року № PLM/C05/06, від 05 жовтня 2019 року № PLM/ROS-CORN-2, від 21 жовтня 2019 року № PLM/ROS-CORN-3, від 11 листопада 2019 року № PLM/-S-19, від 03 березня 2020 року № PLM/C/O-20 на суму 17 854 266,05 грн.

Вказані обставини, на переконання суду першої інстанції, є підставою для завершення здійснення валютного нагляду за дотриманням позивачем граничних строків розрахунків із ROSEMARY GIDA PIS TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина) через припинення зобов`язань за операціями з експорту товарів у зв`язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Суд апеляційної інстанції з такими доводами не погодився та зазначив, що зарахування зустрічних однорідних вимог між резидентом і нерезидентом можливе, якщо відповідні вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за операціями з експорту, імпорту товарів.

Натомість господарські операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ» за договором поставки від 18 квітня 2019 року № У-18.04/02 проведено в межах митної території України, а тому такі операції не є операціями з експорту або імпорту товарів.

Утім, Верховний Суд із наведеними твердженнями погодитися не може з огляду на таке.

Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України), зокрема зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (стаття 601 ЦК України). Аналогічні положення закріплені також у статті 203 Господарського кодексу України, згідно з частиною третьою якої господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

При тлумаченні наведених норм слід виходити з того, що зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов`язаннях, де кредитор за одним зобов`язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, і навпаки. Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов`язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов`язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов`язань можуть бути різними.

З цього приводу Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в низці судових рішень дотримуються послідовної позиції щодо умов, яким мають відповідати вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, зокрема, вони мають: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань із передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог поширюється на їхню правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (постанова від 31 січня 2020 року у справі № 1340/3649/18; постанова від 16 квітня 2019 року у справі № 911/483/18; постанова від 21 листопада 2018 року у справі № 755/9929/15-ц).

Наведені висновки відображено також у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року у справі № 826/17678/15 та від 07 грудня 2023 року у справі № 420/21182/21.

Відповідно до статті 14 Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним договорам.

Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, дійшов цілком обґрунтованого висновку, що вимоги є зустрічними - ДП «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПАЛЬМІРА» є боржником до ROSEMARY GIDA PIS TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина) на підставі договору поставки від 18 квітня 2019 року № У-18.04/02, а ROSEMARY GIDA PIS TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина) є боржником до ДП «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПАЛЬМІРА» на підставі контрактів від 10 серпня 2019 року № PLM/ROS-WHEAT-1, від 05 червня 2019 року № PLM/C05/06, від 05 жовтня 2019 року № PLM/ROS-CORN-2, від 21 жовтня 2019 року № PLM/ROS-CORN-3, від 11 листопада 2019 року № PLM/-S-19, від 03 березня 2020 року № PLM/C/O-20.

Доводи ГУ ДПС в Одеській області, підтримані П`ятим апеляційним адміністративним судом, про те, що договір від 11 грудня 2020 року № 2/22-11 про відступлення права вимоги не відповідає вимогам частини п`ятої статті 203 ЦК України та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, Суд також не може визнати об`єктивними.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Однак, у межах даного спору відповідачем не представлено жодних доказів на підтвердження того, що договір від 11 грудня 2020 року № 2/22-11 про відступлення права вимоги не спрямований на реальне настання правових наслідків, укладений з метою ухилення від сплати податків або отримання незаконної податкової вигоди. Не подано ГУ ДПС в Одеській області й судового рішення про визнання цього договору недійсним.

Щодо посилання суду апеляційної інстанції на ненадання позивачем первинних бухгалтерських документів, підтверджуючих виконання контракту від 12 жовтня 2020 року № 12.10-UZ/1, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ» та ROSEMARY GIDA PIS TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина), то слід заначити, що позивач стороною цього правочину не був.

В свою чергу, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справа № 160/3364/19, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. З урахуванням підходів Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії», «Булвес АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України», платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Більш того, контролюючим органом, на якого за правилами адміністративного судочинства покладено обов`язок доказування правомірності свого рішення, не подано належних та допустимих доказів, що б підтверджували невиконання сторонами контракту від 12 жовтня 2020 року № 12.10-UZ/1, як от - акти перевірок Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ», результати проведення зустрічних звірок тощо. Натомість лист Одеської митниці від 17 грудня 2021 року № 7.10-2/27/8.16/16663, яким повідомлено відповідача про те, що у зоні діяльності Одеської митниці Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ» не здійснювало митного оформлення товарів, не може бути єдиним та беззаперечним доказом тієї обставини, що контракт від 12 жовтня 2020 року № 12.10-UZ/1 не виконувався.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що П`ятий апеляційний адміністративний суд скасував рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 січня 2022 року № 399/15-32-07-08-23 в частині застосування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 15147293,84 грн, яке відповідає закону.

Згідно зі статтею 352 Кодексу адміністративного судочинства України cуд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 січня 2022 року № 399/15-32-07-08-23 в частині застосування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 292030,13 грн за порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту товарів AGRI FINANCE SA (Швейцарія) на 8 днів, то ані в позовній заяві, ані в касаційній скарзі відсутні мотиви щодо протиправності зазначеного висновку контролюючого органу, викладеного в акті перевірки від 21 грудня 2021 року № 28386/15-32-07-08-18.

Що стосується доводів касаційної скарги про протиправність проведення документальної перевірки щодо ДП «ТД «ПАЛЬМІРА» під час дії мораторію на проведення податкових перевірок на період карантину, то наведені обставини не зазначалися позивачем в якості підстав подання позовної заяви у цій справі. В свою чергу, за правилами частини четвертої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

З огляду на викладене, рішення суду апеляційної інстанції слід скасувати, рішення суду першої інстанції - скасувати в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 січня 2022 року № 399/15-32-07-08-23 в частині застосування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 292030,13 грн з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову в позові, а в іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року підлягає залишенню без змін.

За правилами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства Компанії «ПАЛМА ГРУП С.А.» «Торговий дім «ПАЛЬМІРА» задовольнити частково.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року скасувати.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року скасувати в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 січня 2022 року № 399/15-32-07-08-23 в частині застосування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 292030,13 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 січня 2022 року № 399/15-32-07-08-23 в частині застосування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 292030,13 грн відмовити.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року залишити без змін.

Стягнути на користь Дочірнього підприємства Компанії «ПАЛМА ГРУП С.А.» «Торговий дім «ПАЛЬМІРА» витрати зі сплати судового збору в розмірі 48681,45 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова