Ухвала

від 28.06.2023 по справі 369/473/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

___

Верховний

Суд

Ухвала

28 червня 2023 року

м. Київ

справа № 369/473/15-ц

провадження № 61-5275св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство»,

відповідачі: Київська обласна державна адміністрація, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофакторінвест», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фестланд», ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 ,

треті особи: ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 вересня 2017 року у складі судді Волчка А. Я. та постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.

у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство» до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофакторінвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фестланд», ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , треті особи: ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , про визнання недійсними розпоряджень та витребування земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Перший заступник прокурора Київської області у січні 2015 року звернувся до суду з вищевказаним позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство» (далі - ДП «Київське лісове господарство»), який змінив у процесі розгляду справи, і остаточно просив:

- визнати недійсними розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 31 березня 2008 року №№ 344-363 та від 01 квітня 2008 року №№ 370-409 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельних ділянок у власність громадян»;

- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та

ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки загальною площею 3,96 га з кадастровими номерами 3222484400:10:003:0060, 3222484400:10:003:0057, 3222484400:10:003:0061, 3222484400:10:003:0054, що розташовані на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, загальною ринковою вартістю 18 734 760 грн;

- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та

ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_2 земельні ділянки загальною площею 0,4108 га з кадастровими номерами 3222484400:10:003:0163, 3222484400:10:003:0156, що розташовані на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, загальною ринковою вартістю 1 943 494,80 грн;

- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та

ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_105 земельні ділянки загальною площею 3,9207 га з кадастровими номерами 3222484400:10:003:0159, 3222484400:10:003:0160, 3222484400:10:003:0172, 3222484400:10:003:0161, 3222484400:10:003:0164, 3222484400:10:003:0155, 3222484400:10:003:0157, 3222484400:10:003:0154, 3222484400:10:003:0162, що розташовані на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, загальною ринковою вартістю 22 853 095,50 грн;

- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та

ДП «Київське лісове господарство з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Фестленд» (далі - ТОВ «Фестленд») земельні ділянки загальною площею 7,93 га з кадастровими номерами 3222484400:10:003:0013, 3222484400:10:003:0009, 3222484400:10:003:0010, 3222484400:10:003:0011, 3222484400:10:003:0016, 3222484400:10:003:0014, 3222484400:10:003:0026, що розташовані на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, загальною ринковою вартістю 12 505 610 грн;

- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та

ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_15 земельні ділянки загальною площею 3,00 га з кадастровими номерами 3222484400:10:003:0106, 3222484400:10:003:0107, 3222484400:10:003:0038, 3222484400:10:003:0056, що розташовані на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, загальною ринковою вартістю 4 731 000 грн;

- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та

ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння

ОСОБА_4 земельні ділянки загальною площею 1,98 га із кадастровими номерами 3222484400:10:003:0055, 3222484400:10:003:0050, що розташовані на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, загальною ринковою вартістю 3 122 460 грн;

- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та

ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_5 земельні ділянки загальною площею 0,99 га з кадастровими номерами 3222484400:10:003:5019, 3222484400:10:003:5020, 3222484400:10:003:5021, що розташовані на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, загальною ринковою вартістю 1 561 230 грн;

- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та

ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_6 земельні ділянки загальною площею 1,98 га з кадастровими номерами 3222484400:10:003:0029, 3222484400:10:003:0037, що розташовані на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, загальною ринковою вартістю 3 122 460 грн;

- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та

ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,99 га з кадастровим номером 3222484400:10:003:0051, що розташована на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ринковою вартістю 1 561 230 грн;

- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та

ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння

ОСОБА_106 земельну ділянку площею 0,99 га з кадастровим номером 3222484400:10:003:0023, що розташована на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ринковою вартістю 4 683 690 грн;

- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та

ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_9 земельну ділянку площею 0,99 га з кадастровим номером 3222484400:10:003:0045, що розташована на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ринковою вартістю 1 561 230 грн;

- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та

ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння

ОСОБА_107 земельну ділянку площею 0,9605 га з кадастровим номером 3222484400:10:003:5054, що розташована на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ринковою вартістю 4 541 760 грн;

- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та

ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння

ОСОБА_108 земельну ділянку площею 0,5 га з кадастровим номером 3222484400:10:003:0106, що розташована на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ринковою вартістю 2 365 500 грн;

- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та

ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_109 земельні ділянки площею 2,97 га з кадастровим номером 3222484400:10:003:0052, 3222484400:10:003:5018, 3222484400:10:003:5017, 3222484400:10:003:0053, що розташована на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ринковою вартістю 4 683 690 грн;

- визнати за державою в особі Кабінету Міністрів України право власності та за ДП «Київське лісове господарство» право користування на земельні ділянки загальною площею 31,0715 га (кадастрові номери земельних ділянок 3222484400:10:003:0060, 3222484400:10:003:0057, 3222484400:10:003:0061, 3222484400:10:003:0054, 3222484400:10:003:0163, 3222484400:10:003:0159, 3222484400:10:003:0160, 3222484400:10:003:0172, 3222484400:10:003:0161, 3222484400:10:003:0162, 3222484400:10:003:0154, 3222484400:10:003:0164, 3222484400:10:003:0155, 3222484400:10:003:0157, 3222484400:10:003:0156, 3222484400:10:003:0013, 3222484400:10:003:0009, 3222484400:10:003:0010, 3222484400:10:003:0011, 3222484400:10:003:0016, 3222484400:10:003:0014, 3222484400:10:003:0026, 3222484400:10:003:0106, 3222484400:10:003:0107, 3222484400:10:003:0038, 3222484400:10:003:0056, 3222484400:10:003:5054, 3222484400:10:003:0052, 3222484400:10:003:0055, 3222484400:10:003:0050, 3222484400:10:003:0053, 3222484400:10:003:5018, 3222484400:10:003:5017, 3222484400:10:003:5019, 3222484400:10:003:5020, 3222484400:10:003:5021, 3222484400:10:003:0029, 3222484400:10:003:0037, 3222484400:10:003:0051, 3222484400:10:003:0023, 3222484400:10:003:0045), що розташовані на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, загальною ринковою вартістю 78 273 606,50 грн.

Зазначений позов мотивований тим, що відповідно до розпоряджень голови Київської обласної державної адміністрації від 31 березня 2008 року № 344-363 та від 01 квітня 2008 року № 370-409 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельних ділянок у власність громадян» вилучено із постійного користування ДП «Київське лісове господарство» (приміське лісництво, квартали 27, 28, 32) земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 59,4 га, змінено їх цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення та передано у власність ОСОБА_110 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 , ОСОБА_114 , ОСОБА_115 , ОСОБА_116 , ОСОБА_117 , ОСОБА_118 , ОСОБА_119 , ОСОБА_120 , ОСОБА_121 , ОСОБА_122 , ОСОБА_123 , ОСОБА_124 , ОСОБА_125 , ОСОБА_126 , ОСОБА_127 , ОСОБА_128 , ОСОБА_129 , ОСОБА_130 , ОСОБА_131 , ОСОБА_132 , ОСОБА_133 , ОСОБА_134 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_135 , ОСОБА_136 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_137 , ОСОБА_138 , ОСОБА_22 , ОСОБА_19 , ОСОБА_139 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_140 , ОСОБА_141 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_142 , ОСОБА_143 , ОСОБА_144 , ОСОБА_145 , ОСОБА_146 , ОСОБА_147 , ОСОБА_148 , ОСОБА_149 , ОСОБА_150 , ОСОБА_151 , ОСОБА_152 , ОСОБА_153 , ОСОБА_154 , ОСОБА_155 .

У подальшому ці земельні ділянки неодноразово відчужувалися на користь фізичних та юридичних осіб, змінювалися кадастрові номери, розміри та кількість окремих земельних ділянок.

На підставі вказаних розпоряджень Управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області зареєстровано та видано державні акти на право власності на земельні ділянки в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району.

Відповідачі отримали державні акти, проте відсутні дані про видачу державних актів на підставі розпоряджень деяким фізичним особам, зокрема ОСОБА_131 , ОСОБА_137 , ОСОБА_139 , ОСОБА_156 , ОСОБА_129 , ОСОБА_126 , ОСОБА_157 , ОСОБА_121 , ОСОБА_114 , ОСОБА_158 , ОСОБА_159 , ОСОБА_160 , ОСОБА_125 , ОСОБА_161 , ОСОБА_162 , ОСОБА_163 , ОСОБА_164 , ОСОБА_165 , ОСОБА_134 , ОСОБА_166 , ОСОБА_149 , ОСОБА_148 , ОСОБА_117 , ОСОБА_146 , ОСОБА_132 , ОСОБА_167 , ОСОБА_168 , ОСОБА_169 .

Проведеною прокуратурою Київської області перевіркою було встановлено, що прийняття вказаних розпоряджень щодо вилучення, зміни цільового призначення та передачі земельних ділянок у власність громадян проведено незаконно, з порушенням норм земельного законодавства та ЛК України, оскільки до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, серед іншого, і землі лісогосподарського призначення.

Крім того, Київська обласна адміністрація вилучивши 59,4 га лісу та передавши їх у власність 60 громадянам, перевищила надані їй законом повноваження.

Розпорядження Київської обласної державної адміністрації № 344-363 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельних ділянок у власність громадян», якими вилучено земельні ділянки лісогосподарського призначення з постійного користування ДП «Київське лісове господарство» (приміське лісництво, квартали 27, 32), видані упродовж одного дня - 31 березня 2008 року, вилучено ліси загальною площею 19,8 га, які знаходились у двох суміжних кварталах лісництва і є єдиним лісовим масивом та використовувались для ведення лісового господарства.

Розпорядження Київської обласної державної адміністрації № 370-409 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельних ділянок у власність громадян», якими вилучено земельні ділянки лісогосподарського призначення з постійного користування ДП «Київське лісове господарство» (приміське лісництво, квартали 27, 28, 32), видані впродовж одного дня - 01 квітня 2008 року, вилучено ліси загальною площею 39,6 га, які знаходились у трьох суміжних кварталах лісництва і є єдиним лісовим масивом та використовувались для ведення лісового господарства.

Проекти землеустрою щодо вилучення вищевказаних лісових земель розроблялись однією землевпорядною організацією - Державним підприємством «Київський науково-дослідний інститут землеустрою» (далі - ДП «Київський науково-дослідний інститут землеустрою»).

Прокурор вказував, що Київська обласна державна адміністрація 31 березня 2008 року та 01 квітня 2008 року розпорядилася землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка перевищує 1 га, що свідчить про перевищення головою обласної державної адміністрації передбачених законом повноважень та суперечить Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

Оскільки, земельні ділянки вибули з державної власності всупереч законодавству та волі держави в особі уповноваженого на те органу, це дає підстави для пред`явлення вимоги про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння на користь держави.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Києво-Святошинський районний суд Київської області рішенням від 29 вересня 2017 року відмовив у задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на положення статті 257 ЦК України та виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки про існування спірних розпоряджень прокуратурі могло бути відомо починаючи з вересня 2009 року, в той час як зазначений позов пред`явлено лише у 2015 році. Суд першої інстанції відхилив посилання прокурора на ту обставину, що про спірні розпорядження прокуратурі стало відомо у 2014 році під час проведення перевірки, та вважав, що Київська обласна державна адміністрація як орган держави починаючи із 2005 року повідомляла органи прокуратури про прийняті нею рішення, а тому держава в особі Кабінету Міністрів України, який здійснює виконавчу владу через центральні та місцеві органи, так само була обізнана про прийняті відповідачем рішення з моменту їх прийняття.

Апеляційний суд Київської області постановою від 19 березня 2018 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області залишив без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 вересня 2017 року залишив без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що позивачами пропущено строк позовної давності, оскільки право на звернення до суду з таким позовом виникло ще у 2009 році, а тому безпосередньо про можливе порушення інтересів держави, як встановлено із матеріалів судової справи, прокуратурі стало відомо ще у вересні 2009 року, а отже строк позовної давності, передбачений статтею 257 ЦК України, на момент пред`явлення першим заступником прокурора Київської області позову у 2015 році та його надходження до суду сплив.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що з матеріалів справи встановлено, що для набуття права власності на спірні земельні ділянки відповідачі вчинили всі дії, передбачені законом для набуття такого права, а тому є належними власниками та добросовісними набувачами цих земельних ділянок.

Верховний Суд постановою від 20 січня 2021 року касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задовольнив частково, а постанову Апеляційного суду Київської області від 19 березня 2018 року скасував, справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова касаційного суду мотивована тим, що прокурор пред`явив позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, суд апеляційної інстанції мав з`ясувати, коли зазначений орган довідався або міг довідатися про порушення його права та чи є у нього поважні причини для поновлення строку на звернення за захистом прав. Держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти; їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Передчасними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що позивачами пропущено строк позовної давності, оскільки право на звернення до суду з таким позовом виникло ще у 2009 році, а тому безпосередньо про можливе порушення інтересів держави прокуратурі стало відомо ще у вересні 2009 року, і строк позовної давності, на момент пред`явлення першим заступником прокурора Київської області позову в 2015 році.

Київський апеляційний суд постановою від 06 грудня 2021 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області залишив без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 вересня 2017 року залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що розпорядженнями голови обласної державної адміністрації вилучено земельні ділянки лісового призначення загальною площею 59,4 га, які знаходяться в межах суміжних кварталів лісництва, змінено їх цільове призначення із категорії земель лісогосподарського призначення на категорію земель сільськогосподарського призначення та передано у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства, а ті в подальшому відчужили їх, можна зробити висновок про те, що такі дії, а саме правові акти голови обласної державної адміністрації на розпорядження землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка значно перевищила 1 га свідчать про перевищення ним повноважень, встановлених законодавством.

Оскільки вказаними розпорядженнями голови Київської обласної державної адміністрації незаконно вилучено з постійного користування ДП «Київське лісове господарство» землі лісового фонду, відповідно, є незаконною і зміна їх цільового призначення та передача спірних земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства.

Позовні вимоги в частині визнання незаконними та скасування розпоряджень Київської обласної державної адміністрації підлягають задоволенню, оскільки ґрунтуються на законі. Відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки рішення повноваженого органу державної влади - Кабінету Міністрів України означає, що держава як власник волі на відчуження цієї ділянки не виявила.

Відповідачі є останніми власниками спірних земельних ділянок, тому позовні вимоги прокурора про їх витребування є підставними та підлягають задоволенню, з огляду на їх незаконне вибуття із власності держави.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначив про пропуск строку звернення до суду з цим позовом, оскільки ДП «Київське лісове господарство» вже у березні 2007 року, Київська обласна державна адміністрація протягом 2007 - 2008 років, органи прокуратури Київської області протягом 2008 - 2009 років та Кабінет Міністрів України впродовж 2007 - 2008 років були обізнані (довідались) або могли довідатися про порушення свого права, якщо таке право порушено або про особу, яка його порушила.

Прокурором не доведено того, що органи державної влади порушили чи вчасно не виконали покладені на них Кабінетом Міністрів України зобов`язання.

Позовна вимога про визнання недійсними розпоряджень заявлена до Київської обласної державної адміністрації, яка подала заяву про застосування позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Від заступника керівника Київської обласної прокуратури у червні 2022 року до Верховного суду надійшла касаційна скарга на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 вересня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що висновки судів попередніх інстанцій в частині застосування позовної давності суперечать практиці Верховного Суду України, виловленій у постановах від 07 червня 2017 року у справі № 910/27025/14, від 22 березня 2017 року у справі № 3-1486гс16, від 25 березня 2015 року у справі № 3-21гс15, від 27 травня 2014 року у справі № 3-23гс14, від 05 лютого 2019 року у справі № 911/479/18, від 19 травня 2020 року у справі № 303/5411/17, від 20 червня 2018 року у справі № 911/3023/15, Великої Палати Верховного Суду у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 359/2421/15-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 359/2012/15-ц, від 05 червня 2018 року у справі № 359/2421/15, від 17 жовтня 2018 у справі № 362/44/17, від 20 травня 2020 року у справі № 310/4139/13, від 16 липня 2021 року у справі № 125/785/19, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16, від 31 жовтня 2018 року у справі № 372/1988/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 359/2012/15-ц, від 05 червня 2018 року у справі № 359/2421/15, від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, від 20 листопада 2018 року у справі № 372/2592/15-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 372/1387/13, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16, від 22 січня 2020 року у справі № 911/1050/19, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16, у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 488/5476/14-ц, від 20 травня 2020 року у справі № 310/4139/13, від 22 січня 2019 року у справі № 916/400/16, від 01 березня 2018 року у справі № 911/2049/16.

У матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на направлення до органів прокуратури безпосередньо спірних розпоряджень у 2008-2009 роках.

Судом проігноровано твердження, що за умови вчасного направлення оскаржуваних розпоряджень адміністрацією були б відсутні підстави для направлення повторної аналогічної вимоги прокуратурою області у 2009 році.

Також не враховано, що прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю. Прокурорські перевірки дотримання вимог законів проводяться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. За відсутності повідомлень від контролюючих органів, звернень осіб чи будь-якої іншої інформації про незаконність спірних розпоряджень прокурор не знав та не мав можливості дізнатися про порушення інтересів держави через недотримання Київської обласною державною адміністрацією вимог земельного законодавства.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від ТОВ «Фестланд» у липні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить закрити провадження у справі в частині позовних вимог до товариства, а в іншій частині залишити оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що при поданні віндикаційного позову у цій справі були пропущені строки позовної давності та правомірно застосовано зазначені строки на підставі заявлених відповідачами клопотань про їх застосування.

Позовні вимоги прокурора до ДП «Київське лісове господарство» підлягають залишенню без розгляду, оскільки відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства і прокурор не має повноважень на ведення справ від імені та в інтересах державного підприємства. Крім того, позовні вимоги до юридичних осіб з урахування суб`єктного складу сторін віднесені до юрисдикції господарських судів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).

Від представника ОСОБА_107 - адвоката Приходька С. В. у серпні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить відмовити у її задоволенні в частині скасування судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_107 , посилаючись на те, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Враховуючи наявність порушень Закону України «Про прокуратуру» від 1991 року щодо надання документів, позивач не просто міг дізнатися про оскаржувані розпорядження, а й повинен був, оскільки були наявні і підстави і приводи для проведення відповідної перевірки.

Жодної перевірки як у 2005 році, так і у 2009 роках позивачем проведено не було та порушено презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав.

У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 8 наказу Генеральної прокуратури України № 3-гн від 19 вересня 2005 року, який втратив чинність 18 жовтня 2010 року, тоді як перевірка проводилась у 2014 році.

Позивачу було відомо ще у 2009 році про оспорювані розпорядження, оскільки органами прокуратури вже проводилася перевірка з питань виділення спірних земельних ділянок.

Від представника ОСОБА_170 та ОСОБА_171 - адвоката Нефьодова С. М. у листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких заявник просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади та підвідомча йому система органів виконавчої влади діють відповідно до норм Конституції України, Закону України «Про Кабінет Міністрів України». Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», Закону України «Про місцеві державні адміністрації», Закону України «Про охорону земель», Закону України «Про держаний контроль за використанням та охороною земель», ЗК України, ЛК України та ряду інших нормативних актів.

З врахуванням масиву цих норм права Кабінет Міністрів України був безпосередньо проінформований шляхом отримання від Київської обласної адміністрації в квітні 2008 року копій оспорюваних розпоряджень, а підвідомчим йому органам виконавчої влади було відомо про оформлення документів про набуття у власність громадян спірних ділянок ще в 2007 році.

У справі достатньо доказів про обізнаність прокурора із всіма розпорядженнями Київської ОДА після їх прийняття. Прокурор підтвердив, що в лютому 2009 року проводилась перевірка виділення земельних ділянок Київською ОДА, однак протягом загального строку позовної давності позов до суду не поданий.

Крім того, у матеріалах справи наявне заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 січня 2010 року у справі № 2-3578/2009 за позовом прокурора Києво-Святошинського району в інтересах держави в особі Київської обласної ради, Києво-Святошинської районної ради Київської області та Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області до ОСОБА_172 , треті особи: ДП «Київське лісове господарство», Київська обласна державна адміністрація, про стягнення збитків від втрат лісогосподарського виробництва.

ОСОБА_173 є відповідачем у цій справі, що свідчить про обізнаність у 2009-2010 роках органами прокуратури Київської області про надання громадянам спірних земельних ділянок.

Про наявність в Київській обласній прокуратурі копій оскаржуваних розпоряджень свідчить також постанова Київської обласної прокуратури від 18 серпня 2014 року про проведення ще однієї перевірки та додатки до позовної заяви.

Законодавство України не передбачало та не передбачає права прокурора звертатись до суду з позовами в інтересах держави в особі державних підприємств.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 28 червня 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Справа № 369/473/15-ц надійшла до Верховного Суду 22 вересня 2022 року.

Верховний Суд ухвалою від 14 листопада 2022 року відмовив у задоволенні клопотання керівника Київської обласної прокуратури про розгляд справи за участю представника Офісу Генерального прокурора. Продовжив до 12 серпня 2022 року представнику ОСОБА_107 - адвокату Приходьку С. В., представнику ОСОБА_170 та ОСОБА_171 - адвокату Нефьодову С. М. до 03 листопада 2022 року строк на подання відзивів на касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 вересня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року. Справу призначив до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Розпорядженнями голови Київської обласної державної адміністрації від 31 березня 2008 року № № 344-363 та від 01 квітня

2008 року № № 370-409 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельних ділянок у власність громадян», вилучено із постійного користування ДП «Київське лісове господарство» (Приміське лісництво, квартали 27, 28, 32) земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 59,4 га, змінено їхнє цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення та передано у власність громадянам: ОСОБА_110 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 , ОСОБА_114 , ОСОБА_115 , ОСОБА_116 , ОСОБА_117 , ОСОБА_174 , ОСОБА_119 , ОСОБА_120 , ОСОБА_121 , ОСОБА_122 , ОСОБА_175 , ОСОБА_124 , ОСОБА_125 , ОСОБА_126 , ОСОБА_127 , ОСОБА_176 , ОСОБА_129 , ОСОБА_130 , ОСОБА_131 , ОСОБА_132 , ОСОБА_133 , ОСОБА_134 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_177 , ОСОБА_136 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_137 , ОСОБА_138 , ОСОБА_22 , ОСОБА_158 , ОСОБА_139 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_140 , ОСОБА_141 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_178 , ОСОБА_143 , ОСОБА_144 , ОСОБА_145 , ОСОБА_146 , ОСОБА_147 , ОСОБА_148 , ОСОБА_149 , ОСОБА_150 , ОСОБА_151 ОСОБА_152 , ОСОБА_156 , ОСОБА_154 , ОСОБА_155 .

На підставі вказаних розпоряджень Київської обласної державної адміністрації, Управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області зареєстровані та видані державні акти про право власності на земельні ділянки:

- державний акт серії ЯЖ № 425311 на право власності ОСОБА_179 на земельну ділянку із кадастровим номером 3222484400:10:003:0060, загальною площею 0,99 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

- державний акт серії ЯЖ № 425316 на право власності ОСОБА_180 на земельну ділянку із кадастровим номером 3222484400:10:003:0057, загальною площею 0,99 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

- державний акт серії ЯЖ № 425309 на право власності ОСОБА_24 на земельну ділянку із кадастровим номером 3222484400:10:003:0061, загальною площею 0,99 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

- державний акт на право власності ОСОБА_181 на земельну ділянку із кадастровим номером 3222484400:10:003:0054, загальною площею 0,99 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

- державний акт серії ЯЖ № 425335 на право власності ОСОБА_19 на земельну ділянку із кадастровим номером 3222484400:10:003:0025, загальною площею 0,99 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

- державний акт серії ЯЖ № 425319 на право власності ОСОБА_29 на земельну ділянку 0,99 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

- державний акт серії ЯЖ № 425329 на право власності ОСОБА_20 на земельну ділянку із кадастровим номером 3222484400:10:003:0007, загальною площею 0,99 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

- державний акт серії ЯЖ № 425327 на право власності ОСОБА_18 на земельну ділянку із кадастровим номером 3222484400:10:003:0012, загальною площею 0,99 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

- державний акт серії ЯЖ № 425330 на право власності ОСОБА_27 на земельну ділянка із кадастровим номером 3222484400:10:003:0022, загальною площею 0,99 га, для ведення особистою селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

- державний акт серії ЯЖ № 425337 на право власності ОСОБА_182 на земельну ділянку із кадастровим номером 3222484400:10:003:0013, загальною площею 0,99 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

- державний акт серії ЯЖ № 425334 на право власності ОСОБА_183 на земельну ділянку із кадастровим номером 3222484400:10:003:0009, загальною площею 0,99 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

- державний акт серії ЯЖ № 425332 на право власності ОСОБА_184 на земельну ділянку із кадастровим номером 3222484400:10:003:0010, загальною площею 0,99 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

- державний акт серії ЯЖ № 425333 на право власності ОСОБА_21 на земельну ділянку із кадастровим номером 3222484400:10:003:0011, загальною площею 0,99 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

- державний акт серії ЯЖ № 425322 на право власності ОСОБА_178 на земельну ділянку із кадастровим номером 3222484400:10:003:0016, загальною площею 0,99 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

- державний акт серії ЯЖ № 425331 на право власності ОСОБА_172 на земельну ділянку із кадастровим номером 3222484400:10:003:0014, загальною площею 0,99 га, для ведення особистого селянською господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

- державний акт на право власності ОСОБА_26 на земельну ділянку із кадастровим номером 3222484400:10:003:0026, загальною площею 0,99 га, для ведення особистою селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

- державний акт на право власності ОСОБА_28 на земельну ділянку із кадастровим номером 3222484400:10:003:0036, загальною площею 0,99 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

- державний акт серії ЯЖ № 425315 на право власності ОСОБА_22 на земельну ділянку із кадастровим номером 3222484400:10:003:0058, загальною площею 0,99 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

- державний акт на право власності ОСОБА_17 на земельну ділянку із кадастровим номером 3222484400:10:003:0038, загальною площею 0,99 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

- державний акт на право власності ОСОБА_185 на земельну ділянку із кадастровим номером 3222484400:10:003:0056, загальною площею 0,99 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району;

- державний акт на право власності ОСОБА_186 на земельну ділянку із кадастровим номером 3222:484400:10:003:5054, загальною площею 0,99 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

- державний акт серії ЯЖ № 425318 на право власності ОСОБА_25 на земельну ділянку із кадастровим номером 3222484400:10:003:0052, загальною площею 0,99 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

- державний акт на право власності ОСОБА_187 на земельну ділянку із кадастровим номером 3222484400:10:003:0055, загальною площею 0,99 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

- державний акт на право власності ОСОБА_188 на земельну ділянку із кадастровим номером 3222484400:10:003:0050, загальною площею 0,99 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

- державний акт на право власності ОСОБА_189 на земельну ділянку із кадастровим номером 3222484400:10:003:0053, загальною площею 0,99 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

- державний акт серії ЯЖ № 425350 на право власності ОСОБА_190 на земельну ділянку із кадастровим номером 3222484400:10:003:0048, загальною площею 0,99 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

- державний акт серії ЯЖ № 425312 на право власності ОСОБА_191 на земельну ділянку із кадастровим номером 3222484400:10:003:0059, загальною площею 0,99 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

- державний акт на право власності ОСОБА_23 на земельну ділянку із кадастровим номером 3222484400:10:003:0029, загальною площею 0,99 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

- державний акт на право власності ОСОБА_192 на земельну ділянку із кадастровим номером 3222484400:10:003:0037, загальною площею 0,99 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

- державний акт на право власності ОСОБА_193 на земельну ділянку із кадастровим номером 3222484400:10:003:0023, загальною площею 0,99 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району;

- державний акт серії ЯЖ № 425305 на право власності ОСОБА_194 на земельну ділянку із кадастровим номером 3222484400:10:003:0051, загальною площею 0,99 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

- державний акт на право власності ОСОБА_195 на земельну ділянку із кадастровим номером 3222484400:10:003:0045, загальною площею 0,99 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району.

З інформації управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області від 22 травня 2013 року, ОСОБА_196 , ОСОБА_197 , ОСОБА_24 отримані у власність земельні ділянки відчужили на користь ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 стала власником трьох земельних ділянок загальною площею

2,97 га.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що ОСОБА_19 , ОСОБА_29 , ОСОБА_20 , ОСОБА_18 , ОСОБА_27 відчужили належні їм земельні ділянки на користь ТОВ «Агрофакторінвест», яке у подальшому відчужило їх на користь ОСОБА_2

ОСОБА_2 зареєструвала за собою право власності на дві земельні ділянки загальною площею 4,95 га з кадастровим номером 3222484400:10:003:0153 (в яку увійшли земельні ділянки з кадастровими номерами 3222484400:10:003:0025, 3222484400:10:003:0007, 3222484400:10:003:0020) та площею 1,99 га з кадастровим номером 3222484400:10:003:0152.

ОСОБА_2 провела розподіл своїх двох земельних ділянок загальною площею 4,95 га на 11 земельних ділянок з такими кадастровими номерами: 3222484400:10:003:0163 площею 0,2941 га; 3222484400:10:003:0159 площею 0,3702 га; 3222484400:10:003:0160 площею 0,4256 га; 3222484400:10:003:0172 площею 0,421 га; 3222484400:10:003:0161 площею 0,4148 га; 3222484400:10:003:0162 площею 0,4695 га; 3222484400:10:003:0154 площею 0,401 га; 3222484400:10:003:0164 площею 0,3773 га; 3222484400:10:003:0155 площею 0,5437 га; 3222484400:10:003:0157 площею 0,4976 га; 3222484400:10:003:0156 площею 0,1167 га.

ОСОБА_2 стала власником 11 земельних ділянок загальною площею 4,95 га.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що ОСОБА_198 , ОСОБА_199 , ОСОБА_200 , ОСОБА_201 , ОСОБА_21 , ОСОБА_202 , ОСОБА_28 , ОСОБА_26 відчужено на користь ТОВ «Агрофакторінвест» земельні ділянки, яке згодом відчужило ці земельні ділянки на користь ТОВ «Фестланд».

ТОВ «Фестланд» стало власником восьми земельних ділянок загальною площею 7,93 га.

З інформації Управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області від 22 травня 2013 року встановлено, що ОСОБА_22 провів розподіл земельної ділянки з кадастровим номером 3222484400:10:003:0058 загальною площею 0,99 га на дві земельні ділянки: 3222484400:10:003:0106 площею 0,5 га та 3222484400:10:003:0107 площею 0,49 га.

Згодом ОСОБА_22 , ОСОБА_17 , ОСОБА_203 та ОСОБА_128 відчужили свої земельні ділянки на користь ОСОБА_3

ОСОБА_3 став власником п`яти земельних ділянок загальною площею 3,96 га.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що ОСОБА_25 , ОСОБА_204 , ОСОБА_205 та ОСОБА_206 відчужили свої земельні ділянки на користь ОСОБА_4 .

Із договору купівлі-продажу від 26 червня 2008 року № 76 встановлено, що земельна ділянка ОСОБА_190 із кадастровим номером 3222484400:10:003:0048 відчужена ОСОБА_15 , який розділив цю земельну ділянку на дві, внаслідок чого утворились земельні ділянки з кадастровими номерами: 322248440:10:003:5018 та 3222484400:10:003:5017, площею по 0,495 га кожна.

Згодом земельна ділянка з кадастровим номером 3222484400:10:003:5018 відчужена на користь ОСОБА_10 , а з кадастровим номером 3222484400:10:003:5017 - на користь ОСОБА_11 .

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що ОСОБА_10 земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:10:003:5018 на підставі договору купівлі-продажу від 27 січня 2014 року № 423 відчужено ОСОБА_4 ; ОСОБА_11 земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:10:003:5017 на підставі договору купівлі-продажу від 27 січня 2014 року № 427 відчужено ОСОБА_4

ОСОБА_4 став власником шести земельних ділянок загальною площею 4,95 га.

З інформації Управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі

від 22 травня 2013 року встановлено, що ОСОБА_207 відчужено

ОСОБА_15 земельну ділянку, яку ОСОБА_15 розділив на три земельні ділянки - 3222484400:10:003:5021, 3222484400:10:003:5020 та 3222484400:10:003:5019 площами по 0,33 га кожна та відчужив їх.

Земельна ділянка з кадастровим номером 3222484400:10:003:5021 відчужена ОСОБА_208 , земельна ділянка з кадастровим номером 3222484400:10:003:5020 - ОСОБА_13 , земельна ділянка з кадастровим номером 3222484400:10:003:5019 - ОСОБА_14 . У подальшому, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_209 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 зазначені ділянки на підставі укладених 27 січня 2014 року договорів купівлі-продажу №№ 442, 432, 437 відчужили ОСОБА_5

ОСОБА_5 стала власником трьох земельних ділянок загальною площею 0,99 га.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що ОСОБА_23 та ОСОБА_210 31 липня 2013 року на підставі договорів купівлі-продажу № № 2890, 2895 відчужили на користь ОСОБА_6 свої земельні ділянки.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що ОСОБА_211 відчужив ОСОБА_15 , а останній на підставі договору купівлі-продажу від 13 грудня 2013 року № 1886 відчужив земельну ділянку на користь ОСОБА_7 .

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що ОСОБА_212 відчужено земельну ділянку ОСОБА_16 , а останній на підставі договору купівлі-продажу від 29 серпня 2013 року № 3420 земельні ділянки відчужив ОСОБА_8 .

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що ОСОБА_9 успадкувала земельну ділянку сільськогосподарського призначення після смерті ОСОБА_195 , що підтверджено свідоцтвом про право на спадщину, виданим 16 листопада 2013 року.

Згідно з договорами купівлі-продажу земельних ділянок від 03 жовтня 2018 року ОСОБА_105 продала, а ОСОБА_213 придбав земельні ділянки за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Дмитрівська, площа 0,3702 га, кадастровий номер земельної ділянки 3222484400:10:003:0159 та площею 0,4256 га, кадастровий номер земельної ділянки 3222484400:10:003:0160.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20 січня 2021 року, індексний номер витягу: 241117352, ОСОБА_214 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 3222484400:10:003:5560 площею 5,9399 га, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Дмитрівка.

Судами також встановлено, що 18 червня 2014 року заступником прокурора Київської області винесено постанову про проведення перевірки щодо розпоряджень Київської обласної державної адміністрації за 2007 рік, 2008 рік про вилучення земель лісогосподарського призначення з користування лісогосподарських підприємств.

Листом від 17 лютого 2009 року за № 07/4-345-вих заступник прокурора Київської області на підставі статей 8, 20 Закону України «Про прокуратуру» звертався до першого заступника голови Київської обласної державної адміністрації з проханням надати до прокуратури області копії розпоряджень Київської обласної державної адміністрації із земельних питань, виданих протягом 2008 року.

Листом від 23 лютого 2009 року перший заступник голови Київської обласної державної адміністрації надав відповідь, що з січня 2005 року щомісяця надаються копії всіх розпоряджень голови Київської обласної державної адміністрації прокуратурі Київської області, зокрема і за 2008 рік. З вересня 2008 року розпорядження передаються працівниками загального відділу апарату облдержадміністрації в управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури Київської області особисто ОСОБА_215 . До вказаного терміну розпорядження передавалися ОСОБА_216 .

Листом прокуратури Київської області від 20 січня 2005 року № с17/1-125 на підставі вимог статей 8, 20 Закону України «Про прокуратуру» голову Київської обласної державної адміністрації зобов`язано надсилати копії виданих обласною державною адміністрацією розпоряджень на адресу прокуратури.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з таких підстав.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Відповідно до частини четвертої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Застосовуючи ці критерії, Верховний Суд дійшов переконання, що наявні підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступлення від висновку, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, з огляду на таке.

Згідно із частиною першою статті 388 ЦК України добросовісним набувачем визнається набувач, який не знав і не міг знати, що майно ним придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника. Відповідач може бути визнаний добросовісним набувачем за умови, що правочин, за яким він набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за винятком того, що він вчинений за відсутності у продавця права на відчуження. Власник має право спростувати заперечення набувача про його добросовісність, довівши, що під час вчинення правочину набувач мав засумніватися у праві відчужувача на відчуження майна. Слід зауважити, що безпідставним є обмежене тлумачення положень частини першої статті 388 ЦК України через звуження кола потенційних відчужувачів лише продавцями, оскільки йдеться про особу, яка не мала права відчужувати річ, тобто про незаконного відчужувача (за будь-яким правочином, спрямованим на перехід права власності).

За змістом частини другої статті 3 ЗК України земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються цим Кодексом, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 ЛК України).

У Конституції України (статті 13, 14) передбачено, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема: поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. У цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України). До земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом (пункт «ґ» частини четвертої статті 84 ЗК України). Частиною другою статті 5 ЛК України передбачено, що віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Згідно зі статтею 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках. Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин повинні визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Відповідно до частин першої-третьої статті 78, частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Передумовою виникнення права власності на земельну ділянку вперше та зміни її цільового призначення за певних обставин є рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, які діють від імені власника, про передання у власність земельної ділянки (аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 31 жовтня 2012 року у справі № 6-53цс12).

У спорах стосовно земельних ділянок у складі земель з особливим правовим статусом (зокрема, лісів), які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирно володіти відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, недопущенні погіршення екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, стаття 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України). Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, без належного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

Подібні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15-ц (провадження № 14-460цс18), від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц (провадження № 14-76цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц (провадження № 14-235цс18).

Тому з огляду на вищевикладене особа не може набути статусу добросовісного володільця земельної ділянки у складі земель з особливим правовим режимом без належного дозволу уповноваженого на те органу, оскільки в силу зовнішніх, об`єктивних обставин, явних і видимих природних ознак земельної ділянки така особа, проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про це, зважаючи на презумпцію знання закону.

В правовому питанні посиленого природоохоронного захисту земель водного фонду і лісів законодавство суттєво не відрізняються.

Аналіз статті 398 ЦК України свідчить про те, що титульним володінням слід вважати лише те володіння, яке має відповідну правову підставу: договір з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом. Об`єктом титульного володіння, на відміну від фактичного володіння, може бути будь-яке майно (у тому числі й нерухоме), не вилучене з цивільного обороту, яке може бути об`єктом приватної власності. Отже, якщо чинним законодавством не передбачена можливість набуття особою у приватну власність земель певної категорії, це означає неможливість отримання такою особою титульного володіння на земельну ділянку.

Питання використання земель лісогосподарського призначення як нерухомого майна є питанням публічності правового режиму таких земель, які відповідно до положень статті 13 Конституції України є об`єктом права власності Українського народу. Норми Конституції України є нормами прямої дії, тому стаття 13 є підставою виникнення права власності Українського народу як титульного володільця.

Законодавство України не передбачає підстав для отримання статусу титульного володільця приватної особи на землі лісогосподарського використання, крім випадків, передбачених, зокрема, статтею 12 ЛК України, про те, що громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів. Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом.

Разом із тим перебування земельної ділянки на законних підставах у володінні особи обумовлює обов`язковість використання цієї ділянки за цільовим призначенням. Таке володіння землею визнається законним, оскільки воно має певну правову основу (титул).

Відтак використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є незаконним, а отже, не може визнаватися титульним володінням.

Отже, якщо законом не передбачена можливість набуття особою у приватну власність земель певної категорії, то це означає неможливість отримання такою особою титульного володіння на земельну ділянку певної категорії, зокрема лісогосподарського призначення.

Крім того, власник нерухомого майна не втрачає права володіння ним навіть тоді, коли таке майно протиправно або на підставі відповідного титулу використовує інша особа.

Відповідно до статей 330, 387 та 658 ЦК України право власності дійсного власника майна презюмується і не припиняється із втратою майна, це право підлягає захисту протягом усього часу наявності в особи титулу власника майна.

Отже, за відсутності правової підстави на виникнення в іншої особи титульного володіння на земельну ділянку належним способом правового захисту є усунення перешкод у її користуванні законним володільцем, а не витребування такої ділянки від фактичного володільця.

У постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зайняття земельної ділянки належить розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності, захист від якого має бути здійснено шляхом пред`явлення негаторного позову.

Підсилюючи захист природних об`єктів, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) вказала, що залежно від обставин справи вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов (пункт 143).

Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи справу № 368/1158/16-ц, у постанові від 30 травня 2018 року, погодилась із висновками судів попередніх інстанцій про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісового фонду з незаконного володіння приватної особи в порядку статті 388 ЦК України є ефективним способом захисту права власності держави на землі цієї категорії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) виклала висновок про те, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Отже, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за особою з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97), від 15 вересня 2020 у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46) та інші). Водночас із посиланням на положення ЛК України Велика Палата Верховного Суду виснувала, що володіння приватними особами лісовими ділянками цілком можливе, оскільки вони можуть мати такі ділянки на праві власності.

Разом з тим Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду вважав, що власник земельної ділянки лісогосподарського призначення може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, вимагаючи повернути таку ділянку, а тому повернення земельної ділянки лісогосподарського призначення державі слід розглядати як негаторний, а не віндикаційний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 лютого 2020 року у справах № 911/3311/17, 911/3574/17 і 911/3897/17 та від 03 вересня 2020 року у справі № 911/3449/17).

Таких же висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 697/2434/16-ц (провадження № 61-22890св19).

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 554/10517/16-ц за позовом першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури до виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради, Шевченківської районної у місті Полтаві ради, ОСОБА_217 , ОСОБА_218 , треті особи: Полтавська міська рада, Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру, Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради, про визнання недійсним та скасування рішень про надання у власність земельної ділянки, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки для відступу від правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 лютого 2020 року у справі № 911/2325/18, стосовно того, що для відновлення права власності держави на незаконно вилучену земельну ділянку природно-заповідного фонду ефективним способом захисту є віндикаційний позов, до якого застосуванню підлягає загальний строк позовної давності.

Отже, зайняття земельної ділянки лісогосподарського призначення з порушенням положень ЗК України та ЛК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про усунення цього порушення слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Щодо застосування позовної давності

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).

Визначення початку перебігу позовної давності міститься у статті 261 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Тобто в основу конструкції частини першої статті 261 ЦК України покладено принцип єдності (одиничності) суб`єкта, чиї права порушено.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що у випадку, коли законодавець вживає вислови «свої цивільні права», «цивільні права особи», «здійснення права», він має на увазі право, яке належить одній особі, право однієї особи, а не декількох осіб, якщо інше прямо не зазначено в тексті відповідної норми.

Тому при тлумаченні вимог щодо початку перебігу позовної давності слід керуватися тим, що перебіг позовної давності починається від дня, коли про відповідні обставини, тобто про порушення права, довідалася, могла довідатися або зобов`язана була довідатися особа, яка є носієм цього права, а не інша особа, у тому числі й та, якій за законом надано повноваження щодо захисту цього права, тобто прокурор.

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, якою може бути і прокурор, перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Іншого правила щодо визначення початку перебігу позовної давності частина перша статті 261 ЦК України не містить.

Відповідно до частини сьомої статті 261 ЦК України винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.

У частинах третій-четвертій статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що наявність обставин та підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Наведене свідчить, що прокурор не є особою, через яку держава або територіальна громада безпосередньо реалізує свої повноваження, визначені законом. Інтерес прокурора має виключно процесуальний характер. Тобто прокурор не є особою, права якої порушено.

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені частиною першою статті 46 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої інстанції, відповідно до якої прокурор має процесуальні права й обов`язки особи, в інтересах якої він діє, за винятком права укладати мирову угоду.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що на позови прокурора, які пред`являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа, яка наділена повноваженнями власника чи користувача земельної ділянки з правом розпорядження нею, довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Тобто як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, початок перебігу позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа (власник, володілець, користувач, розпорядник), довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Якщо в передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу, то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатись саме цей орган, а не прокурор, оскільки Законом України «Про прокуратуру» не передбачено жодних виключень щодо застосування правила, передбаченого частиною першою статті 261 ЦК України. Не наведено й інших законів щодо можливості відліку позовної давності з моменту, коли прокурор дізнався про порушення прав держави.

Тому надання прокурору більш широких прав щодо відліку початку строку давності, що не надається іншим представникам як позивача, так і інших учасників справи, порушує принцип рівності прав та обов`язків сторін, оскільки представник однієї зі сторін, яким є прокурор, має більш широкі права порівняно з іншими представниками, якими можуть бути адвокати, правники та інші особи, яким закон надає право здійснювати представницькі повноваження в судовому процесі.

Власником земельних ділянок є держава, яка відповідно до вимог статті 13 Конституції України та статті 91 ЗК України зобов`язана не використовувати право власності на шкоду людині і суспільству, тому вона не лише мала право, але і зобов`язана була довідатися як про порушення своїх прав, так і про особу, яка їх порушила.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Порівняльний аналіз словоформ «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) виклала висновок про те, що у спорі з декількома належними відповідачами, у яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності. Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог. Тобто висновок про дотримання або пропущення позовної давності суд має робити щодо кожної позовної вимоги окремо. Указала, що суди попередніх інстанцій не врахували, що якщо доведено, що про існування рішень Сільради від 27 травня 2010 року № 1052-35-V, від 21 березня 2013 року № 1604-24-VI, № 1605-24-VI, № 1606-24-VI та № 1607-24-VI прокурору було відомо у 2015 році (саме ці рішення оскаржувалися в іншій справі № 359/12541/14-ц), то це не свідчить про те, що прокурор знав або мав знати про рішення Сільради від 24 лютого 2004 року № 153.77-16-XXIV-№ 153.87-16-XXIV, про видання державних актів, про прийняття рішень нотаріуса та Служби, про заволодіння земельними ділянками та про осіб, які таке заволодіння здійснили тощо.

Враховуючи викладене, наявні підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступлення від висновку, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, у питанні застосування положень частини першої статті 261 ЦК України, а саме - обчислення позовної давності розпочинається від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися саме прокурор, а не орган.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною четвертою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

З огляду на викладене вище, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає, що наявні підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступлення від висновку, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц та формування єдиної правозастосовчої практики у питанні того, що зайняття земельної ділянки лісогосподарського призначення з порушенням положень ЗК України та ЛК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про усунення цього порушення слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Також для формування єдиної правозастосовчої практики наявні підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступлення від висновку, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, у питанні застосування положень частини першої статті 261 ЦК України щодо вирішення питання обчислення позовної давності, а саме з якого часу обчислюється позовна давність - від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися саме прокурор, а не орган.

Керуючись частинами четвертою, п`ятою статті 403, частиною четвертою статті 404, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 369/473/15-ц (провадження № 61-5275св22) за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство» до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофакторінвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фестланд», ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , треті особи: ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , про визнання недійсним розпоряджень та витребування земельних ділянок, за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 вересня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийА. І. Грушицький Судді:С. О. Карпенко І. В. Литвиненко Є. В. Петров В. В. Пророк