Рішення

від 20.06.2023 по справі 752/94/22

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/94/22

Провадження № 2/752/1909/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20.06.2023 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі: головуючого судді Мазур Ю.Ю.,

секретаря - Луценко А.В.,

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

третіх осіб - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватне підприємство «ЮС-ЦЕНТР», про стягнення коштів за неотримане речове майно та стягнення грошової компенсації за привласнене майно, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватне підприємство «ЮС-ЦЕНТР», про стягнення коштів за неотримане речове майно та стягнення грошової компенсації за привласнене майно.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 02.06.2013 ОСОБА_1 уклала з ПП «ЮС-ЦЕНТР» в особі директора Любаренко О.С. договір оренди, відповідно до якого здала в оренду свою частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 . 01.09.2014 інша співвласниця вказаної квартири ОСОБА_5 уклала аналогічний договір, відповідно до якого вона також здала в оренду свою частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 ПП «ЮС-ЦЕНТР». 04.06.2013 ОСОБА_1 взяла в суборенду у ПП «ЮС-ЦЕНТР» частку вказаної квартири. 02.09.2014 ОСОБА_1 взяла в суборенду у ПП «ЮС-ЦЕНТР» вже цілком усю зазначену квартиру. 02.09.2014 ПП «ЮС-ЦЕНТР» уклало з ОСОБА_1 договір доручення. Діючи в межах зазначеного договору ОСОБА_1 зробила капітальний ремонт в квартирі, на який витратила кошти у розмірі 8000 доларів США. 11.06.2013 приватним нотаріусом КМНО Кулікаловою І.І. було посвідчено договір дарування частки квартири. Відповідно до умов цього договору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір дарування. Позивач зазначає, що під час проживання в квартирі АДРЕСА_1 з`ясувалось, що через старі комунікації, а саме знос водопровідних труб, що призводило до постійного залиття сусідів, стало неможливо користуватися всією водопровідною системою. ОСОБА_2 неодноразово просив позивача та ОСОБА_5 зробити капітальний ремонт за їх власні кошти з подальшою їх компенсацією в майбутньому. 02.10.2019 ОСОБА_1 сплатила кошти за металопластикові вікна у сумі 75000 грн. 03.03.2020 позивачем придбано меблі і нова сантехніка, на яку разом з роботами, установкою. Підключенням витрачено 273000 грн. В травні 2020 ОСОБА_2 разом зі своїм братом ОСОБА_4 в той час, коли директор ПП «ЮС-ЦЕНТР» ОСОБА_3 , ОСОБА_6 заволоділи особистими речами, що знаходилися в цій квартирі та меблями, які належали ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Ніякі переговори в порядку досудового вирішення справи результатів не дали, тому ОСОБА_1 звернулась до правоохоронних органів з заявою про вчинення відносно неї та ОСОБА_5 кримінального правопорушення.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 273000,00 грн. за проведений капітальний ремонт квартири АДРЕСА_1 . Разом з грошовою компенсацією за привласнене майно; стягнути судові витрати.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12.01.2022 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватне підприємство «ЮС-ЦЕНТР», про стягнення коштів за неотримане речове майно та стягнення грошової компенсації за привласнене майно - залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків.

В лютому 2022 року на адресу Голосіївського районного суду м. Києва від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 03.02.2022 року, відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 13.10.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватне підприємство «ЮС-ЦЕНТР», про стягнення коштів за неотримане речове майно та стягнення грошової компенсації за привласнене майно, до судового розгляду по суті.

В судове засідання з`явилася позивач, яка підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити в повному обсязі. Крім того, просила розглянути клопотання про заміну сторони, клопотання про розгляд справи з початку, клопотання про витребування доказів, клопотання про винесення окремої ухвали.

В судове засідання з`явився відповідач, який заперечив проти задоволення позову у повному обсязі та заперечив проти задоволення заявлених позивачем клопотань. Зауважив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 одружилися в середині 2020 року. На початку 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і його фірма директором і власником якої являється ОСОБА_3 фабрикують ряд договорів оренди квартири ОСОБА_2 заднім числом.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, заперечив проти задоволення заявлених позивачем клопотань.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та просив їх задовольнити, підтримав заявлені позивачем клопотання та просив їх задовольнити.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_5 , приватне підприємство «ЮС-ЦЕНТР» в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку.

Протокольною ухвалою суду від 20.06.2023 відмовлено в задоволенні клопотань позивача про заміну сторони, про розгляд справи з початку, про витребування доказів, про винесення окремої ухвали.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Судом встановлено, що 02.06.2013 між ПП «ЮС-ЦЕНТР» в особі директора ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір оренди частини квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до умов вказаного договору орендодавець ОСОБА_1 передає, а орендар бере у тимчасове володіння та користування частини квартири загальною площею 28,0 кв.м. Згідно п. 4.1. договору термін оренди складає двадцять років з 02.06.2013 по 02.06.2033.

02.06.2013 складено Акт прийому передачі квартири у відповідності до договору оренди частини квартири у приватної особи від 02.06.2013, підписаний ОСОБА_1 та ПП «ЮС-ЦЕНТР».

03.06.2013 між ПП «ЮС-ЦЕНТР» в особі директора ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін і доповнень в договір оренди частини квартири у приватної особи від 02.06.2013, в якому, зокрема п. 4 викладений: термін оренди складає два роки десять місяців з подальшою автоматичною пролонгацією через кожні два роки десять місяців не більше ніж 02.09.2034.

04.06.2013 між ПП «ЮС-ЦЕНТР» в особі директора ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір суборенди частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

11.06.2013 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування частки квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кулікаловою І.І. за реєстровим номером 631.

Згідно договору купівлі-продажу від 05.02.2015, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е.А., зареєстрованого в реєстрі за № 388, ОСОБА_3 купив двохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3 . Вказана квартира належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

10.02.2016 між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 укладено договір оренди нерухомого майна, посвідченого приватним Київського міського нотаріального округу Шевковою О.В. зареєстрованого в реєстрі за № 349. Згідно зазначеного договору орендодавець зобов`язується передати орендарям у строкове платне користування нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_3 . Договір оренди укладений строком на двадцять п`ять років: з 10.02.2016 по 10.02.2041.

22.07.2016 між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 і ОСОБА_10 було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Шупеня О.М.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 208618523 від 10.05.2020, квартира АДРЕСА_5 належить на праві спільної часткової приватної власності ОСОБА_2 частки, на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою суду, серія та номер: 753/21349/14, видана 15.12.2014, видавник: Дарницький районний суд м. Києва. частка квартири АДРЕСА_5 належить на праві спільної часткової приватної власності ОСОБА_2 , на підставі договору дарування, серія та номер: 631, виданий 11.06.2013, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кулікаловою І.І.

02.10.2019 між ПП «ЮС-ЦЕНТР» в особі директора ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу № 25, згідно якого поставляються та монтуються металопластикові вироби, склопакети, шкап та полиці для монтажу на балконній лоджії на загальну суму 75000,00 грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу № 26 від 03.03.2020 продавець ПП «ЮС-ЦЕНТР» в особі директора ОСОБА_3 зобов`язується передати товар, а покупець ОСОБА_1 зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього.

Також, між ПП «ЮС-ЦЕНТР» в особі директора ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено Акт приймання-передачі майна № 00002 за договором № 26 купівлі-продажу (товару) від 03.03.2020 на суму 198900,00 грн.

Щодо посилань позивача, що нею було укладено договори оренди до того, як ОСОБА_2 став власником, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Статтею 793 ЦК України передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений за результатами електронного аукціону строком більше ніж на п`ять років.

Таким чином, чинним законодавством України встановлено, що договори оренди строком на три і більше років обов`язково укладаються в нотаріальній формі.

Положеннями ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частинами 1, 2 статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд зауважує, що у договорі дарування від 11.06.2013 ОСОБА_1 як дарувальник нотаріально засвідчила, що на час укладення договору вона дійсно є власником нерухомого майна, не має обтяжень щодо права розпоряджатися нерухомим майном, ні нерухоме майно, ні будь-яка його частина на момент укладення цього договору нікому іншому не продана, не подарована, не відчужена іншим способом, не надана в іпотеку, не передана в оренду чи безоплатне користування, не є предметом обтяження, в податковій заставі і під забороною (арештом) не перебуває, права третіх осіб щодо нерухомого майна відсутні.

Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи. 17.05.2022 між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 укладено договір про відступлення права вимоги. Згідно вказаного договору ОСОБА_1 передає, а ОСОБА_3 приймає на себе право вимоги, що належить ОСОБА_1 і стає правонаступником в питанні стягнення коштів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 273000,00 грн. за проведений капітальний ремонт квартири АДРЕСА_1 , разом з грошовою компенсацією за привласнене майно, стягнення судових витрат, стягнення упущеної вигоди, матеріальної та моральної шкоди, будь-яких штрафних санкцій та інших спричинених внаслідок привласнення майна в даній цивільній справі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватне підприємство «ЮС-ЦЕНТР», про стягнення коштів за неотримане речове майно та стягнення грошової компенсації за привласнене майно.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частинами 1, 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Частиною 1 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 5 ст. 137 ЦПК України).

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З матеріалів справи вбачається, що заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн. відповідають фактично виконаній по даній справі роботі адвоката за договором № 1010520 про надання правової допомоги від 05.03.2020 та додатковій угоді № 2 від 17.03.2023, а факт надання правничої допомоги адвокатом АБ «Любаренко та партнери» ОСОБА_4 за договором № 1010520 про надання правової допомоги 05.03.2020 в рамках даної справи підтверджуються підписаним сторонами Актом наданих послуг № 457 від 25.03.2023 на суму 25000,00 грн. та платіжним дорученням № 019315966574 від 26.03.2023 з призначенням платежу за оплату послуг з правничої допомоги по цивільній справі № 752/94/22.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн.

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача не підлягають стягненню судові витрати.

Керуючись ст.ст. 263-265, 270 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватне підприємство «ЮС-ЦЕНТР», про стягнення коштів за неотримане речове майно та стягнення грошової компенсації за привласнене майно - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_6 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_7 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.Ю.Мазур