Рішення

від 22.06.2023 по справі 752/3493/21

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/3493/21

Провадження № 2/752/1014/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22.06.2023 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі: головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.,

секретаря - Луценко А.В.,

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Предко В.О.

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕМА КІДС» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, грошової компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕМА КІДС» в якому просив визнати незаконними дії ТОВ «ВЕМА КІДС» щодо безпідставного звільнення; стягнути з ТОВ «ВЕМА КІДС» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату у розмірі 33000,00 грн.; зобов`язати ТОВ «ВЕМА КІДС» надати довідку про нараховану та виплачену заробітну плату за період з 01.09.2020 року по 29.01.2021; стягнути з ТОВ «ВЕМА КІДС» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 9000,00 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05.02.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕМА КІДС» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати та грошової компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

25.02.2021 року на адресу Голосіївського районного суду м. Києва від позивача ОСОБА_1 надійшла заява на усунення недоліків.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 02.03.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕМА КІДС» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати та грошової компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

07.04.2021 на адресу Голосіївського районного суду м. Києва від позивача ОСОБА_1 надійшла заява на усунення недоліків.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12.04.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕМА КІДС» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати та грошової компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - повернено позивачу.

Постановою Київського апеляційного суду ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 12.04.2021 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2021 року зазначена справа надійшла в провадження судді Мазура Ю.Ю. на підставі розпорядження керівника апарату суду від 01.07.2021 року №564.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 03.09.2020 позивача було прийнято на посаду слюсаря до ТОВ «Вема Кідс». В перший день роботи позивач за вимогою працівника відділу кадрів приніс копії всіх документів. Трудову книжку відповідач повернув позивачу як таку, яка не потрібна для оформлення на роботу. З 03.09.2020 позивач почав працювати у нічні зміни: з понеділка по суботу за фахом слюсаря. Зауважує, що двічі за час роботи, а саме: 03.11.2020 по у сумі 9125,05 грн. та 02.10.2020 у сумі 5728,64 грн., решту коштів отримував готівку за адресою виробництва відповідача. 26.10.2020 представники відповідача повідомили позивача про його звільнення в зв`язку з відсутністю роботи у відповідача, одним днем без попередження, виплат будь-яких компенсацій.

Враховуючи викладене, позивач просить: визнати незаконними дії відповідача щодо безпідставного його звільнення; стягнути з відповідача на його користь невиплачену заробітну плату у розмірі 33000,00 грн.; зобов`язати відповідача на користь позивача надати довідку про нараховану та виплачену заробітну плату за період з 01.09.2020 по 29.10.2021; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 9000,00 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 02.07.2021 відкрито провадження по даній цивільній справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 29.11.2022 клопотання представника відповідача Пасюкова Володимира Вікторовича про витребування доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕМА КІДС» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, грошової компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - задоволено. Витребувано від ТОВ «Фабрика Рент» (Код ЄДРПОУ 40811756, юридична адреса Київська область, місто Ірпінь, вул. Михайла Стельмаха 9-а): відомості про осіб, які в період вересня - жовтня 2020 року орендували приміщення (складські, виробничі, офісні) на території за адресою: Київська область, місто Ірпінь, вулиця Михайла Стельмаха, 9-а ). Закрито підготовче провадження та призначено справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕМА КІДС» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, грошової компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, до судового розгляду по суті.

У листопаді 2021 року позивач звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог, в яких просить: встановити факт наявності трудових відносин між позивачем та відповідачем з 03.09.2020 по 27.10.2020 на посаді слюсар; зобов`язати відповідача на дату набрання рішенням законної сили виконати через свої органи дії, а саме: видати копію наказу про прийняття на роботу та наказу про звільнення з роботи слюсаря ОСОБА_1 за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, провести розрахунок та внести належні записи до трудової книжки позивача; стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за щорічну невикористану відпустку в сумі 1446,58 грн., вихідну допомогу у сумі 11000,00 грн., відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 132000,00 грн., а всього 144446,58 грн., стягнути судові витрати.

В судовому засіданні позивач та його представник зазначили, що клопотання представника відповідача щодо повернення до стадії підготовчого засідання є зловживання процесуальними правами та просили відмовити у задоволенні даного клопотання. Разом з цим, просили позовні вимоги з урахуванням збільшених позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні просила повернутися до стадії підготовчого розгляду для проведення почеркознавчої експертизи. Зазначила, що просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмовому відзиві.

Суд, заслухавши позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач стверджує, що знайшов роботу на пошуковому ресурсі: www.work.ua, в підтвердження надав електронний витяг - оголошення про відкриту вакансію на посаду слюсаря на підприємстві ТОВ «Вема Кідс».

Суд зазначає, що з наданої роздруківки не можливо встановити коли саме розміщено таке оголошення, на якому сайті воно є, а також звіт роботодавця щодо заповнення вакантної посади.

Також, позивач зазначає, що з 03.09.2020 позивач почав працювати у нічні зміни: з понеділка по суботу за фахом слюсаря. Зауважує, що двічі за час роботи, а саме: 03.11.2020 по у сумі 9125,05 грн. та 02.10.2020 у сумі 5728,64 грн., на підтвердження чого надає виписку зі свого карткового рахунку.

З наданої виписки з карткового рахунку ОСОБА_1 вбачається, що відправником коштів була ОСОБА_5 , що підтверджується афілійованим зв`язком особи, яка поповнювала рахунок.

Проте, жодних належних та допустимих доказів, що ОСОБА_5 є співробітником відповідача, позивач суду не надав. Разом з цим, відповідач у відзиві зазначає, що вказана особа не є працівником ТОВ «Вема Кідс» та ніколи їм не була. Про зазначені фінансові операції відповідачу не відомо.

Також, судом встановлено, що ТОВ «Вема Кідс» та ТОВ «Українське навчання» не є афілійованими особами, засновники та керівники даних підприємств є самостійними особами, які не виступають один у одного засновником або іншим чином не впливають на господарську діяльність вказаних підприємств, що підтверджується відкритими джерелами з сайту Міністерства юстиції України.

ТОВ «Вема Кідс» є виробничим підприємством, на території якого відбуваються різні виробничі процеси, стоїть спеціальне обладнання, за допомогою якого відбуваються різні виробничі процеси, стоїть спеціальне обладнання, за допомогою якого відбуваються зварювальні роботи, обробка деревини на спеціальному деревообробному станку, тощо, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За положеннями статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною третьою статті 94 КЗпП України встановлено, що питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно частини першої статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Тобто, підставою виплати заробітної плати є наявність трудових відносин між сторонами, які в свою чергу виникають шляхом укладення між сторонами трудового договору.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини першої статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим, зокрема при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилася за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Частиною другої статті 24 КЗпП України (в редакції, що діяла на момент існування спірних правовідносин) встановлено, що при укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Згідно частини третьої статті 24 КЗпП України (в редакції, що діяла на момент існування спірних правовідносин) укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Крім того, трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи (частини друга - четверта статті 24 КЗпП України).

Отже, за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Згідно з частини першої статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Отже, суд може визнати трудовий договір укладеним за відсутності наказу чи розпорядження, лише за умови дотримання інших умов, необхідних для його укладення, зокрема виконання працівником обов`язку щодо надання паспорта або іншого документу, що посвідчує особу, трудової книжки, а у випадках, передбачених законодавством, - також документу про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інших документів, за наявності письмових чи інших доказів дотримання цих умов, окрім показань свідків.

З огляду на ці положення, ОСОБА_1 повинен був дотриматись умов, необхідних для укладення трудового договору, а саме написати заяву про прийняття на роботу, подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, тощо.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 писав заяву про прийняття на роботу та у встановленому законом порядку подавав таку заяву роботодавцю, в тому числі шляхом направлення такої заяви засобами поштового чи електронного зв`язку, надавав відповідачу трудову книжку та інші документи, отримував наказ про прийняття на роботу, укладав з відповідачем трудовий договір. Тобто, позивач фактично усвідомлював відсутність оформлення трудових відносин з відповідачем, а отже й погоджувалась з цим.

Такі висновки суду повністю узгоджуються з висновками, викладеними Верховним Судом в постанові від 07 серпня 2019 року у справі № 522/4807/15-ц (провадження №61-13454св18).

В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилася за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.

З матеріалів справи вбачається, що 05.11.2020 позивач звернувся до відповідача з клопотанням про відновлення порушених прав та інтересів працівника та норм чинного законодавства в сфері праці.

02.12.2020 позивач звернувся до Головного управління ДПС у м. Києві з клопотанням про здійснення внепланової перевірки діяльності та фактів викладених у клопотанні, за адресою виробництва ТОВ «Вема Кідс».

Листами Головного управління ДПС у м. Києві від 19.11.2020, 11.12.2020 Вострокнутову повідомлено, що не має можливості на даний час провести фактичну перевірку ТОВ «Вема Кідс».

ГУ ДПС у м. Києві листом від 22.07.2021 направило запит ОСОБА_1 за належністю до ГУ Держпраці у київській області.

В свою чергу, ГУ Держпраці у Київській області листами № 4.3/1-В-7352-285 від 19.01.2021 та № 4.2/3-В-4634-5712 від 27.08.2021 повідомило позивача, що з приводу встановлення факту виконання ним роботи в інтересах ТОВ «Вема Кідс», що мали місце в минулому, та встановлення юридичних підстав такої роботи, останній може звернутися до суду як до органу уповноваженого розглядати трудові спори.

Така позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13 квітня 2020 року у справі № 344/2293/19 (провадження №61-1121св20).

Однак, в ході судового розгляду не встановлено виконання ОСОБА_1 трудових функцій саме слюсаря у товаристві з обмеженою відповідальністю «Вема Кідс» у період часу з 01.09.2020 по 29.01.2021, підпорядкування його правилам внутрішнього трудового розпорядку відповідача, забезпечення останнім умов праці та виплати винагороди за виконану роботу, а також не встановлено, що за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу позивачем провадилася робота у вказаному товаристві.

Отже, в ході судового розгляду позивачем жодним чином не доведено та не надано жодних належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження факту наявності трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «Вема Кідс» у період часу з 01.09.2020 року по 29.01.2021 року, а тому правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині немає.

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині встановлення факту трудових відносин ОСОБА_1 та ТОВ «Вема Кідс», інші позовні вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними.

Відповідно до статей 12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України і покладає судовий збір на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, а позивач звільнений від оплати судових витрат на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕМА КІДС» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, грошової компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Ю.Ю. Мазур