Ухвала

від 08.11.2023 по справі 369/473/15-ц

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

8 листопада 2023 року

м. Київ

Справа № 369/473/15-ц

Провадження № 14-105цс23

Велика Палата Верховного Суду у складі

судді-доповідача Гудими Д. А.,

суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.

ознайомилася з матеріалами справи за позовом першого заступника прокурора Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство» (далі - ДП «Київське лісове господарство») до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофакторінвест» (далі - ТОВ «Агрофакторінвест»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фестланд» (далі - ТОВ «Фестланд»), ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 ,

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 -

про визнання недійсними розпоряджень і витребування земельних ділянок

за касаційною скаргою прокурора на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 вересня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 6 грудня 2021 року.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

(1) Зміст позовної заяви

1. 15 січня 2015 року прокурор звернувся до суду з позовною заявою, у якій з урахуванням уточнень (т. 2, а. с. 198 - 208, т. 6, а. с. 244 - 246) просив:

1.1. Визнати недійсними розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 31 березня 2008 року № 344 - 363 і від 1 квітня 2008 року № 370 - 409 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельних ділянок у власність громадян»;

1.2. Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки загальною площею 3,96 га з кадастровими номерами 3222484400:10:003:0060, 3222484400:10:003:0057, 3222484400:10:003:0061, 3222484400:10:003:0054, розташовані на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, загальною ринковою вартістю 18 734 760,00 грн;

1.3. Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_2 земельні ділянки загальною площею 0,4108 га з кадастровими номерами 3222484400:10:003:0163, 3222484400:10:003:0156, розташовані на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, загальною ринковою вартістю 1 943 494,80 грн;

1.4. Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_83 земельні ділянки загальною площею 3,9207 га з кадастровими номерами 3222484400:10:003:0159, 3222484400:10:003:0160, 3222484400:10:003:0172, 3222484400:10:003:0161, 3222484400:10:003:0164, 3222484400:10:003:0155, 3222484400:10:003:0157, 3222484400:10:003:0154, 3222484400:10:003:0162, розташовані на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, загальною ринковою вартістю 22 853 095,50 грн;

1.5. Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ТОВ «Фестланд» земельні ділянки загальною площею 7,93 га з кадастровими номерами 3222484400:10:003:0013, 3222484400:10:003:0009, 3222484400:10:003:0010, 3222484400:10:003:0011, 3222484400:10:003:0016, 3222484400:10:003:0014, 3222484400:10:003:0026, розташовані на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, загальною ринковою вартістю 12 505 610,00 грн;

1.6. Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_15 земельні ділянки загальною площею 3,00 га з кадастровими номерами 3222484400:10:003:0106, 3222484400:10:003:0107, 3222484400:10:003:0038, 3222484400:10:003:0056, розташовані на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, загальною ринковою вартістю 4 731 000,00 грн;

1.7. Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_4 земельні ділянки загальною площею 1,98 га з кадастровими номерами 3222484400:10:003:0055, 3222484400:10:003:0050, розташовані на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, загальною ринковою вартістю 3 122 460,00 грн;

1.8. Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_5 земельні ділянки загальною площею 0,99 га з кадастровими номерами 3222484400:10:003:5019, 3222484400:10:003:5020, 3222484400:10:003:5021, розташовані на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, загальною ринковою вартістю 1 561 230,00 грн;

1.9. Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_6 земельні ділянки загальною площею 1,98 га з кадастровими номерами 3222484400:10:003:0029 і 3222484400:10:003:0037, розташовані на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, загальною ринковою вартістю 3 122 460,00 грн;

1.10. Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,99 га з кадастровим номером 3222484400:10:003:0051, розташовану на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ринковою вартістю 1 561 230,00 грн;

1.11. Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_84 земельну ділянку площею 0,99 га з кадастровим номером 3222484400:10:003:0023, розташовану на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ринковою вартістю 4 683 690 грн;

1.12. Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_9 земельну ділянку площею 0,99 га з кадастровим номером 3222484400:10:003:0045, розташовану на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ринковою вартістю 1 561 230,00 грн;

1.13. Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_85 земельну ділянку площею 0,9605 га з кадастровим номером 3222484400:10:003:5054, розташовану на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ринковою вартістю 4 541 760,00 грн;

1.14. Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_86 земельну ділянку площею 0,5 га з кадастровим номером 3222484400:10:003:0106, розташовану на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ринковою вартістю 2 365 500,00 грн;

1.15. Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_87 земельні ділянки загальною площею 2,97 га з кадастровими номерами 3222484400:10:003:0052, 3222484400:10:003:5018, 3222484400:10:003:5017, 3222484400:10:003:0053, розташовані на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, загальною ринковою вартістю 4 683 690,00 грн;

1.16. Визнати за державою в особі Кабінету Міністрів України право власності та за ДП «Київське лісове господарство» право користування на земельні ділянки загальною площею 31,0715 га (кадастрові номери земельних ділянок 3222484400:10:003:0060, 3222484400:10:003:0057, 3222484400:10:003:0061, 3222484400:10:003:0054, 3222484400:10:003:0163, 3222484400:10:003:0159, 3222484400:10:003:0160, 3222484400:10:003:0172, 3222484400:10:003:0161, 3222484400:10:003:0162, 3222484400:10:003:0154, 3222484400:10:003:0164, 3222484400:10:003:0155, 3222484400:10:003:0157, 3222484400:10:003:0156, 3222484400:10:003:0013, 3222484400:10:003:0009, 3222484400:10:003:0010, 3222484400:10:003:0011, 3222484400:10:003:0016, 3222484400:10:003:0014, 3222484400:10:003:0026, 3222484400:10:003:0106, 3222484400:10:003:0107, 3222484400:10:003:0038, 3222484400:10:003:0056, 3222484400:10:003:5054, 3222484400:10:003:0052, 3222484400:10:003:0055, 3222484400:10:003:0050, 3222484400:10:003:0053, 3222484400:10:003:5018, 3222484400:10:003:5017, 3222484400:10:003:5019, 3222484400:10:003:5020, 3222484400:10:003:5021, 3222484400:10:003:0029, 3222484400:10:003:0037, 3222484400:10:003:0051, 3222484400:10:003:0023, 3222484400:10:003:0045), розташовані на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, загальною ринковою вартістю 78 273 606,50 грн.

2. Позовні вимоги мотивував так:

2.1. 31 березня 2008 року голова Київської обласної державної адміністрації видав розпорядження № 344 - 363, а 1 квітня 2008 року - розпорядження № 370 - 409 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельних ділянок у власність громадян». Згідно з цими розпорядженнями з постійного користування ДП «Київське лісове господарство» (приміське лісництво, квартали 27, 28, 32) вилучили земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 59,4 га, змінили їхнє цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення та передали у власність ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_113 , ОСОБА_114 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_115 , ОСОБА_116 , ОСОБА_22 , ОСОБА_117 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_118 , ОСОБА_119 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_120 , ОСОБА_121 , ОСОБА_122 , ОСОБА_123 , ОСОБА_124 , ОСОБА_125 , ОСОБА_126 , ОСОБА_127 , ОСОБА_128 , ОСОБА_129 , ОСОБА_130 , ОСОБА_131 , ОСОБА_132 , ОСОБА_133 .

2.2. Усі проєкти землеустрою щодо вилучення земель лісового фонду розробила одна землевпорядна організація - ДП «Київський науково-дослідний інститут землеустрою».

2.3. На підставі вказаних розпоряджень голови Київської обласної державної адміністрації Управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області зареєструвало та видало державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району:

2.3.1. Державний акт серії ЯЖ № 425311 на право власності ОСОБА_134 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:10:003:0060 загальною площею 0,99 га.

2.3.2. Державний акт серії ЯЖ № 425316 на право власності ОСОБА_135 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:10:003:0057 загальною площею 0,99 га.

2.3.3. Державний акт серії ЯЖ № 425309 на право власності ОСОБА_24 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:10:003:0061 загальною площею 0,99 га.

2.3.4. Державний акт на право власності ОСОБА_136 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:10:003:0054 загальною площею 0,99 га.

2.3.5. Державний акт серії ЯЖ № 425335 на право власності ОСОБА_19 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:10:003:0025 загальною площею 0,99 га.

2.3.6. Державний акт серії ЯЖ № 425319 на право власності ОСОБА_29 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:10:003:0020 загальною площею 0,99 га.

2.3.7. Державний акт серії ЯЖ № 425329 на право власності ОСОБА_20 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:10:003:0007 загальною площею 0,99 га.

2.3.8. Державний акт серії ЯЖ № 425327 на право власності ОСОБА_18 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:10:003:0012 загальною площею 0,99 га.

2.3.9. Державний акт серії ЯЖ № 425330 на право власності ОСОБА_27 на земельну ділянка з кадастровим номером 3222484400:10:003:0022 загальною площею 0,99 га.

2.3.10. Державний акт серії ЯЖ № 425337 на право власності ОСОБА_137 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:10:003:0013 загальною площею 0,99 га.

2.3.11. Державний акт серії ЯЖ № 425334 на право власності ОСОБА_138 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:10:003:0009 загальною площею 0,99 га.

2.3.12. Державний акт серії ЯЖ № 425332 на право власності ОСОБА_139 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:10:003:0010 загальною площею 0,99 га.

2.3.13. Державний акт серії ЯЖ № 425333 на право власності ОСОБА_21 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:10:003:0011 загальною площею 0,99 га.

2.3.14. Державний акт серії ЯЖ № 425322 на право власності ОСОБА_120 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:10:003:0016 загальною площею 0,99 га.

2.3.15. Державний акт серії ЯЖ № 425331 на право власності ОСОБА_140 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:10:003:0014 загальною площею 0,99 га.

2.3.16. Державний акт на право власності ОСОБА_26 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:10:003:0026 загальною площею 0,99 га.

2.3.17. Державний акт на право власності ОСОБА_28 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:10:003:0036 загальною площею 0,99 га.

2.3.18. Державний акт серії ЯЖ № 425315 на право власності ОСОБА_22 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:10:003:0058 загальною площею 0,99 га.

2.3.19. Державний акт на право власності ОСОБА_17 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:10:003:0038 загальною площею 0,99 га.

2.3.20. Державний акт на право власності ОСОБА_141 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:10:003:0056 загальною площею 0,99 га.

2.3.21. Державний акт на право власності ОСОБА_142 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222:484400:10:003:5054 загальною площею 0,99 га.

2.3.22. Державний акт серії ЯЖ № 425318 на право власності ОСОБА_25 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:10:003:0052 загальною площею 0,99 га.

2.3.23. Державний акт на право власності ОСОБА_143 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:10:003:0055 загальною площею 0,99 га.

2.3.24. Державний акт на право власності ОСОБА_144 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:10:003:0050 загальною площею 0,99 га.

2.3.25. Державний акт на право власності ОСОБА_145 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:10:003:0053 загальною площею 0,99 га.

2.3.26. Державний акт серії ЯЖ № 425350 на право власності ОСОБА_146 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:10:003:0048 загальною площею 0,99 га.

2.3.27. Державний акт серії ЯЖ № 425312 на право власності ОСОБА_147 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:10:003:0059 загальною площею 0,99 га.

2.3.28. Державний акт на право власності ОСОБА_23 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:10:003:0029 загальною площею 0,99 га.

2.3.29. Державний акт на право власності ОСОБА_148 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:10:003:0037 загальною площею 0,99 га.

2.3.30. Державний акт на право власності ОСОБА_149 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:10:003:0023 загальною площею 0,99 га.

2.3.31. Державний акт серії ЯЖ № 425305 на право власності ОСОБА_150 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:10:003:0051 загальною площею 0,99 га.

2.3.32. Державний акт на право власності ОСОБА_151 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:10:003:0045 загальною площею 0,99 га.

2.4. Надалі всі ці земельні ділянки неодноразово відчужили на користь фізичних і юридичних осіб; зазнали змін кадастрові номери, розміри та кількість окремих ділянок:

2.4.1. Згідно з інформацією Управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області від 22 травня 2013 року ОСОБА_152 , ОСОБА_153 , ОСОБА_24 відчужили земельні ділянки з кадастровими номерами 3222484400:10:003:0060, 3222484400:10:003:0057 та 3222484400:10:003:0061 на користь ОСОБА_1 .

2.4.2. Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_19 , ОСОБА_29 , ОСОБА_20 , ОСОБА_18 , ОСОБА_27 відчужили земельні ділянки з кадастровими номерами 3222484400:10:003:0025, 3222484400:10:003:0020, 3222484400:10:003:0007, 3222484400:10:003:0012, 3222484400:10:003:0022 на користь ТОВ «Агрофакторінвест».

2.4.3. ТОВ «Агрофакторінвест» відчужило всі ті ділянки на користь ОСОБА_2 , а та зареєструвала за собою право власності на дві земельні ділянки загальною площею 4,95 га з кадастровим номером 3222484400:10:003:0153 (до її складу увійшли земельні ділянки з кадастровими номерами 3222484400:10:003:0025, 3222484400:10:003:0007, 3222484400:10:003:0020) та площею 1,99 га з кадастровим номером 3222484400:10:003:0152.

2.4.4. ОСОБА_2 розподілила ті дві земельні ділянки загальною площею 4,95 га на 11 земельних ділянок з такими кадастровими номерами:

3222484400:10:003:0154 площею 0,401 га;

3222484400:10:003:0155 площею 0,5437 га;

3222484400:10:003:0156 площею 0,1167 га;

3222484400:10:003:0157 площею 0,4976 га;

3222484400:10:003:0159 площею 0,3702 га;

3222484400:10:003:0160 площею 0,4256 га;

3222484400:10:003:0161 площею 0,4148 га;

3222484400:10:003:0162 площею 0,4695 га;

3222484400:10:003:0163 площею 0,2941 га;

3222484400:10:003:0164 площею 0,3773 га;

3222484400:10:003:0172 площею 0,421 га.

2.4.5. На підставі договорів дарування від 27 та від 28 листопада 2014 року земельні ділянки з кадастровими номерами 3222484400:10:003:0155, 3222484400:10:003:0157, 3222484400:10:003:0159, 3222484400:10:003:0160, 3222484400:10:003:0161, 3222484400:10:003:0164, 3222484400:10:003:0172 ОСОБА_2 відчужила на користь ОСОБА_154 , а остання 29 червня 2016 року на підставі договорів купівлі-продажу відчужила ті ділянки на користь ОСОБА_155 .

2.4.6. Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_156 , ОСОБА_157 , ОСОБА_158 , ОСОБА_159 , ОСОБА_21 , ОСОБА_160 , ОСОБА_28 , ОСОБА_26 відчужили земельні ділянки з кадастровими номерами 3222484400:10:003:0009, 3222484400:10:003:0010, 3222484400:10:003:0011, 3222484400:10:003:0013, 3222484400:10:003:0016, 3222484400:10:003:0017, 3222484400:10:003:0026, 3222484400:10:003:0036 на користь ТОВ «Агрофакторінвест», яке згодом відчужило їх на користь ТОВ «Фестланд».

2.4.7. Згідно з інформацією Управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області від 22 травня 2013 року ОСОБА_22 розподілив земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:10:003:0058 загальною площею 0,99 га на дві:

3222484400:10:003:0106 площею 0,5 га;

3222484400:10:003:0107 площею 0,49 га.

2.4.8. Згодом ОСОБА_22 , ОСОБА_17 , ОСОБА_161 і ОСОБА_162 відчужили «свої земельні ділянки» на користь ОСОБА_3 . Згідно з відомостями з Національної кадастрової системи України власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222484400:10:003:0106 став ОСОБА_163

2.4.9. Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_25 , ОСОБА_164 , ОСОБА_165 і ОСОБА_166 відчужили їхні земельні ділянки з кадастровими номерами 3222484400:10:003:0052, 3222484400:10:003:0055, 3222484400:10:003:0050, 3222484400:10:003:0053 відповідно на користь ОСОБА_4 . Новим власником земельних ділянок із кадастровими номерами 3222484400:10:003:0052 і 3222484400:10:003:0053 згідно з відомостями з Національної кадастрової системи України з 29 жовтня 2014 року є ОСОБА_167 .

2.4.10. Згідно з договором купівлі-продажу від 26 червня 2008 року № 76 ОСОБА_168 відчужила земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:10:003:0048 ОСОБА_15 , який розділив цю ділянку на дві: 322248440:10:003:5018 і 3222484400:10:003:5017 площею по 0,495 га кожна. Згодом земельна ділянка з кадастровим номером 3222484400:10:003:5018 була відчужена на користь ОСОБА_10 , а з кадастровим номером 3222484400:10:003:5017 - на користь ОСОБА_11 .

2.4.11. Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу від 27 січня 2014 року № 423 земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:10:003:5018, а ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу від 27 січня 2014 року № 427 земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:10:003:5017 відчужили на користь ОСОБА_4 . Новим власником земельних ділянок з кадастровими номерами 3222484400:10:003:5017 та 3222484400:10:003:5018 згідно з відомостями з Національної кадастрової системи України з 29 жовтня 2014 року є ОСОБА_167 .

2.4.12. Згідно з інформацією Управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі від 22 травня 2013 року ОСОБА_147 відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:10:003:0059 на користь ОСОБА_15 , який розділив її на три: з кадастровими номерами 3222484400:10:003:5021, 3222484400:10:003:5020 і 3222484400:10:003:5019 площею по 0,33 га кожна. Надалі ОСОБА_15 відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:10:003:5021 на користь ОСОБА_169 , з кадастровим номером 3222484400:10:003:5020 - на користь ОСОБА_13 , з кадастровим номером 3222484400:10:003:5019 - на користь ОСОБА_14 . Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_170 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 зазначені ділянки відчужили на користь ОСОБА_5 на підставі договорів купівлі-продажу №442, 432, 437 від 27 січня 2014 року.

2.4.13. Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_23 і ОСОБА_171 відчужили на користь ОСОБА_6 земельні ділянки з кадастровими номерами 3222484400:10:003:0029 та 3222484400:10:003:0037 відповідно на підставі договорів купівлі-продажу від 31 липня 2013 року № 2890, 2895.

2.4.14. Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_172 відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:10:003:0051 на користь ОСОБА_15 , який на підставі договору купівлі-продажу від 13 грудня 2013 року № 1886 відчужив її на користь ОСОБА_7 .

2.4.15. Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_173 відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:10:003:0023 ОСОБА_16 , а той на підставі договору купівлі-продажу від 29 серпня 2013 року № 3420 - ОСОБА_8 . Остання на підставі договору купівлі-продажу відчужила ту ділянку ОСОБА_174 .

2.4.16. Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_9 успадкувала земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:10:003:0045 сільськогосподарського призначення після смерті ОСОБА_151 , що підтверджує свідоцтво про право на спадщину від 16 листопада 2013 року.

2.5. Відсутні дані про те, що Управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області видало державні акти на підставі розпоряджень голови Київської обласної державної адміністрації від 31 березня 2008 року № 345, 348, 351, 352, 355, 356, 358, 359, 360, 361, 363 і від 1 квітня 2008 року № 370, 371, 372, 373, 374, 377, 378, 382, 383, 385, 386, 390, 391, 400, 402, 403, 407 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельних ділянок у власність громадян» фізичним особам: ОСОБА_109 , ОСОБА_115 , ОСОБА_117 , ОСОБА_131 , ОСОБА_107 , ОСОБА_104 , ОСОБА_175 , ОСОБА_99 , ОСОБА_92 , ОСОБА_19 , ОСОБА_176 , ОСОБА_114 , ОСОБА_103 , ОСОБА_111 , ОСОБА_113 , ОСОБА_119 , ОСОБА_105 , ОСОБА_108 , ОСОБА_112 , ОСОБА_116 , ОСОБА_127 , ОСОБА_126 , ОСОБА_95 , ОСОБА_124 , ОСОБА_110 , ОСОБА_177 , ОСОБА_89 , ОСОБА_178 .

2.6. Під час проведення перевірки Прокуратура Київської області встановила, що вказані розпорядження голова Київської обласної державної адміністрації видав незаконно, з порушенням норм земельного законодавства та Лісового кодексу України (далі - ЛК України), оскільки до земель державної власності, які не можна передавати у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення.

2.7. 31 березня та 1 квітня 2008 року Київська обласна державна адміністрація розпорядилася землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву, вилучивши 59,4 га лісу та передавши їх у власність 60 громадянам. Вказане суперечить статті 31 ЛК України.

2.8. Земельні ділянки вибули «з державної власності» всупереч законодавству та волі держави в особі Кабінету Міністрів України як уповноваженого на те органу. Це дає підстави для пред`явлення вимоги про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння на користь держави.

(2) Зміст рішення суду першої інстанції

3. 29 вересня 2017 року Києво-Святошинський районний суд Київської області ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову. Мотивував так:

3.1. 17 лютого 2009 року, проводячи перевірку, прокурор звернувся з листом № 07/4-345-вих до першого заступника голови Київської обласної державної адміністрації. Просив у строк до 24 лютого 2009 року надати копії розпоряджень Київської обласної державної адміністрації із земельних питань, виданих протягом 2008 року.

3.2. Отримав відповідь, датовану 23 лютого 2009 року, про те, що з січня 2005 року Київська обласна державна адміністрація щомісяця надавала копії усіх розпоряджень її голови Прокуратурі Київської області, зокрема і за 2008 рік; із вересня 2008 року працівники загального відділу апарату облдержадміністрації передавали копії розпоряджень в управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Прокуратури Київської області особисто ОСОБА_179 (до вказаного терміну передавали ОСОБА_180 ). Тому про існування спірних розпоряджень прокурор міг довідатися, починаючи з 2009 року.

3.3. З огляду на статус держави та її органів «як суб`єктів владних повноважень» положення пункту 4 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не поширюються на позови прокурора в інтересах держави, спрямовані на захист права державної власності, порушеного незаконними актами органу державної влади. До таких позовів застосовне положення статті 257 ЦК України про загальну позовну давність.

3.4. На підставі частини першої статті 261 цього кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів «як суб`єктів владних повноважень» довідалася або могла довідатися про порушення її прав і законних інтересів. Тому перебіг позовної давності за вимогами прокуратури розпочався не з моменту проведення відповідної перевірки, а з часу, коли державний орган, представництво якого здійснює прокурор, знав чи міг знати про відповідні порушення (див. висновок Верховного Суду України, сформульований у постановах від 23 грудня 2014 року у справі № 3-194гс14 і від 25 березня 2015 року у справі № 3-21гс15).

3.5. Позивачі пропустили позовну давність, бо про існування спірних розпоряджень прокурор міг дізнатися, починаючи з вересня 2009 року, тоді як позов заявлений лише у 2015 році.

(3) Зміст постанови суду апеляційної інстанції

4. 19 березня 2018 року Апеляційний суд Київської області прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін рішення суду першої інстанції. Мотивував постанову так:

4.1. Київська обласна державна адміністрація, починаючи з 2005 року, повідомляла органи прокуратури про «прийняті нею рішення» на підставі листа Прокуратури Київської області від 20 січня 2005 року № с17\1-125 вих (т. 2, а. с. 235 - 249). Позивач в особі Кабінету Міністрів України через центральні та місцеві органи виконавчої влади також «був обізнаний про прийняті відповідачем рішення з моменту їх прийняття».

4.2. Правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивачі пропустили позовну давність, бо право на звернення до суду виникло ще у вересні 2009 року, коли про можливе порушення інтересів держави стало відомо прокуратурі. Отже, загальна позовна давність на момент звернення прокурора до суду у 2015 році спливла.

4.3. Набуваючи право власності на спірні земельні ділянки, «відповідачі» вчинили всі дії, передбачені законом, необхідні для набуття такого права. Тому є «належними власниками та добросовісними набувачами» цих земельних ділянок.

(4) Зміст постанови суду касаційної інстанції

5. 20 січня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду прийняв постанову, згідно з якою касаційну скаргу прокурора задовольнив частково: скасував постанову Апеляційного суду Київської області від 19 березня 2018 року, а справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Мотивував постанову так:

5.1. Суд апеляційної інстанції не встановив, чи відповідають дії Київської обласної державної адміністрації щодо зміни цільового призначення та передачі у власність земель лісогосподарського призначення лісового фонду Приміського лісництва у кварталах 27 і 28, які є цілісним лісовим масивом, та у кварталі 32 вимогам, передбаченим пунктом 2 частини першої статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», пунктом 5 частини першої статті 31 ЛК України. Крім того, не оцінив зібрані докази, а саме листи від 26 травня 2017 року ДП «Київське лісове господарство» (т. 8, а. с. 174 - 176), від 30 травня 2017 року Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства (т. 8, а. с. 173).

5.2. Вирішуючи питання про витребування земельних ділянок, суд має звернути увагу на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18). Згідно з цим висновком власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача; для такого витребування оскарження наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту прав власника.

5.3. Слід встановити, власниками яких саме земельних ділянок, що вибули з володіння держави на підставі оскаржених розпоряджень голови Київської обласної державної адміністрації та які просить витребувати прокурор, є відповідачі (їх кадастрові номери, загальна площа).

5.4. Суд апеляційної інстанції передчасно застосував положення статті 267 ЦК України, оскільки не з`ясував та не зазначив у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

5.5. Слід застосувати висновок Великої Палати Верховного Суду, сформульований у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (пункти 64 - 66). Згідно з цим висновком як у разі пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і у випадку пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншим уповноваженим на те суб`єктом, перебіг позовної давності обчислюється з того моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила; перебіг позовної давності розпочинається з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, зокрема, у тому разі, якщо прокурор, який звертається до суду в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

5.6. Прокурор заявив вимоги в інтересах держави. Тому суд апеляційної інстанції мав з`ясувати, коли зазначений орган довідався або міг довідатися про порушення його права та чи є у нього поважні причини для поновлення строку на звернення за захистом прав. Держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти. Їхнє скасування не має ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність. Тому, «на відміну від інших учасників цивільних правовідносин», держава несе ризик спливу позовної давності на оскарження нею незаконних актів органів державної влади, що порушили право власності чи інше речове право держави.

5.7. Отже, передчасними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що, звертаючись до суду у 2015 році, позивачі пропустили позовну давність, оскільки право на звернення до суду виникло ще у вересні 2009 році, коли про можливе порушення інтересів держави довідалася прокуратура.

(5) Зміст постанови апеляційного суду (новий розгляд)

6. 6 грудня 2021 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 вересня 2017 року залишив без змін. Мотивував постанову так:

6.1. Останніми «власниками» спірних земельних ділянок є відповідачі. Позовні вимоги прокурора про витребування цих ділянок є обґрунтованими. Тому їх треба задовольнити з огляду на те, що суд встановив їхнє незаконне вибуття «із власності держави».

6.2. ДП «Київське лісове господарство» у березні 2007 року, Київська обласна адміністрація впродовж 2007 - 2008 років, органи прокуратури Київської області протягом 2008 - 2009 років і Кабінет Міністрів України впродовж 2007 - 2008 років були обізнані (довідались або могли довідатись) «про порушення свого права, якщо таке право порушено», або про особу, яка йогопорушила.

6.3. З огляду на статус держави та її органів «як суб`єктів владних повноважень» положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України не поширюються на позови прокурора в інтересах держави, спрямовані на захист права державної власності, порушеного незаконними актами органу державної влади. До таких позовів застосовне положення статті 257 ЦК України про загальну позовну давність.

6.4. На підставі частини першої статті 261 цього кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів «як суб`єктів владних повноважень» довідалася або могла довідатися про порушення її прав і законних інтересів.

6.5. Позовна вимога прокурора про визнання недійсними розпоряджень Київської обласної державної адміністрації заявлена до Київської обласної державної адміністрації. Остання заявила про застосування наслідків спливу позовної давності. На момент звернення до суду «органів прокуратури» в інтересах позивачів у січні 2015 року позовна давність щодо заявлених вимог спливла.

(6) Зміст касаційної скарги

7. 13 червня 2022 року прокурор подав касаційну скаргу. Просив: рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти постанову про задоволення позову; розглянути касаційну скаргу в судовому засіданні за участю прокурора Офісу Генерального прокурора. Обґрунтував касаційну скаргу так:

7.1. Висновки судів попередніх інстанцій у частині застосування норм про позовну давність суперечать висновкам, сформульованим у постановах:

Верховного Суду України від 7 червня 2017 року у справі № 910/27025/14, від 22 березня 2017 року у справі № 3-1486гс16, від 25 березня 2015 року у справі № 3-21гс15, від 27 травня 2014 року у справі № 3-23гс14;

Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 359/2012/15-ц, від 5 червня 2018 року у справі № 359/2421/15, від 6 червня 2018 року у справі № 372/1387/13, від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, від 31 жовтня 2018 року у справі № 372/1988/15-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 20 листопада 2018 року у справі № 372/2592/15-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 1 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16, від 22 січня 2020 року у справі № 911/1050/19, від 20 травня 2020 року у справі № 310/4139/13, від 16 липня 2021 року у справі № 125/785/19, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16;

Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2018 року у справі № 488/5476/14-ц;

Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 травня 2020 року у справі № 310/4139/13;

Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2020 року у справі № 303/5411/17;

Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 1 березня 2018 року у справі № 911/2049/16, від 20 червня 2018 року у справі № 911/3023/15, від 22 січня 2019 року у справі № 916/400/16, від 5 лютого 2019 року у справі № 911/479/18.

7.2. У матеріалах справи відсутні докази, які б указували на направлення до органів прокуратури саме спірних розпоряджень у 2008 - 2009 роках. Суди попередніх інстанцій проігнорували аргумент про те, що за умови вчасного направлення оскаржених розпоряджень не було б підстави для направлення повторної аналогічної вимоги прокуратури у запиті від 17 лютого 2009 року за № 07/4-345-вих.

7.3. Суди першої й апеляційної інстанцій не врахували, що прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю. Прокурор проводить перевірки дотримання вимог законів за заявами й іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також із власної ініціативи. За відсутності повідомлень від контролюючих органів, звернень чи будь-якої іншої інформації про незаконність оскаржених розпоряджень прокурор не знав і не мав можливості дізнатися про порушення інтересів держави через недотримання Київської обласною державною адміністрацією вимог земельного законодавства.

(7) Провадження у Верховному Суді у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

8. 28 червня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відкрив касаційне провадження у справі з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

9. 28 липня 2022 року ТОВ «Фестланд» (представник - адвокат Просенюк С. М.), 12 серпня 2022 року ОСОБА_181 (представник - адвокат Приходько С. В.), 3 листопада 2022 року ОСОБА_182 (представник - адвокат Нефьодов С. М.) та ОСОБА_183 (представник - адвокат Нефьодов С. М.) подали відзиви на касаційну скаргу. Просили залишити оскаржені судові рішення без змін, оскільки суди першої й апеляційної інстанцій правильно виснували про сплив позовної давності за вимогами прокурора.

10. 14 листопада 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про призначення справи до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами, а також про відмову в задоволенні клопотання прокурора про виклик прокурора Офісу Генерального прокурора на судове засідання.

11. 28 червня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від її висновків, сформульованих у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц та від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц. Просив відступити від висновків, викладених у цих постановах, щодо розгляду спору про повернення з незаконного володіння земельної ділянки лісогосподарського призначення як віндикаційного позову й обчислення позовної давності за позовами прокурора від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися саме прокурор. Аргументував ухвалу так:

11.1. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року У справі № 368/1158/16-ц погодилась із висновками судів попередніх інстанцій про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісового фонду з незаконного володіння приватної особи на підставі статті 388 ЦК України є ефективним способом захисту права власності держави на землі цієї категорії.

11.2. У постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що володіння приватними особами земельними ділянками лісогосподарського призначення цілком можливе, оскільки вони можуть мати такі ділянки на праві приватної власності. Тоді як щодо земельних ділянок водного фонду зазначила, що в силу їхніх зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що такі ділянки належать до водного фонду, і набуття приватної власності на них неможливе. На підставі цього вважала, що як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за особою з порушенням Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника цієї ділянки є негаторний позов (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97), від 15 вересня 2020 у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46) та інші).

11.3. Зайняття земельної ділянки лісогосподарського призначення з порушенням положень ЗК України та ЛК України теж треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про усунення цього порушення слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

11.4. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц сформулювала висновок про те, що у спорі з декількома належними відповідачами, у яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності. Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог. Тобто висновок про дотримання або пропущення позовної давності суд має робити щодо кожної позовної вимоги окремо. Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суди попередніх інстанцій не врахували, що якщо доведено, що про існування рішень сільради від 27 травня 2010 року та від 21 березня 2013 року (оскаржених в іншій справі - № 359/12541/14-ц) прокурору було відомо у 2015 році, то це не є підтвердженням того, що прокурор знав або мав знати про рішення сільради від 24 лютого 2004 року, про видання державних актів, про прийняття рішень нотаріуса та реєстраційної служби міськрайонного управління юстиції, про заволодіння земельними ділянками та про осіб, які таке заволодіння здійснили, тощо.

11.5. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу, то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатись саме цей орган, а не прокурор. Закон України «Про прокуратуру» не передбачає жодних винятків щодо застосування правила, передбаченого частиною першою статті 261 ЦК України. Інші закони також не передбачають можливості початку відліку позовної давності з моменту, коли прокурор дізнався про порушення прав держави.

11.6. Отже, є підстави для відступу від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц і від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц. Зазначені висновки стосуються (1) застосування припису частини першої статті 261 ЦК України, а саме про те, що обчислення позовної давності розпочинається від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися «саме прокурор, а не орган»; (2) застосування власником до земельної ділянки лісогосподарського призначення віндикаційного, а не негаторного позову.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Велика Палата Верховного Суду вважає, що справу слід повернути на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду.

13. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати (частина четверта статті 403 ЦПК України).

14. Якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розглядусправи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати (частина шоста статті 404 ЦПК України).

15. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що за обставинами справи № 369/473/15-ц прокурор заявив дві групи позовних вимог: одна стосується визнання недійсними розпоряджень голови Київської обласної державної адміністрації про вилучення, зміну цільового призначення та передання земельних ділянок у власність громадян, а інша - витребування земельних ділянок. Прокурор виявив, що голова Київської обласної державної адміністрації видав 60 розпоряджень (від 31 березня 2008 року № 344 - 363 та від 1 квітня 2008 року № 370 - 409) про вилучення 59,4 га земель лісового фонду, зміну цільового призначення відповідних земельних ділянок і передання їх у власність 60 громадян. Однак просив витребувати з незаконного володіння набувачів на користь держави не всі земельні ділянки. Площа тих, яких стосуються вимоги про витребування, складає 31,0715 га. Зокрема, як виглядає зі змісту ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2023 року, немає інформації про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 3222484400:10:003:0036.

16. Крім того, зі змісту цієї ухвали незрозуміло: чи просить прокурор витребувати земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:10:003:0106 двічі від різних осіб - ОСОБА_15 та ОСОБА_86 ; яким чином набула земельні ділянки з кадастровими номерами 3222484400:10:003:0154 (т. 7, а. с. 65-79), 3222484400:10:003:0162 ОСОБА_154 (т. 7, а. с. 95-110), яка згодом відчужила їх на користь ОСОБА_83 , оскільки відомо лише, що цими ділянками володіла ОСОБА_2 ; на якій підставі ОСОБА_15 набув від ОСОБА_3 земельні ділянки з кадастровими номерами 3222484400:10:003:0038 і 3222484400:10:003:0056, первісними набувачами яких були ОСОБА_17 і ОСОБА_161 відповідно; чи просить прокурор витребувати від ТОВ «Фестланд» земельні ділянки з кадастровими номерами 3222484400:10:003:0010, 3222484400:10:003:0013, 3222484400:10:003:0014, 3222484400:10:003:0016, 3222484400:10:003:0026, якими на час розгляду справи вже заволоділа ОСОБА_182 (т. 13, а. с. 58-63).

17. Факт володіння нерухомим майном, як правило, може підтверджувати державна реєстрація права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Цей висновок Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункти 43, 89). Його надалі послідовно застосовує Верховний Суд.

18. За загальним правилом суб`єкт, за яким зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння таким майном цим суб`єктом, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 63)). Інакше кажучи, не можна задовольнити вимогу про витребування нерухомого майна від особи, яка була його володільцем на час подання позову, але на момент ухвалення судового рішення більше цим майном не володіє (володільцем цього майна у державному реєстрі вказана інша особа, ніж відповідач). Крім того, судове рішення про витребування нерухомого майна неможливо буде виконати, якщо на час такого виконання право власності на це майно буде зареєстроване за іншою особою, ніж відповідач, із володіння якого суд витребував відповідний об`єкт. З огляду на вказане у справах про витребування власником його майна важливим є вжиття заходів забезпечення позову. Без цього ефективний захист прав та інтересів власника, належне виконання рішення суду про задоволення позову можуть бути неможливими внаслідок переходу майна до іншої, ніж відповідач, особи під час розгляду справи або після того, як суд ухвалить таке рішення.

19. Заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності - права володіння, користування та розпорядження - на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним безпосереднім володільцем (бо про неї є запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як про власника). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо це право, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа, зареєструвавши право власності за собою (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 64)).

20. Таким чином, зміну володільця земельної ділянки лісогосподарського призначення засвідчує державна реєстрація права власності на неї за іншою особою, ніж власник. У разі державної реєстрації права власності за володільцем-відповідачем, власник, який вважає, що його право власності порушує такий володілець, має право заявити вимогу про витребування відповідного нерухомого майна від того, за ким на останнє зареєстроване право власності.

21. Допоки реєстрація такого права за іншою, ніж власник, особою не відбулася (навіть за наявності рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, що допускає можливість провести цю державну реєстрацію), земельна ділянка лісогосподарського призначення не вважається такою, що вибула з володіння власника.

22. Велика Палата Верховного Суду зазначала, що вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме це рішення створює відповідну перешкоду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (пункт 11.10)). Інакше кажучи, перешкоду у користуванні та розпорядженні зазначеною ділянкою лісогосподарського призначення у вигляді відповідного рішення органу влади про її відчуження, на підставі якого державна реєстрація права власності не відбулася (якщо це рішення справді створює таку перешкоду), власник може усунути за негаторним позовом, зокрема про визнання незаконним скасування відповідного рішення.

23. Тоді як для витребування майна оскарження рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна, державних актів на право власності тощо не є необхідними й ефективними способами захисту прав власника. Останній у межах провадження про витребування майна із чужого володіння вправі стверджувати, зокрема, про незаконність відповідного рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування без заявлення вимоги про визнання його незаконним, недійсним. Таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює юридичних наслідків, на які воно спрямоване (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38-39), від 1 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16 (пункти 46-47), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.27),від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункти 34-35), від 1 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 50), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 49), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц(пункти 109, 148, 150, 151, 153, 167), від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (пункти 11.7-11.8)).

24. З огляду на вказане, якщо на підставі рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про відчуження земельної ділянки лісогосподарського призначення відбулася державна реєстрація права власності на це майно, власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оскарження рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є необхідним й ефективним способом захисту права власності. У разі встановлення незаконності таких рішень органів влади у спорі про витребування земельних ділянок суд вказує про це лише у мотивувальній частині його рішення.

25. Оскільки вимога про визнання незаконним, недійсним і скасування рішення органу державної влади про відчуження земельної ділянки не призведе до відновлення володіння нею, то, як неодноразово вказувала Велика Палата Верховного Суду, зазначена вимога не є вимогою, пов`язаною підставою виникнення або поданими доказами, як основна, з вимогою про витребування земельної ділянки з володіння набувача. А вимога про таке витребування не є похідною від вимоги про визнання незаконним, недійсним і скасування рішення органу державної влади про відчуження земельної ділянки, бо право власника на витребування від добросовісного набувача обмежується добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з його володіння поза його волею, що й треба довести у суді (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункт 6.26)).Більше того, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що за вимогою держави про витребування земельної ділянки з володіння набувача юрисдикція суду залежить від виду суб`єкта, з володіння якого держава хоче витребувати цю ділянку, а не від виду суб`єкта, що був її первісним набувачем на підставі відповідного рішення органу влади (див. постанови від 1 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16 (пункти 48-52), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункти 6.27-6.29), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункти 35-37)).

26. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що вона раніше сформулювала висновок, згідно з яким суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушив належний відповідач право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес належний відповідач не порушив, суд відмовляє у задоволенні позову через необґрунтованість останнього. І лише якщо встановить, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушив належний відповідач, але позовна давність спливла, і про це зробив заяву належний відповідач (інша сторона спору), суд відмовляє у вимозі до цього відповідача через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (див., зокрема, постанови від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51), від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17-ц (пункт 28), від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (пункт 57), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 129)). Отже, позовна давність застосовна лише до заявленої до належного відповідача необхідної й ефективної позовної вимоги, яку суд мав би задовольнити, якщо б вона не спливла.

27. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (пункти 64 - 66) щодо змісту частини першої статті 261 ЦК України сформулювала такий висновок:

«Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів державиз позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів».

28. Зазначений висновок Велика Палата Верховного Суду підтримувала та застосовувала надалі. Це підтверджують її постанови від 7 листопада 2018 року у справах № 488/6211/14-ц (пункт 100) і № 488/5027/14-ц (пункт 106), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 68), від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (пункт 7.9), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункти 95 та 96), від 19 листопада 2019 року у справах № 911/3680/17 (пункти 5.33, 5.47) та № 911/3677/17 (пункт 6.33), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 126). На зазначений висновок також звернув увагу Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати у постанові від 20 січня 2021 року, направляючи справу № 369/473/15-ц на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

29. Отже, початок перебігу позовної давності розпочинається не з моменту, коли певний орган видав акт, на підставі якого відбулося відчуження майна, аз моменту, коли про порушення майнового права довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (у цій справі - Кабінет Міністрів України), або прокурор (у двох зазначених вище випадках). Такий момент суд має встановити щодо кожної ефективної позовної вимоги, про застосування наслідків спливу позовної давності за якою подав заяву належний за цією вимогою відповідач. Відомості про отримання прокурором даних саме про порушення права власності держави на конкретний об`єкт раніше, ніж про таке порушення дізнався відповідний орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, мають бути підтверджені належними доказами (див., наприклад, постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17(пункти 5.39-5.41)).

30. У цій справі Київської обласної державної адміністрації і первісних набувачів земельних ділянок (якщо вони залишаються володільцями цих ділянок) стосується вимога визнати недійсними розпорядження, а володільців земельних ділянок, які є такими на час ухвалення судового рішення, - вимога про витребування. Про застосування позовної давності заявили окремі відповідачі та деякі треті особи, а саме: Київська обласна державна адміністрація (т. 2, а. с. 235-239), ОСОБА_6 (т. 2, а. с. 97-100), ТОВ «Фестланд» (т. 5, а. с. 2-4), ОСОБА_15 (т. 6, а. с. 18-25), ОСОБА_184 (т. 6, а. с. 234-235), ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 (т. 7, а. с. 151-152), ОСОБА_163 (т. 8, а. с. 205-206), ОСОБА_164 (т. 9, а. с. 38-40), ОСОБА_182 (т. 13, а. с. 67-84), ОСОБА_185 (т. 13, а. с. 87-103). Дехто з них подав відповідну заяву у суді першої інстанції, а дехто ( ОСОБА_164 - т. 9, а. с. 38-40, ОСОБА_182 - т. 13, а. с. 67-84, ОСОБА_185 - т. 13, а. с. 87-103) - у суді апеляційної інстанції. Деякі особи із тих, які заявили про застосування позовної давності, не є кінцевими набувачами відповідних земельних ділянок ( ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_186 , ОСОБА_14 ), тоді як такі кінцеві набувачі про застосування позовної давності не заявляли.

31. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в ухвалі від 28 червня 2023 року у справі № 369/473/15-ц правильно звернув увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, про те, що у спорі з декількома належними відповідачами (наприклад, із органом, який видав оскаржений акт, і кінцевими набувачами майна), у яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один із таких відповідачів може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього (у випадку вимоги про витребування земельної ділянки - той відповідач, із володіння якого позивач просить її витребувати), а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності. Для застосування позовної давності за заявою належного відповідача (сторони у спорі) суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог. Тобто висновок про дотримання або пропущення позовної давності суд має робити окремо щодо кожної позовної вимоги, яку він мав би задовольнити, а не загалом щодо всіх вимог, включно з тими, у задоволенні яких через неефективність або заявлення до неналежного відповідача слід відмовити.

32. Іншою підставою передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду була потреба у формуванні правозастосовної практики щодо оцінки зайняття земельної ділянки лісогосподарського призначення з порушенням положень ЗК України та ЛК України як такого порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, яке не пов`язане з позбавленням їх володіння цією ділянкою (негаторний позов).

33. Велика Палата Верховного Суду раніше вже звертала увагу на те, що у спорах стосовно як прибережних захисних смуг, так і земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави (зокрема, земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення), остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може переслідувати легітимну мету у захисті загальних інтересів у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України) (див., зокрема, постанови від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 89), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.75)).

34. Проте наявність такої легітимної мети не означає необхідність змінити судову практику щодо ефективного способу захисту права власності на земельні ділянки лісогосподарського призначення. Питання щодо такого ефективного способу Велика Палата Верховного Суду вже вирішила у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 54-56, 68-72) на підставі ухвали Верховного Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2020 року.

35. Крім того, Велика Палата Верховного Суду розглянула аналогічне питання у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17. Виснувала (пункти 90-91), що витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з володіння кінцевої набувачки треба розглядати як віндикаційний позов, заявлений на підставі статей 387-388 ЦК України власником з метою введення його у володіння цією ділянкою, тобто з метою внесення запису (відомостей) про державну реєстрацію за власником права власності на відповідну ділянку («книжкове володіння»). Подібний висновок є також у постанові від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 84).

36. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 83-86) вона також вирішила питання щодо того, чи може прокурор звертатися до суду з позовом про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення в інтересах держави в особі державного підприємства:

36.1. На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права-учасники правовідносин. Конституція України та закон не передбачають можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств.

36.2. Оскільки інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (пункт 62)), інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 71)).

36.3. Відповідно до статті 170 ЦК України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства. Виходячи з викладеного, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц підтвердила її висновок про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства (див. постанову від 6 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (пункт 8.14)). Зазначила, що позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами прокурор фактично подав не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, не маючи повноважень на ведення справ у частині таких вимог.

37. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вже сформувала висновки щодо всіх питань, які мають значення для вирішення справи № 369/473/15-ц. Тому розгляд цієї справи у Великій Палаті Верховного Суду недоцільний. З огляду на викладене справу слід повернути для продовження розгляду до Верховного Суду у складі відповідної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду.

Керуючись частиною першою статті 260, частиною другою статті 261, частиною шостою статті 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

у х в а л и л а :

1. Повернути на розгляд Верховному Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду справу за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство» до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофакторінвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фестланд», ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , про визнання недійсними розпоряджень і витребування земельних ділянок за касаційною скаргою прокурора на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 вересня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 6 грудня 2021 року.

2. Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали до відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Д. А. ГудимаСудді: О. О. БанаськоЛ. М. Лобойко Ю. Л. ВласовС. Ю. Мартєв І. А. ВоробйоваК. М. Пільков І. В. Григор`єваО. Б. Прокопенко М. І. ГрицівО. М. Ситнік Ж. М. ЄленінаІ. В. Ткач І. В. ЖелєзнийО. С. Ткачук Л. Ю. КишакевичВ. Ю. Уркевич Г. Р. КретЄ. А. Усенко Н. В. Шевцова