Окрема думка

від 08.11.2023 по справі 369/473/15-ц

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

судді Великої Палати Верховного Суду Ситнік О. М.

щодо ухвали Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 369/473/15-ц (провадження № 14-105цс23)

за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство» (далі - ДП «Київське лісове господарство»)до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофакторінвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фестланд» (далі - ТОВ «Фестланд»), ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , треті особи: ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , про визнання недійсними розпоряджень та витребування земельних ділянок

за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 вересня 2017 року у складі судді Волчка А. Я. та постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.

У січні 2015 року перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП «Київське лісове господарство», у якому зазначив, що відповідно до розпоряджень голови Київської обласної державної адміністрації від 31 березня 2008 року № 344-363 та від 01 квітня 2008 року № 370-409 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельних ділянок у власність громадян» вилучено із постійного користування ДП «Київське лісове господарство» (приміське лісництво, квартали 27, 28, 32) земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 59,4 га, змінено їх цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення та передано у власність ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_110 , ОСОБА_111 , ОСОБА_22 , ОСОБА_19 , ОСОБА_112 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_113 , ОСОБА_114 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_115 , ОСОБА_116 , ОСОБА_117 , ОСОБА_118 , ОСОБА_119 , ОСОБА_120 , ОСОБА_121 , ОСОБА_122 , ОСОБА_123 , ОСОБА_124 , ОСОБА_125 , ОСОБА_126 , ОСОБА_127 , ОСОБА_128 .

У подальшому ці земельні ділянки неодноразово відчужувалися на користь фізичних та юридичних осіб, змінювалися кадастрові номери, розміри та кількість окремих земельних ділянок.

На підставі вказаних розпоряджень Управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області зареєстровано та видано державні акти на право власності на земельні ділянки в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Відповідачі отримали державні акти, проте відсутні дані про видачу державних актів на підставі розпоряджень деяким фізичним особам, зокрема ОСОБА_104 , ОСОБА_110 , ОСОБА_112 , ОСОБА_129 , ОСОБА_102 , ОСОБА_99 , ОСОБА_130 , ОСОБА_94 , ОСОБА_87 , ОСОБА_131 , ОСОБА_132 , ОСОБА_133 , ОСОБА_98 , ОСОБА_134 , ОСОБА_135 , ОСОБА_136 , ОСОБА_137 , ОСОБА_138 , ОСОБА_107 , ОСОБА_139 , ОСОБА_122 , ОСОБА_121 , ОСОБА_90 , ОСОБА_119 , ОСОБА_105 , ОСОБА_140 , ОСОБА_141 , ОСОБА_142 .

Проведеною прокуратурою Київської області перевіркою було встановлено, що прийняття вказаних розпоряджень щодо вилучення, зміни цільового призначення та передачі земельних ділянок у власність громадян проведено незаконно, з порушенням норм земельного законодавства та Лісового кодексу України (далі - ЛК України), оскільки до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, серед іншого, і землі лісогосподарського призначення.

Крім того, Київська обласна державна адміністрація вилучивши 59,4 га лісу та передавши їх у власність 60 громадянам, перевищила надані їй законом повноваження.

Розпорядження Київської обласної державної адміністрації № 344-363 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельних ділянок у власність громадян», якими вилучено земельні ділянки лісогосподарського призначення з постійного користування ДП «Київське лісове господарство» (приміське лісництво, квартали 27, 32), видані упродовж одного дня - 31 березня 2008 року, вилучено ліси загальною площею 19,8 га, які знаходились у двох суміжних кварталах лісництва і є єдиним лісовим масивом та використовувались для ведення лісового господарства.

Розпорядження Київської обласної державної адміністрації № 370-409 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельних ділянок у власність громадян», якими вилучено земельні ділянки лісогосподарського призначення з постійного користування ДП «Київське лісове господарство» (приміське лісництво, квартали 27, 28, 32), видані впродовж одного дня - 01 квітня 2008 року, вилучено ліси загальною площею 39,6 га, які знаходились у трьох суміжних кварталах лісництва і є єдиним лісовим масивом та використовувались для ведення лісового господарства.

Проекти землеустрою щодо вилучення вищевказаних лісових земель розроблялись однією землевпорядною організацією - Державним підприємством «Київський науково-дослідний інститут землеустрою».

Прокурор вказував, що Київська обласна державна адміністрація 31 березня та 01 квітня 2008 року розпорядилася землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка перевищує 1 га, що свідчить про перевищення головою обласної державної адміністрації передбачених законом повноважень та суперечить Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

Оскільки, земельні ділянки вибули з державної власності всупереч законодавству та волі держави в особі уповноваженого на те органу, це дає підстави для пред`явлення вимоги про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння на користь держави.

Прокурор остаточно просив:

- визнати недійсними розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 31 березня 2008 року № 344-363 та від 01 квітня 2008 року № 370-409 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельних ділянок у власність громадян»;

- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки загальною площею 3,96 га з кадастровими номерами 3222484400:10:003:0060, 3222484400:10:003:0057, 3222484400:10:003:0061, 3222484400:10:003:0054, що розташовані на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, загальною ринковою вартістю 18 734 760,00 грн;

- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_2 земельні ділянки загальною площею 0,4108 га з кадастровими номерами 3222484400:10:003:0163, 3222484400:10:003:0156, що розташовані на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, загальною ринковою вартістю 1 943 494,80 грн;

- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_143 земельні ділянки загальною площею 3,9207 га з кадастровими номерами 3222484400:10:003:0159, 3222484400:10:003:0160, 3222484400:10:003:0172, 3222484400:10:003:0161, 3222484400:10:003:0164, 3222484400:10:003:0155, 3222484400:10:003:0157, 3222484400:10:003:0154, 3222484400:10:003:0162, що розташовані на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, загальною ринковою вартістю 22 853 095,50 грн;

- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство з незаконного володіння ТОВ «Фестленд» земельні ділянки загальною площею 7,93 га з кадастровими номерами 3222484400:10:003:0013, 3222484400:10:003:0009, 3222484400:10:003:0010, 3222484400:10:003:0011, 3222484400:10:003:0016, 3222484400:10:003:0014, 3222484400:10:003:0026, що розташовані на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, загальною ринковою вартістю 12 505 610,00 грн;

- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_15 земельні ділянки загальною площею 3,00 га з кадастровими номерами 3222484400:10:003:0106, 3222484400:10:003:0107, 3222484400:10:003:0038, 3222484400:10:003:0056, що розташовані на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, загальною ринковою вартістю 4 731 000,00 грн;

- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_4 земельні ділянки загальною площею 1,98 га із кадастровими номерами 3222484400:10:003:0055, 3222484400:10:003:0050, що розташовані на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, загальною ринковою вартістю 3 122 460,00 грн;

- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_5 земельні ділянки загальною площею 0,99 га з кадастровими номерами 3222484400:10:003:5019, 3222484400:10:003:5020, 3222484400:10:003:5021, що розташовані на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, загальною ринковою вартістю 1 561 230,00 грн;

- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_6 земельні ділянки загальною площею 1,98 га з кадастровими номерами 3222484400:10:003:0029, 3222484400:10:003:0037, що розташовані на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, загальною ринковою вартістю 3 122 460,00 грн;

- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,99 га з кадастровим номером 3222484400:10:003:0051, що розташована на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ринковою вартістю 1 561 230,00 грн;

- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_144 земельну ділянку площею 0,99 га з кадастровим номером 3222484400:10:003:0023, що розташована на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ринковою вартістю 4 683 690,00 грн;

- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_9 земельну ділянку площею 0,99 га з кадастровим номером 3222484400:10:003:0045, що розташована на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ринковою вартістю 1 561 230,00 грн;

- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_145 земельну ділянку площею 0,9605 га з кадастровим номером 3222484400:10:003:5054, що розташована на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ринковою вартістю 4 541 760,00 грн;

- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_146 земельну ділянку площею 0,5 га з кадастровим номером 3222484400:10:003:0106, що розташована на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ринковою вартістю 2 365 500,00 грн;

- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_147 земельні ділянки площею 2,97 га з кадастровим номером 3222484400:10:003:0052, 3222484400:10:003:5018, 3222484400:10:003:5017, 3222484400:10:003:0053, що розташована на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ринковою вартістю 4 683 690,00 грн;

- визнати за державою в особі Кабінету Міністрів України право власності та за ДП «Київське лісове господарство» право користування на земельні ділянки загальною площею 31,0715 га (кадастрові номери земельних ділянок 3222484400:10:003:0060, 3222484400:10:003:0057, 3222484400:10:003:0061, 3222484400:10:003:0054, 3222484400:10:003:0163, 3222484400:10:003:0159, 3222484400:10:003:0160, 3222484400:10:003:0172, 3222484400:10:003:0161, 3222484400:10:003:0162, 3222484400:10:003:0154, 3222484400:10:003:0164, 3222484400:10:003:0155, 3222484400:10:003:0157, 3222484400:10:003:0156, 3222484400:10:003:0013, 3222484400:10:003:0009, 3222484400:10:003:0010, 3222484400:10:003:0011, 3222484400:10:003:0016, 3222484400:10:003:0014, 3222484400:10:003:0026, 3222484400:10:003:0106, 3222484400:10:003:0107, 3222484400:10:003:0038, 3222484400:10:003:0056, 3222484400:10:003:5054, 3222484400:10:003:0052, 3222484400:10:003:0055, 3222484400:10:003:0050, 3222484400:10:003:0053, 3222484400:10:003:5018, 3222484400:10:003:5017, 3222484400:10:003:5019, 3222484400:10:003:5020, 3222484400:10:003:5021, 3222484400:10:003:0029, 3222484400:10:003:0037, 3222484400:10:003:0051, 3222484400:10:003:0023, 3222484400:10:003:0045), що розташовані на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, загальною ринковою вартістю 78 273 606,50 грн.

29 вересня 2017 року рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції послався на положення статті 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та керувався тим, що позивач пропустив позовну давність, оскільки про існування спірних розпоряджень прокуратурі могло бути відомо починаючи з вересня 2009 року, в той час як зазначений позов пред`явлено лише у 2015 році. Суд першої інстанції відхилив посилання прокурора на ту обставину, що про спірні розпорядження прокуратурі стало відомо у 2014 році під час проведення перевірки, та вважав, що Київська обласна державна адміністрація як орган держави починаючи із 2005 року повідомляла органи прокуратури про прийняті нею рішення, а тому держава в особі Кабінету Міністрів України, який здійснює виконавчу владу через центральні та місцеві органи, так само була обізнана про прийняті відповідачем рішення з моменту їх прийняття.

19 березня 2018 року постановою Апеляційного суду Київської області апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області залишено без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 вересня 2017 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що позивачами пропущено позовну давність, оскільки право на звернення до суду з таким позовом виникло ще у 2009 році, а тому безпосередньо про можливе порушення інтересів держави, як встановлено із матеріалів судової справи, прокуратурі стало відомо ще у вересні 2009 року, а отже позовна давність, передбачена статтею 257 ЦК України, на момент пред`явлення першим заступником прокурора Київської області позову у 2015 році та його надходження до суду спливла.

Крім того, суд апеляційної інстанції виснував, що з матеріалів справи встановлено, що для набуття права власності на спірні земельні ділянки відповідачі вчинили всі дії, передбачені законом для набуття такого права, а тому є належними власниками та добросовісними набувачами цих земельних ділянок.

20 січня 2021 року Верховний Суд постановою касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задовольнив частково, а постанову Апеляційного суду Київської області від 19 березня 2018 року скасував, справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова касаційного суду мотивована тим, що прокурор пред`явив позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, суд апеляційної інстанції мав з`ясувати, коли зазначений орган довідався або міг довідатися про порушення його права та чи є у нього поважні причини для поновлення строку на звернення за захистом прав. Держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти; їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Передчасними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що позивачі пропустили позовну давність, оскільки право на звернення до суду з таким позовом виникло ще у 2009 році, а тому безпосередньо про можливе порушення інтересів держави прокуратурі стало відомо ще у вересні 2009 року, і строк давності, на момент пред`явлення першим заступником прокурора Київської області позову в 2015 році.

06 грудня 2021 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області залишено без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 вересня 2017 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що розпорядженнями голови обласної державної адміністрації вилучено земельні ділянки лісового призначення загальною площею 59,4 га, які знаходяться в межах суміжних кварталів лісництва, змінено їх цільове призначення із категорії земель лісогосподарського призначення на категорію земель сільськогосподарського призначення та передано у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства, а ті в подальшому відчужили їх, можна зробити висновок про те, що такі дії, а саме правові акти голови обласної державної адміністрації на розпорядження землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка значно перевищила 1 га свідчать про перевищення ним повноважень, встановлених законодавством.

Оскільки вказаними розпорядженнями голови Київської обласної державної адміністрації незаконно вилучено з постійного користування ДП «Київське лісове господарство» землі лісового фонду, відповідно, є незаконною і зміна їх цільового призначення та передача спірних земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства.

Позовні вимоги в частині визнання незаконними та скасування розпоряджень Київської обласної державної адміністрації підлягають задоволенню, оскільки ґрунтуються на законі. Відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки рішення повноваженого органу державної влади - Кабінету Міністрів України означає, що держава як власник волі на відчуження цієї ділянки не виявила.

Відповідачі є останніми власниками спірних земельних ділянок, тому позовні вимоги прокурора про їх витребування є підставними та підлягають задоволенню, з огляду на їх незаконне вибуття із власності держави.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначив про пропуск строку звернення до суду з цим позовом, оскільки ДП «Київське лісове господарство» вже у березні 2007 року, Київська обласна державна адміністрація протягом 2007 - 2008 років, органи прокуратури Київської області протягом 2008 - 2009 років та Кабінет Міністрів України впродовж 2007 - 2008 років були обізнані (довідались) або могли довідатися про порушення свого права, якщо таке право порушено або про особу, яка його порушила.

Прокурор не довів того, що органи державної влади порушили чи вчасно не виконали покладені на них Кабінетом Міністрів України зобов`язання.

Позовна вимога про визнання недійсними розпоряджень заявлена до Київської обласної державної адміністрації, яка подала заяву про застосування позовної давності.

У червні 2022 року заступник керівника Київської обласної прокуратури подав до Верховного суду касаційну скаргу на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 вересня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій в частині застосування позовної давності суперечать практиці Верховного Суду України, виловленій у постановах від 07 червня 2017 року у справі № 910/27025/14, від 22 березня 2017 року у справі № 3-1486гс16, від 25 березня 2015 року у справі № 3-21гс15, від 27 травня 2014 року у справі № 3-23гс14, від 05 лютого 2019 року у справі № 911/479/18, від 19 травня 2020 року у справі № 303/5411/17, від 20 червня 2018 року у справі № 911/3023/15, Великої Палати Верховного Суду у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 359/2421/15-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 359/2012/15-ц, від 05 червня 2018 року у справі № 359/2421/15, від 17 жовтня 2018 у справі № 362/44/17, від 20 травня 2020 року у справі № 310/4139/13, від 16 липня 2021 року у справі № 125/785/19, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16, від 31 жовтня 2018 року у справі № 372/1988/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 359/2012/15-ц, від 05 червня 2018 року у справі № 359/2421/15, від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, від 20 листопада 2018 року у справі № 372/2592/15-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 372/1387/13, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16, від 22 січня 2020 року у справі № 911/1050/19, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16, у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 488/5476/14-ц, від 20 травня 2020 року у справі № 310/4139/13, від 22 січня 2019 року у справі № 916/400/16, від 01 березня 2018 року у справі № 911/2049/16.

У матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на направлення до органів прокуратури безпосередньо спірних розпоряджень у 2008-2009 роках.

Суд проігнорував твердження, що за умови вчасного направлення оскаржуваних розпоряджень адміністрацією були б відсутні підстави для направлення повторної аналогічної вимоги прокуратурою області у 2009 році.

Також не враховано, що прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю. Прокурорські перевірки дотримання вимог законів проводяться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. За відсутності повідомлень від контролюючих органів, звернень осіб чи будь-якої іншої інформації про незаконність спірних розпоряджень прокурор не знав та не мав можливості дізнатися про порушення інтересів держави через недотримання Київської обласною державною адміністрацією вимог земельного законодавства.

28 червня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, якою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від її висновків, сформульованих у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц та від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц щодо розгляду спору про повернення з незаконного володіння земельної ділянки лісогосподарського призначення як віндикаційного позову й обчислення позовної давності за позовами прокурора від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися саме прокурор.

08 листопада 2023 року Велика Палата Верховного Суду своєю ухвалою повернула справу № 369/473/15-ц на розгляд Верховному Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду.

В ухвалі Велика Палата Верховного Суду вказала, що вона вже сформувала висновки щодо всіх питань, які мають значення для вирішення справи, тому розгляд цієї справи у Великій Палаті Верховного Суду недоцільний.

Послалася на висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (пункти 64 - 66), про те, що позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до судуу разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до судуу разі порушення або загрози порушення інтересів державиза відсутності відповідного органудержавної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Звернула увагу на те, що у спорах стосовно як прибережних захисних смуг, так і земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави (зокрема, земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення), остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може переслідувати легітимну мету у захисті загальних інтересів у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України, частина третя статті 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України)) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 89), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.75)).

Питання щодо такого ефективного способу Велика Палата Верховного Суду вже вирішила у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 54-56, 68-72) на підставі ухвали Верховного Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2020 року.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду розглянула аналогічне питання у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 в виснувала, що витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з володіння кінцевої набувачки треба розглядати як віндикаційний позов, заявлений на підставі статей 387, 388 ЦК України власником з метою введення його у володіння цією ділянкою, тобто з метою внесення запису (відомостей) про державну реєстрацію за власником права власності на відповідну ділянку («книжкове володіння»). Подібний висновок є також у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 84).

Зазначила, що у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 83-86) вона також вирішила питання щодо того, чи може прокурор звертатися до суду з позовом про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення в інтересах держави в особі державного підприємства.

З висновком про недоцільність розгляду цієї справи у Великій Палаті Верховного Суду не погоджуюся, тому відповідно до частини третьої статті 35 ЦПК України висловлюю окрему думку.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).

Визначення початку перебігу позовної давності міститься у статті 261 ЦК України. За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Тобто в основу конструкції частини першої статті 261 ЦК України покладено принцип єдності (одинності) суб`єкта, чиї права порушено.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що у випадку, коли законодавець вживає вислови «свої цивільні права», «цивільні права особи», «здійснення права», він має на увазі право, яке належить одній особі, право однієї особи, а не декількох осіб, якщо інше прямо не зазначено в тексті відповідної норми.

Тому при тлумаченні вимог щодо початку перебігу позовної давності слід керуватися тим, що перебіг позовної давності починається від дня, коли про відповідні обставини, тобто про порушення права, довідалася, могла довідатися або зобов`язана була довідатися особа, яка є носієм цього права, а не інша особа, у тому числі й та, якій за законом надано повноваження по захисту цього права, тобто прокурор.

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, якою може бути і прокурор, перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Іншого правила щодо визначення початку перебігу позовної давності частина перша статті 261 ЦК України не містить.

Відповідно до частини сьомої статті 261 ЦК України винятки з правил, визначених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.

Статтею 36-1 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-XII) та абзацом другим частини другої статті 45 ЦПК України (у редакціях, чинних на час подання позову до суду) передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва.

Наведене свідчить, що прокурор не є особою, через яку держава або територіальна громада безпосередньо реалізує свої повноваження, визначені законом. Інтерес прокурора має виключно процесуальний характер. Тобто прокурор не є особою, права якої порушено.

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені частиною першою статті 46 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції), відповідно до якої прокурор має процесуальні права й обов`язки особи, в інтересах якої він діє, за винятком права укладати мирову угоду.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що на позови прокурора, які пред`являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа, яка наділена повноваженнями власника чи користувача земельної ділянки з правом розпорядження нею, довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Тобто як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою початок перебігу позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа (власник, володілець, користувач, розпорядник) довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу, то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатись саме цей орган, а не прокурор, оскільки Законом № 1789-XII не передбачено жодних винятків щодо застосування правила, передбаченого частиною першою статті 261 ЦК України. Не наведено й інших законів щодо можливості відліку позовної давності з моменту, коли прокурор дізнався про порушення прав держави.

Крім того, відповідно до пунктів 29, 34 Висновку № 3 (2008) Консультативної ради європейських прокурорів про «Роль прокуратури за межами сфери кримінального права», прийнятого ССРЕ на 3-му пленарному засіданні (Страсбург, 15-17 жовтня 2008 року), сьогодні діяльність прокурорських служб за межами кримінального права визначається насамперед потребою суспільства у належному захисті прав людини та державних інтересів. У демократичній державі прокурори можуть мати, а можуть і не мати повноваження за межами сфери кримінального права. ССРЕ закликає держави-учасниці, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, забезпечити реалізацію цих функцій у відповідності з такими принципами: 1) дії прокурорів за межами сфери кримінального права мають також характеризуватися чесністю та неупередженістю; 2) ці функції реалізуються «від імені суспільства та у державних інтересах» з метою забезпечення застосування права із дотриманням основних прав та свобод у межах компетенції, наданої прокурорам за законом, Конвенцією та прецедентним правом Суду; 3) діючи за межами сфери кримінального права, прокурори мають користуватися тими ж правами і обов`язками, як і будь-яка інша сторона, і не повинні мати привілейованого становища у ході судових проваджень (рівність сторін позову).

Тому надання прокурору більш широких прав щодо відліку початку строку давності, які не надаються іншим представникам як позивача, так і інших учасників справи, порушує принцип рівності прав та обов`язків сторін, оскільки представник однієї зі сторін, яким є прокурор, має більш широкі права порівняно з іншими представниками, зокрема адвокатами, правниками та іншими особами, яким закон надає право здійснювати представницькі повноваження у судовому процесі.

Власником земельної ділянки є держава в особі відповідних органів державної влади, яка згідно з вимогами статті 13 Конституції України та статті 91 ЗК України зобов`язана не використовувати право власності на шкоду людині і суспільству, тому вона не лише мала право, але і зобов`язана була довідатися як про порушення своїх прав, так і про особу, яка їх порушила, а також мала усі відповідні інструменти, як то кадри, ресурси, доступ до інформації.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Якщо відповідачів у справі два чи кілька, суд вправі відмовити в задоволенні позову за наявності згаданої заяви лише одного з них, оскільки позовну давність законом визначено саме для позивача у справі як строк, у межах якого він може звернутися до суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц виклала висновок про те, що у спорі з декількома належними відповідачами, у яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності. Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог. Тобто висновок про дотримання або пропущення позовної давності суд має робити щодо кожної позовної вимоги окремо. Указала, що суди попередніх інстанцій не врахували, що якщо доведено, що про існування рішень сільської ради від 27 травня 2010 року та від 21 березня 2013 року прокурору було відомо у 2015 році, то це не свідчить про те, що прокурор знав або мав знати про рішення сільської ради від 24 лютого 2004 року про видання державних актів, про прийняття рішень нотаріуса та служби, про заволодіння земельними ділянками та про осіб, які таке заволодіння здійснили тощо.

У постанові від 23 листопада 2022 року у справі № 488/2807/17 Велика Палата Верховного Судувиснувала, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав суд має встановити, коли прокурор довідався чи міг довідатися про порушення інтересів держави. І від цього висновку Велика Палата Верховного Суду не відступала.

Тобто є декілька висновків Великої Палати Верховного Суду з приводу того, з якого моменту іде відлік позовної давності у випадку звернення з позовом прокурора.

Враховуючи викладене, у Великої Палати Верховного Суду були наявні підстави для прийняття цієї справи для розгляду для відступлення від висновку, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 23 листопада 2022 року у справі № 488/2807/17 та інших у питанні застосування положень частини першої статті 261 ЦК України у позовах, поданих прокурором з метою представництва інтересів громадянина або держави.

Суддя О. М. Ситнік